Директива Ради 83/181/ЄЕС, яка визначає сферу дії статті 14 (1) (d) Директиви 77/388/ЄЕС стосовно звільнення від податку на додану вартість на кінцевому етапі ввозу певних товарів

Змінено 385L0346 (OJ L 183 16.07.85 p. 21)

Змінено 388L0331 (OJ L 151 17.06.88 p. 79)

Змінено 389L0219 (OJ L 092 05.04.89 p. 13)

Змінено 391L0680 (OJ L 376 31.12.91 p. 1)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Враховуючи Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства та, зокрема, статті 99 та 100 вищевказаного,

Враховуючи пропозицію Комісії, (1)

Враховуючи висновок Європейського Парламенту, (2)

Враховуючи висновок Комітету з Економічних та Соціальних питань, (3)

Беручи до уваги те, що відповідно до статті 14 (1)(d) Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року про гармонізацію законів держав-членів стосовно податків з обороту - спільної системи податку на додану вартість (ПДВ): однакової бази оподаткування (4), держави-члени повинні, не заважаючи іншим положенням Співтовариства та за умови, які вони мають установити, крім того, для запобігання будь-якому можливому ухиленню, обходу або оману у сфері оподаткування звільнити від оподаткування на кінцевому етапі товари, які підпадають під звільнення від митних зборів, інших, ніж загальний митний тариф, або які можуть бути кваліфіковані як такі, що ввозяться з третьої країни;

(1) OJ No C 171, 11.7.1980, p. 8

(2) OJ No C 50, 9.3.1981, p. 106

(3) OJ No C 200, 18.11.1980, p. 11

(4) OJ No L 145, 13.6.1977, p. 1

Беручи до уваги, що, відповідно до статті 14 (2) вищезазначеної Директиви, від Комісії вимагається подавати до Ради пропозиції, призначені встановлювати податкові правила Співтовариства, що визначають сферу звільнення від оподаткування, про яке йдеться у пункті 1 зазначеної статті, та детальні правила для їх впровадження;

Беручи до уваги, що, оскільки бажано досягнути найбільш можливого ступеню одноманітності між системою митних зборів та системою податків на додану вартість (ПДВ), тим не менше, необхідно враховувати при застосуванні останньої системи різницю цілей та структури між митними зборами та ПДВ;

Беручи до уваги, що необхідно запроваджувати домовленості щодо ПДВ, які відрізняються в залежності від того, чи ввозяться товари з третіх країн або з інших держав-членів, та від ступеня, необхідного для відповідності цілям гармонізації податків; оскільки звільнення для імпорту може бути гарантоване тільки за умови, що він не порушує умови конкуренції на внутрішньому ринку;

Беручи до уваги, що певні звільнення, що зараз застосовуються у державах-членах, виникають з договорів з третіми країнами або з іншими державами-членами, які, відповідно до їхніх цілей, стосуються тільки держав-членів, що їх підписали; оскільки не доцільно визначати на рівні Співтовариства умови для гарантування таких звільнень; оскільки відповідні держави-члени потребують лише повноважень на їх збереження:

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Сфера звільнень від ПДВ, по яку йдеться у статті 14 (1) (d) Директиви 77/388/ЄЕС, та правила їх впровадження, викладені у статті 14 (2) тієї Директиви, визначаються цією Директивою. Відповідно до вищезазначеної статті держави-члени застосовують звільнення від податку, встановлені в цій Директиві за умови, визначеними ними для забезпечення того, що такі звільнення є правильними та легкими для застосування, а також для запобігання будь-якому ухиленню від податків чи обходу податків чи зловживань.

2. Для цілей цієї Директиви:

(a) "Ввезення" означає такі ввезення, які викладені у статті 7 Директиви 77/388/ЄЕС, та ввезення для внутрішнього використання після проходження процедур однієї з систем, що встановлені у статті 16 (1) (a) вищезгаданої Директиви або системи тимчасового ввезення чи транзиту;

(b) "Особиста власність" означає будь-яку власність, призначену для особистого використання відповідними особами або для використання у домашньому господарстві. Наступне, зокрема, визначає поняття "особиста власність":

- речі домашнього вжитку;

- велосипеди та мотоцикли, приватні автомобілі та причепи до них, пересувні будиночки, прогулянкові човни та приватні літаки. Домашні речі, які використовуються для звичайних сімейних потреб, домашні тварини та в'ючні тварини також відносяться до поняття "особиста власність". Характер або кількість особистої власності не відображає ні будь-якого комерційного інтересу, ні використання у господарчій діяльності в межах значення статті 4 Директиви 77/388/ЄЕС. Однак, портативні засоби прикладних або гуманітарних наук, які необхідні відповідній особі у зв'язку з її професією чи родом діяльності, також вважаються особистою власністю;

(c) "Речі домашнього вжитку" означає особисті речі, білизну та меблі, а також обладнання, призначене для особистого використання відповідною особою або для домашніх потреб;

(d) "Алкогольні вироби" означає продукти (пиво, вино, аперитиви з вина або на алкогольній основі, бренді, лікери та спиртні напої та т.і.), що підпадають пункти від 22.03. до 22.09. Загального митного тарифу;

(e) "Співтовариство" означає територію держав-членів, де застосовується Директива 77/388/ЄЕС.

Відповідно до статей 3 - 10 звільнення від ПДВ на ввезення має бути гарантовано для особистої власності, що ввозиться фізичними особами, які переїжджають на постійне проживання з-за меж Співтовариства до держави-члена Співтовариства.

Звільнення повинне бути обмеженим для особистої власності, яка:

(a) за винятком окремих випадків, виправданих обставинами, вже була у володінні та, у випадку з товарами не широкого споживання, використовувалася відповідною особою за попереднім місцем проживання протягом мінімум шести місяців до дати, коли вона припинила своє проживання за межами Співтовариства;

(b) призначена для використання для тих самих цілей на новому місці проживання.

Держави-члени можуть додатково зробити звільнення від податку для такої власності, яку було набуто як у країні походження, так і в країні, з якої від'їжджають, поширюючи його на митні та/або бюджетні стягнення, яким така власність підлягає.

Звільнення від податку може бути гарантоване тільки особам, місце постійного проживання яких знаходилося поза межами Співтовариства протягом щонайменше 12 місяців.

Однак, компетентні органи можуть гарантувати звільнення від податку згідно з цим правилом, яке передбачає, що це є очевидним, що відповідна особа проживала за межами Співтовариства протягом щонайменше 12 місяців.

Звільненню від податку не підпадають:

(a) алкогольні вироби;

(b) тютюн або тютюнові вироби;

(c) комерційні транспортні засоби;

(d) предмети для використання у провадженні роду діяльності або професії, інші, ніж портативні засоби прикладних або гуманітарних наук.

Транспортні засоби комбінованого використання для комерційних або професійних цілей можуть також бути виключені зі звільнення від податку.

За винятком особливих випадків, звільнення має бути гарантоване тільки для особистої власності, що ввозиться для постійного користування протягом 12 місяців з дати офіційного оформлення відповідною особою її постійного місця проживання в державі-члені, до якої здійснюється ввезення.

1. До закінчення 12-місячного періоду з дати, встановленої для її кінцевого ввезення, особиста власність, яка звільняється при ввезенні від податку, не може бути позичена, надана у заставу, орендована або передана за компенсацією чи безкоштовно без попереднього повідомлення компетентних органів.

2. Будь-яке позичення, надання у заставу, оренда чи передача до закінчення періоду, визначеного у пункті 1, тягне за собою сплату відповідного ПДВ на зазначені товари, за ставкою, дійсною на дату такого позичення, надання у заставу, оренди чи передачі, відповідно до типу товарів та митного збору, визначеного або прийнятого на таку дату компетентними органами.

1. Шляхом часткового обмеження положень пункту 1 статті 6, звільнення від податку може надаватися для особистої власності, яка ввозиться на постійний час, до того, як відповідна особа офіційно оформлює своє постійне місце проживання у державі-члені, до якої здійснюється ввезення, що вона дійсно вживає заходи для оформлення постійного проживання протягом 6 місяців. Таке оформлення має супроводжуватися наданням застави, форму та суму якої визначають відповідні компетентні органи.

2. Якщо використовуються положення пункту 1, період часу, викладений у статті 3, відраховується з дати ввезення до відповідної держави-члена.

1. Якщо, у зв'язку з професійними зобов'язаннями, відповідна особа залишає країну, що знаходиться за межами Співтовариства, де вона мала місце постійного проживання, без одночасного оформлення свого місця постійного проживання на території держави-члена, хоча й мала намір зрештою зробити це, компетентні органи можуть дозволити звільнення від податку особистої власності, яку вона перевозить до вищезгаданої території для цієї цілі.

2. Звільнення від податку особистої власності, про яке йдеться у пункті 1, надається відповідно до умов, встановлених у статтях 2 - 7, за умови, що:

(a) періоди часу, встановлені у статті 3(a) та пункті 1 статті 6, відраховуються з дати ввезення;

(b) період часу, про який йдеться у статті 7(1), відраховується з дати, коли відповідна особа дійсно оформила своє постійне місце проживання на території держави-члена.

3. Звільнення від податку також має бути на підставі зобов'язань відповідної особи, що вона дійсно буде оформлювати своє постійне місце проживання на території держави-члена протягом періоду, встановленому компетентними органами згідно з конкретними обставинами. Останні можуть вимагати, щоб це зобов'язання супроводжувалося наданням застави, форма та сума якої визначається ними.

Компетентні органи можуть частково обмежити дію положень статей 3(a) і (b), 5(c) і (d) та 7, якщо особа повинна переїхати зі свого постійного місця проживання у країні, що знаходиться за межами Співтовариства, до території держави-члена в результаті виключних політичних обставин.

1. Відповідно до статей 12 - 15 звільнення від податку надається для приданого та речей домашнього вжитку, незалежно від того, нові вони чи ні, які належать особі, що переїжджає (він чи вона) з місця свого постійного проживання у країні, що знаходиться за межами Співтовариства, до території держави-члена у випадку його або її одруження.

2. Звільнення від податку також надається для подарунків, які за звичаєм даруються у випадку одруження, які надіслані особі, що виконує умови, викладені у пункті 1, особами, що мають місця їхнього постійного проживання у крані, що знаходиться за межами Співтовариства.

Звільнення від податку застосовується до подарунків, вартість одиниці яких не перевищує 200 Екю. Однак, держави-члени можуть надавати звільнення від податку на суму, більшу, ніж 200 Екю за умови, що вартість кожного подарунка, що звільнюється від податку, не перевищує 1000 Екю.

3. Держава-член може звільняти від податку товари, про які йдеться у пункті 1, за умови, що ці товари підлягають сплаті митних зборів або відрахувань до бюджету у країні їхнього походження або у країні, з якої вони ввозяться.

Звільнення від сплати податку, про які йдеться у статті 11, можуть надаватися лише особам:

(a) чиє звичайне місце проживання було за межами Співтовариства протягом принаймні 12 місяців. Однак, часткове обмеження положень цього правила можуть дозволятися за умови, що відповідна особа мала безсумнівні наміри проживати за межами Співтовариства протягом принаймні 12 місяців;

(b) які пред'являють докази їхнього одруження.

Не надаються звільнення від оподаткування для алкогольних виробів, тютюну або тютюнових виробів.

1. За винятком надзвичайних обставин, звільнення від податку надаються тільки для товарів, що ввозяться на постійний час:

- не раніше двох місяців до встановленої дати весілля (у цьому випадку звільнення від податку може надаватися під внесення відповідної застави, форму та суму якої визначають компетентні органи), а також

- не пізніше 4 місяців після дати весілля.

2. Товари, про які йдеться у статті 11, можуть бути ввезені кількома окремими партіями протягом періоду, визначеному у пункті 1.

1. До закінчення 12-місячного періоду з дати декларування для їхнього кінцевого ввезення, товари, що ввозяться зі звільненням від податку, не можуть бути позичені, надані у заставу, орендовані або передані за компенсацією чи безкоштовно без попереднього повідомлення компетентних органів.

2. Будь-яке позичення, надання у заставу, оренда чи передача до закінчення періоду, визначеного у пункті 1, тягне за собою сплату відповідного ПДВ на зазначені товари, за ставкою, дійсною на дату такого позичення, надання у заставу, оренди чи передачі, відповідно до типу товарів та митного збору, визначеного або прийнятого на таку дату компетентними органами.

Відповідно до статей 17 - 19 звільнення від податку надається для особистої власності, набутої у спадщину фізичною особою, яка звичайно проживає у державі-члені.

Звільнення від податку не надається для:

(a) алкогольних виробів;

(b) тютюну та тютюнових виробів;

(c) засобам транспорту комерційного призначення;

(d) предметів, призначених для використання у професійних цілях, інших, ніж портативні засоби, що використовуються у прикладних або гуманітарних науках, які були потрібні для використання у професійній діяльності померлого;

(e) запасів сировини та готової продукції або напівфабрикатів;

(f) домашньої худоби та запасів сільськогосподарської продукції, кількість яких перевищує звичайні сімейні потреби.

1. Звільнення від податку надається тільки особистій власності, що ввозиться на постійний час, не пізніше, ніж через 2 роки з дати, коли особа одержала права на товари (заключний акт на право спадщини). Однак, цей період може бути подовжений компетентними органами за наявності особливих причин.

2. Товари можуть бути ввезені кількома окремими партіями протягом періоду, викладеному у пункті 1.

Статті 16 - 19 застосовуються з відповідними змінами до особистої власності, набутої у спадщину юридичними особами, які займаються неприбутковою діяльністю та зареєстровані на території держави-члена.

1. Звільнення від податку надається для одягу, навчальних матеріалів та іншого навчального обладнання, які є звичайною обстановкою кімнати для занять та належать учням або студентам, які приїжджають до держави-члена з метою навчання (освіти), та призначені для особистого використання протягом періоду їхнього навчання.

2. Для цілей цієї статті:

(a) "учень" або "студент" означає будь-яку особу, прийняту до освітнього закладу для того, щоб пройти повний курс навчання у неї;

(b) "одяг" означає нижню білизну та білизну домашнього вжитку, а також одяг, незалежно від того, новий він чи ні;

(c) "навчальні матеріали" означає предмети та засоби (включаючи калькулятори та друкувальні машинки), що звичайно використовуються учнями або студентами для цілей їхнього навчання.

Звільнення від податку надається принаймні один раз на навчальний рік

Держави-члени можуть дозволити звільнення від податку на ввезення товарів, загальна вартість яких не перевищує 22 Екю.

Звільнення від податку не надається для:

(a) алкогольних виробів;

(b) парфумів та туалетної води;

(c) тютюну та тютюнових виробів.

1. Не пошкоджуючи заходів, що є чинними у державі-члені стосовно промислової та комерційної політики, а також відповідно до статей 25 - 29, держави-члени можуть дозволити звільнення від податку при ввезенні засобів виробництва та іншого обладнання, яке належить підприємствам, що безсумнівно припинили їхню діяльність у країні, з якої виїжджають, для того, щоб здійснювати подібну діяльність у державі-члені, до якої ввозяться товари та яка, відповідно до статті 22 (1) Директиви 77/388/ЄЕС, надала попереднє повідомлення компетентним органам держави-члена, до якої здійснюється ввезення, про початок такої діяльності. Якщо підприємство, яке переїжджає, є сільськогосподарським, його худоба також звільняється від податку при ввозі.

2. Для цілей пункту 1:

(a) "Діяльність" означає господарську діяльність, про яку йдеться у статті 4 Директиви 77/388/ЄЕС;

(b) "Підприємство" означає незалежну господарську одиницю з виробництва або надання послуг.

1. Звільнення від податку, про яке йдеться у статті 24, має бути обмеженим для засобів виробництва та обладнання, які:

(a) за винятком особливих випадків, виправданих обставинами, дійсно використовувалися на підприємстві протягом, як мінімум, 12 місяців до дати, з якої підприємство припинило діяльність у країні, з якої виїжджає;

(b) призначені для використання для тих самих цілей після перевезення;

(c) мають використовуватися для цілей діяльності, що не звільнюється від податку, згідно статті 13 Директиви 77/388/ЄЕС;

(d) відповідають характеру та розміру діяльності підприємства, про яке йдеться.

2. Однак, держави-члени можуть звільнити від податку засоби виробництва та обладнання, що ввозяться з іншої держави-члена благодійними або філантропічними організаціями під час переведення місця їхньої головної господарської діяльності до держави-члена, в яку здійснюється ввезення.

Таке звільнення від податку, однак, надається тільки за умови, що під час здобуття такого звільнення, засоби виробництва та обладнання, про які йдеться, не були звільнені від податку відповідно до статті 15 (12) Директиви 77/388/ЄЕС.

3. До введення в дію Спільних правил, про які йдеться в підпункті 1 статті 17 (6) Директиви 77/388/ЄЕС, держави-члени можуть виключити від звільнення від податку, повністю або частково, засоби виробництва, стосовно яких вони застосовують підпункт 2 того пункту.

Жодного звільнення від податку не надається підприємствам, які утворені за межами Співтовариства та переведення діяльності яких на територію держави-члена є наслідком або з метою злиття чи поглинення підприємством, що утворене у межах Співтовариства без започаткування нового виду діяльності.

Жодного звільнення від податку не надається для:

(a) транспортних засобів, які за призначенням не мають характеру засобів виробництва або надання послуг;

(b) поставок усіх видів, призначених для людського споживання або для годування худоби;

(c) палива та запасів сировини або запасів готової продукції чи напівфабрикатів;

(d) домашньої худоби, що перебуває у володінні дилерів.

За винятком особливих випадків, виправданих обставинами, звільнення від податку, про яке йдеться у статті 24, надається тільки для засобів виробництва та іншого обладнання, що ввозиться до закінчення 12-місячного періоду з дати, коли підприємство припинило свою діяльність у країні, з якої здійснюється ввезення.

1. Відповідно до статей 30 та 31, сільськогосподарська, тваринницька, бджільницька, садівницька та лісницька продукція, що одержана з господарств, розташованих у країні, суміжній з територією держави-члена, до якої здійснюється ввезення, які експлуатуються сільськогосподарськими виробниками, що мають своє головне підприємство у тій державі-члені та у країні, суміжній з країною, про яку йдеться, звільняється від податку при ввезенні.

2. Для того, щоб підпадати під дію пункту 1, продукти тваринництва повинні бути одержані від худоби, вирощеної, придбаної або ввезеної відповідно до загальних податкових угод, що застосовуються у державі-члені, до якої здійснюється ввезення.

3. Чистокровні коні, не старші шести місяців, народжені поза межами держави-члена, до якої здійснюється їхнє ввезення, покриті на території тієї держави, а потім тимчасово вивезені для народження, звільняються від податку при ввезенні.

Звільнення від податку має бути обмежено для продукції, яка не пройшла будь-яку обробку, крім тієї, яка звичайно здійснюється після збору врожаю або вироблення.

Звільнення від податку надається тільки продукції, яка ввозиться сільськогосподарським виробником або від його імені.

Ця глава застосовується з відповідними змінами до продукції рибальства або риборозведення, яка здійснюється на озерах чи водних шляхах, що граничать з територією держави-члена, до якої здійснюється ввезення рибалками, зареєстрованими у тій державі-члені, а також до продукції мисливської діяльності, що здійснюється на таких озерах або водних шляхах спортсменами, зареєстрованими у тій державі-члені.

Відповідно до статті 34 насіння, добрива та вироби для обробки землі та сільськогосподарських культур, що призначені для використання у господарствах, розташованих у державі-члені, суміжній країні, розташованої за межами Співтовариства, або іншій державі-члені та експлуатуються сільськогосподарськими виробниками, які мають їхнє головне підприємство у вищезазначеній країні, розташованій поза межами Співтовариства або держави-члена, суміжної з територією держави-члена, до якої здійснюється ввезення, звільнюються від податку при ввезенні.

1. Звільнення від податку надається такій кількості насіння, добрива або іншої продукції, яка необхідна для цілей експлуатації господарства.

2. Воно надається тільки для насіння, добрива або іншої продукції, що ввозяться безпосередньо до держави-члена, до якої здійснюється ввезення сільськогосподарським виробником або від його імені.

3. Держави-члени можуть обумовлювати звільнення від податку в угодах або договорах.

1. Наступне звільняється від податку при ввезенні:

(a) спеціально підготовлені тварини, які відсилаються безкоштовно для лабораторного використання;

(b) біологічні або хімічні речовини:

- які ввозяться безкоштовно з території іншої держави-члена або

- які ввозять з країн, що знаходяться поза межами Співтовариства згідно з обмеженнями та умовами, викладеними у Статті 60 (1) (b) Положення Ради (ЄЕС) N 918/83 від 28 березня 1983 року, яким встановлюється система пільг при сплаті мита Співтовариства (5).

2. Звільнення від податку, про яке йдеться у пункті 1, обмежується для тварин та біологічних або хімічних речовин, які призначені для:

- як державних установ, основна діяльність яких знаходиться у сфері освіти або наукових досліджень, включаючи ті відділи цих державних установ, основна діяльність яких знаходиться у сфері освіти або наукових досліджень;

- так і приватних установ, основна діяльність яких знаходиться у сфері освіти або наукових досліджень, та які уповноважені компетентними органами держав-членів отримувати такі речі, звільнені від податку.

(5) Дивись сторінку 1 цього Офіційного Журналу.

1. Без ушкодження звільнення від податку, які визначаються у статті 14 (1) (a) Директиви 77/388/ЄЕС, та відповідно до статті 37, наступне звільняється від податку:

(a) лікарські речовини людського походження;

(b) реагенти для визначення груп крові;

(c) реагенти для визначення типу тканин.

2. Для цілей пункту 1:

- "лікарські речовини людського походження" означає людську кров та речовини, що з неї походять (цільна людська кров, суха людська плазма, людський альбумін та фіксовані розчини протеїну з людської плазми, людський імуноглобулін та людський фібриноген);

- "реагенти для визначення груп крові" означає усі реагенти, людського, тваринного, рослинного або іншого походження, які використовуються для визначення груп людської крові та визначення несумісності груп крові;

- "реагенти для визначення типів тканин" означає усі реагенти як людського, тваринного, рослинного так й іншого походження, що використовуються для визначення типів людських тканин.

Звільнення від податку обмежуються для продукції, яка:

(a) призначена для інститутів та лабораторій, офіційно призначених відповідними компетентними органами, для використання виключно для некомерційних медичних або наукових цілей;

(b) супроводжуються сертифікатами відповідності, виданими уповноваженими на це органами країни, з якої вони ввозяться;

(c) знаходяться у контейнерах (тарі), що мають спеціальні етикетки, які ідентифікують їх.

Звільненню від податку підлягають також спеціальні пакувальні матеріали, необхідні для транспортування лікарських речовин людського походження або реагентів для визначення груп людської крові чи типів людських тканин, а також будь-який розчин та приналежності, необхідні для їхнього використання, які можуть включатися у партію поставки.

Фармацевтичні засоби, для людського або ветеринарного лікувального використання особами чи тваринами, які беруть участь у міжнародних спортивних змаганнях, у межах кількості, необхідної під час їхнього перебування у державі-члені, до якої вони ввозяться, звільняються від податку при ввезенні.

Держави-члени можуть встановлювати обмеження на кількість або вартість товарів, про які йдеться у статтях 41 - 55, для запобігання зловживанням та для боротьби із значними порушеннями правил конкуренції.

1. Згідно з положеннями статей 42 - 44, наступне звільняється від податку при ввезенні:

(a) предмети основної потреби, безкоштовно отримані та ввезені державною організацією або іншою благодійною чи філантропічною організацією, уповноваженою відповідними компетентними органами для розподілу безкоштовної допомоги серед малозабезпечених осіб;

(b) товари будь-якого призначення, які безкоштовно надсилаються особою або організацією, зареєстрованою у будь-якій країні, іншої ніж держава-член, до якої такі товари ввозяться, та без комерційного призначення з боку відправника, до державної організації або іншої благодійної чи філантропічної організації, уповноваженої відповідними компетентними органами, для використання з метою збору коштів під час благодійних заходів на користь малозабезпечених осіб;

(c) обладнання та офісні матеріали, які надсилаються безкоштовно особою або організацією, зареєстрованою у будь-якій країні, іншої ніж держава-член, до якої такі товари ввозяться, та без комерційного призначення з боку відправника, до державної організації або іншої благодійної чи філантропічної організації, призначеної відповідними компетентними органами, для їхнього використання виключно на їхні власні потреби або для досягнення їхніх благодійних або філантропічних цілей.

2. Для цілей пункту 1 (a) термін "предмети основної потреби" означає такі товари, що потребуються для задоволення основних повсякденних потреб людини, наприклад, їжа, ліки, одежа та постільна білизна.

Звільнення від податку не надаються для:

(a) алкогольних виробів;

(b) тютюну або тютюнових виробів;

(c) кави та чаю;

(d) автомобілів, крім машин швидкої допомоги.

Звільнення від податку надаються лише організаціям, бухгалтерський облік яких дозволяє відповідним компетентним органам здійснювати нагляд за їхніми операціями та які забезпечують надання усіх необхідних гарантій.

1. Звільнення товарів від податку не можуть видаватися організаціями, які мають право на звільнення від податку позики, оренди або передачі за винагороду чи безкоштовно для цілей, інших, ніж ті, що викладені у статті 41 (1) (a) та (b), якщо відповідні компетентні органи не були наперед проінформовані про таке.

2. Якщо товари чи обладнання позичаються, здаються в оренду або передаються будь-якій організації, яка має право на звільнення від податку згідно з положеннями статей 41 та 43, надання звільнення від податку продовжується за умови, що остання використовує такі товари та обладнання для цілей, які підтверджують право на звільнення від податку. У інших випадках позика, оренда або передача підпадає під колишню сплату податку на додану вартість за ставкою, що застосовується на дату такої позики, оренди або передачі згідно з типом товарів та обладнання, а також вартості, визначеної або прийнятої на таку дату відповідними компетентними органами.

1. Організації, про які йдеться у статті 41, які припиняють виконувати умови, що надають їм право на звільнення від податку, або які пропонують використовувати товари та обладнання, звільнені від податку при ввозі, для цілей, інших, ніж визначених у цій статті, повинні відповідно інформувати про це компетентні органи.

2. Товари, що залишаються у володінні організацій, які припиняють виконувати умови, що надають їм право на звільнення від податку, підлягають відповідній сплаті ввізного податку на додану вартість за ставкою, чинною на дату, коли вони припинили виконання таких умов, згідно з типом товарів та обладнання, а також вартості, визначеної чи прийнятої на таку дату відповідними компетентними органами.

3. Товари, що використовуються організаціями, які мають право на виключення з оподаткування, у цілях, інших, ніж ті, що визначені у статті 41, підлягають також сплаті ввізного податку на додану вартість за ставкою, чинною на дату, коли вони припинили виконання таких умов, згідно з типом товарів та обладнання, а також їхньої вартості, визначеної чи прийнятої відповідними компетентними органами на таку дату.

1. Предмети призначені спеціально для освіти, праці або соціального просунення сліпих або інших осіб з фізичними або психічними вадами, виключаються з оподаткування при ввезенні, якщо:

(a) вони були ввезені установами чи організаціями, основна діяльність яких пов'язана з освітою або наданням допомоги інвалідам, та які уповноважені компетентними органами держав-членів одержувати такі речі, звільнені від податку при ввезені, а також

(b) вони були передані таким установам або організаціям безкоштовно та без будь-якого комерційного наміру з боку донора.

2. Звільнення від податку застосовується до спеціальних запасних частин, компонентів або аксесуарів, які спеціально призначені для предметів, про які йдеться, а також для інструментів, які використовуються для їхнього технічного обслуговування, перевірки, калібрування та ремонту за умови, що такі запасні частини, компоненти, аксесуари або інструменти ввозяться у той самий час, що й вищезгадані предмети, або, якщо вони ввозяться пізніше, що вони можуть визначатися як такі, що призначені для предметів, які раніше при ввезенні були звільнені від податку або які могли б підлягати такому звільненню під час, коли вимагається таке ввезення запасних частин, компонентів, аксесуарів та інструментів, про які йдеться.

3. Предмети, звільнені від податку при ввезенні, не можуть використовуватися для цілей, інших, ніж освіта, працевлаштування або соціальний розвиток сліпих та інших інвалідів.

1. Товари, звільнені від податку, можуть позичатися, орендуватися або передаватися за винагороду або безкоштовно установою або організацією, що їх отримують, на безприбутковій основі особам, про яких йдеться у статті 46, для яких вони надаються без сплати податку на додану вартість при ввезенні.

2. Жодна позика, оренда або передача не може бути здійснена за умови, інші, ніж ті, що передбачені пунктом 1, без попереднього інформування про це компетентних органів.

3. Якщо будь-який предмет позичається, видається в оренду або передається до будь-якої організації або установи, які самостійно мають право на звільнення від податку, таке звільнення продовжує надаватися за умови, що останні використовують такий предмет для цілей, які підтверджують право на таке звільнення від податку. В інших випадках, позичання, видача в оренду або передача підпадає під колишню сплату податку на додану вартість за ставкою, що є чинною на день такої позики, оренди або передачі згідно з типом товару та його вартості, які визначені або прийняті компетентними органами.

1. Установи або організації, про які йдеться у статті 46, які припиняють виконувати умови, що надають право на звільнення від податку, або які пропонують використання предметів, звільнених від податку при ввезенні, у цілях, інших, ніж ті, що передбачені цією статтею, мають відповідним чином інформувати про це компетентні органи.

2. Предмети, які залишаються у володінні установ та організацій, які припиняють виконання умов, що надають право на звільнення від податку, підлягають сплаті ввізного податку на додану вартість за ставкою, що є чинною на дату припинення виконання таких умов згідно з типом товарів та вартості, яка визначена або прийнята компетентними органами на цю дату.

3. Предмети, які використовуються установами або організаціями, на яких поширюється право звільнення від податку, для цілей, інших, ніж ті, що передбаченні положеннями статті 46, підлягають сплаті ввізного податку на додану вартість за ставкою, що є чинною на дату, коли вони почали використовувати їх на інші цілі, згідно з типом товарів та вартістю, що визначена або прийнята компетентними органами на цю дату.

1. Відповідно до статей 50 - 55 товари, що ввозяться державними організаціями або благодійними чи філантропічними організаціями, призначеними компетентними органами, звільняються від податку при ввезенні, якщо вони призначаються для:

(a) для безкоштовного розподілу їх серед жертв стихійного лиха, яке вразило територію однієї чи більше держав-членів; або

(b) для надання їх безкоштовно жертвам таких стихійних лих, залишаючи ці товари у володінні таких організацій, про які йдеться.

2. Товари, які ввозяться агентствами, діяльність яких спрямована на надання допомоги потерпілим під час стихійних лих, для задоволення потреб потерпілих, також підлягають звільненню від податку при ввезенні, про яке йдеться у пункті 1, за таких самих умов.

Жодного звільнення від податку не надається для матеріалів або обладнання, призначених для відбудови постраждалих територій.

Дозвіл на звільнення від податку надається згідно з відповідним рішенням Комісії, яка діє на вимогу від зацікавленої держави-члена або групи таких держав за прискореною процедурою з проведенням консультацій з іншими державами-членами. Це рішення, за необхідності, повинне встановлювати масштаб та умови звільнення від податку.

Очікуючи рішення Комісії, держави-члени, що потерпіли внаслідок стихійного лиха, можуть видавати розпорядження про призупинення застосування будь-якого ввізного податку на додану вартість на товари, які ввозяться для цілей, викладених у статті 49, за умови, що організації, які ввозять такі товари, зобов'язуються сплатити такий податок, якщо рішення про надання виключення з оподаткування не буде прийнято Комісією.

Звільнення від податку надається тільки організаціям, бухгалтерський облік яких дозволяє компетентним органам спостерігати за такими операціями, та які готові надати усі необхідні гарантії.

1. Організації, які звільнені від податку, не можуть позичати, віддавати в оренду або передавати, за винагороду або безкоштовно, товари, про які йдеться у статті 49 (1), за умови, інші, ніж ті, які викладені у цій статті, без попереднього повідомлення про це компетентних органів.

2. Якщо товари позичаються, віддаються в оренду або передаються будь-якій організації, яка самостійно має право на звільнення від податку згідно з положеннями статті 49, таке виключення продовжує надаватися, якщо остання використовує ці товари для цілей, що підтверджують її право на таке виключення.

В іншому випадку, позика, оренда або передача підлягають колишній сплаті податку на додану вартість за ставкою, чинною на дату такої позики, оренди або передачі згідно з типом товарів та вартістю, визначеною або прийнятою компетентними органами.

1. Товари, про які йдеться у статті 49 (1) (b), після припинення їх використання жертвами стихійного лиха, не можуть позичатися, віддаватися в оренду або передаватися за винагороду або безкоштовно, якщо відповідні компетентні органи не поінформовані про це заздалегідь.

2. Якщо товари позичаються, віддаються в оренду або передаються організації, яка сама має право на звільнення від податку згідно з положеннями статті 49 або, якщо це доречно, організації, яка має таке право згідно з положеннями статті 41 (1) (a), надання такого звільнення від податку продовжується за умови, що такі організації використовують ці товари з цілями, які підтверджують їхнє право на звільнення від податку.

В інших випадках, позика, оренда або передача підлягають колишній сплаті податку на додану вартість за ставкою, що є чинною на дату такої позики, оренди або передачі згідно з типом товарів та вартістю, визначеною або прийнятою компетентними органами.

1. Організації, про які йдеться у статті 49, які припиняють виконання умов, що дають їм право на звільнення від податку, або яким запропоновано використовувати товари, звільнені від податку при ввезенні, для цілей, інших, ніж ті, що визначені цією статтею, мають повідомити про це компетентні органи.

2. У випадку, коли товари залишаються у володінні організацій, які припиняють виконання умов, що надають їм право на звільнення від податку, коли такі товари передаються до організації, яка самостійно має право на звільнення від податку згідно з положеннями цієї Глави або, якщо це доречно, організації, яка має таке право згідно з положеннями статті 41, звільнення від податку продовжує надаватися за умови, що такі організації використовують ці товари для цілей, що підтверджують їхнє право на таке звільнення. В інших випадках такі товари підлягають сплаті відповідного ввізного податку на додану вартість за ставкою, що є чинною на дату припинення виконання таких умов згідно з типом товарів та їхньою вартістю, визначеною або прийнятою компетентними органами.

3. Товари, що використовуються організацією, яка має право на звільнення від податку, для цілей, інших ніж передбачені положеннями цієї Глави, підлягають сплаті відповідного ввізного податку на додану вартість за ставкою, чинною на дату, коли ці товари почали використовуватися з іншими цілями, згідно з типом товарів та їхньою вартістю, визначеною або прийнятою компетентними органами.

Після надання достатніх доказів відповідним компетентним органам зацікавленою особою, а також за умови, що операції, що проводяться, ні в якому разі не мають комерційного характеру, звільнення від податку надається для:

(a) почесних відзнак уряду країни, іншої, ніж держава-член, до якої здійснюється ввезення, призначених для осіб, місце постійного проживання яких знаходиться в останній;

(b) кубки, медалі та подібні предмети, які мають особливо символічний характер, якими нагороджувалися у країні, іншої, ніж держава-член, до якої вони ввозяться, особи, які постійно проживають у останній державі, як відзнакою їхньої діяльності у таких сферах, як мистецтво, наука, спорт або політична діяльність, або визнання внеску у певну подію, ввозяться такими особами особисто;

(c) кубки, медалі та подібні предмети, які мають особливо символічний характер, які даються безкоштовно владою або особами, які перебувають у країні, іншої, ніж держава-член, до якої здійснюється ввезення, для нагороди на території такої останньої держави з таким ж цілями, як і ті, про які йдеться у підпункті (b).

Не зашкоджуючи положенням, що застосовуються до міжнародного руху мандрівників, та згідно зі статтями 58 та 59 звільнення від податку надаються для товарів:

(a) ввезених особами, які перебували з офіційним візитом у країні, іншої, ніж країна їхнього звичайного проживання, та які отримали такі товари під час такого візиту як подарунок від влади приймаючої країни;

(b) ввезених особами, які приїжджають з офіційним візитом до держави-члена, до якої здійснюється ввезення, та які мають намір передати їх під час візиту як подарунок представникам влади країни, що приймає;

(c) надіслані як подарунок, на відзнаку дружби або добрих стосунків, офіційним органом, державною владою або певною групою, що здійснює свою діяльність у державних інтересах, яка знаходиться у країні, іншої, ніж держава-член до якої здійснюється ввезення, офіційному органу, державній владі або групі, що здійснює діяльність у державних інтересах, яка знаходиться у державі-члені, до якої здійснюється ввезення, та які призначені компетентними органами отримувати такі подарунки, звільнені від податку.

Жодного звільнення не надається алкогольним виробам, тютюну та тютюновим виробам.

Звільнення від податку надається лише:

- якщо предмети, які мають характер подарунків, даруються час від часу;

- якщо вони, за своїм характером, кількістю або вартістю, не є предметом жодного комерційного інтересу;

- якщо вони не використовуються у комерційних цілях.

Звільнення від податку, в межах та за умови, які встановлюються компетентними органами, надається для:

(a) подарунків для правлячих монарших осіб або глав держав;

(b) товарів, які використовуються чи споживаються правлячою монаршою особою або главою іншої держави, або особами, які їх офіційно представляють, під час їхнього офіційного перебування у державі-члені, до якої здійснюється ввезення. Однак, таке звільнення від податку може здійснюватися державою-членом, до якої здійснюється ввезення, на підставі взаємної угоди.

Положення попереднього підпункту також застосовуються до осіб, яким на міжнародному рівні надані привілеї, аналогічні тим, які мають правлячі монарші особи або глави держав.

1. Без ушкоджень для положень статті 65 (1) (a), зразки товарів, які мають незначну вартість та можуть використовуватися лише для переговорів стосовно отримання замовлень на товари такого типу, звільняються від податку при їх ввезенні.

2. Відповідні компетентні органи можуть вимагати, щоб певні предмети для їх звільнення від податку були пошкоджені таким чином, що виключало б їхнє подальше використання, шляхом надриву, проколу, або мали чіткі відповідні написи, які неможливо стерти або змити, або у будь-який інший спосіб, при тому, що така операція не знищує характеру цих предметів як зразків.

3. Для цілей пункту 1 термін "зразки товарів" означає будь-який предмет, який представляє тип товарів, спосіб представлення та кількість якого виключає його використання з будь-якими іншими цілями, крім пошуку клієнтів-замовників.

Як це визначається у статті 63, друковані рекламні матеріали, такі як каталоги, прейскуранти, інструкції по використанню або брошури, виключаються з оподаткування при ввезенні, за умови, що вони стосуються:

(a) товарів, що пропонуються для продажу або оренди; або

(b) транспорту, комерційного страхування або банківських послуг, які пропонуються особою, яка зареєстрована поза межами держави-члена, до якої здійснюється ввезення.

Звільнення від податку, про яке йдеться у статті 62, обмежується для друкованих рекламними матеріалами, які відповідають таким умовам: