Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про ринки фінансових інструментів, що вносить зміни в Директиви Ради 85/611/ЄЕС і 93/6/ЄЕС та Директиву 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради і припиняє дію Директиви Ради 93/22/ЄЕС" від 21 квітня 2004 року

Держави-члени повідомляють Комісії та компетентним органам влади держав-членів про будь-які домовленості, укладені щодо делегування завдань, включаючи точні умови, що регулюють таке делегування.

3. Комісія оприлюднює список компетентних органів влади, зазначених у частинах 1 і 2, в Офіційному Віснику Європейського Союзу, принаймні один раз на рік, і постійно його оновлює на своїй веб-сторінці.

Якщо держава-член призначає більш ніж одного компетентного органу влади для забезпечення виконання положень цієї Директиви, відповідно, визначається роль кожного з них і вони тісно співпрацюють між собою.

Кожна держава-член також вимагає такої взаємодії між компетентними органами влади для цілей цієї Директиви та компетентними органами влади, відповідальними в цій державі-члені за контроль над кредитними та іншими фінансовими установами, пенсійними фондами, ICI, посередниками щодо страхування та перестрахування.

Держави-члени вимагають від компетентних органів влади обміну будь-якою інформацією, що має значення для здійснення їх функцій та службових обов'язків.

1. Компетентні органи влади наділені всіма повноваженнями щодо контролю та розслідування, необхідними для здійснення їх функцій. Враховуючи обмеження, передбачені їх національним законодавством, вони здійснюють такі повноваження:

(a) безпосередньо; або

(b) у співпраці з іншими органами влади; або

(c) під їх відповідальністю - шляхом делегування організаціям, відповідно до частини 2 статті 48; або

(d) шляхом звернення до компетентних судових органів.

2. Повноваження, передбачені частиною 1, реалізовуються відповідно до національного законодавства і, принаймні, включають права:

(a) доступу до будь-якого документа у будь-якій формі, та отримання копії такого документа;

(b) вимагати від будь-яких осіб надання інформації, і, у разі потреби, - викликати і допитувати особу з метою отримання інформації;

(c) на проведення оглядів на місці;

(d) вимагати надання наявних записів телефонних розмов та наявних записів щодо потоку даних;

(e) вимагати припинення будь-якої діяльності, що суперечить положенням, прийнятим на виконання цієї Директиви;

(f) вимагати замороження або накладення арешту на активи;

(g) вимагати тимчасової заборони здійснення професійної діяльності;

(h) вимагати надання інформації ліцензованими інвестиційними компаніями та аудиторами регульованих ринків;

(i) вжиття будь-яких заходів для забезпечення подальшого виконання правових вимог інвестиційними компаніями та регульованими ринками;

(j) вимагати припинення торгівлі фінансовими інструментами;

(k) вимагати вилучення фінансових інструментів з торгівлі чи то в рамках регульованого ринку, чи відповідно до інших торговельних домовленостей;

(l) передавати справи для кримінального переслідування;

(m) дозволяти аудиторам або експертам проводити перевірку або розслідування.

1. Без шкоди процедурам позбавлення ліцензії або праву держав-членів накласти кримінальні санкції, держави-члени забезпечують, відповідно до свого національного законодавства, вжиття відповідних адміністративних заходів або накладення адміністративних санкцій на відповідальних осіб, якщо положення, прийняті на виконання цієї Директиви, не були виконані. Держави-члени забезпечують ефективність, відповідність та переконливість цих заходів.

2. Держави-члени визначають санкції, що застосовуються у разі невиконання обов'язку щодо сприяння розслідуванню, передбаченого статтею 50.

3. Держави-члени передбачають можливість розголошення компетентним органом влади інформації щодо будь-якого заходу чи санкції, що накладаються в разі порушення положень, прийнятих на виконання цієї Директиви, якщо розголошення такої інформації не створить серйозної загрози для фінансових ринків, або не завдасть суттєвої шкоди відповідним сторонам.

1. Держави-члени забезпечують, що будь-яке рішення, прийняте відповідно до законів, підзаконних та адміністративних положень згідно з цією Директивою, належно обгрунтоване і передбачає право на звернення до суду. Право на звернення до суду також надається у разі звернення для отримання ліцензії, що містить всю необхідну інформацію, якщо впродовж шести місяців після подання звернення, не було прийнято жодного рішення.

2. Держави-члени передбачають право одного чи більше органу (-ів), наведених нижче, відповідно до національного законодавства звертатися до суду або до компетентних адміністративних органів з метою захисту інтересів споживачів, для забезпечення застосування національних положень, спрямованих на виконання цієї Директиви:

(a) державні органи або їх представники;

(b) організації споживачів, що мають законний інтерес в захисті прав споживачів;

(c) професійні організації, що мають законний інтерес в діяльності, спрямованій на захист своїх членів.

1. Держави-члени заохочують розробку дієвих та ефективних процедур позасудового врегулювання скарг та відшкодування щодо спорів у сфері захисту прав споживачів, стосовно надання інвестиційними компаніями послуг з інвестування та додаткових послуг зі зверненням, у разі потреби, до існуючих органів.

2. Держави-члени забезпечують, що положення законів або підзаконних актів не перешкоджають цим органам ефективно співпрацювати у вирішенні міждержавних спорів.

1. Держави-члени забезпечують, що всі уповноважені органи влади, всі особи, що працюють або працювали в компетентних органах влади чи суб'єктах, яким делеговано завдання, відповідно до частини 2 статті 48, а також аудитори, експерти, що отримали вказівки від компетентних органів влади, дотримуються обов'язку щодо збереження професійної таємниці. Жодна конфіденційна інформація, яку вони можуть отримати в процесі виконання своїх обов'язків, не може бути розголошена будь-якій особі чи уповноваженому органу, за винятком, коли така інформація викладена стисло, має загальний характер і на її основі не можна ідентифікувати окремі інвестиційні компанії, ринкових операторів, регульовані ринки або будь-яких інших осіб, без шкоди випадкам, що регулюються кримінальним правом або іншими положеннями цієї Директиви.

2. У разі, коли інвестиційна компанія, ринковий оператор або регульований ринок були оголошені банкрутом, або були вимушені припинити діяльність, конфіденційна інформація, що не стосується третіх осіб, може бути розголошена в цивільних або комерційних провадженнях, якщо ця інформація необхідна для здійснення таких проваджень.

3. Без шкоди відносинам, що регулюються кримінальним правом, компетентні органи влади, установи, фізичні чи юридичні особи, інші ніж компетентні органи влади, що отримують конфіденційну інформацію, відповідно до цієї Директиви, можуть використовувати її лише для виконання своїх службових обов'язків та здійснення своїх функцій; в разі, якщо це компетентні органи влади, - в межах сфери застосування цієї Директиви, в разі, якщо це інші органи, установи, фізичні чи юридичні особи, - в цілях, для яких їм було надано цю інформацію, та/або в контексті адміністративних або судових процедур, що безпосередньо пов'язані зі здійсненням таких функцій. Однак, у разі, коли компетентний орган влади або інший орган, установа чи особа, що повідомляє інформацію, погодиться на це, орган влади, що отримує таку інформацію, може використати її в інших цілях.

4. На будь-яку конфіденційну інформацію, отриману чи передану відповідно до цієї Директиви, поширюються вимоги щодо професійної таємниці, встановлені цією статтею. Разом з тим, ця стаття не перешкоджає компетентним органам влади в обміні чи передачі конфіденційної інформації, відповідно до цієї Директиви та інших директив, що регулюють діяльність інвестиційних компаній, кредитних установ пенсійних фондів, ICI, посередників щодо страхування та перестрахування, страхових компаній, регульованих ринків, ринкових операторів тощо, з дозволу компетентного органу влади, інших установ, органів, фізичних чи юридичних осіб, що надали таку інформацію.

5. Ця стаття не перешкоджає компетентним органам влади в обміні та передачі, відповідно до національного законодавства, конфіденційної інформації, яку не було отримано від компетентного органу влади іншої держави-члена.

1. Держави-члени, принаймні, забезпечують, що будь-яка особа, що отримала ліцензію в значенні Восьмої Директиви Ради 84/253/ЄЕС від 10 квітня 1984 року про затвердження кандидатур осіб, відповідальних за проведення державного аудиту документів бухгалтерської звітності (23), що виконує в інвестиційній компанії завдання, зазначені в статті 51 Четвертої Директиви Ради 78/349/ЄЕС від 25 липня 1978 року про річні звіти товариства певного виду (24), статті 37 Директиви 83/349/ЄЕС, статті 31 Директиви 85/611/ЄЕС, або будь-яке інше завдання, передбачене законом, належним чином повідомляє компетентним органам влади про будь-який факт чи рішення, про які їй стало відомо в ході виконання такого завдання і яке:

(23) ОВ L 126, 12.5.1984, С. 20.

(24) ОВ L 222, 14.8.1978, С. 11. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 2003/51/ЕС Європейського Парламенту та Ради (ОВ L 178, 17.7.2003, С. 16).

(a) суттєво порушує закони, підзаконні та адміністративні положення, що встановлюють умови ліцензування, або окремо регулюють діяльність інвестиційних компаній;

(b) впливають на безперервне функціонування інвестиційної компанії;

(c) призводять до відмови у посвідченні рахунків або до висловлення застережень.

Особа також зобов'язана повідомити про будь-які факти та рішення, про які їй стане відомо у ході виконання одного з завдань, зазначених у першому пункті, в компанії, що має тісні зв'язки з інвестиційною компанією, в межах якої вона виконує таке завдання.

2. Добросовісне повідомлення компетентним органам влади особами, що отримали ліцензії відповідно до Директиви 84/253/ЄЕС, про будь-який факт чи рішення, зазначені в частині 1, не порушує будь-яких контрактних чи правових обмежень щодо розголошення інформації, і не тягне за собою відповідальності таких осіб.

1. Компетентні органи влади різних держав-членів взаємодіють один з одним з метою виконання своїх службових обов'язків відповідно до цієї Директиви, використовуючи свої повноваження, передбачені цією Директивою або національним законодавством.

Компетентні органи влади допомагають компетентним органам влади інших держав-членів. Зокрема, вони обмінюються інформацією та взаємодіють в процесі розслідування чи здійснення нагляду.

З метою сприяння та посилення взаємодії, і, зокрема, - обміну інформацією, держави-члени призначають компетентний орган влади в якості контактного пункту для потреб цієї Директиви. Держави-члени повідомляють Комісії та іншим державам-членам найменування органів, призначених отримувати запити щодо обміну інформацією або взаємодії, відповідно до цієї частини.

2. У разі коли, враховуючи ситуацію на ринках цінних паперів держав-членів походження, операції регульованого ринку, що діє на території приймаючої держави-члена, набули суттєвого значення для функціонування ринків цінних паперів та захисту інвесторів в цій приймаючій державі-члені, компетентні органи влади приймаючої держави-члена та держави-члена походження вживають відповідні заходи щодо взаємодії.

3. Держави-члени вживають необхідні адміністративні та організаційні заходи для полегшення підтримки, передбаченої частиною 1.

Компетентні органи влади можуть використовувати свої повноваження з метою взаємодії навіть у разі, коли поведінка, що є предметом розслідування, не порушує будь-яких положень, чинних в цій державі-члені.

4. У разі, коли компетентний орган влади має достатньо підстав підозрювати, що дії, які суперечать положенням цієї Директиви, вчинені установами, що не є об'єктами його нагляду, здійснюються або здійснювалися на території іншої держави-члена, він окремо повідомляє про це компетентному органу влади іншої держави-члена. Такий орган вживає відповідні заходи. Він повідомляє компетентному органу влади, що надав таку інформацію, про результати вжитих заходів і, наскільки це можливо, про важливі наслідки втручання. Ця частина не порушує повноваження компетентного органу влади, що надав таку інформацію.

5. З метою забезпечення однакового застосування частини 2, Комісія може, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64, прийняти заходи щодо імплементації для встановлення критеріїв, відповідно до яких операції регульованого ринку в приймаючій державі-члені можна вважати такими, що мають суттєве значення для функціонування ринків цінних паперів та захисту інвесторів в цій приймаючій державі-члені.

Компетентний орган влади однієї держави-члена може звертатися до компетентного органу влади іншої держави-члена за допомогою у здійсненні нагляду, перевірки на місці або розслідування. У разі, коли інвестиційні компанії є дистанційними членами регульованого ринку, компетентний орган влади регульованого ринку може вирішити звернутися до них безпосередньо; в такому разі він, відповідно, повідомляє компетентний орган влади держави-члена походження про дистанційного члена.

У разі, коли компетентний орган влади отримує звернення щодо здійснення перевірки на місці або розслідування, в межах своїх повноважень він:

(a) сам здійснює перевірку чи проводить розслідування; або

(b) дозволяє уповноваженому органу, що звертається, здійснити перевірку чи провести розслідування; або

(c) дозволяє аудиторам чи експертам здійснити перевірку чи провести розслідування.

1. Компетентні органи влади держав-членів, визначені в якості контактних пунктів для потреб цієї Директиви, згідно з частиною 1 статті 56, негайно передають один одному інформацію, необхідну для виконання службових обов'язків компетентних органів влади, визначених відповідно до частини 1 статті 48, що встановлені в положеннях, прийнятих відповідно до цієї Директиви.

Компетентні органи влади, що обмінюються інформацією з іншими компетентними органами влади відповідно до цієї Директиви, в процесі такого спілкування можуть зазначити, що ця інформація не підлягає розголошенню без їх чітко вираженої згоди. В такому разі ця інформація може бути надана виключно для потреб, щодо яких ці уповноважені органи надали свою згоду.

2. Компетентний орган влади, визначений в якості контактного пункту, може передати інформацію, отриману відповідно до частини 1 та статей 53 і 63, органам влади, зазначеним в статті 49. Вони не можуть передати її іншим органам, фізичним чи юридичним особам без чітко вираженої згоди компетентних органів влади, що надали цю інформацію, та виключно для потреб, щодо яких ці уповноважені органи надали свою згоду, за винятком коли цього вимагають відповідні обставини. В такому разі контактний пункт негайно повідомляє контактний пункт, який надіслав інформацію.

3. Органи влади, зазначені в статті 49, а також інші органи, фізичні чи юридичні особи, що отримують конфіденційну інформацію, відповідно до частини 1 цієї статті або відповідно до статей 55 та 63, можуть використовувати її лише в ході виконання своїх службових обов'язків, зокрема, щодо:

(a) перевірки дотримання вимог для започаткування діяльності інвестиційних компаній та полегшення контролю, на консолідованій чи неконсолідованій основі, за здійсненням такої діяльності, особливо - за дотриманням вимог щодо достатності основного капіталу, встановлених у Директиві 93/6/ЄЕС, адміністративних і бухгалтерських процедур та механізмів внутрішнього контролю;

(b) контролю за належним функціонуванням місць ведення торгівлі;

(c) накладення санкцій;

(d) оскарження в адміністративному порядку рішень компетентних органів влади;

(e) судових процедур, ініційованих відповідно до статі 52; та

(f) позасудових механізмів врегулювання скарг інвесторів, передбачених у статті 53.

4. Комісія може, відповідно до процедури, зазначеної в частині 2 статті 64. прийняти заходи щодо імплементації процедур обміну інформацією між компетентними органами влади.

5. Статті 54, 58 та 63 не перешкоджають компетентним органам влади передавати центральним банкам, Європейській Системі Центральних банків та Європейському центральному банку, що виступають в якості керівних грошово-кредитних установ, і, в разі потреби, - іншим уповноваженим державним органам, відповідальним за контроль щодо систем оплати та розрахунку, конфіденційну інформацію, необхідну для виконання їх завдань; подібним чином такі органи влади чи установи мають право надавати компетентним органам влади інформацію, яка може їм знадобитися для виконання їх завдань, передбачених у цій Директиві.

Компетентний орган влади може відмовити у співпраці щодо проведення розслідування, здійснення перевірки на місці або контролю, як передбачено у статті 57, або в обміні інформацією, як передбачено в статті 58, лише у разі, коли:

(a) таке розслідування, перевірка на місці, здійснення контролю або обмін інформацією, можуть негативно вплинути на суверенітет, безпеку чи державну політику держави, до якої звернулися;

(b) в уповноважених органах держави, до якої звернулися, вже було ініційовано судовий процес щодо тих самих дій і тих самих осіб;

(c) в державу, до якої звернулися, вже було надіслано рішення щодо тих самих осіб і тих самих дій.

У разі такої відмови, компетентний орган влади повідомляє, відповідно, компетентний орган влади, що звертається з клопотанням, надаючи йому якомога детальнішу інформацію.

1. До компетентних органів влади іншої держави-члена звертаються за консультаціями перш ніж видати ліцензію інвестиційній компанії, що:

(a) є дочірньою компанією інвестиційної компанії чи кредитної установи, ліцензованої в іншій державі-члені; або

(b) є дочірньою компанією материнської компанії інвестиційної компанії чи кредитної установи, ліцензованої в іншій державі-члені; або

(c) контролюється тією ж фізичною чи юридичною особою, що контролює інвестиційну компанію, ліцензовану в іншій державі-члені.

2. Необхідно проконсультуватися з компетентним органом влади держави-члена, відповідальним за контролювання кредитних установ чи страхових компаній, перш ніж видати ліцензію інвестиційній компанії, що:

(a) є дочірньою компанією кредитної установи чи страхової компанії, ліцензованої на території Спільноти; або

(b) є дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи чи страхової компанії, ліцензованої на території Спільноти; або

(c) контролюється тією ж особою, фізичною чи юридичною, що контролює кредитну установу чи страхову компанію, ліцензовану на території Спільноти.

3. Відповідні компетентні органи влади, зазначені в частинах 1 і 2, проводять консультації один з одним особливо при оцінюванні відповідності вимогам акціонерів чи членів, а також при визначенні рівня репутації та досвіду осіб, які ефективно здійснюють діяльність, пов'язану з управлінням іншими юридичними особами тієї ж групи. Вони обмінюються інформацією щодо відповідності вимогам акціонерів чи членів, а також рівня репутації та досвіду осіб, які ефективно здійснюють діяльність, важливу для інших відповідних компетентних органів влади, для видачі ліцензії, а також для подальшого оцінювання дотримання умов діяльності.

1. Приймаючі держави-члени, для потреб статистики, можуть вимагати від всіх інвестиційних компаній, філії яких знаходяться в межах їх територій, періодично перед ними звітувати про діяльність таких філій.

2. Користуючись своїми повноваженнями, відповідно до цієї Директиви, приймаюча держава-член може вимагати від філій інвестиційних компаній надання інформації, необхідної для контролювання дотримання ними стандартів, встановлених приймаючою державою-членом, що застосовуються до них у випадках, передбачених частиною 7 статті 32. Ці вимоги не можуть бути суворішими ніж ті, що встановлені цією державою-членом до створених компаній для контролювання дотримання ними цих стандартів.

1. У разі, коли компетентний орган влади приймаючої держави-члена має достатні підстави вважати, що інвестиційна компанія, що діє в межах його території, відповідно до свободи надання послуг, порушує зобов'язання, що випливають з положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви, або що інвестиційна компанія, яка має філію на її території, порушує зобов'язання, що випливають з положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви, що не передбачають повноважень компетентного органу влади приймаючої держави-члена, він передає ці отримані дані компетентному органові держави-члена походження.

Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентним органом влади держави-члена походження, або якщо ці заходи виявляться недостатніми, інвестиційна компанія продовжує вчиняти дії, що завдають шкоди інвесторам приймаючої держави-члена або належному функціонуванню ринків, компетентний орган влади приймаючої держави-члена, повідомивши компетентного органу влади держави-члена походження, вживає всі відповідні заходи, необхідні для захисту інвесторів та належного функціонування ринків. Ці заходи передбачають можливість запобігання діяльності інвестиційних компаній, що порушують встановлені норми, щодо подальшого укладення ними будь-яких угод в межах їх територій. Комісію без зволікань повідомляють про такі заходи.

2. У разі, коли компетентні органи влади приймаючої держави-члена переконані в тому, що інвестиційна компанія, філія якої знаходиться в межах їх території, порушує закони чи підзаконні положення, прийняті в цій державі відповідно до положень цієї Директиви, що передбачають повноваження компетентних органів влади приймаючої держави-члена, ці органи влади вимагають від зацікавленої інвестиційної компанії припинити незаконні дії.

Якщо зацікавленою інвестиційною компанією не буде вжито необхідних заходів, компетентні органи влади приймаючої держави-члена вживають відповідні заходи для забезпечення припинення зацікавленою інвестиційною компанією незаконних дій. Суть цих заходів повідомляють компетентним органам влади держави-члени походження.

Якщо, незважаючи на заходи, вжиті приймаючою державою-членом, інвестиційна компанія продовжує порушувати закони чи підзаконні положення, зазначені в першому пункті, що діють на території приймаючої держави-члена, ця держава-член може, повідомивши компетентні органи влади держави-члена походження, вжити відповідні заходи для запобігання або застосувати санкції за подальші порушення, і, в разі потреби, - для запобігання подальшому укладенню інвестиційною компанією будь-яких угод в межах її території. Комісію без зволікань повідомляють про такі заходи.

3. У разі, коли компетентний орган влади приймаючої держави-члена, що регулює діяльність регульованого ринку чи БТЗ, має очевидні і переконливі підстави вважати, що такий регульований ринок чи БТЗ порушує зобов'язання, встановлені положеннями, прийнятими відповідно до цієї Директиви, він передає отримані дані компетентному органу влади держави-члена походження регульованого ринку чи БТЗ.

Якщо, незважаючи на заходи, вжиті компетентним органом влади держави-члена походження, або якщо ці заходи виявляться недостатніми, зазначений регульований ринок чи БТЗ продовжує вчиняти дії, що завдають шкоди інвесторам приймаючої держави-члена, або належному функціонуванню ринків, компетентний орган влади приймаючої держави-члена, повідомивши компетентного органу влади держави-члена походження, вживає всі відповідні заходи, необхідні для захисту інвесторів та належного функціонування ринків. Це передбачає можливість запобігання діяльності вказаного регульованого ринку чи БТЗ щодо забезпечення доступу до цих заходів дистанційним членам чи учасникам, створеним в приймаючій державі-члені. Комісію без зволікань повідомляють про такі заходи.

4. Будь-які заходи, прийняті відповідно до частин 1, 2 і 3, що передбачають накладення санкцій або обмежень на діяльність інвестиційної компанії чи регульованого ринку, повинні бути правомірними і повідомленими інвестиційній компанії або зацікавленому регульованому ринку.

1. Держави-члени можуть укладати з компетентними органами влади третіх країн угоди щодо співпраці в обміні інформацією лише у разі, коли на розголошену інформацію поширюються гарантії щодо професійної таємниці, що, принаймні, рівноцінні гарантіям, зазначеним в статті 54. Такий обмін інформацією має бути спрямований на виконання завдань, покладених на ці компетентні органи влади.

Держави-члени можуть передавати персональні дані в третю країну відповідно до Глави IV Директиви 95/46/ЄС.

Держави-члени також можуть укладати угоди щодо співпраці в обміні інформацією з органами влади третіх країн, установами, фізичними чи юридичними особами, відповідальними за:

(i) нагляд за діяльністю кредитних установ, інших фінансових організацій, страхових компаній та нагляд за фінансовими ринками;

(ii) здійснення процедури ліквідації і банкрутства інвестиційних компаній та інших подібних процедур;

(iii) здійснення передбаченого законом аудиту рахунків інвестиційних компаній та інших фінансових установ, кредитних установ та страхових компаній в процесі реалізації своїх наглядових функцій, або які адмініструють схеми компенсації в процесі виконання своїх функцій;

(iv) нагляд щодо органів, які займаються ліквідацією і банкрутством інвестиційних компаній та іншими подібними процедурами;

(v) нагляд щодо осіб, що здійснюють передбачений законом аудит рахунків страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних компаній та інших фінансових інституцій,

лише у разі, коли на розголошену інформацію поширюються гарантії щодо професійної таємниці, які, принаймні, рівноцінні гарантіям, зазначеним в статті 54. Такий обмін інформацією має бути спрямований на виконання завдань цих компетентних органів влади, установ, фізичних чи юридичних осіб.

2. У разі, коли інформація надійшла з іншої держави-члена, вона не може бути розголошена без чітко вираженої згоди компетентних органів влади, що її передали, та, в разі потреби, - виключно в цілях, для яких була надана згода цих органів влади. Це ж положення застосовується до інформації, наданої компетентними органами влади третьої країни.

1. Комісії допомагає Європейський комітет з цінних паперів, створений Рішенням Комісії 2001/528/ЄС (25) (далі -"Комітет").

(25) ОВ L 191, 13.7.2001, С. 45.

2. У разі посилання на цю частину, застосовуються статті 5 та 7 Рішення 1999/468/ЄС, зважаючи на положення статті 8 цього Рішення, за умови, що заходи щодо імплементації, прийняті відповідно до цієї процедури, не змінюють основних положень цієї Директиви.

Період, встановлений в частині 6 статті 5 Рішення 1999/488/ЄС, становить три місяці.

3. Без шкоди заходам щодо імплементації, прийнятим після закінчення чотирирічного періоду з моменту набрання чинності цією Директивою, припиняється дія положень щодо прийняття технічних правил та рішень відповідно до частини 2. За пропозицією Комісії Європейський Парламент та Рада можуть відновити дію зазначених положень відповідно до процедури, встановленої в статті 251 Договору, і, з цією метою, до закінчення такого періоду вони переглядатимуть ці положення.

1. До ... (*), Комісія, на основі громадського обговорення та в світлі переговорів з компетентними органами влади, доповідає Європейському Парламентові та Раді про можливе продовження дії положень цієї Директиви стосовно вимог щодо прозорості до та після укладення угод з фінансовими інструментами, іншими ніж акції.

2. До ... (**), Комісія надає Європейському Парламенту та Раді звіт щодо застосування статті 27.

3. До ... (***) Комісія, на основі громадського обговорення та в світлі переговорів з компетентними органами влади, доповідає Європейському Парламентові та Раді про:

(*) 2 роки з моменту набрання чинності цією Директивою.

(**) 3 роки з моменту набрання чинності цією Директивою.

(***) 30 місяців з моменту набрання чинності цією Директивою.

(a) подальшу доцільність в виключенні зі сфери застосування пункту k частини 1 статті 2 компаній, основний вид діяльності яких полягає в торгівлі деривативами у власних інтересах;

(b) зміст та форми відповідних вимог для ліцензування та нагляду за компаніями, що в значенні цієї Директиви визначаються інвестиційними компаніями;

(c) доцільність правил призначення пов'язаних агентів для надання інвестиційних послуг та/або здійснення інвестиційної діяльності, зокрема, - щодо контролю за такими діями;

(d) подальшої доцільності дії винятків, відповідно до пункту i частини 1 статті 2.

4. До ... (***) Комісія надає Європейському Парламенту та Раді звіт щодо стану усунення перешкод, що можуть перешкоджати консолідації на Європейському рівні інформації, оприлюднення якої повинні забезпечити місця, де здійснюється торгівля.

5. На підставі звітів, зазначених в частинах з 1 по 4, Комісія може подати пропозиції щодо внесення відповідних змін до цієї Директиви.

6. До ... (****) Комісія в світлі переговорів з компетентними органами влади доповідає Європейському Парламенту та Раді про подальшу доцільність вимог щодо професійної страхової гарантії, що вимагається від посередників відповідно до законодавства Спільноти.

(***) 30 місяців після набрання чинності цією Директивою.

(****) 1 рік після набрання чинності цією Директивою.

В статті 5 Директиви 85/611/ЄЕС частина 4 викладається в такій редакції:

4. Частина 2 статті 2, статті 12, 13 та 19 Директиви 2004/ЄС (26) Європейського Парламенту та Ради від ... щодо ринків фінансових інструментів (*), застосовуються до надання послуг, зазначених в частині 3 цієї статті, компаніями з управління.

(26) Вставити посилання на цю Директиву.

(*) ОВ L

В Директиву 93/6/ЄЕС вносяться такі зміни:

1) Частина 2 статті 2 викладається в такій редакції:

2. Інвестиційні компанії означають всі установи, що відповідають визначенню в частині 1 статті 4 Директиви 2004/ЄС (27) Європейського Парламенту та Ради від ... щодо ринків фінансових інструментів (*), на які поширюються вимоги, встановлені в цій Директиві, за винятком:

(27) Вставити посилання на цю Директиву.

(*) ОВ L

(a) кредитних установ,

(b) місцевих компаній, як вони визначені в статті 20, та

(c) компаній, що отримали ліцензії лише на надання консультацій щодо інвестування та/або отримують та передають замовлення від інвесторів, в обох випадках не володіючи грошима чи цінними паперами, що належать їх клієнтам, і які, з цієї причини, в жодному разі не можуть бути дебіторами своїх клієнтів.

2) Частина 4 статті 3 викладається в такій редакції:

4. Компанії, зазначені в пункті b частини 2 статті 2, мають первинний капітал в розмірі 50000 євро, в разі, коли вони отримують вигоду від підприємницької діяльності чи надання послуг відповідно до статей 31 чи 32 Директиви 2004/39/ЄС;

3) Стаття 3 доповнюється такими частинами:

(4a) В процесі перегляду Директиви 93/6/ЄС компанії, зазначені в пункті c частини 2 статті 2, мають:

(a) початковий капітал в розмірі 50000 євро; або

(b) страхування професійної відповідальності, що охоплює всю територію Спільноти або інші подібні гарантії щодо відповідальності, пов'язаної з професійною недбалістю, що становлять, принаймні 1000000 євро стосовно кожної претензії, та в сумі - 1500000 євро в рік щодо всіх претензій; або

(c) поєднання початкового капіталу та страхування професійної відповідальності у формі, що передбачає рівень покриття, еквівалентний рівням, встановленим в пунктах a та b.

Розмір сум, зазначених в цій частині, періодично переглядається Комісією з метою врахування змін в Європейському індексі споживчих цін, як опубліковано Євростат, одночасно з внесенням змін в частину 7 статті 4 Директиви 2002/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 9 грудня 2002 року про посередництво в галузі страхування (*).

(*) ОВ L 9, 15.1.2003. С. 3.

(4b) У разі, коли інвестиційна компанія, зазначена в пункті c частини 2 статті 2, також зареєстрована відповідно до Директиви 2002/92/ЄС, вона повинна виконувати вимоги, встановлені в частині 3 статті 4 цієї Директиви, і крім того така компанія повинна мати:

(a) початковий капітал в розмірі 25000 євро; або

(b) страхування професійної відповідальності, що охоплює всю територію Співтовариства або інші подібні гарантії щодо відповідальності, пов'язаної з професійною недбалістю, що становить, принаймні 500000 євро стосовно кожної претензії та в сумі - 1500000 євро в рік щодо всіх претензій; або

(c) поєднання початкового капіталу та страхування професійної відповідальності у формі, що передбачає рівень покриття, еквівалентний рівням, встановленим в пунктах (a) та (b).

В Додаток I Директиви 2000/12/ЄС вносяться такі зміни:

Наприкінці Додаток I доповнюється таким реченням:

Послуги та діяльність, передбачені Секціями A та B Додатка I Директиви 2004/ЄС (28) Європейського Парламенту та Ради від ... щодо ринків фінансових інструментів (*), що стосуються фінансових інструментів, передбачених в Секції C Додатка I цієї Директиви, підлягають взаємному визнанню відповідно до цієї Директиви.

(28) Вставити посилання на цю Директиву.

(*) ОВ L

Дія Директиви 93/22/ЄЕС припиняється з (*). Посилання на Директиву 93/22/ЄЕС слід розглядати як посилання на цю Директиву. Посилання на умови, визначені в статтях Директиви 93/22/ЄЕС, слід розглядати як посилання на відповідні умови, визначені в статтях цієї Директиви.

(*) 24 місяці з моменту набрання чинності цією Директивою.

Держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні положення, необхідні для виконання положень цієї Директиви, найпізніше до ... (*). Вони одразу ж повідомляють про це Комісію.

(*) 24 місяці з моменту набрання чинності цією Директивою.

Приймаючи ці заходи, держави-члени роблять посилання на цю Директиву або вказівка на цю Директиву міститься в разі офіційного опублікування відповідних заходів. Держави-члени встановлюють порядок здійснення такого посилання.

1. Інвестиційні компанії, ліцензовані в державі-члені свого походження щодо надання послуг з інвестування до ... (*), для потреб цієї Директиви вважаються такими, що отримали цю ліцензію, якщо законодавство цієї держави-члена передбачає, що для започаткування такої діяльності вони повинні виконати умови, подібні до тих, що викладені в статтях з 9 по 14.

(*) 24 місяці з моменту набрання чинності цією Директивою

2. Регульований ринок чи ринковий оператор, що отримав ліцензію в державі-члені свого походження до ... (*), для потреб цієї Директиви вважається таким, що отримав цю ліцензію, якщо законодавство цієї держави-члена передбачає, що регульований ринок чи ринковий оператор (залежно від ситуації) повинен виконати умови, подібні до тих, що встановлені в Розділі III.

(*) 24 місяці з моменту набрання чинності цією Директивою

3. Пов'язані агенти, внесені до державного реєстру до (*), для потреб цієї Директиви вважаються таким, що внесені до реєстру, якщо законодавство цих держав-членів передбачає, що пов'язані агенти повинні виконати умови, подібні до тих, що встановлені в статті 23.

(*) 24 місяці з моменту набрання чинності цією Директивою

4. Інформація, повідомлена до ... (*), для потреб статей 17, 18 та 19 Директиви 93/22/ЄЕС, вважається повідомленою для потреб статей 31 та 32 цієї Директиви.

(*) 24 місяці з моменту набрання чинності цією Директивою

5. Будь-яка існуюча система, яка підпадає під визначення БТЗ, що управляється оператором регульованого ринку, отримує ліцензію в якості БТЗ на запит оператора регульованого ринку, за умови, що вона задовольняє правила, подібні до тих, що встановлені в Директиві для ліцензування та діяльності БТЗ, та за умови, що зазначений запит здійснено впродовж 18 місяців від дати, зазначеної в статті 70.

6. Інвестиційні компанії можуть і надалі вважати існуючих професійних клієнтів професіоналами, за умови, що ця категоризація здійснена на основі відповідного оцінювання вмінь, досвіду та знань клієнта, які дають достатню впевненість в тому, що, в світлі природи передбачуваних угод чи послуг, клієнт в змозі самостійно прийняти рішення та усвідомлює пов'язані з цим ризики. Такі інвестиційні компанії повідомляють своїх клієнтів про умови, встановлені в Директиві щодо категоризації клієнтів.

Ця Директива набирає чинності у день її опублікування в Офіційному Віснику Європейських Спільнот.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено в Страсбурзі 21 квітня 2004 року.

(1) Прийняття та передача замовлень щодо одного чи більше фінансових інструментів.

(2) Виконання замовлень від імені клієнтів.

(3) Здійснення операцій за власний рахунок.

(4) Управління активами.

(5) Консультування з інвестування.

(6) Андеррайтинг фінансових інструментів та/або розміщення фінансових інструментів на основі твердих зобов'язань.

(7) Розміщення фінансових інструментів без твердих зобов'язань.

(8) Керування Багатосторонніми Торговельними Засобами.

(1) Зберігання та адміністрування фінансових інструментів на рахунках клієнтів, включаючи кастодіальну діяльність та пов'язані послуги, такі як управління готівкою/заставою.

(2) Надання кредитів чи позик інвестору, з метою дати йому можливість провести операцію щодо одного чи більше фінансових інструментів, за умови якщо компанія, яка надає кредит чи позику, бере участь в угоді.

(3) Консультування щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов'язаних питань, а також консультації та послуги, пов'язані зі злиттям та поглинанням підприємств.

(4) Операції з іноземними валютами, які пов'язані з наданням послуг з інвестування.

(5) Інвестиційні дослідження і фінансовий аналіз чи інші форми загальних рекомендацій стосовно угод щодо фінансових інструментів.

(6) Послуги, пов'язані з андеррайтингом.

(7) Послуги з інвестування, а також додаткові послуги, передбачені Секцією A чи B Додатка I, пов'язані з деривативами, включеними в Секції C 5, 6, 7 та 10, коли вони пов'язані з наданням послуг з інвестування чи додаткових послуг.

(1) Цінні папери, що підлягають обігу.

(2) Інструменти грошового ринку.

(3) Цінні папери інститутів спільного інвестування.

(4) Опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні процентні угоди та будь-які інші деривативні контракти стосовно цінних паперів, валюти, процентних ставок, ставок доходності або іншими деривативами стосовно фінансових індексів чи фінансових показників, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки чи грошима.

(5) Опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні процентні угоди та будь-які інші деривативні контракти стосовно товарів, розрахунки за якими повинні бути здійсненні грошима або можуть бути здійсненні грошима на вибір однієї зі сторін (не вдаючись до дефолту чи інших заходів припинення діяльності).

(6) Опціони, ф'ючерси, свопи та будь-які інші деривативні контракти стосовно товарів, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки, за умови, якщо вони знаходяться в обігу на регульованому ринку та/або в рамках БТЗ.

(7) Опціони, ф'ючерси, свопи форвардні та будь-які деривативні інші контракти стосовно товарів, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки, якщо інше не зазначено в Секції C 6, і якщо вони не для комерційних цілей, мають характерні ознаки інших похідних фінансових інструментів, зважаючи, між іншим, на те, чи кліринг здійснено через визнані клірингові установи, або є предметом маржинальних розрахунків.

(8) Деривативні інструменти для передачі кредитного ризику.

(9) Фінансові контракти щодо різниці.

(10) Опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні процентні угоди та будь-які інші деривативні контракти, пов'язані зі змінами клімату, оплатою фрахту, знижками на емісію, рівнем інфляції чи будь-якими іншими офіційними економічними статистичними даним щодо яких розрахунки повинні бути здійснені грошима або можуть бути здійснені грошима, на вибір однієї зі сторін (не вдаючись до дефолту чи інших заходів припинення діяльності), а також щодо інших контрактів стосовно деривативів, пов'язаних з активами, правами, зобов'язаннями, індексами та заходами, не вказаними в цій Секції, що мають характерні ознаки інших деривативів, фінансових інструментів, зважаючи, між іншим, на те, чи вони знаходяться в обігу на регульованому ринку або БТЗ, кліринг здійснюється через визнані клірингові установи, або є предметом маржинальних розрахунків.

Професійний клієнт - клієнт, який має досвід, знання та вміння, необхідні для прийняття власних рішень щодо інвестування, та належно оцінює ризики, які він може понести. Для того, щоб клієнта вважали професійним клієнтом, він повинен відповідати наступним критеріям:

Наступні категорії клієнтів слід розглядати як професіоналів у сфері всіх послуг з інвестування та фінансових інструментів для цілей цієї Директиви.

(1) Суб'єкти, які повинні бути ліцензовані або регульовані для діяльності на фінансових ринках. Нижче наведений перелік слід розглядати як такий, що включає всі ліцензовані суб'єкти, що займаються діяльністю, характерною для зазначених суб'єктів: суб'єкти, ліцензовані державою-членом відповідно до Директиви, суб'єкти, ліцензовані чи регульовані державою-членом без посилання на Директиву, та суб'єкти, ліцензовані чи регульовані недержавою-членом.

(a) Кредитні установи

(b) Інвестиційні компанії

(c) Інші ліцензовані чи регульовані фінансові установи

(d) Страхові компанії

(e) Інститути спільного інвестування та компанії з управління ними

(f) Пенсійні фонди та компанії з управління цими фондами

(g) Дилери з торгівлі товарами та товарними деривативами

(h) Місцеві установи

(i) Інші інституційні інвестори

(2) Великі підприємства, що відповідають наступним вимогам щодо розміру:

- загальний бухгалтерський баланс: 20000000 євро,

- чистий обіг: 40000000 євро,

- власні фонди: 2000000 євро.

(3) Національні та регіональні уряди, державні органи, що управляють державним боргом, центральні банки, міжнародні та наднаціональні установи, такі як Всесвітній Банк, МВФ, ЄЦБ та інші подібні міжнародні організації.

(4) Інші інституційні інвестори, основна діяльність яких полягає в інвестуванні в фінансові інструменти, включаючи суб'єкти, призначені для секюритизації активів чи інших фінансових угод.

Вищезазначених суб'єктів вважають професіоналами. Однак, вони повинні мати право вимагати ставлення до них як до непрофесіоналів, і інвестиційні компанії можуть погодитися забезпечити вищий рівень захисту. У разі, коли клієнт інвестиційної компанії - зазначені вище установи, інвестиційна компанія повинна повідомити його перш ніж надавати будь-які послуги, що, на основі інформації, яка є в розпорядженні компанії, клієнт вважається професійним клієнтом і до нього ставитимуться як до професіонала, якщо лише компанія та клієнт не домоляться про інше. Компанія також повинна повідомити клієнта, що він може вимагати зміни умов угоди для забезпечення вищого рівня захисту.

Обов'язком клієнта, якого вважають професійним клієнтом, є вимагати вищого рівня захисту, коли він вважає, що не в змозі належно оцінити чи справитися з ризиками, пов'язаними з угодою.

Вищий рівень захисту надається, коли клієнт, якого вважають професіоналом, письмово укладає з інвестиційною компанією угоду для того, щоб до нього не ставилися як до професіонала щодо відповідного здійснення ділової діяльності. Така угода повинна визначати, чи це застосовується до однієї чи більше конкретних послуг або угод, чи до одного або більше видів продуктів чи угод.

II. 1. Критерії ідентифікації

Клієнти, інші ніж ті, що зазначені в секції I, включаючи органи з публічного сектора та індивідуальних приватних інвесторів, також можуть відмовитися від засобів захисту, передбачених правилами ведення справ.

Тому, інвестиційним компаніям має бути надане право розглядати будь-якого з вищезазначених клієнтів в якості професіонала, за умови, що дотримано відповідних критеріїв та процедур. Однак, не слід вважати, що ці клієнти мають ринкові знання та досвід, що дорівнює знанням та досвіду категорій, перелічених в секції I.

Будь-яку відмову від захисту, дозволену стандартним порядком ведення справ, вважають дійсною, якщо відповідне оцінювання вмінь, досвіду та знань клієнта, проведене інвестиційною компанією, дає достатні підстави вважати, що, в світлі передбачуваних угод чи послуг, клієнт може самостійно прийняти рішення щодо інвестування та взяти на себе пов'язані з цим ризиком.

Тест на відповідність менеджерів та директорів суб'єктів, ліцензованих відповідно до Директиви, у фінансовій сфері можна розглядати як приклад оцінювання досвіду та знань. Що стосується невеликих суб'єктів, особа, яку оцінюють у вищезазначеному порядку, повинна мати ліцензію на виконання угод від імені цього суб'єкта.

В процесі вищезазначеного оцінювання, як мінімум, повинні виконуватися дві умови:

- клієнт виконав угоди на значні суми на відповідному ринку з середньою частотою 10 угод за квартал впродовж останніх чотирьох кварталів,

- розмір портфеля фінансових інструментів клієнта, визначеного як портфель, що містить грошові депозити та фінансові інструменти, що перевищують 500000 євро,

- клієнт, принаймні, один рік професійно діє або діяв у фінансовому секторі, що вимагає розуміння природи передбачуваних угод чи послуг.

II. 2. Процедура

Клієнти, про яких йдеться вище, можуть відмовитися від переваг детальних правил поведінки лише у разі дотримання наступного порядку:

- вони повинні письмово вказати інвестиційній компанії, що вони бажають, щоб до них ставилися як до професійних клієнтів в цілому або щодо конкретної послуги з інвестування чи угоди, або виду угоди чи продукту,

- інвестиційна компанія повинна чітко повідомити їх у письмовій формі про засоби захисту та права інвесторів на компенсацію, які вони можуть втратити,

- вони повинні письмово в окремому документі, іншому ніж контракт, вказати, що вони усвідомлюють наслідки втрати такого захисту.

До прийняття рішення про відмову від прав, інвестиційні компанії повинні вжити всі розумні заходи для забезпечення того, що клієнт, який просить, щоб до нього ставилися як до професійного клієнта, задовольняв необхідні вимоги, встановлені у вищезазначеній Секції II.

Однак, якщо клієнти вже класифіковані як професіонали відповідно до параметрів та процедур, подібних до вищезазначених, будь-які нові правила, прийняті відповідно до цієї Директиви, не впливають на їх відносини з інвестиційними компаніями.

Компанії повинні виконати відповідні письмові внутрішні правила та процедури для кваліфікації клієнтів. Професійні клієнти відповідальні за інформування компанії про будь-яку зміну, що може вплинути на їх поточну кваліфікацію. Однак, якщо інвестиційній компанії стане відомо, що клієнт перестав задовольняти початкові умови, що надали йому право на ставлення як до професіонала, інвестиційна компанія повинна вжити відповідних заходів.