Директива про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей (91/308/ЄЕС)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ

Беручи до уваги Договір про Європейське Економічне Співтовариство і особливо статтю 57(2), перше та друге речення, та статтю 100а цього Договору;

Беручи до уваги пропозицію Комісії (1),

У співробітництві з Європейським Парламентом (2),

Беручи до уваги висновок Економічної та Соціальної Ради (1),

Беручи до уваги, що в разі використання кредитних та фінансових установ для відмивання доходів, одержаних в результаті кримінальної діяльності (далі іменується "відмивання коштів"), чистоті та стабільності установи, пов'язаної з фінансовою системою в цілому, може бути завдано серйозної шкоди внаслідок втрати довір'я громадськості;

Беручи до уваги, що відсутність дій Співтовариства проти відмивання грошей може спонукати держави-учасниці, з метою захисту своїх фінансових систем, вжити заходів, що можуть стати несумісними з цілями завершення побудови єдиного ринку; беручи до уваги, що ті, хто відмиває гроші, з метою полегшення своїх кримінальних дій, можуть скористатися свободою переміщення капіталів та свободою надання фінансових послуг, що існує в об'єднаній фінансовій зоні, якщо не буде вжито деяких координаційних заходів на рівні Співтовариства;

Беручи до уваги, що відмивання грошей сприяє зростанню організованої злочинності взагалі та торгівлі наркотиками зокрема; беручи до уваги зростаюче розуміння того, що боротьба з відмиванням грошей є найбільш ефективним засобом проти цієї форми злочинної діяльності, яка містить особливу загрозу суспільствам держав-учасниць;

Беручи до уваги, що боротьба з відмиванням грошей може бути здійснена головним чином кримінально-правовими засобами в рамках співтовариства між судовими та правоохоронними органами, як це було прийнято з питання боротьби з торгівлею наркотиками Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти незаконної торгівлі наркотиками та психотропними засобами, прийнятої 19 грудня 1988 року у Відні (далі іменується "Віденська Конвенція") та більш узагальненою по відношенню до всіх кримінальних дій Конвенцією Ради Європи про відмивання грошей, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, відкритої для підписання 8 листопада 1990 року у Страсбурзі;

Беручи до уваги, що кримінально-правовий підхід не повинен бути єдиним засобом боротьби з відмиванням грошей з того часу, як фінансова система стала відігравати високоефективну роль; беручи до уваги, що в цьому контексті повинно бути зроблене посилання на Рекомендації Ради Європи від 27 червня 1980 року та на декларацію принципів, прийняту у грудні 1988 року у Базелі банківськими наглядовими органами Групи Десятьох, ці документи є важливими кроками на шляху запобігання викоріненню фінансової системи для відмивання грошей;

Беручи до уваги, що відмивання коштів, як правило, здійснюється у міжнародному масштабі, і таким чином кримінальне походження капіталів може бути краще замасковано; беручи до уваги, що заходи, вжиті виключно на національному рівні без врахування міжнародної координації політики та співробітництва, будуть мати дуже обмежену ефективність;

Беручи до уваги, що заходи, прийняті Співтовариством у цій галузі, повинні бути послідовними щодо діяльності іншої міжнародної фори; беручи до уваги, що у цьому відношенні будь-яка акція Співтовариства повинна бути здійснена з урахуванням рекомендацій, прийнятих фінансовою поліцією з питань відмивання коштів, заснованої у липні 1989 року на Паризькій зустрічі семи розвинутих країн;

Беручи до уваги, що Європейський Парламент запропонував у кількох резолюціях розробку глобальної програми Співтовариства з питань боротьби з торгівлею наркотиками, що мала б положення про заходи запобігання відмиванню коштів;

Беручи до уваги, що визначення відмивання коштів взято із Віденської Конвенції відповідно до того, про що йде мова у цій Директиві; беручи до уваги, однак, що відмивання грошей пов'язаних з наркотиками, а також з доходами від іншої кримінальної діяльності (а саме, організована злочинність та тероризм), держави-учасниці повинні у своєму законодавстві поширити дію цієї Директиви, щоб включити положення про доходи від таких дій, тією мірою, що вони є результатом відмивання грошей, впроваджуючи санкції на цій підставі;

Беручи до уваги, що закріплення положень про відповідні заходи та покарання з метою заборони відмивання грошей у законодавстві держав-учасниць є необхідним у боротьбі з цим явищем;

Беручи до уваги, необхідність забезпечення ідентифікації клієнтів кредитними та фінансовими установами при вступі з ними у ділові відносини або проведенні операцій, суми від яких перевищують певні міри, для запобігання анонімному здійсненню своєї кримінальної діяльності особами, що відмивають гроші; беручи до уваги, що такі положення мають бути поширені також, настільки це можливо, на будь-яких одержувачів страхової допомоги;

Беручи до уваги, що кредитні та фінансові установи повинні зберігати протягом не менш як п'яти років копії та записи посвідчувальних документів, як допоміжних доказів та документів, що мають відношення до грошових операцій або копій цих документів, що однаково можуть бути пред'явлені на судовому процесі відповідно до національного законодавства для використання як доказів при будь-якому розслідуванні справи, що стосується відмивання грошей;

Беручи до уваги необхідність звертання особливої уваги кредитних та фінансових установ на будь-яку грошову операцію, що за характером може мати відношення до відмивання грошей, для збереження законності та чистоти фінансової системи, а також для сприяння боротьбі з цим явищем; беручи до уваги, що з цією метою вони повинні звертати особливу увагу на грошові операції з третіми країнами, що не дотримуються встановлених Співтовариством норм проти відмивання грошей або інших подібних норм, встановлених міжнародною форою та схвалених Співтовариством;

Беручи до уваги, що з цією метою держави-учасниці можуть просити кредитні та фінансові установи записувати результати перевірки, яку вони зобов'язані проводити та забезпечувати надходження цих результатів до органів, відповідальних за боротьбу з відмиванням грошей;

Беручи до уваги, що запобіганню фінансовій системі для відмивання грошей не може бути здійснено органами, відповідальними за боротьбу з відмиванням грошей без співробітництва з кредитними та фінансовими установами та їх наглядовими органами; беручи до уваги, що в таких випадках банківська таємниця повинна бути розкрита; беручи до уваги, що обов'язкова система повідомлення про сумнівні грошові операції, що забезпечує надання такої інформації вищезгаданим органам без попередження клієнтів, що мають відношення до цих операцій є найбільш ефективним засобом для досягнення такого співробітництва; беручи до уваги необхідність прийняття спеціального положення щодо кредитних та фінансових установ, їх службовців та директорів про звільнення від відповідальності за розкриття інформації;

Беручи до уваги, що одержана органами інформація згідно з цією Директивою може бути використана тільки з метою боротьби з відмиванням грошей, беручи до уваги, що держави-учасниці можуть передбачати використання цієї інформації з іншою метою;

Беручи до уваги, що встановлення кредитними та фінансовими установами процедур внутрішнього контролю та розробка учбових програм у цій галузі є додатковими положеннями, без яких інші заходи, вміщені у цій Директиві, можуть стати неефективними;

Беручи до уваги, що відмивання грошей може бути здійснено не тільки через кредитні та фінансові установи, а також через інших професійних осіб та категорії підприємств, держави-учасниці повинні поширити в цілому і зокрема застосування положень цієї Директиви на інших професійних осіб та підприємства, що є найбільш вирогідними для використання з метою відмивання грошей;

Беручи до уваги, що держави-учасниці повинні звертати особливу увагу на забезпечення координаційної діяльності Співтовариства у випадках, коли є серйозні підстави вважати, що професійні особи чи дії, умови керування переслідуванням яких узгоджені на рівні Співтовариства, використовуються для відмивання грошей;

Беручи до уваги, що ефективність зусиль знищення такого явища, як відмивання грошей, особливо залежить від точної координації та послідовності щодо національних заходів; беручи до уваги, що така координація та узгодження, що здійснюється у деяких міжнародних організаціях потребують, у контексті Співтовариства, співпраці в рамках контактного комітету;

Беручи до уваги, що кожна держава-учасниця повинна вжити відповідних заходів та накладати стягнення щодо невиконання положень цієї Директиви.

Прийняли цю директиву:

З метою виконання положень цієї Директиви:

- "кредитною установою" іменується кредитна установа, як це визначено в абзаці першому статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС/1/ та доповнено Директивою 89/646/ЄЕС/2/, а також філії, про які йдеться мова в абзаці третьому цієї статті, що розташовані в зоні діяльності Співтовариства та належать установам, головні офіси яких розташовані поза зоною діяльності Співтовариства;

- "фінансовою установою" іменується установа, інша за кредитну, основна діяльність якої націлена на виконання однієї або більше операцій, що внесені в перелік, що додається до Директиви 89/646/ЄЕС, під номерами від 2 до 12 та 14 або страхова компанія, уповноважена належним чином відповідно до Директиви 79/267/ЄЕС /3/, що доповнена Директивою 90/619/ЄЕС/4/, оскільки на діяльність поширюються положення цієї Директиви;

- "відмиванням грошей" іменується таке вчинення злочинних дій у міжнародному масштабі, як:

- перетворення та передача майна з відома, що це майно одержано в результаті кримінальної діяльності або у співучасті у такій діяльності з метою укриття чи маскування незаконного походження або надання допомоги будь-якій особі, що втягнена у таку діяльність, з метою уникнення юридичних наслідків цієї діяльності.

- покриття або маскування справжніх джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, належність прав або власність майна з відома, що таке майно одержано в результаті кримінальної діяльності або співучасті у такій діяльності;

- придбання, володіння або користування майном з відома, що таке майно одержано в результаті кримінальної діяльності або співучасті у такій діяльності;

- співучасть, надання допомоги, спроби щодо вчинення або надання допомоги у вчиненні, підбурюванні, сприянні або наданні порад щодо вчинення дій, зазначених у попередньому пункті.

Обізнаність та намір як елемент вищезазначених дій можуть бути визначені з урахуванням об'єктивних обставин.

Відмиванням грошей будуть вважатись також дії, в результаті яких було одержано майно з метою відмивання коштів, що були вчинені на території третьої держави-учасниці або третьої країни;

- "Майном" іменується майно всіх видів, матеріальне та нематеріальне, рухоме та нерухоме, та юридичні документи або акти, що засвідчують право на це майно;

- "Кримінальною діяльністю" іменується злочин, зазначений у статті 3 (1) (а) Віденської Конвенції або інша злочинна діяльність, означена як така з метою виконання цієї Директиви кожною державою-учасницею;

- "Компетентною владою" іменується національна влада, уповноважена законом або встановленими правилами щодо нагляду за кредитними та фінансовими установами.

Держави-учасниці повинні забезпечувати заборону відмивання коштів відповідно до цієї Директиви.

1. Держави-учасниці забезпечуватимуть виконання вимог кредитними та фінансовими установами щодо встановлення особи своїх клієнтів при вступі з ними у ділові відносини, особливо при відкритті рахунку.

2. Вимоги щодо ідентифікації будуть поширюватись також на будь-які операції з клієнтами, інші за ті, що зазначені у пункті 1, які переказують суми до 15000 ЕКЮ або більше, якщо ця операція виконана єдиною дією або кількома діями, вірогідно пов'язаними між собою. У випадках, коли ця сума невідома на час проведення операції, відповідна установа проводить ідентифікацію до встановлення суми та визначає пункт відправлення.

3. З метою зменшення вимог, зазначених у пунктах 1 та 2 щодо ідентифікації, вимоги до страхових полісів, що видаються страховими компаніями, як це записано у Директиві 79/267/ЄЕС, і щодо яких звужуються рамки застосування цієї Директиви, не будуть застосовуватися щодо періодичних страхових сум або суми, що виплачується щорічно, і не перевищують 1000 ЕКЮ або коли разова страхова премія виплачується у сумі до 2500 ЕКЮ чи менше.

Якщо сума періодичних страхових виплат або суми, що виплачується щорічно, збільшені так, що перевищують 1000 ЕКЮ, така ідентифікація буде обов'язковою.

4. Держави-учасниці можуть передбачати, що вимога щодо ідентифікації не є примусовою щодо страхових полісів, що стосуються пенсійного страхування, про яке йдеться у трудовому контракті при умові, що такі поліси не містять пункту про відмову від виплати і не можуть бути паралельно використані як грошова позика.

5. У разі наявності сумнівів щодо того, чи від свого власного імені діють клієнти, про яких йдеться у попередніх пунктах, або коли є підстави вважати, що вони діють не від свого імені, кредитні та фінансові установи будуть вживати належних заходів щодо одержання правдивої інформації про особу, від імені якої діють ці клієнти.

6. Якщо є підозри щодо відмивання коштів, кредитні та фінансові установи будуть проводити таку ідентифікацію навіть, якщо сума операції нижча за встановлену.

7. Кредитні та фінансові установи не будуть виконувати вимоги щодо ідентифікації, передбачені цією статтею, якщо клієнтом є також кредитна або фінансова установа, про які йде мова у цій Директиві.

8. Держави-учасниці можуть передбачати вимоги щодо ідентифікації при проведенні грошових операцій, зазначених у пунктах 3 та 4, будуть виконуватися, якщо встановлено, що виплата по операції повинна бути дебітована з рахунку, відкритого на ім'я клієнта кредитною установою згідно з вимогами пункту 1.

Держави-учасниці будуть забезпечувати зберігання кредитними та фінансовими установами на випадок використання як докази при будь-якому розслідуванні справи про відмивання грошей:

- у випадку ідентифікації копій або документів, що є доказами протягом щонайменш п'яти років після розірвання відносин з клієнтом;

- у випадку грошових операцій, допоміжних доказів та документів, що складаються з оригіналів та копій документів, що можуть бути представлені на судовому процесі відповідно до національного законодавства протягом щонайменш п'яти років після завершення цієї операції.

Держави-учасниці повинні забезпечити вивчення з особливою увагою кредитними та фінансовими установами будь-яких операцій, що можуть мати відношення до відмивання коштів.

Держави-учасниці повинні забезпечувати тісне співробітництво своїх кредитних та фінансових установ, їх директорів та службовців з органами, відповідальними за боротьбу з відмиванням грошей:

- інформуючи всі ці органи за власною ініціативою про будь-які факти, що висвітлюють відмивання грошей;

- надаючи цим органам за їх вимогою необхідну інформацію згідно з процедурами, встановленими відповідним законодавством.

Інформація, що відноситься до першого пункту, буде надсилатись органам, відповідальним за боротьбу з відмиванням грошей, держави-учасниці, на території якої знаходиться установа, що надсилає інформацію. Таку інформацію, як правило, надсилає особа або особи, призначені кредитною чи фінансовою установою відповідно до процедур, встановлених у статті 11/1/.

Інформація, що подається владі відповідно до пункту першого може бути використана тільки у справі про відмивання грошей. Проте держави-учасниці можуть передбачати інші випадки, коли така інформація може бути використана з іншою метою.

Держави-учасниці будуть забезпечувати умови, щодо яких кредитні та фінансові установи будуть утримуватися від проведення операцій, якщо вони знають або підозрюють, що ці операції пов'язані з відмиванням грошей до повідомлення про них органів, зазначених у статті 6. Ці органи можуть відповідно до умов, визначених їх національним законодавством, наказати не проводити цю операцію. Якщо така операція має відношення до відмивання грошей і коли утримання від її проведення неможливе або чиняться перешкоди зусиллям щодо проведення розшуку осіб, що мають відношення до цих сумнівних операцій, відповідні установи негайно інформують влади.

Кредитні та фінансові установи, їх директори та службовці не будуть сповіщати клієнта або іншу особу про передачу інформації щодо них владі відповідно до статей 6 та 7 та про проведення розслідування щодо відмивання грошей.

Повідомлення у довіреній формі органам, відповідальним за боротьбу з відмиванням грошей службовцем або директором відповідної фінансової чи кредитної установи, зазначеної у статтях 6 та 7, не буде визначено як розкриття інформації зазначеного у контракті або передбаченого законодавчим, регулюючим чи адміністративним положенням, і не тягне за собою відповідальності будь-якого виду.

Держави-учасниці будуть забезпечувати інформування компетентною владою органів, відповідальних за боротьбу з відмиванням грошей, щодо фактів, які були виявлені при інспектуванні ними кредитних або фінансових установ.

Держави-учасниці будуть забезпечувати:

1. Встановлення їх кредитними та фінансовими установами процедур внутрішнього контролю та зв'язку з метою попередження операцій, пов'язаних з відмиванням коштів, та запобігання їм.

2. Запровадження кредитними та фінансовими установами відповідних заходів щодо ознайомлення своїх службовців з положеннями цієї Директиви. Ці заходи будуть включати навчання їх відповідних працівників за спеціальними учбовими програмами з метою надання допомоги у розпізнанні операцій, що можуть мати відношення до відмивання коштів, а також інструктування щодо необхідних заходів у таких випадках.

Держави-учасниці будуть забезпечувати поширення положень цієї Директиви в цілому або частково на професійних осіб та категорії підприємств, інших за кредитні та фінансові, зазначені у статті, діяльність яких особливо вірогідна для використання з метою відмивання грошей.

Під егідою Комісії буде створений контактний комітет (далі іменується "Комітет"). Його функціями будуть:

a) без шкоди статтям 169 та 170 Договору сприяти узгодженому виконанню Директиви через регулярні консультації з будь-яких проблем, що виникають у ході застосування цієї Директиви, та обмін точками зору, що вважаються корисними;

b) сприяти проведенню консультацій державами-учасницями з найбільш обов'язкових або додаткових умов чи зобов'язань, які вони можуть встановлювати на національному рівні;

c) повідомляти Комісії, якщо необхідно, про будь-які доповнення та поправки або будь-які регулювання, що вважаються необхідними, і особливо приводити ці дії у відповідність з викладеним у статті 12;

d) вивчити, чи застосовується стаття 12 щодо професійних осіб та категорій підприємств, у випадках, коли встановлено, що така професійна особа або підприємство були використані у державі-учасниці для відмивання грошей.

2. Оцінка рішень, прийнятих компетентними органами в окремих випадках не буде функцією Комітету.

3. Комітет буде складатися з осіб, призначених державами-учасницями, або представників Комісії. Комісія буде мати секретаріат. Голова буде представником Комісії. Комісія буде скликатися за ініціативою голови або на вимогу делегації держави-учасниці.

Кожна держава-учасниця буде вживати відповідних заходів щодо забезпечення застосування положень цієї Директиви і особливо визначення стягнень за порушення положень цієї Директиви.

Держави-учасниці можуть приймати та зберігати в силі точні положення в галузях, на які поширюється дія цієї Директиви щодо запобігання відмиванню грошей.

1. Держави-учасниці приведуть в дію закони, регулювання та адміністративні рішення, необхідні для виконання цієї Директиви до 1 січня 1993 року.

2. Такі заходи, затверджені державами-учасницями, повинні будуть містити посилання на цю Директиву або з нагоди їх офіційного публікування супроводжуватися таким посиланням. Методи щодо введення таких посилань будуть встановлюватись державами-учасницями.

3. Держави-учасниці будуть подавати до Комісії тексти головних положень свого національного законодавства у галузі, що керується цією Директивою.

Через рік після 1 січня 1993 року, а після цього в разі потреби та з інтервалом не менш, ніж три роки, Комісія складає звіт про виконання цієї Директиви та надсилає його Європейському Парламенту або Раді.

Цю Директиву адресовано державам-учасницям.