Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС

Додатково, 50 мільйонів невиділених квот із резерву стабільності ринку повинні доповнити будь-які залишки доходів від 300 мільйонів квот, доступних у період з 2013 по 2020 роки відповідно до Рішення Комісії 2010/670/ЄС (- 5), і повинні бути своєчасно використані на підтримку інновацій, як зазначено у першому підпараграфі.

Проекти обирають на основі об’єктивних і прозорих критеріїв, з урахуванням, у відповідних випадках, міри, якою проекти сприяють досягненню скорочення викидів значно нижче за еталонні значення, зазначені у параграфі 2. Проекти повинні мати потенціал для широкого застосування або суттєво знижувати витрати на перехід до низьковуглецевої економіки у відповідних секторах. Проекти із залученням УВВ повинні призводити до чистого скорочення викидів та забезпечувати запобігання утворенню CO2 або його постійне зберігання. Технології, що отримують підтримку, ще не є комерційно доступними, але повинні представляти проривні рішення або бути достатньо зрілими, щоб бути готовими до демонстрації в докомерційних масштабах. До 60 % пов’язаних витрат на проекти можуть бути підтримані, з яких до 40 % не обов’язково повинні залежати від верифікованого запобігання викидам парникових газів, за умови досягнення заздалегідь визначених ключових цілей із урахуванням застосованої технології.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо правил функціонування фонду інновацій, включно з процедурою та критеріями відбору.

Квоти окремо відкладають для проектів, які відповідають критеріям, зазначеним у третьому підпараграфі. Підтримка таким проектам надається через держави-члени та доповнює суттєве співфінансування оператором установки. Їх також може співфінансувати відповідна держава-член, а також інші інструменти. Жоден проект не повинен отримувати підтримку через механізм, передбачений цим параграфом, більшу за 15 % від загальної кількості квот, доступних для цієї мети. Такі квоти враховують відповідно до параграфа 7.

9. Греція, валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення якої за ринковими цінами становить менше 60 % від середнього значення в Союзі на 2014 рік, може звернутися за виділенням, до застосування параграфа 7 цієї статті, до 25 мільйонів квот від максимального обсягу, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, які не були безкоштовно виділені до 31 грудня 2020 року, для співфінансування до 60 % декарбонізації постачання електроенергії до островів у межах її території. Статтю 10d(3) застосовують mutatis mutandis до таких квот. Виділення квот може вимагатися, якщо через обмежений доступ до міжнародних ринків запозичень проект, спрямований на декарбонізацію постачання електроенергії до островів Греції, не може бути реалізований іншим чином, і якщо Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) підтверджує фінансову життєздатність і соціально-економічні вигоди від такого проекту.

11. З урахуванням положень статті 10b, обсяг квот, виділених безкоштовно відповідно до параграфів 4-7 цієї статті у 2013 році, повинен становити 80 % від кількості, визначеної відповідно до інструментів, зазначених у параграфі 1. Після цього безкоштовне виділення щороку зменшується на рівні обсяги, результатом чого повинно бути безкоштовне виділення 30 % квот у 2020 році.

19. Квоти не повинні безкоштовно виділятися для установки, що припинила свою діяльність,якщо оператор не доведе компетентному органу, що така установка відновить виробництво протягом визначеного та розумного терміну. Установки, для яких сплив термін дії дозволу на викиди парникових газів, або дозвіл був відкликаний, та установки, експлуатація або відновлення експлуатації яких є технічно неможливими, вважаються такими, що припинили свою діяльність.

20. Рівень безкоштовного виділення квот для установок, обсяг діяльності яких збільшився або зменшився більш ніж на 15 %, що оцінено на основі ковзного середнього за два роки, порівняно з початковим рівнем, який використовувався для визначення рівня безкоштовного виділення для відповідного періоду, як зазначено у статті 11(1), у відповідних випадках, коригують. Таке коригування здійснюють за рахунок квот, відкладених відповідно до параграфа 7 цієї статті, або шляхом додавання квот до їх обсягу.

21. Для забезпечення дієвого, недискримінаційного та уніфікованого застосування коригувань і порогових значень, зазначених у параграфі 20 цієї статті, уникнення необґрунтованого адміністративного тягаря та запобігання маніпуляціям або зловживанню коригуваннями виділення, Комісія може Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких визначаються подальші механізми коригування. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

1. Сектори та підсектори, для яких добуток множення їхньої інтенсивності торгівлі з третіми країнами, яку визначають як співвідношення між загальною вартістю експорту до третіх країн разом із вартістю імпорту з третіх країн і загальним розміром ринку Європейського економічного простору (річний оборот разом із загальним імпортом з третіх країн), на інтенсивність їхніх викидів, виміряну в кг CO2, та поділений на їхню валову додану вартість (в євро), перевищує 0,2, вважаються такими, що перебувають під ризиком витікання вуглецю. Таким секторам і підсекторам безкоштовно виділяють квоти на період до 2030 року в розмірі 100 % від кількості, визначеної відповідно до статті 10a.

2. Сектори та підсектори, для яких добуток множення їхньої інтенсивності торгівлі з третіми країнами на інтенсивність їхніх викидів перевищує 0,15, можуть бути включені до групи, зазначеної в параграфі 1, використовуючи дані за 2014-2016 роки, на основі якісного оцінювання таких критеріїв:

(a) ступеня, наскільки можливо для окремих установок у відповідному секторі чи підсекторі зменшити рівень викидів або споживання електроенергії;

(b) поточних і прогнозованих ринкових характеристик, у тому числі, у відповідних випадках, будь-яких спільних референтних цін;

(c) показників рентабельності як потенційного показника довгострокових рішень про інвестиції чи переміщення з урахуванням змін у виробничих витратах, пов’язаних зі скороченням викидів.

3. Сектори та підсектори, які не перевищують порогових значень, зазначених у параграфі 1, але мають інтенсивність викидів, виміряну в кг CO2, поділену на їхню валову додану вартість (в євро), що перевищує 1,5, також повинні оцінюватися на чотиризначному рівні (код NACE-4). Комісія оприлюднює результати такого оцінювання.

Протягом трьох місяців після публікації, як зазначено у першому підпараграфі, сектори та підсектори, зазначені у згаданому підпараграфі, можуть звернутися до Комісії для отримання або якісної оцінки їхнього ризику витікання вуглецю на чотиризначному рівні (код NACE-4), або оцінки на основі класифікації товарів, що використовуються для статистики промислового виробництва в Союзі на восьмизначному рівні (Prodcom). Для цього сектори та підсектори подають разом із заявою належним чином обґрунтовані, повні та незалежно верифіковані дані, що дозволяють Комісії здійснити оцінювання.

Якщо сектор або підсектор обирає оцінювання на чотиризначному рівні (код NACE-4), він може бути включений до групи, зазначеної в параграфі 1, на основі критеріїв, зазначених у пунктах (a), (b) і (c) параграфа 2. Якщо сектор або підсектор обирає оцінювання на восьмизначному рівні (Prodcom), він повинен бути включений до групи, зазначеної в параграфі 1, за умови, що на такому рівні перевищено порогове значення у 0,2, зазначене у параграфі 1.

Сектори та підсектори, для яких безкоштовне виділення розраховують на основі еталонних значень, зазначених у четвертому підпараграфі статті 10a(2), також можуть подати заявку на оцінювання відповідно до третього підпараграфа цього параграфа.

Як відступ від положень параграфів 1 і 2, держава-член до 30 червня 2018 року може подати запит, щоб сектор чи підсектор, зазначений у додатку до рішення Комісії 2014/746/ЄС (- 6), у контексті класифікацій на шестизначному або восьмизначному рівні (Prodcom), вважався включеними до групи, зазначеної у параграфі 1. Будь-який такий запит розглядається лише тоді, коли держава-член, що подає запит, встановить, що застосування такого відступу є виправданим на основі належним чином обґрунтованих, повних, верифікованих і перевірених аудиторами даних за п’ять останніх років, наданих відповідним сектором або підсектором, і включить усю відповідну інформацію до свого запиту. На основі згаданих даних відповідний сектор або підсектор включають до таких класифікацій, якщо в межах неоднорідного чотиризначного рівня (код NACE-4) продемонстровано, що він має значно вищу інтенсивність торгівлі та викидів на шестизначному чи восьмизначному рівні (Prodcom), із перевищенням порогового значення, визначеного у параграфі 1.

4. Інші сектори та підсектори вважаються такими, що можуть перекласти більшу частину витрат, пов’язаних із квотами, у ціни на продукти, та їм безкоштовно виділяють квоти в розмірі 30 % від кількості, визначеної відповідно до статті 10a. Якщо інше не вирішено у перегляді на підставі статті 30, безкоштовне виділення квот іншим секторам і підсекторам, окрім централізованого опалення, після 2026 року зменшуватиметься на рівні обсяги, щоб досягти рівня без безкоштовного виділення у 2030 році.

5. Комісію уповноважено ухвалити до 31 грудня 2019 року делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви щодо визначення секторів і підсекторів, які вважаються такими, що перебувають під ризиком витікання вуглецю, як зазначено у параграфах 1, 2 і 3 цієї статті, для видів діяльності на чотиризначному рівні (код NACE-4), тією мірою, що це стосується параграфа 1 цієї статті, на основі доступних даних за останні три календарні роки.

1. Як відступ від статті 10a(1)-(5), держави-члени, ВВП на душу населення в 2013 році за ринковими цінами (в євро) становило менше 60 % від середнього значення в Союзі, можуть здійснити перехідне безкоштовне виділення квот для установок із виробництва електроенергії для модернізації, диверсифікації та сталої трансформації енергетичного сектора. Інвестиції, яким надається підтримка, повинні відповідати переходу до безпечної та сталої низьковуглецевої економіки, цілям Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року та досягненню довгострокових цілей, виражених у Паризькій угоді. Передбачений відступ для цього параграфа закінчується 31 грудня 2030 року.

2. Заінтересовані держави-члени повинні організувати процедуру конкурсних торгів, яка відбуватиметься в один або декілька раундів між 2021 і 2030 роками, для проектів, що передбачають загальну суму інвестицій, що перевищує 12,5 мільйонів євро, щоб обрати інвестиції, що фінансуватимуться за рахунок безкоштовного виділення квот. Така процедура конкурсних торгів повинна:

(a) відповідати принципам прозорості, недискримінації, однакового ставлення та раціонального фінансового управління;

(b) гарантувати, що тільки ті проекти, які сприяють диверсифікації енергетичного балансу та джерел постачання, необхідній реструктуризації, екологічної модернізації та модернізації інфраструктури, чистим технологіям, таким як технології відновлюваної енергії, або модернізації сектора виробництва енергії, такій як ефективному та сталому центральному опаленню, а також сектора передачі та розподілу, мають право на участь у торгах;

(c) визначати чіткі, об’єктивні, прозорі та недискримінаційні критерії відбору для рейтингування проектів, щоб забезпечити відбір тільки тих проектів, які:

(i) на основі аналізу витрат і вигід, забезпечують чистий позитивний приріст у скороченнях викидів і здійснюють заздалегідь визначений значний рівень скорочення CO2 з урахуванням розміру проекту;

(ii) є додатковими, чітко реагують на потреби в заміні та модернізації та не забезпечують збільшення ринкового попиту на енергію;

(iii) пропонують найкраще співвідношення ціни та якості; та

(iv) не сприяють фінансовій життєздатності виробництва електроенергії з високим рівнем викидів, чи не підвищують її, або не збільшують залежність від викопних видів палива.

Як відступ від положень статті 10(1) і без обмеження останнього речення параграфа 1 цієї статті, у разі якщо інвестиція, обрана через процедуру конкурсних торгів, скасовується, або не досягнуто запланованої ефективності, виділені квоти можуть бути використані, шляхом одного додаткового раунду процедури конкурсних торгів не раніше ніж за один рік після цього, для фінансування інших інвестицій.

До 30 червня 2019 року будь-яка держава-член, яка має намір скористатися можливістю перехідного безкоштовного виділення квот для модернізації енергетичного сектора, повинна опублікувати детальні національні рамки, що визначають процедуру конкурсних торгів, включно із запланованою кількістю раундів, зазначених у першому підпараграфі, і критеріями відбору, щоб громадськість могла надати коментарі.

Якщо передбачена підтримка для інвестицій сумою менше 12,5 мільйонів євро шляхом безкоштовного виділення квот, і вони обираються не шляхом процедури конкурсних торгів, як зазначено у цьому параграфі, держава-член повинна обирати проекти на основі об’єктивних і прозорих критеріїв. Результати такого відбору повинні бути опубліковані, щоб громадськість могла надати коментарі. На основі цього, заінтересована держава-член повинна до 30 червня 2019 року встановити, опублікувати та подати Комісії перелік інвестицій. Якщо одній установці надається більш ніж одна інвестиція, вони повинні оцінюватися в цілому для встановлення того, чи не перевищена порогова сума в розмірі 12,5 мільйонів євро, якщо ці інвестиції не є незалежними, технічно чи фінансово життєздатними.

3. Сума передбачених інвестицій повинна принаймні дорівнювати ринковій вартості безкоштовно виділених квот, враховуючи при цьому необхідність обмеження безпосередньо пов’язаного збільшення цін. Ринкова вартість є середньою ціною квот на спільній аукціонній платформі у попередній календарний рік. До 70 % пов’язаних витрат на інвестицію може бути забезпечено за рахунок безкоштовного виділення за умови, що решта витрат фінансується приватними юридичними особами.

4. Перехідне безкоштовне виділення квот вираховують із кількості квот, які держава-член у іншому разі продала б через аукціон. Загалом, безкоштовне виділення квот повинно становити не більше 40 % від квот, які отримає заінтересована держава-член на підставі статті 10(2)(a) у період з 2021 по 2030 роки, виділених у рівних річних обсягах протягом зазначеного періоду.

5. Якщо держава-член на підставі статті 10d(4) використовує квоти, виділені на цілі солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу відповідно до статті 10(2)(b), така держава-член може, як відступ від положень параграфа 4 цієї статті, використовувати для перехідного безкоштовного виділення квоти загальною кількістю до 60 % від квот, отриманих у період з 2021 по 2030 роки відповідно до статті 10(2)(a), використовуючи відповідний обсяг квот, виділених відповідно до статті 10(2)(b).

Будь-які квоти, не виділені відповідно до цієї статті до 2020 року, можуть бути виділені протягом періоду з 2021 по 2030 роки для інвестицій, обраних шляхом процедури конкурсних торгів, зазначеної в параграфі 2, якщо заінтересована держава-член не повідомить Комісію до 30 вересня 2019 року про свій намір не виділяти частину або всі ці квоти протягом періоду з 2021 по 2030 роки, а також про обсяг квот, що натомість підлягають продажу через аукціон у 2020 році. Якщо такі квоти виділяють у період з 2021 по 2030 роки, відповідний обсяг квот повинен враховуватися для застосування граничного значення у 60 %, як встановлено в першому підпараграфі цього параграфа.

6. Виділення квот операторам здійснюється після підтвердження здійснення інвестиції, обраної згідно з правилами процедури конкурсних торгів. Якщо інвестиція призводить до отримання додаткових потужностей виробництва електроенергії, відповідний оператор також повинен продемонструвати, що відповідний обсяг потужностей виробництва електроенергії з більшою інтенсивністю викидів був виведений з експлуатації таким оператором або іншим пов’язаним оператором до початку експлуатації додаткових потужностей.

7. Держави-члени повинні вимагати від генераторів електроенергії та операторів мережі, які отримують вигоди, до 28 лютого кожного року звітувати про виконання їхніх обраних інвестицій, у тому числі про залишок безкоштовно виділених квот та понесені інвестиційні витрати, а також типи підтриманих інвестицій. Держави-члени повинні звітувати про це Комісії, а Комісія повинна оприлюднювати такі звіти.

1. На період з 2021 по 2030 роки повинен бути створений фонд для підтримки інвестицій,запропонованих державою-членом, що є бенефіціаром, включно з фінансуванням малих інвестиційних проектів для модернізації енергетичних систем і підвищення енергоефективності у державах-членах із ВВП на душу населення за ринковими цінами меншим за 60 % від середнього значення по Союзу в 2013 році ("Фонд модернізації"). Фонд модернізації фінансується шляхом продажу квот через аукціони, як визначено у статті 10.

Інвестиції, яким надається підтримка, повинні відповідати цілям цієї Директиви, а також цілям Рамок кліматичної та енергетичної політики Союзу до 2030 року та довгостроковим цілям, вираженим у Паризькій угоді. Підтримка з Фонду модернізації не повинна надаватися підприємствам з виробництва енергії, які використовують тверде викопне паливо, за винятком ефективного та сталого централізованого опалення в державах-членах з ВВП на душу населення за ринковими цінами нижчим за 30 % від середнього значення по Союзу в 2013 році, за умови, що на інвестиції відповідно до статті 10c, що не передбачають використання твердого викопного палива, використовується обсяг квот принаймні еквівалентної вартості.

2. Принаймні 70 % фінансових ресурсів Фонду модернізації повинні використовуватися для підтримки інвестицій у виробництво та використання електроенергії з відновлюваних джерел, підвищення енергоефективності, за винятком енергоефективності, пов’язаної з виробництвом енергії з використанням твердого викопного палива, зберігання енергії та модернізації енергетичних мереж, включно з трубопроводами централізованого опалення, енергосистем для передачі електроенергії та збільшення взаємозв’язків між державами-членами, а також для підтримки справедливого переходу у регіонах, що залежать від вуглеводнів, у державах-членах, що є бенефіціарами, щоб підтримати переведення робітників на інші роботи, їх перекваліфікацію та підвищення кваліфікації, освіту, ініціативи для пошуку роботи та стартапи, у діалозі з соціальними партнерами. Інвестиції в енергоефективність у сферах транспорту, будівництва, сільського господарства та відходів також мають право претендувати на підтримку.

3. Фонд модернізації функціонує під відповідальністю держави-члена, що є бенефіціаром. ЄІБ повинен гарантувати, що квоти продають через аукціон відповідно до принципів та умов, встановлених у статті 10(4), і несе відповідальність за управління доходами. ЄІБ передає доходи державам-членам згідно з рішенням про виплату Комісії, якщо така виплата для інвестицій відповідає параграфу 2 цієї статті або, у разі, якщо інвестиції не належать до сфер, перелічених у параграфі 2 цієї статті, відповідає рекомендаціям інвестиційного комітету. Комісія повинна своєчасно ухвалювати свої рішення. Доходи розподіляються між державами-членами та відповідно до часток, визначених у додатку IIb, згідно з параграфами 6-12 цієї статті.

4. Будь-яка заінтересована держава-член може використовувати весь обсяг безкоштовно виділених квот, наданих відповідно до статті 10c(4), або частину такого обсягу, а також обсяг квот, виділених для цілей солідарності, зростання та взаємозв’язків усередині Союзу відповідно до статті 10(2)(b), або частину такого обсягу, відповідно до статті 10d, для підтримки інвестицій в рамках Фонду модернізації, тим самим збільшуючи ресурси, виділені для такої держави-члена. До 30 вересня 2019 року заінтересована держава-член повинна повідомити Комісію про відповідні обсяги квот, призначені для використання відповідно до статті 10(2)(b), статті 10c і статті 10d.

5. Цим засновується інвестиційний комітет для Фонду модернізації. Інвестиційний комітет складається з представника від кожної держави-члена, що є бенефіціаром, від Комісії та від ЄІБ, та трьох представників, обраних іншими державами-членами на п’ятирічний період. У ньому головує представник Комісії. По одному представнику від кожної держави-члена, що не є членом інвестиційного комітету, можуть бути присутніми на засіданнях комітету як спостерігачі.

Інвестиційний комітет повинен функціонувати у прозорий спосіб. Склад інвестиційного комітету, біографічні дані та декларації про інтереси його членів повинні бути доступними для громадськості та, за необхідності, оновлюватися.

6. Перш ніж держава-член, що є бенефіціаром, вирішить фінансувати інвестиції зі своєї частки у Фонді модернізації, вона повинна представити інвестиційний проект інвестиційному комітету та ЄІБ. Якщо ЄІБ підтверджує, що інвестиція належить до сфер, перелічених у параграфі 2, держава-член може перейти до фінансування інвестиційного проекту зі своєї частки.

Якщо інвестиція в модернізацію енергетичних систем, яку пропонується фінансувати з Фонду модернізації, не належить до сфер, перелічених у параграфі 2, інвестиційний комітет повинен оцінити технічну та фінансову життєздатність такої інвестиції, включно зі скороченнями викидів, які таким чином досягаються, та видати рекомендацію щодо фінансування інвестиції з Фонду модернізації. Інвестиційний комітет повинен гарантувати, що будь-яка інвестиція, що стосується централізованого опалення, досягатиме значного підвищення енергоефективності та скорочення викидів. Зазначена рекомендація може включати пропозиції щодо належних інструментів фінансування. До 70 % пов’язаних витрат на інвестицію, яка не належить до сфер, перелічених у параграфі 2, може бути забезпечено ресурсами з Фонду модернізації за умови, що решта витрат фінансується приватними юридичними особами.

7. Інвестиційний комітет повинен прагнути ухвалювати свої рекомендації шляхом консенсусу. Якщо інвестиційний комітет не може ухвалити рішення шляхом консенсусу в рамках кінцевого строку, встановленого головою комітету, він ухвалює рішення простою більшістю голосів.

Якщо представник ЄІБ не схвалює фінансування інвестиції, рекомендацію ухвалюють тільки у тому разі, якщо більшість у дві третини всіх членів проголосує за неї. У такому разі представник держави-члена, в якій повинна бути здійснена інвестиція, та представник ЄІБ не мають права голосувати. Цей підпараграф не застосовують до малих проектів, які фінансуються за рахунок позик, наданих національним банком розвитку, або за рахунок грантів, що сприяють реалізації національної програми, яка слугує конкретним цілям, що відповідають цілям Фонду модернізації, за умови, що не більше 10 % від часток держав-членів, визначених в додатку IIb, використовується в рамках програми.

8. Будь-які акти чи рекомендації ЄІБ або інвестиційного комітету на підставі параграфів 6 і 7 повинні ухвалюватися своєчасно і містити причини, на яких вони ґрунтуються. Такі акти та рекомендації повинні бути оприлюднені.

9. Держави-члени, що є бенефіціарами, є відповідальними за подальший нагляд за виконанням обраних проектів.

10. Держави-члени, що є бенефіціарами, повинні щорічно звітувати Комісії про інвестиції, що фінансуються з Фонду модернізації. Звіти повинні оприлюднюватися та включати:

(a) інформацію щодо інвестицій, що фінансуються на кожну державу-член, що є бенефіціаром;

(b) оцінку доданої вартості, вираженої як енергоефективність або модернізація енергетичної системи, досягнутої внаслідок інвестиції.

11. Інвестиційний комітет повинен щорічно звітувати Комісії про досвід оцінювання інвестицій. До 31 грудня 2024 року, беручи до уваги висновки інвестиційного комітету, Комісія повинна переглянути сфери для проектів, зазначені у параграфі 2, і підстави, на яких інвестиційний комітет обґрунтовує свої рекомендації.

12. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо детальних правил функціонування Фонду модернізації. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

1. Кожна держава-член повинна до 30 вересня 2011 року оприлюднити та подати Комісії список установок на її території, на які поширюється дія цієї Директиви, та інформацію про будь-яке безкоштовне виділення для кожної установки на її території, розраховане відповідно до правил, зазначених у статті 10а(1) і статті 10c.

Список установок, на які поширюється дія цієї Директиви протягом п’яти років, починаючи з 1 січня 2021 року, повинен бути поданий до 30 вересня 2019 року, а списки для кожного наступного п’ятирічного періоду повинні подаватися кожні п’ять років після цього. Кожен список повинен включати інформацію про виробничу діяльність, передачу тепла та газів, виробництво електроенергії та викиди на рівні підустановок протягом п’яти календарних років, що передують його поданню. Безкоштовне виділення квот надається установкам тільки у разі надання такої інформації.

2. До 28 лютого кожного року компетентні органи видають кількість квот, що повинні бути виділені за такий рік, розраховану відповідно до статей 10, 10a і 10c.

3. Держави-члени не можуть видавати квоти безкоштовно на підставі параграфа 2 установкам,записи про які у списку, зазначеному в параграфі 1, були відхилені Комісією.

1. Параграфи 2-7 цієї статті застосовують без обмеження застосування статті 28(3) і (4).

2. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, оператори можуть звернутися до компетентного органу з проханням видати їм квоти, чинні з 2013 року і надалі, в обмін на ССВ і ОСВ, видані щодо скорочень викидів до 2012 року від проектів тих типів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки.

Компетентний орган повинен здійснити обмін на такий запит до 31 березня 2015 року.

3. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, компетентні органи дозволяють операторам обмінювати ССВ і ОСВ, видані щодо скорочень викидів з 2013 року і надалі, від проектів, зареєстрованих до 2013 року, на квоти, чинні з 2013 року і надалі.

Перший підпараграф застосовують до ССВ і ОСВ для усіх типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки.

4. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, компетентні органи дозволяють операторам обмінювати ССВ, видані щодо скорочень викидів з 2013 року і надалі, на квоти від нових проектів у найменш розвинених країнах, що почалися з 2013 року і надалі.

Перший підпараграф застосовують до ССВ для усіх типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки, до того часу коли такі країни ратифікують відповідні угоди з Союзом або до 2020 року, залежно від того, яка дата настане раніше.

5. Тією мірою, якою рівні використання ССВ і ОСВ, дозволені операторам або експлуатантам повітряних суден державами-членами на період з 2008 по 2012 роки, не були вичерпані, або надано право використовувати кредити відповідно до параграфа 8, і в разі, якщо переговори щодо ухвалення міжнародної угоди про зміну клімату не завершаться до 31 грудня 2009 року, кредити від проектів чи іншої діяльності, спрямованої на скорочення викидів, можуть використовуватися в рамках СТКВ ЄС відповідно до угод, укладених з третіми країнами, що визначають рівні використання. Згідно з такими угодами, оператори повинні мати змогу використовувати кредити від проектної діяльності у таких третіх країнах для виконання своїх зобов’язань відповідно до СТКВ ЄС.

6. Будь-які угоди, зазначені в параграфі 5, повинні передбачати використання кредитів в рамках СТКВ ЄС від типів проектів, які мали право на їх використання в рамках СТКВ ЄС у період з 2008 по 2012 роки, включно з технологіями відновлюваної енергії та енергоефективності, що сприяють передачі технологій та сталому розвитку. Будь-яка така угода також може передбачати використання кредитів від проектів, коли використаний базовий рівень є нижчим за рівень безкоштовного виділення квот, відповідно до інструментів, зазначених у статті 10a,або нижчим за рівні, що вимагаються законодавством Союзу.

7. Після укладення міжнародної угоди про зміну клімату, з 1 січня 2013 року в рамках СТКВ ЄС приймаються кредити від проектів тільки з тих третіх країн, які ратифікували зазначену угоду.

1. Держави-члени повинні вживати усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб орієнтири проектної діяльності, визначені подальшими рішеннями, ухваленими відповідно до РКЗК ООН або Кіотського протоколу, вжитої в країнах, що підписали договір про приєднання до Союзу, повністю відповідали acquis communautaire, включно з тимчасовими відступами, визначеними у такому договорі про приєднання.

Союз та його держави-члени дозволяють провадити проектну діяльність тільки тоді, коли всі учасники проекту мають штаб-квартири або в країні, яка уклала міжнародну угоду щодо таких проектів, або в країні чи субфедеральній або регіональній одиниці, яка пов’язана з СТКВ ЄС відповідно до статті 25.

2. За винятком випадків, передбачених у параграфах 3 і 4, держави-члени, в яких провадиться проектна діяльність, повинні гарантувати, що жодна ОСВ або ССВ не буде видана для скорочення чи обмеження викидів парникових газів від видів діяльності, що підпадають під сферу застосування цієї Директиви.

3. До 31 грудня 2012 року для проектної діяльності в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), яка зменшує чи безпосередньо обмежує викиди від установки, що підпадає під сферу застосування цієї Директиви, ОСВ і ССВ можуть видаватися тільки у тому випадку, якщо оператор такої установки скасує таку саму кількість квот.

4. До 31 грудня 2012 року для проектної діяльності в рамках спільної імплементації (JI) і механізму чистого розвитку (CDM), яка зменшує чи опосередковано обмежує рівень викидів від установок, які підпадають під сферу застосування цієї Директиви, ОСВ і ССВ можуть видаватися тільки у разі скасування такої самої кількості квот з національного реєстру держави-члена походження ОСВ або ССВ.

5. Держава-член, яка дозволяє приватним чи державним підприємствам брати участь у проектній діяльності, залишається відповідальною за виконання своїх зобов’язань відповідно до РКЗК ООН і Кіотського протоколу та забезпечує, щоб така участь відповідала належним настановам, умовам і процедурам, ухваленим відповідно до РКЗК ООН або Кіотського протоколу.

6. Щодо проектної діяльності з виробництва гідроелектроенергії з генеруючою потужністю,що перевищує 20 МВт, держави-члени, при затвердженні такої проектної діяльності, повинні гарантувати дотримання належних міжнародних критеріїв і настанов, включно з тими, що містяться у Звіті Всесвітньої комісії з гребель за листопад 2000 року "Греблі та розвиток - Нові рамки для вироблення й ухвалення рішень", під час розроблення такої проектної діяльності.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб квоти могли передаватися між:

(a) особами в межах Союзу;

(b) особами в межах Союзу та особами в третіх країнах, за умови, що такі квоти визнані відповідно до процедури, зазначеної в статті 25, без обмежень, окрім тих, що містяться у цій Директиві чи ухвалені відповідно до неї.

1a. До 31 грудня 2010 року Комісія повинна вивчити, чи достатньо захищений ринок квот на викиди від інсайдерської торгівлі чи маніпулювання ринком, і, якщо доречно, внести пропозиції щодо забезпечення такого захисту. Належні положення Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/6/ЄС від 28 січня 2003 року про інсайдерську торгівлю та маніпулювання ринком (зловживання на ринку) (- 7) можуть використовуватися з будь-якими відповідними коригуваннями, необхідними для їх застосування до торгівлі товарами.

2. Держави-члени гарантують, щоб квоти, видані компетентним органом іншої держави-члена,визнавалися для цілей виконання експлуатантом повітряного судна зобов’язань згідно з параграфом 2a або виконання оператором зобов’язань згідно з параграфом 3.

2a. Держави-члени, що здійснюють адміністрування, повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року кожен експлуатант повітряного судна повернув кількість квот, що дорівнює сукупним викидам протягом попереднього календарного року від видів авіаційної діяльності, перелічених у додатку I, щодо яких він є експлуатантом повітряного судна, як верифіковано відповідно до статті 15. Держави-члени гарантують, що квоти, повернені відповідно до цього параграфа, після цього скасовують.

3. Для періоду до 31 грудня 2020 року, держави-члени повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року оператор кожної установки повернув кількість квот, окрім квот, виданих на підставі глави II, що дорівнює сукупним викидам від такої установки протягом попереднього календарного року, як верифіковано відповідно до статті 15, і подальше скасування таких квот. Для періоду, що починається з 1 січня 2021 року, держави-члени повинні забезпечувати, щоб до 30 квітня кожного року оператор кожної установки повернув кількість квот, що дорівнює сукупним викидам від такої установки протягом попереднього календарного року, як верифіковано відповідно до статті 15, і подальше скасування таких квот, з урахуванням перегляду, як зазначено у статті 28b.

3-a. Якщо необхідно, і на той час, поки це необхідно, задля захисту екологічної цілісності СТКВ ЄС, експлуатантам повітряних суден та іншим операторам у рамках СТКВ ЄС забороняється використовувати квоти, видані державою-членом, щодо яких є протерміновані зобов’язання для експлуатантів повітряних суден та інших операторів. Правовий акт, зазначений у статті 19, повинен включати заходи, необхідні у випадках, зазначених у цьому параграфі.

3a. Зобов’язання повернути квоти не повинно виникати щодо викидів, верифікованих як захоплені та транспортовані для постійного зберігання до об’єкта, який має чинний дозвіл відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/31/ЄС від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання діоксиду вуглецю (- 8).

4. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб гарантувати скасування квот убудь-який час на запит особи, яка ними володіє. Держави-члени, у разі закриття потужностей виробництва електроенергії на їхній території внаслідок додаткових національних заходів, можуть скасувати квоти із загальної кількості квот, що підлягають продажу ними через аукціон, як зазначено у статті 10(2), в обсязі не більше ніж той, що відповідає середньому верифікованому обсягу викидів з відповідної установки за період п’яти років перед її закриттям. Заінтересовані держави-члени повинні поінформувати Комісію про таке передбачення скасування квот відповідно до делегованих актів, ухвалених на підставі статті 10(4).

5. Параграфи 1 і 2 застосовують без обмеження статті 10c.

Квоти, видані з 1 січня 2013 року і надалі, мають необмежений строк чинності. Квоти, видані з 1 січня 2021 року і надалі, повинні мати позначення, що вказує, в який десятирічний період, починаючи з 1 січня 2021 року, вони були видані, і є чинними щодо викидів з першого року такого періоду й надалі.

1. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо детальних умов моніторингу та звітування про викиди та, у відповідних випадках, даних про діяльність зі списку видів діяльності у додатку I, для моніторингу та звітування про дані про тоннокілометри задля подання заявок на підставі статей 3e або 3f, які повинні ґрунтуватися на принципах моніторингу та звітування, визначених у додатку IV, і вимогах, визначених у параграфі 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти також повинні визначати потенціал глобального потепління кожного парникового газу у вимогах до моніторингу та звітування про викиди для такого газу.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

2. Акти, зазначені у параграфі 1, повинні враховувати найточніші та найактуальніші доступні наукові дані, зокрема від МГЕЗК, і також можуть визначати вимоги до операторів звітувати про викиди, пов’язані з виробництвом товарів енергоємними галузями, які можуть бути предметом міжнародної конкуренції. Зазначені акти також можуть вимагати, щоб така інформація верифікувалася незалежно.

Зазначені вимоги можуть включати звітування про рівні викидів від виробництва електроенергії, на яке поширюється СТКВ ЄС, пов’язані з виробництвом таких товарів.

3. Держави-члени забезпечують, щоб кожен оператор установки чи експлуатант повітряного судна здійснював моніторинг і звітував про викиди від такої установки протягом календарного року чи, з 1 січня 2010 року, повітряного судна, яке він експлуатує, компетентному органу після закінчення такого року, відповідно до актів, зазначених у параграфі 1.

4. Акти, зазначені у параграфі 1 можуть включати вимоги щодо використання автоматизованих систем і форматів обміну даними для гармонізації комунікації щодо плану моніторингу, щорічного звіту про викиди та заходів з верифікації між оператором, верифікатором і компетентними органами.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб звіти, що подаються операторами та експлуатантами повітряних суден відповідно до статті 14(3), були верифіковані відповідно до критеріїв, визначених у додатку V, і будь-яких детальних положень, ухвалених Комісією відповідно до цієї статті, і щоб компетентний орган був повідомлений про це.

Держави-члени повинні забезпечувати, щоб оператор або експлуатант повітряного судна, звіт якого не був верифікований як задовільний відповідно до критеріїв, визначених у додатку V, і будь-яких детальних положень, ухвалених Комісією відповідно до цієї статті, до 31 березня кожного року щодо викидів протягом попереднього року, не міг здійснювати подальше передання квот, поки звіт такого оператора чи експлуатанта повітряного судна не буде верифікований як задовільний.

Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо верифікації звітів про викиди на основі принципів, визначених у додатку V, а також щодо акредитації верифікаторів і нагляду за ними. Комісія також може ухвалювати імплементаційні акти щодо верифікації звітів, поданих експлуатантами повітряних суден відповідно до статті 14(3), і заявок на підставі статей 3e і 3f, включно з процедурами верифікації, які повинні використовувати верифікатори. Вона визначає умови акредитації та відкликання акредитації, взаємного визнання та взаємного оцінювання органів з акредитації, у відповідних випадках.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

Держави-члени та Комісія гарантують, що усі рішення та звіти, що стосуються кількості та виділення квот, а також моніторингу, звітності та верифікації викидів, розкриваються негайно та у впорядкований спосіб, що забезпечує недискримінаційний доступ.

Інформація, яка становить професійну таємницю, не може бути розкрита жодній іншій особі чи органу, окрім як в силу дії застосовних законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень.

1. Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі недотримання національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та вживають необхідних заходів для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними. Держави-члени повинні нотифікувати Комісію про такі положення, а також без зволікання нотифікувати Комісію про будь-які подальші зміни, які впливають на них.

2. Держави-члени забезпечують опублікування назв операторів та експлуатантів повітряних суден, які порушують вимоги щодо повернення достатньої кількості квот відповідно до цієї Директиви.

3. Держави-члени забезпечують, щоб будь-який оператор або експлуатант повітряного судна,який не повернув достатню кількість квот до 30 квітня кожного року для покриття своїх викидів протягом попереднього року, поніс відповідальність за суми санкції за перевищення викидів. Санкція за перевищення викидів становить 100 євро за кожну тонну викидів еквівалента діоксиду вуглецю, за яку оператор або експлуатант повітряного судна не повернув квоти. Сплата санкції за перевищення викидів не звільняє оператора чи експлуатанта повітряного судна від зобов’язання повернути обсяг квот, що дорівнює таким перевищенням викидів при поверненні квот за наступний календарний рік.

4. Санкція за перевищення викидів, що стосується квот, виданих з 1 січня 2013 року і надалі,збільшується відповідно до європейського індексу споживчих цін.

5. У разі, якщо експлуатант повітряного судна не дотримується вимог цієї Директиви, і якщо інші заходи з примусового виконання не забезпечили їх дотримання, держав-член, що здійснює адміністрування, може звернутися до Комісії із запитом ухвалити рішення про накладення заборони на ведення діяльності для відповідного експлуатанта повітряного судна.

6. Будь-який запит держави-члена, що здійснює адміністрування, на підставі параграфа 5 повинен включати:

(a) докази, що експлуатант повітряного судна не дотримався свої зобов’язань відповідно до цієї Директиви;

(b) детальні відомості про дії задля примусового виконання, вжиті такою державою-членом;

(c) обґрунтування накладення заборони на ведення діяльності на рівні Союзу; та

(d) рекомендацію щодо обсягу заборони на ведення діяльності на рівні Союзу, та будь-які умови, що повинні застосовуватися.

7. Коли Комісії направляються запити, такі як зазначені в параграфі 5, Комісія інформує про це інші держави-члени через своїх представників у комітеті, зазначеному у статті 23(1), відповідно до внутрішнього регламенту комітету.

8. Ухваленню рішення на запит на підставі параграфа 5 передують, коли це доцільно і можливо, консультації з органами, відповідальними за регуляторний нагляд за відповідним експлуатантом повітряного судна. За можливості консультації проводяться Комісією та державами-членами спільно.

9. Коли Комісія розглядає питання ухвалення рішення на запит на підставі параграфа 5, вона повинна розкрити відповідному експлуатанту повітряного судна істотні факти та міркування, які є основою для такого рішення. Відповідному експлуатанту повітряного судна надається можливість подати Комісії письмові коментарі протягом 10 робочих днів з дати такого розкриття.

10. На запит держави-члена, Комісія може, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), ухвалити рішення накласти заборону на експлуатацію для відповідного експлуатанта повітряного судна.

11. Кожна держава-член повинна забезпечувати дотримання, у межах свої території, будь-яких рішень, ухвалених відповідно до параграфа 10. Вона інформує Комісію про будь-які заходи, вжиті для імплементації таких рішень.

12. Комісія ухвалює імплементаційні акти щодо детальних правил, що стосуються процедур,зазначених у цій статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2).

Рішення, що стосуються виділення квот, інформація про проектну діяльність, в якій держава-член бере участь або уповноважує брати участь приватні чи державні підприємства, а також звіти про викиди, що вимагаються відповідно до дозволу на викиди парникових газів і зберігаються компетентним органом, повинні бути доступними для громадськості відповідно до Директиви 2003/4/ЄС.

Держави-члени створюють належні адміністративні механізми, у тому числі для призначення належного компетентного органу чи органів, для імплементації правил цієї Директиви. У разі призначення більш ніж одного компетентного органу повинна здійснюватися координація роботи цих органів відповідно до цієї Директиви.

Держави-члени, зокрема, повинні забезпечувати координацію між своїм призначеним координаційним центром для затвердження проектної діяльності відповідно до статті 6(1)(a) Кіотського протоколу та своїм національним органом для імплементації статті 12 Кіотського протоколу, відповідно, призначеним згідно з подальшими рішеннями, ухваленими в рамках РКЗК ООН або Кіотського протоколу.

1. Державою-членом, що здійснює адміністрування, щодо експлуатанта повітряного судна повинна бути:

(a) для експлуатанта повітряного судна, що має чинну ліцензію на здійснення перевезень, видану державою-членом відповідно до положень Регламенту Ради (ЄЕС) № 2407/92 від 23 липня 1992 року про ліцензування повітряних перевізників (- 9) - держава-член, яка надала ліцензію на здійснення перевезень такому експлуатанту повітряного судна; та

(b) в усіх інших випадках - держава-член з найбільшим розрахунковим обсягом пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що здійснив такий експлуатант повітряного судна у базовому році.

2. Якщо протягом перших двох років будь-якого періоду, зазначеного у статті 3c, жодні з пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що здійснив експлуатант повітряного судна, які відповідають параграфу 1(b) цієї статті, не були пов’язані державою-членом, що здійснює адміністрування, на наступний період експлуатанта повітряного судна передають іншій державі-члену, що здійснює адміністрування. Нова держава-член, що здійснює адміністрування, повинна бути державою-членом з найбільшим розрахунковим обсягом пов’язаних з авіаційною діяльністю викидів від рейсів, що здійснив такий експлуатант повітряного судна протягом перших двох років попереднього періоду.

3. На основі найкращої наявної інформації Комісія повинна:

(a) до 1 лютого 2009 року опублікувати список експлуатантів повітряних суден, які провадять авіаційну діяльність, перелічену в додатку I, станом на 1 січня 2006 року чи пізніше, із визначенням держав-членів, що здійснюють адміністрування, для кожного експлуатанта повітряного судна згідно з параграфом 1; та

(b) до 1 лютого кожного наступного року оновлювати список, щоб він включав експлуатантів повітряних суден, що в подальшому провадили авіаційну діяльність, перелічену в додатку I.

4. Комісія може, відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 22a(2), розробляти настанови щодо адміністрування експлуатантів повітряних суден державами-членами, що здійснюють адміністрування, відповідно до цієї Директиви.

5. Для цілей параграфа 1 "базовий рік" означає, стосовно експлуатанта повітряного судна,який розпочав свою діяльність у Союзі після 1 січня 2006 року, перший календарний рік діяльності та, в усіх інших випадках, календарний рік, що почався з 1 січня 2006 року.

Для цілей виконання своїх зобов’язань, передбачених статтями 3c(4) і 18a, Комісія може звертатися по допомогу до Євроконтролю або іншої відповідної організації та може укладати для цього будь-які належні угоди з такими організаціями.

1. Квоти, видані з 1 січня 2012 року і надалі, зберігаються в реєстрі Союзу для виконання процесів, пов’язаних із веденням рахунків володіння квотами, відкритих у державі-члені, та виділенням, поверненням і скасуванням квот відповідно до актів Комісії, зазначених у параграфі 3.

Кожна держава-член повинна мати можливість проведення дозволених операцій відповідно до РКЗК ООН і Кіотського протоколу.

2. Будь-яка особа може володіти квотами. Реєстр повинен бути доступним для громадськості та містити окремі рахунки для запису квот, якими володіє кожна особа, якій і від якої квоти видаються чи передаються.

3. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 23 для доповнення цієї Директиви шляхом встановлення усіх необхідних вимог щодо реєстру Союзу для торговельного періоду, що починається з 1 січня 2013 року, і для наступних періодів, у форму стандартизованих електронних баз даних, що містять спільні елементи даних для відстеження видачі, володіння, передачі та скасування квот, якщо це можливо, а також для забезпечення доступу громадськості та конфіденційності, у відповідних випадках. Зазначені делеговані акти також повинні включати положення щодо введення в дію правил взаємного визнання квот в угодах, що пов’язують системи торгівлі викидами.

4. Акти, зазначені в параграфі 3, повинні містити належні умови для здійснення транзакцій та інших операцій через реєстр Союзу задля впровадження механізмів, зазначених у статті 25(1b). Зазначені акти також повинні включати процеси для контролю за змінами та інцидентами у зв’язку з реєстром Союзу щодо питань, зазначених у параграфі 1 цієї статті. Вони повинні містити належні умови, що уможливлюють забезпечення реєстром Союзу ініціатив держав-членів щодо підвищення ефективності, управління адміністративними витратами та контролю якості.

1. Комісія призначає Центрального адміністратора для ведення незалежного журналу транзакцій, до якого записується видача, передача та скасування квот.

2. Центральний адміністратор здійснює автоматизовану перевірку кожної транзакції в реєстрах через незалежний журнал транзакцій, щоб упевнитись у відсутності порушень при видачі, передачі та скасуванні квот.

3. У разі виявлення порушень при здійсненні автоматизованої перевірки, центральний адміністратор інформує відповідну державу-член чи держави-члени, які повинні не реєструвати відповідні транзакції чи будь-які подальші транзакції, пов’язані з відповідними квотами, доки не будуть усунені порушення.

1. Кожного року держави-члени повинні подавати Комісії звіт про застосування цієї Директиви. Такий звіт повинен приділяти особливу увагу правилам виділення квот, роботі реєстрів, застосуванню імплементаційних інструментів щодо моніторингу та звітування, верифікації та акредитації, питанням відповідності цій Директиві та податковому режиму квот, за наявності. Перший звіт повинен бути надісланий Комісії до 30 червня 2005 року. Звіт складається на основі анкети або стислого опису, ухваленого Комісією у формі імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 22a(2). Анкету чи стислий опис направляють державам-членам принаймні за шість місяців до кінцевого строку подання першого звіту.

2. На основі звітів, зазначених у параграфі 1, Комісія, протягом трьох місяців після отриманнязвітів від держав-членів, повинна опублікувати звіт про застосування цієї Директиви.

3. Комісія організовує обмін інформацією між компетентними органами держав-членів щодозмін, які стосуються питань виділення квот, використання ОСВ і ССВ у рамках СТКВ ЄС, роботи реєстрів, моніторингу, звітування, верифікації, акредитації, інформаційних технологій та відповідності цій Директиві.

4. Кожні три роки звіт, зазначений у параграфі 1, також повинен звертати особливу увагу на еквівалентні інструменти, ухвалені щодо малих установок, виключених з СТКВ ЄС. Питання еквівалентних інструментів, ухвалених для малих установок, також має розглядатися при обміні інформацією, зазначеному в параграфі 3.