Конвенція про вік приймання дітей на непромислові роботи N 33

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 12 квітня 1932 року на свою 16-ту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій про вік приймання дітей на непромислові роботи, що є третім пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього тридцятого дня квітня місяця тисяча дев'ятсот тридцять другого року нижченаведену конвенцію*, яка називатиметься Конвенцією 1932 року про мінімальний вік на непромислових роботах і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. Ця Конвенція застосовується до будь-якої роботи, яка не підпадає під регламентацію, передбачену наступними конвенціями, що ухвалені Міжнародною конференцією праці відповідно на своїх 1, 2 і 3-й сесіях:

Конвенція 1919 року про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон);

Конвенція 1920 року про мінімальний вік допуску дітей до роботи в морі (Генуя);

Конвенція 1921 року про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева).

Компетентні органи влади кожної країни встановлюють після консультації з основними заінтересованими організаціями роботодавців і працівників розподіл меж застосування цієї Конвенції та меж застосування трьох вищезгаданих Конвенцій.

2. Ця Конвенція не застосовується:

a) до морського рибальства;

b) до роботи в технічних та професійних школах за умови, що вона носить головним чином освітній характер, не переслідує комерційної цілі і обмежується та схвалюється державною владою і провадиться під її контролем.

3. Компетентні органи влади кожної країни мають право звільняти від дії цієї Конвенції:

a) роботу на підприємствах, де зайняті тільки члени сім'ї роботодавця, за умови, що ця робота не є шкідливою, такою, що завдає збитків або небезпечною в розумінні статей 3 та 5 цієї Конвенції;

b) домашню роботу в сім'ї, яка виконується членами сім'ї.

Діти молодші чотирнадцяти років або ті, що досягли чотирнадцятирічного віку і які згідно з національним законодавством ще повинні проходити обов'язкову початкову освіту, не можуть бути зайняті ні на якій з робіт, до яких застосовується ця Конвенція, за винятком випадків, передбачених в нижченаведених статтях.

1. Діти старші дванадцятирічного віку можуть поза часом, відведеним для відвідування школи, використовуватись на легких роботах за умови, що ці роботи:

a) не шкідливі для здоров'я дітей або для їхнього нормального розвитку;

b) не завдають за своїм характером шкоди їхнім ретельним заняттям у школі або їхній здатності сприймати те, що їм викладається в школі;

c) не тривають понад дві години на день як у дні відвідування школи, так і у вільні дні за умови, що загальне щоденне число годин, присвячених школі і легким роботам, ні в якому разі не перевищує семи годин.

2. Легкі роботи забороняються:

a) по неділях та у дні офіційних державних свят;

b) протягом ночі, тобто протягом періоду принаймні в дванадцять послідовних годин, який включає проміжок часу між восьмою годиною вечора та восьмою годиною ранку.

3. Після консультації з основними заінтересованими організаціями роботодавців і працівників національне законодавство:

a) визначає, якого роду роботи можуть розглядатися як легкі в розумінні цієї статті;

b) приписує як гарантії попередні умови, виконання яких необхідне до використання дітей на легких роботах.

4. За умови виконання положень підпункту "a" пункту 1 цієї статті;

a) національне законодавство може встановити характер і тривалість робіт, які можуть бути дозволені в період канікул для дітей старших чотирнадцяти років, на яких поширюється стаття 2;

b) в країнах, де не існує ніяких постанов щодо обов'язкового навчання в школі, тривалість легких робіт не може перевищувати чотирьох з половиною годин на день.

1. В інтересах розвитку мистецтва, науки та освіти національне законодавство може шляхом індивідуальних дозволів допустити виключення з положень статей 2 і 3 цієї Конвенції з тим, щоб дозволити дітям виступати в будь-яких публічних виставах, а також брати участь як актори або статисти у кінематографічних зйомках.

2. Однак:

a) ніяке виключення не буде допущене у зв'язку з небезпечною у розумінні статті 5 роботою, зокрема у зв'язку з виставами в цирках, вар'єте і кабаре;

b) встановлюються суворі гарантії з метою охорони здоров'я, фізичного розвитку та моральності дітей і з метою забезпечення доброго до них ставлення, достатнього відпочинку та продовження їхньої освіти;

c) діти, яким дозволяється працювати за умовами, передбаченими цією статтею, не можуть працювати після півночі.

Національне законодавство встановлює вік або віки, які перевищують згадані у статті 2 цієї Конвенції, для допуску молоді та підлітків до будь-якої роботи, яка за своїм характером або через умови, в яких вона виконується, є небезпечною для життя, здоров'я або моральності осіб, пов'язаних з нею.

Національне законодавство встановлює вік або віки, які перевищують згадані у статті 2 цієї Конвенції, для допуску молоді та підлітків до роботи у торгівлі на рознос на вулицях або в доступних для публіки місцях, до регулярної роботи біля лотків на вулиці або за професіями, пов'язаними з переміщенням по населених пунктах, у тих випадках, коли умови такої роботи вимагають встановлення такого підвищеного віку.

З метою забезпечення ефективного застосування положень цієї Конвенції національне законодавство:

a) передбачає відповідну систему державного контролю та інспекції;

b) передбачає відповідні заходи для полегшення нагляду за особами, які не досягли певного віку і зайняті на роботах і за професіями, що підпадають під дію статті 6, а також для полегшення засвідчення їхньої особи;

c) передбачає санкції за порушення законодавства, за допомогою якого вводяться в дію положення цієї Конвенції.

Щорічні доповіді, передбачені статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці, повинні містити повні відомості про законодавство, за допомогою якого здійснюється виконання положень цієї Конвенції. Ці відомості, зокрема, включають:

a) список видів робіт, які національне законодавство розглядає як легкі роботи в розумінні статті 3;

b) список видів робіт, щодо яких, згідно зі статтями 5 і 6, національне законодавство встановило більш високі межі віку прийняття на роботу, ніж встановлені в статті 2;

c) повні відомості відносно тих умов, за яких згідно зі статтею 4 допускаються виключення з положень статей 2 і 3.

1. Положення статей 2, 3, 4, 5, 6 і 7 цієї Конвенції не застосовуються до Індії. Проте в Індії:

1) Забороняється праця дітей, які не досягли десятирічного віку.

Разом з тим в інтересах розвитку мистецтва, науки або освіти національне законодавство може шляхом індивідуальних дозволів допустити виключення з вищенаведеного положення з тим, щоб дозволити дітям виступати в будь-яких публічних виставах, а також брати участь як актори або статисти в кінематографічних зйомках.

Однак у випадках, коли національне законодавство встановлює вік, який перевищує десять років, для допуску до роботи на фабриках, що не використовують механічної рухової сили і не охоплені індійським Законом про фабрики, вік, встановлений таким чином для допуску до роботи на цих фабриках, замінює десятирічний вік в цілях застосування цього пункту.

2) Діти, які не досягли чотирнадцятирічного віку, не можуть використовуватись на будь-яких непромислових роботах, які компетентні органи влади, після консультації з основними заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, оголошують небезпечними щодо життя, здоров'я або моральності.

3) Національне законодавство встановлює вік, що перевищує десять років, для допуску молоді і підлітків до роботи у торгівлі на рознос на вулицях або в доступних для публіки місцях, до регулярної роботи біля лотків на вулиці або за професіями, пов'язаними з пересуванням по населених пунктах, у тих випадках, якщо умови такої роботи вимагають встановлення такого підвищеного віку.

4) Національне законодавство передбачає заходи для застосування положень цієї статті і, зокрема, передбачає санкції за порушення законодавства, за допомогою якого вводяться в дію положення цієї статті.

5) Компетентні органи влади по закінченні п'ятирічного періоду з дня оприлюднення законодавства, за допомогою якого вводяться в дію положення цієї Конвенції, повністю переглядають положення з метою підвищення меж мінімального віку, приписаних у цій Конвенції, і зазначений перегляд застосовується до всіх положень цієї статті.

2. У разі, якщо в Індії буде прийняте законодавство, що встановлює обов'язкове відвідування школи до чотирнадцятирічного віку, ця стаття припинить застосування і статті 2, 3, 4, 5, 6 і 7 стануть застосовуватися в Індії.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції згідно з положеннями Статуту Міжнародної організації праці надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані в Міжнародному бюро праці.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Як тільки зареєстровані документи про ратифікацію двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, які можуть бути отримані ним згодом від інших членів Організації.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початкове набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення згаданого в попередньому пункті десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період у п'ять років і згодом зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного п'ятирічного періоду в порядку, визначеному в цій статті.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, то ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції тягне за собою автоматично, незалежно від положень статті 13, негайну денонсацію цієї Конвенції без будь-яких умов відносно строку за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності.

2. Починаючи з дати вступу в силу нової, переглядної конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

3. Однак ця Конвенція залишається у всякому разі чинною за формою та змістом стосовно тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували нову, переглядну конвенцію.

Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

* Конвенція переглядалась у 1937 році, в результаті чого була ухвалена Конвенція 60. Після набуття чинності цією Конвенцією Конвенцію 33 закрито для ратифікації.