Регламент Комісії (ЄС) № 1010/2009 від 22 жовтня 2009 року про детальні правила імплементації Регламенту Ради (ЄС) № 1005/2008 про створення системи Співтовариства для запобігання, стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства

Як відступ від статті 6(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, судна, які вивантажують види продуктів рибальства, вказані в додатку І до цього Регламенту, повинні надавати попереднє повідомлення за 4 години.

1. Форма попереднього повідомлення, зазначена в статті 6(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, наведена у додатку IIA до цього Регламенту.

2. Якщо всі вилови супроводжуються підтвердженим сертифікатом походження риби, тоді може буде використана спрощена форма попереднього повідомлення, наведена в додатку IIB.

1. Форма декларації про попереднє вивантаження, зазначена у статті 8(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, повинна бути такою, як наведено в додатку IIIА до цього Регламенту.

2. Форма декларації про попереднє перевантаження, зазначена у статті 8(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, повинна бути такою, як наведено в додатку IIIB до цього Регламенту.

3. Риболовне судно третьої країни може подати декларацію про попереднє вивантаження або про попереднє перевантаження в електронному форматі, якщо держава-член, чиї призначені порти для вивантаження або об’єкти для перевантаження воно має намір використовувати, та держава прапора погодились на електронний обмін даними.

4. Якщо інше не передбачено у договорі, зазначеному в параграфі 3, риболовне судно третьої країни повинно подати декларацію про попереднє вивантаження або про попереднє перевантаження:

(a) офіційною мовою держави-члена місця вивантаження або перевантаження; або

(b) англійською мовою, якщо це приймається державою-членом місця вивантаження або перевантаження.

5. Декларацію про попереднє вивантаження або попереднє перевантаження подають щонайменше за 4 години до передбачуваного часу вивантаження або перевантаження.

Контрольні показники для інспектування в портах, зазначені у статті 9(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, складаються з таких критеріїв:

(a) відповідні види риби підпадають під дію заходів з управління або відновлення рибних запасів;

(b) риболовне судно підозрюється у невиконанні застосовних положень про VMS, відповідно до глави IV Регламенту Комісії (ЄС) № 2244/2003 від 18 грудня 2003 року про детальні положення щодо супутникових систем моніторингу риболовних суден (-1);

(c) риболовне судно не проходило контрольні перевірки з боку держави-члена порту протягом останніх 3-ох місяців;

(d) риболовне судно не проходило контрольні перевірки з боку держави-члена порту протягом останніх 6-ти місяців;

(e) риболовне судно не входить до списку установ, з яких дозволений імпорт визначених продуктів тваринного походження, як викладено у статті 12 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 854/2004 (-2);

(f) ввезення, вивезення або торгівля продуктами рибальства, отриманими з видів високої комерційної цінності;

(g) впровадження нових видів продуктів рибальства або відкриття нових структур торгівлі;

(h) невідповідності між структурами торгівлі та відомою риболовною діяльністю держави прапора, зокрема щодо видів, обсягів або характеристик її рибопромислового флоту;

(i) невідповідності між структурами торгівлі та відомою діяльністю третьої країни, пов'язаною з рибальством, зокрема стосовно характеристик її переробної галузі або її торгівлі продуктами рибальства;

(j) структура торгівлі не виправдана з точки зору економічних критеріїв;

(k) залучення новоствореного суб'єкта господарювання;

(l) істотне та раптове збільшення обсягів торгівлі певним видом риби;

(m) подання копій сертифікатів походження риби, які супроводжують заяви про переробку, згідно з додатком IV Регламенту (ЄС) № 1005/2008, наприклад, якщо вилов був розподілений під час виробництва;

(n) попереднє повідомлення, яке вимагається відповідно до статі 6 Регламенту (ЄС) № 1005/2008, не було передано вчасно або інформація в ньому неповна;

(o) невідповідності між даними про вилов, заявленими суб'єктом господарювання, та іншою інформацією, доступною компетентному органу;

(p) судно або власник судна, що підозрюються в участі на даний час або в минулому в ННН-рибальстві;

(q) судно нещодавно змінило назву, прапор або реєстраційний номер;

(r) держава прапора не надала повідомлення відповідно до статі 20 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 або існує інформація про можливі порушення при перевірці справжності сертифікатів походження риби відповідною державою прапора (наприклад, втрата, викрадення чи підробка штампів або печатки підтвердження справжності від компетентного органу);

(s) імовірні недоліки в системі контролю держави прапора;

(t) відповідні суб'єкти господарювання, які вже були залучені до участі в незаконній діяльності, що становить потенційний ризик стосовно ННН-рибальства;

(u) риболовному судну був заборонений в’їзд або використання порту відповідно до Угоди про заходи держав порту для запобігання, стримування та ліквідації незаконного, непідзвітного та нерегульованого рибальства, укладеної в рамках Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).

Стосовно пунктів (с) і (d) першого параграфа, держави-члени повинні негайно звітувати Комісії про назву та прапор перевіреного судна третьої країни та про дату інспектування. Комісія надає цю інформацію іншим державам-членам.

_______________

(-1) OВ L 333, 20.12.2003, с. 17.

(-2) OВ L 226, 25.06.2004, с. 83.

1. Держави-члени повинні звітувати про застосування контрольних показників, зазначених у статті 4, у своєму звіті, який передається Комісії кожні два роки, згідно зі статтею 55(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. На підставі таких звітів та власних спостережень Комісія проводить оцінювання та можливе коригування контрольних показників.

1. Цю статтю застосовують до риболовних суден третіх країн:

(a) із габаритною довжиною менше 12 метрів без буксируваних рибальських снастей та знаряддя; або

(b) із габаритною довжиною менше 8 метрів з буксируваними рибальськими снастями та знаряддям; або

(c) без суднової надбудови; або

(d) місткістю менше 20-ти виміряних брутто-реєстрових тон.

2. Вилови з риболовних суден третіх країн, зазначених у параграфі 1, які вивантажуються тільки у державі прапора таких суден та які разом утворюють одне відправлення, можуть супроводжуватися спрощеним сертифікатом походження риби замість сертифікату походження риби, зазначеного у статті 12 Регламенту (ЄС) № 1005/2008. Спрощений сертифікат походження риби повинен містити всю інформацію, зазначену у зразку, представленому в додатку IV до цього Регламенту, справжність якого повинна бути підтверджена органом публічної влади держави прапора, що має необхідні повноваження для підтвердження точності інформації.

2. Підтвердження справжності спрощеного сертифікату походження риби експортер відправлення запитує після подання органу публічної влади всієї інформації, зазначеної у зразку, представленому в додатку IV.

1. Системи документації походження риби, прийняті регіональними організаціями з управління рибальством, перелічені у частині І додатка V до цього Регламенту, повинні бути визнані для цілей статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008 такими, що відповідають вимогам такого Регламенту без додаткових умов.

2. Системи документації походження риби, прийняті регіональними організаціями з управління рибальством, перелічені у частині II додатка V до цього Регламенту, повинні бути визнані для цілей статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008 такими, що відповідають вимогам такого Регламенту з урахуванням додаткових умов.

Як відступ від статті 16(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, сертифікати походження риби для імпорту відправлень продуктів рибальства засобами транспортування, зазначеними в додатку VI до цього Регламенту, повинні подаватися в коротші терміни, встановлені в такому додатку.

Суб єкти господарювання можуть, після подання заявки, отримати сертифікат схваленого суб'єкта господарювання (далі - "сертифікат ССГ") для цілей статті 16 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 лише у випадку, якщо вони:

(a) володіють сертифікатом уповноваженого суб'єкта господарювання (далі - "сертифікат УСГ") відповідно до Регламенту Комісії (ЄЕС) № 2454/93 (-3) (далі - "Імплементаційні правила Митного кодексу Співтовариства"); і

(b) задовольняють критерії, встановлені у статті 16(3)(a)-(g) Регламенту (ЄС) № 1005/2008 та детально викладені у статтях 10-13 цього Регламенту.

_______________

(-3) OВ L 253, 11.10.1993, с. 1.

1. Достатня кількість та обсяг операцій з імпорту, зазначених у статті 16(3)(b) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, мають бути досягнуті в державі-члені створення.

2. Кожна держава-член повинна визначити мінімальний поріг кількості та обсягу операцій з імпорту та повідомити їх Комісії.

1. Довідку про виконання вимог щодо збереження та управління рибними ресурсами, зазначену у статті 16(3)(с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, вважають належною, якщо протягом останніх трьох років, що передують поданню заяви, заявник:

(a) не вчинив серйозного порушення правил спільної політики щодо рибальства;

(b) не вчинив повторних порушень правил спільної політики щодо рибальства;

(c) прямо чи опосередковано не брав участі в ННН-рибальстві та не підтримував діяльність суден чи суб'єктів господарювання, які залучені до ННН-рибальства, або щодо яких на даний час ведеться розслідування з цього питання;

(d) прямо чи опосередковано не брав участі в діяльності та не підтримував діяльність суден, включених до затвердженого РОУР списку суден, що займаються ННН-рибальством;

2. Незважаючи на параграф 1, довідку про виконання вимог щодо збереження та управління рибними ресурсами можна вважати належною, якщо компетентний орган держави-члена вважає вчинене заявником порушення:

(a) незначним; і

(b) кількісно неістотним по відношенню до кількості чи розміру пов’язаних з імпортом операцій, проведених заявником.

Систему управління сертифікатами походження риби та, якщо це доречно, документами про переробку, як зазначено у статті 16(3)(d) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, вважають задовільною, якщо вона забезпечує:

(a) опрацювання сертифікатів походження риби, пов’язаних з торгівлею продуктами рибальства;

(b) архівацію документів та інформації заявника; та

(c) захист інформації від втрати.

Виробничі потужності заявника, як зазначено у статті 16(3)(е) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, вважають відповідними, якщо вони:

(a) запобігають неавторизованому доступу до складських приміщень, майданчиків для комплектування вантажів перед відправкою, завантажувально-розвантажувальних доків та вантажних ділянок;

(b) забезпечують переробку продуктів рибальства, включаючи захист від фальсифікації вантажних одиниць;

(c) забезпечують опрацювання ліцензій на імпорт та/або експорт, що пов’язані із заборонами та обмеженнями, та для визрізнення продуктів рибальства, які регулюються сертифікатом походження риби, від продуктів рибальства, які не регулюються сертифікатом походження риби.

1. Заяву на видачу сертифіката ССГ подають до компетентного органу держави-члена, на території якої створений імпортер, відповідно до зразка, викладеного в додатку VII.

2. Заява має включати записи та документацію, що дозволяє компетентному органу держави-члена перевірити та простежити дотримання критеріїв, встановлених у статтях 9-13 цього Регламенту, включно із копією сертифіката УСГ, виданого відповідно до Імплементаційних правил Митного кодексу Співтовариства. Заявники подають необхідні дані компетентному органу держави-члена.

3. Якщо частина відповідних записів та документації зберігається в іншій державі-члені, застосовують консультаційну процедуру, зазначену у статті 17.

4. Якщо компетентний орган держави-члена встановлює, що заява не містить всієї необхідної інформації, він протягом 30 календарних днів з моменту отримання заяви повинен направити заявнику запит про надання відповідної інформації.

5. Якщо орган отримав всю необхідну інформацію, він повинен поінформувати заявника про те, що заява вважається повністю оформленою, вказавши дату, з якої починається відлік строку, встановленого у статті 18(2) цього Регламенту.

6. Суб'єкт господарювання, якому було присвоєно статус схваленого суб'єкта господарювання в одній державі-члені, при поданні заяви на отримання такого ж самого статусу в наступній державі-члені, повинен додати копію сертифіката ССГ, виданого першою державою-членом.

Заява, зазначена у статті 14, не буде прийнята у наступних випадках:

(a) якщо заява не відповідає статті 14; або

(b) якщо заява подається протягом трьох років після скасування сертифікату ССГ, зазначеного в пунктах (а), (b) та (d) статті 27(1).

1. Орган держави-члена, що видає сертифікат, перевіряє, чи дотримані критерії, встановлені у статтях 9-13. Розгляд та його результати документуються компетентним органом держави-члена.

2. Якщо заявник має "сертифікат УСГ - охорона і безпека" або "сертифікат УСГ - спрощення митних процедур/охорона і безпека", як зазначено у статті 14(a) Імплементаційних правил Митного кодексу Співтовариства, критерії, встановлені у статті 13, не потрібно перевіряти.

3. У випадках, коли заявнику попередньо було присвоєно статус схваленого суб'єкта господарювання в іншій державі-члені, орган видачі сертифіката перевіряє, чи дотримані наступні критерії:

(a) критерії, викладені у статтях 12 та 13;

(b) необов’язково, критерії, викладені у статтях 10 та 11;

4. Орган видачі сертифіката може прийняти висновки, надані експертом у відповідних галузях, зазначених у статтях 12 та 13, стосовно критеріїв, зазначених в цих статтях. Експерт в жодному разі не повинен бути пов’язаний із заявником.

1. Орган видачі сертифіката повинен консультуватися з компетентними органами інших держав-членів, якщо неможливо перевірити відповідність одному або декільком критеріям, встановленим в статтях 9-13, через відсутність інформації або через неможливість її перевірити. Компетентні органи держав-членів, з якими консультуються, повинні надати відповідь протягом 60 календарних днів, починаючи з дати отримання повідомлення про запит інформації від органу держави-члена, що видає сертифікат.

2. Якщо компетентний орган, з яким консультуються, не надає відповіді протягом встановленого терміну у 60 календарних днів, зазначеного у параграфі 1, орган видачі сертифіката може припустити, що заявник відповідає критеріям, щодо яких була проведена консультація.

1. Орган видачі сертифіката повинен видавати сертифікат ССГ відповідно до зразка, представленого в додатку VIII.

2. Сертифікат ССГ повинен бути виданий протягом 90 календарних днів, починаючи з дати отримання всієї необхідної інформації відповідно до статті 14.

3. Період у 90 календарних днів, передбачений у параграфі 2, може бути подовжений на один додатковий період у 30 календарних днів, якщо компетентний орган не може вкластися в цей термін. У таких випадках, компетентний орган держави-члена повинен до закінчення періоду, зазначеного в параграфі 2, поінформувати заявника про причини такого подовження.

4. Період, передбачений у параграфі 2, також може бути подовжено, якщо під час перевірки відповідності критеріям, встановленим у статтях 9-13, заявник здійснює коригування для задоволення цих критеріїв та повідомляє їх компетентному органу;

1. Якщо результат перевірки, проведеної відповідно до статей 16 та 17, імовірно призведе до відхилення заяви, тоді орган видачі сертифіката повідомляє заявнику про висновки та надає йому можливість відреагувати протягом 30 календарних днів перед тим, як відхилити заяву. Таким чином, період, встановлений у параграфі 2, повинен бути призупинений.

2. Якщо заява відхиляється, компетентний орган повинен поінформувати заявника про причини, на підставі яких було прийняте це рішення. Рішення про відхилення заяви повідомляють заявнику протягом строків, встановлених у параграфах 2, 3 та 4 статті 18 та параграфі 1 цієї статті.

3. Орган видачі сертифіката повинен якнайшвидше поінформувати Комісію про відхилення заяви. Комісія оприлюднює таку інформацію компетентним органам інших держав-членів через електронні засоби зв’язку.

1. Після того, як власник сертифіката ССГ повідомив компетентному органу держави-члена про прибуття продуктів рибальства, цей орган може перед прибуттям відправлення до такої держави-члена повідомити схваленого суб'єкта господарювання, якщо в результаті аналізу ризиків згідно зі статтею 17 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 це відправлення було обране для подальшої перевірки. Таке повідомлення повинно надаватися лише у випадку, коли це не ставить під загрозу проведення перевірки.

2. Власник сертифіката ССГ повинен проходити меншу кількість фізичних та документальних перевірок, ніж інші імпортери, якщо тільки компетентний орган держави-члена не вирішить інакше для того, щоб врахувати конкретний ризик або проконтролювати виконання зобов’язань, викладених в іншому законодавстві Співтовариства.

3. Якщо, після проведення аналізу ризиків, компетентний орган держави-члена обирає для подальшої перевірки відправлення, яке супроводжується сертифікатом походження риби, поданим схваленим суб'єктом господарювання, він повинен провести необхідні перевірки в першочерговому порядку. Якщо схвалений суб'єкт господарювання вимагає цього, та за погодженням із компетентним органом відповідної держави-члена, такі перевірки можуть проводитись в іншому місці, ніж місцезнаходження офісу компетентного органу держави-члена.

1. Сертифікат ССГ набирає чинності на десятий робочий день після дати його видачі. Строк його дії не повинен бути обмеженим.

2. Сертифікат ССГ дійсний тільки на території держави-члена органу, що видав сертифікат.

3. Компетентні органи повинні стежити за дотриманням критеріїв, встановлених у статтях 9-13.

4. У випадку, якщо сертифікат ССГ виданий заявнику, що був створений менш ніж три роки тому, необхідно здійснювати ретельний контроль протягом першого року після видачі.

5. Повторне оцінювання відповідності критеріям, зазначеним у статтях 9-13, здійснюється органом, що видав сертифікат, у таких випадках:

(a) внесення істотних змін до відповідного законодавства Співтовариства;

(b) наявність обґрунтованої вказівки на те. що схвалений суб'єкт господарювання більше не дотримується відповідних критеріїв.

6. Стаття 16(4) застосовується до повторного оцінювання.

7. Орган видачі сертифіката повинен якнайшвидше поінформувати Комісію про результати повторного оцінювання. Комісія оприлюднює таку інформацію компетентним органам усіх держав-членів через електронні засоби зв’язку.

1. Статус схваленого суб'єкта господарювання призупиняється органом, що видав сертифікат, у наступних випадках:

(a) при виявленні невідповідності критеріям, встановленим у статтях 9-13;

(b) коли компетентні органи держави-члена мають достатньо підстав вважати, що схвалений суб'єкт господарювання вчинив дію, що призводить до ініціювання судового провадження та пов’язана з порушенням правил спільної політики щодо рибальства або положень Регламенту (ЄС) № 1005/2008;

(c) коли статус уповноваженого суб'єкта господарювання був призупинений згідно з Імплементаційними правилами Митного кодексу Співтовариства;

(d) коли схвалений суб'єкт господарювання просить про призупинення, оскільки він тимчасово неспроможний дотримуватися будь-якого з критеріїв, встановлених у статтях 9-13.

2. Перед ухваленням рішення відповідно до параграфа 1(a), (b) та (с) компетентні органи держави-члена повинні повідомити про свої висновки відповідному суб'єкту господарювання. Суб'єкти господарювання мають право висловити свою точку зору протягом 30 календарних днів, починаючи з дати отримання повідомлення.

3. Проте якщо це необхідно для збереження природи або зниження рівня загрози заходам зі збереження певного запасу чи запасів, призупинення здійснюється негайно. Орган, що здійснює призупинення, повинен негайно поінформувати Комісію для того, щоб інші держави-члени мали змогу вжити відповідних заходів.

4. Призупинення, зазначене в параграфі 1, набирає чинності з наступного дня після повідомлення про нього схваленому суб'єкту господарювання. Призупинення, однак, не повинно вплинути на будь-яку процедуру імпорту, яка вже була розпочата до дати призупинення, але ще не була завершена.

1. У випадку, зазначеному в пункті (а) статті 22(1), якщо схвалений суб'єкт господарювання не врегульовує ситуацію протягом періоду, вказаного в параграфі 2 зазначеної статті, статус схваленого суб'єкта господарювання призупиняється на 30 календарних днів. Компетентний орган держави-члена повинен негайно повідомити про призупинення суб'єкту господарювання та компетентним органам інших держав-членів.

2. Якщо відповідному суб'єкту господарювання не вдалося врегулювати ситуацію протягом періоду призупинення у 30 календарних днів, зазначеного у параграфі 1, але він може надати докази того, що умови можуть бути виконані при подовженні періоду призупинення, орган видачі сертифіката призупиняє статус схваленого суб'єкта господарювання на наступні 30 календарних днів. Компетентні органи інших держав-членів повинні бути поінформовані про таке подовження періоду призупинення.

3. Якщо відповідний суб'єкт господарювання впродовж періоду, викладеного у параграфах 1 або 2, вжив необхідних заходів для дотримання критеріїв, встановлених у статтях 9-13, орган видачі сертифіката повинен скасувати призупинення та поінформувати відповідного суб'єкта господарювання та Комісію. Призупинення може бути скасоване до закінчення строку, встановленого в параграфах 1 чи 2.

1. У випадку, зазначеному в пункті (b) статті 22(1), орган видачі сертифіката повинен призупинити статус схваленого суб'єкта господарювання на період існування провадження. Він повинен повідомити про це схваленому суб'єкту господарювання. Повідомлення також надсилають компетентним органам інших держав-членів.

2. Проте компетентний орган держави-члена може вирішити не призупиняти статус схваленого суб'єкта господарювання, якщо він вважає порушення кількісно неістотним по відношенню до кількості чи розміру пов’язаних з імпортом операцій, проведених таким оператором.

У випадку, зазначеному в пункті (с) статті 22(1), орган видачі сертифіката повинен призупинити статус схваленого суб'єкта господарювання до того часу, поки не буде знято призупинення зі статусу уповноваженого суб’єкта господарювання. Він повинен повідомити про це схваленому суб’єкту господарювання. Він також повинен повідомити компетентні органи інших держав-членів.

1. У випадку, зазначеному у статті 22(l)(d), схвалений суб'єкт господарювання повинен повідомити орган видачі сертифіката про свою тимчасову нездатність дотримуватися критеріїв, встановленим у статтях 9-13, із зазначенням дати, коли ці критерії будуть знову дотримані. Схвалений суб'єкт господарювання також повинен повідомити орган видачі сертифіката про будь-які заплановані заходи та їх часові рамки.

2. Орган видачі сертифіката направляє повідомлення Комісії та компетентним органам інших держав-членів.

3. Якщо схвалений суб'єкт господарювання не зможе врегулювати ситуацію протягом періоду, вказаного в його повідомленні, орган видачі сертифіката може надати обґрунтоване подовження такого строку, за умови, що схвалений суб'єкт господарювання діяв сумлінно. Рішення про подовження строку повідомляється Комісії та компетентним органам інших держав-членів.

1. Сертифікат ССГ скасовують в таких випадках:

(a) якщо схвалений суб'єкт господарювання не вживає необхідних заходів для того, щоб відповідати критеріям, встановленим у статтях 9-13 згідно зі статтею 23(3);

(b) якщо було встановлено, що схвалений суб'єкт господарювання вчинив серйозне порушення або повторні порушення, пов’язані з правилами спільної політики щодо рибальства, або положень Регламенту (ЄС) № 1005/2008, і не існує подальшого права на оскарження;

(c) якщо схвалений суб'єкт господарювання не вживає необхідних заходів для того, щоб відповідати критеріям, встановленим у статтях 9-13 згідно зі статтею 26;

(d) якщо був скасований статус уповноваженого суб'єкта господарювання, присвоєний згідно з Імплементаційними правилами Митного кодексу Співтовариства;

(e) на вимогу схваленого суб'єкта господарювання.

2. У випадку, зазначеному в пункті (b) параграфа 1, компетентний орган може вирішити не скасовувати сертифікат ССГ, якщо порушення є кількісно неістотними по відношенню до кількості чи розміру пов’язаних з імпортом операцій, проведених таким суб'єктом господарювання.

3. Скасування набуває чинності з наступного дня після його повідомлення схваленому суб'єкту господарювання.

4. Орган видачі сертифіката повинен негайно поінформувати Комісію про скасування сертифіката ССГ.

1. Схвалений суб'єкт господарювання повинен інформувати орган видачі сертифіката про всі фактори, що виникають після отримання сертифіката, які можуть вплинути на його дійсність.

2. Вся відповідна інформація, наявна у органа видачі сертифіката стосовно схвалених ним суб'єктів господарювання, повинна на вимогу надаватися Комісії та компетентним органам інших держав-членів, де схвалені суб'єкти господарювання здійснюють пов’язану з імпортом діяльність.

1. Комісія та компетентні органи у всіх державах-членах повинні зберігати протягом трьох років або довше згідно з національними правилами та мати доступ до наступної інформації:

(a) передані електронними засобами дані заяв;

(b) сертифікати ССГ та, де це застосовно, внесення змін до цих сертифікатів або їх скасування, чи призупинення статусу схваленого суб'єкта господарювання.

2. Інформаційна система ННН-рибальства, зазначена у статті 51 Регламенту (ЄС) № 1005/2008, може бути використана як для процесу обміну інформацією та комунікації між компетентними органами, так і для інформування Комісії та суб'єктів господарювання, як передбачено в цій главі.

3. Список схвалених суб'єктів господарювання може бути оприлюднений широкому загалу Комісією через Інтернет за умови отримання попередньої згоди відповідних схвалених суб'єктів господарювання. Список повинен оновлюватися.

1. Держави-члени повинні включати інформацію про застосування системи схвалених суб'єктів господарювання, встановленої в цій главі, у своєму звіті, який передається Комісії кожні два роки згідно зі статтею 55(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. На підставі таких звітів та власних спостережень Комісія проводить оцінювання та можливе коригування системи схвалених суб'єктів господарювання.

Перевірки, спрямовані на забезпечення дотримання положень Регламенту (ЄС) № 1005/2008, як зазначено у статті 17 такого Регламенту, необхідно зосереджувати на ризиках, визначених на підставі таких критеріїв Співтовариства:

(a) ввезення, вивезення або торгівля продуктами рибальства, отриманими з видів високої комерційної цінності;

(b) впровадження нових видів продуктів рибальства або відкриття нових структур торгівлі;

(c) невідповідності між структурами торгівлі та відомою риболовною діяльністю держави прапора, зокрема щодо видів, обсягів або характеристик її рибопромислового флоту;

(d) невідповідності між структурами торгівлі та відомою діяльністю третьої країни, пов'язаною з рибальством, зокрема стосовно характеристик її переробної галузі або її торгівлі продуктами рибальства;

(e) структура торгівлі не виправдана з точки зору економічних критеріїв;

(f) залучення новоствореного суб'єкта господарювання;

(g) істотне та раптове збільшення обсягів торгівлі певним видом риби;

(h) подання копій сертифікатів походження риби, які супроводжують заяви про переробку, згідно з додатком IV Регламенту (ЄС) № 1005/2008, наприклад, якщо вилов був розподілений під час виробництва;

(i) попереднє повідомлення, яке вимагається відповідно до статі 6 Регламенту (ЄС) № 1005/2008, не було передано вчасно або інформація в ньому неповна;

(j) невідповідності між даними про вилов, заявленими суб'єктом господарювання, та іншою інформацією, доступною компетентному органу;

(k) судно або власник судна, що підозрюються в участі на даний час або в минулому в ННН-рибальстві;

(l) судно нещодавно змінило назву, прапор або реєстраційний номер;

(m) держава прапора не надала повідомлення відповідно до статі 20 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 або існує інформація про можливі порушення при перевірці справжності сертифікатів походження риби відповідною державою прапора (наприклад, втрата, викрадення чи підробка штампів або печатки підтвердження справжності від компетентного органу);

(n) імовірні недоліки в системі контролю держави прапора;

(o) відповідні суб'єкти господарювання, які вже були залучені до участі в незаконній діяльності, що становить потенційний ризик стосовно ННН-рибальства.

1. Держави-члени повинні включати інформацію про застосування критеріїв Співтовариства, зазначених у статті 31, у своєму звіті, який передається Комісії кожні два роки згідно зі статтею 55(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. На підставі таких звітів та власних спостережень Комісія проводить оцінювання та можливе коригування критеріїв Співтовариства.

1. Адміністративні процедури, за якими сертифікат походження риби встановлюють, підтверджують або подають електронними засобами, або замінюють за допомогою електронних систем простежуваності, що забезпечують однаковий рівень контролю з боку органів, встановлені в рамках адміністративної співпраці, викладеної у статті 20(4) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, перелічені в додатку IX до цього Регламенту.

2. Комісія повинна протягом 15 робочих днів після встановлення нової адміністративної процедури, що стосується імплементації положень Регламенту (ЄС) № 1005/2008 про сертифікацію походження риби, поінформувати про неї компетентні органи держав-членів, у найкоротший термін розмістити інформацію на своєму веб-сайті та оновити додаток IX до цього Регламенту;

1. Форма для подання інформації про спостереження за риболовними суднами, зазначена в статті 49(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, наведена у додатку ХА до цього Регламенту.

2. Інструкції для заповнення форми, зазначеної в параграфі 1, наведені в додатку ХВ до цього Регламенту.

1. Цей розділ встановлює умови, за яких держави-члени повинні співпрацювати в адміністративному порядку одна з одною, з третіми країнами, Комісією та призначеним нею органом для забезпечення ефективного застосування Регламенту (ЄС) № 1005/2008 та цього Регламенту.

2. Цей розділ не зобов’язує держави-члени надавати допомогу одна одній, якщо це ймовірно може зашкодити їх національній правовій системі, державній політиці, безпеці або іншим фундаментальним інтересам. Перед тим, як відхилити запит про допомогу, запитувана держава-член повинна проконсультуватися із державою-заявником для визначення того, чи допомога може бути надана частково, з урахуванням певних умов. Якщо запит про допомогу не може бути виконаний, держава-заявник та Комісія повинні бути негайно поінформовані про цей факт із зазначенням причин.

3. Цей розділ не впливає на застосування в державах-членах норм кримінального права та положень про взаємодопомогу в кримінальних справах, включаючи ті, що стосуються таємниці судових розслідувань.

1. Цей Регламент зберігає незмінним і жодним чином не впливає на рівень захисту фізичних осіб щодо опрацювання персональних даних відповідно до положень законодавства Співтовариства та національного законодавства та, зокрема, не змінює ані зобов’язань держав-членів стосовно опрацювання ними персональних даних згідно з Директивою 95/46/ЄС, ані зобов'язань установ та органів Співтовариства стосовно опрацювання ними персональних даних відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001 під час виконання їхніх обов'язків. Держави-члени та Комісія забезпечують дотримання всіх застосовних положень, встановлених у Регламенті (ЄС) № 45/2001 та Директиві 95/46/ЄС.

2. Права осіб щодо опрацювання їхніх реєстраційних даних в національних системах реалізуються відповідно до законодавства держави-члена, яка зберігає їхні персональні дані, та, зокрема, положень імплементаційної Директиви 95/46/ЄС, а права щодо опрацювання їх реєстраційних даних в системах Співтовариства реалізуються відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001.

1. Держава-заявник повинна використовувати інформацію, надану згідно з цим розділом, виключно з метою імплементації Регламенту (ЄС) № 1005/2008 та завжди дотримуючись Директиви 95/46/ЄС. Використання такої інформації для інших цілей здійснюється за попередньої письмової консультації із запитуваною державою-членом, яка надала інформацію. Після цього таке використання здійснюється відповідно до будь-яких умов, встановлених запитуваною державою-членом про нерозголошення інформації відповідно до Директиви 95/46/ЄС. Використання персональних даних для інших цілей повинно відповідати умовам, встановленим у Директиві 95/46/ЄС.

2. Держава-заявник розглядає конкретні вимоги, пов’язані з розголошенням такої інформації, такі як безпека та приватність осіб, які вже ідентифіковані або можуть бути ідентифіковані такою інформацією.

3. Інформація повинна мати такий самий захист, що надається подібним даним відповідно до національного законодавства держави-члена, яка їх отримує, а для установи Співтовариства, яка їх отримує, згідно з відповідними положеннями, застосовними до цієї установи. Вона може бути використана як доказ в адміністративному чи кримінальному впровадженні державою-членом, яка отримує інформацію, відповідно до законодавства такої держави-члена.

4. На інформацію, повідомлену в будь-якій формі особам, які працюють у національних органах публічної влади та Комісії, поширюються обов’язки збереження конфіденційності та професійної таємниці, якщо її розкриття може послабити:

(a) захист приватності та недоторканості особи, зокрема відповідно до законодавства Співтовариства щодо захисту персональних даних;

(b) комерційні інтереси фізичної або юридичної особи, в тому числі інтелектуальну власність;

(c) судове провадження та юридичну консультацію; або

(d) ціль інспектування або розслідування.

5. Параграф 4 не застосовують, якщо розкриття інформації необхідне для припинення ННН-рибальства або серйозних порушень, зазначених у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, та орган, який повідомляє інформацію, дає дозвіл на її розкриття.

Держави-члени самостійно несуть свої витрати на виконання запиту про допомогу та відмовляються від права вимагати відшкодування витрат, понесених під час виконання цього розділу;

1. Кожна держава-член повинна призначити єдиний офіс зв’язку, відповідальний за застосування цього розділу.

2. Кожна держава-член повинна повідомити Комісії та іншим державам-членам ідентифікаційну інформацію єдиного офісу зв’язку та оновлювати таку інформацію.

3. Комісія публікує та оновлює список єдиних офісів зв’язку в Офіційному віснику Європейського Союзу.

1. Якщо національні органи вирішують, у відповідь на запит про допомогу, на підставі цього розділу або після незапланованого обміну інформацією, вжити заходів, які можуть бути реалізовані лише з дозволу або на вимогу судового органу, вони повинні повідомити відповідній державі-члену та Комісії будь-яку інформацію про такі заходи, що стосуються ННН-рибальства чи серйозних порушень, зазначених у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, або порушень цього Регламенту.

2. Будь-яке таке повідомлення надається з попереднього дозволу судового органу, якщо отримання такого дозволу вимагається національним законодавством.

1. Коли державі-члену стає відомо про будь-яку потенційну діяльність з ННН-рибальства або серйозні порушення, зазначені в статті 42(1)(b) і (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, або вона має обґрунтовані підстави підозрювати, що така діяльність або порушення можуть бути вчинені, вона повинна негайно повідомити інші відповідні держави-члени та Комісію. Таке повідомлення повинно містити всю необхідну інформацію та передаватися через єдиний орган, як зазначено у статті 39.

2. Коли держава-член вживає примусових заходів стосовно ННН-рибальства або порушення, зазначеного в параграфі 1, вона повинна повідомити про це іншим відповідним державам-членам та Комісії через єдиний орган, як зазначено у статті 39.

3. Усі повідомлення згідно з цією статтею надають в письмовій формі.

Для цілей цього розділу "запит про допомогу" означає запит, адресований однією державою-членом іншій державі-члену про:

(a) інформацію;

(b) вжиття примусових заходів; або

(c) адміністративну нотифікацію.

1. Держава-заявник повинна забезпечити, щоб усі запити про допомогу містили достатньо інформації для можливості їх виконання запитуваною державою-членом, включаючи будь-які необхідні докази, які можна отримати на території держави-заявника.

2. Запити про допомогу повинні обмежуватись аргументованими випадками, коли є обґрунтовані підстави вважати, що мало місце ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені у статті 42(1)(b) і (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, і коли держава-заявник не може одержати запитувану інформацію або вжити запитуваних заходів власними засобами.

1. Запити повинні надсилатися тільки єдиним органом держави-заявника або Комісією до єдиного органу запитуваної держави-члена. Усі відповіді на запит повідомляють в такий самий спосіб.

2. Запити про взаємодопомогу та відповідні відповіді надають в письмовій формі.

3. Мови, які використовують для запитів та для повідомлення інформації, погоджуються відповідними єдиними органами перед поданням запитів. Якщо домовленості неможливо досягнути, запити передають державною мовою(-ми) держави-заявника, а відповіді - офіційною мовою запитуваної держави-члена.

1. Запитувана держава-член повинна, на запит держави-заявника або Комісії, надати будь-яку відповідну інформацію, необхідну для з'ясування того, чи мало місце ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, або встановлення того, чи існує обґрунтована підозра вважати, що це може відбутися. Таку інформацію надають через єдиний орган, як зазначено у статті 39.

2. Запитувана держава-член повинна, на запит держави-заявника або Комісії, провести відповідні адміністративні розслідування стосовно операцій, які становлять або які держава-заявник вважає такими, що становлять ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008. Запитувана держава-член повідомляє результати таких адміністративних розслідувань державі-заявнику та Комісії.

3. На запит держави-заявника або Комісії запитувана держава-член може дозволити компетентній посадовій особі держави-заявника супроводжувати посадових осіб запитуваної держави-члена або Комісії під час проведення адміністративних розслідувань, зазначених у параграфі 2. Тією мірою, якою національні норми, що регулюють кримінальні впровадження, обмежують виконання певних дій до посадових осіб, спеціально призначених національним законодавством, посадові особи держави-заявника не беруть участі в таких діях. За жодних умов вони не повинні брати участь в обшуках приміщень або офіційному допиті осіб відповідно до кримінального законодавства. Посадові особи держави-заявника, присутні на території запитуваної держави-члена, зобов'язані завжди мати можливість представити письмовий дозвіл, що засвідчує їхню особу та їхні офіційні функції.

4. На запит держави-заявника запитувана держава-член надає їй будь-який документ або засвідчені копії, які є в її розпорядженні, що стосуються ННН-рибальства або серйозних порушень, зазначених у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

5. Стандартна форма обміну інформацією на запит наведена в додатку XI.

1. Запитувана держава-член повинна на підставі доказів, зазначених у статті 43, на запит держави-заявника або Комісії негайно вжити всіх необхідних примусових заходів для припинення на своїй території чи в морських водах, які знаходяться під її суверенітетом або юрисдикцією, ННН-рибальства або серйозних порушень, зазначених у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. Запитувана держава-член може консультуватися з державою-заявником та Комісією під час вжиття примусових заходів, зазначених у параграфі 1.

3. Запитувана держава-член звітує про вжиті заходи та їх наслідки державі-заявнику, іншим відповідним державам-членам та Комісії, через єдиний орган, як зазначено у статті 39.

1. Запитувана держава-член надає інформацію, зазначену в статті 45(1) та статті 46(3), якнайшвидше, але не пізніше ніж через 4 тижні після дати отримання запиту. Інші строки можуть бути погоджені між запитуваною державою-членом та державою-заявником або Комісією.

2. Якщо запитувана держава-член не може надати відповідь на запит до кінця визначеного строку, вона повинна поінформувати державу-заявника або Комісію у письмовій формі про причини відсутності такої відповіді та вказати, коли розраховує, що зможе надати відповідь.

1. Запитувана держава-член повинна, на запит держави-заявника та відповідно до своїх національних правил, які регулюють повідомлення про подібні інструменти та рішення, повідомити адресата про всі інструменти та рішення, прийняті у сфері, що регулюється Регламентом (ЄС) № 1005/2008, які походять від адміністративних органів держави-заявника та повинні бути вручені на території запитуваної держави-члена.

2. Запити про повідомлення направляють з використанням стандартної форми, доданої до цього Регламенту в додатку XII.

3. Запитувана держава-член надсилає свою відповідь державі-заявнику одразу після повідомлення через єдиний орган, як зазначено у статті 39. Відповідь надають з використанням стандартної форми, доданої до цього Регламенту в додатку XII.

1. Кожна держава-член повідомляє Комісії будь-яку інформацію, одразу після того, як вона стає їй доступною, яку така держава-член вважає такою, що стосується методів, практик або виявлених тенденцій, які використовуються для ННН-рибальства. або щодо яких існує підозра у використанні для ННН-рибальства або вчинення серйозних порушень, зазначених у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. Комісія повідомляє державам-членам будь-яку інформацію, одразу після того, як вона стає їй доступною, яка може допомогти їм забезпечити імплементацію Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

1. Якщо державі-члену стає відомо про операції, які становлять або здаються такими, що становлять ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені у статті 42( 1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, та які є особливо важливими на рівні Співтовариства, вона повинна якнайшвидше передати Комісії будь-яку відповідну інформацію, необхідну для встановлення фактів. Комісія передає таку інформацію іншим відповідним державам-членам.

2. Для цілей параграфа 1 операції, які становлять ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені в статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, повинні вважатися особливо важливими на рівні Співтовариства, зокрема якщо:

(a) вони мають або можуть мати зв’язки в інших державах-членах; або

(b) державі-члену здається імовірним, що схожі операції також були проведені в інших державах-членах.

3. Якщо Комісія вважає, що операції, які становлять ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені у статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, мали місце в одній або декількох державах-членах, вона повинна поінформувати про це відповідні держави-члени, які повинні якнайшвидше провести розслідування. Відповідні держави-члени повинні якнайшвидше повідомити Комісії про результати таких розслідувань.

1. Коли держава-член отримує інформацію від третьої країни, що стосується забезпечення ефективного застосування Регламенту (ЄС) № 1005/2008 та цього Регламенту, вона повинна передати таку інформацію іншим відповідним державам-членам через єдиний орган, тією мірою, якою це дозволено двосторонніми угодами про надання допомоги, укладеними з такою третьою країною.

2. Інформація, отримана відповідно до цього розділу, може бути повідомлена третій країні державою-членом через її єдиний орган згідно з двосторонньою угодою про надання допомоги, укладеною з такою третьою країною; Таке повідомлення відбувається після консультацій з державою-членом, яка початково повідомила інформацію, та згідно з законодавством Співтовариства та національним законодавством щодо захисту фізичних осіб щодо опрацювання персональних даних.

3. Комісія може, в рамках угод про рибальство, укладених між Співтовариством та третіми країнами, або в рамках регіональних організацій з управління рибальством, або схожих домовленостей, в яких Співтовариство є договірною стороною або недоговірною співпрацюючою стороною, повідомляти відповідну інформацію про ННН-рибальство або серйозні порушення, зазначені в статті 42(1)(b) та (с) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, іншим сторонам таких угод, організацій чи домовленостей за згодою держави-члена, яка надала інформацію.

Очікуючи створення "Інформаційної системи про ННН-рибальство", як зазначено в статті 51(2) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, компетентні органи держав-членів повинні співпрацювати відповідно до цього розділу один з одним та з Комісією, використовуючи існуючі інформаційні домовленості.

До додатка І Регламенту (ЄС) № 1005/2008, який містить список продуктів, виключених з визначення "продукти рибальства" в статті 2(8) такого Регламенту, внесені зміни та доповнення, як викладено в додатку XIII до цього Регламенту.

Цей Регламент набуває чинності на сьомий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2010 року.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.