Директива Ради від 15 грудня 1969 року про наближення законодавств держав-членів стосовно скла кришталевого (69/493/ЄЕС)

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства, зокрема його статтю 100;

Беручи до уваги пропозицію Комісії;

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1);

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету;

Оскільки стосовно використання спеціального опису для продуктів зі скла кришталевого та стосовно пов’язаного з цим зобов’язання щодо складу таких продуктів існують відмінності між правилами певних держав-членів; оскільки такі відмінності стримують торгівлю такими продуктами та можуть призвести до викривлення конкуренції у Співтоваристві;

Оскільки такі перешкоди для формування та належного функціонування спільного ринку можуть бути усунені шляхом ухвалення однакових вимог, що будуть застосовуватися в усіх державах-членах;

Оскільки стосовно описів, встановлених для різних категорій скла кришталевого, та стосовно характеристик таких категорій необхідно ухвалити положення на рівні Співтовариства для захисту як покупців від шахрайства, так і виробників, які дотримуються таких положень;

Оскільки впровадження системи правил Співтовариства вимагає запровадження стандартних методів для визначення хімічних та фізичних властивостей продуктів зі скла кришталевого, що містить описи, встановлені у цій Директиві;

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива застосовується до продуктів, що підпадають під заголовок № 70.13 Спільного митного тарифу.

Держави-члени повинні вживати усіх необхідних кроків для забезпечення того, щоб склад, характеристики виробництва та маркування продуктів, зазначених у статті 1, та усі форми публічної демонстрації таких продуктів відповідали означенням та правилам, встановленим у цій Директиви та у додатках до цієї Директиви.

Держави-члени повинні вжити усіх необхідних кроків для попередження використання описів, зазначених у колонці (b) додатка I, у комерційних цілях для продуктів, які не мають відповідних характеристик, зазначених у колонках (d)-(g) додатка I.

1. Якщо на продукт, на який поширюється дія цієї Директиви, нанесено один або більше описів із перелічених у колонці (b) додатка I, на такий продукт також повинен бути нанесений відповідний ідентифікаційний символ, наведений та описаний у колонках (h) та (i) зазначеного додатка.

2. Якщо торговельна марка, найменування підприємства, або будь-який інший напис, що містить, як основну частину, як прикметник чи як корінь, опис, наведений у колонках (b) та (c) додатка I, або опис, який може бути з ними сплутаний, держави-члени повинні вживати усіх необхідних кроків для забезпечення того, щоб безпосередньо перед такою торговельною маркою, найменуванням або написом дуже помітним способом було зазначено таке:

(a) опис продукту, якщо такий продукт має характеристики, зазначені у колонках (d)-(g) додатка I;

(b) твердження про точний характер продукту, якщо такий продукт не має характеристик, зазначених у колонках (d)-(g) додатка I.

Опис та ідентифікаційні символи, наведені у додатку I, можуть бути наведені на єдиній етикетці.

Лише методи, встановлені у додатку II, повинні використовуватися для верифікації того, що продукти, які містять описи та ідентифікаційні символи, мають відповідні характеристики, що відповідають вимогам у колонках (d)-(g) додатка I.

До продуктів, призначених для експорту зі Співтовариства, не застосовується положення цієї Директиви.

Держави-члени повинні ввести в дію інструменти для забезпечення відповідності цій Директиві впродовж вісімнадцяти місяців з моменту її нотифікації, та повинні негайно проінформувати про такі положення Комісію. Після нотифікації цієї Директиви держави-члени повинні також забезпечити інформування Комісії про будь-які подальші проекти законів, підзаконних нормативно-правових актів або адміністративних положень, які вони мають намір ухвалити у сфері регулювання цієї Директиви, таким чином, щоб вона мала достатньо часу для надання своїх застережень.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

1.1. BaO та PbO

1.1.1. Визначення комбінації BaO + PbO

До платинової миски зважити приблизно 0•5 грама скляного порошку з точністю до 0•0001 грама. Змочіть водою та додайте 10 мілілітрів 15%-го розчину сірчаної кислоти та 10 мілілітрів плавикової кислоти. Нагрійте в піщаній ванній до виділення білого диму. Дайте охолонути та знову додайте 10 мілілітрів плавикової кислоти. Нагрійте знову до виділення білого диму. Дайте охолонути та промийте стінки миски водою. Нагрівайте до повторної появи білого диму. Дайте охолонути, обережно додайте 10 мілілітрів води, потім перекладіть у мензурку ємністю 400 мілілітрів. Ополосніть миску кілька разів 10%-им розчином соляної кислоти та розведіть до 100 мілілітрів тим самим розчином. Кип’ятіть протягом 2-3 хвилин. Лишіть відстоятися на ніч.

Пропустіть через фільтрувальний тигель з пористістю 4, та промийте перший раз 10%-им розчином соляної кислоти, а другий і третій рази - етиловим спиртом. Сушіть одну годину в духовій шафі при температурі 150 °C. Виконайте зважування BaSO4 + PbSO4.

1.1.2. Визначення BaO

До платинової миски зважити приблизно 0•5 грама скляного порошку з точністю до 0•0001 грама. Змочіть водою та додайте 10 мілілітрів плавикової кислоти та 5 мілілітрів перхлоратної кислоти. Нагрійте в піщаній ванній до виділення білого диму.

Дайте охолонути та додайте ще 10 мілілітрів плавикової кислоти. Нагрівайте до повторної появи білого диму. Дайте охолонути та промийте стінки миски дистильованою водою. Нагрійте знову та випаровуйте, поки стане майже сухим. Додайте 50 мілілітрів 10%-го розчину соляної кислоти та трохи підігрійте, щоб сприяти розчиненню. Перекладіть у мензурку 400 мілілітрів та розведіть у 200 мілілітрах води. Доведіть до кипіння та введіть у гарячий розчин струмінь сірководню. Припиніть подавати сірководень щойно на дно мензурки випаде осад сірчистого свинцю. Пропустіть через паперовий фільтр тонкого очищення та промийте холодною водою, насиченою сірководнем.

Доведіть фільтрат до кипіння та потім, якщо необхідно, доведіть об’єм до 300 мілілітрів шляхом випаровування. Додайте у киплячу суміш 10 мілілітрів 10%-го розчину сірчаної кислоти. Зніміть із джерела нагріву та залишіть холонути протягом щонайменше чотирьох годин.

Пропустіть через паперовий фільтр тонкого очищення та промийте холодною водою. Виконайте кальцинування осаду при температурі 1050 °C, після чого зважте BaSO4.

1.2. Визначення ZnO

Після сепарації BaSO4 фільтрат випаровують так, щоб зменшити об’єм до 200 мілілітрів. Нейтралізуйте амонієм за присутності метилового червоного та додайте 20 мілілітрів N/10 соляної кислоти. За допомогою додавання N/10 соляної кислоти або N/10 каустичної соди, залежно від випадку, скоригуйте pH до 2 (pH-метр), та доведіть до випадіння осаду сульфіду цинку в холоді ввівши струмінь сірководню. Дайте чотири години на випадання осаду, потім зберіть його за допомогою паперового фільтра тонкого очищення. Промийте холодною водою, насиченою сірководнем. Розчиніть осад на фільтрі, пропустивши через нього 25 мілілітрів гарячого 10%-го розчину соляної кислоти. Промивайте фільтр кип’ятком до досягнення об’єму 150 мілілітрів. Нейтралізуйте амонієм у присутності лакмусового папірця, потім додайте 1-2 грами твердого уротропіну, щоб буферизувати розчин приблизно до pH 5. Додайте кілька крапель 0•5% водного розчину свіжого приготування ксиленолового помаранчевого та титруйте з N/10 розчином комплексону III до кольорової зміни з рожевого до лимонного крону.

1.3. Визначення K2O

шляхом утворення осаду та зважування тетрафенилборату калію.

у платиновій мисці на водяній бані, а потім - у піщаній бані. Після зникнення густого диму від перхлоратної кислоти (не припиняйте до висихання), розведіть 20-ма мілілітрами гарячої води та 2-3 мілілітрами концентрату HCl.

Перекладіть у градуйовану колбу 200 мілілітрів та доведіть об’єм дистильованою водою.

Реагенти: 6%-ий розчин тетрафенилборату натрію: розведіть 1•5 грами реагенту в 250 мілілітрах дистильованої води. Незначне помутніння, якщо лишається, усуньте шляхом додавання 1 граму гідратованого алюмінію. Збовтуйте протягом п’яти хвилин та профільтруйте, при цьому перші 20 мілілітрів потрібно профільтрувати повторно.

Промивний розчин для осаду: підготуйте невелику кількість калієвої солі шляхом осаджування у розчині приблизно 01 грама KCl до 50 мілілітрів N/10 HCl, у який при сталому перемішуванні влити розчин тетрафенилбурату, до припинення утворення осаду. Профільтруйте через агломерат. Промийте дистильованою водою. Висушіть у сушильній шафі при кімнатній температурі. Додайте 20-30 міліграмів цієї солі у 250 мілілітрів дистильованої води. Час від часу помішуйте. Через тридцять хвилин додайте 0•5-1 грам гідратованого алюмінію. Помішуйте кілька хвилин. Профільтруйте.

Метод виконання: Візьміть аліквотну частину кислотної витяжки, що відповідає приблизно 10 міліграмам K2O. Розведіть приблизно до 100 мілілітрів. Повільно додайте розчин реагенту, приблизно 10 мілілітрів на кожні 5 очікуваних міліграмів K2O, при цьому злегка помішуйте. Дайте відстоятися не більше п’ятнадцяти хвилин, потім профільтруйте через відтарований агломерований тигель із пористістю 3 або 4. Промийте промивним розчином. Просушіть протягом тридцяти хвилин при температурі 120 °C. Коефіцієнт конверсії для K2O становить 0•13143.

1.4. Допустимі відхилення

± 0•1 абсолютного значення для кожного визначення. Якщо аналіз дає значення у межах допустимого відхилення, що є нижчим ніж встановлені ліміти (30, 24 або 10%), враховується середнє значення останніх трьох аналізів. Якщо таке середнє є більшим чи дорівнює 29•95, 23•95 або 9•95 відповідно, вважається, що скло належить до категорії 30, 24 та 10% відповідно.

2.1. Густина

Метод гідростатичного балансу з точністю ± 0•01. Вибірка щонайменше 20 грамів зважується у повітрі, а потім зважується із зануренням у дистильовану воду при температурі 20 °C.

2.2. Індекс рефракції

Індекс вимірюється на рефрактометрі з точністю ± 0•001.

2.3. Мікротвердість

Твердість за Віккерсом вимірюється відповідно до стандарту ASTM E 92-65 (у редакції 1965 року), але з навантаженням 50 грамів та як результат береться середнє з 15 визначень.

(-1) OB № C 108, 19.10.1968, с. 35.