Договір про заснування Європейської Спільноти (Договір про заснування Європейського економічного співтовариства)

2. Протягом двох років від дати набрання чинності Амстердамського договору Раді належить, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, визначати загальні принципи та межі здійснення права на доступ до документів з огляду на суспільні чи приватні інтереси.

3. Кожній інституції, зазначеній вище, належить визначити у своїх Правилах процедури окремі положення про доступ до своїх документів.

Рішення Ради чи Комісії, що накладають грошові зобов'язання на осіб, що не є державами, належить примусово виконувати.

Примусове виконання регулюють цивільно-процесуальні норми, що є чинними в державі-члені, на території якої його здійснюють. Наказ про примусове виконання належить додавати до рішення, без інших формальностей крім верифікації автентичності рішення, національному органові, що його урядові кожної держави-члена належить спрямувати на виконання цієї цілі, інформуючи Комісію та Суд.

Коли ці формальності виконано на подання зацікавленої сторони, остання може далі провадити примусове виконання, передавши справу безпосередньо до компетентного органу згідно з національним правом.

Примусове виконання можна зупиняти лише рішенням Суду. Проте суди зацікавленої країни мають юрисдикцію щодо скарг на те, що примусове виконання провадять неправильно.

Цим засновано Економіко-соціальний комітет. Він має дорадчий статус.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

До складу Економіко-соціального комітету входять представники різних економічних та соціальних компонентів організованого громадянського суспільства, зокрема представники виробників, фермерів, перевізників, працівників, комерсантів, ремісників, вільних професій, споживачів та загалу.

Кількість членів Економіко-соціального комітету не перевищує 350.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

(**) Кількість членів Комітету від кожної держави-члена така:

(**) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.

Членів Комітету не можна пов'язувати жодними примусовими вказівками. Вони цілком незалежні у виконанні своїх обов'язків, заради загальних інтересів Спільноти.

Раді належить кваліфікованою більшістю визначити утримання членів Комітету.

1. Членів Комітету належить призначати на строк чотири роки. Раді належить кваліфікованою більшістю ухвалювати особовий склад членів, сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена. Членів Комітету можна переобирати.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

2. Раді належить провадити консультації з Комісією. Вона може отримати висновки європейських органів, що є представниками різних економічних та соціальних секторів, яких стосується діяльність Спільноти.

Комітетові належить обирати свого Голову та посадовців зі свого складу на строк два роки.

Йому належить ухвалити свої Правила процедури.

Комітет належить скликати Голові на вимогу Ради чи Комісії. Він може також збиратися з власної ініціативи.

Комітет складається зі спеціалізованих секцій у головних сферах, охоплених у цьому Договорі.

Цим спеціалізованим секціям належить працювати в межах загальних умов діяльності Комітету. З ними не можна провадити консультацій незалежно від Комітету.

У рамках Комітету можна також створювати підкомітети, щоб готувати проекти висновків із окремих питань чи окремих сфер, що їх належить подавати Комітетові на розгляд.

У правилах процедури належить закласти методи створювання та умови діяльності спеціалізованих секцій та підкомітетів.

Комітетові належить консультувати Раду чи Комісію, коли це обумовлено в цьому Договорі. В усіх інших випадках він може консультувати ці інституції, коли вони вважають це доцільним. Він може також видавати висновки з власної ініціативи у випадках, коли він вважає це доцільним.

Рада чи Комісія, коли вважають за потрібне, призначають Комітетові строк подання висновку, що не може бути меншим за один місяць від дати, коли голова Комітету отримує сповіщення про це. Брак висновку після закінчення строку не перешкоджає дальшим діям.

Висновок Комітету та спеціалізованої секції належить передати Раді та Комісії разом із протоколом засідань.

Комітет може консультувати Європейський Парламент.

Цим засновано комітет із дорадчим статусом, зазначений далі як "Комітет регіонів", до складу якого входять представники регіональних та місцевих органів, які або обіймають виборну посаду в регіональних чи місцевих органах влади, або політично підзвітні виборним зборам.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Кількість членів Комітету регіонів не перевищує 350.

(**) Кількість членів Комітету від кожної держави-члена така:

(**) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.

Членів Комітету та таку саму кількість кандидатів у члени належить призначати на строк чотири роки, на пропозицію відповідних держав-членів. Їх можна перепризначати. Раді належить кваліфікованою більшістю ухвалювати особовий склад членів та кандидатів у члени, сформований згідно з пропозиціями кожної держави-члена. Строк перебування членів Комітету на посаді завершується автоматично, коли закінчується зазначений у частині першій мандат, що на його підставі запропоновано кандидатури; їх належить замінити на період до завершення зазначеного строку згідно з тією самою процедурою. Жоден член Комітету не може одночасно бути членом Європейського Парламенту.

Члени Комітету не пов'язані жодними примусовими вказівками. Вони цілком незалежні у виконанні своїх обов'язків, заради загальних інтересів Союзу.

Комітетові належить обирати свого Голову та посадовців зі свого складу на строк два роки.

Йому належить ухвалити свої Правила процедури.

Комітет належить скликати Голові на вимогу Ради чи Комісії. Він може також збиратися з власної ініціативи.

Комітетові регіонів належить консультувати Раду чи Комісію, коли це обумовлено в цьому Договорі та в усіх інших випадках, зокрема стосовно транскордонної співпраці, коли одна з цих двох інституцій вважає це за доцільне.

Рада чи Комісія, коли вважають за потрібне, призначають Комітетові строк подання висновку, що не може бути меншим за один місяць від дати, коли голова Комітету отримує сповіщення про це. Брак висновку після закінчення строку не перешкоджає дальшим діям.

Якщо Економіко-соціальний комітет провадить консультації згідно зі статтею 262, Раді чи Комісії належить поінформувати Комітет регіонів про запит щодо висновку. У випадку, коли Комітет регіонів вважає, що наявні окремі регіональні інтереси, він може видати висновок з цього питання.

Комітет регіонів може консультувати Європейський Парламент.

Він може з власної ініціативи видавати висновки у випадках, коли вважає це за доцільне.

Висновок Комітету належить передати Раді та Комісії разом із протоколом засідань.

Європейський інвестиційний банк є суб'єктом права.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Членами Європейського інвестиційного банку є держави-члени.

Статут Європейського інвестиційного банку закладено в Протоколі, доданому до цього Договору. Рада може одностайно вносити зміни до статей 4, 11 та 12 та частини п'ятої статті 18 Статуту Банку на запит Європейського інвестиційного банку після консультацій з Європейським Парламентом та Комісією, чи на пропозицію Комісії після консультацій з Європейським Парламентом та Європейським інвестиційним банком.

Завданням Європейського інвестиційного банку є, використовуючи ринок капіталу та власні ресурси, сприяти збалансованому та стабільному розвиткові внутрішнього ринку в інтересах Спільноти. На ці цілі Банкові належить, на неприбутковій підставі, давати позики й забезпечувати ґарантії, що сприяють фінансуванню проектів у всіх секторах економіки, а саме:

(a) проекти розвитку менш розвинених регіонів;

(b) проекти модернізації чи конверсії підприємств чи розвитку нових видів діяльності, що постали внаслідок поступового створювання внутрішнього ринку, коли обсяг чи характер цих проектів такий, що їх неможливо повністю профінансувати з різних ресурсів, наявних в окремих державах-членах;

(c) проекти спільного інтересу кількох держав-членів, коли обсяг чи характер цих проектів такий, що їх неможливо повністю профінансувати з різних ресурсів, наявних в окремих державах-членах.

Виконуючи свої завдання, Банкові належить сприяти фінансуванню інвестиційних програм спільно з допомогою Структурних фондів та інших фінансових інструментів Спільноти.

Усі статті прибутків та видатків Спільноти, зокрема пов'язаних з Європейським соціальним фондом, належить закладати в кошторисі на кожен фінансовий рік і відображати в бюджеті.

Адміністративні видатки інституцій, що випливають із положень Договору про Європейський Союз, пов'язані зі спільною зовнішньою та безпековою політикою та співпрацею у сфері юстиції та внутрішніх справ, належить покривати з бюджету. Оперативні видатки, що постають через виконання цих положень, можна покривати з бюджету за умов, зазначених у цих положеннях.

Прибутки та видатки, що їх відображено в бюджеті, належить збалансовувати.

Без порушення інших прибутків, бюджет належить фінансувати цілком із власних ресурсів.

Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, належить одностайно закласти положення щодо системи власних ресурсів Спільноти, що їх вона рекомендує схвалити державам-членам згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами.

Щоб забезпечити бюджетну дисципліну, Комісії не належить робити жодних пропозицій щодо актів Спільноти, змінювати свої пропозиції чи ухвалювати жодних виконавчих заходів, що можуть мати відчутний вплив на бюджет, без ґарантій того, що фінансування розглядуваної пропозиції чи заходу можна здійснити в межах власних коштів Спільноти, наявних згідно з положеннями, що їх належить закласти Раді на підставі статті 269.

Закладені в бюджет видатки належить затверджувати на кожен бюджетний рік, хіба що в регламенті, створеному на підставі статті 279, обумовлено інакше.

Згідно з умовами, що їх належить закласти на підставі статті 279, будь-які асигнування, що їх не використано до кінця фінансового року, крім видатків на персонал, можна переносити лише на наступний фінансовий рік.

Асигнування належить класифікувати за різними розділами, що групують видатки за їхнім характером чи призначенням, та розподіляти, тою мірою, якою це потрібно згідно з регламентом, що його належить створити на підставі статті 279.

Видатки Європейського Парламенту, Ради, Комісії та Суду належить формулювати в окремих частинах бюджету, без порушення спеціальних правил щодо певних спільних видатків.

1. Фінансовий рік триває від 1 січня до 31 грудня.

2. Кожній інституції Спільноти належить складати кошторис своїх видатків до 1 липня. Комісії належить консолідувати ці кошториси в первинному проекті бюджету. Їй належить додати висновок, що може містити відмінні кошториси.

Первинному проектові бюджету належить містити кошторис прибутків та кошторис видатків.

3. Комісії належить подавати первинний проект бюджету до Ради не пізніше 1 вересня року, що передує тому, в якому належить виконувати бюджет.

У всіх випадках, коли Рада має намір змінити первинний проект бюджету, їй належить провести консультації з Комісією та, в разі потреби, з іншими зацікавленими інституціями.

Раді належить складати проект бюджету кваліфікованою більшістю та передавати його Європейському Парламентові.

4. Проект бюджету належить передавати Європейському Парламентові не пізніше 1 жовтня року, що передує тому, в якому належить виконувати бюджет.

Європейський Парламент має право більшістю голосів своїх членів змінювати проект бюджету та пропонувати Раді, абсолютною більшістю поданих голосів, поправки до проекту бюджету щодо видатків, прямо пов'язаних із цим Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним.

Якщо Європейський Парламент схвалив бюджет протягом 45 днів від дати подання до нього бюджету, бюджет належить вважати остаточно ухваленим. Якщо Європейський Парламент не змінив проект бюджету чи не вніс поправок до нього протягом цього періоду, бюджет належить вважати остаточно ухваленим.

Якщо Європейський Парламент ухвалив зміни чи запропонував поправки протягом цього періоду, проект бюджету разом зі змінами чи запропонованими поправками належить передати Раді.

5. Раді, обговоривши проект бюджету з Комісією та, якщо доцільно, з іншими зацікавленими інституціями, належить діяти на таких умовах:

(a) Рада може кваліфікованою більшістю внести зміни до будь-яких поправок, що їх ухвалив Європейський Парламент;

(b) щодо запропонованих поправок:

- коли поправка, що її запропонував Європейський Парламент, не спричиняє збільшення загальної суми видатків інституції, зокрема через те, що збільшення видатків, яке вона може зумовити, скомпенсовано одною чи кількома поправками, що відповідно зменшують видатки, Рада може кваліфікованою більшістю відхилити запропоновану поправку. За браком рішення відхилити її, запропоновану поправку належить вважати схваленою,

- коли поправка, що її запропонував Європейський Парламент, веде до збільшення загальної суми видатків інституцій, Рада може кваліфікованою більшістю схвалити пропоновану поправку. За браком рішення схвалити її, запропоновану поправку належить вважати відхиленою,

- коли Рада, на підставі одного з двох попередніх абзаців, відхиляє запропоновану поправку, вона може кваліфікованою більшістю залишити суму, зазначену в проекті бюджету, чи встановити іншу суму.

Проект бюджету належить змінити на підставі запропонованих поправок, що їх схвалила Рада.

Якщо Рада протягом 15 днів від дати подання до неї бюджету не вносить змін до жодної з поправок, що їх ухвалив Європейський Парламент, та якщо схвалено всі поправки, що він запропонував, бюджет належить вважати остаточно ухваленим. Раді належить повідомити Європейський Парламент про те, що вона не змінила жодної поправки і що запропоновані поправки схвалено.

Якщо Рада протягом цього періоду внесла зміни до однієї чи кількох поправок, що їх ухвалив Європейський Парламент, або якщо поправки, що їх він запропонував, відхилено чи змінено, то змінений проект бюджету належить знову передати Європейському Парламентові. Раді належить повідомити Європейський Парламент про результати обговорення.

6. Європейський Парламент, якому сповіщено про дії щодо поправок, що їх він запропонував, може, протягом 15 днів після подання до нього проекту бюджету, більшістю голосів його членів та трьома п'ятими поданих голосів змінити чи відхилити поправки до його змін, що їх зробила Рада, та відповідно ухвалити бюджет. Якщо Європейський Парламент протягом цього періоду не діяв, бюджет належить вважати остаточно ухваленим.

7. Коли процедуру, обумовлену в цій статті, завершено, Голова Європейського Парламенту оголошує бюджет остаточно ухваленим.

8. Проте, якщо наявні важливі причини, Європейський Парламент може більшістю голосів членів складу та трьома п'ятими поданих голосів відхилити проект бюджету та вимагати подати новий проект.

9. Для всіх видатків, інших ніж ті, що прямо пов'язані з цим Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним, належить щороку встановлювати максимальний темп зростання видатків відносно видатків такого самого типу, що їх належить здійснити цього року.

Після консультацій з Комітетом з економічної політики Комісія оголошує, яким є цей максимальний темп, що випливає з:

- тенденцій обсягу валового національного продукту в рамках Спільноти,

- середніх коливань у бюджетах держав-членів,

та

- тенденцій вартості проживання в попередньому фінансовому році.

Максимальний темп належить повідомляти всім інституціям Спільноти до 1 травня. Від останніх належить вимагати дотримуватися його під час бюджетної процедури, з урахуванням абзаців четвертого та п'ятого цієї частини.

Якщо фактичний темп зростання, що його Рада встановила в бюджеті щодо видатків, інших ніж ті, що прямо пов'язані з цим Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним, перевищує половину максимального темпу, Європейський Парламент, користуючися своїм правом вносити зміни, може далі збільшити розмір витрат до межі, що не перевищує половини максимального розміру.

Коли Європейський Парламент, Рада чи Комісія вважають, що діяльність Спільноти вимагає перевищити розмір витрат, що його визначено згідно з процедурою, закладеною в цій частині, то угода Ради та Європейського Парламенту, що діють, відповідно, кваліфікованою більшістю та більшістю голосів своїх членів і трьома п'ятими поданих голосів, може встановити інший розмір.

10. Кожній інституції належить здійснювати повноваження, що їх надає їй ця стаття, з належним урахуванням положень Договору та актів, що їх ухвалено згідно з ним, зокрема щодо власних ресурсів Спільноти та балансу між прибутками та видатками.

Якщо бюджет не ухвалено до початку фінансового року, можна, згідно з положеннями Регламентів, створених на підставі статті 279, відповідно до кожного розділу чи кожної частини бюджету, щомісяця витрачати суму, що не перевищує однієї дванадцятої бюджетних асигнувань. Із цього положення, проте, не випливає, що в розпорядження Комісії належить надавати асигнування понад одну дванадцяту сум, обумовлених у розглядуваному проекті бюджету.

Рада, згідно з іншими умовами, закладеними в частині першій, може кваліфікованою більшістю уповноважити видатки понад одну дванадцяту.

Якщо рішення стосується видатків, не пов'язаних безпосередньо з цим Договором чи актами, що їх ухвалено згідно з ним, Раді належить негайно передати його Європейському Парламентові.

Європейський Парламент, більшістю голосів своїх членів та трьома п'ятими поданих голосів, може протягом 30 днів ухвалити інше рішення щодо видатків, що перевищують одну дванадцяту, зазначену в частині першій. Цю частину рішення Ради належить зупинити, допоки Європейський Парламент ухвалить своє рішення. Якщо протягом зазначеного періоду Європейський Парламент не ухвалить рішення, відмінного від рішення Ради, то останнє належить вважати остаточно ухваленим.

Щоб забезпечити виконання цієї статті, у рішеннях, зазначених у частинах другій та третій, належить закладати потрібні заходи щодо ресурсів.

Комісії належить виконувати бюджет згідно з регламентами, створеними на підставі статті 279, цілком за це відповідаючи та в межах наданих асигнувань, з урахуванням принципів надійного керування фінансами. Державам-членам належить співпрацювати з Комісією, щоб забезпечити використання асигнувань згідно з принципами надійного керування фінансами.

У регламентах належить закласти докладні правила для кожної інституції щодо того, як їй належить здійснювати свої видатки.

Комісія може, з урахуванням меж та умов, закладених у регламенті, створюваному на підставі статті 279, переносити асигнування між розділами чи між частинами бюджету.

Комісії належить щороку подавати Раді та Європейському Парламентові звіти про виконання бюджету попереднього фінансового року. Комісії належить також подавати їм фінансове засвідчення активів та пасивів Союзу.

1. Європейський Парламент, за рекомендацією Ради, що їй належить діяти кваліфікованою більшістю, констатує виконання бюджету, цим звільняючи Комісію від обов'язку його виконувати. З цією метою Раді та Європейському Парламентові належить по черзі перевіряти рахунки та фінансову звітність, зазначені у статті 275, річну доповідь Рахункової палати разом з відповідями аудитованих інституцій на зауваги Рахункової палати, засвідчення вірогідності, зазначене в абзаці другому частини першої статті 248, та будь-які дотичні спеціальні доповіді Рахункової палати.

2. Перш ніж констатувати Комісії виконання бюджету, чи заради будь-яких інших цілей, пов'язаних зі здійсненням її повноважень із виконання бюджету, Європейський Парламент може вимагати від Комісії надати свідчення стосовно здійснення видатків чи функціювання систем фінансового контролю. Комісії належить надавати будь-яку потрібну інформацію Європейському Парламентові на його вимогу.

3. Комісії належить робити всі потрібні кроки, щоб урахувати зауваги в рішеннях, що констатують виконання бюджету, та інші зауваги Європейського Парламенту щодо здійснення видатків, а також коментарі, що їх Рада додає до рекомендацій щодо виконання бюджету.

На запит Європейського Парламенту чи Ради, Комісії належить доповідати щодо заходів, вжитих у контексті цих зауваг та коментарів, зокрема щодо інструкцій службам, відповідальним за виконання бюджету. Ці доповіді також належить передавати Рахунковій палаті.

Бюджет належить розробляти в розрахункових одиницях згідно з положеннями регламентів, створюваних на підставі статті 279.

Комісія може, за умови, що вона сповіщає компетентні органи зацікавлених держав-членів, переводити у валюту однієї з держав-членів свої запаси у валюті іншої держави-члена в обсязі, потрібному, щоб уможливити використання їх наи цілі, що підпадають під дію цього Договору. Комісії належить тією мірою, якою це можливо, уникати таких переведень, якщо вона має готівкові чи ліквідні активи у валюті, якої потребує.

Комісії належить вести справи з кожною зацікавленою державою-членом через орган влади, що його визначає ця держава. Здійснюючи фінансові операції, Комісії належить користуватися послугами емісійного банку зацікавленої держави-члена чи будь-якої іншої фінансової установи, яку схвалює ця держава.

Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та отримавши висновок Рахункової палати, належить:

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

(a) створити фінансові регламенти, що визначають, зокрема, процедуру, що її належить ухвалити, аби закладати та виконувати бюджет, а також представляти рахунки та провадити їх аудит;

(b) закласти правила щодо обов'язків фінансових контролерів, повноважних посадовців та бухгалтерів, та щодо дотичних положень про перевірки.

Від 1 січня 2007 року Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом та отримання висновку Рахункової палати.

2. Раді, на пропозицію Комісії, після консультацій з Європейським Парламентом та отримання висновку Рахункової палати, належить одностайно визначити методи й процедуру, за якими належить надавати Комісії бюджетні прибутки, обумовлені положеннями, пов'язаними з власними ресурсами Союзу, а також заходи, що їх належить уживати, коли постають потреби в коштах.

1. Спільноті та державам-членам належить протистояти шахрайству та будь-якій іншій протизаконній діяльності, що впливає на фінансові інтереси Спільноти, через заходи, ухвалені згідно з цією статтею. Ці заходи діють як засіб стримування та сприяють ефективному захистові в державах-членах.

2. Аби протистояти шахрайству, що впливає на фінансові інтереси Спільноти, державам-членам належить вживати таких самих заходів, що їх вони вживають, аби протистояти шахрайству, що впливає на їхні фінансові інтереси.

3. Без порушення інших положень цього Договору, державам-членам належить координувати свої дії, спрямовані на захист фінансових інтересів Спільноти від шахрайства. З цією метою їм належить організувати, разом із Комісією, близьку й регулярну співпрацю компетентних органів.

4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Рахунковою палатою, належить ухвалити потрібні заходи у сфері запобігання шахрайству, що впливає на фінансові інтереси Спільноти, та боротьби проти нього, з метою надавати ефективний та рівноцінний захист у державах-членах. Цим заходам не належить торкатися застосування національного кримінального права чи національного відправлення правосуддя.

5. Комісії, у співпраці з державами-членами, належить щороку подавати Європейському Парламентові та Раді доповідь про заходи, що їх ужито на виконання цієї статті.

Спільнота є суб'єктом права.

У кожній державі-члені Спільнота має найширшу право- і дієздатність, надану юридичним особам за їхнім правом; вона може, зокрема, набувати у власність рухоме та нерухоме майно й розпоряджатися ним, а також може бути стороною в судовому провадженні. З цією метою Спільноту представляє Комісія.

Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій із зацікавленими інституціями, належить кваліфікованою більшістю закласти Штатні правила посадовців Європейських спільнот та Умови працевлаштування інших службовців цих Спільнот.

Щоб виконувати доручені їй завдання, Комісія може збирати будь-яку потрібну інформацію та провадити будь-які потрібні перевірки в рамках та за умов, що їх належить закласти Раді згідно з положеннями цього Договору.

1. Без порушення статті 5 Протоколу про Статут Європейської системи центральних банків та Європейського Центрального Банку , Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, належить ухвалювати заходи зі складання статистики, коли це потрібно заради діяльності Спільноти.

2. Складаючи статистику Спільноти, належить дотримуватися неупередженості, надійності, об'єктивності, наукової незалежності, ефективності витрат та статистичної конфіденційності; не належить спричиняти надмірної навантаги на економічних суб'єктів.

1. Від 1 січня 1999 року акти Спільноти про захист інтересів особи щодо опрацьовування особових даних та вільного руху таких даних належить застосовувати до інституцій та органів, створених цим Договором чи на його підставі.

2. До дати, зазначеної в частині першій, Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, належить створити незалежний наглядовий орган, уповноважений стежити за застосуванням цих актів Спільноти до інституцій та органів Спільноти, та ухвалювати будь-які потрібні дотичні заходи, що є доцільними.

Члени інституцій Спільноти, члени комітетів, посадовці та інші службовці Спільноти зобов'язані, навіть після закінчення перебування на посаді, не розголошувати інформації, що за своєю природою належить до професійних таємниць, зокрема інформації про підприємства, їхні ділові стосунки чи їхні кошти.

Договірну відповідальність Спільноти визначає право, що його застосовують до дотичного договору.

У разі позадоговірної відповідальності, Спільнота, згідно з загальними принципами, що є спільними у праві держав-членів, відшкодовує всі збитки, що їх завдали її інституції чи службовці, виконуючи свої обов'язки.

Попередню частину належить застосовувати, за тих самих умов, до збитків, що їх завдав ЄЦБ чи його службовці, виконуючи свої обов'язки.

Особисту відповідальність службовців перед Спільнотою регулюють положення, закладені в застосовних щодо них Штатних правилах посадовців чи Умовах працевлаштування.

Місце перебування інституцій Спільноти належить визначати за спільною згодою урядів держав-членів.

Без порушення положень, що містяться в Статуті Суду, Раді належить одностайно ухвалити правила щодо мов інституцій Союзу.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

На територіях держав-членів Спільнота має привілеї та імунітети, потрібні, аби здійснювати свої завдання, на умовах, закладених у Протоколі від 8 квітня 1965 року про привілеї та імунітети Європейських спільнот. Те саме стосується Європейського Центрального Банку, Європейського валютного інституту та Європейського інвестиційного банку.

Держави-члени беруть на себе зобов'язання не піддавати спори щодо тлумачення та застосування цього Договору жодним іншим методам урегулювання, крім обумовлених тут.

Держави-члени, тією мірою, якою потрібно, починають між собою переговори, щоб ґарантувати своїм громадянам:

- захист осіб та надання й захист прав на таких самих умовах, як кожна держава надає своїм громадянам,

- скасування подвійного оподаткування в межах Спільноти,

- взаємне визнання товариств, у значенні частини другої статті 48, збереження правосуб'єктності в разі переведення місця перебування з однієї країни до іншої, та можливість злиття товариств, регульованих правом різних країн,

- спрощення формальностей, що регулюють визнання та виконання судових та арбітражних рішень.

Держави-члени надають громадянам інших держав-членів такий самий режим, що й своїм громадянам, щодо участі в капіталі товариств, у сенсі статті 48, та без порушення застосування інших положень цього Договору.

Цей Договір у жодному разі не порушує норм держав-членів, що регулюють систему права власності.

1. Положення цього Договору не виключають застосування таких правил:

(a) жодна держава-член не зобов'язана надавати інформацію, розголошення якої, на її думку, суперечить суттєвим інтересам її безпеки;

(b) будь-яка держава-член може вживати таких заходів, яких вважає за потрібне, щоб захищати суттєві інтереси своєї безпеки, пов'язані з виробництвом зброї, амуніції та військових матеріалів чи торгівлею ними; ці заходи не повинні негативно впливати на умови конкуренції на внутрішньому ринку щодо продукції, не призначеної на суто військові потреби.

2. Рада, на пропозицію Комісії, може одностайно вносити зміни до складеного 15 квітня 1958 року переліку продукції, до якої належить застосовувати абзац (b) частини першої.

Державам-членам належить провадити консультації одна з одною щодо того, яких спільних заходів треба вживати, щоб запобігти впливові на функціювання внутрішнього ринку тих заходів, що їх держава-член може бути змушена вжити в разі серйозних внутрішніх збурень, що можуть впливати на підтримання правопорядку, в разі війни, серйозної міжнародної напруги, що становить загрозу війни, чи для виконання обов'язків, які вона взяла на себе заради збереження миру та міжнародної безпеки.

Якщо заходи, вжиті за обставин, зазначених у статтях 296 та 297, порушують умови конкуренції на внутрішньому ринку, Комісії належить, разом із зацікавленою державою, дослідити, яким чином ці кроки можна пристосувати до правил, закладених у цьому Договорі.

Відступаючи від процедури, закладеної у статтях 226 та 227, Комісія чи будь-яка держава-член може передати питання безпосередньо до Суду, якщо вона вважає, що інша держава-член неналежним чином використовує повноваження, обумовлені у статтях 296 та 297. Судові належить виносити рішення на закритому засіданні.

1. (*) Цей Договір має застосування до Королівства Бельгія, Чеської Республіки, Королівства Данія, Федеративної Республіки Німеччини, Республіки Естонія, Грецької Республіки, Королівства Іспанія, Французької Республіки, Ірландії, Італійської Республіки, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Великого Герцогства Люксембург, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Королівства Нідерланди, Республіки Австрія, Республіки Польща, Португальської Республіки, Республіки Словенія, Словацької Республіки, Республіки Фінляндія, Королівства Швеція, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.

(*) Частину змінено Актом про умови приєднання Чеської Республіки, Республіки Естонія, Республіки Кіпр, Республіки Латвія, Республіки Литва, Республіки Угорщина, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія і Словацької Республіки та про узгіднення договорів, на яких засновано Союз.

2. Положення цього Договору мають застосування до Французьких заморських департаментів, Азорських островів, острова Мадейра та Канарських островів.

Проте, враховуючи структурну економічну та соціальну ситуацію Французьких заморських департаментів, Азорських островів, острова Мадейра та Канарських островів, що її ускладнюють віддаленість, ізольованість, малий розмір, складна топографія та клімат, економічна залежність від кількох видів продукції, незмінність та сполучення яких сильно стримує їхній розвиток, Раді, на пропозицію Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, належить кваліфікованою більшістю ухвалити окремі заходи, зокрема, щоб закласти умови застосування цього Договору, зокрема спільних політик, до цих регіонів.

Раді належить ухвалити дотичні заходи, зазначені в абзаці другому, враховуючи такі сфери, як митна, торгівельна та фіскальна політики, вільні зони, сільськогосподарська політика та рибальство, умови постачання сировини та основних споживчих товарів, державна допомога та умови доступу до Структурних фондів та горизонтальних програм Спільноти.

Раді належить ухвалювати заходи, зазначені в абзаці другому, враховуючи особливі характеристики та обмеження периферійних регіонів без послаблення цілісності та згідності правового порядку Спільноти, зокрема внутрішнього ринку та спільних політик.

3. Спеціальні положення про асоціацію, сформульовані в частині четвертій цього Договору, мають застосування до заморських країн та територій, перелічених у Додатку II до цього Договору.

Цей Договір не має застосування до не внесених до цього переліку заморських країн та територій, що мають спеціальні відносини зі Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.

4. Положення цього Договору мають застосування до європейських територій, за зовнішні відносини яких відповідальною є держава-член.

5. Положення цього Договору мають застосування до Аландських островів, згідно з положеннями, сформульованими у Протоколі 2 до акта про умови приєднання Республіки Австрія, Республіки Фінляндія та Королівства Швеція.

6. Без огляду на попередні частини:

(a) цей Договір не має застосування до Фарерських Островів;

(b) цей Договір не має застосування до суверенних територій Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на Кіпрі;

(c) цей Договір має застосування до Нормандських островів та острова Мен лише мірою, потрібною, щоб забезпечити виконання положень щодо цих островів, сформульованих у Договорі про приєднання нових держав-членів до Європейської економічної спільноти та Європейської спільноти з атомної енергії від 22 січня 1972 року.

1. У випадку, коли цей Договір обумовлює укладання угод між Спільнотою та однією чи кількома державами чи міжнародними організаціями, Комісії належить дати рекомендації Раді, якій належить надати Комісії повноваження почати переговори. Комісії належить провадити ці переговори, консультуючись зі спеціальним комітетом, що його належить призначити Раді, аби допомагати їй у цьому завданні, та в межах таких директив, які Рада може видати їй.

(*) Статтю змінено Ніццьким договором.

Здійснюючи повноваження, що їх покладає на неї ця частина, Раді належить діяти кваліфікованою більшістю, за винятком випадків, коли в абзаці першому частини другої обумовлено, що Раді належить діяти одностайно.

2. З урахуванням повноважень Комісії в цій сфері, Раді, на пропозицію Комісії, належить кваліфікованою більшістю вирішити підписати угоду, супроводжувану положеннями щодо тимчасового її застосування до набрання чинності. Раді належить діяти одностайно, коли угода охоплює сферу, в якій внутрішні акти належить ухвалювати одностайно, та в разі угод, зазначених у статті 310.

Як відступ від правил, закладених у частині третій, таку саму процедуру належить застосовувати до рішення, що припиняє застосовування угоди і встановлює позиції, які належить ухвалити від імені Спільноти в органі, створеному цією угодою, коли цей орган має ухвалити акти, що мають юридичну силу, за винятком актів, що доповнюють чи змінюють інституційну структуру угоди.

Європейський Парламент належить негайно й цілковито інформувати про будь-яке рішення згідно з цією частиною, щодо тимчасового застосування, припинення застосування чи встановлення позиції Спільноти в органі, створеному угодою.

3. Раді належить укладати угоди після консультацій з Європейським Парламентом, за винятком угод, зазначених у частині третій статті 133, зокрема випадків, коли угода охоплює сферу, в якій внутрішні акти належить ухвалювати згідно з процедурою, зазначеною в статті 251 чи статті 252. Європейському Парламентові належить видати свій висновок протягом строку, який Рада може закласти залежно від терміновості справи. За браком висновку протягом цього строку, Рада може діяти.

Як відступ від попереднього абзацу, угоди, зазначені в статті 310, інші угоди, що запроваджують окрему інституційну структуру через організацію процедур співпраці; угоди з бюджетними наслідками, важливими для Спільноти; угоди, що спричиняють внесення змін до акта, ухваленого згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, належить укладати після отримання згоди Європейського Парламенту.

Рада та Європейський Парламент можуть, у термінових випадках, узгоджувати часові межі для висловлення згоди.

4. Під час укладання угоди Рада може, як відступ від частини другої, уповноважити Комісію схвалювати від імені Спільноти зміни до цієї угоди, коли в останній обумовлено, що їх належить ухвалювати за спрощеною процедурою чи органові, що його створено цією угодою. Рада може долучити до такого уповноваження окремі умови.

5. У випадку, коли Рада планує укласти угоду, що потребує внести зміни до цього Договору, ці зміни належить спочатку ухвалити згідно з процедурою, закладеною в статті 48 Договору про Європейський Союз.

6. Європейський Парламент, Рада, Комісія чи держава-член можуть отримати висновки Суду щодо згідності планованої угоди з положеннями цього Договору. Якщо висновок Суду негативний, планована угода може набрати чинності лише згідно зі статтею 48 Договору про Європейський Союз.

7. Угоди, укладені на умовах, сформульованих у цій статті, є обов'язковими для інституцій Спільноти та держав-членів.

Якщо спільні дії чи спільна позиція, ухвалені згідно з положеннями Договору про Європейський Союз щодо спільної зовнішньої та безпекової політики, обумовлюють припинення чи обмеження, часткове чи цілковите, економічних та фінансових стосунків з однією чи кількома третіми країнами, Раді належить ухвалити потрібні термінові заходи. Раді належить діяти на пропозицію Комісії кваліфікованою більшістю.

Комісії доручено забезпечувати підтримування всіх належних форми співпраці з органами Організації Об'єднаних Націй та окремих агенцій.

Комісії належить також підтримувати доцільні стосунки з іншими міжнародними організаціями.

Спільнота запроваджує всі належні форми співпраці з Радою Європи.

Спільнота запроваджує близьку співпрацю з Організацією економічної співпраці та розвитку, деталі якої належить визначити за спільною згодою.

1. Положення цього Договору не впливають на положення Договору про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі, зокрема щодо прав та обов'язків держав-членів, повноважень інституцій цієї Спільноти та правил, що їх закладає той Договір для функціювання спільного ринку вугілля та сталі.

2. Положення цього Договору не відступають від положень Договору про заснування Європейської спільноти з атомної енергії.

Положення цього Договору не виключають існування чи створення регіональних союзів між Бельгією та Люксембургом, чи між Бельгією, Люксембургом та Нідерландами тією мірою, якою цілей цих регіональних союзів не досягнуто через застосування цього Договору.

Положення цього Договору не впливають на права та зобов'язання, що випливають із угод, укладених до 1 січня 1958 року між однією чи кількома державами-членами, з одного боку, та однією чи кількома третіми країнами - з іншого, чи до дня приєднання для держав, що приєдналися пізніше.

Тією мірою, якою такі угоди є несумісними з цим Договором, зацікавленій державі-членові чи державам-членам належить зробити всі потрібні кроки, щоб усунути посталі несумісності. Державам-членам, у разі потреби, належить допомагати одна одній у цьому та, коли доцільно, ухвалювати спільну позицію.

Застосовуючи угоди, зазначені в частині першій, державам-членам належить враховувати, що переваги, що їх надає кожна держава-член згідно з цим Договором, формують невідокремну частину Спільноти і, отже, невідокремно пов'язані зі створенням спільних інституцій, наданням їм повноважень та таких самих переваг, як надають усі інші держави-члени.

Якщо в контексті роботи внутрішнього ринку діяльність Спільноти визнано потрібною для досягнення однієї з цілей Спільноти, та якщо в цьому Договорі не обумовлено потрібних повноважень, то на пропозицію Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту Раді належить одностайно вжити належних заходів.

1. У разі, коли, згідно з частиною третьою статті 7 Договору про Європейський Союз, ухвалено рішення, що зупиняє право голосу представника уряду держави-члена, то це право голосу також зупинено щодо цього Договору.