Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року (укр/рос)

Коментарі до статті 47

Спрощення процедур торгівлі та митний контроль

Конвенція МДП - це митна конвенція, спрямована на забезпечення функціонування режиму митного транзиту. Мета статті 47 полягає в тому, щоб дозволити застосування додаткових обмежень і заходів контролю, заснованих на національних нормативно-правових актах крім митних правил. Тому вона не повинна використовуватися для обґрунтування додаткових митних вимог.

Якщо застосовується частина 1 статті 47, такі обмеження та контроль, як правило, призводять до затримок і додаткових витрат для транспортних підприємств. З огляду на це, такі обмеження і контроль повинні бути зведені до мінімуму і обмежуватися випадками, коли обставини або реальні ризики потребують цього.

(TRANS/WP.30/204, пункт 58; TRANS/WP.30/AC.2/69, додаток 3)

Супровідна документація

Відповідні вантажі завжди повинні супроводжуватися документацією, що вимагається на підставі міжнародних конвенцій (таких, як Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, 1973 року). У таких випадках митний контроль може спрощуватися завдяки посиланню на цю документацію в книжці МДП.

(TRANS/WP.30/216, пункт 72 та додаток 2; TRANS/WP.30/AC.2/77, пункт 54 та додаток 3)

Жодне з положень цієї Конвенції не перешкоджає Договірним Сторонам, які утворюють митний або економічний союз, застосовувати спеціальні положення щодо транспортних операцій, місцем відправлення або призначення яких є їхні території, або які здійснюються через їхні території, за умови, що такі положення не послаблюють пільг, передбачених цією Конвенцією.

Ця Конвенція не перешкоджає наданню більших пільг, що Договірні Сторони надають чи побажають надати або в односторонньому порядку, або на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод, за умови, що такі пільги не перешкоджатимуть застосуванню положень цієї Конвенції, зокрема, операціям МДП.

Договірні Сторони обмінюються між собою, на запит іншої Сторони, інформацією, необхідною для застосування положень цієї Конвенції, і зокрема інформацією, що стосується офіційного допущення дорожніх транспортних засобів або контейнерів і технічних характеристик їхньої конструкції.

Додатки до цієї Конвенції є невід'ємною частиною Конвенції.

1. Усі держави-члени Організації Об’єднаних Націй або члени будь-якої спеціалізованої установи або Міжнародного агентства з атомної енергії, або учасники Статуту Міжнародного суду, а також будь-яка інша держава, запрошена Генеральною Асамблеєю ООН, можуть стати Договірними Сторонами цієї Конвенції:

a) шляхом її підписання без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження;

b) шляхом здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття або затвердження після її підписання з умовою ратифікації, прийняття чи затвердження; або

c) шляхом здачі на зберігання документа про приєднання.

2. Ця Конвенція відкрита для підписання державами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, з 1 січня 1976 року до 1 грудня 1976 року включно у відділенні Організації Об'єднаних Націй у Женеві. Після цього Конвенція буде відкрита для їх приєднання до неї.

3. Митні чи економічні союзи можуть одночасно із усіма їхніми державами-членами або в будь-який час після того, як усі їхні держави-члени стануть Договірними Сторонами цієї Конвенції, також стати Договірними Сторонами цієї Конвенції відповідно до положень пунктів 1 і 2 цієї статті. Однак ці союзи не мають права голосу.

4. Документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

1. Ця Конвенція набирає чинності через шість місяців після дати, коли п'ять з держав, згаданих у пункті 1 статті 52, підпишуть її без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження або здадуть на зберігання свої документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Після того як п'ять з числа держав, згаданих у пункті 1 статті 52, підпишуть її без застереження про ратифікацію, прийняття або затвердження або здадуть на зберігання свої документи про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, ця Конвенція набирає чинності для всіх наступних сторін, що домовляються, після закінчення шести місяців із дня здачі ними на зберігання своїх документів про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

3. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберігання після набрало чинності поправки до цієї Конвенції, вважається таким, що стосується зміненого тексту цієї Конвенції.

4. Будь-який такий документ, зданий на зберігання після прийняття поправки, але до набрало нею чинності, вважається такою, що стосується зміненого тексту цієї Конвенції з дня набрало чинності цієї поправки.

1. Кожна Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію за допомогою нотифікації, адресованої Генеральному Секретареві Організації Об'єднаних Націй.

2. Денонсація набирає чинності після закінчення п'ятнадцяти місяців з дня одержання Генеральним Секретарем цієї нотифікації.

3. Дійсність книжок МДП, прийнятих для оформлення митницею країни відправлення до терміну набрало чинності денонсації, не зачіпається цією денонсацією, і гарантія гарантійних об'єднань залишається чинною відповідно до умов цієї Конвенції.

Якщо після набрало чинності цієї Конвенції число держав, що є Договірними Сторонами, складе менше п'яти протягом якого-небудь періоду наступних дванадцяти місяців, ця Конвенція втрачає чинність після закінчення зазначеного вище періоду в дванадцять місяців.

1. З моменту набрало цією Конвенцією чинності скасовується і замінюється у відносинах між Договірними Сторонами цієї Конвенції МДП 1959 року.

2. Свідоцтва про допущення, видані стосовно дорожніх транспортних засобів і контейнерів відповідно до умов Конвенції МДП 1959 року, приймаються Договірними Сторонами цієї Конвенції протягом терміну їхньої дії або будь-якого продовження його для перевезення вантажів під митними печатками і пломбами за умови, що такі транспортні засоби і контейнери як і раніше відповідають вимогам, відповідно до яких вони були спочатку допущені до перевезень.

1. Будь-який спір між двома чи більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування положень цієї Конвенції, вирішується, наскільки це можливо, шляхом переговорів між ними або іншими способами врегулювання.

2. Будь-який спір між двома або більше Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не може бути врегульований в інші способи, зазначені в пункті 1 цієї статті, на прохання однієї зі сторін передається до арбітражного суду у такому скла, що складається таким чином: кожна Сторона спору призначає арбітра, арбітри призначають іншого арбітра, який стає головою. Якщо після закінчення трьох місяців з дня одержання прохання одна із Сторін не призначила арбітра або арбітри не могли обрати голову, будь-яка із Сторін може звернутися до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй з проханням призначити арбітра або голову арбітражного суду.

3. Рішення арбітражного суду, створеного відповідно до положень пункту 2, має обов’язкову чинність для Сторін, між якими виник спір.

4. Арбітражний суд установлює свої правила процедури.

5. Рішення арбітражного суду приймаються більшістю голосів.

6. Будь-які розбіжності, що можуть виникнути між Сторонами, між якими виник спір, щодо тлумачення та виконання арбітражного рішення, можуть бути передані для вирішення будь-якою зі Сторін до арбітражного суду, який виніс арбітражне рішення.

1. Кожна держава може в момент підписання або ратифікації цієї Конвенції або приєднання до неї заявити, що вона не вважає себе зв'язаною пунктами 2 - 6 статті 57 цієї Конвенції. Інші Договірні Сторони не будуть зв'язані цими пунктами відносно будь-якої Договірної Сторони, що зробила таке застереження.

2. Кожна Договірна Сторона, що зробила застереження відповідно до пункту 1 цієї статті, може в будь-який час забрати це застереження назад шляхом нотифікації, адресованої Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

3. За винятком застережень, передбачених у пункті 1 цієї статті, жодні інші застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Цим засновується Адміністративний комітет до складу якого входять усі Договірні Сторони. Його состав, функції та правила процедури викладено в Додатку 8.

(ЕСЕ/TRANS/17/Amend.19, набрало чинності 17 лютого 1999 р.)

Адміністративний комітет засновує Виконавчу раду МДП як допоміжний орган, який від імені комітету виконуватиме завдання, покладені на нього Конвенцією та комітетом. Його состав, функції та правила процедури викладені в Додатку 8.

ЕСЕ/TRANS/17/Amend.19, набрало чинності 17 лютого 1999 р.)

1. Поправки до цієї Конвенції, включаючи додатки до неї, можуть бути внесені за пропозицією однієї з Договірних Сторін у порядку, визначеному цією статтею.

2. Будь-яка запропонована поправка до цієї Конвенції розглядається Адміністративним комітетом, що складається з усіх Договірних Сторін, відповідно до правил процедури, викладених у Додатку 8. Будь-яка така поправка, розглянута або розроблена під час засідання Адміністративного комітету і схвалена ним більшістю у дві третини присутніх і голосуючих, направляється Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй Договірним Сторонам для прийняття.

(ЕСЕ/TRANS/17/Amend.19, набрало чинності 17 лютого 1999 р.)

3. За винятком випадків, передбачених у статтях 60, будь-яка запропонована поправка, розіслане відповідно до попереднього пункту, набирає чинності для всіх Договірних Сторін через три місяці після закінчення дванадцятимісячного періоду після дати повідомлення про запропоновану поправку. якщо протягом цього терміну Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй не одержав від якої-небудь держави, що є Договірною Стороною, жодних заперечень проти запропонованої поправки.

4. У випадку заперечення проти запропонованого виправлення, поданого відповідно до положень пункту 3 цієї статті, виправлення вважається не прийнятим і у зв'язку з ним не вживається жодних заходів.

1. Будь-яка запропонована поправка до додатків 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 і 10, розглянута відповідно до пунктів 1 і 2 статті 59, набирає чинності у строк, встановлений Адміністративним комітетом під час її прийняття, якщо до більш раннього строку, встановленого Адміністративним комітетом у той самий час, одна п’ята або п’ять держав, що є Договірними Сторонами, причому до уваги береться менше з цих двох чисел, не повідомляють Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй про те, що вони заперечують проти поправки. Визначення Адміністративним комітетом термінів, що зазначаються у цьому пункті, здійснюється більшістю у дві третини присутніх і голосуючих.

(ЕСЕ/TRANS/17/Amend.19, набрало чинності 17 лютого 1999 р.; ЕСЕ/TRANS/17/Amend.27, набрало чинності 12 серпня 2006 р.)

2. Будь-яка поправка, прийнята відповідно до процедур, викладених вище у пункті 1, після набрання чинності замінює для всіх Договірних Сторін будь-які попередні положення, на які посилається поправка.

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй інформує всі Договірні Сторони та всі держави, згадані в пункті 1 статті 52 цієї Конвенції, про всі пропозиції, повідомлення чи заперечення, зроблені відповідно до статей 59, 60, наведених вище, а також про термін набрало чинності кожної поправки.

1. Будь-яка держава, що є Договірною Стороною, може шляхом повідомлення Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй просити скликати конференцію з метою перегляду цієї Конвенції.

2. Конференція по перегляду, на яку запрошуються всі Договірні Сторони та всі держави, зазначені в пункті 1 статті 52, скликається Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй, якщо протягом шести місяців після дати повідомлення Генеральним секретарем щонайменше як чверть держав, що є Договірними Сторонами, інформують його про свою згоду із цим проханням.

3. Конференція з перегляду, на яку запрошуються всі Договірні Сторони та всі держави, зазначені в пункті 1 статті 52, скликається також Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй після одержання такого прохання від Адміністративного комітету. Адміністративний комітет приймає рішення про те, чи слід звернутися з таким проханням, більшістю присутніх і голосуючих у Комітеті.

4. Якщо відповідно до пунктів 1 і 3 цієї статті скликається конференція, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє про це всім Договірним Сторонам і звертається до них з проханням подати йому в тримісячний термін пропозиції, розгляд яких на конференції вони вважають бажаним. Щонайменше за три місяці до відкриття конференції Генеральний секретар повідомляє всім Договірним Сторонам попередній порядок денний конференції, а також текст цих пропозицій.

Крім повідомлень і сповіщень, передбачених у статтях 61 і 62, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй сповіщає всі держави, зазначені в статті 52:

a) про підписання, ратифікацію, прийняття, затвердження та приєднання відповідно до статті 52;

b) про дати набуття чинності цієї Конвенції відповідно до статті 53;

c) про денонсації відповідно до статті 54;

d) про припинення дії цієї Конвенції відповідно до статті 55;

e) про застереження, зроблені відповідно до статті 58.

Після 31 грудня 1976 року оригінал цієї Конвенції здається на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, який надсилає належним чином засвідчені копії кожній із Договірних Сторін і кожній із держав, зазначених у пункті 1 статті 52, які не є Договірними Сторонами.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО ті, що нижче підписалися, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

ВЧИНЕНО в Женеві чотирнадцятого листопада тисяча дев'ятсот сімдесят п'ятого року в одному примірнику англійською, французькою та російською мовами, причому всі три тексти є рівною мірою автентичними.