Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2016/341 від 17 грудня 2015 року на доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 стосовно перехідних правил щодо певних положень Митного кодексу Союзу, якщо відповідні електронні системи ще не функціонують, та про внесення змін до Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446

4. Авіаційна компанія повинна поставити дату і підпис на маніфесті.

5. Принаймні два примірники маніфесту повинні бути пред’явлені компетентним митним органам в аеропорту відправлення, і вони повинні залишити в себе один примірник.

6. Один примірник маніфесту повинен бути пред’явлений компетентним митним органам в аеропорту призначення.

1. Раз на місяць компетентні митні органи в кожному аеропорту призначення засвідчують список складених авіаційними компаніями маніфестів, що були пред’явлені таким органам протягом попереднього місяця, і передають його митним органам у кожному аеропорту відправлення.

2. Такий список повинен включати щодо кожного маніфесту таку інформацію:

(a) номер маніфесту;

(b) код, що ідентифікує маніфест як транзитну декларацію відповідно до статті 47(1))(a) і (b);

(c) назва авіаційної компанії, що перевозила товари;

(d) номер рейсу; та

(e) дата рейсу.

3. Зазначений у статті 26 дозвіл також може передбачати, що авіаційні компанії можуть самі передавати зазначений у параграфі 1 список компетентним митним органам кожного аеропорту відправлення.

4. У разі виявлення порушень у зв’язку з інформацією про наведені в списку маніфести компетентні митні органи аеропорту призначення повинні повідомити компетентні митні органи аеропорту відправлення та компетентний митний орган, що видав дозвіл, зокрема із зазначенням авіанакладних на відповідні товари.

1. Судноплавна компанія, що отримала дозвіл відповідно до статті 26, використовує вантажний маніфест як транзитну декларацію у формі, наведеній у дозволі.

2. У дозволі повинні бути вказані порти відправлення та призначення для операцій транзиту Союзу. Судноплавна компанія, що отримала дозвіл відповідно до статті 26, надсилає засвідчену копію дозволу митним органам кожного з відповідних портів.

3. Якщо транспортна операція включає товари, що переміщуються за процедурою зовнішнього транзиту Союзу відповідно до статті 226 Кодексу, або товари, що переміщуються відповідно до статті 188 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446, то такі товари повинні бути внесені до окремих маніфестів.

1. Судноплавна компанія вносить до маніфесту таку інформацію:

(a) код "Т1", якщо товари переміщуються за процедурою зовнішнього транзиту Союзу відповідно до статті 226 Кодексу;

(b) код "T2F", у випадку, вказаному в статті 188 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446;

(c) назва та повна адреса судноплавної компанії, що перевозить товари;

(d) ідентифікаційні дані судна;

(e) порт відправлення;

(f) порт призначення;

(g) дата морської транспортної операції.

2. На додаток до запитуваної відповідно до параграфа 1 інформації судноплавна компанія повинна щодо кожного відправлення вносити до маніфесту таку інформацію:

(a) номер коносамента;

(b) кількість, вид, марковання та ідентифікаційні номери пакунків;

(c) торговий опис товарів, у тому числі всі дані, необхідні для їх ідентифікації;

(d) маса брутто;

(e) у відповідних випадках, ідентифікаційні номери контейнерів.

3. Судноплавна компанія повинна поставити дату і підпис на маніфесті.

4. Принаймні два примірники маніфесту повинні бути пред’явлені компетентним митним органам у порту відправлення, і вони повинні залишити в себе один примірник.

5. Один примірник маніфесту повинен бути пред’явлений компетентним митним органам у порту призначення.

1. Раз на місяць компетентні митні органи в кожному порту призначення засвідчують список складених судноплавними компаніями маніфестів, що були пред’явлені таким органам протягом попереднього місяця, і передають його компетентним митним органам у кожному порту відправлення.

2. Такий список повинен включати щодо кожного маніфесту таку інформацію:

(a) номер маніфесту;

(b) код, що ідентифікує маніфест як транзитну декларацію відповідно до статті 50(1)(a) і (b);

(c) назва судноплавної компанії, що перевозила товари; та

(d) дата морської транспортної операції.

3. Зазначений у статті 26 дозвіл також може передбачати, що судноплавні компанії можуть самі передавати зазначений у параграфі 1 список компетентним митним органам кожного порту відправлення.

4. У разі виявлення порушень у зв’язку з інформацією про наведені в списку маніфести компетентні митні органи порту призначення повинні повідомити компетентні митні органи порту відправлення та орган, що видав дозвіл, зокрема із зазначенням коносаментів на відповідні товари.

1. Авіаційна компанія передає складений в аеропорту відправлення маніфест до аеропорту призначення з використанням електронної системи, що дає змогу здійснювати обмін інформацією.

2. Авіаційна компанія повинна внести поряд із відповідними пунктами в маніфесті один із таких кодів:

(a) код "Т1", якщо товари переміщуються за процедурою зовнішнього транзиту Союзу відповідно до статті 226 Кодексу;

(b) код "T2F", у випадку, вказаному в статті 188 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446;

(c) код "TD" щодо товарів, що вже переміщуються за процедурою транзиту Союзу або що перевозяться за процедурою перероблення на митній території, процедурою митного складу або процедурою тимчасового ввозу. У таких випадках авіаційна компанія також вносить код "TD" до відповідної авіанакладної, а також зазначає використовувану процедуру, номер і дату транзитної декларації або перевізного документа та назву органу, що видав таку декларацію або документ;

(d) код "C" щодо товарів Союзу, що не переміщуються за процедурою транзиту Союзу;

(e) код "Х" щодо товарів Союзу, що повинні бути вивезені, що вони не переміщуються за процедурою транзиту Союзу.

3. Маніфест повинен також містити інформацію, зазначену в статті 47(1)(c)-(f) і (2).

4. Процедура транзиту Союзу вважається завершеною, коли маніфест, переданий через електронну систему, що дає змогу здійснювати обмін інформацією, перебуває в розпорядженні компетентних митних органів аеропорту призначення, а товари були їм пред’явлені.

5. Облік, що його веде авіаційна компанія відповідно до статті 29(1)(b), повинен містити щонайменше інформацію, зазначену в параграфах 2 та 3.

У разі необхідності компетентні митні органи в аеропорту призначення повинні передавати компетентним митним органам в аеропорту відправлення для перевірки відповідні дані з маніфестів, отриманих через електронну систему, що дає змогу здійснювати обмін інформацією.

6. Авіаційна компанія повинна повідомляти компетентні митні органи про всі неправомірні діяння та порушення.

7. Компетентні митні органи в аеропорту призначення повинні якнайшвидше повідомляти компетентні митні органи в аеропорту відправлення та компетентний митний орган, що видав дозвіл, про всі неправомірні діяння та порушення.

1. Судноплавна компанія передає складений у порту відправлення маніфест до порту призначення з використанням електронної системи, що дає змогу здійснювати обмін інформацією.

2. Судноплавна компанія може використовувати єдиний маніфест для всіх товарів, що перевозяться. У такому випадку вона повинна внести поряд із відповідними пунктами у маніфесті один із таких кодів:

(a) код "Т1", якщо товари переміщуються за процедурою зовнішнього транзиту Союзу відповідно до статті 226 Кодексу;

(b) код "T2F", у випадку, вказаному в статті 188 Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446;

(c) код "TD" щодо товарів, що вже переміщуються за процедурою транзиту Союзу або що перевозяться за процедурою перероблення на митній території, процедурою митного складу або процедурою тимчасового ввозу. У таких випадках судноплавна компанія також вносить код "TD" до відповідного коносамента або іншого відповідного комерційного документа, а також зазначає використовувану процедуру, номер і дату транзитної декларації або перевізного документа та назву органу, що видав таку декларацію або документ;

(d) код "C" щодо товарів Союзу, що не переміщуються за процедурою транзиту Союзу;

(e) код "Х" щодо товарів Союзу, що повинні бути вивезені, що вони не переміщуються за процедурою транзиту Союзу.

3. Маніфест повинен також містити інформацію, зазначену в статті 50(1)(c)-(g) і (2).

4. Процедура транзиту Союзу вважається завершеною, коли маніфест, переданий через електронну систему, що дає змогу здійснювати обмін інформацією, перебуває в розпорядженні компетентних митних органів порту призначення, а товари були їм пред’явлені.

5. Облік, що його веде судноплавна компанія відповідно до статті 29(1)(b), повинен містити щонайменше інформацію, зазначену в параграфах 2 та 3.

У разі необхідності компетентні митні органи в порту призначення повинні передавати компетентним митним органам у порту відправлення для перевірки відповідні дані з маніфестів, отриманих через електронну систему, що дає змогу здійснювати обмін інформацією.

6. Судноплавна компанія повинна повідомляти компетентний митний орган про всі неправомірні діяння та порушення.

Компетентні митні органи в порту призначення повинні якнайшвидше повідомляти компетентні митні органи в порту відправлення та компетентний митний орган, що видав дозвіл, про всі неправомірні діяння та порушення.

До дат розгортання AES Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи можуть дозволяти використання засобів, інших ніж засоби електронного опрацювання даних, щодо обміну інформацією стосовно вибуття товарів за межі митної території Союзу та зберігання такої інформації.

До Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446 вносяться такі зміни:

(1) у статті 2 додаються такі параграфи:

"3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати розгортання першого етапу модернізації системи обов’язкової тарифної інформації (BTI) та системи Нагляд 2, що вказані в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, колонка 1а додатка А до цього Регламенту не застосовується, а застосовуються відповідні вимоги до даних, викладені в додатках 2-5 до Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2016/341 (*1).

Як відступ від параграфа 1 цієї статті, до дати модернізації системи АЕО, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ ЄС, колонка 2 додатка A до цього Регламенту не застосовується, а застосовуються відповідні вимоги до даних, викладені в додатках 6 та 7 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341.

4. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, щодо ІТ-систем, зазначених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, до відповідних дат розгортання або модернізації відповідних ІТ-систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, не застосовуються спільні вимоги до даних, викладені в додатку В до цього Регламенту.

Щодо ІТ-систем, зазначених у додатку 1 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, до відповідних дат розгортання або модернізації відповідних ІТ-систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, на обмін та зберігання інформації, що необхідна для декларацій, повідомлень та підтвердження митного статусу, поширюються вимоги до даних, викладені в додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341.

Якщо вимоги до даних стосовно обміну та зберігання інформації, необхідної для декларацій, повідомлень та підтвердження митного статусу, не викладені в додатку 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, держави-члени повинні забезпечити, щоб відповідні вимоги до даних були такими, що гарантують можливість застосування положень, що регулюють такі декларації, повідомлення та підтвердження митного статусу.

5. До дати розгортання системи митних рішень Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи можуть ухвалювати рішення про те, що відповідні вимоги до даних, альтернативні викладеним у додатку А до цього Регламенту вимогам, підлягають застосуванню до таких заяв та дозволів:

(a) Заяви та дозволи стосовно спрощення визначення сум, що входять до складу митної вартості товарів;

(b) Заяви та дозволи стосовно комплексних гарантій;

(c) Заяви та дозволи на відстрочення платежу;

(d) Заяви та дозволи на експлуатацію складів тимчасового зберігання, зазначених у статті 148 Кодексу;

(e) Заяви та дозволи на регулярні судноплавні лінії;

(f) Заяви та дозволи щодо уповноваженого емітента;

(g) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого зважувача бананів;

(h) Заяви та дозволи щодо самоконтролю;

(i) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого вантажоодержувача для операцій МДП;

(j) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого вантажовідправника для транзиту Союзу;

(k) Заяви та дозволи на отримання статусу уповноваженого вантажоодержувача для транзиту Союзу;

(l) Заяви та дозволи на використання пломб спеціального типу;

(m) Заяви та дозволи на використання транзитної декларації зі скороченим набором даних;

(n) Заяви та дозволи на використання електронного транспортного документа як митної декларації.

6. Якщо держава-член ухвалює рішення відповідно до параграфа 5 про застосування альтернативних вимог до даних, вона забезпечує, щоб такі альтернативні вимоги до даних давали змогу державі-члену перевіряти виконання умов надання відповідного дозволу, а також щоб вони включали щонайменше такі вимоги:

(a) Ідентифікація заявника/власника дозволу (елемент даних 3/2 Заявник/власник дозволу або ідентифікація рішення або, в разі відсутності чинного номера EORI заявника, елемент даних 3/1 Заявник/власник дозволу або рішення);

(b) Тип заяви або дозволу (елемент даних 1/1 Код типу заяви/рішення);

(c) Використання дозволу в одній чи більше державах-членах (елемент даних 1/4 Географічна дійсність - Союз), у відповідних випадках.

7. До дати розгортання Системи митних рішень Митного кодексу Союзу митні органи можуть дозволяти застосування вимог до даних для заяв та дозволів, що викладені в додатку 12 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341, замість вимог до даних, що викладені в додатку A до цього Регламенту, для таких процедур:

(a) Заяви та дозволи на використання спрощеної декларації;

(b) Заяви та дозволи на централізоване митне очищення;

(c) Заяви та дозволи на внесення даних до обліку декларанта;

(d) Заяви та дозволи на використання перероблення на митній території;

(e) Заяви та дозволи на використання перероблення за межами митної території;

(f) Заяви та дозволи на використання кінцевого використання;

(g) Заяви та дозволи на використання тимчасового ввозу;

(h) Заяви та дозволи на експлуатацію складів для митного зберігання;

8. Незважаючи на параграф 7, до дат розгортання Автоматизованої системи вивозу (AES) Митного кодексу Союзу або до дат модернізації Національних систем ввозу, якщо заява на дозвіл ґрунтується на митній декларації відповідно до статті 163(1) цього Регламенту, митна декларація повинна також містити такі дані:

(a) Вимоги до даних, спільні для всіх процедур:

- Характер перероблення або використання товарів;

- Технічні описи товарів та/або перероблених продуктів та засоби їх ідентифікації;

- Очікуваний період виконання;

- Запропонований орган виконання (не для кінцевого використання); та

- Місце перероблення або використання.

(b) Конкретні вимоги до даних для перероблення на митній території:

- Коди економічних умов, зазначені у Доповненні до додатка 12 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341;

- Розрахункова норма добутку або метод, за допомогою якого визначається така норма; та

- Чи розрахунок суми ввізного мита повинен здійснюватись відповідно до статті 86(3) Кодексу (вказати "так" або "ні").

(2) у статті 3 додаються такі параграфи:

"Як відступ від першого параграфа, до вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС дати модернізації системи EORI не застосовуються спільні вимоги до даних, викладені в додатку 12-01.

До дати модернізації системи EORI держави-члени повинні збирати і зберігати вказані нижче дані, що викладені в доповненні Е до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341 та що складають запис EORI:

(a) дані, зазначені в пунктах 1-4 доповнення Е до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341;

(b) якщо це вимагається національними системами, дані, зазначені в пунктах 5-12 доповнення Е до додатка 9 до Делегованого регламенту (ЄС) 2016/341.

Держави-члени повинні регулярно завантажувати до системи EORI дані, зібрані відповідно до третього параграфа цієї статті.

Як відступ від другого та третього параграфів цієї статті, держави-члени можуть, але не зобов’язані збирати елемент даних, зазначений у пункті 4 глави 3 розділу І додатка 12-01. Якщо держави-члени збирають такий елемент, він повинен бути завантажений до системи EORI якнайшвидше після модернізації такої системи".

(3) у статті 104 додаються такі параграфи:

"3. До дат оновлення модернізації Системи контролю ввозу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграф 2 цієї статті не застосовується, а подання загальної декларації прибуття не вимагається стосовно товарів у поштових відправленнях;

4. До дати модернізації Системи контролю ввозу, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, подання загальної декларації прибуття не вимагається щодо товарів у відправленні, внутрішня цінність яких не перевищує 22 євро, за умови що митні органи погоджуються, за згодою економічного оператора, провести аналіз ризиків, використовуючи інформацію, яка міститься в системі, що її використовує економічний оператор, або яка надається такою системою".

(4) у статті 106 додається такий параграф:

"3. Як відступ від параграфів 1 та 2 цієї статті, до дати модернізації Системи контролю ввозу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, загальна декларація прибуття подається в межах таких строків:

(a) стосовно рейсів тривалістю менше чотирьох годин не пізніше часу фактичного відправлення літака; та

(b) стосовно рейсів тривалістю чотири години і більше не пізніше ніж за чотири години до прибуття літака в перший аеропорт на митній території Союзу".

(5) у статті 112 додається такий параграф:

"3. До дат модернізації Системи контролю ввозу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграфи 1 та 2 цієї статті не застосовуються".

(6) у статті 113 додається такий параграф:

"4. До дат модернізації Системи контролю ввозу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, параграфи 1-3 цієї статті не застосовуються".

(7) додається така стаття 122а:

1. До дати розгортання Системи митних рішень Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ ЄС, Комісія та митні органи держав-членів, використовуючи електронну інформаційно-комунікаційну систему регулярних судноплавних ліній, повинні зберігати таку інформацію та мати доступ до неї:

(a) дані заяв;

(b) дозволи регулярних судноплавних ліній та, у відповідних випадках, зміни до них та їх відкликання;

(c) назви портів заходу та назви віднесених до лінії суден;

(d) уся інша відповідна інформація.

2. Митні органи держави-члена, яким була подана заява, повинні повідомляти митні органи інших держав-членів, що їх стосується судноплавна лінія, через електронну інформаційно-комунікаційну систему регулярних судноплавних ліній, зазначену в параграфі 1.

3. Якщо повідомлені митні органи відхиляють заяву, повідомлення про це надається через електронну інформаційно-комунікаційну систему регулярних судноплавних ліній, зазначену в параграфі 1.

4. Зазначена в параграфі 1 електронна інформаційно-комунікаційна система регулярних судноплавних ліній використовується для зберігання дозволу та повідомлення митних органів держав-членів, що їх стосується судноплавна лінія, про видачу дозволу.

5. Якщо дозвіл відкликає митний орган, якому подано заяву, або на вимогу судноплавної компанії, такий митний орган повинен повідомити про відкликання митні органи держав-членів, що їх стосується судноплавна лінія, через електронну інформаційно-комунікаційну систему регулярних судноплавних ліній, зазначену в параграфі 1".

(8) у статті 124 додається такий параграф:

"До дати розгортання системи підтвердження статусу Союзу (PoUS) Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, перший параграф цієї статті не застосовується".

(9) додається така стаття 124а:

До розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, та при використанні паперового документа "T2L" або "T2LF" застосовуються такі положення:

(a) Відповідна особа повинна внести "T2L" або "T2LF у правому підрозділі графи 1 бланка та "T2Lbis" або "T2LFbis" у правому підрозділі графи 1 будь-яких використаних додаткових аркушів.

(b) Митні органи можуть дозволяти будь-яким особам використовувати описи вантажу, що не відповідають усім вимогам, якщо такі особи:

- мають осідок на території Союзу;

- регулярно надають підтвердження митного статусу товарів Союзу, або чиї митні органи знають, що вони можуть дотримуватись юридичних зобов’язань щодо використання таких підтверджень;

- не вчинили будь-яких серйозних чи повторних порушень митного чи податкового законодавства.

(c) Зазначені в пункті (b) дозволи надаються, лише якщо:

- митні органи можуть здійснювати нагляд за процедурою і контроль без адміністративних зусиль, непропорційних вимогам відповідної особи, та

- відповідна особа веде облік, що дає можливість митним органам здійснювати ефективний контроль.

(d) Документ "T2L" або "T2LF" складається в одному оригінальному примірнику.

(e) У випадку візування митницею воно повинне включати, наскільки можливо в графі "C. Митниця відправлення", таке:

- у випадку документів "T2L" або "T2LF", назву та штамп компетентної митниці, підпис службової особи такої митниці, дату візування та або реєстраційний номер, або номер декларації відправлення, якщо це необхідно;

- у випадку додаткових аркушів або описів вантажу, число, що зазначене в документі "T2L" або "T2LF", яке повинне бути внесене за допомогою штампу, включаючи назву компетентної митниці, або від руки; якщо воно вноситься від руки, то воно супроводжується офіційною печаткою зазначеної митниці.

Документи підлягають поверненню відповідній особі".

(10) у статті 126 додається такий параграф:

"3. До дати розгортання системи PoUS, зазначеної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, у випадку візування митницею, візування повинне включати назву та печатку компетентної митниці, підпис посадової особи такої митниці, дату візування та або реєстраційний номер, або номер декларації відправлення, якщо така декларація вимагається.";

(11) додається така стаття 126а:

1. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, маніфест судноплавної компанії повинен містити щонайменше таку інформацію:

(a) назва та повна адреса судноплавної компанії;

(b) назва судна;

(c) місце і дата завантаження;

(d) місце розвантаження.

Щодо кожного відправлення маніфест також повинен включати:

(e) інформацію про коносамент або інший комерційний документ;

(f) кількість, опис, позначки та реєстраційні номери пакунків;

(g) звичайний торговий опис товарів, що містить достатні дані для їх ідентифікації;

(h) масу брутто в кілограмах;

(i) ідентифікаційні номери контейнерів, у відповідних випадках; та

(j) такі позначки щодо статусу товарів:

- літеру "C" (еквівалент "T2L") для товарів, чий митний статус товарів Союзу можна підтвердити,

- літеру "F" (еквівалент "Т2LF") для товарів, чий митний статус товарів Союзу можна підтвердити, які були відправлені до митної території Союзу або частково походять із митної території Союзу, де положення Директиви 2006/112/ЄС не застосовуються,

- літеру "N" для всіх інших товарів.

2. У випадку візування митницею маніфест судноплавної компанії повинен містити назву та печатку компетентної митниці, підпис посадової особи такої митниці та дату візування.";

(12) до статті 128 вносяться такі зміни:

(a) назва замінюється такою назвою:

"Спрощення стосовно видачі засобу підтвердження уповноваженим емітентом"

(b) параграф 2 замінюється таким:

"2. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи будь-якої держави-члена можуть дозволяти будь-якій особі, що має осідок на митній території Союзу, яка подає заяву на отримання дозволу на встановлювання митного статусу товарів Союзу на підставі рахунка-фактури або транспортного документа щодо товарів, що мають митний статус товарів Союзу, вартість яких перевищує 15000 євро, документа "T2L" або "T2LF" або маніфесту судноплавної компанії, використовувати такі документи без їх подання для візування компетентній митниці."

(c) додаються такі параграфи:

"3. Зазначені в параграфах 1 та 2 дозволи видає компетентна митниця на вимогу відповідної особи.

4. Зазначений у параграфі 2 дозвіл надається, тільки якщо

(a) відповідна особа не вчинила будь-яких серйозних чи повторних порушень митного або податкового законодавства;

(b) компетентні митні органи можуть здійснювати нагляд за процедурою і контроль без адміністративних зусиль, непропорційних вимогам відповідної особи;

(c) відповідна особа веде облік, що дає можливість митним органам здійснювати ефективний контроль; та

(d) відповідна особа регулярно надає підтвердження митного статусу товарів Союзу, або чиї митні органи знають, що вона може дотримуватись юридичних зобов’язань щодо використання таких підтверджень.

5. Якщо відповідній особі надано статус АЕО згідно зі статтею 38 Кодексу, то зазначені в параграфі 4(a)-(c) цієї статті умови вважаються виконаними.";

(13) у підсекції 3 ("Підтвердження митного статусу товарів Союзу, надане уповноваженим емітентом") додаються такі статті 128a- 128d:

1. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, уповноважений емітент повинен робити копію кожного виданого документа "T2L" або "T2LF". Митні органи повинні визначити умови, за яких копія повинна надаватись для цілей контролю та зберігатись щонайменше три роки.

2. Зазначений у статті 128(2) дозвіл повинен визначати, зокрема:

(a) відповідальність митниці за попередню автентифікацію бланків "T2L" або "T2LF", що використовуються для складання відповідних документів, для цілей статті 128b(1);

(b) спосіб, у який уповноважений емітент повинен встановлювати, що бланки використані належним чином;

(c) виключені категорії або переміщення товарів;

(d) строк, протягом якого уповноважений емітент повинен повідомити компетентну митницю, щоб надати їй змогу проводити будь-який необхідний контроль перед відправленням товарів, та спосіб, у який він повинен це зробити.

(e) що на лицьовій стороні відповідних комерційних документів або в графі "C. Митниця відправлення" на лицьовій стороні бланків, що використовуються для цілей складання документа "T2L" або "T2LF", та, у відповідних випадках, на додаткових аркушах повинен бути попередньо поставлений штамп митниці, зазначеної в параграфі 2(a), та підпис посадової особи такої митниці; або

(i) попередньо поставлений штамп митниці, зазначеної в параграфі 2(a), та підпис посадової особи такої митниці; або

(ii) поставлений спеціальний штамп уповноваженого емітента. Штамп може бути попередньо надрукований на бланках, якщо друк доручено друкарні, затвердженій для таких цілей. У графах 1, 2 та 4-6 спеціального штампу повинна бути вказана така інформація:

- Герб або будь-які інші знаки чи літера, що позначає країну;

- Компетентна митниця;

- Дата;

- Уповноважений емітент; та - Номер дозволу.

(f) Не пізніше ніж при відправленні товарів уповноважений емітент повинен заповнити та підписати бланк. Він також повинен зазначити в графі "D. Контроль "митницею відправлення" документа "T2L" або "T2LF" або в місці на використаному комерційному документі, що може бути легко помічене, назву компетентної митниці, дату заповнення документа та один із таких написів:

1. До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, уповноваженому емітенту може бути дозволено не підписувати документи "T2L" або "T2LF" або використовувані комерційні документи, що на них стоїть спеціальний штамп, зазначений у статті 128a(2)(e)(ii), які складаються за допомогою електронної або автоматичної системи опрацювання даних. Такий дозвіл надається за умови, що уповноважений емітент раніше надавав таким органам письмове зобов’язання, згідно з яким він відповідальний за правові наслідки, що до них призводять усі видані документи "T2L" або "T2LF" або комерційні документи, що на них стоїть спеціальний штамп.

2. Документи "T2L" або "T2LF" або комерційні документи, складені відповідно до параграфа 1, повинні містити на місці підпису уповноваженого емітента один із таких написів:

До дати розгортання системи PoUS, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митні органи держав-членів можуть дозволяти судноплавним компаніям не складати маніфест судноплавної компанії, вказаний у статті 199(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447, що слугує для підтвердження митного статусу товарів Союзу, щонайпізніше до дня, наступного після відправлення судна, та в будь-якому разі до його прибуття до порту призначення.

1. До дати розгортання системи митних рішень Митного кодексу Союзу, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ ЄС, дозвіл не складати маніфест судноплавної компанії, що слугує для підтвердження митного статусу товарів Союзу, щонайпізніше до дня, наступного після відправлення судна, та в будь-якому разі до його прибуття до порту призначення надається тільки міжнародним судноплавним компаніям, що виконують такі умови:

(a) вони мають осідок на території Союзу;

(b) вони регулярно надають підтвердження митного статусу товарів Союзу, або їхні митні органи знають, що вони можуть дотримуватись юридичних зобов’язань щодо використання таких підтверджень;

(c) вони не вчинили будь-яких серйозних чи повторних порушень митного чи податкового законодавства;

(d) вони використовують системи електронного обміну даними для передавання інформації між портами відправлення та призначення на митній території Союзу;

(e) вони здійснюють значну кількість рейсів між державами-членами на визнаних маршрутах.

2. Зазначені в параграфі 1 дозволи надаються, тільки якщо:

(a) митні органи можуть здійснювати нагляд за процедурою і контроль без адміністративних зусиль, непропорційних вимогам відповідної особи, та

(b) відповідні особи ведуть облік, що дає можливість митним органам здійснювати ефективний контроль.

3. Якщо відповідна особа володіє сертифікатом АЕО, зазначеним у статті 38(2)(a) Кодексу, вимоги, викладені в параграфі 1(c) та 2(b) цієї статті, вважаються виконаними.

4. Після отримання заяви митні органи держави-члена, в якій судноплавна компанія має осідок, повідомляють інші держави-члени, на території яких розташовані порти відправлення та призначення, про таку заяву.

Якщо заперечення не отримано протягом 60 днів із дати повідомлення, митні органи надають дозвіл на використання спрощеної процедури, описаної в статті 128c.

Цей дозвіл дійсний у відповідних державах-членах і застосовується лише до транспортних операцій між портами, яких він стосується.

5. Спрощення здійснюється таким чином:

(a) маніфест для порту відправлення передається за допомогою системи електронного обміну даними до порту призначення;

(b) судноплавна компанія вносить до маніфесту інформацію, вказану в статті 126a;

(c) маніфест, переданий за допомогою електронного обміну даними (маніфест обміну даними) надається митним органам у порту відправлення не пізніше робочого дня, наступного після відправлення судна, і в будь-якому разі до його прибуття в порт призначення. Митні органи можуть вимагати надання роздруківки маніфесту обміну даними, коли вони не мають доступу до ухваленої митними органами інформаційної системи, що містить маніфест обміну даними;

(d) маніфест обміну даними надається митним органам у порту призначення. Митні органи можуть вимагати надання роздруківки маніфесту обміну даними, коли вони не мають доступу до ухваленої митними органами інформаційної системи, що містить маніфест обміну даними.

6. Надаються такі повідомлення:

(a) судноплавна компанія повідомляє митні органи про всі неправомірні діяння та порушення;

(b) митні органи в порту призначення якнайшвидше повідомляють митні органи в порту відправлення та орган, що видав дозвіл, про всі неправомірні діяння та порушення.";

(14) у статті 138 додається такий параграф:

"Але до дат модернізації Національних систем ввозу стосовно держави-члена, де товари вважаються задекларованими, що вказані в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, застосовується таке:

(a) пункт (f) першого параграфа застосовується, лише якщо відповідні товари також користуються звільненням від інших платежів, та

(b) товари, внутрішня вартість яких не перевищує 22 євро, вважаються задекларованими для випуску для вільного обігу відповідно до статті 141.";

(15) у статті 141 додається такий параграф:

"5. До дат модернізації Національних систем ввозу стосовно держави-члена, де товари вважаються задекларованими, що вказані в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, товари, внутрішня вартість яких не перевищує 22 євро, вважаються задекларованими для випуску для вільного обігу шляхом їх пред’явлення митниці відповідно до статті 139 Кодексу, за умови що необхідні дані прийняті митними органами."

(16) у статті 144 додаються такі параграфи:

"До дат модернізації відповідних Національних систем ввозу, необхідних для подання повідомлень про пред’явлення, як зазначено в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, митна декларація для випуску для вільного обігу товарів у поштових відправленнях, зазначених у першому параграфі, вважається поданою та прийнятою внаслідок їх пред’явлення митниці, за умови що товари супроводжуються декларацією CN22 або декларацією CN23 чи обома цими деклараціями.

У зазначених у першому підпараграфі статті 141, параграфі 2 та параграфі 3 вказаної статті випадках вантажоодержувач вважається декларантом та, у відповідних випадках, боржником. У зазначених у другому підпараграфі статті 141, параграфі 2 та параграфі 4 вказаної статті випадках вантажовідправник вважається декларантом та, у відповідних випадках, боржником. Митні органи можуть передбачати, щоб поштові оператори вважалися декларантами та, у відповідних випадках, боржниками.";

(17) у статті 146 додається такий параграф:

"4. До відповідних дат розгортання AES та модернізації відповідних Національних систем ввозу, вказаних у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, і без обмеження статті 105(1) Кодексу, митні органи можуть дозволяти терміни, інші ніж терміни, зазначені в параграфах 1 та 3 цієї статті.";

(18) у статті 181 додається такий параграф:

"5. До дат розгортання Інформаційних листів (INF) Митного кодексу Союзу для системи спеціальних процедур, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, як відступ від параграфа 1 цієї статті, можуть використовуватися засоби, інші ніж засоби електронного опрацювання даних."

(19) у статті 184 додається такий параграф:

"До дат модернізації Нової комп’ютеризованої транзитної системи, вказаної в додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, MRN транзитної декларації подається до митних органів з використанням засобів, зазначених у пунктах (b) та (c) першого параграфа."

1. Комісія публікує на своєму веб-сайті детальний огляд дат модернізації або розгортання електронних систем, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС. Комісія підтримує актуальність такого огляду.

2. Держави-члени якнайшвидше докладно інформують Комісію про їхнє національне планування щодо періодів розгортання систем,зазначених у додатку до Імплементаційного рішення 2014/255/ЄС, але в жодному разі не пізніше ніж за шість місяців до запланованої дати впровадження відповідної ІТ-системи. Держави-члени своєчасно інформують Комісію про своє національне планування у цій сфері.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 травня 2016 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.