Договір до Енергетичної Хартії та Заключний акт до неї. Протокол до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів

Договірні Сторони цього Протоколу,

беручи до уваги Європейську Енергетичну Хартію, прийняту у Заключному Документі Гаазької конференції по Європейській Енергетичній Хартії, підписаному в Гаазі 17 грудня 1991 року, і особливо декларації в ній про те, що необхідне співробітництво в галузі енергетичної ефективності і пов'язаної з енергією охорони навколишнього середовища;

беручи до уваги також Договір до Енергетичної Хартії, відкритий для підписання з 17 грудня 1994 року по 16 червня 1995 року;

беручи до уваги роботу, що проводиться міжнародними організаціями і форумами в галузі енергетичної ефективності та екологічних аспектів енергетичного циклу;

усвідомлюючи поліпшення в надійності енергозабезпечення і значні економічні та екологічні вигоди, які є результатом здійснення заходів по підвищенню енергетичної ефективності на основі ефективності витрат, і визнаючи їх значення для структурної перебудови економіки і підвищення рівня життя;

визнаючи, що поліпшення в енергетичній ефективності зменшують негативні наслідки енергетичного циклу для навколишнього середовища, включаючи потепління світового клімату і підкислення;

будучи переконані, що ціни на енергію мають відбивати у можливо більшому ступені умови конкурентного ринку, забезпечуючи ціноутворення, орієнтоване на ринок, включаючи більш повне відбиття екологічних витрат і вигід, і визнаючи, що таке ціноутворення має першорядне значення для прогресу в ефективності енергетики і в пов'язаній з цим охороні навколишнього середовища;

визнаючи першорядну роль приватного сектора, включаючи малі і середні підприємства, у сприянні заходам по підвищенню ефективності енергетики і у їх здійсненні і прагнучи забезпечити сприятливі інституціональні рамки умови для економічно життєздатних капіталовкладень у підвищення енергетичної ефективності;

визнаючи, що комерційні форми співробітництва можуть вимагати доповнення міжурядовим співробітництвом, особливо в галузі розробки енергетичної політики і аналізу, а також в інших галузях, які є істотно важливими для підвищення енергетичної ефективності, але не підходять для приватного фінансування;

прагнучи вживати скооперованих і скоординованих заходів у галузі енергетичної ефективності і пов'язаної з цим охорони навколишнього середовища і прийняти Протокол, що визначає рамки для можливо більш економного і ефективного використання енергії,

домовилися про таке:

(1) Цей Протокол визначає принципи політики сприяння підвищенню енергетичної ефективності як значного джерела енергії і зменшення несприятливого екологічного впливу енергетичних систем, що випливає з цього. Більше того, він забезпечує керівні принципи для розвитку програм по енергетичній ефективності, зазначає галузі співробітництва, а також створює рамки для розвитку скооперованих чи скоординованих дій. Ці дії можуть охоплювати пошукові роботи, розвідування, виробництво, перетворення, зберігання, транспортування, розподіл і споживання енергії і можуть відноситись до будь-якого економічного сектора.

(2) Цілями цього Протоколу є:

(а) заохочення політики в галузі енергетичної ефективності, сумісної із сталим розвитком;

(b) створення рамкових умов, що спонукають виробників і споживачів використовувати енергію якомога більш економно, ефективно та екологічно розумно, особливо шляхом організації ефективних ринків енергії і більш повного відбиття екологічних витрат і вигод; і

(с) заохочення співробітництва в галузі енергетичної ефективності.

У цьому Протоколі:

(1) "Хартія" означає Європейську Енергетичну Хартію, прийняту у Заключному Документі Гаазької конференції по Європейській Енергетичній Хартії, підписаному в Гаазі 17 грудня 1991 року; підписання Заключного Документа розглядається як підписання Хартії.

(2) "Договірна Сторона" означає державу чи організацію регіональної економічної інтеграції, які погодилися бути пов'язаними цим Протоколом і для яких Протокол є чинним.

(3) "Організація регіональної економічної інтеграції" означає організацію, утворену державами, якій вони передали компетенцію з певних питань, частина яких регулюється цим Протоколом, включаючи право приймати обов'язкові для них рішення з цих питань.

(4) "Енергетичний цикл" означає весь енергетичний ланцюг, що включає діяльність, пов'язану з пошуковими роботами, розвідуванням, виробництвом, перетворенням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і споживанням різних форм енергії і переробкою та видаленням відходів, а також зупинення, припинення та закриття такої діяльності з метою зведення до мінімуму шкідливого екологічного впливу.

(5) "Ефективність витрат" означає досягнення певної мети при найнижчих витратах або досягнення найбільшої вигоди при цих витратах.

(6) "Підвищення енергетичної ефективності" означає діяльність по збереженню такої ж одиниці продукції (товару чи послуги) без зниження якості чи характеристик продукції при зменшенні кількості енергії, потрібної для виробництва цієї продукції.

(7) "Екологічний вплив" означає будь-який вплив даної діяльності на навколишнє середовище, включаючи здоров'я людини і безпеку, флору, фауну, грунт, повітря, воду, клімат, пейзаж та історичні пам'ятки чи інші фізичні споруди або взаємодії цих факторів; він включає також вплив на культурну спадщину чи соціально-економічні умови в результаті змін у вищезазначених факторах.

Договірні Сторони керуються такими принципами:

(1) Договірні Сторони співробітничають і у тих випадках, коли це доцільно, сприяють одна одній у розробці і проведенні політики, законів і нормативних актів в галузі енергетичної ефективності.

(2) Договірні Сторони встановлюють політику в галузі енергетичної ефективності і належні правові і нормативні рамки, які, inter alia, сприяють:

(а) ефективному функціонуванню ринкових механізмів, включаючи орієнтоване на ринок ціноутворення і повніше відображення екологічних витрат і вигод;

(b) зменшенню бар'єрів щодо енергетичної ефективності, стимулюючи таким чином капіталовкладення;

(с) механізмам фінансування ініціатив щодо енергетичної ефективності;

(d) освіті і просвіті;

(е) поширенню і передачі технологій;

(f) гласності правових і нормативних рамок.

(3) Договірні Сторони прагнуть добиватися повної вигоди від енергетичної ефективності по всьому енергетичному циклу. З цією метою, при максимальному використанні своєї компетенції вони формулюють і здійснюють політику в галузі енергетичної ефективності, а також скооперовані і скоординовані дії на основі ефективності витрат і економічної ефективності, з належним врахуванням екологічних аспектів.

(4) Політика в галузі енергетичної ефективності включає як короткотермінові заходи по коректуванню попередньої практики, так і довготермінові заходи по підвищенню енергетичної ефективності протягом енергетичного циклу.

(5) Здійснюючи співробітництво для досягнення мети цього Протоколу, Договірні Сторони беруть до уваги різницю між Договірними Сторонами щодо несприятливих наслідків і витрат по їх зниженню.

(6) Договірні Сторони визначають першочергову роль приватного сектора. Вони заохочують вжиття заходів комунальними енергетичними підприємствами, відповідальними органами влади і спеціалізованими організаціями, а також тісне співробітництво між промисловістю та адміністративними органами.

(7) Скооперовані чи скоординовані дії враховують відповідні принципи, прийняті в міжнародних угодах, у яких беруть участь Договірні Сторони, спрямованих на охорону і поліпшення навколишнього середовища.

(8) Договірні Сторони повністю використовують роботу і досвід компетентних міжнародних або інших органів і прагнуть уникати дублювання.

Кожна Договірна Сторона прагне забезпечувати координацію політики в галузі енергетичної ефективності між усіма своїми відповідальними органами влади.

Договірні Сторони формулюють стратегії та цільові установки політики щодо підвищення енергетичної ефективності і тим самим обмеження екологічного впливу енергетичного циклу відповідно до їх власних конкретних енергетичних умов. Ці стратегії і цільові установки політики мають бути доступними для всіх заінтересованих сторін.

(1) Договірні Сторони заохочують здійснення нових підходів і методів з метою фінансування капіталовкладень у підвищення енергетичної ефективності та у пов'язану з енергетикою охорону навколишнього середовища, таких як домовленості про спільні підприємства між споживачами енергії і зовнішніми інвесторами (далі "Фінансування третіми сторонами").

(2) Договірні Сторони прагнуть використовувати ринки приватного капіталу та існуючі міжнародні фінансові установи і сприяють доступу до них з метою полегшення капіталовкладень у підвищення енергетичної ефективності і пов'язану з енергетичною ефективністю охорону навколишнього середовища.

(3) Договірні Сторони можуть, відповідно до положень Договору до Енергетичної Хартії та інших своїх міжнародних юридичних зобов'язань, надавати фіскальні чи фінансові стимули енергокористувачам з метою полегшення впровадження у ринок енергетично ефективних технологій, продуктів і послуг. Вони прагнуть робити це таким чином, який забезпечує гласність і мінімізує порушення рівноваги міжнародних ринків.

(1) Відповідно до положень Договору до Енергетичної Хартії Договірні Сторони заохочують комерційну торгівлю і співробітництво в галузі енергетично ефективних і екологічно розумних технологій, що стосуються енергії послуг і методів управління.

(2) Договірні Сторони сприяють використанню таких технологій, послуг і методів управління протягом усього енергетичного циклу.

(1) Для того, щоб досягти цільових установок політики, сформульованих відповідно до статті 5, кожна Договірна Сторона розробляє, виконує і регулярно поновлює програми підвищення енергетичної ефективності, які найбільш відповідають її умовам.

(2) Такі програми можуть включати таку діяльність, як:

(а) розробка довготермінових сценаріїв попиту і пропонування енергії, якими можна було б керуватися приймаючи рішення;

(b) оцінка впливу вживаних дій на енергетику, навколишнє середовище та макроекономічні показники;

(с) визначення норм, розроблених для підвищення ефективності обладнання, яке використовує енергію, і зусилля по їх гармонізації на міжнародному рівні, щоб уникнути перекручень у торгівлі;

(d) розвиток і заохочення приватної ініціативи і промислового співробітництва, включаючи спільні підприємства;

(е) заохочення використання найбільш енергетично ефективних технологій, які є економічно життєздатними і екологічно розумними;

(f) заохочення новаторських підходів до капіталовкладень у підвищення енергетичної ефективності, таких як фінансування третіми сторонами і спільне фінансування;

(g) розробка відповідних енергетичних балансів і баз даних, наприклад, з даними попиту на енергію на досить детальному рівні та про технології для підвищення енергетичної ефективності;

(h) заохочення створення дорадчих і консультативних служб, які могли б діяти в рамках державних чи приватних підприємств промисловості або комунальних послуг і надавали б інформацію щодо програм підвищення енергетичної ефективності та енергетично ефективних технологій і сприяли б споживачам і підприємствам;

(і) підтримання і заохочення комбінованого виробництва електроенергії і тепла, а також заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробничих і розподільних систем центрального опалення будинків і промислових підприємств;

(j) утворення, на відповідних рівнях, спеціалізованих органів по енергетичній ефективності, які мають достатнє фінансування і укомплектування кадрами для розробки і здійснення політики.

(3) Під час реалізації своїх програм в галузі енергетичної ефективності Договірні Сторони забезпечують наявність належних інституційних і правових інфраструктур.

Співробітництво між Договірними Сторонами може приймати будь-яку підходящу форму. Галузі можливого співробітництва перелічені у Додатку.

(1) Усі рішення Конференції по Хартії відповідно до цього Протоколу приймаються лише тими Договірними Сторонами Договору до Енергетичної Хартії, які є Договірними Сторонами цього Протоколу.

(2) Конференція по Хартії прагне прийняти рішення, не пізніше ніж через 180 днів після набрання чинності цим Протоколом, щодо процедур для огляду і для полегшення виконання його положень, включаючи вимоги до звітності, а також визначення галузей співробітництва відповідно до статті 9.

(1) Секретаріат, заснований згідно зі статтею 35 Договору до Енергетичної Хартії, надає Конференції по Хартії все необхідне сприяння для виконання її зобов'язань по цьому Протоколу і надає інші такі послуги по забезпеченню здійснення Протоколу, які можуть вимагатися час від часу, за умови схвалення Конференцією по Хартії.

(2) Витрати Секретаріату Конференції по Хартії, що випливають з цього Протоколу, покриваються Договірними Сторонами цього Протоколу відповідно до їх здатності платити, визначеної відповідно до формули, викладеної у Додатку В до Договору до Енергетичної Хартії.

(1) Одноголосність Договірних Сторін, які присутні і голосують на засіданні Конференції по Хартії, на якому вирішуються такі питання, потрібна для прийняття рішень з метою:

(а) прийняття поправок до цього Протоколу; і

(b) затвердження приєднань до цього Протоколу згідно зі статтею 16.

Договірні Сторони докладають усіх зусиль для досягнення згоди на основі консенсусу з будь-якого іншого питання, яке вимагає від них рішення згідно з цим Протоколом. Якщо згода не може бути досягнута на основі консенсусу, то рішення щодо небюджетних питань приймаються більшістю у три чверті Договірних Сторін, що присутні і голосують на засіданні Конференції по Хартії, на якому вирішуються такі питання.

Рішення щодо бюджетних питань приймаються кваліфікованою більшістю Договірних Сторін, чиї оцінені внески згідно зі статтею 11 (2) становлять, у сукупності, не менше трьох четвертих загальної суми оцінених внесків.

(2) Для цілей цієї статті "Договірні Сторони, які присутні і голосують" означає Договірні Сторони цього Протоколу, які присутні і голосують "за" чи "проти", за умови, що Конференція по Хартії може приймати рішення щодо правил процедури з тим, щоб зробити можливим прийняття таких рішень Договірними Сторонами шляхом листування.

(3) За винятком того, що передбачено в пункті (1) щодо бюджетних питань, ніяке рішення, згадане у цій статті, не буде дійсним, якщо воно не має підтримки простої більшості Договірних Сторін.

(4) Організація регіональної економічної інтеграції, у випадках голосування, має число голосів, що дорівнює числу її держав-членів, які є Договірними Сторонами цього Протоколу; за умови, що така Організація не використовує своє право голосу, якщо її держави-члени використовують своє право голосу, і навпаки.

(5) У разі постійних затримок з виконанням Договірною Стороною фінансових зобов'язань по цьому Протоколу Конференція по Хартії може повністю або частково зупинити дію прав Договірної Сторони під час голосування.

(1) У разі невідповідності положень цього Протоколу положенням Договору до Енергетичної Хартії, переважну дію, у тій мірі, що відноситься до цієї невідповідності, мають положення Договору до Енергетичної Хартії.

(2) Стаття 10 (1) і стаття 12 (1)-(3) не будуть застосовуватися до голосування на Конференції по Хартії щодо поправок до цього Протоколу, які приписують зобов'язання чи функції Конференції по Хартії чи Секретаріату, заснування якого передбачене у Договорі до Енергетичної Хартії.

Цей Протокол відкритий для підписання у Лісабоні з 17 грудня 1994 року по 16 червня 1995 року державами і організаціями регіональної економічної інтеграції, представники яких підписали Хартію і Договір до Енергетичної Хартії.

Цей Протокол підлягає ратифікації, прийняттю чи затвердженню сторонами, що його підписали. Ратифікаційні грамоти і акти про прийняття чи затвердження здаються на зберігання депозитарію.

Цей Протокол відкритий для приєднання з дати, коли Протокол закривається для підписання, держав і організацій регіональної економічної інтеграції, які підписали Хартію і є Договірними Сторонами Договору до Енергетичної Хартії, на умовах, схвалених Конференцією по Хартії. Акти про приєднання здаються на зберігання депозитарію.

(1) Будь-яка Договірна Сторона може запропонувати поправки до цього Протоколу.

(2) Текст будь-якої запропонованої поправки до цього Протоколу повідомляється Секретаріатом Договірним Сторонам принаймні за три місяці до тієї дати, коли намічається його прийняття Конференцією по Хартії.

(3) Поправки до цього Протоколу, тексти яких були прийняті Конференцією по Хартії, передаються Секретаріатом депозитарію, який представляє їх усім Договірним Сторонам для ратифікації, прийняття чи затвердження.

(4) Акти про ратифікацію, прийняття чи затвердження поправок до цього Протоколу здаються на зберігання депозитарію. Поправки набирають чинності між Договірними Сторонами, які ратифікували, прийняли чи затвердили їх, на тридцятий день після отримання депозитарієм акта про ратифікацію, прийняття чи затвердження принаймні трьома чвертями Договірних Сторін. Після цього поправки набирають чинності для будь-якої іншої Договірної Сторони на тридцятий день після здачі на зберігання цією Договірною Стороною своїх актів про ратифікацію, прийняття чи затвердження поправок.

(1) Цей Протокол набирає чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання п'ятнадцятої ратифікаційної грамоти, акта про прийняття чи затвердження цього Протоколу або про приєднання до нього державою або організацією регіональної економічної інтеграції, яка є стороною, що підписала Хартію, і Договірною Стороною Договору до Енергетичної Хартії, або в той же день, коли набирає чинності Договір до Енергетичної Хартії, залежно від того, що наступає пізніше.

(2) Для кожної держави або організації регіональної економічної інтеграції, для яких Договір до Енергетичної Хартії набрав чинності і які ратифікують, приймають чи затверджують цей Протокол, або приєднуються до нього після набрання Протоколом чинності відповідно до пункту (1), Протокол набирає чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання такою державою чи організацією регіональної економічної інтеграції ратифікаційної грамоти, акта про прийняття, затвердження чи приєднання.

(3) Для цілей пункту (1), будь-який документ, зданий на зберігання організацією регіональної економічної інтеграції, не повинен зараховуватися у додаток до тих, які здані на зберігання державами-членами такої організації.

До цього Протоколу не допускаються ніякі застереження.

(1) У будь-який час після набрання чинності цим Протоколом для Договірної Сторони, ця Договірна Сторона може направити письмове повідомлення депозитарію про свій вихід з цього Протоколу.

(2) Будь-яка Договірна Сторона, яка виходить з Договору до Енергетичної Хартії, розглядається також як така, що вийшла з цього Протоколу.

(3) Дата набрання чинності виходом з Протоколу згідно з пунктом (1) наступає через дев'яносто днів після одержання повідомлення депозитарієм. Датою набрання чинності виходом з Протоколу згідно з пунктом (2) є та ж сама дата, що й для набрання чинності виходом з Договору до Енергетичної Хартії.

Уряд Португальської Республіки є депозитарієм цього Протоколу.

На посвідчення цього нижчепідписані, належним чином на це уповноважені, підписали цей Протокол англійською, іспанською, італійською, німецькою, російською і французькою мовами, причому тексти усіма цими мовами є рівно автентичними, в одному дійсному примірнику, який буде зданий на зберігання Уряду Португальської Республіки.

Вчинено у Лісабоні сімнадцятого грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року.

Розробка програм в галузі енергетичної ефективності, включаючи виявлення перешкод і потенційних можливостей у галузі енергетичної ефективності і розробку енергетичного маркірування і норм ефективності;

оцінка екологічного впливу енергетичного циклу;

розробка економічних, законодавчих і нормативних заходів;

передача технології, технічне сприяння і спільні підприємства в промисловості, на які поширюється міжнародний режим прав власності та інші застосовні міжнародні угоди;

наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи;

навчання, підготовка кадрів, інформація і статистика;

визначення і оцінка таких заходів, як фіскальні чи інші основані на ринкових принципах інструменти, включаючи обмінювані дозволи, що враховують зовнішні, особливо екологічні, витрати і вигоди.

Аналіз і розробка політики з питань енергетики:

оцінка потенціальних можливостей підвищення енергетичної ефективності:

аналіз і статистика попиту на енергію;

розробка законодавчих і нормативних заходів;

комплексне планування ресурсів і управління попитом;

оцінка екологічного впливу, включаючи великі енергетичні проекти.

Оцінка економічних інструментів підвищення енергетичної ефективності і досягнення цілей в галузі екології.

Аналіз енергетичної ефективності в галузі переробки, перетворення, транспортування і розподілу вуглеводнів.

Підвищення енергетичної ефективності у виробництві і розподілі електроенергії:

комбіноване виробництво електроенергії і тепла;

складові елементи обладнання (казани, турбіни, генератори та ін.);

об'єднання мереж.

Підвищення енергетичної ефективності у будівельному секторі:

норми теплоізоляції, пасивне використання сонячної енергії і вентиляція;

системи опалення приміщень і кондиціонування повітря;

високоефективні пальники з низьким викидом окислу азоту;

техніка вимірювання та індивідуальні лічильники;

побутові прилади і освітлення.

Послуги муніципалітетів і місцевих комунальних общин:

системи централізованого теплопостачання;

ефективні системи газорозподілення;

технології планування в галузі енергетики;

поріднення міст чи інших відповідних територіальних органів;

управління енергетичним господарством у містах і державних будинках;

поводження з відходами та утилізація відходів в енергетичних цілях.

Підвищення енергетичної ефективності у промисловому секторі:

спільні підприємства;

каскадне використання енергії, комбіноване виробництво електроенергії і тепла та утилізація тепла, що відходить;

енергетичні ревізії.

Підвищення енергетичної ефективності у транспортному секторі:

норми ефективності моторних транспортних засобів;

розробка ефективних транспортних інфраструктур.

Інформація:

просвітницька робота;

бази даних: доступ, технічна специфікація, інформаційні системи;

поширення, збирання і систематизація технічної інформації;

дослідження поведінки.

Підготовка і навчання:

обмін управлінськими кадрами, державними службовцями, інженерами і студентами в галузі енергетики:

організація міжнародних учбових курсів.

Фінансування:

розробка правових рамок;

фінансування третіми сторонами;

спільні підприємства;

спільне фінансування.

I. Заключна Пленарна сесія Конференції по Європейській Енергетичній Хартії відбулася в Лісабоні 16-17 грудня 1994 року.

Представники Австралії, Республіки Австрія, Азербайджанської Республіки, Республіки Албанія, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Королівства Бельгія, Республіки Болгарія, Республіки Угорщина, Федеративної Республіки Німеччина, Грецької Республіки, Республіки Грузія, Королівства Данія, Європейських Співтовариств, Ірландії, Республіки Ісландія, Королівства Іспанія, Італійської Республіки, Республіки Казахстан, Канади, Республіки Кіпр, Республіки Киргизстан, Республіки Латвія, Республіки Литва, Князівства Ліхтенштейн, Великого Герцогства Люксембург, Республіки Мальта, Республіки Молдова, Королівства Нідерландів, Королівства Норвегія, Республіки Польща, Португальської Республіки, Російської Федерації, Румунії, Словацької Республіки, Республіки Словенія, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Республіки Таджикистан, Туркменистану, Республіки Турція, Республіки Узбекистан, України, Республіки Фінляндія, Французької Республіки, Республіки Хорватія, Чеської Республіки, Швейцарської Конфедерації, Королівства Швеція, Республіки Естонія і Японії (далі "представники") брали участь у Конференції, в якій також брали участь запрошені спостерігачі з деяких країн і міжнародних організацій.

II. Під час засідання Європейської Ради в Дубліні у червні 1990 року Прем'єр-міністр Нідерландів припустив, що економічне відновлення у Східній Європі та в існуючому тоді Союзі Радянських Соціалістичних Республік могло би бути викликане і прискорене шляхом співробітництва в галузі енергетичного сектора. Це припущення було підтримане Радою, яка запропонувала Комісії Європейських Співтовариств вивчити, як найкращим чином здійснити таке співробітництво. У лютому 1991 року Комісія запропонувала концепцію Європейської Енергетичної Хартії.

Після обговорення пропозиції Комісії у Раді Європейських Співтовариств Європейські Співтовариства запросили інші країни Західної і Східної Європи, Союз Радянських Соціалістичних Республік і неєвропейські країни-члени Організації Економічного Співробітництва і Розвитку взяти участь у Конференції в Брюсселі у липні 1991 року з тим, щоб розпочати переговори щодо Європейської Енергетичної Хартії. Ряд інших країн і міжнародних організацій були запрошені взяти участь у Конференції по Європейській Енергетичній Хартії як спостерігачі.

Переговори щодо Європейської Енергетичної Хартії закінчилися у 1991 році, і Хартія була прийнята шляхом підписання Заключного Документа на конференції, яка відбулася в Гаазі 16-17 грудня 1991 року. Всі сторони, які підписали Хартію тоді або згодом, включають усіх тих, що перелічені у Розділі I вище, крім спостерігачів.

Сторони, які підписали Європейську Енергетичну Хартію, зобов'язалися:

дотримуватися цілей і принципів Хартії та здійснювати і розширювати їхнє співробітництво якомога скоріше шляхом сумлінних переговорів з метою вироблення Основної Угоди і Протоколів.

Відповідно Конференція по Європейській Енергетичній Хартії розпочала переговори з Основної Угоди - пізніше названої Договором до Енергетичної Хартії, - спрямовані на стимулювання промислового співробітництва між Сходом і Заходом шляхом надання юридичних гарантій у таких галузях як капіталовкладення, транзит і торгівля. Вона також розпочала переговори щодо Протоколів у галузях енергетичної ефективності, ядерної безпеки і вуглеводнів, хоча в останньому випадку переговори пізніше були зупинені до закінчення Договору до Енергетичної Хартії.

Переговори по Договору до Енергетичної Хартії і Протоколу до Енергетичної Хартії з питань ефективності в енергетиці та суміжних екологічних аспектів були успішно закінчені в 1994 році.

III. В результаті розгляду Конференція по Європейській Енергетичній Хартії прийняла текст Договору до Енергетичної Хартії (далі "Договір"), викладений у Додатку 1, і Рішення щодо нього, викладені у Додатку 2, і погодилася, що Договір буде відкритий для підписання в Лісабоні з 17 грудня 1994 року по 16 червня 1995 року.

IV. Підписанням цього Заключного Акта представники погодилися прийняти такі розуміння щодо Договору:

1. Щодо Договору в цілому

(а) Представники підкреслюють, що положення Договору погоджені при розумінні специфічного характеру Договору, спрямованого на утворення юридичних рамок для стимулювання довгострокового співробітництва в конкретному секторі, і, в результаті, не можуть тлумачитися таким чином, що вони являють собою прецедент в контексті інших міжнародних переговорів.

(b) Положення Договору:

(і) не зобов'язують ніяку Договірну Сторону вводити обов'язковий доступ для третіх сторін; або

(іі) не запобігають використанню цінових систем, які, всередині певної категорії споживачів, застосовують однакові ціни для споживачів у різних місцях.

(с) Вилучення з режиму найбільш сприятливої нації не спрямовані на те, щоб охопити заходи, які є конкретними для якого-небудь інвестора чи групи інвесторів, а мають на увазі загальне застосування.

2. Щодо статті 1 (5)

(а) Розуміється, що Договір не надає прав займатися господарською діяльністю окрім господарської діяльності в енергетичному секторі.

(b) Такі види діяльності є ілюстрацією господарської діяльності в енергетичному секторі:

(і) пошукові та розвідувальні роботи і видобуток, наприклад, нафти, газу, кам'яного вугілля та урану;

(іі) будівництво та експлуатація електростанцій, в тому числі з силовими установками, які використовують силу вітру, а також інші поновлювані джерела енергії;

(ііі) транспортування по суші, розподіл, зберігання і поставка енергетичних матеріалів і продуктів, наприклад через передаточні та розподільні мережі і трубопроводи або залізничні лінії спеціального призначення, а також будівництво споруд для них, в т.ч. прокладення нафтопроводів, газопроводів і вугільних пульпопроводів;

(iv) видалення і поховання відходів з об'єктів, пов'язаних з енергією, таких як електростанції, включаючи радіоактивні відходи з атомних електростанцій;

(v) вилучення з експлуатації об'єктів, пов'язаних з енергією, серед них нафтобурові установки, нафтоперероблювальні заводи і електростанції;

(vi) збут і продаж, а також торгівля енергетичними матеріалами і продуктами, наприклад, роздрібний продаж бензину; та

(vii) дослідження, консультування, планування, управління і проектування, пов'язані з вищезгаданою діяльністю, серед них спрямовані на підвищення енергетичної ефективності.

3. Щодо статті 1 (6)

В цілях більшої ясності щодо того, чи контролюється капіталовкладення, здійснене на території однієї Договірної Сторони, прямо чи посередньо, інвестором будь-якої іншої Договірної Сторони, контроль над капіталовкладенням означає фактичний контроль, що визначається після вивчення реальних обставин у кожній ситуації. Під час кожного такого вивчення належить розглядати всі відповідні фактори, включаючи

(а) фінансовий інтерес інвестора у капіталовкладенні, в т.ч. цінні папери з правом власності на частину акціонерного капіталу;

(b) здатність інвестора істотно впливати на управління і функціонування капіталовкладення; та

(с) здатність інвестора істотно впливати на вибір членів ради директорів або будь-якого іншого керуючого органу.

У тих випадках, коли існує сумнів щодо того, чи контролює інвестор, прямо чи посередньо, капіталовкладення, інвестор, який заявляє про такий контроль, несе тягар доказу, що такий контроль існує.

4. Щодо статті 1 (8)

Відповідно до політики Австралії в галузі іноземних капіталовкладень, заснування нового гірничорудного об'єкта чи об'єкта по переробці сировини в Австралії з загальною вартістю капіталовкладень іноземних ділових кіл в 10 млн. австралійських доларів чи більше, навіть у тому випадку, якщо ці іноземні ділові кола вже ведуть аналогічну діяльність в Австралії, розглядається як здійснення нового капіталовкладення.

5. Щодо статті 1 (12)

Представники визнають необхідність адекватного і ефективного захисту прав інтелектуальної власності відповідно до найвищих міжнародно визнаних стандартів.

6. Щодо статті 5 (1)

Угода представників щодо статті 5 не спрямована на позначення якої-небудь позиції відносно того, чи маються на увазі положення "Угоди про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи", що додається до Заключного Акта Уругвайського Раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у статтях III і XI ГАТТ, і в якому ступені.

7. Щодо статті 6

(а) Одностороння і погоджена антиконкурентна поведінка, згадана у статті 6 (2), має бути визначена кожною Договірною Стороною відповідно до її законів і може включати в себе зловживання експлуатаційного характеру.

(b) "Дія по примусовому виконанню" або "Примусове виконання" включає дію відповідно до законодавства Договірної Сторони про конкуренцію шляхом розслідування, порушення справи чи адміністративного розгляду, а також шляхом прийняття якого-небудь рішення або додаткового закону, що надають чи продовжують повноваження.

8. Щодо статті 7 (4)

Застосовне законодавство включатиме положення по охороні навколишнього середовища, землекористуванню, безпеці або технічних стандартах.

9. Щодо статей 9, 10 і Частини V

Оскільки програми Договірної Сторони, що передбачають надання державних позик, субсидій, гарантій або страхування в цілях заохочення торгівлі або капіталовкладень за кордоном, не пов'язані з капіталовкладенням чи пов'язаною з ним діяльністю інвесторів з інших Договірних Сторін на її території, такі програми можуть підлягати обмеженням щодо участі в них.

10. Щодо статті 10 (4)

Додатковий договір визначатиме умови застосування режиму, викладеного у статті 10 (3). Ці умови будуть, inter alia, включати положення щодо продажу чи розпорядження іншим чином державними активами (приватизація) і розпуску монополій (демонополізація).

11. Щодо статей 10 (4) і 29 (6)

Договірні Сторони можуть розглядати будь-який зв'язок між положеннями статті 10 (4) і статті 29 (6).

12. Щодо статті 14 (5)

Передбачається, що Договірна Сторона, яка вступає в угоду, згадану у статті 14 (5), забезпечує, щоб умови такої угоди не суперечили зобов'язанням цієї Договірної Сторони по статтях Угоди Міжнародного Валютного Фонду.

13. Щодо статті 19 (1) (і)

Кожна Договірна Сторона сама вирішує, в якій мірі оцінка і моніторинг екологічного впливу мають визначатися правовими вимогами, які органи влади будуть повноважні приймати рішення щодо таких вимог, а також визначає належні процедури для використання.

14. Щодо статей 22 і 23

Щодо торгівлі енергетичними матеріалами і продуктами, яка регулюється статтею 29, ця стаття визначає положення, що стосуються питань, які охоплюють статті 22 і 23.

15. Щодо статті 24

Вилучення, які містяться в ГАТТ і пов'язаних з ним документах, застосовуються між окремими Договірними Сторонами, що є сторонами ГАТТ, як визнається у статті 4. Щодо торгівлі енергетичними матеріалами і продуктами, яка регулюється статтею 29, ця стаття визначає положення, які стосуються питань, що охоплюються статтею 24.

16. Щодо статті 26 (2) (а)

Стаття 26 (2) (а) не повинна тлумачитись як така, що потребує, щоб Договірна Сторона вводила Частину III Договору до свого національного законодавства.

17. Щодо статей 22 і 27

Посилання на зобов'язання за договором у передостанньому реченні статті 10 (1) не включають рішення, ухвалені міжнародними організаціями, навіть якщо вони є юридично обов'язковими, або договори, які набули чинності до 1 січня 1970 року.

18. Щодо статті 29 (2) (а)

(а) У тих випадках, коли положення ГАТТ 1947 р. або пов'язаного з ним документа, яке згадується в цьому пункті, передбачає спільні дії сторін ГАТТ, мається на увазі, що Конференція по Хартії здійснює такі дії.

(b) Поняття "застосовуються на 1 березня 1994 року і практикуються щодо енергетичних матеріалів і продуктів сторонами ГАТТ 1947 р. між собою" не має на увазі посилання на випадки, коли сторона ГАТТ вдається до статті XXXV ГАТТ, тим самим скасовуючи застосування ГАТТ по відношенню до іншої сторони ГАТТ, але, проте, застосовує в односторонньому порядку на основі de facto деякі положення ГАТТ по відношенню до цієї іншої сторони ГАТТ.

19. Щодо статті 33

Тимчасова Конференція по Хартії має у можливо найближчі терміни вирішити, як найкращим чином реалізувати мету Частини III Європейської Енергетичної Хартії щодо проведення переговорів відносно Протоколів в галузях співробітництва, таких як перелічені у Частині III Хартії.

20. Щодо статті 34

(а) Тимчасовий Генеральний Секретар має негайно зв'язатися з іншими міжнародними організаціями з тим, щоб з'ясувати, на яких умовах вони могли б погодитися виконувати завдання, що випливають з Договору і Хартії. Тимчасовий Генеральний Секретар може доповісти про це тимчасовій Конференції по Хартії на засіданні, яке стаття 45 (4) вимагає скликати не пізніше ніж через 180 днів після дати відкриття Договору для підписання.

(b) Конференція по Хартії повинна приймати річний бюджет до початку фінансового року.

21. Щодо статті 34 (3) (m)

Технічні зміни у Додатках можуть, наприклад, включати виняток з переліків сторін, які не підписали, або тих сторін, які підписали, що висловили свій намір не ратифікувати, або додання до Додатків N і VC. Передбачається, що Секретаріат повинен пропонувати такі зміни Конференції по Хартії у відповідних випадках.

22. Щодо Додатка TFU (1)

(а) Якщо деякі із сторін угоди, згаданої в пункті (1), не підписали Договір або не приєдналися до нього протягом часу, потрібного для повідомлення, ті сторони угоди, котрі підписали Договір або приєдналися до нього, можуть зробити повідомлення від їхнього імені.

(b) Взагалі, необхідність повідомлення про угоди чисто комерційного характеру не передбачена, оскільки щодо таких угод не повинне підніматися питання про додержання статті 29 (2) (а), навіть якщо в них беруть участь державні організації. Проте, Конференція по Хартії могла б уточнити в цілях Додатка TFU, які види угод, згаданих у статті 29 (2) (b), потребують повідомлення відповідно до Додатка, а які види не потребують.

V. Представники заявили, що стаття 18 (2) не повинна тлумачитися таким чином, що вона дозволяє обминути застосування інших положень Договору.

VI. Представники також взяли до уваги такі Декларації, зроблені щодо Договору:

1. Щодо статті 1 (6)

Російська Федерація висловлює побажання повернутися на переговорах по додатковому договору, згаданому у статті 10 (4), до питання про важливість національного законодавства у зв'язку з питанням контролю як воно висловлене у Розумінні до статті 1 (6).

2. Щодо статей 5 і 10 (11)

Австралія відзначає, що положення статей 5 і 10 (11) не применшують її права і зобов'язання по ГАТТ, включаючи ті, що були вироблені в Угоді Уругвайського раунду про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, зокрема щодо списку винятків у статті 5 (3), який вона вважає неповним.

Австралія далі відзначає, що було б неправильно органам для розв'язання спорів, заснованим за Договором, давати тлумачення статей III і XI ГАТТ у контексті спорів між сторонами ГАТТ або між інвестором сторони ГАТТ та іншою стороною ГАТТ. Вона вважає, що стосовно застосування статті 10 (11) між інвестором і стороною ГАТТ єдине питання, яке може розглядатися по статті 26, - це питання про арбітражне рішення, в тому випадку, якщо комісія експертів ГАТТ або орган по розв'язанню спорів ВТО вперше визначать, що пов'язаний з торгівлею інвестиційний захід, що зберігається Договірною Стороною, несумісний з її зобов'язаннями за ГАТТ або за Угодою про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи.

3. Щодо статті 7

Європейські Співтовариства та їхні держави-члени, а також Австрія, Норвегія, Швеція і Фінляндія заявляють, що положення статті 7 залежать від звичайних норм міжнародного права про юрисдикцію щодо підводних кабелів і трубопроводів або, в тих випадках, де не існує таких норм, - загального міжнародного права.

Вони заявляють далі, що стаття 7 не має на увазі впливати на тлумачення існуючого міжнародного права про юрисдикцію щодо підводних кабелів і трубопроводів, і не може розглядатися як така, що робить це.

4. Щодо статті 10

І Канада і Сполучені Штати підтверджують, що вони застосовуватимуть положення статті 10 відповідно до таких міркувань:

З метою оцінки режиму, який має бути наданий інвесторам інших Договірних Сторін та їхнім капіталовкладенням, необхідно буде розглядати обставини в кожному конкретному випадку. Порівняння між режимом, що додається інвесторам однієї Договірної Сторони чи капіталовкладенням інвесторів однієї Договірної Сторони і капіталовкладенням, що надаються, або інвесторам іншої Договірної Сторони дійсне тільки в тому випадку, коли воно робиться між інвесторами і капіталовкладеннями за аналогічних обставин. Під час визначення того, чи сумісний диференційований режим для інвесторів чи капіталовкладень зі статтею 10, мають братися до уваги два основних фактори.

Перший фактор - це цілі політики Договірних Сторін у різних галузях, остільки оскільки вони сумісні з принципами недискримінації, викладеними у статті 10. Законні цілі політики можуть виправдовувати диференційований режим для іноземних інвесторів або їхніх капіталовкладень для відбиття різниці в умовах між цими інвесторами і капіталовкладеннями та вітчизняними інвесторами і капіталовкладеннями. Наприклад, мета забезпечення цілісності фінансової системи країни виправдала б обгрунтовані і продиктовані розважливістю заходи щодо іноземних інвесторів або капіталовкладень у тих випадках, коли такі заходи були б необов'язковими для забезпечення досягнення одних і тих самих цілей, остільки оскільки вони стосуються вітчизняних інвесторів або капіталовкладень. Таким чином, ці іноземні інвестори чи їхні капіталовкладення не будуть "в аналогічних обставинах" з вітчизняними інвесторами чи їхніми капіталовкладеннями. Таким чином, навіть якщо такий захід надає диференційований режим, це не суперечитиме статті 10.

Другим фактором є ступінь, у якому цей захід мотивується тим фактом, що відповідний інвестор або капіталовкладення знаходиться в іноземному володінні чи під іноземним контролем. Захід, націлений конкретно на інвесторів через те, що вони є іноземними, без достатніх причин, зв'язаних з політикою в галузі компенсуючих заходів, що відповідають попередньому пункту, суперечила б принципам статті 10. Іноземний інвестор або капіталовкладення були б "в аналогічних обставинах" з вітчизняними інвесторами та їхніми капіталовкладеннями, і цей захід суперечив би статті 10.

5. Щодо статті 25

Європейські Співтовариства та їхні держави-члени нагадують про те, що відповідно до статті 58 Договору про заснування Європейського Співтовариства:

(а) на компанії чи фірми, засновані відповідно до законодавства якої-небудь держави-члена, які мають свою зареєстровану контору, центральну адміністрацію або основне місце ведення справи в межах Співтовариства, в тому, що стосується права заснування відповідно до Частини III, Розділу III, Глави 2 Договору про заснування Європейського Співтовариства, поширюється такий же режим, як і на фізичних осіб, що є громадянами держав-членів; компанії чи фірми, які мають тільки свої зареєстровані контори в межах Співтовариства, повинні, з цією метою, мати фактичний і постійний зв'язок з економікою однієї з держав-членів;

(b) "компанії та фірми" означають компанії чи фірми, утворені відповідно до цивільного чи комерційного права, включаючи кооперативні товариства та інші, юридичні особи, які підпадають під дію публічного або приватного права, за винятком тих, які не дбають про комерційні цілі.

Європейські Співтовариства та їхні держави-члени далі нагадують, що:

законодавство Співтовариства передбачає можливість поширювати режим, описаний вище, на філіали та агентства компаній чи фірм, не заснованих в одній з держав-членів; і що застосування статті 25 Договору до Енергетичної Хартії дозволить лише ті вилучення, які необхідні для забезпечення преференційного режиму, який є результатом більш широкого процесу економічної інтеграції, що є наслідком Договорів, які засновують Європейські Співтовариства.

6. Щодо статті 40

Данія нагадує, що Європейська Енергетична Хартія не застосовується до Гренландії і Фарерських островів доти, доки повідомлення про це не буде отримане від місцевих урядів Гренландії і Фарерських островів.

В цьому відношенні Данія підтверджує, що стаття 40 Договору застосовується до Гренландії і Фарерських островів.

7. Щодо Додатка G (4)

(а) Європейські Співтовариства і Російська Федерація заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється, доти, доки вони не досягнуть іншої згоди, положеннями статті 22 Угоди про партнерство і співробітництво, яка засновує партнерство між Російською Федерацією, з одного боку, та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами, з іншого боку, підписаної на Корфу 24 червня 1994 року, обміну листами, що додається до цієї Угоди, та зв'язаної з нею спільної декларації, і що спори щодо такої торгівлі будуть предметом процедур згаданої Угоди.

(b) Європейські Співтовариства та Україна заявляють, що відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, підписаної в Люксембурзі 14 червня 1994 року, і Тимчасової Угоди до неї, парафованої там же в той же день, торгівля ядерними матерілами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії та Україною.

До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.

(с) Європейські Співтовариства і Казахстан заявляють, що відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, парафованої в Брюсселі 20 травня 1994 року, торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Казахстаном.

До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.

(d) Європейські Співтовариства і Киргизстан заявляють, що відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, парафованої в Брюсселі 31 травня 1994 року, торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Киргизстаном.

До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.

(е) Європейські Співтовариства і Таджикистан заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Таджикистаном.

До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.

(f) Європейські Співтовариства і Узбекистан заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Узбекистаном.

До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.

VII. Конференція по Європейській Енергетичній Хартії прийняла текст Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності та суміжних екологічних аспектів, наведений у Додатку 3.

VIII. Тимчасова Конференція по Хартії та Конференція по Хартії, передбачені у Договорі, надалі мають бути відповідальні за прийняття рішень щодо звернень про підписання Заключного Документа Гаазької Конференції по Європейській Енергетичній Хартії та Європейської Енергетичної Хартії, прийнятої в результаті цього.

IX. Записи переговорів Конференції по Європейській Енергетичній Хартії і Протоколу щодо енергетичної ефективності будуть зберігатися в Секретаріаті.

Вчинено в Лісабоні у сімнадцятий день грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року.