Директива Ради 2008/7/ЄС від 12 лютого 2008 року стосовно непрямих податків на залучення капіталу

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статті 93 та 94,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (- 1),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (- 2),

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 69/335/ЄЕС від 17 липня 1969 року стосовно непрямих податків на залучення капіталу (- 3) кілька разів вносили значні зміни (- 4). З огляду на необхідність внесення подальших змін, для забезпечення ясності її необхідно викласти в новій редакції.

(2) Непрямі податки на залучення капіталу, а саме: податок на капітал (податок на внески до капіталу компаній та фірм), гербовий збір з цінних паперів та податок на операції з реструктуризації, незалежно від того, чи охоплюють такі операції збільшення капіталу, призводять до дискримінації, подвійного оподаткування та відмінностей, що можуть перешкоджати вільному руху капіталу. Те саме застосовуються щодо інших непрямих податків з такими самими характеристиками, що й податок на капітал та гербовий збір з цінних паперів.

(3) Як наслідок, в інтересах внутрішнього ринку гармонізувати законодавство щодо непрямих податків на залучення капіталу для усунення, наскільки це можливо, факторів, які можуть викривляти умови конкуренції або стримувати вільних рух капіталу.

(4) Економічні наслідки податку на капітал мають несприятливий характер для перегрупування та розвитку підприємств. Такі наслідки особливо шкідливі у поточній економічній ситуації, яка зараз гостро вимагає пріоритизації стимулювання інвестицій.

(5) Найкращим рішенням для досягнення таких цілей буде скасування податку на капітал.

(6) Однак, втрата бюджетних надходжень, яка стане результатом негайного застосування такого заходу, є неприйнятною для держав-членів, які на поточний момент застосовують податок на капітал. Відповідно, у таких держав-членів має бути можливість продовжувати застосовувати податок на капітал до всіх чи частини відповідних операцій, при цьому повинна стягуватися єдина ставку податку в межах однієї держави-члена. Після ухвалення рішення державою-членом про скасування податку на капітал на всі чи частину операцій згідно з цією Директивою, у такої держави-члена не повинно бути можливості запровадити такі податки знову.

(7) Сутність внутрішнього ринку як концепції передбачає, що будь-який податок на залучення капіталу на внутрішньому ринку компанією чи фірмою не повинен стягуватися більше одного разу. Відповідно, якщо держава-член, якій належать права на нарахування і стягнення податків, не нараховує податок на капітал стосовно певних або всіх операцій, охоплених цією Директивою, то жодна інша держава-член не повинна здійснювати право на нарахування і стягнення податків стосовно таких операцій.

(8) Важливо зберегти суворі умови для ситуацій, у яких держави-члени продовжують нараховувати податок на капітал, зокрема стосовно звільнень та знижень.

(9) Крім податку на капітал не повинні нараховуватися жодні інші непрямі податки на залучення капіталу. Зокрема, не має бути жодних гербових зборів з цінних паперів незалежно від походження таких цінних паперів та незалежно від того, чи представляють вони власний капітал компанії, чи її позиковий капітал.

(10) Перелік товариств, визначений у Директиві 69/335/ЄЕС, неповний, тож потребує адаптації.

(11) Оскільки цілі цієї Директиви не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, проте можуть бути успішніше досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленого у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, як визначено у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення зазначених цілей.

(12) Зобов'язання транспонувати цю Директиву до національного законодавства слід обмежити тими положеннями, які становлять суттєву зміну у порівнянні з більш ранніми директивами. Зобов'язання транспонувати положення, що не зазнали змін, виникає на підставі раніших директив.

(13) Ця Директива не повинна обмежувати зобов'язання держав-членів стосовно часових рамок для транспозиції до національного законодавства директив, визначених у частині B додатка II.

(14) У світлі несприятливих наслідків податку на капітал, Комісія повинна кожні три місяці звітувати про реалізацію цієї Директиви з метою скасування такого податку,

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива регулює стягнення непрямих податків стосовно:

(a) внесків до капіталу товариств;

(b) операцій з реструктуризації, що пов'язані з товариствами;

(c) емісії певних цінних паперів та боргових зобов'язань.

1. Для цілей цієї Директиви "товариство" означає:

(a) будь-яку компанію, що має одну з форм, перелік яких наведено в додатку I;

(b) будь-яку компанію, фірму чи асоціацію або юридичну особу, частки в капіталі чи активах якої можуть торгуватися на біржі;

(c) будь-яку компанію, фірму, асоціацію або юридичну особу, що веде діяльність із метою отримання прибутку, учасники якої мають право розпоряджатися своїми частками на користь третіх сторін без отримання попереднього дозволу та які несуть відповідальність за боргами компанії, фірми, асоціації або юридичної особи у межах своїх часток.

2. Для цілей цієї Директиви, будь-яка компанія, фірма, асоціація або юридична особа, що веде діяльність з метою отримання прибутку, повинна вважатися компанією з капіталом.

Для цілей цієї Директиви та відповідно до статті 4, "внесками до капіталу" повинні вважатися такі операції:

(a) формування капіталу компанії;

(b) конверсія у товариство компанії, фірми, асоціації або юридичної особи, що не є товариством;

(c) збільшення капіталу товариства шляхом внесення активів у будь-якій формі;

(d) збільшення активів товариства шляхом внесення активів у будь-якій формі не з метою набуття часток у капіталі або активах компанії, а з метою набуття таких самих прав, які мають члени з правами голосу, отримання частки в прибутку або частки у залишку активів після ліквідації;

(e) перенесення з третьої країни у державу-член місця ефективного управління товариством, місце реєстрації якої розташоване у третій країні;

(f) перенесення з третьої країни у державу-член місця реєстрації товариства, місце ефективного управління якої розташований у третій країні;

(g) збільшення капіталу товариства шляхом капіталізації прибутків або постійних чи тимчасових резервів;

(h) будь-яке збільшення активів товариства шляхом надання послуг учаснику, що не тягне за собою збільшення капіталу компанії, однак призводить до змін у правах на компанію або що може збільшити вартість часток компанії;

(i) позику, що її бере товариство, якщо кредитор отримує права на частку в прибутках компанії;

(j) позику, що її бере товариство, в учасника або члена подружжя чи дитини учасника, або позика, що її бере товариство у сторонньої особи, якщо її гарантом виступає учасник, за умови що така позика має таку саму функцію, що й збільшення капіталу компанії.

1. Для цілей цієї Директиви, внесками до капіталу не вважаються такі операції з реструктуризації:

(a) передача одним чи більше товариствами усіх активів та зобов'язань або одного чи більше напрямків діяльності одного чи більше товариств, які перебувають у процесі формування або які вже існують, за умови що до складу переданого пакету входить щонайменше частина цінних паперів, що представляють капітал компанії-набувача.

(b) набуття товариством, яке перебуває у процесі формування або яке вже існує, часток, що представляють більшість прав голосу в іншому товаристві, за умови що до складу переданого пакету придбаваних часток входить щонайменше частина цінних паперів, що представляють капітал першої зі згаданих компаній. Якщо більшість прав голосу формується в результаті двох чи більше операцій, операцією з реструктуризації вважається тільки та операція, внаслідок якої відбувається отримання більшості прав голосу, а також усі подальші операції після неї.

2. До операцій з реструктуризації повинна також входити передача товариству всіх активів та зобов'язань іншого товариства, яке перебуває у повному володінні першого зі згаданих товариств.

1. Держави-члени не повинні стягувати із товариств будь-які форми непрямих податків щодо такого:

(a) внесків до капіталу;

(b) позик або надання послуг, що виникають у зв'язку з внесками до капіталу;

(c) реєстрації або будь-якої іншої формальної дії, вчинення якої вимагається до початку ведення бізнесу та стосовно вчинення якої у товариства може виникати обов'язок з причини її правової форми;

(d) внесення змін до установчого інструмента або статуту товариства, особливо стосовно такого:

(i) конверсії товариства в інший тип товариства;

(ii) перенесення з держави-члена в іншу державу-член місця ефективного управління або місця реєстрації товариства;

(iii) зміни мети і предмета діяльності товариства;

(iv) продовження періоду існування товариства;

(e) операцій з реструктуризації, зазначених у статті 4.

2. Держави-члени не повинні стягувати будь-які форми непрямих податків з такого:

(a) створення, емісії, допуску на біржу або надання на ринку акцій, часток чи інших цінних паперів аналогічного типу, або сертифікатів, виданих замість таких цінних паперів, незалежно від того, хто є їх емітентом, або з торгівлі ними;

(b) позик, включно з державними облігаціями, вчинених у формі емісії векселів чи інших обігових цінних паперів, незалежно від того, хто є їх емітентом, та будь-яких формальних дій пов'язаних із ними, або створення, емісії, допуску на біржу або надання на ринку таких векселів чи інших обігових цінних паперів, або з торгівлі ними.

1. Незважаючи на статтю 5, держави-члени можуть стягувати такі податки та збори:

(a) збори на передачу цінних паперів у формі фіксованої чи нефіксованої ставки;

(b) збори на передачу, включно з податками на реєстрацію земельних ділянок, на передачу товариству бізнесів чи нерухомого майна, розташованого на їхній території;

(c) збори на передачу активів будь-якого типу, що передаються товариству, якщо така власність передається в іншій формі, ніж частки в компанії;

(d) збори на створення, реєстрацію або відчуження іпотек або інші збори із земельних ділянок чи іншої власності;

(e) збори у формі обов'язкових платежів чи внесків;

(f) податок на додану вартість.

2. Сума, що стягується у формі зборів і податків, наведених у пунктах (b)-(e) параграфа 1, не повинна змінюватися залежно від того, чи розташоване місце ефективного управління або місце реєстрації товариства на території держави-члена, що стягує податки або збори. Такі суми не можуть перевищувати сум податків або зборів, що застосовуються до операцій, які здійснюються у межах держави-члена, яка їх нараховує.

1. Незважаючи на статтю 5(1)(a), держава-член, яка станом на 01 січня 2006 року стягувала податок на внески до капіталу товариств, далі - "податок на капітал", може продовжувати робити це за умови дотримання положень статей 8-14.

2. Якщо в будь-який час після 01 січня 2006 року держава-член припиняє стягувати податок на капітал, вона не може запровадити його знову.

3. Якщо в будь-який час після 01 січня 2006 року держава-член припиняє стягувати податок на внески до капіталу, зазначені у статті 3(g)-(j), вона не може знову запровадити податок на такі внески до капіталу незважаючи на положення статті 10(2).

4. Якщо в будь-який час після 01 січня 2006 року держава-член припиняє стягувати податок на капітал стосовно надання основного або оборотного капіталу філії, вона не може знову запровадити податок на внески до відповідного капіталу незважаючи на положення статті 10(4).

5. Якщо в будь-який час після 01 січня 2006 року держава-член дозволяє звільнення згідно зі статтею 13, після того вона не може стягувати податок на капітал стосовно внесків до відповідного капіталу.

1. Нарахування податку на капітал повинне відбуватися за єдиною ставкою.

2. Ставка податку на капітал, що застосовується державою-членом, не може перевищувати ставки, яка застосовується такою державою-членом на 01 січня 2006 року.

Якщо після цієї дати держава-член зменшує застосовну ставку, вона не може знову запровадити вищу ставку.

3. Ставка податку на капітал у будь-якому разі не може перевищувати 1%.

Держави-члени можуть для цілей нарахування податку на капітал не вважати товариствами суб'єкти, зазначені у статті 2(2).

1. Якщо відповідно до статті 7(1) держава-член продовжує стягувати податок на капітал, вона повинна стягувати податок на капітал із внесків до капіталу, зазначених у статті 3(a)-(d), якщо місце ефективного управління товариства розташоване у такій державі-члені на момент, коли був здійснений внесок до капіталу.

Також вона повинна стягувати податок на капітал із внесків до капіталу, зазначених у статті 3(e) та (f).

2. Якщо держава-член продовжує стягувати податок на капітал, вона продовжувати робити це із внесків до капіталу, зазначених у статті 3(g)-(j), якщо місце ефективного управління товариства розташоване у такій державі-члені на момент, коли був здійснений внесок до капіталу.

3. Якщо місце ефективного управління товариства розташоване у третій країні та її місце реєстрації розташоване у державі-члені, яка продовжує стягувати податок на капітал, стягнення податку на капітал із внесків до капіталу здійснюється у такій державі-члені.

4. Якщо місце реєстрації та місце ефективного управління товариства розташовані у третій країні, надання основного або оборотного капіталу філії, розташованій у державі-члені, яка продовжує стягувати податок на капітал, може підлягати обкладанню податку на капітал у такій державі-члені.

1. Щодо внесків до капіталу, зазначених у статті 3(a), (c) та (d), базою оподаткування для податку на капітал є фактична вартість активів будь-якого виду, які внесено чи планується внести учасниками, після вирахування прийнятих компанією зобов'язань та виниклих у компанії витрат у результаті кожного внеску.

Стягнення податку на капітал може бути відстрочено до моменту, коли внесок буде фактично внесено.

2. Щодо внесків до капіталу, зазначених у статті 3(b), (e) та (f), базою оподаткування для податку на капітал є фактична вартість активів будь-якого виду, що належать компанії на момент конверсії чи передачі, після вирахування зобов'язань та витрат, відповідальність за які лежить на компанії на той момент.

3. Щодо внесків до капіталу, зазначених у статті 3(g), базою оподаткування для податку на капітал є номінальний розмір збільшення.

4. Щодо внесків до капіталу, зазначених у статті 3(h), базою оподаткування для податку на капітал є фактична вартість наданих послуг, після вирахування прийнятих компанією зобов'язань та виниклих у компанії витрат у результаті надання таких послуг.

5. Щодо внесків до капіталу, зазначених у статті 3(i) та (j), базою оподаткування для податку на капітал є номінальна вартість позики.

6. У випадках, зазначених у параграфах 1 та 2, фактична вартість часток у компанії, розподілених або належних кожному учаснику, може використовуватися як база оподаткування для податку на капітал, крім як у разі здійснення внесків лише у формі грошових коштів.

Сума, з якої стягується податок, за жодних обставин не повинна бути меншою за номінальну вартість часток у компанії, розподілених або належних кожному учаснику.

1. У випадку збільшення капіталу, база оподаткування для податку на капітал не повинна включати таке:

(a) вартість активів, що належать товариству, які були виділені на збільшення капіталу та з яких вже було стягнуто податок на капітал;

(b) вартість позик, наданих товариству, які конвертовано у частки в компанії та з яких вже було стягнуто податок на капітал.

2. Держава-член може виключити з бази оподаткування для податку на капітал суму капіталу, внесеного учасником, який несе необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства, а також частку такого учасника в активах компанії.

Якщо держава-член застосовує таке виключення, на будь-яку операцію, в результаті якої відповідальність учасника стає обмеженою його частками в товаристві, особливо коли обмеження відповідальності призводить до конверсії капіталу компанії в інший тип товариства, повинен нараховуватися податок на капітал.

Податок на капітал повинен нараховуватися в усіх таких випадках на вартість частки в активах компанії, що належить учасникам, які несуть необмежену відповідальність за зобов'язаннями компанії.

3. У випадку внеску до капіталу, зазначеного в статті 3(c), після зменшення капіталу компанії у результаті виниклих втрат, частина внеску до капіталу, що відповідає зменшенню капіталу, може бути виключена з бази оподаткування, за умови що внесок до капіталу було внесено протягом чотирьох років до зменшення капіталу.

Держава-член може звільнити від податку на капітал внески до капіталу, внесені до:

(a) товариств, що надають публічні послуги, такі як підприємства громадських перевезень, портові організації або підприємства водопостачання, газопостачання або електропостачання, у випадках, коли державні, регіональні чи місцеві органи влади володіють принаймні половиною капіталу компанії;

(b) товариств, які відповідно до їхнього статуту та фактично переслідують винятково і безпосередньо культурні, соціальні, гуманітарні та освітні цілі.

Держави-члени, які звільняють такі внески до капіталу від податку на капітал, також повинні звільняти надання основного або оборотного капіталу філії у межах своєї території, як зазначено у статті 10(4).

До певних типів внесків до капіталу або до певних типів товариств можуть застосовуватися звільнення або зниження ставок для забезпечення справедливості оподаткування, із соціальних міркувань або з метою надання державам-членам можливості опанувати надзвичайні ситуації.

Держава-член, яка пропонує вжиття таких заходів, повинна своєчасно звернутися до Комісії, при цьому з оглядом на застосування статті 97 Договору.

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання статей 3, 4, 5, 7, 8, 12, 13 та 14, не пізніше 31 грудня 2008 року. Вони негайно надсилають Комісії тексти таких положень та кореляційну таблицю між такими положеннями та цією Директивою.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися такими покликаннями у разі їх офіційної публікації. Вони також повинні містити заяву про те, що покликання у наявних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях на директиви, скасовані цією Директивою, повинні тлумачитись як покликання на цю Директиву. Методи здійснення такого покликання та конкретне формулювання щодо цього визначають держави-члени.

2. Держави-члени повинні передати Комісії текст основних положень національного права, ухвалених ними у сфері застосування цієї Директиви.

Директиву 69/355/ЄЕС, зі змінами, внесеними директивами, зазначеними в частині A додатка II, скасовано з 01 жовтня 2009 року, без обмеження зобов'язань держав-членів щодо кінцевих термінів транспозиції до національного права директив, зазначених у частині B додатка II.

Покликання на скасовану Директиву слід тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку III.

Комісія повинна звітувати перед Радою кожні три роки стосовно реалізації цієї Директиви, зокрема, з метою скасування податку на капітал. Для надання допомоги Комісії у перегляді, держави-члени повинні надавати Комісії інформацію про бюджетні надходження від податку на капітал.

Ця Директива набуває чинності на 20-й день після її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Статті 1, 2, 6, 9, 10 та 11 застосовуються з 01 січня 2009 року.

Цю Директиву адресовано державам-членам.