Конвенція про відміну кримінальних санкцій за порушення трудових договорів працівниками з корінного населення N 104

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1955 року на свою тридцять восьму сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно кримінальних санкцій за порушення трудових договорів працівниками з корінного населення, що є шостим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

переконана в тому, що настав час для відміни таких кримінальних санкцій, збереження яких у законодавстві будь-якої країни не збігається з сучасним поняттям про договірні відносини між роботодавцями і працівниками і з особистою гідністю та правами людини,

ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1955 року про відміну кримінальних санкцій для корінного населення:

У всіх країнах, де порушення трудових договорів, які зазначені в параграфі 2 статті 1 Конвенції 1939 року про кримінальні санкції для корінного населення і які вчинюються працівниками, що підлягають діянню параграфа 1 статті 1 вищезазначеної Конвенції, караються кримінальними санкціями, відповідні органи влади вживають заходів для відміни всіх таких кримінальних санкцій.

Відміна всіх таких кримінальних санкцій здійснюється шляхом ухвалення відповідних заходів, які підлягають негайному застосуванню.

У разі неможливості негайного застосування відповідних заходів, у всіх випадках вживають заходів, спрямованих на поступову відміну таких кримінальних санкцій.

Заходи, яких вживають відповідно до статті 3 цієї Конвенції, забезпечують у всіх випадках відміну всіх кримінальних санкцій у більш короткі строки і в усякому разі не пізніше року з дня ратифкації цієї Конвенції.

З метою ліквідації дискримінації між працівниками з корінного та некорінного населення щодо працівників з корінного населення відміняються всі кримінальні санкції, які карають не передбачені в статті 1 цієї Конвенції порушення трудових договорів і які не поширюються на працівників не з корінного населення.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набирає чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації, відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, повні дані стосовно всіх документів про ратифікацію, актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 8, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 7 червня 1958 року.