Директива Ради 96/53/ЄС від 25 липня 1996 року про встановлення для деяких дорожніх транспортних засобів, що перебувають в обігу в межах Співтовариства, максимальних дозволених розмірів для внутрішнього та міжнародного дорожнього руху та максимальної дозволеної маси для міжнародного дорожнього руху

Підвіску транспортного засобу визнають еквівалентною до пневматичної підвіски у разі її відповідності таким умовам:

2.1. за короткотривалих вільних низькочастотних вертикальних коливань маси, яка амортизується, над привідною віссю або візком транспортного засобу, зафіксована частотність та затухання за максимального навантаження підвіски не повинна виходити за межі, визначені у пунктах 2.2-2.5;

2.2. На кожній осі повинні бути встановлені гідравлічні амортизатори. На візках зі здвоєними осями амортизатори повинні бути розміщені таким чином, щоб мінімізувати коливання візків;

2.3. середній коефіцієнт затухання D повинен становити більше ніж 20% критичного затухання для підвіски за звичайних умов зі встановленими робочими гідравлічними амортизаторами;

2.4. коефіцієнт затухання зі знятими або недієздатними гідравлічними амортизаторами повинен становити не більше ніж 50% від D;

2.5. частота короткотривалих вільних коливань маси, яка амортизується, розташованої над привідною віссю або візком, не повинна перевищувати 2,0 Гц;

2.6. частота коливань та затухання підвіски подана в параграфі 3. Процедура випробування для вимірювання частоти та затухання визначена в параграфі 4.

Для цього визначення береться до уваги амортизована маса М (кг) над привідною віссю або візком. Вісь або візок має вертикальну жорсткість К ньютонів на метр (Н/м) між поверхнею дороги та амортизованою масою, а також загальний коефіцієнт затухання С ньютонів на метр на секунду (Н? с/м). Вертикальне переміщення амортизованої маси дорівнює Z. Рівняння руху для вільних коливань амортизованої маси є таким:

Частота коливань амортизованої маси F (рад/с) дорівнює:

Затухання критичне, коли С = Со,

де

Коефіцієнт затухання як частка критичного затухання дорівнює:

За короткотривалих вільних коливань амортизованої маси вертикальний рух маси відбуватиметься за згасною синусоїдою (Рисунок 2). Частоту коливань можна встановити шляхом вимірювання часу для всіх коливальних циклів, які можна спостерегти. Затухання можна встановити шляхом вимірювання максимального значення амплітуди коливань в одному напрямку, що йдуть одне за одним. Якщо максимальні відношення амплітуд першого та другого циклу коливання дорівнюють A1 та А2, тоді коефіцієнт затухання D дорівнює:

де "ln" - натуральний логарифм відношення амплітуд.

Для встановлення шляхом випробування коефіцієнту затухання D, коефіцієнту затухання зі знятими гідравлічними амортизаторами та частоти коливань підвіски F, навантажений транспортний засіб необхідно:

(a) спрямувати на малій швидкості (5 км/год + 1 км/год) вниз із порогу висотою 80 мм, профіль якого показаний на Рисунку 1. Короткотривалі коливання, частоту та затухання яких необхідно аналізувати, виникають після того, як із зазначеного порога з’їжджають колеса на привідній осі;

або

(b) притягнути вниз за шасі таким чином, щоб навантаження привідної осі в 1,5 рази перевищувало максимальне статичне значення. Далі притягнутий вниз транспортний засіб потрібно різко відпустити, після чого проаналізувати виниклі коливання;

або

(c) підтягнути вгору за шасі таким чином, щоб амортизована маса була піднята на 80 мм над привідною віссю. Далі підтягнутий вгору транспортний засіб потрібно різко відпустити, після чого проаналізувати виниклі коливання;

або

(d) піддати іншим процедурам, якщо вони були підтверджені виробником та затверджені технічним відділом як еквівалентні.

На транспортному засобі повинен бути встановлений перетворювач вертикальних переміщень між привідною віссю та шасі, безпосередньо над привідною віссю. Спираючись на графік, бачимо, що часовий інтервал між першим та другим максимальним значенням компресії можна виміряти для отримання частоти F та відношення амплітуд для отримання затухання. Для візків, що мають 2 привідні осі, перетворювачі вертикальних переміщень повинні бути встановлені між кожною привідною віссю та шасі безпосередньо над нею.

I. Табличка із зазначенням розмірів, прикріплена, наскільки це можливо, поряд із табличкою, згаданою в Директиві 76/114/ЄЕС, повинна містити такі дані:

1. назва виробника (- 10);

2. ідентифікаційний номер транспортного засобу (- 11);

3. довжина моторного транспортного засобу, причепа або напівпричепа (L);

4. ширина моторного транспортного засобу, причепа або напівпричепа (W);

5. дані для вимірювання довжини комбінацій транспортних засобів:

- відстань (а) між передньою частиною моторного транспортного засобу та центром зчіпного пристрою (зчіпного гака або сідельно-зчіпного пристрою); у випадку сідельно-зчіпного пристрою з декількома точками зчеплення, необхідно зазначати максимальні та мінімальні значення (amin та amax ),

- відстань (b) між передньою центром зчіпного пристрою причепа (кільцем сідельно-зчіпного пристрою) або напівпричепа (шворнем) та задньою частиною причепа або напівпричепа; у випадку зчіпного пристрою з декількома точками зчеплення, необхідно зазначати максимальні та мінімальні значення (bmin та bmax ).

Довжина комбінації транспортних засобів означає довжину моторного транспортного засобу та причепа або напівпричепа, розміщених один за одним та вирівняних за прямою лінією.

II. Значення, зазначені на підтвердженні відповідності, повинні відтворювати точні виміри, здійснені безпосередньо на транспортному засобі.

- Директива 83/3/ЄЕС про масу, розміри та деякі інші технічні характеристики деяких дорожніх транспортних засобів з подальшими змінами, внесеними:

- Директивою 86/360/ЄЕС

- Директивою 88/218/ЄЕС

- Директивою 89/338/ЄЕС

- Директивою 89/460/ЄЕС

- Директивою 89/461/ЄЕС

- Директивою 91/60/ЄЕС

- Директивою 92/7/ЄЕС