Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012

Спільне рішення повинне бути ухвалене протягом шести місяців після подання органом, що здійснює консолідований нагляд, звіту щодо визначення єдиної підгрупи ліквідності на основі критеріїв, встановлених у статті 8. У разі незгоди протягом шестимісячного періоду, орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен проконсультуватися з Європейським банківським органом (EBA) за вимогою будь-якого з інших відповідних компетентних органів. Орган, що здійснює консолідований нагляд, може консультуватися з Європейським банківським органом (EBA) за власною ініціативою.

Спільне рішення може також встановлювати обмеження щодо розташування чи права власності на ліквідні активи та вимагати мінімальні суми ліквідних активів, які повинні бути у установ, які буде звільнено від застосування положень частини шостої.

Таке спільне рішення оформлюється у вигляді документа з наведенням повністю обґрунтованого рішення, яке орган, що здійснює консолідований нагляд, повинен надати материнській установі підгрупи ліквідності.

2. У разі відсутності спільного рішення протягом шести місяців, кожен компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду на індивідуальній основі ухвалює власне рішення.

Однак, будь-який компетентний орган може протягом шестимісячного періоду звернутися до Європейського банківського органу (EBA) із запитанням щодо дотримання пунктів (a)-(d) статті 8(1). У такому разі Європейський банківський орган (EBA) може здійснити незобов'язальну медіацію відповідно до статті 31(c) Регламенту (ЄС) № 1093/2010, та всі залучені компетентні органи повинні відстрочити ухвалення рішень до отримання результатів незобов'язальної медіації. Якщо протягом медіації компетентні органи не досягнуть згоди протягом трьох місяців, кожен компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду, на індивідуальній основі ухвалює власне рішення з урахуванням пропорційності вигід та ризиків на рівні держави-члена материнської установи та пропорційності вигід та ризиків на рівні держави-члена дочірньої компанії. Питання не передається до EBA після закінчення шестимісячного періоду або після досягнення спільного рішення.

Спільне рішення, зазначене у параграфі 1, та рішення, зазначене у другому підпараграфі цього параграфа, повинні є обов'язковими до виконання.

3. Будь-який відповідний компетентний орган також може протягом шестимісячного періоду консультуватися з Європейським банківським органом (EBA) у разі незгоди щодо умов пунктів (a)-(d) статті 8(3). У такому разі Європейський банківський орган (EBA) може здійснити незобов'язальну медіацію відповідно до статті 31(c) Регламенту (ЄС) № 1093/2010, та всі залучені компетентні органи повинні відстрочити ухвалення рішень до отримання результатів незобов'язальної медіації. Якщо протягом медіації компетентні органи не досягнуть згоди протягом трьох місяців, кожен компетентний орган, відповідальний за здійснення нагляду, на індивідуальній основі ухвалює власне рішення.

1. Дочірні установи повинні застосовувати вимоги, встановлені у статтях 89, 90 та 91, у частинах третій, четвертій і сьомій, а також пов'язані вимоги щодо звітування, встановлені в частині сьомій А, на основі субконсолідованого стану, якщо такі установи або їхня материнська компанія, якщо материнська компанія є фінансовою холдинговою компанією або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу, мають установу або фінансову установу як дочірню компанію у третій країні, або володіють часткою участі у такій компанії.

2. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, дочірні установи можуть вирішити не застосовувати вимоги, встановлені у статтях 89, 90 та 91, у частинах третій, четвертій і сьомій, а також пов'язані вимоги щодо звітування, встановлені в частині сьомій А, на основі субконсолідованого стану, якщо загальні активи та позабалансові позиції дочірніх компаній і участі у третіх країнах становлять менше ніж 10% загальної суми активів і позабалансових позицій дочірньої установи.

Для цілей застосування нагляду на консолідованій основі відповідно до цієї глави, терміни "інвестиційна фірма", "кредитна установа", "фінансова установа" та "установа" також застосовуються до компаній, що мають осідок у третіх країнах, які у випадку, якби вони мали осідок у Союзі, відповідали б за означенням термінам, наведеним у статті 4.

1. Визначення вартості активів та позабалансових позицій здійснюється відповідно до застосовної системи бухгалтерського обліку.

2. Як відступ від параграфа 1, компетентні органи можуть вимагати від установ визначення вартості активів та позабалансових позицій та визначення власних коштів відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, які застосовуються на підставі Регламенту (ЄС) № 1606/2002.

Капітал першого рівня установи складається з суми основного капіталу першого рівня та додаткового капіталу першого рівня установи.

1. Елементи основного капіталу першого рівня установ включають:

(a) інструменти капіталу, за умови що дотримано вимог, встановлених у статті 28 або, якщо застосовно, статті 29;

(b) рахунки премій за акціями, пов'язані з інструментами, зазначеними у пункті (a);

(c) нерозподілений прибуток;

(d) накопичений інший сукупний прибуток;

(e) інші резерви;

(f) фонди гарантування загального банківського ризику.

Елементи, зазначені у пунктах (c)-(f), визнаються основним капіталом першого рівня лише у разі, якщо вони доступні для необмеженого та негайного використання установами для покриття ризиків чи втрат у разі їх настання.

2. Для цілей пункту (c) параграфа 1 установи можуть включати проміжні або річні прибутки до основного капіталу першого рівня до ухвалення установою формального рішення стосовно підтвердження остаточного прибутку чи втрат установи за рік винятково у разі отримання попереднього дозволу від компетентного органу. Компетентний орган надає дозвіл, якщо виконано такі умови:

(a) ці доходи було перевірено особами, незалежними від установи, які відповідають за аудит звітності зазначеної установи;

(b) установа належним продемонструвала компетентному органу, що будь-яку передбачувану плату чи дивіденд було вирахувано з сум цих доходів.

Перевірка проміжних доходів установи або її річних доходів повинна надавати адекватний рівень гарантії в тому, що такі доходи було оцінено відповідно до принципів, визначених у застосовній системі бухгалтерського обліку.

3. Компетентні органи повинні оцінити відповідність випусків інструментів капіталу критеріям, визначеним у статті 28 або, якщо застосовно, статті 29. Установи повинні класифікувати випуски інструментів капіталу як інструменти основного капіталу першого рівня тільки після надання дозволу компетентними органами.

Як відступ від першого підпараграфа, установи можуть класифікувати як інструменти основного капіталу першого рівня подальші випуски форм інструментів основного капіталу першого рівня, для яких вже отримано згаданий дозвіл, за умови що дотримано обох таких умов:

(a) положення, що регулюють такі подальші випуски, по суті є такими самими, що й положення, що регулюють випуски, для яких установи вже отримали дозвіл;

(b) установи завчасно повідомили компетентні органи про подальші випуски та їх класифікацію як інструментів основного капіталу першого рівня.

Компетентні органи повинні провести консультації з Європейським банківським органом (EBA) перед наданням дозволу на нові форми інструментів капіталу, які буде класифіковано як інструменти основного капіталу першого рівня. Компетентні органи повинні належним чином враховувати висновок Європейського банківського органу (EBA), та якщо вони вирішують відійти від такого висновку, вони повинні протягом трьох місяців з моменту отримання висновку EBA надіслати до EBA обґрунтування причин відхилення від отриманого висновку. Цей підпараграф не застосовується до інструментів капіталу, зазначених у статті 31.

На основі інформації, отриманої від компетентних органів, EBA готує, підтримує та публікує перелік усіх форм інструментів капіталу в кожній державі-члені, що кваліфікуються як інструменти основного капіталу першого рівня. Відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Європейський банківський орган (EBA) може здійснювати збір будь-якої інформації щодо інструментів основного капіталу першого рівня, яку він вважатиме необхідною для встановлення відповідності критеріям, визначеним у статті 28 або, якщо застосовно, статті 29 цього Регламенту, та для цілей ведення та оновлення списку, зазначеного у цьому підпараграфі.

Якщо за результатами процесу перегляду, визначеного у статті 80, та якщо існують достатні підтвердження того, що відповідні інструменти капіталу не відповідають або перестали відповідати критеріям, визначеним у статті 28, або, якщо застосовно, статті 29, Європейський банківський орган (EBA) може ухвалити рішення не додавати такі інструменти до списку, зазначеного у четвертому підпараграфі, або вилучити їх з такого списку, залежно від випадку. Європейський банківський орган (EBA) публікує оголошення стосовно таких змін, і таке оголошення повинно також містити позицію відповідного компетентного органу щодо предмету оголошення. Цей підпараграф не застосовується до інструментів капіталу, зазначених у статті 31.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення того, що означає "передбачуваний" у контексті визначення того, чи відбулося вирахування будь-якої передбачуваної плати чи дивіденду.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Елементи основного капіталу першого рівня повинні включати будь-які інструменти капіталу, випущені установою відповідно до регламентованих умов, якщо дотримано такі вимоги:

(a) установа належить до типу, який визначено застосовним національним правом, та яку компетентні органи кваліфікують як одне з такого:

(i) товариство взаємодопомоги;

(ii) кооперативне товариство;

(iii) ощадна установа;

(iv) подібна установа;

(v) кредитна установа, яка перебуває у повній власності однієї з установ, зазначених у пунктах (i)-(iv), та яку відповідний компетентний орган схвалив як таку, що підпадає від дію положень цієї статті, за умови що 100% випущених звичайних акцій кредитної установи прямо або опосередковано перебувають у володінні установи, зазначеної у вказаних пунктах, та протягом періоду тривалості такого володіння;

(b) дотримані умови, викладені у статті 28 або, якщо застосовно, статті 29.

Такі товариства взаємодопомоги, кооперативні товариства або ощадні установи, визнані як такі відповідно до застосовного національного права до 31 грудня 2012 року, повинні вважатися як такі для цілей цієї частини, якщо вони продовжують відповідати критеріям, які були в основі їх визнання.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення умов, відповідно до яких компетентні органи можуть визначати, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню компанії як товариства взаємодопомоги, кооперативного товариства, ощадної установи або подібної установи для цілей цієї частини.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Інструменти капіталу кваліфікують як інструменти основного капіталу першого рівня тільки у разі, якщо вони відповідають усім таким умовам:

(a) інструменти випущено безпосередньо установою з попереднім схваленням з боку власників установи або, якщо дозволено відповідно до застосовного національного права, органом управління установи;

(b) інструменти повністю оплачені та набуття права власності на такі інструменти прямо чи опосередковано не фінансується установою;

(c) інструменти відповідають таким умовам щодо їх класифікації:

(i) їх кваліфіковано як капітал у розумінні статті 22 Директиви 86/635/ЄЕС;

(ii) їх кваліфіковано як власний капітал у розумінні застосовної системи бухгалтерського обліку;

(iii) їх класифіковано як власний капітал для цілей визначення неплатоспроможності внаслідок недостатності балансових активів, якщо це передбачено національним законодавством з питань неплатоспроможності;

(d) інструменти чітко й відокремлено відображені на балансі у фінансовій звітності установи;

(e) інструменти є безстроковими;

(f) основна сума інструментів не може бути зменшена або повернена, крім таких випадків:

(i) ліквідації установи;

(ii) дискреційних викупів інструментів або інших дискреційних способів зменшення капіталу, якщо установа отримала попередній дозвіл компетентного органу відповідно до статті 77;

(g) положення, що регулюють відповідні інструменти, не містять прямої чи непрямої вказівки про те, що основна сума інструментів має чи може бути зменшена або повернена в інших випадках, ніж як у разі ліквідації установи, та сама установа не надає такої вказівки до або на момент випуску інструментів, крім як щодо інструментів, зазначених у статті 27, коли відмова установи від викупу таких інструментів заборонена застосовним національним правом;

(h) інструменти відповідають таким умовам стосовно розподілюваних виплат:

(i) відсутній механізм привілейованого розподілу стосовно порядку розподілу виплат, зокрема стосовно інших інструментів основного капіталу першого рівня, та умови, якими регулюються інструменти, не передбачають привілейованих прав щодо виплати розподілюваних сум;

(ii) розподілювані виплати володільцям інструментів можуть здійснюватися лише за рахунок сум, що підлягають розподілу;

(iii) умови, якими регулюються інструменти, не включають верхню межу або інше обмеження максимального рівня розподілюваних виплат, крім як у разі інструментів, зазначених у статті 27;

(iv) рівень розподілюваних виплат не визначається на основі суми, за яку інструменти було придбано на момент випуску, крім як у разі інструментів, зазначених у статті 27;

(v) умови, якими регулюються інструменти, не містять жодного зобов'язання установи здійснювати розподілювані виплати їхнім володільцям, та установа не має такого зобов'язання з інших підстав;

(vi) невиплата розподілюваних виплат не є подією невиконання зобов'язань з боку установи;

(vii) скасування розподілюваних виплат не накладає жодних обмежень на установу;

(i) порівняно з усіма інструментами капіталу, випущеними установою, інструменти поглинають першу і пропорційно найбільшу частку втрат після їх настання, та кожен інструмент поглинає втрати до тієї ж міри, що й інші інструменти основного капіталу першого рівня;

(j) пріоритетність інструментів у черзі є нижчою за всі інші вимоги у випадку неплатоспроможності або ліквідації установи;

(k) інструменти дають своїм власникам право вимоги щодо залишкової частини активів установи, які, у випадку ліквідації установи та після виплати всіх вимог вищої пріоритетності, є пропорційними до сум таких випущених інструментів та не є фіксованими чи обмеженими верхньою межею, крім як у випадку інструментів капіталу, зазначених у статті 27;

(l) інструменти не є ані забезпеченими, ані предметом гарантії, що підвищує пріоритетність вимоги будь-якого з таких суб'єктів:

(i) установи або її дочірніх компаній;

(ii) материнської компанії установи або її дочірніх компаній;

(iii) материнської фінансової холдингової компанії або її дочірніх компаній;

(iv) холдингової компанії зі змішаною діяльністю або її дочірніх компаній;

(v) фінансової холдингової компанії змішаного типу або її дочірніх компаній;

(vi) будь-якої компанії, що має тісні зв'язки з суб'єктами, зазначеними у пунктах (i)-(v);

(m) інструменти не є предметом будь-якої домовленості договірного або іншого характеру, яка підвищує пріоритетність вимог за інструментами у разі неплатоспроможності або ліквідації.

Умова, зазначена у пункті (j) першого підпараграфа, повинна вважатися виконаною навіть попри те, що інструменти може бути включено до додаткового капіталу першого або другого рівня відповідно до статті 484(3), за умови що їх пріоритетність є еквівалентною.

Для цілей пункту (b) першого підпараграфа, тільки частину інструменту капіталу, що сплачений повністю, допускається кваліфікувати як інструмент основного капіталу першого рівня.

2. Умови, викладені у пункті (i) параграфа 1, повинні вважатися виконаними незважаючи на списання на постійній основі основної суми інструментів додаткового капіталу першого або другого рівня.

Умова, викладена у пункті (f) параграфа 1, повинна вважатися виконаною незважаючи на зниження основної суми інструменту капіталу в рамках процедури врегулювання або як наслідок списання інструментів капіталу, що вимагається органом з врегулювання, відповідальним за установу.

Умова, викладена у пункті (g) параграфа 1, повинна вважатися виконаною незважаючи на положення, якими регулюється інструмент капіталу, у яких прямо чи непрямо визначено, що основна сума інструменту має чи може бути зменшена в рамках процедури врегулювання або як наслідок списання інструментів капіталу, що вимагається органом з врегулювання, відповідальним за установу.

3. Умова, викладена у пункті (h)(iii) параграфа 1, повинна вважатися виконаною незважаючи на багаторазову виплату дивідендів за інструментами, якщо такі багаторазова виплата дивідендів не призводять до розподілу, який, у свою чергу, спричиняє непропорційне навантаження на власні кошти.

Умова, викладена у пункті (h)(v) першого підпараграфа параграфа 1, повинна вважатися виконаною навіть у випадку, якщо дочірня компанія є предметом договору про передавання прибутків та збитків, укладеного зі своєю материнською компанією, відповідно до якого дочірня компанія за результатами підготовки річної фінансової звітності зобов'язана здійснити передавання свого річного результату материнській компанії, якщо при цьому також виконано всі такі умови:

(a) материнська компанія володіє 90% або більше прав голосу та капіталу дочірньої компанії;

(b) материнська компанія та дочірня компанія розташованій в одній і тій самій державі-члені;

(c) договір було укладено для законних цілей, пов'язаних з оподаткуванням;

(d) під час підготовки річної фінансової звітності дочірня компанія має дискрецію знижувати суму розподілюваних виплат шляхом розподілення частини або всіх своїх прибутків до власних резервів або фондів гарантування загального банківського ризику перш ніж здійснювати будь-які платежі на користь своєї материнської компанії;

(e) материнська компанія зобов'язана згідно з договором повністю компенсувати своїй дочірній компанії всі збитки дочірньої компанії;

(f) договором передбачений період для повідомлення, відповідно до якого договір може бути припинено тільки наприкінці звітного року, і таке припинення набуває чинності не раніше, ніж на початку наступного звітного року, із зобов'язанням материнської компанії повністю компенсувати дочірній компанії всі втрати, понесені протягом поточного звітного року, без змін.

Якщо установа уклала договір про передавання прибутків та збитків, вона повинна без затримки повідомити про це компетентний орган та надати компетентному органу копію такого договору. Установа також повинна без затримки повідомити компетентний орган про будь-які зміни до договору про передавання прибутків та збитків та про його припинення. Установа не повинна укладати більше одного договору про передавання прибутків та збитків.

4. Для цілей пункту (h)(i) параграфа 1, диференційовані розподілювані виплати можуть відображати лише диференційовані права голосу. У цьому зв'язку більші розподілювані виплати можуть застосовуватися лише до інструментів основного капіталу першого рівня з меншою кількістю прав голосу або без прав голосу.

5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення:

(a) застосовних форм та природи непрямого фінансування інструментів власних коштів;

(b) чи дійсно та у яких випадках багаторазові розподілювані виплати становлять непропорційне навантаження на власні кошти;

(c) значення привілейованих розподілюваних виплат.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Інструменти капіталу, випущені товариствами взаємодопомоги, кооперативними товариствами, ощадними установами або подібними установами, кваліфікують як інструменти основного капіталу першого рівня тільки у разі, якщо виконано умови, встановлені у статті 28 разом з модифікаціями, що випливають із застосування цієї статті.

2. Стосовно викупу інструментів капіталу повинні бути дотримані такі умови:

(a) крім випадків заборони відповідно до застосовного національного права, установа повинна мати змогу відмовити у викупі інструментів;

(b) якщо відмова установи у викупі інструментів заборонена відповідно до застосовного національного права, положення, якими регулюються інструменти, повинні надавати установі змогу обмежувати їх викуп;

(c) відмова у викупі інструментів або обмеження викупу інструментів, якщо застосовно, не повинна вважатися подією дефолту установи.

3. Інструменти капіталу можуть включати верхню межу або обмеження щодо максимального рівня розподілюваних виплат тільки у разі, якщо така верхня межа або обмеження визначені у застосовному національному праві або статуті установи.

4. Якщо інструменти капіталу надають їх власнику права на резерви установи у разі неплатоспроможності або ліквідації, що обмежені номінальною вартістю інструментів, таке обмеження повинне застосовуватися однаковою мірою до володільців усіх інших інструментів основного капіталу першого рівня, випущених такою установою.

Умова, викладена у першому підпараграфі, застосовується без обмеження можливості товариств взаємодопомоги, кооперативних товариств, ощадних установ або подібних установ визнавати інструменти основного капіталу першого рівня, які не надають власнику прав голосу та які відповідають таким критеріям:

(a) вимоги володільців інструментів без права голосу у випадку неплатоспроможності або ліквідації установи є пропорційними до частки всіх інструментів основного капіталу першого рівня, які представляють такі інструменти без права голосу;

(b) в іншому разі інструменти кваліфікують як інструменти основного капіталу першого рівня.

5. Якщо інструменти капіталу надають своїм власникам право вимоги щодо активів установи у випадку неплатоспроможності або ліквідації, яке обмежується фіксованим розміром або верхньою межею, таке обмеження повинне застосовуватися однаковою мірою до всіх володільців усіх інструментів основного капіталу першого рівня, випущених установою.

6. EBA розробляє проекти технічних стандартів для визначення природи обмежень щодо викупу, необхідних у випадках, коли установам заборонено відмовляти у викупі інструментів власних коштів відповідно до застосовного національного права.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

У випадку, коли інструменти основного капіталу першого рівня припиняють відповідати умовам, встановленим у статті 28 або, якщо застосовно, статті 29, застосовується таке:

(a) такий інструмент негайно втрачає кваліфікацію як інструмент основного капіталу першого рівня;

(b) рахунки премій за акціями, які пов'язані з таким інструментом, негайно втрачають кваліфікацію як елементи основного капіталу першого рівня.

1. У надзвичайних ситуаціях компетентні органи можуть дозволити установам включати до основного капіталу першого рівня інструменти капіталу, які відповідають принаймні умовам, встановленим у пунктах (b)-(e) статті 28(1), якщо дотримано такі умови:

(a) інструменти капіталу випущено після 01 січня 2014 року;

(b) Комісія вважає інструменти капіталу державною допомогою;

(c) інструменти капіталу випущено у контексті заходів рекапіталізації згідно з правилами щодо державної допомоги, які існували на той час;

(d) на інструменти капіталу повністю підписані та ними володіють держава, відповідні органи публічної влади або суб'єкти публічної форми власності;

(e) інструменти капіталу здатні поглинати втрати;

(f) крім інструментів капіталу, зазначених у статті 27, у випадку ліквідації, інструменти капіталу надають своїм власникам право вимоги щодо залишкових активів установи після виплати усіх пріоритетніших вимог;

(g) існують адекватні механізми виходу держави або, якщо застосовно, відповідних органів публічної влади чи суб'єктів публічної форми власності;

(h) компетентний орган надав свій попередній дозвіл та опублікував своє рішення разом з обґрунтуванням такого рішення.

2. На основі обґрунтованого запиту релевантного компетентного органу, та у співробітництві з ним, EBA повинен вважати інструменти капіталу, зазначені у параграфі 1, еквівалентними інструментам основного капіталу першого рівня для цілей цього Регламенту.

1. Установа повинна виключати з будь-якого елементу власних коштів будь-яке збільшення свого власного капіталу відповідно до застосовної системи бухгалтерського обліку, що є результатом сек'юритизованих активів, у тому числі таке:

(a) таке збільшення пов'язане з майбутнім маржинальним доходом, що призводить до утворення прибутку від продажу для установи;

(b) якщо установа є оригінатором сек'юритизації, чистий прибуток, який виникає з капіталізації майбутнього доходу від сек'юритизованих активів, що забезпечує поліпшення кредитної якості для позицій у сек'юритизації.

2. EBA повинен розробити проекти регуляторних технічних стандартів для подальшої деталізації поняття "прибутку від продажу", зазначеного у пункті (a) параграфа 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

1. Установи не повинні включати до будь-якого елементу власних коштів такі елементи:

(a) резерви, оцінені за справедливою вартістю, пов'язані з прибутками або втратами від хеджування грошових потоків фінансових інструментів, які не було оцінено за справедливою вартістю, включно із прогнозованими грошовими потоками;

(b) прибутки або втрати, пов'язані із зобов'язаннями установи, які було оцінено за справедливою вартістю, що виникли в результаті змін власного кредитного становища установи;

(c) прибутки або втрати, оцінені за справедливою вартістю, пов'язані з деривативними зобов'язаннями установи, що виникли в результаті змін власного кредитного ризику установи.

2. Для цілей пункту (c) параграфа 1, установи не повинні компенсувати прибутки або втрати, оцінені за справедливою вартістю, які є результатом кредитного ризику установи, за рахунок прибутків або втрат, які є результатом кредитного ризику їх контрагента.

3. Без обмеження до пункту (b) параграфа 1, установи можуть включати суму прибутків та втрат до їхніх зобов'язань у рамках власних коштів, якщо дотримано таких умов:

(a) зобов'язання мають форму облігацій, відповідно до статті 52(4) Директиви 2009/65/ЄС;

(b) зміни у вартості активів та зобов'язань установи є результатом таких самих змін у власного кредитного становища установи;

(c) існує тісна відповідність між вартістю облігацій, зазначених у пункті (a), та вартістю активів установи;

(d) існує можливість викупу іпотечних кредитів шляхом викупу облігацій, якими фінансуються іпотечні кредити, на ринку або за номінальною вартістю.

4. EBA повинен розробити проекти регуляторних технічних стандартів для визначення поняття "тісна відповідність між вартістю облігацій та вартістю активів", зазначеного у пункті (c) параграфа 3.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 30 вересня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Установи повинні застосовувати вимоги, передбачені статтею 105, до усіх своїх активів, оцінених за справедливою вартістю, під час підрахунку своїх власних коштів, та повинні вирахувати з основного капіталу першого рівня суми будь-яких необхідних додаткових коригувань оцінки.

Крім як у випадку елементів, зазначених у статті 33, установи не повинні здійснювати коригування для вирахування зі своїх власних коштів нереалізованих прибутків чи втрат з активів або зобов'язань, оцінених за справедливою вартістю.

1. Установи повинні вираховувати з елементів основного капіталу першого рівня таке:

(a) втрати за поточний фінансовий рік;

(b) нематеріальні активи, за винятком пруденційно оцінених програмних активів, на вартість яких негативного не випливає врегулювання, неплатоспроможність або ліквідація установи;

(c) відстрочені податкові активи, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах;

(d) для установ, які обчислюють суми зважених на ризик експозицій із використанням підходу на основі внутрішніх рейтингів, від'ємні суми, які є результатом обчислення сум очікуваних втрат, як визначено статтями 158 та 159;

(e) активи пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами на балансі установи;

(f) пряму, непряму та синтетичну участь установи у власних інструментах основного капіталу першого рівня, включно з власними інструментами основного капіталу першого рівня, які установа повинна придбати згідно з дійсним чи умовним зобов'язанням на підставі чинного договірного зобов'язання;

(g) пряму, непряму та синтетичну участь в інструментах основного капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо такі суб'єкти мають взаємне перехресне володіння з установою, і компетентний орган вважає таке володіння спрямованим на штучне збільшення власних коштів установи;

(h) відповідну суму прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи немає значних інвестицій у такі суб'єкти;

(i) відповідну суму прямої, непрямої та синтетичної участі установи в інструментах основного капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора, якщо в установи є значні інвестиції у такі суб'єкти;

(j) суму елементів, яку необхідно вирахувати з елементів додаткового капіталу першого рівня відповідно до статті 56, що перевищує елементи додаткового капіталу першого рівня установи;

(k) суму експозиції наведених нижче елементів, вага ризику яких становить 1250%, якщо установа вираховує таку суму експозиції з суми елементів основного капіталу першого рівня як альтернативу, що застосовується замість ваги ризику 1250%:

(i) істотні частки участі поза фінансовим сектором;

(ii) позиції сек'юритизації, відповідно до пункту (b) статті 244(1), пункту (b) статті 245(1) та статті 253;

(iii) вільні постачання, відповідно до статті 379(3);

(iv) позиції у кошику, щодо яких установа не може визначити вагу ризику відповідно до підходу на основі внутрішніх рейтингів, відповідно до статті 153(8);

(v) експозиції власного капіталу згідно з підходом на основі внутрішніх моделей, відповідно до статті 155(4).

(l) будь-які податкові стягнення, які стосуються елементів основного капіталу першого рівня, які можливо передбачити на момент обчислення, крім випадків, коли установа належним чином коригує суму елементів основного капіталу першого рівня мірою, якою такі податкові стягнення знижують суму, до розміру якої такі елементи можуть використовуватися для покриття ризиків та втрат;

(m) відповідні суми недостатнього покриття непрацюючих експозицій;

(n) для зобов'язання щодо мінімальної вартості, зазначеного у статті 132c(2), будь-яку суму, на яку поточна ринкова вартість паїв або акцій компаній колективного інвестування, що лежить в основі зобов'язання щодо мінімальної вартості, менша за поточну вартість зобов'язання щодо мінімальної вартості і для якої установа ще не визнала зменшення елементів основного капіталу першого рівня.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для уточнення способів застосування вирахувань, зазначених у пунктах (a), (c), (e), (f), (h), (i) і (l) параграфа 1 цієї статті, а також пов'язаних вирахувань, зазначених у пунктах (a), (c), (d) і (f) статті 56 та пунктах (a), (c) і (d) статті 66.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

3. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення типів інструментів капіталу фінансових установ та, за погодженням з європейським наглядовим органом (Європейським органом зі страхування і професійних пенсій) (EIOPA), створеним відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1094/2010 від 24 листопада 2010 року (- 17), страхових і перестрахових компаній третіх країн, а також компаній, виключених зі сфери застосування Директиви 2009/138/ЄС відповідно до статті 4, які підлягають вирахуванню з таких елементів власних коштів:

(a) елементів основного капіталу першого рівня;

(b) елементів додаткового капіталу першого рівня;

(c) елементів другого рівня.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

4. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення способів застосування вирахувань, зазначених у пункті (b) параграфа 1, у тому числі істотності негативного впливу на оцінку, що не викликають пруденційних занепокоєнь.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2020 року.

Комісії делеговано повноваження доповнювати цей Регламент шляхом ухвалення регуляторних технічних стандартів, зазначених у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Установи повинні визначати суму нематеріальних активів, які підлягають вирахуванню, відповідно до такого:

(a) сума, яка підлягає вирахуванню, повинна бути зменшена на суму пов'язаних відстрочених податкових зобов'язань, які було б погашено, якби нематеріальні активи було знецінено або їх визнання було припинено згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку;

(b) сума, яка підлягає вирахуванню, повинна включати гудвіл, включений до визначення вартості значних інвестицій установи;

(c) сума, яка підлягає вирахуванню, повинна бути зменшена на суму бухгалтерської переоцінки нематеріальних активів дочірньої компанії, що є наслідком консолідації дочірніх компаній, пов'язані з особами, іншими ніж компанії, включені до консолідації на підставі глави 2 розділу частини першої.

1. Установи повинні визначити суму відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, яка вимагає вирахування відповідно до статті.

2. Крім випадків, коли дотримано умови, встановлені у параграфі 3, сума відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, повинна бути обчислена без її зменшення на суму пов'язаних відстрочених податкових зобов'язань установи.

3. Сума відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, може бути зменшена на суму пов'язаних відстрочених податкових зобов'язань установи у разі, якщо дотримано такі умови:

(a) згідно із застосовним національним правом суб'єкт має законне право здійснювати взаємозалік поточних податкових активів та поточних податкових зобов'язань;

(b) відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання стосуються податків, які стягуються одним і тим самим податковим органом з одного і того самого оподатковуваного суб'єкта.

4. Пов'язані відстрочені податкові зобов'язання установи, які використовуються для цілей параграфа 3, можуть не включати відстрочених податкових зобов'язань, які зменшують суму нематеріальних активів або активів пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами, що повинні бути вирахувані.

5. Сума пов'язаних відстрочених податкових зобов'язань, зазначених у параграфі 4, повинна бути розподілена між:

(a) відстроченими податковими активами, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах та виникають із тимчасових різниць, які не вираховуються відповідно до статті 48(1);

(b) усіх інших відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах.

Установи повинні розподіляти пов'язані відстрочені податкові зобов'язання відповідно до пропорційних часток відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, представлених елементами, зазначеними у пунктах (a) і (b).

1. Такі елементи не підлягають вирахуванню з власних коштів, та до них повинна застосовуватися вага ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, у відповідних випадках:

(a) переплати податків, сплачені установою, за поточний рік;

(b) податкові збитки установи за поточний рік, перенесені на минулі роки, що дають їм право на подання вимоги або заявки щодо їх повернення до центрального уряду, регіонального уряду або місцевого податкового органу.

2. Відстрочені податкові активи, що не ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, повинні бути обмежені відстроченими податковими активами, які було створено до 23 листопада 2016 року та які утворилися у зв'язку з тимчасовими різницями, якщо дотримано всі такі вимоги:

(a) у випадку, коли установа при формальному затвердженні своєї річної фінансової звітності фіксує втрату, або у випадку ліквідації чи неплатоспроможності установи їх автоматично та в обов'язковому порядку замінюють на податковий кредит;

(b) установа здатна, відповідно до застосовного національного податкового права, компенсувати за рахунок податкового кредиту, зазначеного у пункті (a), будь-яке податкове зобов'язання установи або будь-якої іншої компанії, яка входить до тієї самої консолідації, що й установа, для податкових цілей відповідно до зазначеного права, або будь-якої іншої компанії, яка підлягає нагляду на консолідованій основі, згідно з главою 2 розділу II частини першої;

(c) якщо сума податкових кредитів, зазначених у пункті (b), перевищує обсяг податкових зобов'язань, зазначених у тому ж пункті, будь-яке таке перевищення без затримки заміняється на пряму вимогу до центрального уряду держави-члена, у якій установу засновано.

Якщо виконано умови, викладені у пунктах (a), (b) і (c), установи повинні застосовувати до відстрочених податкових активів вагу ризику 100%.

Сума, яка підлягає вирахуванню відповідно до пункту (d) статті 36(1), не повинна зменшуватися шляхом збільшення рівня відстрочених податкових активів, що ґрунтуються на отриманні прибутків у майбутніх періодах, або інших додаткових податкових ефектів, які могли б виникнути, якби резерви призводили до підвищення рівня очікуваних втрат згідно з секцією 3 глави 3 розділу II частини третьої.

1. Для цілей пункту (e) статті 36(1), сума активів пенсійного фонду із заздалегідь визначеними виплатами повинна бути зменшена на:

(a) суму будь-якого пов'язаного відстроченого податкового зобов'язання, яке було б погашено, якби активи було знецінено або їх визнання було припинено згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку;

(b) суму активів у пенсійному фонді із заздалегідь визначеними виплатами, який установа може використовувати необмежено, за умови отримання установою попереднього дозволу від компетентного органу.

Зазначеним активам, використаним з метою зменшення суми, що підлягає вирахуванню, присвоюють вагу ризику відповідно до глави 2 або 3 розділу II частини третьої, у відповідних випадках.

2. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення критеріїв, відповідно до яких компетентний орган повинен дозволяти установам зменшувати суми активів у пенсійних фондах із заздалегідь визначеними виплатами, як зазначено у пункті (b) параграфа 1.

EBA повинен надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 липня 2013 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.

Для цілей пункту (f) статті 36(1), установи повинні обчислювати пакети акцій у власних інструментах основного капіталу першого рівня на основі довгих брутто-позицій, із застосуванням таких виключень:

(a) установи можуть здійснювати обчислення розміру пакетів акцій у власних інструментах основного капіталу першого рівня на основі довгої нетто-позиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) довга та коротка позиції є однією і тією самою базисною експозицією та короткі позиції не включають ризиків контрагента;

(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;

(b) установи визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах основного капіталу першого рівня, включених до таких індексів;

(c) установи можуть здійснити взаємозалік довгих брутто-позицій у власних інструментах основного капіталу першого рівня, що є результатом від пакетів акцій індексованих цінних паперів, та коротких позицій у власних інструментах основного капіталу першого рівня, що є результатом від коротких позицій у базисних індексах, в тому числі якщо такі короткі позиції включають ризики контрагента, за умови що дотримано обидві такі умови:

(i) довгі та короткі позиції включені в одні й ті самі базисні індекси;

(ii) або як довгі, так і короткі позиції входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля.

Для цілей вирахування, вважається, що існує значна інвестиція в суб'єкт фінансового сектора у разі, якщо виконано будь-яку з таких умов:

(a) установа володіє більше ніж 10% інструментів основного капіталу першого рівня, випущених таким суб'єктом;

(b) установа має тісні зв'язки з таким суб'єктом та володіє інструментами основного капіталу першого рівня, випущеними таким суб'єктом;

(c) установа володіє інструментами основного капіталу першого рівня, випущеними таким суб'єктом, та суб'єкт не включено до консолідації згідно з главою 2 розділу II частини першої, проте його включено до тієї самої консолідації бухгалтерського обліку, що й установу, для цілей фінансової звітності згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку.

Установи повинні здійснювати вирахування, зазначені у пунктах (g), (h) та (i) статті 36(1), відповідно до зазначених нижче положень:

(a) пакети акцій в інструментах основного капіталу першого рівня та в інших інструментах капіталу суб'єктів фінансового сектора повинні обчислюватися на основі довгих брутто-позицій;

(b) для цілей вирахування страхові власні кошти першого рівня повинні розглядатися як пакети акцій в інструментах основного капіталу першого рівня.

Установи повинні здійснювати вирахування згідно з вимогами пунктів (h) та (i) статті 36(1) відповідно до таких положень:

(a) вони можуть здійснювати обчислення прямої, непрямої та синтетичної участі в інструментах основного капіталу першого рівня суб'єктів фінансового сектора на основі довгої нетто-позиції в одній і тій самій базисній експозиції, за умови що виконано обидві такі умови:

(i) дата закриття короткої позиції або така сама, або є пізнішою за дату закриття довгої позиції або залишок строку до закриття короткої позиції становить принаймні один рік;

(ii) або як довга позиція, так і коротка позиція входять до торгового портфеля, або як довгі, так і короткі позиції входять до неторгового портфеля;

(b) вони визначають суму, що підлягає вирахуванню, прямої, непрямої та синтетичної участі в індексованих цінних паперах шляхом обчислення базисної експозиції у власних інструментах капіталу суб'єктів фінансового сектора у таких індексах.

1. Для цілей пункту (h) статті 36(1), установи повинні здійснювати обчислення відповідної суми, яка підлягає вирахуванню, шляхом множення суми, зазначеної у пункті (a) цього параграфа, на коефіцієнт, отриманий у результаті обчислення, передбаченого пунктом (b) цього параграфа:

(a) агрегована сума, на яку пряма, непряма та синтетична участь установи в інструментах основного капіталу першого рівня, додаткового капіталу першого рівня та додаткового капіталу другого рівня суб'єктів фінансового сектора, в яких установа не має значних інвестицій, перевищує 10% агрегованої суми елементів основного капіталу першого рівня установи, обчислених після застосування таких елементів основного капіталу першого рівня: