Директива Ради від 08 грудня 1986 року про річну звітність і консолідовану звітність банків та інших фінансових установ (86/635/ЄЕС)

1. Статті Активів 9 та 10 повинні оцінюватися як основні активи. Активи, що включено до інших статей балансових звітів оцінюються як основні активи, якщо їх планується використовувати на постійній основі у звичайному ході діяльності суб'єкта підприємницької діяльності.

2. Якщо робиться посилання на основні фінансові активи у Розділі 7 Директиви 78/660/ЄЕС, цей термін, у випадку кредитних установ, слід застосовувати у значенні відсотка участі та акцій в афілійованих особах та цінних паперів, які планується використовувати на постійній основі у звичайному ході діяльності суб'єкта підприємницької діяльності.

3. (a) Боргові цінні папери, включаючи цінні папери з фіксованим доходом, якими володіють в якості основних фінансових активів, вказуються у балансовому звіті за покупною ціною. Держави-члени можуть, однак, вимагати або дозволяти вказувати такі боргові цінні папери у балансовому звіті у сумі, що сплачується за настанням строку погашення.

(b) якщо покупна ціна таких боргових цінних паперів перевищує суму, що сплачується за настання строку погашення, сума різниці повинна відноситися до звіту про прибутки та збитки. Держави-члени можуть, однак, вимагати або дозволяти списувати суму різниці частинами, таким чином, що вона повністю списуються з часом, якщо боргові цінні папери погашені. Різниця повинна вказуватися окремо у балансовому звіті або у примітках до звітів.

(c) якщо покупна ціна таких боргових цінних паперів нижче за суму, що сплачується за настання строку погашення, держави-члени можуть, однак, вимагати або дозволяти вказувати суму різниці у доході частинами за період, що залишився до погашення. Різниця повинна вказуватися окремо у балансовому звіті або у примітках до звітів.

1. Якщо цінні папери, що підлягають вільному обігу, якими не володіють в якості основних фінансових активів, вказуються у балансовому звіті за покупною ціною, кредитні установи відкривають у примітках до звітів різницю між покупною ціною та вищою ринковою вартістю на дату балансових звітів.

2. Держави-члени можуть, однак, вимагати або дозволяти щоб такі цінні папери, що підлягають вільному обігу були вказані у балансовому звіті за вищою ринковою вартістю на дату балансових звітів. Різниця між покупною ціною та вищою ринковою вартістю відкривається у примітках до звітів.

1. Стаття 39 Директиви 78/660/ЄЕС застосовується до оцінки позик та авансів, боргових цінних паперів, акцій та інших цінних паперів зі змінним доходом кредитних установ, якими не володіють в якості основних фінансових активів.

2. До подальшого узгодження, однак, держави-члени можуть дозволити:

(a) показувати позики та аванси кредитним установам та клієнтам (статті 3 та 4 Активів) та боргові цінні папери, акції та інші цінні папери зі змінним доходом, включені до статей 5 та 6 Активів, якими не володіють ні в якості основних фінансових активів, як визначено у статті 35 (2), і які не включені до торгового портфеля, за вартістю, нижчою, ніж вартість, яку було отримано в результаті застосування статі 39 (1) Директиви 78/660/ЄЕС, якщо це вимагається обачливістю, що диктується конкретними ризиками, пов'язаними з банківською діяльністю. Однак, різниця між двома вартостями не повинна бути більше ніж 4% від загальної суми активів, про які йдеться вище, після застосування вищезгаданої статті 39;

(b) щоб нижча вартість, що виникає в результаті застосування підпункту (а), підтримувалася до того часу, поки кредитна установа вирішить її скоректувати;

(c) якщо держава-член застосовує альтернативу, передбачену у підпункті (а), стаття 36 (1) цієї Директиви та стаття 40 (2) Директиви 78/660/ЄЕС не застосовуються.

1. До подальшого узгодження, ті держави-члени, які застосовують альтернативу, передбачену у статті 37, повинні дозволити, а ті держави-члени, які не застосовують альтернативу, можуть дозволити введення статті 3 Пасивів під назвою "Фонд загальних банківських ризиків". Ця стаття включає ті суми, які кредитна установа вирішила відкласти для покриття таких ризиків, у випадках, коли таке вимагається специфічними ризиками, пов'язаними з банківською ж діяльністю.

2. Чистий залишок зменшень або збільшень "Фонду загальних банківських ризиків" повинен вказуватися окремо у звіті про прибутки та збитки.

1. Активи та пасиви, що вказані в іноземній валюті, конвертуються за біржовим курсом "спот-рейт", що застосовується на день балансового звіту. Держави-члени можуть, однак, вимагати або дозволяти щоб активи, якими володіють як основними фінансовими активами та матеріальними та нематеріальним активами, не покриті або спеціально не покриті за курсом "спот-рейт" або форвардного ринку, були конвертовані за поточним курсом на день їх придбання.

2. Незавершені трансакції з форвардного та "спот-рейт" обміну конвертуються за "спот-рейт" за поточним курсом на день балансового звіту.

Держави-члени можуть, однак, вимагати щоб форвардні трансакції були конвертовані за форвардним поточним курсом на день балансового звіту.

3. Не перешкоджаючи статі 29 (3), різниця між балансовою вартістю активів, пасивів та форвардними трансакціями і сумами, що виникли в результаті конвертування відповідно до пунктів 1 та 2, вказується у звіті про прибутки та збитки. Держави-члени можуть, однак, вимагати або дозволяти щоб різниця, що виникла в результаті конвертування відповідно до пунктів 1 та 2 була включена, повністю або частково, до резервів, які не відкриті для розподілу, у випадках, коли вони виникають з активів, якими володіють як основними фінансовими активами, з матеріальних та нематеріальних активів та будь-яких трансакцій, що здійснені для покриття таких активів.

4. Держави-члени можуть передбачити, що різниця позитивного конвертування, що виникає в результаті форвардних трансакцій, активів або пасивів, що не покриті або спеціально не покриті іншими форвардними трансакціями, або активами, або зобов'язаннями, не вказується у звітах прибутків та збитків.

5. Якщо використовується метод, вказаний у статті 59 Директиви 78/660/ЄЕС, держави-члени можуть передбачити, що різниця будь-якої конвертації безпосередньо переводиться, повністю або частково, до резервів. Позитивна та негативна різниця конвертації, що переводиться до резервів, вказується окремо у балансовому звіті або у примітках до звітів.

6. Держави-члени можуть вимагати або дозволяти, щоб різниця конвертування, що виникає в результаті консолідації від переконвертації капіталу та резервів або акцій резервів та відсотка участі у капіталі афілійованих осіб на початку облікового періоду, була включена, повністю або частково, до консолідованих резервів разом з різницею конвертування, що виникає в результаті конвертування будь-яких трансакцій, здійснених для покриття такого капіталу та резервів.

7. Держави-члени можуть вимагати або дозволяти щоб дохід та витрати афілійованих осіб та відсоток участі були конвертовані за середнім біржовим курсом, що застосовується протягом облікового періоду.

1. Стаття 43 (1) Директиви 78/660/ЄЕС застосовуються згідно статті 37 цієї Директиви та таких положень.

2. Додатково до необхідної інформації відповідно до статті 43 (1) (5) Директиви 78/660/ЄЕС кредитні установи відкривають наступну інформацію стосовно статті 8 Пасивів (Субординована заборгованість):

(a) відносно кожної позики, що перевищує 10% від загальної суми субординованої заборгованості:

(i) сума позики, валюта у якій вона вказана, відсоткова ставка та строк платежу або факт, що це є безстроковим;

(ii) чи існують будь-які обставини, за яких вимагається здійснення попереднього погашення;

(iii) умови підпорядкування, існування будь-яких положень щодо конвертації субординованої заборгованості у капітал або у іншу форму зобов'язань та умови будь-яких таких положень.

(b) загальні вказівки щодо правил, які регулюють інші позики.

3. (a) замість інформації, яка вимагається відповідно до статті 43 (1) (6) Директиви 78/660/ЄЕС, кредитні установи вказують окремо у примітках до розрахунків для кожної з статей 3 (b) та 4 Активів та пунктів 1 (b), 2 (a), 2 (b) (bb) та 3 (b) суми таких позик та авансів та зобов'язань на основі терміну їх погашення, що залишився, а саме:

- не більше, ніж три місяці;

- більше, ніж три місяці, але не більше, ніж один рік;

- більше, ніж один рік, але не більше, ніж п'ять років;

- більше, ніж п'ять років.

Стосовно статті 4 Активів, позики та аванси, що підлягають сплаті на вимогу та за повідомленням у короткий строк, також повинні бути вказані.

Якщо позики і аванси та зобов'язання включають оплату частковими платежами, то термін погашення, що залишився, становить період між датою балансового звіту та датою, коли для кожного часткового платежу настає строк платежу.

Однак, протягом п'яти років після дати, про яку йдеться у статті 47 (2), держави-члени можуть вимагати або дозволяти, щоб перелік за строком платежу по активам та пасивам, про який йдеться у цій статті, базувався на первинно домовленому строку платежу або строку повідомлення. У такому випадку, якщо кредитна установа отримала існуючу позику, не підтверджену сертифікатом, держави-члени вимагають щоб класифікація такої позики базувалася на строку платежу, що залишився, на дату, в яку вона була отримана. Для цілі цього підпункту первинно домовлений строк платежу для позик становить період між датою першого складання документа та датою його погашення; строк повідомлення вважається періодом між датою вручення повідомлення та датою, коли має бути здійснене погашення; якщо позики та аванси або зобов'язання погашаються частковими платежами, домовлений термін погашення становить період між датою, коли такі позики та аванси або зобов'язання виникли, та датою, коли настає строк сплати останнього часткового платежу. Кредитні установи також вказують у статтях балансу, про які йдеться у цьому пункті, яка пропорція таких активів та пасивів підлягатиме погашенню протягом одного року з дня балансового звіту.

(b) Кредитні установи, у відношенні до статті 5 Активів (Боргові цінні папери, включаючи цінні папери з фіксованим доходом) до пункту 3 (a) Пасивів (Цінні папери в емісії) вказують яка пропорція активів та зобов'язань підлягатиме погашенню протягом одного року з дня балансового звіту.

(c) Держави-члени можуть вимагати надавати інформацію, про яку йдеться у підпунктах (a) і (b), у балансових звітах.

(d) Кредитні установи надають докладні звіти щодо активів, які були заставлені в якості додаткового забезпечення власних зобов'язань або зобов'язань третіх сторін (включаючи потенційні зобов'язання); докладні звіти мають бути достатніми, щоб вказати для кожної зі статей Пасивів та кожної зі статей позабалансових звітів загальну суму активів, які були заставлені в якості забезпечення.

4. У випадках, коли кредитні установи мають надавати інформацію, про яку йдеться у статті 43 (1) (7) Директиви 78/660/ЄЕС у статтях позабалансових звітів, таку інформацію не потрібно повторювати у примітках до розрахунків.

5. Замість інформації, що необхідна відповідно до статті 43 (1) (7) Директиви 78/660/ЄЕС, кредитна установа вказує у примітках до звітів пропорцію свого доходу, що відноситься до статей 1, 3, 4, 6 та 7 статті 27 або до статей B1, B2, B3, B4 та B7 статті 28 за географічними ринками, в тій мірі, наскільки, беручи до уваги спосіб, у який ця кредитна установа організована, такі ринки істотно відрізняються один від одного. Стаття 45 (1) (c) Директиви 78/660/ЄЕС застосовується.

6. Посилання у статті 43 (1) (9) Директиви 78/660/ЄЕС на статтю 23 (6) тієї Директиви вважається посиланням на статтю 27 (8) або статтю 28 (A 4) цієї Директиви.

7. На відступ від статті 43 (1) (13) Директиви 78/660/ЄЕС кредитні установи мають розкривати тільки суми авансів та кредитів, наданих членам їх адміністративних, керівних та наглядових органів, та взятих зобов'язань від їх імені шляхом видання гарантій будь-якого виду. Таку інформацію необхідно надавати повністю для кожної категорії.

1. Інформація, встановлена у статті 15 (3) Директиви 78/660/ЄЕС, повинна надаватися відносно активів, якими володіють в якості основних активів, як визначено у статті 35 цієї Директиви. Зобов'язання показувати окремо скоректовану вартість, однак, не застосовується, якщо держава-член дозволила залік між скоректованими вартостями відповідно до статті 34 (2) цієї Директиви. У такому випадку скоректована вартість може бути поєднана з іншими статтями.

2. Держави-члени вимагають від кредитних установ надавати таку інформацію також у примітках до звітів:

(a) розподіл цінних паперів, що підлягають вільному обігу, які вказано у статтях 5-8 Активів, на цінні папери, які котируються і які не котируються на біржі;

(b) розподіл цінних паперів, що підлягають вільному обігу, які вказано у статтях 5 і 6 Активів, на цінні папери, відповідно до статті 35, якими володіють або не володіють як основними фінансовими активами, та критерій, що застосовується для розрізнення між двома категоріями цінних паперів, що підлягають вільному обігу;

(c) вартість лізингових трансакцій, розподілених між відповідними статтями балансу;

(d) розбивка статті 13 Активів, статі 4, статей 10-18 Пасивів вертикальної структури чи А 6 та А 11 горизонтальної структури та статей 7 та 17 вертикальної структури або В 7 та В 9 горизонтальної структури у звіті про прибутки та збитки на їх основні складові суми, у випадках, коли такі суми важливі для оцінки річних звітів, а також пояснення їх характеру та кількості;

(e) видатки, що сплачуються на рахунок субординованих пасивів кредитною установою протягом звітного року;

(f) той факт, що установа забезпечує управління та надає послуги третім сторонам, у випадках, якщо масштаб діяльності такого виду є істотним у відношенні до діяльності такої установи в цілому;

(g) загальні суми активів та пасивів, вказані в іноземній валюті, конвертовані у валюту, в якій складено річні звіти;

(h) зазначення видів строкових форвардних трансакцій, термін погашення яких не настав, що не сплачені на дату балансового звіту, вказуючи, зокрема, для кожного виду трансакції, чи вони здійснені істотною мірою для хеджування при коливанні відсоткової ставки, курсів обміну та ринкових цін, і чи здійснені вони значною мірою для цілей здійснення операцій. Таки види трансакцій включають всі ті трансакції, у зв'язку з якими дохід або витрати включаються до статті 6 Статті 27, статей A3 або B4 Статті 28 або Статті 29 (3), наприклад, іноземна валюта, дорогоцінні метали, цінні папери, що підлягають вільному обігу, депозитні сертифікати та інші активи.

1. Кредитні установи готують консолідовані звіти та консолідовані річні звіти відповідно до Директиви 83/349/ЄЕС, якщо цей розділ не передбачає іншого.

2. У тій мірі, до якої держава-член не має права застосовувати статтю 5 Директиви 83/349/ЄЕС, пункт 1 цієї статті також застосовується до материнської компанії єдиною ціллю якого є отримання пакетів акцій дочірніх компаній та керування такими пакетами, і перетворення їх у прибуток, якщо такі дочірні компанії є також виключно або головним чином кредитними установами.

1. Директива 83/349/ЄЕС застосовується, у відповідності до статті 1 цієї Директиви та пункту 2 цієї статті.

2. (a) Статті 4, 6, 15 та 40 Директиви 83/349/ЄЕС не застосовуються.

(b) Держави-члени можуть застосовувати статтю 7 Директиви 83/349/ЄЕС у відповідності до таких додаткових положень:

- материнська компанія повинна заявити, що вона гарантує зобов'язання, взяті на себе компанією, до якої не застосовуються ці положення; існування такої заяви відкривається у звітах компаній, до яких не застосовуються ці положення;

- материнська компанія повинна бути кредитною установою у значенні статті 2 (1) (а) цієї Директиви.

(c) Інформація, про яку йдеться у перших двох абзацах статті 9 (2) Директиви 83/349/ЄЕС, а саме:

- кількість основних капіталів та

- чистий оборот

замінюється на:

суму статей 1, 3, 4, 6 та 7 у Статті 27 або В1, В2, ВЗ, В4 та В7 у Статті 28 цієї Директиви.

(d) Якщо в результаті застосування статті 13 (3) (с) Директиви 83/349/ЄЕС дочірня компанія, яка є кредитною установою, не включена до консолідованих звітів, але якщо акціями цього підприємства тимчасово володіють в результаті операції фінансової підтримки з огляду на заходи щодо відновлення платоспроможності або спасіння відповідної компанії, річні звіти такої компанії приєднують до консолідованих звітів, і додаткова інформація викладається у примітках до таких звітів стосовно характеру та умов операції з фінансової допомоги.

(e) Держава-член може також застосувати статтю 12 Директиви 83/349/ЄЕС до двох чи більше кредитних установ, які не пов'язані, як викладено у статті 1 (1) або (2) цієї Директиви, але якими керують на єдиній основі іншим чином, ніж відповідно до договору або положень договору про створення акціонерного товариства або уставу.

(f) Стаття 14 Директиви 83/349/ЄЕС, за винятком пункту 2, застосовується у відповідності до такого положення.

Якщо материнська компанія є кредитною установою, і якщо одна або більше з дочірніх компаній, які підлягають консолідації, не має такого статусу, такі дочірні компанії включаються до консолідації, якщо їх діяльність є прямим продовженням банківських послуг, або стосуються послуг, що є супутними до банківських, такі як лізинг, факторинг, управління трастовими фондами, управління послугами з опрацювання даних або будь-яка подібна діяльність.

(g) Для цілей структури консолідованих звітів:

- статті 3, 5-26 та 29-34 цієї Директиви застосовуються; посилання у статті 17 Директиви 83/349/ЄЕС на статтю 15 (3) Директиви 78/660/ЄЕС застосовуються до активів, які вважають основними капіталами відповідно до статті 35 цієї Директиви;

(h) Стаття 34 Директиви 83/349/ЄЕС застосовується у відношенні до змісту приміток до консолідованих звітів, у відповідності до статей 40 та 41 цієї Директиви.

1. Відповідним чином затверджені річні звіти кредитних установ разом з річною звітністю та звітами осіб, відповідальних за аудит звітів оприлюднюються відповідно до національного законодавства згідно зі статтею 3 Директиви 68/151/ЄЕС1.

Національне законодавство, однак, може дозволити не оприлюднювати річний звіт згідно з вище наведеним. У такому випадку, доступ до нього надається громадськості в зареєстрованому офісі компанії у державі-члені, якої це стосується. Повинна надаватися можливість отримати за запитом копію повного звіту або його частини. Ціна отримання такої копії не повинна перевищувати адміністративних витрат.

2. Пункт 1 також застосовується до відповідним чином затверджених консолідованих звітів, консолідованої річної звітності та звітів осіб, відповідальних за аудити звітів.

3. Однак, якщо кредитна установа, яка підготувала річні звіти або консолідовані звіти, не створена як один з видів компаній, які надані у переліку статті 1 (1) Директиви 78/660/ЄЕС, і відповідно до національного законодавства від неї не вимагається оприлюднення документів, про які йдеться в пунктах 1 та 2 цієї статті, як передбачено статтею 3 Директиви 68/151/ЄЕС, це кредитна установа повинна принаймні надати доступ до цих документів для громадськості в своєму зареєстрованому офісі або, за відсутності зареєстрованого офісу, за основним місцем здійснення її діяльності. Повинна надаватися можливість отримати копії таких документів за запитом. Ціна отримання таких копій не повинна перевищувати адміністративних витрат.

4. Річні звіти та консолідовані звіти кредитної установи повинні бути оприлюднені в кожній державі-члені, у якій така кредитна установа має структурні підрозділи у значенні третього абзацу статі 1 Директиви 77/780/ЄЕС. Такі держави-члени можуть вимагати оприлюднення таких документів їх офіційними мовами.

Держави-члени передбачають відповідні санкції за недотримання правил оприлюднення, про які йдеться в цій статті.

1 OJ L 65, 14.3.1968, р. 8.

Державі-члену не потрібно застосовувати статтю 2 (1) (c) (iii) Директиви 84/253/ЄЕС (2) до державних ощадних банків, якщо проведення встановленого законом аудиту документів таких суб'єктів підприємницької діяльності, про які йдеться у статті 1 (1) цієї Директиви, покладається на існуючий наглядовий орган таких ощадних банків на час набрання чинності цією Директивою і якщо відповідальна особа дотримується принаймні умов, встановлених у статтях 3-9 Директиви 84/253/ЄЕС2.

2 OJ L 126, 12.5.1984, р. 20.

Контактний Комітет, заснований відповідно до статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС, при проведенні зустрічей у відповідному складі, також має наступні функції:

a) сприяти, не перешкоджаючи положенням статтям 169 і 170 Договору, гармонізованому застосуванню цієї Директиви шляхом проведення засідань на регулярній основі, які, зокрема, розглядають практичні проблеми, що виникають відносно її застосування;

b) повідомляти Комісію, в разі необхідності, про зміни або доповнення до цієї Директиви.

1. Держави-члени надають чинності законам, підзаконним та адміністративним положенням, які їм необхідні для дотримання цієї Директиви, до 31 грудня 1990 року. Вони негайно інформують Комісію про це.

2. Держава-член може передбачити, що положення, про які йдеться у пункті 1, спочатку застосовуються до річних звітів та консолідованих звітів за фінансові роки, починаючи з 1 січня 1993 року або протягом календарного 1993 року.

3. Держави-члени доводять до відома Комісії тексти основних положень національного законодавства, які вони прийняли в сфері, що регулюється цією Директивою.

П'ять років з дати, по яку йдеться у статті 47 (2), Рада, діючи відповідно пропозиції, наданої Комісією, вивчає і, якщо потрібно, переглядає всі ті положення Директиви, які передбачають альтернативи для держав-членів, разом зі статтями 2 (1), 27 та 41, у світлі досвіду, набутого при застосуванні цієї Директиви та, зокрема, в цілях більшої прозорості та гармонізації положень, про які йдеться в цій Директиві.

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено у Брюсселі 8 грудня 1986 року

Official Journal L 372, 31.12. 1986, р. 0001-0017.

Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу

та перспективи адаптації законодавства України.

- Харків: Консум, 2002.