Регламент Комісії (ЄС) № 360/2012 від 25 квітня 2012 року про застосування статей 107 та 108 Договору про функціонування Європейського Союзу до допомоги de minimis, наданої субєктам господарювання, які надають послуги, що становлять загальноекономічний інтерес

1. Цей Регламент застосовують до допомоги, наданої суб’єктам господарювання, які надають послугу, що становить загальноекономічний інтерес, у розумінні статті 106(2) Договору.

2. Цей Регламент не застосовують до:

(a) допомоги, наданої суб’єктам господарювання, які провадять діяльність у секторах рибальства й аквакультури, як передбачено Регламентом Ради (ЄС) № 104/2000 (- 1);

(b) допомоги, наданої суб’єктам господарювання, які провадять діяльність із первинного виробництва сільськогосподарських продуктів;

(c) допомоги, наданої суб’єктам господарювання, які провадять діяльність із перероблення та реалізації сільськогосподарських продуктів у таких випадках:

(i) якщо розмір допомоги є фіксованим на основі ціни чи кількості таких продуктів, що їх відповідні суб’єкти господарювання придбали в первинних виробників чи ввели в обіг;

(ii) якщо обов’язковою умовою надання допомоги є її часткове чи повне передавання первинним виробникам;

(d) допомоги на діяльність, пов’язану з експортом до третіх країн чи держав-членів, а саме допомоги, безпосередньо пов’язаної з експортованими обсягами, створенням мережі розповсюдження та керуванням нею, або з іншими поточними витратами, пов’язаними з експортною діяльністю;

(e) допомоги, умовою надання якої є використання вітчизняних, а не імпортованих продуктів;

(f) допомоги, наданої суб’єктам господарювання, які провадять діяльність у вугільному секторі, як визначено в Рішенні Ради (ЄС) № 2010/787/ЄС (- 2);

(g) допомоги, наданої суб’єктам господарювання, які займаються вантажними автомобільними перевезеннями за наймом або за винагороду;

(h) допомоги, наданої суб’єктам господарювання, що перебувають у скрутному становищі.

Якщо суб’єкт господарювання провадить діяльність у секторах, зазначених у пунктах (a), (b), (c) або (g) першого підпараграфа, а також у секторах, не виключених зі сфери застосування цього Регламенту, цей Регламент застосовують лише до допомоги, наданої щодо таких інших секторів чи видів діяльності, за умови що держави-члени забезпечують належними засобами, такими як розділення видів діяльності чи розрізнення витрат, відсутність вигоди від допомоги de minimis за цим Регламентом для діяльності у таких виключених секторах.

3. Для цілей цього Регламенту:

(a) "сільськогосподарські продукти" означає продукти, перераховані в додатку І до Договору, за винятком продуктів рибальства;

(b) "перероблення сільськогосподарських продуктів" означає будь-яку операцію, здійснену щодо сільськогосподарських продуктів, результатом якої є продукт, що також є сільськогосподарським продуктом, за винятком фермерської діяльності, необхідної для підготування тваринного чи рослинного продукту до першого продажу;

(c) "реалізація сільськогосподарських продуктів" означає зберігання або демонстрацію продукту з метою продажу, пропонування до продажу, постачання чи введення в обіг у будь-який інший спосіб, за винятком першого продажу первинним виробником торговельним посередникам чи переробникам та будь-якої діяльності з підготовки продукту до такого першого продажу; продаж первинним виробником кінцевим споживачам вважають реалізацією, якщо він відбувається в окремих приміщеннях, призначених для такої цілі.

1. Допомогу, надану суб’єктам господарювання для надання послуги, що становить загальноекономічний інтерес, не вважають такою, що відповідає всім критеріям статті 107(1) Договору відповідно, звільняють від виконання вимоги щодо нотифікації, передбаченої статтею 108(3) Договору, якщо вона відповідає умовам, встановленим у параграфах 2-8 цієї статті.

2. Загальна сума допомоги de minimis, надана будь-якому одному суб’єкту господарювання, який надає послуги, що становлять загальноекономічний інтерес, не повинна перевищувати 500 000 євро за будь-який період у три фінансові роки.

Цей граничний розмір застосовують незалежно від форми допомоги de minimis і незважаючи на те, фінансують надану державою-членом допомогу з ресурсів походженням із Союзу повністю чи частково.

Зазначений період визначають на основі фінансових років, що їх суб’єкт господарювання використовує у відповідній державі-члені.

3. Граничний розмір, встановлений у параграфі 2, виражають у формі грошового гранту. Усі використані показники повинні бути валовими, тобто до будь-якого вирахування податків чи інших зборів. Якщо допомогу надано у формі, відмінній від гранту, сума допомоги дорівнює валовому еквіваленту гранта такої допомоги.

Допомогу, виплачувану частинами, дисконтують до її вартості на момент її надання. Процентною ставкою, яку використовують для цілей дисконтування, повинна бути облікова ставка, застосовна на момент надання допомоги.

4. Цей Регламент застосовують лише до допомоги, для якої можливо розрахувати точний валовий еквівалент гранта exante без потреби у проведенні оцінювання ризиків ("прозора допомога"). Зокрема:

(a) допомогу, включену до позик, вважають прозорою допомогою de minimis, якщо валовий еквівалент гранта розраховано на основі референтної ставки, застосовної на момент надання допомоги;

(b) допомогу, включену до вливання капіталу, не вважають прозорою допомогою de minimis, окрім випадків, коли загальна сума державного вливання не перевищує граничний розмір de minimis;

(c) допомогу, включену до інструментів ризикового капіталу, не вважають прозорою допомогою de minimis, окрім випадків, коли відповідна схема ризикового капіталу забезпечує капітал, що не перевищує граничний розмір de minimis для кожного цільового суб’єкта господарювання;

(d) індивідуальну допомогу, надану за схемою гарантій суб’єктам господарювання, які не перебувають у скрутному становищі, вважають прозорою допомогою de minimis, якщо гарантована частина основної позики, наданої за такою схемою, не перевищує 3 750 000 євро на одного суб’єкта господарювання. Якщо гарантована частина основної позики відповідає лише певній частці зазначеного граничного розміру, валовий еквівалент гранта такої гарантії вважають таким, що відповідає тій самій частці граничного розміру, встановленого в параграфі 2. Гарантія не повинна перевищувати 80 % основної позики. Схеми гарантій також вважають прозорими, якщо:

(i) перед реалізацією схеми Комісія прийняла методологію розрахунку валового еквівалента гранта для гарантій після нотифікації такої методології Комісії відповідно до ухваленого Комісією регламенту у сфері державної допомоги; та

(ii) затверджена методологія прямо стосується типу гарантій і типу відповідних основних транзакцій у контексті застосування цього Регламенту.

5. Якщо загальна сума допомоги de minimis, наданої відповідно до цього Регламенту суб’єкту господарювання на надання послуг, що становлять загальноекономічний інтерес, перевищує граничний розмір, встановлений у параграфі 2, така сума не може підпадати під дію цього Регламенту, навіть у тій частині, що не перевищує такий граничний розмір. У такому випадку, передбачені цим Регламентом переваги не можна використовувати для відповідного заходу допомоги.

6. Допомогу de minimis за цим Регламентом не можна кумулювати з державною допомогою, яка стосується тих самих допустимих витрат, якщо таке кумулювання призведе до перевищення інтенсивності допомоги порівняно зі значенням, встановленим для конкретних обставин кожного випадку регламентом про блокові виключення або рішенням, ухваленим Комісією.

7. Допомогу de minimis за цим Регламентом можна кумулювати з допомогою de minimis за іншими регламентами про допомогу de minimis, до граничного розміру, встановленого в параграфі 2.

8. Допомогу de minimis за цим Регламентом не можна кумулювати з будь-якою компенсацією, яка стосується тієї самої послуги, що становить загальноекономічний інтерес, незалежно від того, чи є вона державною допомогою.

1. Якщо держава-член відповідно має намір надати суб’єкту господарювання допомогу de minimis за цим Регламентом, вона повинна письмово поінформувати такого суб’єкта господарювання про очікувану суму допомоги, виражену у валовому еквіваленті гранта, про послугу, що становить загальноекономічний інтерес, стосовно якої її буде надано, а також про те, що така допомога буде допомогою de minimis, із чітким покликанням на цей Регламент, зазначенням його назви та покликанням на публікацію в Офіційному віснику Європейського Союзу. Якщо допомогу de minimis за цим Регламентом надано різним суб’єктам господарювання на основі схеми, і в рамках такої схеми відповідним суб’єктам господарювання надано різні суми індивідуальної допомоги, відповідна держава-член може вирішити виконувати зазначене зобов’язання шляхом повідомлення суб’єктів господарювання про фіксовану суму, що відповідає максимальній сумі допомоги, яку буде надано за такою схемою. У такому випадку, фіксовану суму використовують, щоб визначити, чи дотримано граничного розміру, встановленого в статті 2(2). Перед наданням допомоги держава-член також повинна отримати від суб’єкта господарювання, який надає послугу, що становить загальноекономічний інтерес, декларацію, в письмовій чи електронній формі, про будь-яку іншу допомогу de minimis, отриману за цим Регламентом чи іншими регламентами про допомогу de minimis протягом попередніх двох фінансових років і поточного фінансового року.

Держава-член повинна надавати нову допомогу de minimis за цим Регламентом лише після того, як переконається в тому, що загальна сума допомоги de minimis, наданої відповідному суб’єкту господарювання, не перевищить граничний розмір, встановлений у статті 2(2), і що дотримано правил кумуляції, зазначених у статті 2(6), (7) та (8).

2. Якщо держава-член створила центральний реєстр допомоги de minimis, який містить повну інформацію про всю допомогу de minimis, надану суб’єктам господарювання, які надають послуги, що становлять загальноекономічний інтерес, будь-яким органом в межах такої держави-члена, перший підпараграф параграфа 1 припиняють застосовувати з моменту, коли такий реєстр охопить період у три роки.

3. Держави-члени повинні документувати і збирати всю інформацію щодо застосування цього Регламенту. Такі документи повинні містити всю інформацію, необхідну, щоб продемонструвати дотримання умов цього Регламенту. Документи щодо індивідуальної допомоги de minimis зберігають протягом 10 фінансових років від дати надання допомоги. Документи щодо схеми допомоги de minimis зберігають протягом 10 років з дати останнього надання індивідуальної допомоги за такою схемою. За письмовим запитом відповідна держава-член повинна надати Комісії протягом 20 робочих днів чи довшого строку, зазначеного в такому запиті, всю інформацію, яку Комісія вважає необхідною для того, щоб оцінити, чи було дотримано умов цього Регламенту і, зокрема, загальну суму допомоги de minimis за цим Регламентом та будь-якими іншими регламентами про допомогу de minimis, що її отримав будь- який суб’єкт господарювання.

Цей Регламент застосовують до допомоги de minimis, наданої на надання послуг, що становлять загальноекономічний інтерес, до набуття ним чинності, за умови, що така допомога відповідає умовам, встановленим у статтях 1 та 2. Будь-яку допомогу на надання послуг, що становлять загальноекономічний інтерес, яка не відповідає зазначеним умовам, оцінюють відповідно до релевантних рішень, рамок, настанов і повідомлень.

Після завершення терміну дії цього Регламенту будь-яку допомогу de minimis, що відповідає умовам цього Регламенту, можна продовжувати правомірно застосувати протягом шести місяців.

Цей Регламент набуває чинності на третій день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Його застосовують до 31 грудня 2020 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.