01999L0037 - UA - 20.05.2018 - 005.001
Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 7. Транспорт)
ДИРЕКТИВА РАДИ 1999/37/ЄС
від 29 квітня 1999 року
про реєстраційні документи на транспортні засоби
(OBL 138, 01.06.1999, с. 57)
ДИРЕКТИВА РАДИ 1999/37/ЄС
від 29 квітня 1999 року
про реєстраційні документи на транспортні засоби
Цю Директиву застосовують до реєстраційних документів на транспортні засоби, які видають держави-члени.
Вона не обмежує права держав-членів використовувати для тимчасової реєстрації транспортних засобів документи, які не в усіх відношеннях відповідають вимогам цієї Директиви.
Для цілей цієї Директиви:
(a) "транспортний засіб" означає транспортний засіб за визначенням у статті 2 Директиви Ради 70/156/ЄЕС від 6 лютого 1970 року про наближення законодавств держав-членів щодо затвердження типу моторних транспортних засобів і причепів до них (- 1) та в статті 1 Директиви Ради 92/61/ЄЕС від 30 червня 1992 року щодо затвердження типу дво- або триколісних моторних транспортних засобів (- 2);
(b) "реєстрація" означає адміністративний дозвіл на введення транспортного засобу в експлуатацію в дорожньому русі, у тому числі його ідентифікацію та присвоєння серійного номера, в подальшому відомого як реєстраційний номер;
(c) "свідоцтво про реєстрацію" означає документ, який засвідчує, що транспортний засіб зареєстровано в державі-члені;
(d) "володілець свідоцтва про реєстрацію" означає особу, на чиє ім’я зареєстровано транспортний засіб;
(e) "тимчасове зупинення" означає обмежений період часу, впродовж якого транспортний засіб не має дозволу на експлуатацію в державі-члені в дорожньому русі та після якого - за умови усунення причин для тимчасового зупинення - його експлуатацію може бути знову дозволено без перереєстрації;
(f) "скасування реєстрації" означає анулювання дозволу держави-члена на експлуатацію транспортного засобу в дорожньому русі.
1. Держави-члени видають свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які підлягають реєстрації відповідно до національного законодавства. Таке свідоцтво повинне складатися або з однієї частини згідно з додатком I, або з двох частин згідно з додатками I і II.
Держави-члени можуть надавати дозволи на здійснення призначених для цього послуг, зокрема виробникам на заповнення технічних частин свідоцтв про реєстрацію.
2. У разі видачі нового свідоцтва на транспортний засіб, зареєстрований до імплементації цієї Директиви, держави-члени застосовують визначену цією Директивою модель сертифікації та можуть обмежувати дані, що їх вказують у свідоцтві, позиціями, для яких необхідні дані є доступними.
3. Дані, вказані в свідоцтві про реєстрацію відповідно до додатків I і II, повинні бути представлені гармонізованими кодами Співтовариства, зазначеними у таких додатках.
4. Держави-члени повинні вести електронний облік даних щодо всіх транспортних засобів, зареєстрованих на їхній території. Такі дані повинні включати:
(a) усі обов’язкові елементи відповідно до пункту II.5 додатка I, а також елементи пунктів II.6(J), II.6(V.7) та (V.9) зазначеного додатка, якщо відповідні дані доступні;
(b) інші необов'язкові дані, перелічені в додатку I, або дані з сертифіката відповідності, наданого відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2007/46/ЄС (- 3), де це можливо;
(c) результати обов'язкового періодичного технічного контролю придатності до експлуатації відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/45/ЄС (- 4) та строк дії сертифіката придатності до експлуатації.
Опрацювання персональних даних у контексті цієї Директиви здійснюють відповідно до директив Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС (- 5) та 2002/58/ЄС (- 6).
5. Технічні дані транспортного засобу повинні бути доступними для компетентних органів або пунктів технічного контролю з метою проведення періодичного технічного контролю придатності до експлуатації. Держави-члени можуть обмежувати використання та розповсюдження таких даних пунктами технічного контролю для запобігання зловживанням.
Стаття 3a.
1. Якщо компетентний орган держави-члена отримує повідомлення про проведення періодичного технічного контролю придатності до експлуатації, в якому вказано, що дозвіл на експлуатацію транспортного засобу в дорожньому русі було призупинено відповідно до статті 9 Директиви 2014/45/ЄС, призупинення підлягає реєстрації в електронній базі даних, та повинно бути проведено додатковий технічний контроль придатності до експлуатації.
Призупинення повинне діяти доти, доки транспортний засіб не пройде новий технічний контроль придатності до експлуатації. Після успішного проходження технічного контролю придатності до експлуатації компетентний орган повинен невідкладно поновити дозвіл на експлуатацію транспортного засобу в дорожньому русі. Жодна нова процедура реєстрації при цьому не повинна бути необхідною.
Держави-члени або їхні компетентні органи можуть вживати заходів для сприяння прискореному повторному контролю транспортних засобів, дозвіл на експлуатацію яких у дорожньому русі було призупинено. Такі заходи можуть включати надання дозволу на пересування по дорогах загального користування між місцем ремонту та пунктом технічного контролю з метою проведення технічного контролю придатності до експлуатації.
2. Держави-члени можуть дозволити володільцю свідоцтва про реєстрацію подавати компетентному органу запит на передачу реєстрації новому власнику транспортного засобу.
3. Якщо до компетентного органу держави-члена надходить повідомлення про вилучення транспортного засобу з експлуатації відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/53/ЄС (- 7), реєстрацію такого транспортного засобу повинно бути скасовано на постійній основі, а інформацію про це повинно бути внесено до електронного реєстру.
Для цілей цієї Директиви свідоцтво про реєстрацію, видане державою-членом, повинні визнавати інші держави-члени для ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі та його перереєстрації в іншій державі-члені.
1. У цілях ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі держави-члени можуть вимагати, щоб водій мав при собі частину I свідоцтва про реєстрацію.
2. Для перереєстрації транспортного засобу, раніше зареєстрованого в іншій державі-члені, компетентні органи повинні вимагати надання частини I попереднього свідоцтва про реєстрацію в усіх випадках, та частини II, якщо її було видано. Такі органи вилучають надану частину (надані частини) попереднього свідоцтва про реєстрацію та зберігають її (їх) впродовж принаймні шести місяців. Впродовж двох місяців вони повинні повідомити відповідні органи держави-члена, яка видала свідоцтво, про його вилучення. Вони повинні повернути цим органам вилучене ними свідоцтво на їхню вимогу впродовж шести місяців після його вилучення.
Якщо свідоцтво про реєстрацію складається з частин I і II, а частина II відсутня, компетентні органи держави-члена, в якій вимагають нової реєстрації, можуть, у виняткових випадках, ухвалити рішення про перереєстрацію транспортного засобу, але лише після отримання у письмовому чи електронному вигляді від компетентних органів держави-члена, в якій транспортний засіб було зареєстровано до цього, підтвердження про те, що заявник має право зареєструвати транспортний засіб у іншій державі-члені.
3. Без обмеження дії статей 5(4) та 8(3) Директиви 2014/45/ЄС , держави-члени в принципі визнають чинність сертифіката придатності до експлуатації у разі зміни права власності на транспортний засіб, якщо транспортний засіб має дійсне підтвердження про результати проходження періодичного технічного контролю придатності до експлуатації.
Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 7 з метою внесення змін до:
- другого абзацу пункту II.4 та пункту III.1.А(b) обох додатків: додатка I і додатка II, у разі розширення Союзу,
- пункту II.6 додатка I стосовно необов’язкових елементів у разі перегляду визначень або змісту сертифікатів відповідності в межах відповідного законодавства Союзу про затвердження типу.
1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, встановлених у цій статті.
2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 6, надано Комісії на п'ятирічний період, починаючи з 19 травня 2014 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п'ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше, ніж за три місяці до закінчення кожного такого періоду.
3. Європейський Парламент чи Рада можуть у будь-який час відкликати делеговані повноваження, зазначені в статті 6. Рішення про відкликання припиняє дію делегованого повноваження, вказаного в такому рішенні. Рішення набуває чинності в день, наступний після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже введено в дію.
4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.
5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 6, набуває чинності, лише якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двох місяців після повідомлення про акт Європейському Парламенту і Раді або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.
1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 1 червня 2004 року. Вони повинні негайно повідомити про них Комісію.
Якщо держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням на момент їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.
2. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері регулювання цієї Директиви.
Комісія повинна надати державам-членам усі шаблони свідоцтв про реєстрацію, що їх використовують національні адміністрації.
За потреби, держави-члени повинні надавати сприяння одна одній в імплементації цієї Директиви. Вони можуть обмінюватися інформацією на двосторонньому чи багатосторонньому рівні, зокрема щодо перевірки перед реєстрацією транспортного засобу його юридичного статусу в державі-члені попередньої реєстрації, якщо в цьому є необхідність. Така перевірка може, зокрема, передбачати використання електронної мережі, яка містить дані з національних баз даних для сприяння обміну інформацією.
Ця Директива набуває чинності в день її публікації в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
ЧАСТИНА I СВІДОЦТВА ПРО РЕЄСТРАЦІЮ (8)
I. Ця частина може бути імплементована в одному з двох форматів: як паперовий документ або як смарт-картка. Характеристики паперового документа визначено в главі II, а характеристики смарт-картки - у главі III.
II. Специфікації частини I свідоцтва про реєстрацію у паперовому форматі
II.1. Загальні розміри свідоцтва про реєстрацію не повинні перевищувати формат А4 (210 x 297 мм) або папку формату А4.
II.2. Папір для частини I свідоцтва про реєстрацію повинен бути захищений від підробок завдяки використанню принаймні двох із вказаних нижче методів:
- графіка,
- водяний знак,
- флуоресцентні волокна, або
- флуоресцентний друк.
Держави-члени мають право вільно запроваджувати додаткові елементи захисту.
II.3. Частина I свідоцтва про реєстрацію може складатися з кількох сторінок. Держави-члени визначають кількість сторінок відповідно до обсягу інформації, що міститься в документі, та його макету.
II.4. Перша сторінка частини I свідоцтва про реєстрацію повинна містити:
- назву держави-члена, що видає частину I свідоцтва про реєстрацію:
- розпізнавальний знак держави-члена. що видає частину I свідоцтва про реєстрацію, а саме:
- назву компетентного органу;
- слова "частина I свідоцтва про реєстрацію" або, якщо свідоцтво складається лише з однієї частини, слова "свідоцтво про реєстрацію", надруковані великим шрифтом мовою чи мовами держав-членів, що видали свідоцтво про реєстрацію; вони також мають бути наведені іншими мовами Європейського Співтовариства, маленьким шрифтом після належного відступу;
- слова "Європейське Співтовариство", надруковані мовою або мовами держави-члена. що видає частину I свідоцтва про реєстрацію;
- номер документа.
II.5. Частина I свідоцтва про реєстрацію також повинна містити вказані нижче дані, яким передують відповідні гармонізовані коди Співтовариства:
II.6. Частина I свідоцтва про реєстрацію може, крім того, містити вказані нижче дані, яким передують відповідні гармонізовані коди Співтовариства:
| (C) | персональні дані; | |||
| (C.2) | власник транспортного засобу (кількість записів відповідає кількості власників), | |||
| (C.2.1) | прізвище чи найменування організації, | |||
| (C.2.2) | інші імена/назви або ініціали (у відповідних випадках), | |||
| (C.2.3) | адреса в державі-члені реєстрації станом на дату видачі документа, | |||
| (C.3) | фізична або юридична особа, що може використовувати транспортний засіб на інших правових підставах, аніж право власності, | |||
| (C.3.1) | прізвище чи найменування організації, | |||
| (C.3.2) | інші імена/назви або ініціали (у відповідних випадках). | |||
| (C.3.3) | адреса в державі-члені реєстрації станом на дату видачі документа, | |||
| (C.5), (C.6), (C.7), (C.8): | якщо зміна в персональних даних, зазначених у пунктах II.5, код C.1, II.6, код C.2, та/або II.6, код C.3, не дає підстав для видачі нового свідоцтва про реєстрацію, нові персональні дані, що відповідають цим пунктам, може бути внесено під кодами (C.5), (C.6), (C.7) або (C.8); у такому разі їх буде розподілено у відповідності до вихідних записів: пункт II.5 - код C.1, пункт II.6 - код C.2, пункт II.6 - код C.3 та пункт II.5 - код C.4, відповідно; | |||
| (F) | маса: | |||
| (F.2) | максимальна дозволена споряджена маса транспортного засобу, допущеного до руху в державі-члені реєстрації; | |||
| (F.3) | максимальна дозволена споряджена маса усього транспортного засобу, допущеного до руху в державі-члені реєстрації; | |||
| (J) | категорія транспортного засобу; | |||
| (L) | кількість осей; | |||
| (M) | колісна база (в мм); | |||
| (N) | для транспортних засобів загальною масою понад 3500 кг - розподіл по осях технічно допустимої максимальної спорядженої маси: | |||
| (N.1) | вісь 1 (в кг). | |||
| (N.2) | вісь 2 (в кг), у відповідних випадках, | |||
| (N.3) | вісь 3 (в кг), у відповідних випадках. | |||
| (N.4) | вісь 4 (в кг), у відповідних випадках. | |||
| (N.5) | вісь 5 (в кг), у відповідних випадках. | |||
| (O) | технічно допустима максимальна маса причепа: | |||
| (O.1) | з гальмами (в кг). | |||
| (O.2) | без гальм (в кг); | |||
| (P) | двигун: | |||
| (P.4) | номінальна швидкість (у об/хв), | |||
| (P.5) | ідентифікаційний номер двигуна; | |||
| (R) | колір транспортного засобу; | |||
| (T) | максимальна швидкість (в км/год); | |||
| (U) | рівень шуму: | |||
| (U.1) | в нерухомому стані (у дБ(А)), | |||
| (U.2) | на швидкості двигуна (в об/хв), | |||
| (U.3) | у русі (в дБ(А)); | |||
| (V) | рівні шкідливих викидів: | |||
| (V.1) | CO (в г/км або г/кВт·год), | |||
| (V.2) | HC (в г/км або г/кВт·год), | |||
| (V.3) | NOx (в г/км або г/кВт·год), | |||
| (V.4) | HC + NOx (в г/км), | |||
| (V.5) | тверді частки дизелів (в г/км або г/кВт·год), | |||
| (V.6) | натуральний показник (коефіцієнт) поглинання дизелів (в об/хв), | |||
| (V.7) | CO2 (в г/км), | |||
| (V.8) | комбіноване споживання палива (в л/100 км), | |||
| (V.9) | ознака категорії забруднення довкілля згідно із затвердженням типу ЄС; | |||
| посилання на версію, застосовну відповідно до Директиви 70/220/ЄEC (- 9) або Директиви 88/77/ЄEC (- 10). | ||||
| (W) | місткість паливного бака (паливних баків) (в літрах); | |||
| (X) | підтвердження проходження технічного контролю придатності до експлуатації, дата наступного технічного контролю або закінчення строку дії поточного сертифіката. | |||
II.7 Держави-члени можуть вносити додаткову інформацію (в частину I свідоцтва про реєстрацію), зокрема вони можуть додавати до ідентифікаційних кодів, вказаних у пунктах II.5 і II.6, додаткові національні коди в дужках.
III. Специфікації частини I свідоцтва про реєстрацію у форматі смарт-карти (альтернатива до шаблону в паперовому форматі, описаного в главі II)
III.1 Формат картки і дані, які можна прочитати очима без застосування спеціальних засобів
Пластикова картка з вмонтованим мікропроцесором або мікрочіпом має бути виконана відповідно до стандартів, вказаних у главі III.5. Збережені на картці дані має бути можливо зчитати звичайними пристроями зчитування (такими як цифровий тахограф).
На лицьовій та зворотній стороні картки повинні бути надруковані принаймні ті дані, що зазначені в главах II.4 та II.5; такі дані має бути змога прочитати очима без застосування спеціальних засобів (мінімальний розмір шрифту: 6 пунктів) та виконані у описаний нижче спосіб. (Зразки можливих макетів представлені на Рисунку 1 наприкінці цієї секції.)
A. Основні написи
Основні написи повинні містити таке:
Лицьова сторона
(a) Праворуч від місця розташування мікрочіпа:
мовою або мовами держави-члена, що видала свідоцтво про реєстрацію
- слова "Європейське Співтовариство";
- назва держави-члена, що видала свідоцтво про реєстрацію;
- слова "частина I свідоцтва про реєстрацію" або, якщо свідоцтво складається лише з однієї частини, надруковані великим шрифтом слова "свідоцтво про реєстрацію";
- інше (напр., попереднє національне) найменування рівноцінного документа (необов'язково);
- назва компетентного органу (як варіант, також у вигляді персоналізованого напису згідно з пунктом "B");
- унікальний порядковий номер документа, застосовуваний в державі-члені (як варіант, також у вигляді персоналізованого напису згідно з пунктом "B");
(b) Над місцем розташування мікрочіпа:
розпізнавальний знак держави-члена, що видала свідоцтво про реєстрацію, білим у синьому прямокутнику та оточений дванадцятьма жовтими зірками:
(c) Держави-члени можуть на власний розсуд додавати внизу картки дрібним шрифтом своєю національною мовою (своїми національними мовами) таку примітку: "Цей документ має бути видано будь-якій правоздатній особі на її вимогу".
(d) Основний колір картки - зелений (Pantone 362); як альтернатива, можливий градієнтний перехід від зеленого до білого.
(e) в нижньому лівому кутку лицьової сторони картки, в межах ділянки для друку, має бути надруковано символ колеса (див. пропонований дизайн на Рис. 1).
У решті аспектів застосовують положення глави III.13.
B. Персоналізовані написи
Персоналізовані написи повинні містити таку інформацію:
Лицьова сторона
(a) назва компетентного органу - див. також пункт "Aa")
(b) назва органу, що видав свідоцтво про реєстрацію (необов’язково)
(c) унікальний порядковий номер документа, застосовуваний в державі-члені - див. також пункт "Aa")
(d) Вказані нижче дані з глави II.5; відповідно до глави II.7 після гармонізованих кодів Співтовариства можуть бути додані індивідуальні національні коди:
Зворотна сторона
Зворотна сторона повинна містити принаймні решту даних, вказаних у главі II.5; відповідно до глави II.7 після гармонізованих кодів Співтовариства можуть бути додані індивідуальні національні коди.
Зокрема, це такі дані:
Як варіант, на зворотну сторону картки може бути внесено додаткові дані з II.6 (з гармонізованими кодами) і II.7.
C. Фізичні елементи захисту смарт-картки
Існують такі загрози фізичній безпеці документів:
- Виготовлення фальшивих карток: створення нового об'єкта, дуже схожого на справжній документ, або наново, або шляхом копіювання оригіналу документа.
- Істотна зміна: зміна властивостей оригінального документа, наприклад, зміна деяких даних, надрукованих на документі.
Матеріал для частини I свідоцтва про реєстрацію повинен бути захищений від підробок завдяки використанню принаймні трьох із вказаних нижче методів:
- мікродрук,
- гільйош*,
- ірисовий друк,
- лазерне гравіювання,
- ультрафіолетова флуоресцентна фарба,
- фарби, що змінюють колір залежно від кута зору - додатковий колір*.
- фарби, що змінюють колір залежно від температури - додатковий колір*,
- спеціальні голограми*,
- змінні лазерні зображення,
- змінні оптичні зображення.
Держави-члени мають право вільно запроваджувати додаткові елементи захисту.
У першу чергу перевагу надають методам, позначеним зірочкою, оскільки вони дозволяють співробітникам правоохоронних органів перевіряти дійсність картки без використання спеціальних засобів.
Рисунок 1: Приклади можливих макетів друку обов’язкових даних
(більше необов'язкових і додаткових даних може бути додано до зворотної сторони картки)
III.2. Зберігання та захист даних
Під загальними гармонізованими кодами (у відповідних випадках у супроводі індивідуальних кодів держав-членів згідно з главою II.7), на поверхні картки, що містить чітку інформацію відповідно до глави III.1, повинні або можуть додатково зберігатися такі дані:
(A) Дані, вказані в главах II.4 та II.5
Усі дані, зазначені в главах II.4 та II.5, повинні обов’язково міститися на картці.
(B) Інші дані, вказані в главі II.6
Крім того, держави-члени мають право вільно зберігати інші дані, зазначені в главі II.6, наскільки це необхідно.
(C) Інші дані, вказані в главі II.7
За бажанням на картці може бути збережено додаткові дані.
Дані, вказані впунктах "A" і "B", зберігаються у двох відповідних файлах з прозорою структурою (див. ISO/IEC 7816-4). Держави-члени можуть визначати спосіб зберігання даних, вказаних у пункті "C", відповідно до своїх вимог.
Немає обмежень щодо зчитування цих файлів.
Доступ до файлів з метою запису має бути обмежено національними компетентними органами (та уповноваженими ними агенціями) держави-члена, що випускає смарт-картку.
Доступ для запису дозволено лише після асиметричної автентифікації зі змінним сесійним ключем для захисту сеансу зв’язку між реєстраційною карткою транспортного засобу та модулем захисту даних (напр., карткою безпечного доступу) національних компетентних органів (або уповноважених ними агенцій). Таким чином, перед процесом автентифікації відбувається обмін сертифікатами верифікації карток згідно з ISO/IEC 7816-8. Сертифікати верифікації карток містять відповідні відкриті ключі, які буде завантажено і використано в процесі подальшої автентифікації. Такі сертифікати підписані національними компетентними органами і містять об’єкт авторизації (авторизації тримача сертифіката) відповідно до ISO/IEC 7816-9 для кодування диференційованого за ролями доступу до картки. Такий диференційований доступ стосується національного компетентного органу (напр., щоб оновити поле даних).
Відповідні відкриті ключі національного компетентного органу зберігаються на картці як якір довіри (кореневий відкритий ключ).
Специфікації файлів і команд, потрібних для здійснення автентифікації та запису даних, перебувають у зоні відповідальності держав-членів. Гарантії безпеки має бути затверджено за спільними критеріями оцінки відповідно до EAL4+. Додаткові критерії безпеки: 1. AVA_MSU.3 Аналіз і тестування небезпечних станів; 2. AVA_VLA.4 Високостійкий.
(D) Верифікація даних на справжність даних про реєстрацію
Орган, що видає свідоцтво, ставить свій електронний підпис щодо повного обсягу даних у файлі, що містить дані, вказані в пункті "A" або "B", і зберігає його у відповідному файлі. Ці підписи надають змогу верифікувати справжність збережених даних. Картки повинні містити такі дані:
- електронний підпис під реєстраційними даними, що стосуються пункту "A",
- електронний підпис під реєстраційними даними, що стосуються пункту "B",
Для верифікації цих електронних підписів картка повинна містити:
- сертифікати органу, що видав свідоцтво, на підтвердження підписів під даними, вказаними у пунктах "A", "B".
Електронні підписи та сертифікати не повинні мати обмежень щодо зчитування. Доступ до електронних підписів і сертифікатів з метою запису має бути обмежено національними компетентними органами.
III.3. Інтерфейс
Для взаємодії потрібно використовувати зовнішні контакти. За бажанням, можливе поєднання зовнішніх контактів і ретранслятора.
III.4. Місткість картки для зберігання даних
Картка повинна мати достатню місткість для зберігання даних, зазначених у главі III.2.
III.5. Стандарти
Картка з мікрочіпом і використовувані зчитувальні пристрої повинні відповідати таким стандартам:
III.6. Технічні характеристики та протоколи передачі даних
Формат картки - ID-1 (нормальний розмір, див. ISO/IEC 7810).
Картка повинна підтримувати протокол передачі даних T=1 відповідно до ISO/IEC 7816-3. Крім того, вона може підтримувати інші протоколи передачі даних, напр. T=0, USB чи безконтактні протоколи.
Для бітової передачі має бути застосовано "пряме узгодження" (див. ISO/IEC 7816-3).
(A) Напруга живлення, напруга програмування
Картка повинна бути здатна працювати з напругою Vcc = 3V (+/0,3V) або Vcc = 5V (+/0,5V). Картка не повинна потребувати напруги на контакті C6 для програмування.
(B) Відповідь на повне скидання (ATR)
Байт розміру інформаційного поля карти має бути представлений при ATR у символі TA3. Його значення має бути принаймні "80h" (=128 байт).