Регламент Ради (ЄС) № 1224/2009 від 20 листопада 2009 року про встановлення контрольної системи Союзу для забезпечення дотримання правил спільної рибогосподарської політики та про внесення змін і доповнень до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008 та скасування регламентів (ЄЕС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006

3. Держави-члени, які вимагають від рибальських суден загальною довжиною менш ніж 10 метрів, що ходять під їхнім прапором, надавати декларації про вивантаження, зазначені в статті 23, відповідно до свого національного законодавства, повинні бути звільнені від обов'язку, встановленого в параграфах 1 і 2 цієї статті.

4. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, повідомлення про продаж, надане відповідно до статей 62 і 63, повинно бути прийняте як альтернативний заходів щодо планів вибіркового контролю.

1. Держави-члени повинні здійснювати контроль за дотриманням режимів промислового зусилля у географічних районах, на які поширюється максимально допустиме промислове зусилля. Вони повинні забезпечити, щоб рибальські судна під їхнім прапором перебували у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, під час перевезення на борту або, у відповідних випадках, розгортання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється такий режим промислового зусилля, або, у відповідних випадках, провадження рибальської діяльності, на яку поширюється режим промислового зусилля, лише за умови, що доступне їм максимально допустиме промислове зусилля не перевищене і що зусилля, надане окремому рибальському судну, не вичерпане.

2. Без обмеження спеціальних правил, якщо рибальське судно, що має на борту або, у відповідних випадках, розгортає одне або більше знаряддя лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, або провадить рибальську діяльність, що підпадає під режим промислового зусилля, перетинає протягом одного дня два географічних райони або більше географічних районів, що підпадають під такий режим промислового зусилля, застосоване промислове зусилля повинне бути віднесене до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого знаряддя лову або такої рибальської діяльності та зараховане до географічного району, в якому було проведено більшу частину часу за такий день.

3. Якщо держава-член дозволила рибальському судну згідно зі статтею 27(2) використовувати більше одного знаряддя лову, або ж знаряддя лову, що належать до декількох класифікаційних груп знарядь лову, на які поширюється режим промислового зусилля протягом певного рибальського рейсу у географічному районі, що на нього поширюється такий режим промислового зусилля, промислове зусилля, застосоване під час такого рибальського рейсу, повинно бути як віднесене до максимально допустимого промислового зусилля, виділеного для цієї держави-члена, так і віднесене на кожне з таких знарядь лову або класифікаційних груп знарядь лову та на такий географічний район.

4. Якщо знаряддя лову належать до однієї класифікаційної групи знарядь лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, промислове зусилля, застосоване у географічному районі рибальськими суднами під час перевезення таких знарядь лову на борту повинно бути зараховане у максимально допустиме промислове зусилля, надане виключно на таку класифікаційну групу знарядь лову та на такий географічний район.

5. Держави-члени повинні регулювати промислове зусилля свого флоту у географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля, під час перевезення на борту або, у відповідних випадках, розгортання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється такий режим промислового зусилля, або під час операційної рибальської діяльності, на яку поширюється режим промислового зусилля, шляхом вжиття необхідного заходу, якщо доступне максимально допустиме промислове зусилля вже майже досягнуто, щоб забезпечити, що застосовуване промислове зусилля не перевищує встановлені обмеження.

6. Днем присутності у районі є будь-який безперервний 24-годинний період або його частина, протягом якого рибальське судно перебуває у географічному районі та відсутнє в порту або, у відповідних випадках, здійснює розгортання свого знаряддя лову. Час, з якого розпочинається безперервний період дня присутності в районі, вимірюється на розсуд держави-члена, під прапором якої ходить обумовлене рибальське судно. Днем відсутності у районі є будь-який безперервний 24-годинний період або його частина, протягом якого рибальське судно відсутнє в порту.

1. Без обмеження спеціальних правил, у релевантних географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля, якщо застосовуються обмеження або максимально допустиме промислове зусилля було встановлено для різних знарядь лову або груп знарядь лову, капітан рибальського судна або його представник повинен, перш ніж розпочнеться період, що для нього встановлено застосовне максимально допустиме промислове зусилля, повідомити компетентні органи держави-члена прапора про те, яке знаряддя лову або, у застосовних випадках, які знаряддя лову він планує використати у прийдешньому періоді. До надання такої нотифікації рибальське судно повинне не здійснювати рибальську діяльність у географічних районах, на які поширюється режим промислового зусилля.

2. Якщо режим промислового зусилля дозволяє використовувати знаряддя лову, що належать до декількох класифікаційних груп знарядь лову, у географічному районі, для використання більш ніж одного знаряддя лову протягом рибальського рейсу від держави-члена прапора повинен бути отриманий попередній дозвіл.

1. Якщо Рада на власний розсуд так вирішить щодо рибальських суден Союзу, які не обладнано справною системою моніторингу суден, зазначеною в статті 9, або які не передають дані промислового журналу за допомогою електронних засобів, як зазначено в статті 15, та на які поширюється режим промислового зусилля, капітани цих рибальських суден повинні надіслати повідомленням за допомогою телексного зв'язку, факсимільного зв'язку, телефону або електронної пошти, яке належним чином прийме одержувач, або за допомогою радіозв'язку з використанням радіостанції, затвердженої відповідно до правил Союзу, наведену нижче інформацію, яку необхідно подати у формі звіту про промислове зусилля, компетентним органам своєї держави-член прапора та, у застосовних випадках, прибережної держави-члена одразу після кожного входження і кожного виходу з географічного району, на який поширюється такий режим промислового зусилля:

(a) назву, зовнішній розпізнавальний знак, радіопозивний та ім'я капітана рибальського судна;

(b) географічне розташування рибальського судна, якого стосується повідомлення;

(c) дату і час кожного заходження до і виходу з району і, у застосовних випадках, його частин;

(d) улов, що його утримують на борту, за видами у кілограмах живої маси.

2. Держави-члени можуть запровадити, узгоджено з іншими державами-членами, яких турбує рибальська діяльність їхніх суден, альтернативні інструменти з контролю, щоб забезпечити дотримання обов'язків щодо звітування про промислове зусилля. Ці інструменти повинні бути такі ж дієві і прозорі, як і обов'язки щодо звітування, зазначені у параграфі 1, і вони повинні бути нотифіковані Комісії перед їх впровадженням.

1. Рибальське судно, що перевозить на борту знаряддя лову, на яке поширюється режим промислового зусилля, може здійснювати транзитний рух у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, якщо воно не має дозволу на рибальство для роботи у такому географічному районі або якщо воно спершу повідомило свої компетентні органи про свій намір здійснити транзит. Під час перебування рибальського судна у такому географічному районі будь-яке знаряддя лову, що знаходиться на борту і на яке поширюється режим промислового зусилля, повинне бути пришвартоване та складене відповідно до умов, встановлених у статті 47.

2. Держава-член, на власний вибір, може не зараховувати у будь-яке максимально допустиме промислове зусилля діяльність рибальського судна, що провадить види діяльності, не пов'язані з рибальською діяльністю, у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, за умови, що таке рибальське судно спершу повідомляє свою державу-член прапора про намір здійснити таку діяльність, про характер такої діяльності та про свою відмову від дозволу на рибальство на такий період. Таким рибальським суднам протягом такого періоду заборонено перевозити знаряддя лову або рибу.

3. Держава-член, на власний вибір, може не зараховувати у будь-яке максимально допустиме промислове зусилля діяльність рибальського судна у географічному районі, на який поширюється режим промислового зусилля, якщо воно перебувало у такому географічному районі, але не мало можливості здійснювати вилов риби, оскільки воно надавало допомогу іншому рибальському судну, що потребувало аварійної допомоги, або тому, що воно здійснювало перевезення постраждалої особи, яка потребувала невідкладної медичної допомоги. Протягом одного місяця після прийняття такого рішення держава-член прапора повинна повідомити про це Комісії та надати докази надавання невідкладної допомоги.

1. Без обмеження статей 29 і 31, у географічному районі, де знаряддя лову підпадає під дію режиму промислового зусилля, рибальське судно, що перевозить таке знаряддя лову або такі знаряддя лову на борту, повинно залишатися у порту або поза межами такого географічного району протягом залишку періоду, в межах якого застосовується такий режим промислового зусилля, якщо:

(a) воно вичерпало частку максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо такого знаряддя лову або знарядь лову, яку йому було надано; або

(b) максимально допустиме промислове зусилля щодо такого географічного району та щодо такого знаряддя лову або знарядь лову, виділене державі-члену прапора, вичерпане.

2. Без обмеження статті 29, у географічному районі, де на певний вид рибальства поширюється режим промислового зусилля, рибальському судну заборонено займатися таким видом рибальства у такому районі, якщо:

(a) воно вичерпало частку максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо такого виду рибальства, яку йому було надано; або

(b) максимально допустиме промислове зусилля щодо такого географічного району та щодо такого виду рибальства, виділене державі-члену прапора, вичерпане.

Ця секція не застосовується до рибальських суден тією мірою, якою на них поширюються винятки у застосуванні режиму промислового зусилля.

Детальні правила застосування цієї секції можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Кожна держава-член прапора повинна документувати всі відповідні дані, зокрема дані, зазначені в статтях 14, 21, 23, 28 і 62, про промислові можливості, зазначені в цій главі, у вигляді обсягів вивантаження і, у застосовних випадках, промислового зусилля, та зберігати оригінали таких даних протягом трирічного періоду або довше згідно з національними правилами.

2. Без обмеження спеціальних правил, встановлених у законодавстві Союзу, до 15-го числа щомісяця кожна держава-член прапора повинна засобами комп'ютерного зв'язку повідомляти Комісії або призначеному нею органу сукупні дані:

(a) щодо обсягу кожного виду запасів або групи запасів, на які поширюються загальні допустимі улови або квоти, які було вивантажено протягом попереднього місяця, у тому числі ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком; та

(b) щодо промислового зусилля, застосованого протягом попереднього місяця щодо кожного рибопромислового району, на який поширюється режим промислового зусилля, або, у застосовних випадках, щодо кожного виду рибальства, на який поширюється режим промислового зусилля.

3. Як відступ від параграфа 2(а), щодо обсягу вивантажень, здійснених з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року, держави-члени повинні документувати дані про обсяг вивантажень, здійснених рибальськими суднами інших держав-членів в їхніх портах, та повідомляти їх Комісії згідно з процедурами, встановленими в цій статті.

4. Кожна держава-член прапора повинна передавати Комісії, за допомогою електронних засобів, до завершення першого місяця кожного календарного кварталу, дані про обсяг запасів у сукупній формі, окрім даних про запаси, зазначених у параграфі 2, які було вивантажено протягом попереднього кварталу.

5. Всі улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, отримані рибальськими суднами Союзу, повинні бути вирахуванні з квот, застосовних до держави-члени прапора щодо обумовлених запасів або групи запасів, незалежно від місця вивантаження.

6. Улови, які було отримано в рамках наукового дослідження та які реалізують і продають, у тому числі, у відповідних випадках, ті, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру, встановленого для цілей збереження, окремим рядком, повинні бути зараховані в квоту, застосовну до держави-члена прапора, у всіх випадках, коли вони перевищують 2% обумовлених квот. Стаття 12(2) Регламенту Ради (ЄС) № 199/2008 (- 3) не застосовується до науково-дослідних рейсів, під час яких здійснюють вилучення таких уловів.

7. Без обмеження розділу XII держави-члени можуть до 30 червня 2011 року виконати пілотні проекти у співпраці з Комісією або призначеним нею органом, з надання віддаленого доступу в режимі реального часу до даних держав-членів, задокументованих і затверджених відповідно цього Регламенту. Формат і процедури доступу до таких даних повинні бути проаналізовані і протестовані. Держави-члени повинні повідомити Комісії до 1 січня 2011 року, чи планують вони виконати пілотні проекти. З 1 січня 2012 року Рада може вирішити щодо іншого способу і періодичності передавання даних державами-членами Комісії.

8. За винятком зусилля, застосованого рибальськими суднами, на які не поширюється режим промислового зусилля, всі промислові зусилля, застосовані рибальськими суднами Союзу під час перевезення на борту або, у застосовних випадках, використання знаряддя лову чи знарядь лову, на які поширюється режим промислового зусилля, або які працюють в рибальських угіддях, на які поширюється режим промислового зусилля, у географічному районі, на який поширюється такий режим промислового зусилля, повинні бути віднесені до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого географічного району та щодо знарядь лову або такого виду рибальства, наявного у держави-члена прапора.

9. Промислове зусилля, застосоване в рамках наукового дослідження рибальським судном, що перевозить на борту одне знаряддя лову або більше, або займається видом рибальства, на який поширюється режим промислового зусилля, повинно бути віднесене до максимально допустимого промислового зусилля щодо такого знаряддя лову чи знарядь лову або такого виду рибальства та щодо географічного району його держави-члена прапора у разі реалізації та продажу уловів, отриманих протягом застосування цього зусилля, у всіх випадках, коли вони перевищують 2 % від виділеного промислового зусилля. Стаття 12(2) Регламенту (ЄС) № 199/2008 не застосовується до науково-дослідних рейсів, під час яких здійснюють вилучення таких уловів.

10. Комісія може ухвалити формати передавання даних, зазначених у цій статті, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

Держава-член повинна терміново повідомити Комісію, коли вона встановить, що:

(a) улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, здійснені рибальськими суднами, що ходять під її прапором, вважаються такими, що вичерпали 80 % такої квоти; або

(b) 80 % від рівня максимально допустимого промислового зусилля на знаряддя лову або вид рибальства та на географічний район, що є застосовним до всіх або до групи рибальських суден, що ходять під її прапором, вважається вичерпаним.

У разі настання такого випадку, вона повинна надавати Комісії інформацію, на запит Комісії, докладніше і частіше, ніж передбачено в статті 33.

1. Кожна держава-член повинна встановити дату, з якої:

(а) улови запасу або групи запасів, на які поширюється квота, здійснені рибальськими суднами, що ходять під її прапором, необхідно вважати такими, що вичерпали таку квоту;

(b) максимально допустиме промислове зусилля на знаряддя лову або вид рибальства та на географічний район, що застосовується до всіх або до групи рибальських суден, що ходять під її прапором, повинно вважатися досягнутим.

2. З дати, зазначеної в параграфі 1, обумовлена держава-член повинна заборонити промисел запасів або групи запасів, на які вичерпано квоту, щодо релевантного виду рибальства або під час перевезення релевантного знаряддя лову у географічному районі, де досягнуто рівня максимально допустимого промислового зусилля всіма або частиною рибальських суден, що ходять під її прапором, та зокрема зберігання на борту, перевантаження, переміщення та вивантаження риби, отриманої після такої дати, та повинна вирішити щодо дати, до якої дозволено перевантаження, передання та вивантаження або оформлення остаточних декларацій уловів.

3. Рішення, зазначене в параграфі 2, повинно бути опубліковане державами-членами та негайно повідомлене Комісії. Вона повинна бути опублікована в Офіційному віснику Європейського Союзу (серія C) і на публічному веб-сайті Комісії. З дати опублікування такого рішення обумовленою державою-членом, держави-члени повинні забезпечувати, щоб в їхніх водах та на їхній території рибальські судна або група рибальських суден, що ходять під прапором обумовленої держави-члена, не зберігали на борту, не перевантажували, не переміщували та не вивантажували на берег ані рибу релевантного ґатунку, ані, за наявності на борту обумовлених знарядь лову у релевантних географічних районах, будь-яку рибу.

4. Комісія повинна, за допомогою електронних засобів, надавати державам-членам доступ до повідомлень, отриманих відповідно до цієї статті.

1. Якщо Комісія встановлює, що держава-член не виконує обов'язок повідомляти щомісячні дані про промислові можливості, як це передбачено в статті 33(2), вона може встановити дату, станом на яку 80 % промислових можливостей такої держави-члена вважаються вичерпаними, а також може встановити очікувану дату, станом на яку промислові можливості повинні вважатися вже вичерпаними.

2. На основі інформації за статтею 35 або за власної ініціативи, якщо Комісія виявляє, що промислові можливості, доступні Союзу, державі-члену або групі держав-членів, вважаються вже вичерпаними, Комісія повинна повідомити про це обумовлену державу-члена та заборонити рибальську діяльність щодо обумовленого району, знаряддя, запасів, групи запасів або флоту, залученого у провадження таких окремих видів рибальської діяльності.

1. Якщо Комісія заборонила промисел через ймовірне вичерпання промислових можливостей, наданих державі-члену чи групі держав-членів або Союзу, і при цьому виявляється, що держава-член насправді не вичерпала свої промислові можливості, застосовується ця стаття.

2. Якщо шкоду від упередження, якої зазнала держава-член через заборону її рибного промислу до того, як було вичерпано її промислові можливості, не усунуто, повинні бути ухвалені в для усунення у належному порядку нанесеної шкоди, згідно з процедурою, зазначеною в статті 119. Ці заходи можуть включати утримання з промислових можливостей будь-якої держави-члена, яка має надлишок виловів, та присвоєння вирахуваних таким чином обсягів відповідним чином державам-членам, рибальську діяльність яких було заборонено до вичерпання їхніх промислових можливостей.

3. Утримання, зазначені в параграфі 2, та відповідні подальші наділення повинні бути здійснені із першочерговим врахуванням видів та релевантних географічних районів, для яких було скориговано промислові можливості. Їх можна здійснити протягом року, в якому мало місце упередження, або протягом наступного року чи років.

4. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо визначення обумовлених обсягів, повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени відповідають за проведення необхідних перевірок для того, щоб забезпечити, що загальна потужність згідно з ліцензіями на рибальство, виданими державою-членом, як валова місткість і як значення в кВт у будь-який момент часу не перевищувала максимальні рівні потужності для такої держави-члена, встановлені відповідно до:

(a) статті 13 Регламенту (ЄС) № 2371/2002;

(b) Регламенту (ЄС) № 639/2004;

(c) Регламенту (ЄС) № 1438/2003; та

(d) Регламенту (ЄС) № 2104/2004.

2. Детальні правила застосування цієї статті, зокрема щодо:

(a) реєстрації рибальських суден;

(b) верифікації потужності двигуна рибальських суден;

(с) верифікації тоннажу рибальських суден;

(d) верифікації типу, номера та характеристик знаряддя лову;

можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

3. Держави-члени повинні повідомляти Комісію, в межах звіту, зазначеного в статті 118, про використані методи перевірки, зазначивши при цьому назви та адреси органів, відповідальних за проведення верифікацій, зазначених у параграфі 2 цієї статті.

1. Повинна бути заборонена рибальська діяльність рибальського судна, потужність двигуна якого перевищує потужність, зазначену в ліцензії на рибальство.

2. Держави-члени повинні забезпечувати відсутність фактів перевищення сертифікованої потужності двигуна. Держави-члени повинні повідомляти Комісію в рамках звіту, зазначеного в статті 118, про заходи контролю, яких вони вжили, щоб забезпечити неперевищення сертифікованої потужності двигуна.

3. Держави-члени можуть стягувати з операторів рибальських суден частину суми витрат або всю суму витрат, що виникли в результаті сертифікації потужності двигуна.

1. Держави-члени відповідають за проведення сертифікації потужності двигуна та видання сертифікатів на двигун для рибальських суден Союзу, потужність суднового рушія яких перевищує 120 кіловат (кВт), за винятком суден, які використовують тільки пасивні знаряддя лову або донні знаряддя лову, допоміжних суден та суден, що їх використовують винятково в аквакультурі.

2. Новий судновий рушій, заміна суднового рушія та технічно модифікований судновий рушій рибальських суден, зазначених у параграфі 1, повинні бути офіційно сертифіковані компетентними органами держав-членів як нездатні розвивати більшу, ніж заявлену в сертифікаті, максимальну постійну потужність двигуна. Такий сертифікат повинен бути виданий тільки за умови, що двигун не здатний розвинути потужність, більшу ніж заявлена максимальна постійна потужність двигуна.

3. Компетентні органи держав-членів можуть передати функцію сертифікації класифікаційним товариствам або іншим операторам, які мають необхідні експертні знання для технічної експертизи потужності двигуна. Такі класифікаційні товариства або інші оператори повинні сертифікувати нездатність суднового рушія розвивати потужність, більшу за офіційно зазначену, тільки за умови, що немає можливості збільшення потужності головного двигуна понад сертифіковану потужність.

4. Повинне бути заборонене використання нового суднового рушія, заміни суднового рушія або технічно-модифікованого суднового рушія, якщо обумовлена держава-член не провела офіційну сертифікацію такого двигуна.

5. Ця статтю застосовується до рибальських суден, на які поширюється режим промислового зусилля з 1 січня 2012 року. Для інших суден вона застосовується з 1 січня 2013 року.

6. Детальні правила застосування цієї секції повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени повинні проводити, після аналізу ризиків, верифікацію даних, встановлену у планах вибіркового контролю на основі методики, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, щодо узгодженості потужності двигуна з використанням всієї доступної для опрацювання інформації щодо технічних характеристик обумовленого судна. Зокрема, вони повинні верифікувати інформацію, яку містять:

(a) записи системи моніторингу суден;

(b) промисловий журнал;

(c) Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища з двигуна (EIAPP), видане на двигун відповідно до додатка VI Конвенції Марпол 73/78;

(d) класифікаційні свідоцтва, видані ліцензованою організацією з інспектування та огляду суден, у розумінні Директиви 94/57/ЄС;

(e) сертифікат випробувань на морі;

(f) Реєстр рибальського флоту Співтовариства; та

(g) будь-які інші документи, що містять відповідну інформацію про потужність судна або про будь-які пов'язані технічні характеристики.

2. Після аналізу інформації, зазначеної в параграфі 1, у разі виникнення ознак перевищення потужності двигуна рибальського судна відносно потужності, заявленої у його ліцензії на рибальство, держави-члени повинні перейти до фізичної верифікації потужності двигуна.

1. Рибальські судна, залучені у рибальські промисли, на які поширюється багаторічний план, повинні не перевантажувати свої улови на борт будь-якого іншого судна у призначеному порту або місцях поблизу узбережжя, допоки їх не буде зважено згідно зі статтею 60.

2. Як відступ від параграфа 1, рибальські судна можуть перевантажувати без зважування пелагічні улови, на які поширюється багаторічний план, у призначених портах або місцях поблизу узбережжя, якщо на борту рибальського судна, що приймає, перебуває контрольний спостерігач або службовець, або якщо до відправлення рибальського судна, що приймає, проводять інспектування після того, як перевантаження завершене. Капітан судна, що приймає, відповідає за інформування компетентних органів прибережної держави-члена за 24 години до очікуваного відправлення судна, що приймає. Контрольного спостерігача або службовця повинні призначати компетентні органи держави-члена прапора судна, що приймає. Якщо судно, що приймає, бере участь у рибальській діяльності до або після приймання таких уловів, контрольний спостерігач або службовець повинні перебувати на його борту до моменту вивантаження прийнятих уловів. Судно, що приймає, повинне вивантажити прийняті улови у порту держави-члена, призначеному для цього, відповідно до умов, встановлених у статті 43(4), якщо улов повинен бути зважений відповідно до статей 60 та 61.

1. Рада може вирішити, під час ухвалення багаторічних планів, щодо граничного значення, застосовного до живої маси видів, на які поширюється багаторічний план, у разі перевищення якого рибальське судно повинно вивантажувати свої улови у призначеному порту або місці поблизу узбережжя.

2. Якщо вивантаженню підлягає вантаж риби, що перевищує граничне значення, зазначене в параграфі 1, капітан рибальського судна Союзу повинен забезпечити, щоб таке вивантаження було здійснене лише у призначеному порту або в місці поблизу узбережжя на території Союзу.

3. Якщо багаторічний план застосовують в рамках регіональних організацій з управління рибальством, вивантаження або перевантаження може відбуватися у портах договірної сторони або позадоговірної сторони співпраці такої організації відповідно до правил, встановлених такою регіональною організацією з управління рибальством.

4. Кожна держава-член повинна призначати порти або місця поблизу узбережжя, в яких повинні відбуватися вивантаження, зазначені у параграфі 2.

5. Щодо порту або місця поблизу узбережжя, визначених як призначений порт, необхідно виконати такі вимоги:

(а) встановити час для вивантаження або перевантаження;

(b) встановити місця для вивантаження або перевантаження;

(c) встановити процедури інспектування та нагляду.

6. Якщо порт або місце поблизу узбережжя визначені як призначений порт для вивантаження певного виду, на який поширюється багаторічний план, його можна використовувати для вивантаження будь-якого іншого виду.

7. Держави-члени повинні бути звільнені від виконання параграфа 5(c), якщо національна програма контрольної діяльності, ухвалена згідно зі статтею 46, містить план щодо того, як проводити контроль у призначених портах, що забезпечує такий самий рівень контролю компетентними органами. План повинен вважатися відповідним, якщо його затверджено Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Всі улови придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, що їх утримують на борту рибальських суден Союзу загальною довжиною 12 метрів або більше, повинні бути складені у бокси, відсіки або ємності окремо для кожного виду таких запасів у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від інших боксів, відсіків або ємностей.

2. Капітани рибальських суден Союзу повинні зберігати улови придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, відповідно до плану складання, в якому описано розташування різних видів у трюмах.

3. Повинна бути встановлена заборона зберігати на борту рибальського судна Союзу у будь-якому боксі, відсіку або ємності будь-який обсяг уловів придонних запасів, на які поширюється багаторічний план, змішано з іншими продуктами рибальства.

1. Як тільки сукупні улови запасів, на які поширюється багаторічний план, сягають певного граничного значення національної квоти, дані щодо уловів повинні надходити Комісії частіше.

2. Рада повинна вирішувати щодо відповідного граничного значення, що його слід застосовувати, та періодичності надсилання даних, зазначених у параграфі 1.

1. Держави-члени повинні визначати національні програми контрольної діяльності, застосовні до кожного багаторічного плану. Всі національні програми контрольної діяльності повинні бути нотифіковані Комісії або опубліковані на захищеній частині веб-сайту держави-члена згідно зі статтею 115(а).

2. Держави-члени повинні встановити певні контрольні показники інспектування відповідно до додатка I. Такі контрольні показники повинні бути визначені на основі управління ризиками та періодично переглядатися після проведення аналізу досягнутих результатів. Контрольні показники інспектування повинні динамічно розвиватися, допоки не буде досягнуто цільових контрольних показників, визначених у додатку I.

Щодо видів рибальської діяльності, в яких недозволено використовувати більше одного типу знаряддя, будь-яке інше знаряддя повинно бути пришвартоване та складене таким чином, щоб воно не перебувало у стані готовності до використання, з дотриманням таких умов:

(a) сітки, грузила та подібне знаряддя від'єднати від тралових дошок та буксирних і підіймальних мотузок і канатів;

(b) сітки, що знаходяться на палубі або над палубою, надійно пришвартувати та скласти;

(c) перемети скласти на нижніх палубах.

1. Рибальське судно Союзу повинно мати на борту обладнання, щоб віднаходити загублене знаряддя.

2. Капітан рибальського судна Союзу, яке загубило знаряддя або частину знаряддя, повинен спробувати віднайти його якомога швидше.

3. Якщо загублене знаряддя неможливо віднайти, капітан судна повинен повідомити компетентним органам своєї держави-члена прапора, які, своєю чергою, повинні повідомити компетентний орган прибережної держави-члена, протягом 24 годин про таке:

(a) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна;

(b) тип загубленого знаряддя;

(c) час, коли знаряддя було загублено;

(d) місце, де знаряддя було загублено;

(e) заходи, яких було вжито, щоб віднайти знаряддя.

4. Якщо знаряддя, віднайдене компетентними органами держав-членів, не було заявлене як загублене, ці компетентні органи можуть стягнути з капітана рибальського судна, яке загубило знаряддя, суму витрат.

5. Держава-член може звільнити рибальські судна Союзу загальною довжиною менш ніж 12 метрів, що ходять під її прапором, від виконання вимог параграфа 1, якщо вони:

(a) працюють винятково в межах територіальних морів держави-члена прапора; або

(b) ніколи не перебувають більше 24 годин у морі з моменту відправлення до моменту повернення у порт.

1. Якщо улови, що їх утримують на борту будь-якого рибальського судна Союзу, виловлено сітками з різним мінімальним розміром чарунки протягом одного рейсу, видовий склад повинен бути підрахований для кожної частини улову, що його отримано за різних умов. У цьому зв'язку, всі зміни, що є відходом від раніше використовуваного розміру чарунки, а також склад улову, що знаходиться на борту на момент будь-якої такої зміни, повинні бути внесені у промисловий журнал.

2. Без обмеження статті 44, детальні правила щодо наявності на борту плану складання, за видами, перероблених продуктів, із зазначенням їхнього розташування у трюмі, можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Всі улови, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, що їх утримують на борту рибальського судна Союзу, повинні бути поміщені у бокси, відсіки або ємності у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від інших боксів, відсіків або ємностей. Такі улови не можна змішувати з будь-якими іншими продуктами рибальства.

2. Параграф 1 не застосовується:

(a) якщо улови містять більш ніж 80% одного або більше малих пелагічних або промислових видів, наведених у пункті (а) статті 15(1) Регламенту (ЄС) № 1380/2013;

(b) до рибальських суден загальною довжиною менш ніж 12 метрів, якщо улови, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, відсортовано, оцінено та задокументовано згідно зі статтею 14 цього Регламенту.

3. У випадках, зазначених у параграфі 2, держави-члени повинні здійснювати моніторинг складу улову на основі вибіркового контролю.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі улови, на які поширюється звільнення de minimis, зазначене у пункті (c) статті 15(5) Регламенту (ЄС) № 1380/2013, не перевищували відсоткове значення для звільнення від обов'язкового вивантаження, встановлене у відповідному інструменті Союзу.

Якщо здійснюють вивантаження уловів, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, такі улови повинні бути складовані окремо та опрацьовані у спосіб, що дозволяє відрізнити їх від продуктів рибальства, призначених для безпосереднього споживання людиною. Держави-члени повинні контролювати дотримання цього обов'язку згідно зі статтею 5.

1. Рибальську діяльність рибальських суден Союзу та рибальських суден третьої країни у зонах рибальства, де Комісія встановила район обмеженого рибальства, повинен контролювати центр моніторингу рибальства прибережної держави-члена, що повинен мати систему для виявлення і документування входження, транзитного руху та виходу суден з районів обмеженого рибальства.

2. Додатково до параграфа 1, Рада повинна встановити дату, з якої рибальські судна повинні мати на борту справну систему, що повинна сповіщати капітана про входження до району обмеженого рибальства та вихід з нього.

3. Коли рибальське судно входить у район обмеженого рибальства, частота передання даних повинна становити щонайменше раз на 30 хвилин.

4. Транзит через район обмеженого рибальства дозволений для всіх рибальських суден, які не мають дозволу на виловлювання риби, за таких умов:

(a) всі знаряддя, які знаходяться на борту, пришвартовані та укладені протягом транзиту; та

(b) швидкість під час транзиту становить не менше шести вузлів, за винятком форс-мажору або несприятливих погодних умов. У таких випадках капітан повинен невідкладно повідомити центр моніторингу рибальства держави-члена прапора, який відтак повинен повідомити компетентні органи прибережної держави-члена.

5. Ця стаття повинна бути застосована до рибальських суден Союзу або до рибальських суден третьої країни загальною довжиною 12 метрів або більше.

1. У разі досягнення сигнального рівня вилову певного виду або групи видів, що його визначено згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, обумовлений район повинен бути тимчасово закритий для обумовлених рибальських промислів згідно з цією секцією.

2. Сигнальний рівень улову повинен бути розрахований на основі методики вибіркового контролю, ухваленої Комісією згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, як відсоток або масу певного виду або групи видів від загального улову обумовленої риби за одне тралення.

3. Детальні правила застосування цієї секції повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Якщо обсяг уловів сягає сигнального рівня у двох траленнях поспіль, рибальське судно у такому разі повинно змінити рибопромисловий район щонайменше на п'ять морських миль, або на дві морські милі для рибальських суден загальною довжиною менш ніж 12 метрів, від будь-якої позиції попереднього тралення перед продовженням промислу та повинно невідкладно повідомити компетентні органи прибережної держави-члена.

2. Комісія згідно з процедурою, зазначеною в статті 119, за власною ініціативою або на запит заінтересованої держави-члена, може змінювати дані щодо відстані, зазначені в статті 1.

1. Якщо службовець, контрольний спостерігач або дослідна платформа виявляє досягнення сигнального рівня улову, службовець, контрольний спостерігач прибережної держави-члена або особа, яка бере участь у спільній операції в рамках плану спільного розгортання, повинні негайно повідомити про це компетентним органам прибережної держави-члена.

2. На основі отриманої інформації згідно з параграфом 1 прибережна держава-член повинна вирішити щодо негайного закриття доступу до обумовленого району в режимі реального часу. Для цього рішення вона також може використовувати інформацію, отриману згідно зі статтею 52, або будь-яку наявну інформацію. В рішенні, що встановлює закриття доступу в режимі реального часу, повинен бути чітко визначений географічний район загрожених рибальських угідь, тривалість закриття та умови регулювання рибальських промислів у такому районі протягом закриття.

3. Якщо зазначений у параграфі 2 район виходить за межі єдиної юрисдикції, обумовлена держава-член повинна негайно поінформувати сусідню прибережну державу-члена про виявлені результати і рішення про закриття. Сусідня прибережна держава-член повинна негайно закрити свою частину району.

4. Закриття в режимі реального часу, зазначене в параграфі 2, повинно бути недискримінаційним і поширюватися лише на рибальські судна, які обладнано для вилову обумовлених видів та/або які мають дозвіл на рибальство в обумовлених рибальських угіддях.

5. Прибережна держава-член повинна невідкладно повідомляти Комісію, всі держави-члени та треті країни, рибальські судна яких мають дозвіл на діяльність в обумовленому районі, про запровадження закриття в режимі реального часу.

6. Комісія може вимагати від держави-члена у будь-який час скасувати закриття в режимі реального часу або внести зміни у таке закриття, якщо обумовлена держава-член не надала достатньо інформації, що досягнуто сигнального рівня улову згідно зі статтею 51.

7. Рибальська діяльність у районі, зазначеному в параграфі 2, повинна бути заборонена, як визначено у рішенні про запровадження закриття в режимі реального часу.

1. На основі інформації, що свідчить про досягнення сигнального рівня улову, Комісія може визначити, який район підлягає тимчасовому закриттю, якщо прибережна держава-член не запровадила таке закриття самостійно.

2. Комісія повинна невідкладно інформувати всі держи-члени та треті країни, рибальські судна яких працюють у закритому районі, та невідкладно надавати на своєму офіційному веб-сайті мапу з координатами тимчасово закритого району із зазначенням тривалості закриття та умов регулювання рибальських промислів у такому окремому закритому районі.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб рекреаційне рибальство на їхній території та у водах Союзу відбувалося в порядку, сумісному з цілями і правилами спільної рибогосподарської політики.

2. Реалізацію уловів рекреаційного рибальства заборонено.

3. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 199/2008, держави-члени повинні здійснювати моніторинг, на основі плану вибіркового контролю, уловів із запасів, на які поширюються плани відновлення, в результаті рекреаційного рибальства, яке здійснюють рибальські судна, що ходять під під їхнім прапором, та судна третіх країн у водах під їхнім суверенітетом або юрисдикцією. Це не стосується рибальства з берегів.

4. Науково-технічний і економічний комітет з рибальства (STECF) повинен оцінювати біологічний вплив рекреаційного рибальства, зазначеного в параграфі 3. У разі виявлення, що рекреаційне рибальство має значний вплив, Рада може висунути згідно з процедурою, зазначеною в статті 37 Договору, подання на переведення рекреаційного рибальства, що зазначене в параграфі 3, під дію окремих інструментів управління, зокрема дозволів на рибальство та декларацій про улов.

5. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Кожна держава-член відповідає за контроль за застосуванням на своїй території правил спільної рибогосподарської політики на всіх етапах реалізації продуктів рибальства й аквакультури, від першого продажу до роздрібної торгівлі, в тому числі транспортування. Держави-члени повинні, зокрема, забезпечувати, щоб використання продуктів рибальства, що відповідають рівню, нижчому застосовного мінімального еталонного розміру збереження, на які поширюється обов'язок щодо вивантаження, встановлений у статті 15 Регламенту (ЄС) № 1380/2013, було зведено до цілей, інших ніж безпосереднє споживання людиною.

2. Якщо в законодавстві Союзу закріплено мінімальний розмір для певного виду, оператори, відповідальні за придбання, продаж, зберігання та транспортування, повинні бути здатні довести релевантний географічний район походження продуктів.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб всі продукти рибальства та аквакультури від виловлення або збирання було сформовано у партії до моменту першого продажу.

4. Обсяги менше 30 кг кожного окремого виду, що походять з одного району управління від кількох рибальських суден, можуть бути сформовані у партії за організацією виробника, членом якої є оператор рибальського судна, або зареєстрованим покупцем до моменту першого продажу. Організація виробника або зареєстрований покупець повинні принаймні три роки зберігати записи про походження вмісту партій, що до них увійшли улови декількох рибальських суден.

5. Обсяги продуктів рибальства декількох видів, що складаються з особин, дрібніших за застосовний мінімальний еталонний розмір збереження, які походять з одного географічного району і одного рибальського судна чи однієї групи рибальських суден, можуть бути сформовані у партії до моменту першого продажу.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб продукти, на які поширюються спільні стандарти реалізації, було виставлено на перший продаж, запропоновано на перший продаж, продано або іншим чином реалізовано, тільки якщо вони відповідають цим стандартам. Держави-члени повинні проводити перевірки для забезпечення відповідності. Перевірки можуть мати місце на всіх етапах реалізації та під час транспортування.

2. Продукти, вилучені з обігу відповідно до Регламенту (ЄС) № 104/2000, повинні відповідати спільним стандартам реалізації, зокрема категоріям свіжості.

3. Оператори, відповідальні за придбання, продаж, зберігання або транспортування партій продуктів рибальства та аквакультури, повинні бути здатні довести відповідність продуктів мінімальним стандартам реалізації на всіх етапах.

1. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 178/2002, всі партії продуктів рибальства та аквакультури повинні бути простежуваними на всіх етапах виробництва, перероблення та розповсюдження, від виловлення або збирання до етапу роздрібної торгівлі.

2. Продукти рибальства та аквакультури, введені в обіг або що ймовірно будуть введені в обіг в Союзі, повинні бути належно марковані для забезпечення простежуваності кожної партії.

3. Партії продуктів рибальства та аквакультури можуть бути об'єднані або розділені після першого продажу тільки в тому випадку, коли можливість простежити їх до етапу виловлення або збирання збережено.

4. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб всі оператори мали запроваджені системи та процедури ідентифікації будь-якого оператора, який здійснив для них постачення партій продуктів рибальства та аквакультури і якому ці продукти було постачено. Ця інформація повинна бути надана компетентним органам на вимогу.

5. Мінімальні вимоги щодо марковання та інформації для всіх партій продуктів рибальства та аквакультури повинні охоплювати:

(a) ідентифікаційний номер кожної партії;

(b) зовнішній ідентифікаційний номер та назву рибальського судна або назву виробничого підрозділу аквакультури;

(c) альфа-3 код ФАО кожного виду;

(d) дату уловів або дату виробництва;

(e) обсяги кожного виду в кілограмах, наведені як маса нетто, або, у належних випадках, кількість особин;

(ea) у разі наявності в обсягах, зазначених у пункті (е), риби, дрібнішої за застосовний мінімальний розмір для цілей збереження, - окрему інформацію про обсяги кожного виду в кілограмах, наведені як маса нетто, або кількість особин;

(f) назви та адреси постачальників;

(g) інформацію споживачам, передбачену статтею 35 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1379/2013 (- 4);

6. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб до інформації, наведеної в пункті (g) параграфа 5, споживач мав доступ на етапі роздрібної торгівлі.

7. Інформація, наведена у пунктах (a) - (f) параграфа 5, не поширюється на продукти рибальства та аквакультури, імпортовані в Союз з сертифікатами про улов, поданими відповідно до Регламенту (ЄС) № 1005/2008.

8. Держави-члени можуть звільняти від вимог, викладених в цій статті, незначні обсяги продуктів, проданих споживачам безпосередньо з рибальських суден, за умови що такі продажі не перевищують 50 євро на день. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

9. Детальні правила застосування цієї статті повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.

1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб перший продаж або реєстрація всіх продуктів рибальства відбувався в аукціонному центрі або зареєстрованим покупцям чи організаціям виробників.

2. Покупці продуктів рибальства з рибальського судна на першому продажі повинні зареєструватися в компетентних органах держави-члена, на території якої відбувається перший продаж. Для цілей реєстрації, кожен покупець повинен бути ідентифікований за його номером платника ПДВ, ідентифікаційним податковим номером або іншим унікальним визначником в національних базах даних.

3. Покупець, що придбаває продукти рибальства в обсязі до 30 кг, які після цього не будуть введені в обіг, а призначені для приватного споживання, повинен бути звільнений від вимог цієї статті. Будь-які зміни до цього граничного значення повинні бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 119.