Акт Ради від 19 червня 1997 року про укладення Другого протоколу до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про Європейський Союз, зокрема його статтю K.3 (2) (c),

Оскільки для досягнення цілей Союзу держави-члени вважають боротьбу зі злочинами, що завдають шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств, питанням спільного інтересу в рамках передбаченої розділом VI Договору співпраці ;

Оскільки своїм Актом від 26 липня 1995 року (-1) Рада уклала, як першу угоду, Конвенцію про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, що безпосередньо спрямована на боротьбу з шахрайством, яке завдає шкоди таким інтересам;

Оскільки своїм Актом від 27 вересня 1996 року (-2) Рада уклала, як другий етап, протокол до Конвенції, спрямований, зокрема, на боротьбу з корупційними діяннями, що вчиняються за участю національних посадових осіб і посадових осіб Співтовариства та завдають або можуть завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств;

Оскільки Конвенцію необхідно доповнити другим протоколом, спрямованим, зокрема, на відповідальність юридичних осіб, конфіскацію, відмивання грошей та співпрацю між державамичленами та Комісією задля захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств та захисту пов’язаних із ними персональних даних;

УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ укласти Другий протокол, текст якого викладений у додатку до цього Акта і який підписаний сьогодні представниками урядів держав-членів Союзу;

РЕКОМЕНДУЄ державам-членам ухвалити його згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

Вчинено у Люксембурзі 19 червня 1997 року.

ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ цього Протоколу, держави-члени Європейського Союзу,

ПОСИЛАЮЧИСЬ на Акт Ради Європейського Союзу від 19 червня 1997 року;

БАЖАЮЧИ забезпечити, щоб їхнє кримінальне законодавство дієво сприяло захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств;

ВИЗНАЮЧИ важливість Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року у боротьбі з шахрайством, яке впливає на доходи і видатки Співтовариства;

ВИЗНАЮЧИ важливість Протоколу від 27 вересня 1996 року до згаданої Конвенції у боротьбі з корупцією, яка завдає або може завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств;

УСВІДОМЛЮЮЧИ, що фінансовим інтересам Європейських співтовариств можуть зашкодити або загрожувати діяння, вчинені від імені юридичних осіб, та діяння, пов’язані з відмиванням грошей;

ПЕРЕКОНАНІ у необхідності адаптувати за потреби національне законодавство для забезпечення можливості притягнення юридичних осіб до відповідальності за вчинені задля власної вигоди випадки шахрайства або активної корупції та відмивання грошей, які завдають або можуть завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств;

ПЕРЕКОНАНІ у необхідності адаптувати за потреби національне законодавство, щоб встановити покарання за злочини відмивання доходів від шахрайства або корупції, які завдають або можуть завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств, і щоб уможливити конфіскацію доходів від такого шахрайства та корупції;

ПЕРЕКОНАНІ у необхідності адаптувати за потреби національне законодавство, щоб запобігти відмові у взаємній допомозі лише на тій підставі, що передбачені цим Протоколом злочини пов’язані з податковими або митними злочинами або розглядаються як такі.

ВІДЗНАЧАЮЧИ, що співпраця між державами-членами вже регулюється Конвенцією про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року, але існує потреба викласти, без порушення передбачених правом Співтовариства зобов’язань, також відповідні положення щодо співпраці між державами-членами та Комісією, щоб забезпечити дієву протидію шахрайству, активній і пасивній корупції та пов’язаному з ними відмиванню грошей, які завдають або можуть завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств, у тому числі щодо обміну інформацією між державами-членами та Комісією;

ВРАХОВУЮЧИ, що задля сприяння та полегшення обміну інформацією необхідно забезпечити належний захист персональних даних;

ВРАХОВУЮЧИ, що обмін інформацією не повинен перешкоджати веденню розслідувань, а отже, необхідно забезпечити захист таємниці розслідування;

ВРАХОВУЮЧИ, що необхідно розробити відповідні положення щодо компетенції Суду Європейських співтовариств;

ВРАХОВУЮЧИ, зрештою, що відповідні положення Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року повинні застосовуватися до окремих діянь, передбачених цим Протоколом,

ПОГОДИЛИ ТАКІ ПОЛОЖЕННЯ:

Для цілей цього Протоколу:

(a) "Конвенція" означає Конвенцію про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року (-3), укладену на основі статті K.3 Договору про Європейський Союз;

(b) "шахрайство" означає діяння, зазначені у статті 1 Конвенції;

(c) - "пасивна корупція" означає діяння, зазначені у статті 2 Протоколу від 27 вересня 1996 року (-4) до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, укладеного на основі статті K.3 Договору про Європейський Союз;

- "активна корупція" означає діяння, зазначені у статті 3 того самого Протоколу;

(d) "юридична особа" означає будь-яку особу, яка має такий статус відповідно до чинного національного законодавства, крім держав або інших державних органів, що здійснюють повноваження держави, та крім публічних міжнародних організацій;

(e) "відмивання грошей" означає діяння, визначені у третьому абзаці статті 1 Директиви Ради 91/308/ЄЕС від 10 червня 1991 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей (-5), пов’язані з доходами від шахрайства, принаймні у серйозних випадках, і від активної та пасивної корупції.

Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для визнання відмивання грошей кримінальним злочином.

1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення можливості притягнення юридичних осіб до відповідальності за злочини шахрайства, активної корупції та відмивання грошей, вчинені задля власної вигоди будь-якою особою, яка діє самостійно або у складі органу юридичної особи, яка займає керівну посаду в органі юридичної особи на підставі

- повноваження представляти юридичну особу, або

- повноваження ухвалювати рішення від імені юридичної особи, або

- повноваження здійснювати контроль в органі юридичної особи,

а також залучення до співучасті або підбурення до такого шахрайства, активної корупції або відмивання грошей, або спроби скоєння такого шахрайства.

2. Окрім передбачених параграфом 1 випадків, кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення можливості притягнення юридичної особи до відповідальності, якщо відсутність нагляду або контролю з боку зазначеної у параграфі 1 особи уможливила вчинення підконтрольною їй особою шахрайства, або акту активної корупції, або відмивання грошей задля вигоди такої юридичної особи.

3. Відповідальність юридичної особи згідно з параграфами 1 і 2 не виключає ведення кримінального провадження проти фізичних осіб, які є виконавцями, підбурювачами або співучасниками злочинів шахрайства, активної корупції або відмивання грошей.

1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення можливості застосування до юридичної особи, визнаної відповідальною згідно зі статтею 3 (1), дієвих, пропорційних і стримувальних санкцій, які повинні включати кримінальні або некримінальні штрафи та можуть включати інші санкції, зокрема:

(a) позбавлення права на державні пільги або допомогу;

(b) тимчасове або постійне позбавлення права вести комерційну діяльність;

(c) встановлення судового нагляду;

(d) судове рішення про ліквідацію.

2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення можливості застосування до юридичної особи, визнаної відповідальною згідно зі статтею 3 (2), дієвих, пропорційних і стримувальних санкцій або заходів.

Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення арешту та, без обмеження прав bona fide третіх осіб, конфіскації або вилучення інструментів злочинів шахрайства, активної та пасивної корупції і відмивання грошей та одержаних від них доходів або майна, вартість якого відповідає таким доходам. Держава-член розпоряджається будь-якими арештованими або конфіскованими інструментами, доходами або іншим майном відповідно до її національного законодавства.

Держава-член не може відмовити у наданні взаємної допомоги стосовно переслідування злочинів шахрайства, активної і пасивної корупції та відмивання грошей лише на тій підставі, що вони пов’язані з податковими або митними злочинами або розглядаються як такі.

1. Держави-члени і Комісія повинні співпрацювати одна з одною у боротьбі з шахрайством, активною і пасивною корупцією та відмиванням грошей.

Задля цього Комісія повинна надавати таку технічну й оперативну допомогу, якої можуть потребувати компетентні національні органи для сприяння координації їхніх розслідувань.

2. Компетентні органи держав-членів можуть обмінюватися інформацією з Комісією для полегшення встановлення фактів та забезпечення дієвої протидії шахрайству, активній і пасивній корупції та відмиванню грошей. У кожному окремому випадку Комісія та компетентні національні органи повинні враховувати вимоги до таємниці розслідування та захисту даних. Задля цього, надаючи інформацію Комісії, держава-член може встановлювати особливі умови використання інформації Комісією або іншою державою-членом, якій така інформація може бути передана.

Комісія повинна забезпечити, щоб у зв’язку з обміном інформацією згідно зі статтею 7 (2), стосовно обробки персональних даних, вона дотримувалася такого рівня захисту, що відповідає рівню захисту, передбаченому у Директиві Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб стосовно опрацювання персональних даних і про вільний рух таких даних( -6).

Правила, ухвалені стосовно передбачених статтею 8 зобов’язань, публікуються в Офіційному віснику Європейських співтовариств.

1. З урахуванням будь-яких зазначених у статті 7 (2) умов, Комісія може передавати персональні дані, отримані від держави-члена у зв’язку з виконанням її функцій відповідно до статті 7, будь-якій іншій державі-члену. Комісія повинна поінформувати державу-члена, яка надала інформацію, про свій намір здійснити таку передачу.

2. На таких же умовах Комісія може передавати будь-якій третій країні персональні дані, отримані від держави-члена у зв’язку з виконанням її функцій відповідно до статті 7, за умови що держава-член, яка надала інформацію, погодилася на таку передачу.

Будь-який орган, призначений або створений з метою здійснення функції незалежного нагляду за захистом персональних даних, що ними володіє Комісія відповідно до її функцій згідно з Договором про Європейське Співтовариство, повноважний здійснювати таку саму функцію щодо персональних даних, що ними володіє Комісія на підставі цього Протоколу.

1. Положення статей 3, 5 і 6 Конвенції також застосовуються до передбачених статтею 2 цього Протоколу діянь.

2. До цього Протоколу також застосовуються такі положення Конвенції:

- стаття 4, за умови що, якщо інше не зазначено на момент надання повідомлення відповідно до статті 16 (2) цього Протоколу, до цього Протоколу застосовується також будь-яка заява у значенні статті 4 (2) Конвенції,

- стаття 7, за умови що принцип ne bis in idem також застосовується до юридичних осіб, і що, якщо інше не зазначено на момент надання повідомлення відповідно до статті 16 (2) цього Протоколу, до цього Протоколу застосовується також будь-яка заява у значенні статті 7 (2) Конвенції,

- стаття 9;

- стаття 10.

1. Будь-який спір між державами-членами щодо тлумачення або застосування цього Протоколу розглядається Радою на початковій стадії відповідно до встановленої розділом VI Договору про Європейський Союз процедури задля його вирішення.

Якщо протягом шести місяців рішення не знайдено, питання може бути передане до Суду будь-якою стороною спору.

2. Будь-який спір між однією або більше державами-членами та Комісією щодо застосування статті 2 стосовно статті 1 (с) і статей 7, 8, 10 та четвертого абзацу статті 12 (2) цього Протоколу, який виявилось неможливим вирішити шляхом переговорів, може бути переданий до Суду після закінчення шестимісячного періоду з дати, у яку одна зі сторін повідомила іншій стороні про існування такого спору.

3. Протокол від 29 листопада 1996 року про тлумачення, шляхом ухвалення попередніх рішень, Судом Європейських співтовариств Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, укладений на основі статті К.3 Договору про Європейський Союз( -7), застосовується до цього Протоколу, за умови що заява, зроблена державою-членом відповідно до статті 2 згаданого Протоколу, є також чинною стосовно цього Протоколу, якщо тільки відповідна держава-член не зробить заяви про інше під час надання повідомлення, передбаченого статтею 16 (2) цього Протоколу.

Для цілей цього Протоколу позадоговірна відповідальність Співтовариства регулюється другим параграфом статті 215 Договору про Європейське Співтовариство. Застосовується стаття 178 згаданого Договору.

1. Суд має юрисдикцію у провадженнях, порушених будь-якою фізичною або юридичною особою для оскарження рішення Комісії, що адресоване такій особі або що безпосередньо та особисто стосується такої особи, на підставі порушення статті 8, або будь-якого ухваленого відповідно до неї правила, або зловживання повноваженнями.

2. Статті 168 a (1) і (2), п’ятий параграф статті 173, перший параграф статті 174, перший і другий параграфи статті 176, статті 185 і 186 Договору про Європейське Співтовариство, а також Статут Суду Європейського Співтовариства застосовуються mutatis mutandis.

1. Держави-члени повинні ухвалити цей Протокол згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

2. Держави-члени повинні повідомити Генерального секретаря Ради Європейського Союзу про завершення процедур, що їх вимагають їхні відповідні конституційні норми для ухвалення цього Протоколу.

3. Цей Протокол набуває чинності через дев’яносто днів після надання повідомлення, передбаченого параграфом 2, державою, яка є членом Європейського Союзу на дату ухвалення Радою Акта про укладення цього Протоколу, і яка виконала такі формальні вимоги останньою. Однак якщо на таку дату Конвенція ще не набула чинності, цей Протокол набуває чинності у дату набуття чинності Конвенцією.

4. Проте застосування статті 7 (2) призупиняється, якщо відповідна інституція Європейських співтовариств не виконала свого зобов’язання опублікувати правила про захист даних відповідно до статті 9, або якщо не були виконані умови статті 11 стосовно наглядового органу, та на весь період такого невиконання.

1. Будь-яка держава, що стає членом Європейського Союзу, може приєднатися до цього Протоколу.

2. Текст цього Протоколу, складений Радою Європейського Союзу мовою держави, що приєднується, є автентичним.

3. Документи про приєднання передаються на зберігання депозитарію.

4. Цей Протокол набуває чинності для будь-якої держави, яка приєдналась до нього, через дев’яносто днів після передачі документа про її приєднання на зберігання або з дати набуття чинності цим Протоколом, якщо він ще не набув чинності на момент закінчення цього дев’яностоденного строку.

1. Кожна держава-член може залишити за собою право визнати відмивання грошей, пов’язаних з актами активної та пасивної корупції, кримінальним злочином лише у серйозних випадках активної та пасивної корупції. Будь-яка держава-член, яка зробила таке застереження, повинна повідомити про це депозитарію під час надання передбаченого статтею 16 (2) повідомлення із зазначенням подробиць щодо обсягу застереження. Таке застереження є дійсним протягом п’яти років після надання зазначеного повідомлення. Строк дії застереження може бути продовжений на наступні п’ять років один раз.

2. Під час надання передбаченого статтею 16 (2) повідомлення Республіка Австрія може заявити про відмову від викладених у статтях 3 і 4 зобов’язань. Така заява втрачає чинність через п’ять років після дати ухвалення Акта про цей Протокол.

3. Заборонені будь-які застереження, окрім тих, що передбачені першим і другим абзацом статті 12 (2).

1. Функції депозитарію цього Протоколу здійснює Генеральний секретар Ради Європейського Союзу.

2. Депозитарій публікує в Офіційному віснику Європейських співтовариств інформацію про процес ухвалення та приєднання, заяви та застереження, а також будь-які інші повідомлення стосовно цього Протоколу.

Держави-члени заявляють, що покликання у статті 13 (2) на статтю 7 Протоколу застосовується лише до співпраці між Комісією, з одного боку, та державами-членами, з іншого боку, і не обмежує свободу дій держав-членів у наданні інформації у процесі кримінальних розслідувань.

Комісія погоджується виконувати завдання, покладені на неї відповідно до статті 7 Другого додаткового протоколу до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств.