Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року

5. Кожний механік, який отримав диплом другого механіка суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю 3000 квт і більше, може працювати на посаді старшого механіка суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю менше 3000 квт за умови, що він має підтверджений стаж роботи на судні не менше 12 місяців механіком на керівній посаді.

1. Нижче наводиться програма екзаменаційних вимог, що ставляться до кандидатів на отримання дипломів старшого і другого механіків суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю від 750 до 3000 квт. Беручи до уваги той факт, що другий механік має бути у будь-який момент готовий взяти на себе відповідальність старшого механіка, екзамени із зазначених нижче питань мають виявити здатність кандидатів засвоїти всю доступну інформацію, яка впливає на забезпечення безпечної експлуатації суднових механізмів.

2. Що ж стосується пунктів 3(d) та 4(a), наведених нижче, то Адміністрація може не ставити вимог до знань щодо тих силових установок, які не зазначені у дипломі, що видається. Такий диплом не дійсний для роботи на суднах з силовими установками, знання яких не включено до екзаменаційних вимог, до тих пір, поки механік не підтвердить свою компетентність у цих питаннях відповідно до вимог Адміністрації. Всі обмеження мають бути відображені в дипломі.

3. Кожний кандидат має володіти достатніми елементарними теоретичними знаннями для розуміння основ зазначених нижче дисциплін:

(а) процеси згоряння;

(в) теплопередача;

(с) механіка і гідродинаміка;

(d) (і) суднові дизелі;

(іі) суднові паросилові установки;

(ііі) суднові газові турбіни;

(е) системи рульового пристрою;

(f) властивості палива і мастильних матеріалів;

(g) технологія металів;

(h) вогнегасячі агенти;

(і) суднове електроустаткування;

(j) автоматизація, контрольно-вимірювальні системи та системи керування;

(k) будова судна, включаючи боротьбу за живучість;

(e) допоміжні системи.

4. Кожний кандидат має володіти, принаймні, достатніми практичними навичками щодо:

(a) експлуатації та обслуговування:

(і) суднових дизелів;

(іі) суднових паросилових установок;

(ііі) суднових газових турбін;

(b) експлуатації та обслуговування допоміжних механізмів, включаючи рульовий пристрій;

(с) експлуатації, перевірки та обслуговування електричного устаткування і приладів керування;

(d) експлуатації та обслуговування вантажних і палубних механізмів;

(е) виявлення несправних механізмів, локалізації несправних вузлів і запобігання крупним пошкодженням;

(f) організації правильного обслуговування і ремонту;

(g) методів і засобів відвернення, виявлення і гасіння пожеж;

(h) додержання правил, що стосуються забруднення морського середовища, а також методів і засобів відвернення такого забруднення;

(і) надання першої допомоги при травмах, типових для машинного відділення, та використання відповідних засобів;

(j) використання рятувальних засобів та знання їх призначення;

(k) методів боротьби за живучість, звертаючи особливу увагу на заходи, що вживаються у випадку надходження води у машинне відділення;

(l) техніки безпеки.

5. Кожний кандидат має володіти знаннями у галузі морського права в рамках міжнародних угод і конвенцій у тій мірі, в якій вони пов'язані з обов'язками персоналу машинного відділення, особливо щодо безпеки судноплавства і охорони морського середовища.

Обсяг знань національного законодавства визначається Адміністрацією, однак він має включати національні правила, прийняті на виконання міжнародних угод і конвенцій.

6. Кожний кандидат повинен уміти керувати особовим складом, організовувати його роботу і підготовку.

1. Кожний вахтовий механік судна з машинним відділенням, що традиційно обслуговується або періодично не обслуговується, та головною силовою установкою пропульсивною потужністю 750 квт і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(в) відповідати вимогам Адміністрації щодо здоров'я, особливо зору і слуху;

(с) пройти не менше ніж трьохрічний курс навчання або підготовки, пов'язаний з виконанням обов'язків суднового механіка;

(d) мати підтверджений стаж роботи на судні, який може бути включений у трьохрічний період, зазначений у підпункті (с);

(е) відповідати вимогам Адміністрації щодо теоретичних знань і практичних навичок експлуатації та обслуговування суднових механізмів в обсязі обов'язків механіка;

(f) пройти затверджений курс практичної протипожежної підготовки;

(g) знати техніку безпеки.

Адміністрації надається право змінювати вимоги, викладені в підпунктах (с) і (d), для механіків суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю менше 3000 квт, які здійснюють прибережне плавання, беручи до уваги безпеку інших суден, що можуть плавати у тих же водах.

3. Кожний кандидат має бути знайомий з експлуатацією та обслуговуванням головних і допоміжних механізмів, включаючи вимоги різних інструкцій, і знати, принаймні, такі спеціальні питання:

(а) Несення вахти

(і) обов'язки при вступі на вахту;

(іі) звичайні обов'язки при несенні вахти;

(ііі) ведення машинного журналу і розуміння його записів;

(iv) обов'язки при здачі вахти;

(b) Головна силова установка та допоміжні механізми

(і) участь у підготовці до роботи головної силової установки та допоміжних механізмів;

(іі) експлуатація парових котлів, включаючи систему спалювання палива;

(ііі) способи перевірки рівня води в котлах та необхідні дії при порушенні нормального рівня;

(iv) виявлення типових несправностей механізмів і установок у машинному і котельному відділеннях та заходи відвернення поломок.

(с) Насосні системи

(і) звичайні обов'язки при експлуатації насосних систем;

(іі) експлуатація льяльної, баластової і вантажних систем.

(d) Електроенергетична установка

Підготовка, пуск, з'єднання і переключення перетворювачів і генераторів.

(е) Забезпечення безпеки і дії в аварійній обстановці

(і) заходи перестороги, що додержуються під час несення вахти, та невідкладні дії у випадку виникнення пожежі або аварії, особливо щодо паливних систем;

(іі) надійний захист електричних та інших типів установок і устаткування, необхідний до видачі особовому складу дозволу їх обслуговувати.

(f) Заходи по відверненню забруднення

Заходи по відверненню забруднення морського середовища нафтопродуктами, залишками вантажу, стічними водами, димом та іншими забруднювачами. Використання устаткування, яке відвертає забруднення, включаючи сепаратори нафтоводяної суміші, відстійні танки і установку по очищенню стічних вод.

(g) Надання першої допомоги

Надання першої допомоги при травмах, типових для машинного відділення.

4. У тих випадках, коли судно не обладнане паровими котлами, Адміністрації надається право виключати вимоги, передбачені пунктами 3(b)(іі) та (ііі). Диплом, виданий з відповідним обмеженням, не дійсний для роботи на суднах, обладнаних паровими котлами, до тих пір, поки механік не підтвердить свою компетентність у цих питаннях відповідно до вимог Адміністрації. Всі обмеження мають бути відображені в дипломі.

5. Підготовка для отримання теоретичних знань і практичних навичок має враховувати відповідні міжнародні правила і рекомендації.

1. Кожний дипломований механік, який служить на морі або збирається повернутися на морську службу після перерви, повинен, щоб підтвердити свою відповідність такій службі, через регулярні проміжки часу, що не перевищують 5 років, подавати Адміністрації свідоцтва:

(а) щодо стану здоров'я, включаючи зір і слух;

(b) щодо професійної придатності:

(і) шляхом підтвердження стажу роботи на судні механіком не менше одного року за останні п'ять років; або

(іі) шляхом підтвердження стажу роботи, пов'язаної з виконанням обов'язків, які відповідають виду диплома і вважаються рівноцінними морській службі, передбаченій у пункті 1(b)(і); або

(ііі) шляхом:

- проходження встановленої перевірки; або

- успішного закінчення затверджених курсів; або

- роботи на судні на посаді понадштатного механіка (дублера) або на посаді нижче зазначеної в його дипломі, протягом не менше трьох місяців безпосередньо перед зайняттям посади відповідно до наявного диплома.

2. Курс або курси, зазначені у пункті 1(b)(ііі), мають враховувати зміни, внесені у відповідні міжнародні правила і рекомендації з питань охорони людського життя на морі та морського середовища.

3. Адміністрація має забезпечити всі судна, що підпадають під її юрисдикцію, матеріалами, які містять останні зміни у міжнародних угодах з питань охорони людського життя на морі та морського середовища.

1. Мінімальні вимоги до рядового складу машинної вахти зазначені в пункті 2. Ці вимоги не стосуються:

(a) членів рядового складу, які виконують обов'язки помічника вахтового механіка;*

(b) учнів;

(c) членів рядового складу, обов'язки яких під час вахти не потребують професійних навичок.

2. Кожний член рядового складу машинної вахти повинен:

(a) бути не молодше 16 років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо здоров'я, особливо зору і слуху;

(с) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

(і) практичного досвіду або підготовки з пожежогасіння, основ надання першої допомоги, індивідуальних способів виживання, а також з питань, що стосуються небезпеки для здоров'я і особистої безпеки;

(іі) уміння розуміти накази і бути зрозумілим з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків;

(d) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

(і) досвіду роботи на березі, що відповідає його судновим обов'язкам, і достатнього стажу роботи на судні; або

(іі) проходження спеціальної підготовки або на березі, або на судні, включаючи підтверджений стаж роботи на судні; або

(ііі) підтверджений стаж роботи на судні не менше шести місяців.

3. Кожний такий член рядового складу повинен знати:

(a) порядок несення вахти у машинному відділенні та порядок виконання своїх обов'язків по вахті;

(b) правила техніки безпеки, пов'язані з роботою у машинному відділенні;

(с) термінологію, що застосовується у машинному відділенні, та назви механізмів і устаткування, пов'язаних з виконанням його обов'язків;

(d) основні дії, пов'язані з охороною навколишнього середовища.

4. Кожний член рядового складу, який несе вахту у котельному приміщенні, має знати правила експлуатації котлів та уміти підтримувати потрібний рівень води і тиску пари.

5. Кожний член рядового складу, який несе машинну вахту, має знати свої обов'язки по вахті у машинному відділенні того судна, на якому він працює. Особливо це стосується такого:

(a) уміння користуватися відповідними системами внутрішньосуднового зв'язку;

(b) знання запасних і аварійних виходів з машинного відділення;

(с) знання аварійних сигналів та уміння розрізняти їх, особливо при подачі сигналу про включення вуглецевої станції;

(d) знання розташування і уміння користуватися протипожежним обладнанням у машинному відділенні.

6. Моряк може вважатися таким, що відповідає вимогам Адміністрації відповідно до цього Правила, якщо він пропрацював на відповідній посаді в машинному відділенні не менше одного року з останніх п'яти років, що передували набуттю чинності Конвенцією для цієї Адміністрації.

Несення радіовахти та обслуговування радіоустаткування

Пояснення:

Обов'язкові вимоги, що стосуються несення радіовахти, викладені в Регламенті радіозв'язку, а вимоги щодо несення радіовахти по забезпеченню безпеки та щодо обслуговування викладені в Міжнародній конвенції по охороні людського життя на морі та в Регламенті радіозв'язку, причому варто враховувати можливі поправки до обох документів та час набуття ними чинності. Належить враховувати також відповідні резолюції, прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р.

1. Кожний радіоспеціаліст, який відповідає за несення радіовахти на судні або несе її, має володіти відповідним дипломом або дипломами, що видаються або визнаються Адміністрацією відповідно до положень Регламенту радіозв'язку, та мати достатній стаж роботи по спеціальності.

2. Крім цього, радіоспеціаліст повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(b) відповідати вимогам АдміністраціЇ щодо стану здоров'я, особливо зору, слуху і мови;

(с) відповідати вимогам Доповнення до цього Правила.

3. Кожний кандидат на отримання диплома має здати іспит чи іспити відповідно до вимог Адміністрації.

4. Рівень знань кандидата на отримання диплома має бути достатнім для ефективного і надійного виконання ним обов'язків радіоспеціаліста. При визначенні відповідного рівня знань і обсягу підготовки, необхідної для набуття таких знань і практичних навичок, Адміністрація має враховувати вимоги Регламенту радіозв'язку та Доповнення до цього Правила. Адміністрація має також враховувати відповідні резолюції, прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р. та відповідні рекомендації IMKO.

На додаток до вимог для отримання диплома, передбаченого Регламентом радіозв'язку, радіоспеціаліст повинен мати знання і отримати практичну підготовку з такого:

(а) забезпечення радіозв'язку в аварійній обстановці, включаючи:

(і) залишення судна;

(іі) пожежу на судні;

(ііі) частковий або повний вихід із ладу суднової радіостанції;

(b) експлуатації рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих засобів і їх спорядження, особливо у частині переносних і стаціонарних радіостанцій на рятувальних шлюпках та аварійних радіобуїв;

(с) способів виживання на морі;

(d) надання першої допомоги;

(е) запобігання пожежі та пожежогасіння, звертаючи особливу увагу на засоби радіозв'язку;

(f) запобіжних заходів по забезпеченню безпеки судна та екіпажу в зв'язку з небезпеками, що виникають при використанні радіообладнання, включаючи електричні, радіаційні, хімічні та механічні небезпеки;

(g) застосування Посібника IMKO для торговельних суден по пошуку і рятуванню (МЕРСАР), звертаючи особливу увагу на радіозв'язок;

(h) систем реєстрації місця розташування суден та відповідних дій;

(і) застосування Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського словника IMKO;

(j) організації і порядку надання медичної допомоги по радіо.

1. Кожний дипломований спеціаліст повинен, щоб підтвердити свою відповідність морській службі, представити Адміністрації свідоцтва:

(а) щодо стану здоров'я, особливо зору, слуху і мови, які мають подаватися через регулярні проміжки часу, що не перевищують п'яти років; і

(b) щодо професійної придатності:

(і) шляхом підтвердження стажу роботи на посаді радіоспеціаліста без перерви, який перевищує п'ять років;

(іі) у випадку такої перерви шляхом проходження встановленої перевірки або успішного закінчення затверджених курсів на судні чи на березі, які враховують питання охорони людського життя на морі, використання сучасного радіообладнання і, можливо, радіонавігаційного обладнання.

2. Якщо на суднах, які мають право плавати під прапором Адміністрації, вводиться новий порядок чи методи роботи, або встановлюється нове обладнання, то Адміністрація може вимагати від радіоспеціалістів здачі затвердженого додаткового іспиту чи проходження відповідних курсів або на березі, або на судні, звертаючи при цьому особливу увагу на обов'язки по забезпеченню безпеки.

3. Кожний радіоспеціаліст має для продовження роботи на морських суднах, щодо яких розроблені спеціальні міжнародні вимоги з питань підготовки екіпажу, успішно пройти відповідні затверджені курси підготовки або скласти іспит, які охоплюють відповідні міжнародні правила і рекомендації.

4. Адміністрація повинна забезпечити всі судна, що підлягають її юрисдикції, матеріалами, які містять останні зміни щодо радіозв'язку і охорони людського життя на морі.

5. Адміністрація повинна, після консультації із заінтересованими сторонами, складати або сприяти складанню програм курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації (факультативних чи обов'язкових, на судні чи на березі) для радіоспеціалістів, які працюють на суднах, і особливо для осіб, які повертаються на морську службу. Курс або курси мають враховувати питання, безпосередньо пов'язані з виконанням обов'язків радіоспеціаліста, зміни у здійсненні радіозв'язку на суднах та відповідні правила і рекомендації*, що стосуються охорони людського життя на морі.

1. Кожний оператор-радіотелефоніст, який відповідає за несення радіовахти на судні або несе її, повинен мати відповідний диплом чи дипломи, що видаються або визнаються Адміністрацією відповідно до положень Регламенту радіозв'язку.

2. Крім цього, оператор-радіотелефоніст на судні, де згідно з вимогами Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі передбачено радіотелефон, повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору, слуху і мови;

(c) відповідати вимогам Доповнення до цього Правила.

3. Кожний кандидат на отримання диплома повинен скласти іспит або іспити відповідно до вимог Адміністрації.

4. Рівень знань кандидата на отримання диплома має бути достатнім для ефективного і надійного виконання ним обов'язків оператора-радіотелефоніста. При визначенні відповідного рівня знань і обсягу підготовки, необхідної для набуття таких знань і практичних навичок, Адміністрація має враховувати вимоги Регламенту радіозв'язку і Доповнення до цього Правила. Адміністрація має також враховувати відповідні резолюції, прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р. та відповідні рекомендації IMKO.

На додаток до вимог для отримання диплома, передбаченого Регламентом радіозв'язку, оператор-радіотелефоніст повинен мати знання та отримати практичну підготовку з такого:

(а) забезпечення радіозв'язку в аварійній обстановці, включаючи:

(і) залишення судна;

(іі) пожежу на судні;

(ііі) частковий або повний вихід із ладу суднової радіостанції;

(b) експлуатації рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих засобів і їх обладнання, особливо у частині переносних і стаціонарних радіостанцій на рятувальних шлюпках і аварійних радіобуїв;

(с) способів виживання на морі;

(d) надання першої допомоги;

(е) відвернення пожеж і пожежогасіння, звертаючи особливу увагу на засоби радіозв'язку;

(f) запобіжних заходів по забезпеченню безпеки судна та екіпажу в зв'язку з небезпеками, що виникають при використанні радіоустаткування, включаючи електричні, радіаційні, хімічні та механічні небезпеки;

(g) застосування Посібника IMKO для торговельних суден по пошуку і рятуванню (МЕРСАР), звертаючи особливу увагу на радіозв'язок;

(h) систем реєстрації місця розташування суден та відповідних дій;

(і) застосування Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського словника IMKO;

(j) організації і порядку надання медичної допомоги по радіо.

1. Особи командного і рядового складу, які мають виконувати особливі обов'язки, що стосуються вантажу і вантажних пристроїв нафтових танкерів, та нести відповідальність, пов'язану з виконанням таких обов'язків на нафтових танкерах як члени екіпажу, до того, як розпочати виконання таких обов'язків, повинні пройти на березі відповідну протипожежну підготовку і:

(а) протягом певного строку пройти стажування на судні для набуття надійних навичок по безпечній експлуатації; або

(b) пройти затверджені курси для роботи на нафтових танкерах, які охоплюють основні правила безпеки та заходи перестороги для запобігання забрудненню, і вивчити порядок додержання таких правил і заходів, будову різних типів нафтових танкерів, види вантажів, їх небезпечні властивості, вантажні пристрої, загальний порядок вантажних операцій і термінологію, пов'язану з нафтовими танкерами.

2. Капітани, старші механіки, старші помічники капітана, другі механіки та інші особи, якщо вони є, які несуть безпосередню відповідальність за навантаження, вивантаження, заходи перестороги під час перевезення вантажу і поводження з ним, додатково до положень пункту 1 повинні:

(а) мати належний досвід, що відповідає їхнім обов'язкам на нафтових танкерах; і

(b) пройти курси підготовки за спеціальною програмою щодо виконання обов'язків, які, зокрема, охоплюють питання безпеки танкерів, заходи безпеки і системи пожежогасіння, заходи відвернення і контролю забруднення, практику експлуатації і обов'язки, що випливають із відповідних законів і правил.

3. Протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для Сторони можна вважати, що моряк відповідає вимогам пункту 2(b), якщо він пропрацював на відповідній посаді на нафтовому танкері не менше одного року із попередніх п'яти років.

1. Особи командного і рядового складу, які мають виконувати особливі обов'язки, що стосуються вантажу і вантажних пристроїв хімовозів, та нести відповідальність, пов'язану з виконанням таких обов'язків, але які раніше не працювали на танкерах-хімовозах членами екіпажу, до того, як розпочати виконання таких обов'язків, повинні пройти на березі відповідну протипожежну підготовку, і

(а) протягом певного строку пройти стажування на судні для набуття надійних навичок по безпечній експлуатації; або

(b) пройти затверджені курси для роботи на танкерах-хімовозах, які охоплюють основні правила безпеки та заходи перестороги по запобіганню забрудненню, та вивчити порядок додержання таких правил і заходів, будову різних типів танкерів-хімовозів, види вантажів, їх небезпечні властивості, вантажні пристрої, загальний порядок вантажних операцій і термінологію, пов'язану з танкерами-хімовозами.

2. Капітани, старші помічники капітана, старші і другі механіки та інші особи, якщо такі є, що несуть безпосередню відповідальність за навантаження, вивантаження, заходи перестороги під час перевезення вантажу і поводження з ним, додатково до положень пункту 1 повинні:

(а) мати належний досвід, що відповідає їхнім обов'язкам на танкерах-хімовозах; і

(b) пройти курс підготовки за спеціальною програмою щодо виконання обов'язків, які, зокрема, охоплюють питання безпеки танкерів-хімовозів, заходи безпеки і системи пожежогасіння, заходи відвернення і контролю забруднення, практику експлуатації і обов'язки, що випливають із відповідних законів і правил.

3. Протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для Сторони можна вважати, що моряк відповідає вимогам пункту 2(b), якщо він пропрацював на відповідній посаді на танкерах-хімовозах не менше одного року з попередніх п'яти років.

1. Особи командного і рядового складу, які мають виконувати особливі обов'язки, що стосуються вантажу і вантажних пристроїв танкерів-газовозів, і нести відповідальність, пов'язану з виконанням таких обов'язків, але які раніше не працювали на танкерах-газовозах членами екіпажу, до того, як розпочати виконання таких обов'язків, повинні пройти на березі відповідну протипожежну підготовку і:

(a) протягом певного періоду пройти стажування на судні для набуття належних навичок по безпечній експлуатації; або

(b) пройти затверджені курси для роботи на танкерах-газовозах, що охоплюють основні правила безпеки і заходи перестороги для запобігання забрудненню, та вивчити порядок додержання таких правил і заходів, будову різних типів танкерів-газовозів, види вантажів, їх небезпечні властивості, вантажні пристрої, загальний порядок вантажних операцій і термінологію, пов'язану з танкерами-газовозами.

2. Капітани, старші помічники капітанів, старші і другі механіки та інші особи, якщо вони є, які несуть безпосередню відповідальність за навантаження, розвантаження, заходи перестороги під час перевезення вантажу і поводження з ним, додатково до положення пункту 1 повинні:

(a) мати належний досвід, що відповідає їхнім обов'язкам на танкерах-газовозах; і

(b) пройти курси підготовки за спеціальною програмою щодо виконуваних обов'язків, які, зокрема, охоплюють питання безпеки танкерів-газовозів, заходи безпеки і системи пожежогасіння, заходи відвернення і контролю забруднення, практику експлуатації і обов'язки, що випливають з відповідних законів і правил.

3. Протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для Сторони можна вважати, що моряк відповідає вимогам пункту 2(b), якщо він відпрацював на відповідній посаді на танкері-газовозі не менше одного року з попередніх п'яти років.

Для отримання диплома спеціаліста по рятувальних шлюпках і плотах моряк повинен:

(а) бути не молодше 17 з половиною років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я;

(c) мати підтверджений стаж роботи на судні тривалістю не менше 12 місяців або пройти затверджений курс підготовки та мати підтверджений стаж роботи на судні тривалістю не менше 9 місяців;

(d) довести Адміністрації шляхом здачі іспитів або шляхом проходження перевірки під час навчання на затверджених курсах підготовки, що він знає зміст Доповнення до цього Правила;

(е) довести Адміністрації шляхом здачі іспиту або шляхом проходження регулярної перевірки під час навчання на затверджених курсах підготовки, що він вміє:

(і) правильно одягати рятувальний жилет, стрибати у воду з висоти, підніматися в рятувальному жилеті на рятувальний засіб з води;

(іі) будучи в рятувальному жилеті, повернути рятувальний пліт у нормальний стан;

(ііі) розуміти маркіровку на рятувальних шлюпках і плотах щодо кількості людей, на яких вони розраховані;

(iv) правильно подавати команди щодо спуску і зайняттю місць у рятувальних шлюпках і плотах, відходити від судна, керувати рятувальними шлюпками і плотами та залишати їх;

(v) підготувати та благополучно спустити на воду рятувальну шлюпку або пліт і швидко відійти від борту судна;

(vi) надати допомогу тим, що отримали тілесні пошкодження під час і після залишення судна;

(vii) гребти і керувати рятувальними шлюпками і плотами, встановлювати щоглу, ставити вітрила, керувати шлюпкою під вітрилом та вести її по компасу;

(viii) користуватися сигнальною технікою, включаючи піротехнічні засоби;

(ix) користуватися переносною радіоапаратурою для рятувальних шлюпок і плотів.

1. Типи можливих аварійних ситуацій: зіткнення, пожежа, загибель судна.

2. Принципи виживання, включаючи:

(a) значення підготовки і навчання;

(b) необхідність бути у стані готовності до будь-якої аварійної ситуації;

(c) дії під час виклику до місця знаходження рятувальних шлюпок і плотів;

(d) дії по команді "залишити судно";

(e) дії при перебуванні у воді;

(f) дії на борту рятувальних шлюпок і плотів;

(g) основні небезпечності для тих, що рятуються.

3. Особисті обов'язки кожного члена екіпажу згідно з розкладом по тривогах, включаючи знання відмінностей сигналів шлюпкової і пожежної тривоги.

4. Типи суднового штатного рятувального обладнананя.

5. Конструкція і обладнання рятувальних шлюпок і плотів та предмети їх спорядження.

6. Характеристики і пристосування рятувальних шлюпок і плотів.

7. Різні типи пристроїв для спуску рятувальних шлюпок і плотів.

8. Способи спуску рятувальних шлюпок і плотів під час хвилювання.

9. Дії після залишення судна.

10. Керування рятувальними шлюпками і плотами у штормову погоду.

11. Використання фалиня, морського плавучого якоря та інших предметів спорядження.

12. Раціони їжі та питної води у рятувальних шлюпках і плотах.

13. Способи рятування за допомогою вертольотів.

14. Застосування аптечки першої медичної допомоги та способи приведення до свідомості.

15. Радіоапаратура рятувальних засобів, включаючи аварійні радіобуї.

16. Ефект переохолодження і засоби його попередження, використання захисних ковдр і одягу.

17. Способи пуску й експлуатації двигуна та його допоміжних пристроїв рятувальних шлюпок і плотів з використанням передбаченого вогнегасника.

18. Використання аварійних шлюпок і моторних рятувальних шлюпок для збирання рятувальних плотів та підбирання людей, які врятувалися і які опинилися за бортом.

19. Способи викидання рятувальних шлюпок і плотів на берег.