• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою зясування їх придатності до праці в промисловості N 77

Міжнародна організація праці | Конвенція, Міжнародний документ від 09.10.1946 № 77
Реквізити
  • Видавник: Міжнародна організація праці
  • Тип: Конвенція, Міжнародний документ
  • Дата: 09.10.1946
  • Номер: 77
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міжнародна організація праці
  • Тип: Конвенція, Міжнародний документ
  • Дата: 09.10.1946
  • Номер: 77
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Конвенція
про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці у промисловості N 77
Статус Конвенції див.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана у Монреалі Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 19 вересня 1946 року на свою двадцять дев'яту сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно медичного огляду дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці у промисловості, що є частиною третього пункту порядку денного сесії, і
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього дев'ятого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сорок шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1946 року про медичний огляд підлітків у промисловості:
Розділ I. Загальні положення
1. Ця Конвенція застосовується до дітей та підлітків, зайнятих або тих, що працюють на приватних чи державних промислових підприємствах або пов'язаних з такими підприємствами.
2. Відповідно до мети цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:
a) шахти, кар'єри та інші підприємства з видобутку корисних копалин із землі;
b) підприємства, на яких предмети виробляються, змінюються, очищуються, ремонтуються, прикрашаються, оброблюються, підготовляються до продажу, руйнуються чи знищуються, або на яких матеріали переробляються, серед них суднобудівні підприємства та підприємства по виробництву, трансформації та передачі електроенергії або рухової сили будь-якого виду;
c) підприємства, зайняті будівництвом та цивільними інженерними роботами, зокрема роботами по будівництву, ремонту, утриманню, перебудові та демонтажу;
d) підприємства, зайняті перевезенням осіб або товарів шосейними дорогами, залізницями, внутрішніми водними або повітряними шляхами, серед іншого обробленням вантажів у доках, на причалах, пристанях, у сховищах або аеропортах.
3. Положення про перевезення морем та внутрішніми водними шляхами будуть визначені на спеціальній конференції з питань зайнятості на морських та внутрішніх водних шляхах.
4. Компетентні органи влади встановлюють розмежування між промисловістю, з одного боку, і сільським господарством, торгівлею та іншими непромисловими заняттями - з другого.
1. Діти та підлітки молодшого, ніж вісімнадцять років, віку не приймаються на роботу на промислові підприємства, якщо в результаті ретельного медичного огляду не буде встановлено, що вони придатні до такої роботи, на якій вони мають бути використані.
2. Медичний огляд з метою з'ясування придатності до роботи проводиться кваліфікованим лікарем, який діє з ухвали компетентної влади, і засвідчується або медичною посвідкою, або позначкою на дозволі про допуск до роботи, або записом у трудовій книжці.
3. Документ, що засвідчує придатність до роботи, може бути виданий:
a) з приписом особливих умов праці:
b) для певної роботи або ряду робіт чи професій, пов'язаних з однаковою небезпекою для здоров'я, як це встановлено компетентною владою, відповідальною за застосування законів і правил щодо медичного огляду з метою з'ясування придатності до роботи.
4. Національне законодавство визначає владу, компетентну видавати посвідки про придатність до роботи, а також визначає умови, яких слід дотримуватися при складанні та видачі документа.
1. Дитина або підліток, які працюють за наймом у промисловості, перебувають під медичним наглядом з метою визначення їхньої придатності до роботи доти, доки таким дитині або підлітку не виповниться вісімнадцять років.
2. Під час тривалого використання на роботі дитини або підлітка, молодшого, ніж вісімнадцять років, віку, медичний огляд проводиться періодично, не рідше ніж один раз на рік.
3. Національне законодавство:
a) передбачає особливі обставини, через які потрібно буде проводити повторний огляд додатково до щорічного огляду або через які повторний огляд повинен проводитися частіше, з тим щоб забезпечити ефективний нагляд за небезпеками, пов'язаними з виробництвом, і за станом здоров'я дітей та підлітків на підставі попередніх оглядів; або
b) уповноважує компетентну владу вимагати у виняткових випадках повторного медичного огляду.
1. У професіях, пов'язаних з великим ризиком для здоров'я, огляд і повторний огляд з метою з'ясування придатності до роботи проводяться принаймні до досягнення віку в двадцять один рік.
2. Національне законодавство або саме визначає професії чи категорії професій, для яких медичний огляд чи повторний огляд з метою з'ясування придатності до роботи треба проводити принаймні до двадцяти одного року, або уповноважує на це відповідний орган влади.
Медичний огляд, проведення якого передбачається у попередніх статтях, не спричиняє витрат ні з боку дітей та підлітків, ні з боку їхніх батьків.
1. Компетентна влада вживає відповідних заходів для професійного орієнтування, для лікування і професійного перенавчання дітей та підлітків, визнаних у результаті медичного огляду непридатними для використання на окремих видах роботи або такими, що мають фізичні вади чи обмеження.
2. Зміст і масштаби таких заходів визначає компетентна влада; з цією метою встановлюється співробітництво між заінтересованими установами з питань праці, охорони здоров'я, освіти й соціального забезпечення і підтримується ефективний зв'язок між цими установами для здійснення таких заходів.
3. Національне законодавство може передбачити видачу дітям та підліткам, чия придатність для використання на роботі недостатньо ясно встановлена:
a) тимчасових дозволів на роботу або медичних посвідчень, дійсних протягом обмеженого періоду часу, після закінчення якого молодий працівник має пройти повторний огляд;
b) дозволів або посвідок, що вимагають особливих умов праці.
1. Роботодавець зберігає та подає інспекторам праці або медичну посвідку про придатність до праці, або дозвіл на роботу, або трудову книжку на підтвердження того, що з медичного погляду немає заперечень проти наймання відповідної особи, як це може бути встановлено національним законодавством.
2. Національне законодавство визначає інші методи нагляду для забезпечення суворого виконання цієї Конвенції.
Розділ II. Спеціальні положення, які стосуються окремих країн
1. Якщо на території члена Організації є великі райони, де внаслідок розпорошеності населення або рівня розвитку району компетентна влада вважає практично нездійсненним застосування положень цієї Конвенції, ця влада може вилучити такі райони з-під дії Конвенції або взагалі, або з такими винятками щодо окремих підприємств чи професій, які вона вважає за доцільне зробити.
2. Кожний член Організації у своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції, яка подається згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, зазначає всі райони, щодо яких він передбачає застосовувати положення цієї статті. Жоден член Організації не може після подання своєї першої щорічної доповіді використовувати положення цієї статті, за винятком щодо районів, зазначених ним у цій доповіді.
3. Кожний член Організації, що застосовує положення цієї статті, зазначає у наступних щорічних доповідях будь-які райони, щодо яких він відмовляється від права застосовувати положення цієї статті.
1. Будь-який член Організації, котрий до дати ухвалення законів або правил, які дозволяють ратифікацію цієї Конвенції, не мав законів або правил про медичний огляд дітей та підлітків з метою з'ясування придатності до праці в промисловості, може заявою, доданою до документа про ратифікацію, замість віку вісімнадцять років, визначеного статтями 2 і 3, встановити менший вік, але ні в якому разі не менший ніж шістнадцять років, і замість віку двадцять один рік, визначеного статтею 4, встановити менший вік, але ні в якому разі не менший ніж дев'ятнадцять років.
2. Кожний член Організації, який зробив таку заяву, може в будь-який час скасувати її наступною заявою.
3. Кожний член Організації, щодо якого діє заява, зроблена на підставі параграфа 1 цієї статті, відзначає у своїх щорічних доповідях про застосування цієї Конвенції прогрес, досягнутий у справі повного застосування положень Конвенції.
1. Положення розділу I цієї Конвенції поширюються на Індію зі змінами, викладеними у цій статті:
a) зазначені положення застосовуються на всіх територіях, на які Законодавчий орган Індії має компетенцію їх поширювати;
b) термін "промислове підприємство" охоплює:
i) фабрики, як це визначено в Законі про фабрики в Індії;
ii) шахти, як це визначено в Законі про шахти в Індії;
iii) залізниці;
iv) усі види робіт, які підпадають під закон 1938 року щодо праці дітей;
c) у статті 4 згаданий вік двадцять один рік замінюється на вік дев'ятнадцять років;
d) параграфи 1 і 2 статті 6 не застосовуються до Індії.
2. Положення параграфа 1 цієї статті можуть бути замінені за допомогою такої процедури:
a) Міжнародна конференція праці може на будь-якій зі своїх сесій, до порядку денного якої внесено це питання, ухвалити більшістю в дві третини голосів проекти поправок до параграфа 1 цієї статті;
b) будь-який проект поправок протягом року або, в разі виняткових обставин, протягом вісімнадцяти місяців з моменту закриття сесії Конференції подається в Індії владі або органам влади, до компетенції яких входить це питання, для оформлення його як закону або для вжиття заходів іншого плану;
c) якщо згода такої компетентної влади або органів влади буде отримана, Індія надішле офіційний документ про ратифікацію поправки Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації;
d) будь-який такий проект поправки набуде чинності як поправка до цієї Конвенції після ратифікації його Індією.
Розділ III. Прикінцеві положення
Ніщо у цій Конвенції не зачіпає жодного закону, рішення судових органів, звичаю або домовленості між роботодавцями та працівниками, що забезпечують сприятливіші умови, ніж ті, які передбачаються у цій Конвенції.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєсторованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.
2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим цією статтею, буде зв'язаний на наступний десятирічний період і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, заяв та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та заяв про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі, коли Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не буде передбачено протилежне, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 14, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нову, переглянуту конвенцію.
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 29 грудня 1950 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева