Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/29/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку простих посудин високого тиску

Органи з оцінювання відповідності забезпечують, щоб діяльність їхніх дочірніх підприємств або субпідрядників не впливала на конфіденційність, об’єктивність або неупередженість їхньої діяльності з оцінювання відповідності.

5. Органи з оцінювання відповідності та їхній персонал повинні провадити діяльність з оцінювання відповідності з найвищим ступенем професійної доброчесності та належним рівнем технічної компетентності у конкретній галузі і не повинні піддаватися будь-якому тиску або мотивуванню, особливо фінансового характеру, які могли б вплинути на їхню думку або результати їхньої діяльності з оцінювання відповідності, зокрема з боку осіб чи груп осіб, що мають інтерес у результатах такої діяльності.

6. Орган з оцінювання відповідності повинен бути здатним виконувати усі завдання з оцінювання відповідності, передбачені для нього в пункті 3.2 додатка І і в додатку ІІ, і щодо виконання яких його було нотифіковано, незалежно від того, чи такі завдання виконуються безпосередньо органом з оцінювання відповідності або від його імені та під його відповідальність.

Орган з оцінювання відповідності в будь-який час для кожної процедури оцінювання відповідності та кожного виду посудин, щодо яких його було нотифіковано, повинен мати в розпорядженні необхідні:

(a) персонал з технічними знаннями та достатнім відповідним досвідом для виконання завдань з оцінювання відповідності;

(b) описи процедур, згідно з якими проводять оцінювання відповідності, що забезпечують прозорість і відтворюваність таких процедур. Він повинен мати відповідні політики й процедури, що дозволяють розмежувати завдання, які він виконує як нотифікований орган, та інші види діяльності;

(c) процедури для провадження діяльності, у яких належним чином ураховано розмір підприємства, сектор, у якому воно функціонує, його структуру, ступінь складності відповідної технології виробництва продукту та масовий або серійний характер виробничого процесу.

Орган з оцінювання відповідності повинен мати засоби, необхідні для виконання на належному рівні технічних та адміністративних завдань, пов’язаних з оцінюванням відповідності, а також мати доступ до всього необхідного обладнання або об’єктів.

7. Персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінювання відповідності, повинен мати:

(a) належну технічну й професійну підготовку, що охоплює всі види діяльності з оцінювання відповідності, для провадження яких орган з оцінювання відповідності було нотифіковано;

(b) задовільне знання вимог щодо оцінювань, які вони здійснюють, та відповідні повноваження для їх здійснення;

(c) належне знання й розуміння суттєвих вимог до безпечності, визначених у додатку I, застосовних гармонізованих стандартів, а також відповідних положень гармонізаційного законодавства Союзу та відповідного національного законодавства;

(d) здатність складати сертифікати, протоколи та звіти на підтвердження того, що оцінювання відповідності було проведено.

8. Неупередженість органів з оцінювання відповідності, їхнього вищого керівництва та персоналу, відповідального за виконання завдань з оцінювання відповідності, повинна бути гарантована.

Винагорода вищого керівництва органу з оцінювання відповідності та персоналу, відповідального за виконання завдань з оцінювання відповідності, не повинна залежати від кількості здійснених оцінювань відповідності чи результатів таких оцінювань.

9. Органи з оцінювання відповідності повинні укласти договір страхування відповідальності, якщо згідно з національним законодавством держава не бере на себе відповідальність, або якщо держава-член не є безпосередньо відповідальною за оцінювання відповідності.

10. Персонал органу з оцінювання відповідності повинен зберігати професійну таємницю щодо всієї інформації, отриманої під час виконання завдань згідно з пунктом 3.2 додатка І і додатком ІІ або будь-якими положеннями національного законодавства щодо цього, за винятком випадків розкриття її уповноваженим органам держави-члена, у якій такий орган провадить діяльність. Права власності охороняються.

11. Органи з оцінювання відповідності беруть участь у відповідній діяльності зі стандартизації та діяльності координаційної групи нотифікованого органу, створеної згідно з відповідним гармонізаційним законодавством Союзу, або забезпечують, щоб їхній персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінювання відповідності, було повідомлено про таку діяльність, і застосовують адміністративні рішення й документи, підготовлені за результатами роботи зазначеної групи, як загальні настанови.

Якщо орган з оцінювання відповідності підтверджує свою відповідність критеріям, установленим у відповідних гармонізованих стандартах або їхніх частинах, покликання на які опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу, вважають, що він відповідає вимогам, установленим у статті 21, тією мірою, якою застосовні гармонізовані стандарти охоплюють такі вимоги.

1. Якщо нотифікований орган залучає субпідрядників до виконання конкретних завдань, пов’язаних з оцінюванням відповідності, або вдається до послуг дочірнього підприємства, він забезпечує, щоб субпідрядник або дочірнє підприємство відповідали вимогам, установленим у статті 21, та інформує про це нотифікуючий орган.

2. Нотифіковані органи беруть на себе всю відповідальність за завдання, виконані субпідрядниками або дочірніми підприємствами, де б їх не було засновано.

3. Субпідрядник або дочірнє підприємство може провадити діяльність тільки за згодою клієнта.

4. Нотифікований орган зберігає для надання нотифікуючому органу відповідні документи щодо оцінювання кваліфікації субпідрядника або дочірнього підприємства і роботи, яку вони виконали, згідно з пунктом 3.2 додатка І і додатком ІІ.

1. Орган з оцінювання відповідності подає заявку на нотифікацію до нотифікуючого органу держави-члена, у якій його засновано.

2. Заявку на нотифікацію супроводжують описом діяльності з оцінювання відповідності, модуля або модулів оцінювання відповідності та посудини або посудин, щодо яких орган заявляє про свою компетентність, а також, за наявності такого, свідоцтвом про акредитацію, виданим національним органом з акредитації, яке засвідчує, що орган з оцінювання відповідності відповідає вимогам, установленим в статті 21.

3. Якщо відповідний орган не може надати свідоцтво про акредитацію, він зобов’язаний надати нотифікуючому органу всі документальні докази, необхідні для верифікації, визнання та регулярного моніторингу його відповідності вимогам, установленим у статті 21.

1. Нотифікуючі органи можуть нотифікувати лише органи з оцінювання відповідності, які відповідають вимогам, установленим у статті 21.

2. Вони нотифікують Комісію та інші держави-члени, використовуючи інструмент електронної нотифікації, який розробила і яким керує Комісія.

3. Нотифікація повинна містити вичерпні дані про види діяльності з оцінювання відповідності, модуль або модулі оцінювання відповідності з зазначенням відповідної посудини або посудин, а також належне підтвердження компетентності.

4. Якщо підставою для нотифікації не є свідоцтво про акредитацію, зазначене в статті 24(2), нотифікуючий орган надає Комісії та іншим державам-членам документальні докази, які підтверджують компетентність органу з оцінювання відповідності та наявність механізмів забезпечення регулярного моніторингу такого органу та подальшої його відповідності вимогам, установленим у статті 21.

5. Відповідний орган може провадити діяльність нотифікованого органу, лише якщо Комісія або інша держава-член не висунули жодних заперечень протягом двох тижнів з моменту нотифікації в разі використання свідоцтва про акредитацію або протягом двох місяців з моменту нотифікації в разі незастосування акредитації.

Для цілей цієї Директиви лише такий орган уважається нотифікованим органом.

6. Нотифікуючий орган повинен повідомити Комісію та інші держави-члени про будь-які подальші відповідні зміни в нотифікації.

1. Комісія присвоює нотифікованому органу ідентифікаційний номер.

Вона присвоює єдиний такий номер, навіть якщо орган нотифіковано відповідно до декількох актів Союзу.

2. Комісія оприлюднює список органів, які було нотифіковано відповідно до цієї Директиви, включно з ідентифікаційними номерами, які було їм присвоєно, та видами діяльності, для виконання яких їх було нотифіковано.

Комісія забезпечує постійне оновлення такого списку.

1. Якщо нотифікуючий орган установив або отримав інформацію про те, що нотифікований орган більше не відповідає вимогам, установленим у статті 21, або що він не виконує свої обов’язки, нотифікуючий орган, зважаючи на обставини, обмежує, призупиняє або відкликає нотифікацію залежно від ступеня невідповідності таким вимогам або невиконання таких обов’язків. Він негайно інформує про це Комісію та інші держави-члени.

У разі обмеження, призупинення чи відкликання нотифікації або припинення нотифікованим органом своєї діяльності нотифікуюча держава-член уживає заходів, щоб забезпечити опрацювання файлів такого органу іншим нотифікованим органом або надання їх відповідальним нотифікуючим органам та органам ринкового нагляду на їхній запит.

1. Комісія розслідує всі випадки, коли в неї виникають сумніви, чи коли її увагу звертають на сумніви щодо компетентності нотифікованого органу або щодо постійного виконання нотифікованим органом вимог і обов’язків, передбачених для нього.

2. Нотифікуюча держава-член надає Комісії, на запит, всю інформацію щодо підстави для нотифікації або підтримання компетентності відповідного нотифікованого органу.

3. Комісія забезпечує конфіденційність усієї важливої інформації, одержаної в ході розслідувань.

4. Якщо Комісія встановлює, що нотифікований орган не відповідає або більше не відповідає вимогам для його нотифікації, вона повинна ухвалити імплементацій акт, що вимагає від нотифікуючої держави-члена вжити необхідних коригувальних заходів, у тому числі, якщо необхідно, відкликати нотифікацію.

Такий імплементаційний акт ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною в статті 39(2).

1. Нотифіковані органи здійснюють оцінювання відповідності згідно з процедурами оцінювання відповідності, передбаченими у додатку ІІ.

2. Оцінювання відповідності здійснюють у пропорційний спосіб, уникаючи зайвих тягарів для суб’єктів господарювання.

Органи з оцінювання відповідності провадять діяльність з належним урахуванням розміру підприємства, сектора, у якому воно функціонує, його структури, ступеня складності відповідної технології виробництва посудин і масового чи серійного характеру виробничого процесу.

Діючи таким чином, вони, тим не менше, дотримуються ступеня суворості та рівня захисту, необхідних для відповідності посудини положенням цієї Директиви.

3. Якщо нотифікований орган виявляє, що виробник не виконав суттєві вимоги до безпечності, зазначені у додатку I, або вимоги відповідних гармонізованих стандартів або інших технічних специфікацій, він висуває виробнику вимогу вжити належних коригувальних заходів і не видає сертифікат відповідності.

4. Якщо в ході моніторингу відповідності після видачі сертифіката нотифікований орган виявляє, що посудина більше не відповідає вимогам, він вимагає від виробника вжити належних коригувальних заходів та, у разі необхідності, призупиняє дію сертифіката або скасовує його.

5. Якщо коригувальних заходів не вживають або вони не дають необхідного результату, нотифікований орган, зважаючи на обставини, обмежує дію сертифіката, призупиняє або скасовує сертифікат.

Держави-члени повинні забезпечити наявність процедури оскарження рішень нотифікованих органів.

1. Нотифіковані органи повинні інформувати нотифікуючий орган про таке:

(a) будь-які відмови у видачі сертифіката, обмеження його дії, призупинення або скасування сертифіката;

(b) будь-які обставини, що впливають на сферу або умови нотифікації;

(c) будь-який запит на інформацію, який вони отримують від органів ринкового нагляду щодо видів діяльності з оцінювання відповідності;

(d) на запит - види діяльності з оцінювання відповідності, проваджувані в межах їхньої нотифікації, та будь-яку іншу проваджувану діяльність, у тому числі транскордонні види діяльності та залучення субпідрядників. -2

2. Нотифіковані органи надають іншим органам, які нотифіковано згідно з цією Директивою, і які провадять подібні види діяльності з оцінювання відповідності, що охоплюють такі самі посудини, відповідну інформацію щодо питань, пов’язаних з негативними та, на запит, позитивними результатами оцінювання відповідності.

Комісія забезпечує організацію обміну досвідом між національними органами держав-членів, відповідальними за політику в сфері нотифікації.

Комісія забезпечує, щоб належна координація і співпраця між органами, нотифікованими відповідно до цієї Директиви, були запроваджені й належно здійснювалися у формі секторальної групи чи груп нотифікованих органів.

Держави-члени забезпечують, безпосередню або через уповноважених представників, участь нотифікованих ними органів у роботі такої групи чи таких груп.

Статтю 15(3) і статті 16 - 29 Регламенту (ЄС) № 765/2008 застосовують до посудин, на які поширюється дія статті 1 цієї Директиви.

1. Якщо органи ринкового нагляду однієї держави-члена мають достатні підстави вважати, що посудина, на яку поширюється дія цієї Директиви, становить ризик для здоров’я чи безпеки людей або для домашніх тварин чи майна, вони здійснюють оцінювання такої посудини, яке охоплює всі відповідні вимоги, установлені в цій Директиві. Відповідні суб’єкти господарювання співпрацюють, мірою необхідності, з органами ринкового нагляду з цією метою.

Якщо під час такого оцінювання, зазначеного у першому підпараграфі, органи ринкового нагляду виявляють, що посудина не відповідає вимогам, встановленим у цій Директиві, вони невідкладно вимагають від відповідного суб’єкта господарювання вжити всіх належних коригувальних дій, щоб привести посудину у відповідність до таких вимог, вилучити посудину з ринку або відкликати її в розумний, сумірний характеру ризику, строк, відповідно до їхніх вказівок.

Органи ринкового нагляду відповідно інформують про це нотифікований орган.

Стаття 21 Регламенту (ЄС) № 765/2008 застосовується до заходів, зазначених у другому підпараграфі цього параграфа.

2. Якщо органи ринкового нагляду вважають, що невідповідність вимогам не обмежується територією їхньої держави, вони повідомляють Комісію та інші держави-члени про результати оцінювання, а також про дії, виконання яких вони вимагають від суб’єкта господарювання.

3. Суб’єкт господарювання забезпечує вжиття всіх належних коригувальних дій щодо всіх таких посудин, які він надав на ринку, на всій території Союзу.

4. Якщо відповідний суб’єкт господарювання не вживає необхідних коригувальних дій протягом періоду, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 1, органи ринкового нагляду вживають усіх належних тимчасових заходів, щоб заборонити чи обмежити надання посудини на своїх національних ринках, вилучити посудину з обігу на своїх ринках або відкликати її.

Органи ринкового нагляду повинні невідкладно інформувати Комісію та інші держави-члени про такі заходи.

5. Інформація, зазначена у другому підпараграфі параграфа 4, повинна включати всі наявні дані, зокрема дані, необхідні для ідентифікації невідповідної посудини, походження посудини, характер імовірної невідповідності та пов’язаного з цим ризику, характер і тривалість вжитих національних заходів і аргументи, наведені відповідним суб’єктом господарювання. Зокрема, органи ринкового нагляду повинні зазначити, чи є невідповідність наслідком однієї з таких причин:

(a) посудина не відповідає вимогам щодо здоров’я та безпеки людини, захисту домашніх тварин або майна; або

(b) наявність недоліків у гармонізованих стандартах, зазначених у статті 12, які надають презумпцію відповідності;

6. Держави-члени, інші ніж держава-член, що ініціює процедуру згідно з цією статтею, негайно повідомляють Комісію та інші держави-члени про будь-які ухвалені заходи та будь-яку додаткову інформацію, що є в їхньому розпорядженні та стосується невідповідності такої посудини вимогам, і, у разі незгоди з ухваленим національним заходом, про свої заперечення. -7

7. Якщо протягом трьох місяців з моменту одержання інформації, зазначеної в другому підпараграфі параграфа 4, ні жодна держава-член, ні Комісія не висунули заперечення стосовно тимчасового заходу, вжитого державою-членом, такий захід вважають обґрунтованим.

8. Держави-члени повинні забезпечити невідкладне застосування належних обмежувальних заходів, таких як вилучення посудини з ринку, до такої посудини.

1. Якщо після завершення процедури, викладеної в статті 35(3) і (4), висунуто заперечення проти заходу, ужитого державою-членом, або якщо Комісія вважає, що національний захід суперечить законодавству Союзу, Комісія негайно розпочинає консультації з державами-членами і відповідним суб’єктом господарювання чи відповідними суб’єктами господарювання та оцінює національний захід. На основі результатів такого оцінювання, Комісія ухвалює імплементаційний акт, що визначає чи є національний захід обґрунтованим.

Комісія адресує своє рішення всім державам-членам і негайно повідомляє їх та відповідного суб’єкта чи суб’єктів господарювання про це рішення.

2. Якщо національний захід уважається обґрунтованим, усі держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити вилучення посудини, що не відповідає вимогам, з обігу та інформують про це Комісію. Якщо національний захід вважають необгрунтованим, відповідна держава-член скасовує його.

3. Якщо національний захід вважається обґрунтованим і невідповідність посудини виникає через недоліки в гармонізованих стандартах, зазначених у пункті (b) статті 35(5) цієї Директиви, Комісія застосовує процедуру, передбачену статтею 11 Регламенту (ЄС) № 1025/2012.

1. Якщо після проведення оцінювання згідно зі статтею 35(1) держава-член виявляє, що, хоча посудина відповідає вимогам цієї Директиви, вона становить ризик для здоров’я чи безпеки людей, для домашніх тварин або майна, така держава-член вимагає від відповідного суб’єкта господарювання вжити всіх належних заходів, щоб забезпечити, що відповідна посудина після введення в обіг не становитиме більше такого ризику, вилучити посудину з обігу або відкликати її протягом розумного, сумірного характеру ризику строку, який вона встановлює на власний розсуд.

2. Суб’єкт господарювання забезпечує вжиття коригувальних заходів щодо всіх таких посудин, які він надав на ринку на всій території Союзу.

3. Держава-член негайно інформує про це Комісію та інші держави-члени. Така інформація повинна охоплювати всі наявні дані, зокрема, дані необхідні для ідентифікації такої посудини, походження і ланцюг постачання посудини, характер наявного ризику, характер ужитих національних заходів і тривалість їх застосування.

4. Комісія невідкладно розпочинає консультації з державами-членами і відповідним суб’єктом або суб’єктами господарювання та оцінює вжиті національні заходи. На основі результатів такого оцінення Комісія за допомогою імплементаційних актів вирішує, чи є національний захід обґрунтованим, чи ні, і, якщо це необхідно, пропонує належні інструменти.

Імплементаційні акти, зазначені в першому підпараграфі цього параграфа, ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 39(3).

У разі належним чином обґрунтованої нагальної потреби, пов’язаної з захистом здоров’я та безпеки людей, або домашніх тварин чи майна, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти згідно з процедурою, зазначеною в статті 39(4).

5. Комісія адресує своє рішення всім державам-членам і негайно повідомляє їх та відповідного суб’єкта чи суб’єктів господарювання про це рішення.

1. Без обмеження статті 35, якщо держава-член виявляє одну із зазначених нижче невідповідностей, вона вимагає від відповідального суб’єкта господарювання усунути її:

(a) знак СЕ було нанесено з порушенням статті 30 Регламенту (ЄС) № 765/2008 або статті 16 цієї Директиви;

(b) знак СЕ не було нанесено;

(c) ідентифікаційний номер нотифікованого органу, залученого на етапі контролю виробництва, було нанесено з порушенням статті 16 або не було нанесено;

(d) написи, зазначені у пункті 1 додатка III, не були нанесені чи нанесені з порушенням статті 16 або пункту 1 додатка III;

(e) декларацію про відповідність вимогам ЄС не було складено;

(f) декларацію про відповідність вимогам ЄС складено неправильно;

(g) технічна документація відсутня або неповна;

(h) інформація, зазначена у статті 6(6) або статті 8(3), відсутня, неправдива або неповна;

(i) не виконані будь-які інші адміністративні вимоги, зазначені у статті 6 або статті 8.

2. Якщо невідповідність, зазначену в параграфі 1, не усунуто, відповідна держава-член уживає всіх належних заходів, щоб обмежити чи заборонити надання посудини на ринку або забезпечити її відкликання чи вилучення з обігу.

1. Комісії допомагає Комітет з простих посудин високого тиску. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

4. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 8 разом зі статтею 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011 .

5. Комісія проводить консультації з комітетом з будь-якого питання, щодо якого, згідно з Регламентом (ЄС) № 1025/2012 або будь-яким іншим законодавством Союзу, необхідні консультації галузевих експертів.

Крім того, комітет може вивчати будь-яке інше питання стосовно застосування цієї Директиви, що його порушує або голова комітету, або представник держави-члена відповідно до своїх внутрішніх регламентів.

Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушення суб’єктами господарювання положень національного законодавства, ухвалених відповідно до цієї Директиви, та вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Такі правила можуть включати кримінальні санкції за серйозні порушення.

Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

Держави-члени не повинні перешкоджати наданню на ринку та/або введенню в експлуатацію посудин, охоплених Директивою 2009/105/ЄС, які відповідають вимогам зазначеної Директиви і які були введені в обіг до 20 квітня 2016 року.

Сертифікати, видані затвердженими органами з інспектування відповідно до Директиви 2009/105/ЄС, є дійсними відповідно до цієї Директиви.

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання статті 2, статей 6-41, додатка II і додатка IV, не пізніше 19 квітня 2016 року. Вони негайно надсилають Комісії текст зазначених інструментів.

Вони застосовують зазначені інструменти з 20 квітня 2016 року.

Якщо держави-члени ухвалюють зазначені інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Вони також повинні містити зауваження про те, що покликання в існуючих законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях на Директиву, скасовану цією Директивою, необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву. Держави-члени визначають, яким чином таке покликання має бути зроблено, та яким чином має бути сформульовано це зауваження. -2

Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.

Директиву 2009/105/ЄС зі змінами та доповненнями, внесеними Регламентом, зазначеним у додатку V, частині А, скасувати з 20 квітня 2016 року без обмеження зобов’язань держав- членів щодо граничних термінів транспозиції до національного законодавства та дат застосування директив, зазначених у додатку V, частині В.

Покликання на скасовану Директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку VI.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Статті 1, 3, 4 і 5 та додатки I і III застосовують з 20 квітня 2016 року.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вчинено у Страсбурзі 26 лютого 2014 року.

Матеріали повинні відбиратися відповідно до призначення посудин та згідно з пунктами 1.1­1.4.

3.1. Частини посудин, які перебувають під тиском

Матеріали, призначені для виготовлення частин посудин, які перебувають під тиском, повинні бути:

(a) придатними для зварювання;

(b) пластичними та в’язкими, щоб утворення тріщини при мінімальній робочій температурі не призвело до дроблення або крихкого руйнування;

(c) стійкими до старіння.

Матеріали для посудин із сталі повинні також відповідати вимогам, установленим пунктом 1.1.1, а матеріали для посудин з алюмінію або алюмінієвих сплавів - вимогам, установленим пунктом 1.1.2.

Вони повинні супроводжуватися карткою контролю, як визначено у пункті (і) пункту 3.1 додатка III, складеною виробником матеріалів.

3.1.1. Посудини зі сталі

Якісні нелеговані сталі повинні відповідати таким вимогам:

(a) бути некиплячими і постачатися після термічної обробки методом нормалізації або в еквівалентному стані;

(b) вміст вуглецю в кожному виробі повинен становити менш як 0,25%, а вміст сірки чи фосфору - менш як 0,05%;

(c) мати такі механічні властивості для кожного виробу:

(i) максимальна межа міцності на розрив Rm,max повинна становити менш як 580 Н/мм-2;

(ii) відносне видовження після розриву повинно становити:

у разі, коли випробувальні зразки відбираються паралельно напряму прокатки:

у разі, коли випробувальні зразки відбираються перпендикулярно до напряму прокатки:

(ііі) середня ударна в’язкість (КСУ) для трьох поздовжніх випробувальних зразків при мінімальній робочій температурі повинна становити не менш як 35 Дж/см-2. Лише одне з цих трьох значень може становити менш як 35 Дж/см-2, але не менш як 25 Дж/см-2. У разі використання сталі для виготовлення посудин, мінімальна робоча температура яких є нижчою за -10 °С, а товщина стінок перевищує 5 міліметрів, зазначена властивість підлягає перевірці.

3.1.2. Посудини з алюмінію

У нелегованому алюмінії вміст алюмінію повинен становити не менш як 99,5%, а алюмінієві сплави, зазначені у пункті (b) статті 1(1) повинні мати достатню стійкість до міжкристалічної корозії при максимальній робочій температурі.

Крім того, ці матеріали повинні відповідати таким вимогам:

(a) постачатися у відпаленому стані;

(b) мати такі механічні характеристики для кожного виробу:

- максимальна межа міцності на розрив Rm,max повинна становити більш як 350 Н/мм-2;

- відносне видовження після розриву повинно становити:

- А > 16% у разі, коли випробувальним зразок відбирають паралельно напряму прокатки,

- А > 14%, у разі, коли випробувальний зразок відбирають перпендикулярно до напряму прокатки.

3.2. Зварювальні матеріали

Зварювальні матеріали, які використовують для виконання зварних швів на посудині або виготовлення посудини, повинні бути відповідними за призначенням та сумісними із зварюваними матеріалами.

3.3. Елементи конструкції, що впливають на міцність посудини

Такі елементи конструкції, що впливають на міцність посудини (наприклад, болти та гайки), повинні виготовлятися з матеріалів, визначених у пункті 1.1, або з інших марок сталі, алюмінію чи відповідних алюмінієвих сплавів, сумісних з матеріалами, що використовуються для виготовлення частин посудини, які перебувають під тиском.

Такі матеріали повинні при мінімальній робочій температурі мати відповідне відносне видовження після розриву та ударну в’язкість.

3.4. Частини посудин, які не перебувають під тиском

Усі частини зварних посудин, які не перебувають під тиском, повинні бути виготовлені з матеріалів, що сумісні з матеріалами елементів посудин, до яких такі частини приварені.

(a) Під час проектування посудини виробник повинен визначити її призначення, за яким вона буде використовуватися, та обрати:

(i) мінімальну робочу температуру Тmin;

(ii) максимальну робочу температуру Тmах;

(iii) максимальний робочий тиск PS.

Проте, якщо вибрана мінімальна робоча температура нижче за -10 °С, властивості, що вимагаються від матеріалів, повинні зберігатися при такій температурі.

(b) Виробник повинен також враховувати такі вимоги:

(i) забезпечення можливості огляду посудин зсередини;

(ii) забезпечення можливості спорожнення посудин;

(iii) забезпечення збереження механічних властивостей посудин протягом усього періоду їх використання за призначенням;

(іv) забезпечення адекватного захисту посудин від корозії з урахуванням їх призначення.

(c) Виробник повинен враховувати, що відповідно до передбачених умов використання:

(i) посудини не повинні піддаватися напрузі, що може зменшити їх безпечність під час використання;

(ii) внутрішній тиск не повинен постійно перевищувати максимальний робочий тиск (PS). При цьому допускається його миттєве перевищення до 10%.

(d) Кругові та поздовжні шви повинні виконуватися з використанням зварних швів з повним проплавленням або зварних швів з еквівалентною ефективністю. Випуклі днища, крім напівсферичних, повинні мати циліндричну кромку.

2.1. Товщина стінок

У разі коли добуток PS х V не перевищує 3000 бар на літр, виробник для визначення товщини стінок посудини повинен обрати один з методів, описаних у пунктах 2.1.1 і 2.1.2; у разі коли добуток PS х V перевищує 3000 бар на літр або максимальна робоча температура перевищує 100 °С, для визначення товщини стінок посудини повинен застосовуватися метод, описаний у пункті 2.1.1.

При цьому фактична товщина стінок циліндричної частини та днищ повинна становити не менш як 2 мм для посудин зі сталі та не менш як 3 мм для посудин з алюмінію або алюмінієвих сплавів.

2.1.1. Розрахунковий метод

Мінімальна товщина частин посудини, які перебувають під тиском, повинна обчислюватися з урахуванням рівня напруження і таких вимог:

(a) розрахунковий тиск не повинен бути меншим, ніж обраний максимальний робочий тиск (PS);

(b) допустимий загальний рівень напруження мембрани не повинен перевищувати значення 0,6 межі текучості (RеT) або 0,3 границі міцності на розрив (Rm). Для визначення допустимого рівня напруження виробник повинен використовувати мінімальні значення RеT і Rm, визначені виробником матеріалу.

У разі коли циліндрична частина посудини має один або декілька поздовжніх зварних швів, виконаних з використанням неавтоматичного способу заварювання, для обчислення товщини стінок згідно з першим абзацом використовують коефіцієнт 1,15.

2.1.2. Експериментальний метод

Товщина стінок повинна визначатися таким чином, щоб посудини при температурі навколишнього середовища могли витримувати тиск, що становить не менш як п’ятикратний максимальний робочий тиск, з показником залишкової кільцевої деформації не більше 1%.

Посудини повинні бути сконструйовані та підлягати виробничому контролю згідно з пунктами 2, 3 або 4 додатка II.

1.1. Підготовлення складових частин

Підготовлення складових частин (наприклад, формування та заокруглення країв) не повинна призводити до утворення поверхневих дефектів, тріщин чи зміни механічних характеристик, що можуть негативно вплинути на безпечність посудин.

1.2. Зварні шви на частинах, які перебувають під тиском

Зварні шви і прилеглі до них зони повинні відповідати характеристикам зварювальних матеріалів та не повинні мати жодних поверхневих чи внутрішніх дефектів, що негативно впливають на безпечність посудин.

Зварні шви повинні виконуватися кваліфікованими зварниками або операторами, які мають належний рівень компетентності, та згідно зі схваленими процесами зварювання. Такі схвалення та кваліфікаційні тести проводяться нотифікованими органами.

Виробник також повинен під час виробництва забезпечувати якість зварних швів шляхом проведення необхідних випробувань з використанням належних процедур. Такі випробування повинні оформлятися протоколами.

Посудини повинні супроводжуватися складеними виробником інструкціями, як зазначено в пункті 2 додатка III.

1.1. Експертиза ЄС-типу - це та частина процедури оцінювання відповідності, на етапі якої нотифікований орган проводить експертизу технічного проекту посудини, а також верифікує та засвідчує, що технічний проект посудини відповідає вимогам цієї Директиви, які застосовуються до зазначеної посудини.

1.2. Експертизу ЄС-типу проводять відповідно до статті 13 одним із таких способів:

- оцінювання адекватності технічного проекту посудини шляхом експертизи технічної документації та підтвердних доказів, зазначених у пункті 1.3, з дослідженням зразка запланованої до виробництва укомплектованої посудини, репрезентативного для передбаченого виробництва (виробничий тип),

- оцінювання адекватності технічного проекту посудини шляхом експертизи технічної документації та підтвердних доказів, зазначених у пункті 1.3, без дослідження зразка запланованої до виробництва укомплектованої посудини (проектний тип).

1.3. Виробник подає заявку на проведення експертизи ЄС-типу до єдиного обраного ним нотифікованого органу. Заявка повинна містити:

(a) найменування та адресу виробника, а в разі подання заявки уповноваженим представником - також його найменування та адресу;

(b) письмову декларацію про те, що така ж заявка не подана до жодного іншого нотифікованого органу;

(c) технічну документацію. Технічна документація повинна давати можливість оцінити відповідність посудини застосовним вимогам цієї Директиви та включати дані про результати адекватного аналізу та оцінки ризику (ризиків).

У технічній документації повинні бути зазначені застосовні вимоги та охоплені, наскільки це стосується такого оцінювання, проектування, виготовлення та застосування посудини. Технічна документація повинна містити, у належних випадках, принаймні такі елементи:

(i) загальний опис посудини;

(ii) технічний проект і виробничі креслення, а також схеми компонентів тощо;

(iii) описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень і схем та застосування посудини;

(іv) список гармонізованих стандартів, застосованих повністю чи частково, покликання на які були опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу, а в разі, коли ці гармонізовані стандарти не застосовані, - описи рішень, вжитих на забезпечення відповідності суттєвим вимогам до безпечності цієї Директиви, у тому числі список інших відповідних застосованих технічних специфікацій. У разі часткового застосування гармонізованих стандартів у технічній документації повинні бути зазначені їх частини, які застосовані;

(v) результати виконаних проектних розрахунків, проведених досліджень тощо;

(vі) протоколи випробувань;

(vіі) інструкції та інформацію про безпечність, зазначені у пункті 2 додатка III;

(vііі) документ, що містить опис:

- вибраних матеріалів,

- вибраних процесів зварювання,

- вибраних перевірок,

- будь-яких істотних подробиць стосовно проекту посудини;

(d) у застосовних випадках, прототип посудини, репрезентативний для передбаченого виробництва. Нотифікований орган може затребувати додаткові зразки запланованих до виробництва укомплектованих посудин, якщо це необхідно для виконання програми випробувань;

(e) підтвердні докази для доведення адекватності технічного проектного рішення. Такі підтвердні докази повинні містити покликання на всі документи, які було використано, насамперед у разі, якщо відповідні гармонізовані стандарти не були застосовані в повному обсязі. У разі потреби підтвердні докази повинні включати результати випробувань, проведених згідно з іншими відповідними технічними специфікаціями акредитованою випробувальною лабораторією виробника або від його імені та під його відповідальність - іншою випробувальною лабораторією.

У разі дослідження зразка запланованої до виробництва укомплектованої посудини технічна документація повинна також містити:

- сертифікати про прийнятну оцінку процесів зварювання та кваліфікацію зварників чи операторів зварювання,

- картку контролю за використаними матеріалами для виготовлення частин та компонентів, що забезпечують міцність посудини,

- протокол проведених досліджень і випробувань або описи планових перевірок.

1.4. Нотифікований орган:

Щодо посудини:

1.4.1. проводить експертизу технічної документації та підтвердних доказів, щоб оцінити адекватність технічного проекту посудини.

Щодо зразка запланованої до виробництва укомплектованої посудини (посудин):

1.4.2. перевіряє відповідність зразка запланованої до виробництва укомплектованої посудини (посудин) технічній документації і безпечність передбачених для неї робочих умов, а також ідентифікує елементи посудини, що спроектовані згідно зі застосованими положеннями відповідних гармонізованих стандартів, та елементи, що спроектовані відповідно до інших технічних специфікацій;

1.4.3. проводить належні дослідження і випробування або доручає їх проведення для перевірки правильності застосування прийнятих виробником рішень відповідних гармонізованих стандартів;

1.4.4. проводить належні дослідження і випробування або доручає їх проведення для перевірки правильності прийняття виробником рішення про застосування інших відповідних технічних специфікацій для дотримання відповідних суттєвих вимог до безпечності цієї Директиви, якщо рішення з відповідних гармонізованих стандартів не були застосовані;

1.4.5. погоджує з виробником місце проведення досліджень і випробувань.

1.5. Нотифікований орган складає звіт про оцінювання, в якому зазначаються дані про діяльність згідно з пунктом 1.4 та її результати. Без порушення своїх зобов’язань перед нотифікуючими органами, нотифікований орган оприлюднює зміст такого звіту, в повному обсязі або частково, лише за згодою виробника.

1.6. У разі коли тип посудини відповідає вимогам цієї Директиви, нотифікований орган видає виробнику сертифікат про експертизу ЄС-типу. У такому сертифікаті зазначаються найменування й адреса виробника, висновки експертизи, умови дійсності сертифіката (за наявності) та дані, необхідні для ідентифікації затвердженого типу. До сертифіката про експертизу ЄС-типу можуть додаватися один або більше додатків.

У сертифікаті про експертизу ЄС-типу та додатках до нього повинна міститися уся відповідна інформація, яка дає змогу оцінювати відповідність виготовлених посудин дослідженому типу та здійснювати контроль за її експлуатацією. У ньому повинні також зазначатися умови його видачі, а також він повинен супроводжуватися описами та кресленнями, необхідними для ідентифікації затвердженого типу.

У разі коли тип посудини не відповідає застосовним вимогам цієї Директиви, нотифікований орган повинен відмовити у видачі сертифіката про експертизу ЄС-типу та повідомити про це заявнику з обґрунтуванням своєї відмови.

1.7. Нотифікований орган повинен постійно відслідковувати будь-які зміни в загальновизнаному сучасному стані розвитку науки і техніки, які вказують на те, що затверджений тип посудини може вже не відповідати застосовним вимогам цієї Директиви, та повинен визначити, чи такі зміни потребують подальшого дослідження. Якщо це так, нотифікований орган повинен повідомити про це виробника.

Виробник повинен інформувати нотифікований орган, який зберігає технічну документацію стосовно сертифіката про експертизу ЄС-типу, про всі модифікації затвердженого типу, що можуть вплинути на відповідність посудини суттєвим вимогам до безпечності або на умови чинності сертифіката. Такі модифікації потребують додаткового затвердження у формі доповнення до сертифіката про експертизу ЄС-типу.

1.8. Кожен нотифікований орган інформує свій нотифікуючий орган про сертифікати про експертизу ЄС-типу та/або про будь-які доповнення до них, які він видав або відкликав, і, періодично або на запит, надає своєму нотифікуючому органові список таких відхилених, призупинених або іншим чином обмежених сертифікатів та/або доповнень до них.

Кожен нотифікований орган інформує інші нотифіковані органи щодо сертифікатів про експертизу ЄС-типу та/або будь-які доповнення до них, які він відхилив, відкликав, призупинив або іншим чином обмежив, і, на запит, повідомляє щодо таких сертифікатів та/або доповнень до них, які він видав.

Комісія, держави-члени та інші нотифіковані органи можуть, на запит, отримувати примірники сертифікатів про експертизу ЄС-типу та/або доповнень до них. На запит, Комісія та держави-члени можуть отримувати примірник технічної документації та результати перевірок, проведених нотифікованим органом. Нотифікований орган зберігає примірник сертифіката про експертизу ЄС-типу, його додатків і доповнень, а також технічний файл, в тому числі документацією, надану виробником, до закінчення строку дії такого сертифіката.

1.9. Виробник зберігає примірник сертифіката про експертизу ЄС-типу, додатків і доповнень до нього разом з технічною документацією для надання на запити національних органів протягом 10 років після введення посудини в обіг.

1.10. Уповноважений представник виробника може подати заявку, зазначену в пункті 1.3, і виконувати обов’язки, визначені в пунктах 1.7 і 1.9, за умови визначення таких обов’язків у дорученні.

2.1. Відповідність типу на основі внутрішнього контролю виробництва з випробуваннями посудин під наглядом є частиною процедури оцінювання відповідності, за допомогою якої виробник виконує обов’язки, встановлені у пунктах 2.2, 2.3 і 2.4, та гарантує і заявляє під свою виключну відповідальність, що посудини відповідають типу, описаному в сертифікаті про експертизу ЄС-типу, та вимогам цієї Директиви, які застосуються до зазначених посудин.

2.2. Виробництво

Виробник вживає всіх заходів, необхідних для того, щоб виробничий процес і контроль за ним забезпечували відповідність виготовлених посудин типу, описаному в сертифікаті про експертизу ЄС-типу, і вимогам цієї Директиви, які застосовуються до зазначених посудин.

Перед початком виробництва виробник подає обраному нотифікованому органу всю необхідну інформацію, зокрема:

(a) технічну документацію, до якої повинні також бути включені:

- сертифікати про прийнятну оцінку процесів зварювання та кваліфікацію зварників чи операторів зварювання,

- картку контролю за використаними матеріалами для виготовлення частин та компонентів, що забезпечують міцність посудини,

- протокол проведених досліджень і випробувань;

(b) документ щодо здійснення контролю, в якому описані належні дослідження і випробування, що будуть проводитися під час виробництва, разом з відповідними процедурами та частота їх проведення;

(c) сертифікат про експертизу ЄС-типу.

2.3. Перевірки посудин

2.3.1. Для перевірки відповідності посудин типу, описаному в сертифікаті про експертизу ЄС-типу, та відповідним вимогам цієї Директиви, нотифікований орган проводить дослідження і випробування кожної виробленої посудини з урахуванням таких вимог:

(a) Виробник повинен представити посудини у формі однорідних партій та вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення однорідності кожної виготовленої партії.

(b) Під час перевірки партії посудин нотифікований орган повинен перевірити правильність виготовлення посудини та здійснення контролю за нею відповідно до технічної документації, а також провести гідростатичні випробування або еквівалентної дії пневматичні випробування кожної посудини з партії під тиском (Ph), що становить 1,5 розрахункового тиску посудини, для перевірки її міцності. Пневматичне випробування проводять за умови схвалення процедур безпечності випробування державою-членом, на території якої проводять випробування.