Конвенція Організації Обєднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці

а) виявляв і здійснював облік відповідних двосторонніх і багатосторонніх програм співробітництва, які є в наявності для здійснення Конвенції;

б) надавав за наявності запиту консультації Сторонам щодо нових методів фінансування і джерел фінансової допомоги і відносно вдосконалення координації діяльності зі співпраці на національному рівні;

в) надавав заінтересованим Сторонам і відповідним міжурядовим і неурядовим організаціям інформацію про наявні джерела фінансових засобів і щодо способів фінансування, з тим, щоб сприяти узгодженості між ними; та

г) надавав доповіді про свою діяльність Конференції Сторін, починаючи з її другої чергової сесії.

6. Конференція Сторін на своїй першій сесії проводить відповідні заходи щодо визначеної нею організації, до якої належатиме Глобальний механізм, у цілях забезпечення адміністративного функціонування такого механізму, виходячи, за можливістю, з існуючих бюджетних засобів і людських ресурсів.

7. Конференція Сторін розглядає на своїй третій черговій сесії політику, оперативні умови і діяльність підзвітного їй Глобального механізму у відповідності з пунктом 4 з врахуванням положень статті 7. На основі цього розгляду вона вживає необхідних заходів.

1. Цим засновується Конференція Сторін:

2. Конференція Сторін є вищим органом цієї Конвенції. Вона ухвалює у межах свого мандата рішення, необхідні для сприяння її ефективному втіленню. Вона, зокрема:

а) регулярно проводить перегляд виконання Конвенції і функціонування її інституціональних домовленостей у світлі досвіду, накопиченого на національному, субрегіональному, регіональному і міжнародному рівнях і на основі розвитку науково-технічних знань;

б) заохочує і полегшує обмін інформацією про заходи, що їх вживають Сторони, і визначає форму і графік надання інформації у відповідності до статті 26, розглядає доповіді і виносить рекомендації по цих доповідях;

в) засновує такі допоміжні органи, які необхідні для здійснення Конвенції;

г) розглядає доповіді, що надаються її допоміжними органами, і здійснює керівництво їх діяльністю;

д) погоджує і приймає на основі консенсусу правила процедури і фінансові правила для себе і для будь-яких допоміжних органів;

е) приймає поправки до Конвенції у відповідності зі статтями 30 і 31;

є) затверджує програму і бюджет своєї діяльності і її допоміжних органів і передбачає необхідні організаційні заходи для їх фінансування;

ж) за необхідності звертається за сприянням до компетентних органів і установ, що мають національний, міжнародний, міжурядовий і неурядовий характер, і використовує надані ними послуги і інформацію;

з) заохочує і зміцнює зв'язки з іншими відповідними Конвенціями, уникаючи при цьому дублювання зусиль; та

и) здійснює також інші функції, які можуть бути необхідні для досягнення цілей Конвенції.

3. Конференція Сторін на своїй першій сесії приймає на основі консенсусу свої власні правила процедури, які включають в себе процедури прийняття рішень з питань, що не охоплені процедурами прийняття рішень, передбаченими у цій Конвенції. В таких процедурах може обумовлюватися, яка більшість голосів необхідна для прийняття конкретних рішень.

4. Перша сесія Конвенції Країн скликається Тимчасовим секретаріатом, про який згадується у статті 36, і проводиться не пізніше, ніж через один рік після дати набуття чинності Конвенцією. Друга, третя і четверта чергові сесії проводяться щорічно, а після цього чергові сесії проводяться раз на два роки, якщо Конференція Сторін не прийме іншого рішення.

5. Позачергові сесії Конференції Сторін скликаються у такі інші терміни, рішення про які Конференція Сторін може приймати на черговій сесії чи за письмовим проханням будь-якої із Сторін за умови, що протягом трьох місяців після того, як Постійний секретаріат повідомить про це прохання Сторонам, її підтримає не менше однієї третини загального числа Сторін.

6. На кожній черговій сесії Конференція Сторін обирає Президію. Структура і функції Президії визначаються правилами процедури. При призначенні Президії належна увага приділяється необхідності забезпечення справедливого географічного розподілу і адекватного представництва тих країн, які потерпають від посухи і/чи опустелювання, особливо в Африці.

7. Організація Об'єднаних Націй, її спеціалізовані установи, а також будь-яка держава-учасниця цих організацій чи будь-який спостерігач при них, які не є Сторонами Конвенції, можуть бути представлені на сесіях Конференції Сторін у якості спостерігачів. Будь-який орган чи будь яка установа, - чи то національна чи міжнародна, урядова чи неурядова, яка є компетентною у питаннях, що стосуються сфери діяльності Конвенції, і яка повідомила Секретаріату про своє бажання бути представленою на сесії Конференції Сторін у якості спостерігача, може бути допущена до участі в ній, якщо проти цього не заперечує, принаймні, одна третина присутніх Сторін. Допуск і участь спостерігачів регулюються правилами процедури, прийнятими Конференцією Сторін.

8. Конференція Сторін може звернутися з проханням до компетентних національних і міжнародних організацій, що мають відповідний досвід, про надання їй інформації, що стосується пункту є) статті 16, пункту 1 в) статті 17 і пункту 2 б) статті 18.

1. Цим засновується Постійний секретаріат.

2. Постійний секретаріат виконує такі функції:

а) організовує сесії Конференції Сторін і її допоміжних органів, що засновуються у відповідності з Конвенцією, і надає їм необхідні послуги;

б) упорядковує і передає надані йому доповіді;

в) сприяє наданню допомоги підданим впливу країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції, на їх прохання, особливо африканським країнам, у галузі упорядкування і передачі інформації, що вимагається у відповідності з Конвенцією;

г) координує свою діяльність з Секретаріатами інших відповідних міжнародних органів і конвенцій;

д) налагоджує під керівництвом Конференції Учасників такі адміністративні і договірні зв'язки, які можуть знадобитися для ефективного виконання його функцій; та

е) готує доповіді про виконання своїх функцій у відповідності з цією Конвенцією і надає їх Конференції Сторін; та

є) виконує будь-які інші функції секретаріату, які можуть бути визначені Конференцією Сторін.

3. Конференція Сторін на своїй першій сесії призначає Постійний секретаріат і вживає заходів по забезпеченню його функціонування.

1. Цим засновується Комітет з науки і техніки як допоміжний орган Конференції Сторін для надання їй інформації і консультацій з науково-технічних питань, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. Сесії цього Комітету проводяться спільно з черговими сесіями Конференції Сторін, мають багатодисциплінарний характер і відкриті для участі всіх Сторін. У його склад входять представники урядів, що мають компетенцію у відповідних галузях знань. На своїй першій сесії Конференція Сторін приймає рішення щодо кола повноважень Комітету.

2. Конференція Сторін складає і веде обліковий список незалежних експертів, що мають досвід і знання у відповідних галузях знань. Цей список складається на основі письмових представлень Сторін про призначення експертів з урахуванням необхідності багатодисциплінарного підходу і широкого географічного представництва.

3. Конференція Сторін може, у разі необхідності, призначити спеціальні групи для надання їй через Комітет інформації і консультацій з окремих питань щодо сучасного стану у галузях науково-технічних знань, що стосуються боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. У склад цих груп будуть входити окремі експерти, прізвища яких взято зі списку, з урахуванням необхідності багатодисциплінарного підходу і широкого географічного представництва. Ці експерти повинні мати науковий і практичний досвід роботи і будуть призначатися Конференцією Сторін за рекомендацією Комітету. Конференція Сторін приймає рішення щодо кола повноважень і умов роботи цих груп.

1. Комітет з науки і техніки під керівництвом Конференції Сторін передбачає проведення огляду й оцінки відповідних існуючих мереж, інститутів, закладів і органів, що мають бажання увійти до складу мережі. Наявність такої мережі буде сприяти здійсненню Конвенції.

2. На основі результатів оглядів і оцінки, про які говориться у пункті 1, Комітет з науки і техніки подає рекомендації Конференції Сторін про шляхи і засоби сприяння створенню і зміцненню елементів мереж на місцевому, національному і інших рівнях з метою задоволення тематичних потреб, про які говориться у статтях 16-19 Конвенції.

3. З урахуванням цих рекомендацій Конференція Сторін:

а) визначає ті національні, субрегіональні, регіональні і міжнародні елементи, які найбільше підходять для створення мережі, і рекомендує для них процедури діяльності та часовий графік; та

б) визначає елементи, найбільш придатні для сприяння створенню і зміцненню такої мережі на всіх рівнях.

1. Кожна Сторона через Постійний секретаріат надає Конференції Сторін для розгляду на її чергових сесіях доповіді про заходи, яких вона вживає в цілях здійснення цієї Конвенції. Конференція Сторін визначає графік надання і формат таких доповідей.

2. Уражені країни - Сторони Конвенції надають виклад стратегій, прийнятих на виконання статті 5, і будь-яку відповідну інформацію про їх здійснення.

3. Уражені країни - Сторони Конвенції, які здійснюють програми дій, на виконання статей 9-15 надають докладний виклад цих програм і заходів по їх здійсненню.

4. Будь-яка група уражених країн - Сторін Конвенції може направити спільне повідомлення про заходи, вжиті на субрегіональному і/чи регіональному рівнях у рамках програм дій.

5. Розвинуті країни - Сторони Конвенції надають доповіді про заходи, вжиті для надання допомоги у підготовці і здійсненні програм дій, включаючи інформацію про фінансові ресурси, яку вони подали чи подають у відповідності з цією Конвенцією.

6. Інформація, що надається на виконання пунктів 1-4, якомога швидше перепроваджується Постійним секретаріатом Конференції Сторін і будь-якому відповідному допоміжному органу.

7. Конференція Сторін сприяє наданню ураженим країнам, що розвиваються, - Сторонам Конвенції, особливо африканським країнам, на їх прохання технічну і фінансову підтримку у складанні і наданні інформації у відповідності з цією статтею, а також у виявленні технічних і фінансових потреб, пов'язаних з програмами дій.

Конференція Сторін розглядає і приймає процедури і інституціональні механізми для вирішення питань, які можуть виникати при здійсненні Конвенції.

1. Сторони вирішують будь-які спори між собою, що стосуються тлумачення чи застосування Конвенції, шляхом переговорів чи іншими мирними засобами за своїм вибором.

2. При ратифікації, прийнятті, схваленні Конвенції чи приєднанні до неї, чи в будь-який час після цього Сторона, яка не є регіональною організацією економічної інтеграції, може надати Депозитарію письмову заяву про те, що у будь-якому спорі щодо тлумачення чи застосування Конвенції вона визнає щодо будь-якої Сторони, що взяла на себе таке ж зобов'язання, обов'язковість одного чи обох нижченаведених засобів вирішення спорів:

а) арбітражний розгляд у відповідності з процедурами, прийнятими Конференцією Сторін у додатку, у можливо короткий термін;

б) передача спорів до Міжнародного суду.

3. Сторона, що є регіональною організацією економічної інтеграції, може зробити заяву аналогічного характеру щодо арбітражного розгляду у відповідності з процедурою, згаданою у підпункті а) пункті 2.

4. Заява, зроблена у відповідності з пунктом 2, згідно з його умовами, залишається чинною до закінчення терміну її дії чи протягом трьох місяців після того, як письмове повідомлення про його відкликання було передано на збереження Депозитарію.

5. Закінчення терміну дії заяви, повідомлення про її відкликання чи нова заява ніяким чином не зачіпає справ, що перебувають на розгляді Міжнародного суду чи арбітражного суду, якщо Сторони спору не домовляться про інше.

6. Якщо Сторони спору не прийняли одну й ту саму чи будь-яку процедуру у відповідності з пунктом 2 та якщо вони не змогли вирішити свій спір після закінчення дванадцяти місяців з моменту повідомлення однією Стороною іншій Стороні про те, що між ними існує спір, цей спір подається на прохання будь-якої із Сторін цього спору на примирення, у міру наявності практичної можливості, відповідно до процедур, встановлених Конференціями Сторін у додатку.

1. Додатки є невід'ємною частиною цієї Конвенції, і, якщо прямо не передбачається інше, будь-яке посилання на цю Конвенцію також являє собою посилання на додатки до неї.

2. Сторони дають таке тлумачення положень додатків, яке відповідає їх правам і обов'язкам, що випливають із статей цієї Конвенції.

1. Будь-яка Сторона може пропонувати зміни та доповнення до Конвенції.

2. Зміни та доповнення приймаються на черговій сесії Конференції Сторін. Постійний секретаріат направляє Сторонам текст будь-якої запропонованої зміни або доповнення не менш ніж за шість місяців до початку засідання, на якому її/його пропонується прийняти. Постійний секретаріат направляє також текст запропонованих змін та доповнень Сторонам, що підписали Конвенцію.

3. Сторони докладають всіх зусиль для досягнення згоди щодо будь-якої зміни або доповнення до Конвенції на основі консенсусу. Якщо всі можливості для досягнення консенсусу вичерпано і згоди не досягнуто, то, як крайня міра, зміна або доповнення приймається більшістю у дві третини голосів присутніх на засіданні Сторін, що беруть участь у голосуванні. Постійний секретаріат направляє текст прийнятої зміни або доповнення Депозитарію, який перепроваджує його всім Сторонам для ратифікації, прийняття, погодження чи приєднання.

4. Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення зміни або доповнення чи приєднання до неї/нього передаються на зберігання Депозитарію. Зміна або доповнення, прийняті у відповідності з пунктом 3, набувають чинності для тих Сторін, які прийняли її/його, на дев'яностий день від дати одержання Депозитарієм документів про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання щонайменше двох третин Сторін Конвенції, які є Сторонами на момент прийняття зміни або доповнення.

5. Зміна або доповнення набуває чинності для будь-якої іншої Сторони на дев'яностий день після здачі Стороною на зберігання Депозитарію свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення вказаної зміни або доповнення чи приєднання до неї/нього.

6. Для цілей цієї статті і статті 31 термін "присутні і такі, що беруть участь у голосуванні Сторони" означає присутні Сторони, які голосують "за" і "проти".

1. Будь-який додатковий додаток до Конвенції і будь-яка зміна чи доповнення до того чи іншого додатка пропонуються і приймаються у відповідності з процедурою внесення зміни та доповнення до Конвенції, викладеною у статті 30, за умови, що при прийнятті додаткового додатка про здійснення на регіональному рівні чи зміни або доповнення до додатків про здійснення на регіональному рівні більшість голосів, передбачена у цій статті, складає більшість у дві третини голосів присутніх Сторін із відповідного регіону, що беруть участь у голосуванні. Депозитарій повідомляє про прийняття додатка чи внесення змін та доповнень до додатка всім Сторонам.

2. Прийняті у відповідності з пунктом 1 додатки, за виключенням додаткових додатків про здійснення на регіональному рівні, чи зміни та доповнення до додатків, за виключенням змін та доповнень до будь-якого додатка про здійснення на регіональному рівні, набувають чинності для всіх Сторін Конвенції через шість місяців після дати направлення Депозитарієм таким Сторонам повідомлення про прийняття такого додатка чи такої зміни або доповнення, за виключенням тих Сторін, які протягом цього періоду письмово повідомили Депозитарію про своє неприйняття такого додатка чи зміни або доповнення. Такий додаток чи зміна або доповнення набувають чинності для Сторін, які анулюють своє повідомлення про неприйняття, на дев'яностий день після дати одержання Депозитарієм сповіщення про анулювання такого повідомлення.

3. Будь-який додатковий додаток про здійснення на регіональному рівні чи будь-яка зміна або доповнення до нього, які були прийняті у відповідності з пунктом 1, набувають чинності для всіх Сторін Конвенції через шість місяців після дати направлення Депозитарієм таким Сторонам повідомлення про прийняття такого додатка чи зміни або доповнення, за виключенням:

а) будь-якої Сторони, яка протягом такого шестимісячного періоду письмово повідомила Депозитарію про своє неприйняття такого додаткового додатка про здійснення на регіональному рівні чи змін та доповнень до нього, і в такому випадку такий додаток чи зміна або доповнення набувають чинності для Сторін, які анулюють своє повідомлення про неприйняття, на дев'яностий день після дати одержання Депозитарієм сповіщення про анулювання такого повідомлення; та

б) будь-якої Сторони, яка зробила заяву щодо додаткових додатків про здійснення на регіональному рівні чи змін та доповнень до них у відповідності з пунктом 4 статті 34, і в цьому випадку такий додаток чи зміна або доповнення до нього набувають чинності для такої Сторони на дев'яностий день після здачі на збереження Депозитарію свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання щодо такого додатка чи такої зміни або доповнення.

4. Якщо прийняття додатка чи зміни або доповнення до додатка пов'язане з внесенням зміни або доповнення до Конвенції, то такий додаток чи така зміна або доповнення до додатка набувають чинності лише після набуття чинності зміною або доповненням до Конвенції.

1. За виключенням випадку, передбаченого у пункті 2, кожна Сторона Конвенції має один голос.

2. У питаннях, що входять до сфери їх компетенції, регіональні організації економічної інтеграції здійснюють своє право голосу, маючи число голосів, яке дорівнює числу їх держав-членів, що є Сторонами Конвенції. Такі організації не здійснюють свого права голосу, якщо будь-яка з їх держав-членів здійснює своє право голосу, і навпаки.

Ця Конвенція відкривається для підписання державами-членами Організації Об'єднаних Націй чи будь-якої її спеціалізованої установи, чи державами-учасницями Статуту Міжнародного суду і регіональними організаціями економічної інтеграції у Парижі 14-15 жовтня 1994 року. Згодом вона залишається відкритою для підписання у штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку до 13 жовтня 1995 року.

1. Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю, схваленню чи приєднанню державами і регіональними організаціями економічної інтеграції. Вона відкрита для приєднання на наступний день після дня, коли Конвенція закривається для підписання. Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання здаються на збереження Депозитарію.

2. Будь-яка регіональна організація економічної інтеграції, яка стає Стороною Конвенції, у той час як жодна з її держав-членів не є Стороною Конвенції, має всі зобов'язання, що випливають з Конвенції. У випадку, коли одна чи більше держав-членів такої організації також є Сторонами Конвенції, ця організація і її держави-учасниці приймають рішення щодо своїх відповідних обов'язків по виконанню своїх зобов'язань, що випливають з Конвенції. У таких випадках організація і держави-учасниці не можуть одночасно здійснювати права, що випливають з Конвенції.

3. У своїх документах про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання регіональні організації економічної інтеграції заявляють про межі своєї компетенції у питаннях, що регулюються Конвенцією. Вони також негайно інформують Сторони про будь-яку істотну зміну меж своєї компетенції.

4. У своєму документі про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання будь-яка Сторона може заявити, що щодо неї будь-який додатковий додаток про здійснення на регіональному рівні чи будь-яка поправка до будь-якого додатка про здійснення на регіональному рівні набувають чинності лише після передачі нею на зберігання свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання.

Секретарські функції, згадані у статті 23, будуть здійснюватися на тимчасовій основі Секретаріатом, заснованим Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у її резолюції 47/88 від 22 грудня 1992 року, до завершення першої сесії Конференції Сторін.

1. Конвенція набуває чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання п'ятдесятого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання.

2. Для кожної держави чи регіональної організації економічної інтеграції, які ратифікують, приймають чи схвалюють Конвенцію чи приєднуються до неї після здачі на зберігання п'ятдесятого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання, Конвенція набуває чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання такою державною чи регіональною організацією економічної інтеграції свого документа про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання.

3. Для цілей пункту 1 і 2 жоден документ, зданий на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не розглядається як додатковий до документів, зданих на зберігання державами-членами цієї організації.

Жодні застереження до цієї Конвенції не допускаються.

1. У будь-який час після закінчення трьох років від дати набуття чинності Конвенцією для тієї чи іншої Сторони, ця Сторона може вийти з Конвенції, направивши письмове повідомлення Депозитарію.

2. Будь-який такий вихід набуває чинності після закінчення одного року з дати одержання Депозитарієм повідомлення про вихід чи у такий пізніший термін, який може бути вказаний у повідомленні про вихід.

Функції Депозитарію Конвенції виконує Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.

Оригінал цієї Конвенції, тексти якої англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є однаково автентичними, здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію. Вчинено в Парижі, сімнадцятого червня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року.

Цей додаток застосовується для Африки щодо кожної Сторони і у відповідності з Конвенцією і, зокрема, її статтею 7, у цілях боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи у посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах.

Мета цього Положення на національному, субрегіональному і регіональному рівнях в Африці і у світлі її особливих умов полягає в:

а) визначенні заходів і домовленостей, у тому числі характеру і процесів надання допомоги розвинутими країнами - Сторонами Конвенції згідно з відповідними положеннями Конвенції;

б) забезпеченні ефективного і практичного здійснення Конвенції з врахуванням особливих умов, існуючих у Африці; та

в) сприянні здійсненню процесів і заходів, пов'язаних із боротьбою з опустелюванням і/чи пом'якшенням наслідків посухи у посушливих, напівпосушливих і субгумідних районах Африки.

При виконанні своїх обов'язків у відповідності з Конвенцією, Сторони при здійсненні даного Додатка дотримуються основного підходу, що враховує наступні особливі умови Африки:

а) наявність великої частки посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районів;

б) негативному впливу опустелювання і жорстоких посух, що часто повторюються, піддається велика кількість країн і значна частина населення континенту;

в) велика кількість уражених країн не мають виходу до моря;

г) широкі масштаби зубожіння у найбільш уражених країнах, велику кількість серед яких складають найменш розвинуті країни; для вирішення своїх завдань у галузі розвитку ці країни потребують істотних обсягів зовнішньої допомоги у формі субсидій і позик на пільгових умовах;

д) наявність у цих країнах важких соціально-економічних умов, які посилюються через погіршення і мінливість умов торгівлі, проблеми зовнішньої заборгованості і політичну нестабільність, які призводять до внутрішньої, регіональної і міжнародної міграції;

е) висока залежність населення від природних ресурсів як джерела засобів існування, яка у поєднанні з демографічними тенденціями і факторами, слабкою технологічною базою і нераціональною виробничою практикою призводить до серйозної деградації ресурсної бази;

є) відсутність адекватної інституціональної і правової основи, слаборозвинута інфраструктура, недостатній науково-технічний і освітній потенціал обумовлюють необхідність значного нарощування потенціалу; і

ж) діям з боротьби з опустелюванням і/чи зусиллям із пом'якшення наслідків посухи відводиться чільне місце серед інших національних пріоритетів розвитку уражених африканських країн.

1. З урахуванням своїх відповідних можливостей африканські країни - Сторони Конвенції зобов'язуються:

а) розглядати боротьбу з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи як одну з головних стратегій у рамках своїх зусиль, спрямованих на викорінення зубожіння;

б) сприяти розвитку регіонального співробітництва і інтеграції у дусі солідарності і партнерства, виходячи із взаємних інтересів, в рамках програм і заходів, спрямованих на боротьбу з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи;

в) вдосконалювати і зміцнювати існуючі установи, що займаються проблемами опустелювання і посухи, і для підвищення ефективності їх діяльності і забезпечення більш ефективного використання ресурсів залучати до вирішення цих проблем у відповідних випадках інші існуючі установи;

г) сприяти обміну інформацією про відповідні технології, знання, ноу-хау і практичні методи між країнами регіону; та

д) розробляти надзвичайні плани із пом'якшення наслідків посухи у районах, що потерпіли у результаті опустелювання і/чи посухи.

2. На виконання загальних і конкретних зобов'язань, викладених у статтях 4 і 5 Конвенції, уражені африканські країни - Сторони Конвенції прагнуть:

а) виділяти у рамках своїх національних бюджетів відповідні асигнування з врахуванням національних умов і можливостей і нового пріоритетного завдання, яке Африка визначила у зв'язку з явищем опустелювання і/чи посухи в контексті Конвенції;

б) підтримувати і посилювати реформи, що здійснюються ними з метою поглиблення децентралізації, перегляду системи ресурсоволодіння, а також розширення участі місцевого населення і громад; та

в) вишукувати і мобілізовувати нові і додаткові національні фінансові ресурси і у пріоритетному порядку зміцнювати існуючий національний потенціал і механізм з метою мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів.

1. При виконанні своїх зобов'язань у відповідності зі статтями 4, 6 і 7 Конвенції розвинуті країни - Сторони Конвенції приділяють першочергову увагу ураженим африканським країнам - Сторонам Конвенції і в цьому контексті:

а) надають їм допомогу у боротьбі з опустелюванням і/чи у пом'якшенні наслідків посухи, у тому числі шляхом надання і/чи полегшення доступу до фінансових і/чи інших ресурсів, а також шляхом заохочення, фінансування і/чи полегшення фінансової передачі, адаптації відповідних екологічно прийнятних технологій і ноу-хау і полегшення доступу до них на взаємоузгодженій основі і у відповідності з національною політикою, враховуючи прийняття ними у якості головної стратегії викорінення зубожіння;

б) продовжують надавати значні ресурси і/чи збільшувати обсяг ресурсів, що надаються на цілі боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи; та

в) надають їм допомогу у розширенні можливостей для зміцнення їх інституціональної основи, нарощування науково-технічного потенціалу, вдосконалення збору і аналізу інформації, досліджень і розробок у цілях боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи.

2. Інші країни - Сторони Конвенції можуть надавати на добровільних засадах технології, знання і ноу-хау, пов'язані з опустелюванням, і/чи фінансові ресурси ураженим африканським країнам - Сторонам Конвенції. Передачі таких знань, ноу-хау і методів сприяє міжнародне співробітництво.

1. Національні програми дій є однією з центральних і невід'ємних частин більш широкого процесу розробки національної політики у цілях стійкого розвитку у уражених африканських країнах - Сторонах Конвенції.

2. Для розробки стратегії з гнучким плануванням, що дає можливість досягти максимальної участі місцевого населення і громад, здійснюється широкий процес консультацій за участю органів влади відповідних рівнів, місцевого населення, громад і неурядових організацій, у відповідних випадках на прохання ураженої африканської країни - Сторони Конвенції до цього процесу можуть залучатися двосторонні і багатосторонні заклади з надання допомоги.

У період до набуття чинності цією Конвенцією уражені африканські країни - Сторони Конвенції у відповідних випадках у співпраці з іншими членами міжнародного співтовариства тимчасово застосовують, за можливістю, положення Конвенції, що стосуються підготовки національних, субрегіональних і регіональних програм дій.

1. У відповідності зі статтею 10 Конвенції чільне місце у загальній стратегії національних програм дій відводиться комплексним місцевим програмам розвитку для уражених районів, що грунтуються на механізмах забезпечення участі населення і на включенні стратегій викорінення зубожіння до зусиль із боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи. Ці програми націлені на зміцнення потенціалу місцевих органів влади і забезпечення активної участі місцевого населення, громад і груп з наданням особливої уваги питанням освіти і підготовки, мобілізації неурядових організацій з перевіреним досвідом і зміцненню децентралізованих урядових структур.

2. У відповідних випадках національні програми дій містять наступні загальні положення:

а) використання при розробці і здійсненні національних програм дій минулого досвіду у галузі боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи з урахуванням соціальних, економічних і екологічних умов;

б) виявлення факторів, що сприяють опустелюванню і/чи посусі, визначення наявних і необхідних ресурсів і можливостей і розробка відповідної політики, а також інституціональних і інших заходів, необхідних для боротьби з цими явищами і/чи для пом'якшення їх наслідків; та

в) розширення участі місцевого населення і громад, у тому числі жінок, землеробів і тваринників і надання їм більш широких повноважень.

3. Національні програми дій належним чином також передбачають наступне:

а) заходи з покращання економічних умов з метою викорінення зубожіння:

i) збільшення прибутків і розширення можливостей зайнятості, особливо для найбідніших членів громади, шляхом:

- розвитку ринків сільськогосподарської і тваринницької продукції;

- створення фінансових інструментів, що відповідають місцевим потребам;

- сприяння диверсифікації сільського господарства і створення сільськогосподарських підприємств; та

- розвитку економічних видів діяльності сумісного з сільським господарством чи несільськогосподарського типу;

ii) поліпшення довготермінових перспектив розвитку сільської економіки шляхом створення:

- стимулів для продуктивних інвестицій і доступу до засобів виробництва; та

- цінової і податкової політики і комерційної практики, що сприяють зростанню;

iii) визначення і здійснення заходів щодо міграції населення з метою зниження демографічного тиску на земельні ресурси; та

iv) сприяння використанню посухостійких культур і застосуванню комплексних систем обробки посушливих земель для забезпечення продовольчої безпеки;

б) заходи із зберігання природних ресурсів:

i) забезпечення комплексного і раціонального використання природних ресурсів, включаючи:

- сільськогосподарські землі і пасовища;

- рослинний покрив і тваринний світ;

- ліси;

- водні ресурси; та

- біологічне різноманіття;

ii) навчання і поглиблення інформованості населення, а також проведення просвітницьких кампаній з питань екології і розповсюдження знань про методи стійкого і раціонального використання природних ресурсів; та

iii) забезпечення освоєння й ефективного використання різних джерел енергії, сприяння використанню альтернативних джерел енергії, зокрема сонячної енергії, вітрової енергії і біогазу, а також вжиття конкретних заходів з передачі, придбання і адаптації відповідних технологій з метою зниження тиску на уразливі природні ресурси;

в) заходи із вдосконалення інституціональної структури:

i) визначення ролі і повноважень центрального уряду і місцевих органів влади у рамках політики планування землекористування;

ii) заохочення політики активної децентралізації, що має на меті передачу місцевим органам управлінських і директивних повноважень, і заохочення прояву ініціативи і усвідомлення відповідальності місцевими громадами і створення місцевих структур; та

iii) коригування у відповідних випадках інституціональної і нормативної основи використання природних ресурсів у цілях гарантування прав землекористування місцевого населення;

г) заходи з поглиблення знань про опустелювання:

i) заохочення досліджень, а також збір, обробка і обмін інформацією про науково-технічні і соціально-економічні аспекти опустелювання;

ii) нарощування національного потенціалу у галузі досліджень, збору, обробки, обміну й аналізу інформації з тим, щоб забезпечити глибше розуміння і ефективне застосування результатів аналізу на практиці; та

iii) заохочення середньотермінового і довгострокового дослідження:

- соціально-економічних і культурних тенденцій в уражених районах;

- якісних і кількісних тенденцій у галузі природних ресурсів; та

- взаємозв'язку між кліматом і опустелюванням; та

д) заходи з моніторингу і оцінки наслідків посухи:

i) розробка стратегій оцінки впливу природної мінливості клімату та процеси посухи і опустелювання у регіоні і/чи використання сезонних і міжрічних прогнозів мінливості клімату у діяльності з пом'якшення наслідків посухи;

ii) вдосконалення системи раннього оповіщення і відповідних заходів, забезпечення ефективного управління надзвичайною і продовольчою допомогою і вдосконалення систем зберігання і розподілу продовольства, систем захисту худоби і інженерно-технічних споруд, так само як і схем альтернативних джерел засобів існування у посушливих районах; та

iii) моніторинг та оцінка екологічної деградації для надання надійної і своєчасної інформації про процеси і динаміку деградації ресурсів у цілях інформування і сприяння розробці більш ефективної політики і відповідних заходів.

Кожна уражена африканська країна - Сторона Конвенції призначає відповідний національний орган з координації, покликаний відіграти роль каталізатора у справі підготовки, здійснення й оцінки її національної програми дій. У контексті статті 3 цей орган у відповідних випадках:

а) визначає і аналізує дії, починаючи з процесу консультацій, що йде за ініціативою з місць, за участю місцевого населення і громад і у співпраці з місцевими органами влади, розвинутими країнами - Сторонами Конвенції, міжурядовими і неурядовими організаціями на основі початкових консультацій з заінтересованими сторонами на національному рівні;

б) виявляє й аналізує стримуючі фактори, потреби і недоліки, що негативно позначаються на розвитку і стійкому землекористуванні, і рекомендує практичні заходи для уникнення дублювання зусиль шляхом виключно раціонального використання відповідних поточних заходів і сприяння досягненню результатів;

в) заохочує, планує і формує проектні заходи, що грунтуються на взаємодоповнюючих, гнучких підходах, з тим, щоб забезпечити активну участь населення уражених районів і звести до мінімуму негативний вплив таких заходів, а також виявити потреби у фінансовій допомозі і технічному співробітництві і визначає їх пріоритетність;

г) встановлює належні показники для оцінки змісту національних програм дій, що легко піддаються кількісному вимірюванню і перевірці і передбачають заходи короткотермінового, середньотермінового і довготермінового характеру та оцінки ходу здійснення таких програм; та

д) готує доповіді про хід здійснення національних програм дій.

1. Відповідно до статті 7 Конвенції африканські уражені країни - Сторони Конвенції співпрацюють у підготовці і здійсненні субрегіональних програм дій для Центральної, Східної, Північної, Південної і Західної Африки і у зв'язку з цим можуть делегувати наступні обов'язки відповідним субрегіональним міждержавним організаціям:

а) здійснення ролі центрів з координації підготовки і здійснення субрегіональних програм дій;

б) надання допомоги у підготовці і здійсненні національних програм дій;

в) налагодження обміну інформацією, досвідом і ноу-хау, а також надання консультативної допомоги у перегляді національного законодавства; та

г) будь-які інші обов'язки, пов'язані із здійсненням субрегіональних програм дій.

2. Спеціалізовані субрегіональні установи можуть надавати допомогу за вимогою і/чи бути уповноваженими здійснювати координацію заходів, що належать до сфери їх компетенції.

Субрегіональні програми дій зосереджуються на питаннях, які можуть бути вирішені більш раціонально на субрегіональному рівні. У рамках субрегіональних програм дій створюються, за необхідності, механізми для забезпечення раціонального використання спільних природних ресурсів. Такі механізми ефективно вирішують транскордонні проблеми, пов'язані з опустелюванням і/чи посухою, і сприяють гармонійному здійсненню національних програм дій. Субрегіональні програми дій проводяться у відповідних випадках у таких пріоритетних напрямках:

а) спільні програми стійкого і раціонального використання транскордонних природних ресурсів у відповідних випадках за допомогою двосторонніх і багатосторонніх механізмів;

б) координація програм розвитку альтернативних джерел енергії;

в) співробітництво у галузі боротьби зі шкідниками, а також із захворюваннями рослин і тварин і захисту від них;

г) заходи з нарощування потенціалу, освіти і інформування населення, що більш ефективно здійснюються і підтримуються на субрегіональному рівні;

д) науково-технічне співробітництво, зокрема у галузі кліматології, метеорології і гідрології, включаючи створення мережі збору й оцінки даних, обмін інформацією і контроль за здійсненням проектів, а також координацію і визначення пріоритетності досліджень і розробок;

е) системи раннього оповіщення і спільне планування заходів з пом'якшення наслідків посухи, включаючи заходи з вирішення проблем, що виникають у зв'язку з міграцією, яку спричинили екологічні фактори;

є) вивчення можливостей обміну досвідом, зокрема щодо участі місцевого населення і громад, і створення сприятливих умов для пом'якшення і використання відповідних технологій;

ж) зміцнення потенціалу субрегіональних організацій шляхом координації і надання технічного обслуговування, а також створення, переорієнтація і зміцнення субрегіональних центрів і установ; та

з) розробка заходів у галузях, наприклад, торгівлі, які позначаються на уражених районах і їх населенні, зокрема заходи з координації регіональних ринкових ресурсів і створення загальної інфраструктури.

1. Відповідно до статті 11 Конвенції африканські країни - Сторони Конвенції спільно визначають процедури підготовки і здійснення регіональної програми дій.

2. Сторони Конвенції можуть надавати належну підтримку відповідним африканським регіональним закладам і організаціям з тим, щоб ті могли надавати африканським країнам - Сторонам Конвенції підтримку у виконанні зобов'язань, що випливають з Конвенції.

Регіональна програма дій включає заходи з боротьби з опустелюванням і/чи пом'якшення наслідків посухи в наступних пріоритетних напрямках:

а) розвиток регіонального співробітництва і координації субрегіональних програм дій з метою досягнення регіонального консенсусу з ключових питань політики, у тому числі шляхом проведення регулярних консультацій субрегіональних організацій;

б) сприяння нарощуванню потенціалу з таких напрямків діяльності, які краще підходять для здійснення на регіональному рівні;

в) пошук у співпраці з міжнародним співтовариством рішень глобальних економічних і соціальних проблем що стосуються уражених районів, з урахуванням підпункту 2 б) статті 4 Конвенції;

г) налагодження між африканськими ураженими країнами - Сторонами Конвенції і їх відповідним субрегіонами, а також іншими ураженими регіонами обміну інформацією і належними методами, технічним ноу-хау і відповідним досвідом; розвиток наукового і технічного співробітництва, зокрема в галузі кліматології, метеорології, гідрології, освоєння водних ресурсів і альтернативних джерел енергії; координація дослідної діяльності на субрегіональному і регіональному рівнях; та визначення регіональних пріоритетів у галузі досліджень і розробок;

д) координація мереж систематичного нагляду й оцінки й обміну інформацією, а також їх включення до складу всесвітніх мереж; та

е) координація і підвищення ефективності систем раннього оповіщення і надзвичайних планів на випадок посухи.

1. У відповідності зі статтею 20 Конвенції і пунктом 2 статті 4 цього Додатка уражені африканські країни - Сторони Конвенції докладають зусиль до створення макроекономічних умов, що сприяють мобілізації фінансових ресурсів, і розробляють політику і встановлюють процедури для більш ефективного використання ресурсів на потреби місцевих програм розвитку, в тому числі, у відповідних випадках, через неурядові організації.

2. Відповідно до пункту 4 і 5 статті 21 Конвенції Сторони домовляються про впорядкування переліку джерел фінансування на національному, субрегіональному, регіональному і міжнародному рівнях для забезпечення раціонального використання існуючих ресурсів і виявлення недоліків у розподілі ресурсів, а також сприяння здійсненню програм дій. Цей перелік регулярно переглядається і оновлюється.

3. У відповідності зі статтею 7 Конвенції розвинуті країни - Сторони Конвенції продовжують надавати значні ресурси і/чи більш значні обсяги ресурсів, а також інші форми ураженим африканським країнам - Сторонам Конвенції згідно з угодами і домовленостями про партнерство, згаданими у статті 18, приділяючи, зокрема, належну увагу питанням, що стосуються заборгованості, міжнародної торгівлі і режимів маркетингу у відповідності з пунктом 2 б) статті 4 Конвенції.

1. У відповідності з положеннями статті 7 Конвенції, підкреслюючи пріоритетність уражених африканських країн - Сторін Конвенції та враховуючи особливу ситуацію, що створилася у цьому регіоні, Сторони Конвенції приділяють особливу увагу здійсненню у Африці положень пунктів 1 г) і 1 д) статті 21 Конвенції за допомогою, зокрема:

а) сприяння створенню механізмів, таких, як національні фонди для боротьби з опустелюванням, що забезпечують розподіл фінансів на рівні місцевих громад та

б) зміцнення існуючих фондів і фінансових механізмів на субрегіональному і регіональному рівнях.

2. У відповідності зі статтями 20 і 21 Конвенції Сторони, які також є членами керуючих органів відповідних регіональних і субрегіональних фінансових закладів, у тому числі Африканського банку розвитку і Африканського фонду розвитку, сприяють зусиллям, спрямованим на надання належного значення і приділення належної уваги тій діяльності цих установ, яка сприяє здійсненню цього Додатка.

3. Сторони Конвенції, у міру можливості, раціоналізують процедури надання коштів ураженим африканським країнам - Сторонам Конвенції.

Сторони зобов'язуються з урахуванням своїх відповідних можливостей вживати заходів для вдосконалення і розширення технічної допомоги африканським країнам - Сторонам Конвенції і співробітництва з ними з метою підвищення ефективності проектів і програм, забезпечуючи при цьому, зокрема, щоб:

а) витрати на заходи підтримки і сприяння, зокрема накладні витрати, обмежувалися рівнем, що забезпечує максимальну ефективність проекту. У будь-якому випадку такі витрати повинні складати лише відповідний невеликий відсоток від загальної вартості проекту;

б) при плануванні, підготовці і здійсненні проекту пріоритет надавався компетентним національним експертам або, коли це необхідно, компетентним експертам з країн субрегіону і/чи регіону, а також, у випадку їх відсутності, підготовці місцевих спеціалістів; та

в) управління і координація, а також використання технічної допомоги здійснювалися ефективно.

При виконанні положень статті 18 Конвенції, що стосуються передачі, придбання, адаптації і розробки технологій, Сторони зобов'язуються приділяти першочергову увагу африканським країнам - Сторонам Конвенції і, коли це необхідно, розробляти спільні з ними нові моделі партнерства і співробітництва з метою нарощування потенціалу у галузі наукових досліджень і розробок, збору і розповсюдження інформації, необхідної для здійснення їхніх стратегій з боротьби з опустелюванням і пом'якшення наслідків посухи.