Регламент Ради (ЄС) № 1224/2009 від 20 листопада 2009 року про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄЕС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006

1. Держава-член повинна забезпечити, щоб всі продукти рибальства було зважено на системах, ухвалених компетентними органами, за винятком випадків, коли вона затвердила план вибіркового контролю, ухвалений Комісією і заснований на методиці на основі ризиків, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Без обмеження конкретних положень, зважування повинно відбуватися на етапі вивантаження перед зберіганням, транспортуванням чи продажем продуктів рибальства.

3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть дозволяти зважування продуктів рибальства на борту рибальського судна, на яке поширюється план вибіркового контролю, що зазначений в параграфі 1.

4. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства у державі-члені, повинні бути відповідальними за точність операції зважування, за винятком випадків, коли, згідно з параграфом 3, зважування відбувається на борту рибальського судна, за що в такому разі відповідає капітан.

5. Результати зважування повинні бути використані для заповнення декларації про вивантаження, транспортного документу, повідомлення про продаж та декларації прийняття-передання.

6. Компетентні органи держави-члена можуть вимагати, щоб будь-який обсяг продуктів рибальства, вперше вивантажених в такій державі-члені, було зважено за присутності службовців до початку перевезення з місця вивантаження в будь-якому напрямку.

7. Детальні правила щодо методики на основі ризиків та процедури зважування повинні бути встановлені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Як відступ від статті 60(2), держави-члени можуть дозволяти зважування продуктів рибальства після перевезення з місця вивантаження до місця призначення на території обумовленої держави-члена, і щоб така держава-член затвердила план контролю, ухвалений Комісією та заснований на методиці на основі ризику, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Як відступ від параграфа 1, компетентні органи держави-члена, на території якої здійснюють вивантаження продуктів рибальства, можуть дозволити транспортувати ці продукти перед їх зважуванням до зареєстрованих покупців, зареєстрованих аукціонів або інших органів чи осіб, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства в іншій державі-члені. Цей дозвіл повинен бути врегульований за спільною програмою контролю між обумовленими державами-членами, що вона зазначена в статті 94, ухваленою Комісією та заснованою на методиці на основі ризику, затвердженій Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, які відповідають за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні надати, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена, в якій відбувається перший продаж, протягом 48 годин після першого продажу, повідомлення про продаж. За точність повідомлення про продаж повинні бути відповідальними ці покупці, аукціони, органи чи особи.

2. Держава-член може зобов'язати зареєстрованих покупців, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, вести електронний облік даних та передавати дані, згадані в статті 64(1), або надавати їм відповідний дозвіл.

3. Якщо держава-член, на території якої відбувається перший продаж, не є державою-членом прапора рибальського судна, що здійснило вивантаження риби, вона повинна забезпечувати надання примірника повідомлення про продаж, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена прапора після одержання відповідної інформації.

4. Якщо перша реалізація продуктів рибальства не відбувається у державі-члені, на території якої було вивантажено ці продукти, держава-член, відповідальна за контроль першої реалізації, повинна забезпечувати надання примірника повідомлення про продаж, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам, відповідальним за контроль вивантаження обумовлених продуктів, та компетентним органам держави-члена прапора рибальського судна після одержання повідомлення про продаж.

5. Якщо вивантаження відбувається поза межами Союзу, а перший продаж проводять в третій країні, капітан рибальського судна або його представник повинен направити, за можливості в електронному вигляді, примірник повідомлення про продаж або будь-який еквівалентний документ, що містить інформацію такого самого рівня, компетентному органові держави-члена прапора протягом 48 годин після першого продажу.

6. Якщо повідомлення про продаж не відповідає інформації, що містить рахунок-фактура або документ, що замінює його як зазначено в статтях 218 і 219 Директиви Ради 2006/112/EC від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість (- 5), обумовлена держава-член повинна ухвалити необхідні положення, щоб забезпечити, що інформація щодо ціни, з вирахуванням податку, за постачення товарів покупцеві є ідентичною зазначеній в рахунку-фактурі. Держави-члени повинні ухвалити необхідні положення, щоб забезпечити, що інформація щодо ціни з вирахуванням податку за постачення товарів покупцеві є ідентичною зазначеній в рахунку-фактурі.

1. Зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи, уповноважені державами-членами, з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства від 200000 євро, повинні здійснювати запис інформації, зазначеної в статті 64(1), електронними засобами та надсилати її електронними засобами протягом 24 годин після завершення першого продажу компетентним органам держави-члена, на території якої відбувається перший продаж.

2. Держави-члени повинні передавати таким самим чином, електронними засобами, інформацію щодо повідомлень про продаж, зазначених в статтях 62(3) і (4).

1. Повідомлення про продаж, зазначені в статтях 62 і 63, повинні містити такі дані:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна, яке здійснило вивантаження обумовленого продукту;

(b) порт і дату вивантаження;

(c) ім'я/назву оператора або капітана рибальського судна та, якщо це різні особи, ім'я/назву продавця;

(d) ім'я/назву покупця та його номер платника ПДВ, ідентифікаційний податковий номер або інший унікальний визначник;

(e) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;

(f) обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(g) для всіх продуктів, на які поширюються стандарти реалізації, у відповідних випадках, індивідуальний розмір або маса, сортність, товарна форма та свіжість;

(h) у відповідних випадках, призначення продуктів, вилучених з обігу (перехідні запаси, використання для кормових цілей, для виробництва кормового борошна для тварин, для приманок і нехарчових цілей);

(ha) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, та їхнє призначення;

(i) дату і місце продажу;

(j) за можливості, реєстраційний номер і дату рахунку-фактури та, у застосовних випадках, договору продажу;

(k) у застосовних випадках, покликання на декларацію прийняття-передання, зазначену в статті 66, або на транспортний документ, зазначений в статті 68;

(l) ціну.

2. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Комісія, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, може надавати звільнення від обов'язкового подання повідомлення про продаж компетентним органам або іншим уповноваженим органам держави-члена для продуктів рибальства, вивантажених з певних категорій рибальських суден Союзу загальною довжиною менш ніж 10 метрів, або для продуктів рибальства, вивантажених у обсягах, що не перевищують 50 кг в еквіваленті живої маси по кожному виду. Такі звільнення можуть бути надані тільки у випадках, коли обумовлена держава-член запровадила прийнятну систему вибіркового контролю, відповідно до статей 16 та 25.

2. Покупець, що придбаває продукти рибальства в обсязі до 30 кг, які після цього не будуть введені в обіг, а призначені для приватного споживання, повинен бути звільнений від положень, встановлених у статтях 62, 63 та 64. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, якщо продукти рибальства призначено для продажу на пізнішому етапі, зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства менш ніж 200000 євро, відповідальні за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні надати компетентним органам держави-члена, в якій відбувається прийняття-передання, протягом 48 годин після завершення вивантаження декларацію про прийняття-передання. Відповідальність за надання декларації прийняття-передання та її точність повинна бути покладена на покупців, аукціони або інші органи чи особи.

2. Якщо держава-член, на території якої відбувається передавання, не є державою-членом прапора рибальського судна, що здійснило вивантаження риби, вона повинна забезпечити надання примірника декларації прийняття-передання, за можливості в електронному вигляді, компетентним органам держави-члена прапора після одержання відповідної інформації.

3. Декларація прийняття-передання, зазначена у параграфі 1, повинна містити принаймні таку інформацію:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна, яке здійснило вивантаження продуктів;

(b) порт і дату вивантаження;

(c) ім'я/назву оператора або капітана рибальського судна;

(d) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантний географічний район, в якому було отримано улови;

(e) складовані обсяги кожного виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(f) назву та адресу об'єктів, де складують продукти;

(g) у застосовних випадках, покликання на транспортний документ, зазначений в статті 68;

(h) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження.

1. Без обмеження конкретних положень, що їх містять багаторічні плани, якщо продукти рибальства призначено для продажу на пізнішому етапі, зареєстровані покупці, зареєстровані аукціони або інші органи чи особи з річним фінансовим оборотом від першого продажу продуктів рибальства від 200000 євро, відповідальні за першу реалізацію продуктів рибальства, вивантажених у державі-члені, повинні здійснювати запис інформації, зазначеної в статті 66, електронними засобами та надіслати її електронними засобами протягом 24 годин після завершення першого продажу компетентним органам держави-члена, в якій відбувається прийняття-передання.

2. Держави-члени повинні передавати, електронними засобами, інформацію щодо декларації прийняття-передання, зазначеної в статті 66(2).

1. Продукти рибальства, вивантажені в Союзі, як неперероблені, так і після перероблення на борту, щодо яких не подано ані повідомлення про продаж, ані декларацію про прийняття-передання, як того вимагають статті 62, 63, 66 та 67, та які транспортують не у місце вивантаження, повинні супроводжуватися документом, що складений перевізником, до того моменту, коли відбудеться перший продаж. Перевізник повинен, протягом 48 годин після завантаження, надати транспортний документ компетентним органам держави-члена, на території якої було здійснено вивантаження, або іншим уповноваженим нею органам.

2. Перевізник повинен бути звільнений від вимоги мати супровідний транспортний документ на продукти рибальства, якщо транспортний документ було надіслано електронними засобами до початку транспортування компетентним органам держави-члена прапора, які повинні, якщо продукти транспортують до держави-члена, що не є державою-членом вивантаження, негайно після одержання перенаправити транспортний документ компетентним органам держави-члена, на території якої заявлено проведення першої реалізації.

3. Якщо продукти транспортують до держави-члена, що не є державою-членом вивантаження, перевізник повинен також надіслати, протягом 48 годин після завантаження продуктів рибальства, примірник транспортного документа компетентним органам держави-члена, на території якої заявлено проведення першої реалізації. Держава-член першої реалізації може вимагати від держави-члена вивантаження надати додаткову інформацію з приводу цього.

4. Відповідальність за точність транспортного документа повинна бути покладена на перевізника.

5. У транспортному документі повинні бути зазначені такі дані:

(a) місце призначення вантажу або вантажів та ідентифікаційний номер транспортного засобу;

(b) зовнішній ідентифікаційний номер та назва рибальського судна, яке здійснило вивантаження продуктів;

(c) альфа-3 код ФАО для кожного виду риби та релевантний географічний район, в якому було отримано улов;

(d) обсяги кожного транспортованого виду в кілограмах у масі продукту, розподілені за типом товарної форми продукту, або, у відповідних випадках, кількість особин;

(e) назва/ім'я чи назви/імена та адреса чи адреси вантажоодержувача чи вантажоодержувачів;

(f) місце і дата завантаження;

(g) у відповідних випадках, обсяги в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження.

6. Компетентні органи держав-членів можуть надавати звільнення від обов'язку, встановленого в параграфі 1, якщо продукти рибальства транспортують в межах портової зони або не більше ніж на 20 км від місця вивантаження.

7. Якщо продукти рибальства, заявлені як продані в повідомленні про продаж, транспортують не у місце вивантаження, перевізник повинен бути здатний документально довести факт здійснення транзакції продажу.

8. Перевізник повинен бути звільнений від зобов'язання, встановленого в цій статті, якщо транспортний документ замінений на примірник декларації про вивантаження, що її передбачено в статті 23 для обумовлених обсягів перевезень, або будь-який еквівалентний документ, що містить інформацію такого самого рівня.

1. Відповідно до статті 6(1) Регламенту (ЄС) № 104/2000, держави-члени повинні проводити перевірки через рівні проміжки часу, щоб переконатися, що:

(a) організації виробників дотримуються норм та умов для визнання;

(b) визнання організації виробників може бути відкликане, якщо умови, встановлені в статті 5 Регламенту (ЄС) № 104/2000, більше не виконуються, або визнання засноване на хибній інформації;

(c) визнання негайно відкликається зі зворотною дією, якщо організація одержує чи отримує вигоду у шахрайський спосіб.

2. Для того, щоб забезпечити дотримання правил щодо організацій виробників, як викладено в статті 5 і статті 6(1)(b) Регламенту (EC) № 104/2000, Комісія повинна проводити перевірки та, з огляду на такі перевірки, може, у відповідних випадках, вимагати від держав-членів відкликати визнання.

3. Кожна держава-член повинна проводити відповідні перевірки, щоб пересвідчитися, що організація виробника виконує зобов'язання, встановлені в операційних програмах для обумовленого промислового року, як це зазначено в Регламенті (ЄС) № 2508/2000, та повинна застосувати штрафні санкції, передбачені в статті 9(3) Регламенту (ЄС) № 104/2000, у разі невиконання таких зобов'язань.

Держави-члени повинні проводити всі перевірки щодо механізмів ціноутворення та інтервенцій, зокрема щодо:

(a) вилучення продуктів з обігу не для цілей споживання людиною;

(b) операцій з перехідними запасами для стабілізації, складування та/або перероблення продуктів, вилучених з обігу;

(c) приватного складування продуктів, заморожених в морі;

(d) компенсаційних виплат щодо тунця, призначеного для перероблення.

1. Держави-члени повинні здійснювати нагляд у водах Союзу під їхнім суверенітетом або юрисдикцією на основі:

(a) візуального відстежування рибальських суден інспекційними суднами або наглядовими повітряними суднами;

(b) системи моніторингу суден, зазначеної в статті 9; або

(c) будь-яких інших методів виявлення та ідентифікації.

2. Якщо результати візуального відстежування або виявлення не відповідають іншій інформації, доступній державі-члену, вона повинна здійснити будь-яке розслідування, що може знадобитися для визначення подальших належних дій.

3. Якщо візуальне відстежування або виявлення стосується рибальського судна іншої держави-члена або третьої країни, і інформація не відповідає будь-якій іншій інформації, наявній у прибережної держави-члена, та якщо прибережна держава-член не має можливості вжити подальших дій, вона повинна задокументувати виявлені факти у звіті про нагляд та невідкладно передати його, за можливості електронними засобами, державі-члену прапора або обумовленій третій країні. У випадку рибальського судна третьої країни, звіт про нагляд повинен також бути надісланий Комісії або призначеному нею органу.

4. У разі візуального відстеження або виявлення службовцем держави-члена рибальського судна, залученого у діяльність, що її можна вважати порушенням правил спільної рибогосподарської політики, він повинен невідкладно видати звіт про нагляд та надіслати його своїм компетентним органам.

5. Зміст звіту про нагляд повинен бути визначений згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени прапора повинні, щойно їм надходить звіт про нагляд з іншої держави-члена, діяти у відповідь оперативно та здійснити таке подальше розслідування, яке є необхідною передумовою для того, щоб вони визначились з належним подальшим реагуванням.

2. Держави-члени, окрім обумовленої держави-члена прапора, у відповідних випадках, повинні верифікувати, чи прозвітоване візуально відстежене рибальське судно провадило діяльність у водах під їхньою юрисдикцією або суверенітетом або чи продукти рибальства, що походять з такого судна, вивантажено чи ввезено на їхню територію, та повинні дослідити його записи про виконання відповідних заходів зі збереження та управління.

3. Комісія або уповноважений нею орган або, у відповідних випадках, держава-член прапора та інші держави-члени також повинні виконувати експертизу належним чином задокументованої інформації щодо спостережених суден, подану окремими громадянами, організаціями громадянського суспільства, в тому числі екологічними організаціями, а також представниками інтересів стейкхолдерів сектору рибної промисловості та риботоргівлі.

1. Якщо Рада запровадила систему контрольних спостерігачів Союзу, контрольні спостерігачі на борту рибальських суден повинні перевіряти дотримання рибальським судном правил спільної рибогосподарської політики. Вони повинні виконувати всі завдання схеми спостерігачів та, зокрема, верифікувати та фіксувати рибальську діяльність судна та відповідні документи.

2. Контрольні спостерігачі повинні бути кваліфікованими для виконання своїх завдань. Вони повинні бути незалежними від власника, капітана рибальського судна та будь-якого члена команди. Вони повинні не мати будь-яких економічних зв'язків з оператором.

3. Мірою можливого, контрольні спостерігачі повинні забезпечувати, щоб їхня присутність на борту рибальських суден не перешкоджала і не заважала рибальській діяльності та нормальній експлуатації судна.

4. У разі, якщо контрольний спостерігач помічає серйозне порушення, такий спостерігач повинен невідкладно повідомити про це компетентні органи держави-члена прапора.

5. Контрольні спостерігачі повинні складати звіт спостерігача, за можливості в електронному вигляді, та невідкладно направляти його з використанням, коли це вважається за необхідне, електронних засобів передавання на борту рибальського судна, своїм компетентним органам або компетентним органам держави-члена прапора. Держави-члени повинні долучати звіти у базу даних, зазначену у статті 78.

6. Якщо у звіті спостерігача зазначено, що спостережуване судно бере участь у рибальській діяльності всупереч правилам спільної рибогосподарської політики, компетентні органи, зазначені в параграфі 4, повинні вжити всіх належних дій для розслідування такого питання.

7. Капітани рибальських суден Союзу повинні надавати належні житлові умови для призначених контрольних спостерігачів, сприяти їхній роботі та уникати втручання у виконання ними своїх службових обов'язків. Капітани рибальських суден Союзу повинні також надавати контрольним спостерігачам доступ до обумовлених частин судна, у тому числі до улову, та до документів судна, в тому числі електронних файлів.

8. Усі витрати в результаті діяльності контрольних спостерігачів за цією статтею повинні бути покладені на держав-членів прапора. Держави-члени можуть стягнути такі витрати, частково або повністю, з операторів рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, залучених у відповідний рибальський промисел.

9. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Без обмеження положень статті 73(1) цього Регламенту, держави-члени можуть розгорнути роботу контрольних спостерігачів на борту рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, для моніторингу рибальської діяльності, що підпадає під обов'язкове вивантаження, встановлене в статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013. До таких контрольних спостерігачів повинні бути застосовані положення статті 73(2) - (9) цього Регламенту.

1. Держави-члени повинні укласти та періодично оновлювати список службовців, відповідальних за проведення інспектувань.

2. Службовці повинні виконувати свої обов'язки відповідно до законодавства Союзу. Вони повинні проводити інспектування на недискримінаційній основі в морі, в портах, під час перевезення, на об'єктах перероблення та під час реалізації продуктів рибальства.

3. Службовці повинні перевіряти, зокрема:

(a) законність улову, що знаходиться на борту, на складі, в процесі транспортування, перероблення або реалізації, а також точність документування та електронного передання даних щодо нього;

(b) законність використання знаряддя лову для цільових видів та для уловів, які тримають на борту;

(c) в обумовлених випадках, план складання та окреме складання видів;

(d) марковання знарядь лову; та

(e) інформацію про двигун, зазначену в статті 40.

4. Службовці можуть оглядати всі обумовлені відділення, палуби і трюми. Вони також можуть перевіряти улови, перероблені і неперероблені, сітки та інше знаряддя лову, обладнання, контейнери і паки, що містять рибу або продукти рибальства, а також будь-які відповідні документи або електронні передачі, якщо вважають такі дії необхідними для верифікації дотримання правил спільної рибогосподарської політики. Вони також можуть опитувати осіб, які ймовірно володіють інформацією щодо питання, яке є предметом інспектування.

5. Службовці повинні проводити інспектування у спосіб, що забезпечує мінімальний ступінь втручання чи створення незручностей для судна або транспортного засобу і його діяльності, а також для складування, перероблення і реалізації улову. Вони повинні, наскільки це можливо, не допускати будь-яке погіршення якості улову під час інспектування.

6. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо методології та інспектування, повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Оператор повинен сприяти безпечному доступу до судна, транспортного засобу або трюму, де відбувається складування, оброблення або реалізація продуктів. Він повинен забезпечувати безпеку службовців та не турбувати, залякувати або втручатися у роботу службовців під час виконання ними своїх обов'язків.

2. Детальні правила застосування цієї статті можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Після кожного інспектування службовці повинні скласти звіт про інспектування та повинні направити його компетентним органам своєї держави-члена. За можливості, ведення і передання цього звіту повинно відбуватись електронними засобами. У разі інспектування рибальського судна, що ходить під прапором іншої держави-члена, примірник звіту про інспектування повинен бути невідкладно надісланий компетентним органам обумовленої третьої країни у випадку виявлення порушення під час інспектування. У разі інспектування рибальського судна, що ходять під прапором третьої країни, примірник звіту про інспектування повинен бути невідкладно надісланий компетентним органам обумовленої третьої країни у випадку виявлення порушення під час інспектування. У разі інспектування у водах під юрисдикцією іншої держави-члена примірник звіту про інспектування повинен бути невідкладно надісланий такій державі-члену.

2. Службовці повинні повідомляти результати інспектування оператору, який повинен мати можливість висловити коментарі з приводу інспектування та його результатів. Коментарі оператора повинні бути відображені в звіті про інспектування. Службовці повинні зазначати у промисловому журналі, що інспектування відбулося.

3. Примірник звіту про інспектування повинен бути якнайшвидше надісланий оператору, але за будь-яких умов не пізніше ніж через 15 робочих днів після завершеного інспектування.

4. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Звіти про інспектування і нагляди, складені інспекторами Союзу або службовцями іншої держави-члена або службовцями Комісії, повинні слугувати прийнятним доказом для адміністративного чи судового провадження будь-якої держави-члена. Для встановлення фактів вони повинні вважатися еквівалентними звітам про інспектування та нагляди держав-членів.

1. Держави-члени повинні укласти та оновлювати електронну базу даних, в яку вони завантажують всі звіти про інспектування та нагляди, складені їхніми службовцями.

2. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Список інспекторів Союзу повинен бути укладений Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

2. Без обмеження першочергової відповідальності прибережних держав-членів, інспектори Союзу можуть проводити інспектування відповідно до цього Регламенту у водах Союзу та на рибальських суднах Союзу поза межами вод Союзу.

3. Інспектори Союзу можуть бути призначені для:

(a) виконання окремих контрольних та інспекційних програм, ухвалених згідно зі статтею 95;

(b) міжнародних програм контролю за рибальством, в яких Союз має зобов'язання щодо забезпечення контролю.

4. Для виконання своїх завдань і дотримання цілей параграфа 5, інспектори Союзу повинні мати оперативний доступ до:

(a) всіх площ на борту рибальських суден Союзу та будь-яких інших суден, що здійснюють рибальську діяльність, приміщень громадського користування та транспортних засобів; і

(b) всієї інформації і документації, необхідної для виконання ними своїх завдань, зокрема до промислового журналу, декларацій про вивантаження, сертифікатів про улов, декларацій про перевантаження, повідомлень про продаж та іншої відповідної документації;

у тій самій мірі та за таких самих умов, що і службовці держави-члена, на території якої відбувається інспектування.

5. Інспектори Союзу повинні не мати поліцейських та правозастосовчих повноважень поза межами своєї держави-члена походження або поза межами вод Союзу під юрисдикцією та суверенітетом своєї держави-члена походження.

6. Службовці Комісії або призначеного нею органу, у разі призначення їх інспекторами Союзу, повинні не мати поліцейських та правозастосовчих повноважень.

7. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Без обмеження першочергової відповідальності прибережної держави-члена, держава-член може інспектувати рибальські судна під своїм прапором у всіх водах Союзу поза межами вод, що перебувають під суверенітетом іншої держави-члена.

2. Держава-член може проводити інспектування на рибальському судні іншої держави-члена відповідно до цього Регламенту щодо рибальської діяльності у всіх водах Союзу поза межами вод, що перебувають під суверенітетом іншої держави-члена:

(a) за дозволом прибережної держави-члена; або

(b) якщо, згідно зі статтею 95, ухвалено спеціальну контрольну та інспекційну програму;

3. Держава-член повинна мати дозвіл на проведення інспектувань рибальських суден Союзу, що ходять під прапором іншої держави-члена, в міжнародних водах.

4. Держава-член може інспектувати рибальські судна Союзу, що ходять під її прапором або під прапором іншої держави-члена, у водах третіх кран відповідно до міжнародних договорів.

5. Держави-члени повинні призначити компетентний орган, який повинен діяти як контактний пункт для цілей цієї статті. Контактний пункт держав-членів повинен працювати цілодобово.

1. Рішення за запитами держави-члена на отримання дозволу здійснювати інспектування на рибальських суднах у водах Союзу поза межами вод, що перебувають під її суверенітетом чи юрисдикцією, що зазначені в статті 80(2)(a), повинні бути підготовлені обумовленою прибережною державою членом протягом 12 годин з моменту подання запиту або протягом належного періоду, якщо метою запиту є переслідування по гарячих слідах, розпочате у водах держави-члена, що інспектує.

2. Держава-член, що подає запит, повинна бути невідкладно поінформована про рішення. Рішення також повинно бути повідомлене Комісії або призначеному нею органу.

3. За запитами на отримання дозволу відмови, повні або часткові, повинні мати місце тільки мірою необхідного, у разі існування вагомих підстав. Відмови та підстави їх обґрунтування повинні бути невідкладно надіслані державі-члену, що подає запит, та Комісії або призначеному нею органу.

Якщо інформація, зібрана під час інспектування, або будь-які інші відповідні дані викликають у службовця підозри щодо порушення правил спільної рибогосподарської політики, службовець повинен:

(a) занотувати ймовірне порушення в звіті про інспектування;

(b) вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити безпечне зберігання доказів, що стосуються ймовірного порушення;

(c) негайно направити звіт про інспектування своєму компетентному органові;

(d) довести до відома фізичної або юридичної особи, підозрюваної у вчиненні порушення або спійманої у момент вчинення нею порушення, що порушення може призвести до нарахування відповідної кількості балів згідно зі статтею 92. Ця інформація повинна бути зазначена в звіті про інспектування.

1. Якщо порушення було виявлено в результаті інспектування, проведеного згідно зі статтею 80, держава-член, що інспектує, повинна невідкладно подати стислий звіт про інспектування прибережній державі-члену або, в разі інспектування поза межами вод Союзу, державі-члену прапора обумовленого рибальського судна. Розгорнутий звіт про інспектування повинен бути поданий прибережній державі-члену і державі-члену прапора протягом 15 днів з моменту інспектування.

2. Прибережна держава-член або, в разі інспектування поза межами вод Союзу, держава-член прапора обумовленого рибальського судна повинні вживати всіх належних заходів щодо порушення, зазначеного в параграфі 1.

1. Держава-член прапора або прибережна держава-член, під час перебування у водах яких рибальське судно, за підозрою:

(a) неправильно записало улови запасів, на які поширюється багаторічний план, що перевищують 500 кг або 10 %, розрахованих як відсоток від даних промислового журналу, при цьому до уваги беруть вищий з цих двох показників; або

(b) вчинило будь-яке з серйозних порушень, зазначених в статті 42 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 або в статті 90(1) цього Регламенту, протягом одного року з моменту вчинення першого такого серйозного порушення;

може вимагати від рибальського судна негайно спрямувати рух у порт для повного розслідування, окрім заходів, зазначених в главі IX Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

2. Прибережна держава-член повинна негайно та з дотриманням своїх процедур за національним законодавством нотифікувати державу-член прапора про розслідування, зазначене в параграфі 1.

3. Службовці можуть залишатися на борту рибальського судна до проведення повного розслідування, зазначеного в параграфі 1.

4. Капітан рибальського судна, зазначеного в параграфі 1, повинен припинити всі види рибальської діяльності та відправитись у порт, якщо він отримує таку вимогу.

Без обмеження статті 83(2) і статті 86, якщо компетентні органи під час інспектування або після інспектування виявляють порушення правил спільної рибогосподарської політики, компетентні органи держави-члена, що інспектує, повинні вжити належних заходів відповідно до розділу VIII щодо капітана обумовленого рибальського судна або щодо будь-якої фізичної чи юридичної особи, які є відповідальними за порушення.

1. Держава-член, на території або у водах якої виявлено порушення, може передати провадження щодо такого порушення компетентним органам держави-члена прапора або держави-члена, громадянином якої є порушник, за погодженням з обумовленою державою-членом та за умов, що передання збільшить ймовірність досягнення результату, зазначеного в статті 89(2).

2. Держава-член прапора може передати провадження щодо порушення компетентним органам держави-члена, що інспектує, за умови погодження його з обумовленою державою-членом та за умови, що передання збільшить ймовірність досягнення результату, зазначеного в статті 89(2).

Держави-члени повинні вживати всіх належних заходів щодо будь-якого порушення, що його виявив інспектор Союзу у водах, що перебувають під їхнім суверенітетом або юрисдикцією, або на рибальському судні, що ходить під їхнім прапором.

1. Якщо держава-член вивантаження або перевантаження не є державою-членом прапора і її компетентні органи не вживають належних заходів щодо відповідальної фізичної або юридичної особи або не передають проваджень згідно зі статтею 86, обсяги, незаконно вивантажені або перевантажені, можуть бути вирахуванні з квоти, виділеної державі-члену вивантаження або перевантаження.

2. Обсяги вантажів риби, що підлягають вирахуванню з квоти держави-члена вивантаження або перевантаження, повинні бути врегульовані згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, після проведення Комісією консультацій з двома заінтересованими державами-членами.

3. Якщо держава-член вивантаження або перевантаження більше не має у своєму розпорядженні обумовленої квоти, застосовується стаття 37. У цьому зв'язку, обсяги незаконно вивантаженої або перевантаженої риби повинні вважатися еквівалентними обсягу шкоди від упередження, що її згадано у зазначеній статті, завданої державі-члену прапора.

1. Держави-члени повинні забезпечувати систематичне вжиття належних заходів, в тому числі адміністративних заходів або кримінального провадження відповідно до свого національного законодавства, проти фізичної або юридичної особи, підозрюваної у порушенні будь-якого з правил спільної рибогосподарської політики.

2. Повинен бути розрахований загальний рівень санкцій та супутніх санкцій згідно з відповідними положеннями національного законодавства таким чином, щоб забезпечити, що вони дійсно позбавляють відповідальних за порушення економічної переваги, отриманої від вчиненого ними порушення, без обмеження законного права займатися своєю професійною діяльністю. Зазначені санкції також повинні давати змогу отримувати результати, пропорційні тяжкості таких порушень, і таким чином дієво знеохочувати подальше порушення такого самого характеру.

3. Держави-члени можуть застосовувати систему, за якої штраф є пропорційним обороту юридичної особи або фінансовій перевазі, отриманій або передбаченій внаслідок вчинення порушення.

4. Компетентні органи держави-члена, що вони мають юрисдикцію у випадку порушення, повинні невідкладно та відповідно до своїх процедур національного законодавства, нотифікувати держави-члени прапора, державу-члена громадянства порушника або будь-яку іншу державу-члена, зацікавлену в тому, щоб відслідковувати адміністративні заходи, кримінальне провадження або інші вжиті заходи, про будь-яку певну ухвалу щодо такого порушення, в тому числі кількість балів, нарахованих згідно зі статтею 92.

1. Окрім статті 42 Регламенту (ЄС) № 1005/2008 нижченаведені дії також повинні бути розцінені як серйозні порушення для цілей цього Регламенту залежно від ступеня тяжкості відповідного порушення, що повинен бути визначений компетентним органом держави-члена із врахуванням таких критеріїв як характер шкоди, її вартісна оцінка, економічна ситуація порушника та ступінь порушення або його повторне вчинення:

(a) непередання декларації про вивантаження або повідомлення про продаж, коли вивантаження улову відбувається в порту третьої країни;

(b) маніпуляції з двигуном, що мають на меті підвищення його потужності понад максимальну постійну потужність двигуна, вказану у сертифікаті на двигун;

(c) невиконання вимоги про доставлення на судно і зберігання на борту рибальського судна та про вивантаження будь-яких уловів видів, на які поширюється обов'язкове вивантаження, встановлене у статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013, за винятком випадків, коли доставлення на судно, зберігання на борту і вивантаження таких уловів суперечить обов'язкам або підлягає застосуванню винятків, передбачених у правилах спільної рибогосподарської політики для рибальської діяльності або зон рибальства, в яких такі правила застосовуються.

2. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб фізична особа, яка вчинила серйозне порушення, або юридична особа, що її притягнуто до відповідальності за серйозне порушення, підлягала покаранню через дієві, пропорційні і стримувальні адміністративні санкції відповідно до комплексу санкцій та заходів, передбачених у главі IX Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

3. Без обмеження статті 44(2) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, держави-члени повинні накладати санкції, що дійсно є стримувальними та, у відповідних випадках, розраховані від вартості продуктів рибальства, отриманих внаслідок вчинення серйозного порушення.

4. Під час встановлення санкції держави-члени повинні також брати до уваги вартість шкоди від нехтування правилами, завданої обумовленим рибним ресурсам та морському середовищу.

5. Держави-члени можуть паралельно, або ж як альтернативу, застосовувати дієві, пропорційні і стримувальні кримінальні санкції.

6. Санкції, передбачені в цій статті, можуть бути підкріплені іншими санкціями або заходами, зокрема наведеними в статті 45 Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

Держави-члени повинні вживати негайних заходів, щоб запобігти продовженню практики серйозних порушень капітанами рибальських суден або іншими фізичними та юридичними особами, що їх було викрито під час вчинення таких порушень, визначених в статті 42 Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

1. Держави-члени повинні застосовувати систему балів для серйозних порушень, зазначених у пункті (а) статті 42(1) Регламенту (ЄС) № 1005/2008, і для порушень обов'язкового вивантаження, зазначених у пункті (с) статті 90(1) цього Регламенту, на основі якої володілець ліцензії на рибальство отримує відповідну кількість балів як результат порушення правил спільної рибогосподарської політики.

2. Якщо серйозне порушення вчинила фізична особа або якщо до відповідальності за серйозне порушення правил спільної рибогосподарської політики притягнуто юридичну особу, в результаті такого порушення власнику ліцензії на рибальство повинна бути нарахована відповідна кількість балів. Нараховані бали повинні бути перенесені на будь-якого майбутнього володільця ліцензії на рибальство для обумовленого рибальського судна у разі продажу судна, його передання або іншої зміни власника судна після дати правопорушення. Володілець ліцензії на рибальство повинен мати право на перегляд проваджень відповідно до національного законодавства.

3. Коли загальна кількість балів дорівнює або перевищує визначену кількість балів, дія ліцензії на рибальство повинна бути автоматично призупинена принаймні на двомісячний період. Цей період повинен становити чотири місяці, якщо дію ліцензії на рибальство припиняють вдруге, вісім місяців - якщо дію ліцензії на рибальство припиняють втретє, і рік - якщо дію ліцензії на рибальство припиняють вчетверте внаслідок нарахування володільцю ліцензії визначеної кількості балів. У разі якщо володільцю нараховують визначену кількість балів вп'яте, ліцензія на рибальство повинна бути відкликана на постійній основі.

4. Якщо володілець ліцензії на рибальство не вчиняє, протягом трьох років з дати останнього серйозного порушення, іншого серйозного порушення, з ліцензії на рибальство повинні бути зняті всі нараховані бали.

5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

6. Держави-члени повинні також встановити систему, на основі якої капітанам рибальських суден нараховуватимуть відповідну кількість балів у результаті серйозного порушення ними правил спільної рибогосподарської політики.

1. Держави-члени повинні вносити в національний реєстр дані про всі порушення правил спільної рибогосподарської політики, вчинені рибальськими суднами, що ходять під їхнім прапором, або їхніми громадянами, в тому числі про застосовані до них санкції та нараховану кількість балів. Держави-члени повинні також вносити у свій національний реєстр правопорушення рибальських суден, що ходять під їхнім прапором, або своїх громадян, щодо яких відкрито провадження в іншій державі-члені, після повідомлення певної ухвали державою-членом, що має юрисдикцію, згідно зі статтею 90.

2. Під час відслідковування порушення правил спільної рибогосподарської політики, держава-член може звернутися до інших держав-членів із запитом надати інформацію, що міститься в їхніх національних реєстрах, щодо рибальських суден та осіб, підозрюваних у вчиненні обумовленого порушення або викритих під час акту вчинення обумовленого порушення.

3. Якщо держава-член звертається до іншої держави-члена із запитом надати інформацію про заходи, вжиті щодо порушення, така інша держава-член може надати необхідну інформацію про обумовлені рибальські судна та про обумовлених осіб.

4. Період зберігання даних з національних реєстрів порушень повинен тривати тільки стільки, скільки необхідно для цілей цього Регламенту, але в будь-якому разі не менше трьох календарних років, якщо рахувати з наступного після запису інформації року.

Держави-члени можуть провадити, між собою та за своєю ініціативою, контрольні, інспекційні та наглядові програми щодо рибальської діяльності.

1. Комісія згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, та у взаємодії з обумовленою державою-членом може визначати, на які види рибальства повинні поширюватися спеціальні контрольні та інспекційні програми.

2. У спеціальних контрольних та інспекційних програмах, зазначених в параграфі 1, повинні бути встановлені цілі, пріоритети та процедури, а також контрольні показники для інспекційної діяльності. Такі контрольні показники повинні бути встановлені на основі управління ризиками та підлягати періодичним переглядам після проведення аналізу досягнутих результатів.

3. Коли багаторічний план набув чинності і до моменту, коли стає застосовною спеціальна контрольна та інспекційна програма, кожна держава-член повинна встановити цільові контрольні показники на основі управління ризиками для інспекційної діяльності.

4. Обумовлені держави-члени повинні ухвалювати необхідні інструменти, щоб забезпечувати виконання спеціальних контрольних та інспекційних програм, зокрема щодо потреб в людських і матеріальних ресурсах, а також щодо періодів і зон, в яких заплановано їх розгортання.

1. Комісія повинна контролювати й оцінювати застосування державами-членами правил спільної рибогосподарської політики шляхом експертизи інформації і документів та проведення контрольних перевірок, незалежних інспектувань і аудитів і повинна сприяти координації та співпраці між ними. З цією метою Комісія може, за власною ініціативою та власним коштом, розпочинати та проводити будь-які розвідки, верифікації, інспектування та аудити. Зокрема, вона може верифікувати:

(a) імплементацію і застосування державами-членами та їхніми компетентними органами правил спільної рибогосподарської політики;

(b) імплементацію і застосування правил спільної рибогосподарської політики у водах третьої країни відповідно до міжнародної угоди з такою країною;

(c) відповідність національних адміністративних практик та інспекційних і наглядових заходів правилам спільної рибогосподарської політики;

(d) наявність необхідних документів та їх відповідність застосовним правилам;

(e) обставини, за яких держави-члени провадять контрольну діяльність;

(f) виявлення правопорушень та провадження щодо них;

(g) співпрацю між державами-членами.

2. Держави-члени повинні співпрацювати з Комісією, щоб сприяти виконанню нею своїх завдань. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб місії верифікації, незалежного інспектування та аудиту, що їх проводять за цим розділом, не ставали предметом розголосу, що може зашкодити виїзним місіям. Щоразу, коли службовці Комісії стикаються з труднощами у виконанні своїх обов'язків, обумовлені держави-члени повинні надати Комісії засоби для завершення її завдань та надати службовцям Комісії можливість оцінити спеціальні контрольні та інспекційні операції.

Держави-члени повинні надавати Комісії таку допомогу, якої вона потребує для виконання своїх завдань.