У відповідних випадках та згідно із законодавством, чинним у країні, що в ній розташований орган, який отримує запит, документ, що дозволяє примусове виконання вимоги, повинен бути прийнятим, визнаним, доповненим або заміненим документом, що уповноважує на примусове виконання на території такої країни.
Таке прийняття, визнання, доповнення чи заміна повинні бути здійсненні якнайшвидше після дати отримання запиту на стягнення. Вони не можуть бути відхилені, якщо документ, що дозволяє примусове виконання в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, складений належним чином.
Якщо виконання будь-якої з цих формальностей призводить до перевірки чи оскарження у зв’язку з вимогою та/або документом, що дозволяє примусове виконання, виданим органом, який надсилає запит, застосовується стаття 12.
1. Стягнення вимог здійснюється у валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит.
2. Орган, який отримує запит, якщо це дозволяють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, чинні у країні, в якій він розташований, і після консультацій з органом, який надсилає запит, може надати боржнику час для сплати або дозволити виплату частинами. Будь-які відсотки, що їх нараховує орган, який отримує запит, у зв’язку з таким додатковим часом для сплати, перераховують органу, який надсилає запит.
Будь-які інші відсотки, що нараховуються за прострочення оплати відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, чинних у країні, в якій розташований орган, який отримує запит, також перераховують органу, який надсилає запит.
Вимогам, що підлягають стягненню, не повинен надаватись преференційний статус у країні, в якій розташований орган, який отримує запит.
Орган, який отримує запит, повинен негайно повідомляти орган, який надсилає запит, про заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.
Оскаржувані запити
1. Якщо в ході процедури стягнення вимогу та/або документ, що дозволяє примусове виконання та виданий у країні, де розташований орган, який надсилає запит, оскаржує заінтересована сторона, остання повинна направити скаргу компетентному органу країни, в якій розташований орган, який надсилає запит, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган, який надсилає запит, повинен повідомити орган, який отримує запит, про таке оскарження. Відповідна сторона також може повідомити орган, який отримує запит, про оскарження.
2. Як тільки орган, який отримує запит, отримав повідомлення, зазначене у параграфі 1, від органу, який надсилає запит, або від заінтересованої сторони, він повинен призупинити процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у цій справі. Без обмеження статті 13, якщо орган, який отримує запит, вважає за необхідне, щоб такий орган міг вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, дозволяють вживання таких заходів щодо подібних вимог.
3. У разі оскарження примусових заходів, вжитих в країні, в якій розташований орган, який отримує запит, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.
4. Якщо компетентний орган, якому було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом або адміністративним судом, рішення такого суду, якщо воно ухвалене на користь органу, який надсилає запит, та дозволяє стягнення вимоги в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, є "документом, що дозволяє примусове виконання" у розумінні статей 6, 7 і 8, а стягнення вимоги здійснюється на підставі такого рішення.
Запобіжні заходи
1. На обґрунтовану вимогу органу, що надсилає запит, орган, що отримує запит, вживає заходів забезпечення для забезпечення стягнення вимоги, якщо це дозволено чинним законодавством країни, в якій він розташований.
2. Для забезпечення виконання положень параграфа 1, статтю 6, статтю 7(1), (3) і (5), статті 8, 11, 12 і 14 застосовують mutatis mutandis.
Запит про заходи забезпечення повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку IV до цього доповнення.
Винятки
Орган, який отримує запит, не зобов’язаний:
(a) надавати допомогу, передбачену в статтях 6-13, якщо стягнення вимоги внаслідок ситуації боржника спричинить серйозні економічні або соціальні труднощі в країні, в якій розташований такий орган;
(b) приймати стягнення вимоги, якщо він вважає, що це може порушувати громадський порядок чи інші суттєві інтереси країни, в якій розташований такий орган.
(c) здійснити стягнення вимоги, якщо орган, який надсилає запит, не вичерпав засобів стягнення на території країни, в якій він розташований.
Орган, який отримує запит, повинен повідомляти орган, який надсилає запит, про причини відмови у допомозі.
1. Питання, що стосуються строку давності, регулюються виключно законами, чинними у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.
2. Заходи, вжиті для стягнення вимог органом, який отримує запит, на виконання запиту про допомогу, які, якщо вони були б виконані органом, який надсилає запит, мали б наслідком призупинення або переривання строку давності відповідно до законів, чинних у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, вважаються вжитими у такій країні, що стосується зазначених наслідків.
Конфіденційність
Документи та інформація, надіслані органу, який отримує запит, відповідно до цього доповнення, можуть бути повідомлені таким органом лише:
(a) особі, зазначеній у запиті про допомогу;
(b) таким особам та органам, відповідальним за стягнення вимог, і тільки для таких цілей;
(c) судовим органам, що розглядають спорми щодо стягнення вимог.
Мови
Запити про допомогу та відповідні документи повинні бути супроводжені перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований орган, який отримує запит, або мовою, прийнятною для такого органу.
Витрати на допомогу
Відповідні країни відмовляються від усіх вимог одна до іншої щодо відшкодування витрат, пов’язаних із взаємною допомогою, яку вони надають одна одній відповідно до цього доповнення.
Однак країна, в якій розташований орган, який надсилає запит, залишається відповідальною перед країною, в якій розташований орган, який отримує запит, за витрати, понесені внаслідок дій, які вважаються необґрунтованими з огляду на суть вимоги або чинність документа, виданого органом, який надсилає запит.
Уповноважені органи
Країни надають одна одній список органів, уповноважених робити чи отримувати запити про допомогу, а також будь-які подальші відповідні зміни.
Статті 20-22
(Це доповнення не містить статей 20-22.)
Взаємодоповнюваність
Положення цього доповнення не перешкоджають досягненню більшої міри взаємної допомоги між конкретними країнами зараз або в майбутньому за будь-якими угодами чи домовленостями, у тому числі тими, що стосуються повідомлення про юридичні або не передбачені законом дії.
Статті 24-26
(Це доповнення не містить статей 24-26.)
ДОДАТОК I ДО ДОПОВНЕННЯ IV
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДІЛ I
Сфера застосування
1. Цей додаток встановлює детальні правила імплементації доповнення IV.
2. Цей додаток також встановлює детальні правила щодо конвертації та перерахування сум, що стягуються.
РОЗДІЛ II
Запит на інформацію
1. Запит на інформацію, зазначений у статті 4 доповнення IV, складають у письмовій формі відповідно до зразка у додатку II. Зазначений запит повинен бути скріплений офіційним штампом органу, який надсилає запит, та підписаний службовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
2. Орган, який надсилає запит вказує, у відповідних випадках, у своєму запиті на інформацію назву будь-якого іншого органу, якому він направив подібний запит на інформацію.
Запит на інформацію може стосуватися
(a) боржника; або
(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги, відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.
Якщо орган, який надсилає запит, знає, що третя сторона має активи, що належать одній із осіб, зазначених у попередньому параграфі, запит може також стосуватися такої третьої сторони.
Орган, який отримує запит, повинен письмово підтвердити отримання запиту на інформацію (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж за сім днів після такого отримання.
1. Орган, який отримує запит, передає кожну одиницю запитуваної інформації органу, який надсилає запит, як тільки він отримує запит.
2. Якщо вся запитувана інформація або її частина не може бути отримана протягом розумного строку, беручи до уваги конкретну справу, орган, який отримує запит, повинен повідомити про це орган, який надсилає запит, вказавши причини.
У будь-якому разі, до завершення шести місяців з дати підтвердження отримання запиту, орган, який отримує запит, повідомляє орган, який надсилає запит, про результати проведеного розслідування для отримання запитуваної інформації.
З урахуванням інформації, отриманої від органу, який отримує запит, орган, який надсилає запит, може просити останній продовжувати свої розслідування. Цей запит роблять у письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення про результати розслідування, проведеного органом, який отримує запит, і орган, який отримує запит, повинен його розглядати відповідно до положень, які застосовують до початкового запиту.
Коли орган, який отримує запит, вирішує не виконувати надісланий йому запит на інформацію, він повинен письмово повідомити орган, який надсилає запит, про причини відмови, вказуючи конкретні положення статті 4 доповнення IV, на які він посилається. Це повідомлення повинно бути здійснене органом, який отримує запит, як тільки він прийняв своє рішення, і у будь-якому разі протягом шести місяців з дати підтвердження отримання запиту.
Орган, який надсилає запит, може у будь-який час відкликати запит на інформацію, який він надіслав органу, який отримує запит. Рішення про відкликання повинно бути направлене органу, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом).
РОЗДІЛ III
Запити про повідомлення
Запит про повідомлення, зазначений у статті 5 доповнення IV, складають у письмовій формі у двох примірниках на бланку, наведеному в додатку III. Зазначений запит повинен бути скріплений офіційним штампом органу, який надсилає запит, та повинен бути підписаний службовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
Два примірники документа (або рішення), щодо яких подано запит на повідомлення, долучають до запиту, зазначеного у попередньому параграфі.
Запит на повідомлення може стосуватися будь-якої фізичної або юридичної особи, що вона відповідно до законодавства, чинного в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, повинна бути повідомлена про будь-який документ або рішення, що стосується її.
1. Відразу після отримання запиту про повідомлення, орган, який отримує запит, повинен вжити необхідних заходів для здійснення такого повідомлення відповідно до чинного законодавства країни, в якій він розташований.
2. Орган, який отримує запит, повинен інформувати орган, який надсилає запит, про дату повідомлення, як тільки воно було направлене, шляхом повернення йому одного з примірників його запиту, із належним чином заповненою зворотною стороною сертифіката.
РОЗДІЛ IV
Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення
1. Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення, зазначених у статтях 6 і 13 доповнення IV, складається в письмовій формі на бланку, наведеному в додатку IV. Запит повинен включати декларацію про виконання умов, встановлених у додатку IV для початку процедури взаємної допомоги у конкретній справі, а також повинен мати офіційний штамп органу, який надсилає запит, та повинен бути підписаний службовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
2. Документ, що дозволяє примусове виконання, який повинен супроводжувати запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення, може бути виданий щодо декількох вимог, якщо він стосується тієї самої особи.
Для цілей статей 12-19 всі вимоги, що є предметом одного документа, що дозволяє примусове виконання, вважаються однією вимогою.
1. Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення може стосуватися
(a) боржника; або
(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги, відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.
2. Якщо необхідно, орган, який надсилає запит, повинен інформувати орган, який отримує запит, про будь-які активи осіб, зазначених у параграфі 1, якими, як йому відомо, володіє третя сторона.
1. Орган, який надсилає запит, повинен вказувати суми вимоги, що підлягають стягненню, як у валюті країни, в якій він розташований, так і у валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит.
2. Обмінний курс, який повинен бути використаний для цілей параграфа 1, є останнім курсом продажу, зафіксованим на найбільш показовому валютному ринку або ринках країни, в якій розташований орган, який надсилає запит, на дату підписання запиту на стягнення.
Орган, який отримує запит, повинен у письмовій формі підтвердити отримання запиту на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж через сім днів після такого отримання.
Якщо протягом розумного строку, з урахуванням конкретного випадку, неможливе стягнення всієї або частини вимоги або вжиття заходів забезпечення, орган, який отримує запит, повинен повідомити про це орган, який надсилає запит, вказавши причини.
У будь-якому разі, наприкінці одного року з дати підтвердження отримання запиту орган, який отримує запит, повідомляє орган, який надсилає запит, про результати процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення.
З урахуванням інформації, отриманої від органу, який отримує запит, орган, який надсилає запит, може просити останній продовжувати процедуру, здійснену ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення. Цей запит роблять у письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення про результати процедури, яку здійснює орган, який отримує запит, для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, та орган, який отримує запит, повинен його розглядати відповідно до положень, що застосовуються до первісного запиту.
Будь-яка дія щодо оскарження вимоги або документа, що дозволяє її примусове виконання, яка здійснюється в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, повинна бути повідомлена органу, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) органом, який надсилає запит, негайно після того як він був поінформований про таку дію.
1. Якщо запит на стягнення та/або вжиття заходів забезпечення стає недійсним у результаті сплати вимоги, її скасування або з будь-якої іншої причини, орган, який надсилає запит, повинен негайно поінформувати орган, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом), щоб останній міг припинити будь-яку розпочату процедуру.
2. Якщо суму вимоги, яка є предметом запиту на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення, з будь-якої причини змінено, орган, який надсилає запит, повинен негайно поінформувати орган, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом).
Якщо зміна полягає у зменшенні суми вимоги, орган, який отримує запит, продовжує дії, які він розпочав для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, але такі дії обмежуються несплаченою сумою, якщо на той час, коли орган, який отримує запит, одержав повідомлення про зменшення суми вимоги, початкова сума вже була стягнена ним, але процедура перерахування, зазначена у статті 18, ще не була розпочата, тоді орган, який отримує запит, повинен повернути суму переплати особі, яка має право на неї.
Якщо зміна полягає у збільшенні суми вимоги, орган, який надсилає запит, повинен якнайшвидше направити органу, який отримує запит, додатковий запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення. Цей додатковий запит, наскільки це можливо, повинен бути розглянутий органом, який отримує запит, одночасно із початковим запитом органу, який надсилає запит. Якщо, з урахуванням поточного статусу процедури, об’єднання додаткового запиту та початкового запиту неможливе, орган, який отримує запит, зобов’язаний виконувати лише додатковий запит, якщо він стосується суми не меншої ніж зазначена у статті 7 доповнення IV.
3. Для конвертації зміненої суми вимоги у валюту країни, в якій розташований орган, який отримує запит, орган, який надсилає запит, повинен використовувати обмінний курс, який був використаний у його початковому запиті.
Будь-яка сума, стягнена органом, який отримує запит, у тому числі, у відповідних випадках, відсотки, зазначені у статті 9(2) доповнення IV, підлягає перерахуванню органу, який надсилає запит, у валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит. Це перерахування повинне бути здійснене протягом одного місяця після дати стягнення.
Незалежно від будь-яких сум, стягнутих органом, який отримує запит, у формі відсотків згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, вимога вважається стягнутою пропорційно стягненню суми, вираженої в національній валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит, за обмінним курсом, зазначеним у статті 13(2).
РОЗДІЛ V
Загальні та прикінцеві положення
1. Запит на допомогу може бути поданий органом, який надсилає запит, стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї особи.
2. Інформація, передбачена у додатках II, III і IV, може бути оформлена на звичайному папері за допомогою систем опрацювання даних, за умови що отримані роздруківки відповідають формату бланків, що містяться у додатках.
Інформація та інші дані, передані органом, який отримує запит, органу, який надсилає запит, повинні бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований орган, який отримує запит.
ДОДАТОК II ДО ДОПОВНЕННЯ IV
( Зображення не наводиться )
ДОДАТОК III ДО ДОПОВНЕННЯ IV
( Зображення не наводиться )
ДОДАТОК IV ДО ДОПОВНЕННЯ IV
( Зображення не наводиться )( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )
