Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/126/ЄС від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статтю 71,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Після консультацій з Комітетом регіонів,

Діючи згідно з процедурою, установленою в статті 251 Договору (-2),

Оскільки:

(1) До Директиви Ради 91/439/ЄЕС від 29 липня 1991 року про посвідчення водія (-3) неодноразово вносилися суттєві зміни і доповнення. У зв'язку з тим, що до згаданої Директиви наразі вносять нові зміни, для забезпечення ясності відповідні положення необхідно викласти в новій редакції.

(2) Правила щодо посвідчення водія є основним елементом спільної транспортної політики, вони сприяють покращенню безпеки дорожнього руху та спрощують вільний рух осіб, що оселяються в державі-члені, іншій ніж держава-член, яка видала посвідчення. З огляду на важливість індивідуальних транспортних засобів, наявність посвідчення водія, визнаного приймаючою державою-членом у встановленому порядку, сприяє вільному руху та свободі підприємницької діяльності осіб. Незважаючи на прогрес, досягнутий у гармонізації правил щодо посвідчень водія, між державами-членами залишилися значні розбіжності в правилах щодо періодичності поновлення посвідчень та щодо підкатегорій транспортних засобів, які потребували повнішої гармонізації для полегшення реалізації політик Співтовариства.

(3) Можливість розроблення нових національних норм щодо строку дійсності, передбачена в Директиві 91/439/ЄЕС, призводить до співіснування різних правил у різних державах-членах та понад 110 різних зразків посвідчення водія, дійсних у державах-членах. Це створює проблеми прозорості для громадян, органів поліції та адміністрацій, відповідальних за адміністрування посвідчень водія, та призводить до фальсифікації документів, що в деяких випадках були видані кілька десятків років тому.

(4) Щоб уникнути ситуації, коли єдиний європейський зразок посвідчення водія стане ще одним зразком на додачу до тих 110, які вже перебувають в обігу, держави-члени повинні вжити всіх необхідних заходів для видання цього єдиного зразка всім власникам посвідчень.

(5) Ця Директива не повинна обмежувати чинні права на керування транспортними засобами, надані або набуті до дати її застосування.

(6) Посвідчення водія взаємно визнаються. Держави-члени повинні мати можливість застосовувати строк дійсності, передбачений цією Директивою, до посвідчення без обмеженого строку адміністративної дійсності, виданого іншою державою-членом, у разі, коли його власник проживає на їхній території понад два роки.

(7) Запровадження строку адміністративної дійсності для нових посвідчень водія повинне дати можливість застосовувати найновіші заходи захисту від підробок та медичні обстеження або інші заходи, передбачені державами-членами, під час періодичного поновлення посвідчень.

(8) З міркувань безпеки дорожнього руху, необхідно встановити мінімальні вимоги щодо видання посвідчень водія. Стандарти щодо іспитів на право керування транспортними засобами та щодо видання посвідчень потребують гармонізації. З цією метою необхідно визначити знання, навички та поведінку, пов'язані з керуванням транспортними засобами, іспит на право керування повинен базуватися на цих поняттях, а мінімальні стандарти фізичної та психічної придатності водія необхідно переглянути.

(9) Необхідно, щоб під час видання посвідчень водія та періодично після цього водії транспортних засобів, призначених для перевезення людей або вантажів, надавали підтвердження відповідності мінімальним стандартам фізичної та психічної придатності до керування. Такий регулярний контроль згідно з національними правилами відповідності мінімальним стандартам сприятиме вільному руху осіб, дозволить уникати порушень правил конкуренції та враховувати відповідальність водіїв таких транспортних засобів. Державам-членам повинно бути дозволено запроваджувати медичні обстеження, що гарантуватимуть відповідність мінімальним стандартам фізичної та психічної придатності до керування іншими транспортними засобами. Для забезпечення прозорості терміни таких обстежень повинні збігатися з термінами поновлення посвідчень водія, а отже визначатися строком дійсності посвідчення.

(10) Необхідно надалі посилювати принцип поступового доступу до категорій двоколісних транспортних засобів та до категорій транспортних засобів, що їх використовують для перевезення пасажирів і вантажів.

(11) Тим не менше, державам-членам повинно бути дозволено встановлювати вищі вікові межі для керування певними категоріями транспортних засобів з метою додаткового підвищення безпеки дорожнього руху; державам-членам, за виняткових обставин, повинно бути дозволено встановлювати нижчі вікові межі з метою врахування національних обставин.

(12) Означення категорій повинні більшою мірою відображати технічні характеристики транспортних засобів, які вони охоплюють, та навички, необхідні для керування транспортним засобом.

(13) Запровадження категорії посвідчення водія для мопедів підвищить безпеку дорожнього руху, зокрема для наймолодших водіїв, які, згідно зі статистикою, найсильніше страждають від дорожньо-транспортних пригод.

(14) Необхідно ухвалити спеціальні положення, щоб спростити особам з фізичною інвалідністю керування транспортними засобами.

(15) З міркувань, пов'язаних з безпекою дорожнього руху, держави-члени повинні мати змогу застосовувати свої національні положення щодо вилучення, призупинення, поновлення та позбавлення посвідчень водія до всіх власників посвідчень після отримання ними звичайного місця проживання на їхній території.

(16) Зразок посвідчення водія, установлений у Директиві 91/439/ЄЕС, повинен бути замінений єдиним зразком у вигляді пластикової карти. У той же час зазначений зразок посвідчення водія необхідно змінити у зв'язку із запровадженням нової категорії посвідчень водія для мопедів та нової категорії посвідчень водія для мотоциклів.

(17) Запровадження мікрочіпа (що не є обов'язковим) у новому зразку посвідченні водія у вигляді пластикової карти повинно дати можливість державам-членам додатково підвищити рівень захисту від шахрайства. Держави-члени повинні мати змогу на свій розсуд вносити до чіпа національні дані за умови, що це не зашкодить загальнодоступним даним. Технічні вимоги щодо мікрочіпа повинні бути визначені Комісією, за сприяння комітету з питань посвідчень водія.

(18) Щоб покращити знання й уміння екзаменаторів і тим самим забезпечити об'єктивніше оцінювання кандидатів на отримання посвідчення водія та досягнути вищого рівня гармонізації іспитів на право керування транспортними засобами, необхідно встановити мінімальні критерії щодо доступу до професії екзаменатора та вимоги щодо підготовки екзаменаторів.

(19) Необхідно дозволити Комісії здійснювати адаптацію додатків I - VI до науково-технічного прогресу.

(20) Необхідні для імплементації цієї Директиви інструменти повинні бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення порядку здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (-1).

(21) Зокрема, Комісія повинна мати повноваження встановлювати критерії, необхідні для застосування цієї Директиви. Оскільки такі інструменти мають загальний характер і призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви, їх повинно бути ухвалено відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої в статті 5a Рішення 1999/468/ЄС.

(22) Оскільки цілі цієї Директиви не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, проте, з огляду на їхній масштаб та наслідки, можуть бути успішніше досягнуті на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, встановленого у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, встановленого у згаданій статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(23) Ця Директива не повинна обмежувати зобов'язання держав-членів щодо кінцевих термінів транспозиції до національного законодавства та застосування директив, зазначених у частині B додатка VII,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Держави-члени запроваджують національне посвідчення водія на основі зразка Співтовариства, установленого в додатку I, згідно з положеннями цієї Директиви. Емблема на сторінці 1 зразка посвідчення водія Співтовариства містить розпізнавальний знак держави- члена, яка видає посвідчення.

2. Без обмеження правил захисту даних, держави-члени можуть запровадити носій інформації (мікрочіп) як складовий елемент посвідчення водія, як тільки вимоги стосовно мікрочіпа, зазначеного в додатку I, що призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, будуть установлені Комісією відповідно до процедури, зазначеної в статті 9(2). Ці вимоги передбачають затвердження типу ЄС, що повинно відбуватися тільки після демонстрації здатно сті протистояти спробам протизаконного втручання чи зміни даних.

3. Мікрочіп повинен містити гармонізовані дані посвідчення водія, зазначені в додатку I.

Після консультацій з Комісією держави-члени можуть зберігати додаткові дані за умови, що це жодним чином не перешкоджатиме імплементації цієї Директиви.

З дотриманням процедури, зазначеної в статті 9(2), Комісія може вносити зміни і доповнення до додатка I, щоб гарантувати майбутню операційну сумісність.

4. За згодою Комісії в зразок, викладений в додатку І, держави-члени можуть вносити поправки, що є необхідні для комп'ютерної обробки посвідчення водія.

1. Посвідчення водія, видані державами-членами, взаємно визнаються.

2. Якщо власник дійсного національного посвідчення водія, що не має строку адміністративної дійсності, встановленого в статті 7(2), переходить на звичайне місце проживання в державі-члені, іншій ніж та, що видала посвідчення водія, приймаюча держава-член може застосовувати до посвідчення строки адміністративної дійсності, установлені в згаданій статті, шляхом поновлення посвідчення водія через 2 роки після дати, на яку власник посвідчення водія перейшов на звичайне місце проживання на її території.

1. Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб уникнути будь-якого ризику підроблення посвідчень водія, у тому числі тих, що відповідають зразкам посвідчень водія, виданим до набуття цією Директивою чинності. Вони інформують про це Комісію.

2. Матеріал, що його використовують для виготовлення посвідчень водія, як це встановлено в додатку I, повинен бути захищений від підробок завдяки дотриманню технічних вимог, призначених внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, які Комісія повинна встановити згідно з процедурою, зазначеною в статті 9(2). Держави-члени мають свободу запроваджувати додаткові елементи захисту.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб не пізніше 19 січня 2033 року всі посвідчення водія, які було видано або які перебувають в обігу, відповідали вимогам цієї Директиви.

1. Посвідчення водія, передбачене в статті 1, надає право керувати механічними транспортними засобами визначених нижче категорій. Його можуть видавати особам, що досягли мінімального віку, вказаного для кожної категорії. "Механічний транспортний засіб" означає будь-який самохідний транспортний засіб, що рухається дорогою під дією власної тяги, інший ніж рейковий транспортний засіб.

2. мопеди:

Категорія АМ:

- Двоколісні транспортні засоби або триколісні транспортні засоби з максимальною проектною швидкістю до 45 км/год, як це визначено в статті 1(2)(а) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/24/ЄС від 18 березня 2002 року щодо затвердження типу дво- або триколісних транспортних засобів (-1) (за винятком тих, у яких максимальна проектна швидкість менш ніж або дорівнює 25 км/год) та легкі квадрицикли, визначені в статті 1(3)(а) Директиви 2002/24/ЄС,

- мінімальний вік для категорії АМ становить 16 років;

3. мотоцикли з боковим причепом або без нього та моторизовані трицикли:

- "мотоцикл" означає двоколісні транспортні засоби з боковим причепом або без нього, як це визначено в статті 1(2)(b) Директиви 2002/24/ЄС,

- "моторизований трицикл" означає транспортні засоби з трьома симетрично розташованими колесами, як це визначено в статті 1(2)(с) Директиви 2002/24/ЄС;

(a) Категорія А1:

- мотоцикли з робочим об'ємом циліндра не більш ніж 125 кубічних сантиметрів, потужністю не більш ніж 11 кВт та співвідношенням потужність/вага не більш ніж 0,1 кВт/кг,

- моторизовані трицикли, потужність яких не перевищує 15 кВт,

- мінімальний вік для категорії А1 становить 16 років;

(b) Категорія А2:

- мотоцикли, потужність яких не перевищує 35 кВт зі співвідношенням потужність/вага не більш ніж 0,2 кВт/кг, що не походять від транспортних засобів, потужність яких більш ніж удвічі перевищує їхню власну,

- мінімальний вік для категорії А2 становить 18 років;

(c) Категорія А:

(i) мотоцикли

- Мінімальний вік для категорії А становить 20 років. Однак для отримання дозволу на керування мотоциклами цієї категорії необхідний дворічний досвід керування мотоциклами за посвідченням категорії А2. Від цієї вимоги щодо попереднього досвіду можна відмовитися, якщо вік кандидата становить щонайменше 24 роки.

(ii) моторизовані трицикли, потужність яких перевищує 15 кВт

- Мінімальний вік для керування моторизованими трициклами, потужність яких перевищує 15 кВт, становить 21 рік.

4. автомобілі:

- "автомобіль" означає будь-який механічний транспортний засіб, який зазвичай використовують для перевезення по дорозі людей або вантажів або для буксирування по дорозі транспортних засобів, призначених для перевезення людей або вантажів. Цей термін включає в себе тролейбуси, тобто транспортні засоби, що під'єднані до електричного проводу, але не є рейковими. Він не включає в себе сільськогосподарські або лісогосподарські трактори,

- "Сільськогосподарський або лісогосподарський трактор" означає будь-який механічний транспортний засіб, який пересувається на колесах або гусеницях, має щонайменше дві осі, основна функція якого полягає в його тяговій потужності, спеціально розроблений, щоб тягнути, штовхати, переміщати або приводити в дію деякі механізми, машини або причепи, що їх використовують у сільськогосподарській та лісогосподарській діяльності, та використання якого для перевезення людей або вантажів по дорозі чи для буксирування по дорозі транспортних засобів, призначених для перевезення людей або вантажів, є лише другорядною функцією;

(a) Категорія В1:

- квадрицикли, визначені в статті 1(3)(b) Директиви 2002/24/ЄС,

- мінімальний вік для категорії В1 становить 16 років,

- категорія В1 є необов'язковою; у державах-членах, що не запроваджують цю категорію посвідчень водія, для керування такими транспортними засобами необхідне посвідчення водія категорії В;

(b) Категорія В:

Автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кг, що їх спроектовано та побудовано для перевезення не більш ніж 8 пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг.

Без обмеження положень правил затвердження типу для відповідних транспортних засобів, автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, за умови що дозволена максимальна маса такого автопоїзда не перевищує 4250 кг. Якщо маса такого автопоїзда перевищує 3500 кг, держави-члени повинні, згідно з положеннями додатка V, вимагати, щоб таким автопоїздом можна було керувати лише після:

- проходження навчання або

- складення іспиту з навичок і поведінки.

Держави-члени також можуть вимагати як проходження навчання, так і складення іспиту з навичок і поведінки.

Держави-члени зазначають на посвідченні водія дозвіл на керування таким автопоїздом, використовуючи відповідний код Співтовариства.

Мінімальний вік для категорії В становить 18 років;

(c) Категорія BE:

- без обмеження положень правил затвердження типу для відповідних транспортних засобів, автопоїзд транспортних засобів, що складається з тягача категорії B та причепа або напівпричепа, у якому дозволена максимальна маса причепа або напівпричепа не перевищує 3500 кг,

мінімальний вік для категорії BE становить 18 років;

(d) Категорія C1:

автомобілі, інші ніж ті, що належать до категорії D1 або D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кг, але не перевищує 7500 кг, і які спроектовано й побудовано для перевезення не більш ніж 8 пасажирів крім водія; автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

(e) Категорія C1E:

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії C1 та його причепа або напівпричепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг, за умови що дозволена максимальна маса автопоїзда не перевищує 12 000 кг,

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії B та його причепа або напівпричепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 3500 кг, за умови що дозволена максимальна маса автопоїзда не перевищує 12 000 кг,

- мінімальний вік для категорій C1 та C1E становить 18 років, без порушення положень щодо керування такими транспортними засобами, Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/59/ЄС від 15 липня 2003 року про первинну кваліфікацію та періодичне навчання водіїв деяких дорожніх транспортних засобів для перевезення вантажів або пасажирів (-1);

(f) Категорія С:

автомобілі, крім тих, що належать до категорії D1 або D, дозволена максимальна маса яких перевищує 3500 кг, і які спроектовано й побудовано для перевезення не більш ніж 8 пасажирів крім водія; автомобілі цієї категорії можна поєднувати з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

(g) Категорія СЕ:

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії С та його причепа або напівпричепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг,

- мінімальний вік для категорій С та СЕ становить 21 рік, без порушення положень Директиви 2003/59/ЄС, що стосуються керування такими транспортними засобами;

(h) Категорія D 1:

автомобілі, спроектовані й побудовані для перевезення не більш ніж 16 пасажирів, крім водія, максимальна довжина яких не перевищує 8 м; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

(i) Категорія D1Е:

- без обмеження положень правил затвердження типу для відповідних транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії D1 та його причепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг,

- мінімальний вік для категорій D1 та D1Е становить 21 рік, без порушення положень Директиви 2003/59/ЄС, що стосуються керування такими транспортними засобами;

(j) Категорія D:

автомобілі, спроектовані й побудовані для перевезення більш ніж 8 пасажирів, крім водія; автомобілі, що ними можна керувати за посвідченням водія категорії D, можуть бути поєднані з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кг;

(k) Категорія DЕ:

- без обмеження положень правил затвердження типу для таких транспортних засобів, автопоїзди транспортних засобів, що складаються з тягача категорії D та його причепа, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кг;

- мінімальний вік для категорій D та DЕ становить 24 роки, без порушення положень Директиви 2003/59/ЄС, що стосуються керування такими транспортними засобами;

5. За згодою Комісії держави-члени можуть виключити зі сфери застосування цієї статті окремі типи механічних транспортних засобів, такі як спеціальні транспортні засоби для осіб з інвалідністю.

Держави-члени можуть виключити зі сфери застосування цієї Директиви транспортні засоби, що використовуються збройними силами і цивільною обороною або перебувають під їхнім контролем.

6. Держави-члени можуть підвищувати або знижувати мінімальний вік видання посвідчень водія:

(a) для категорії АМ - знизити до 14 років або підвищити до 18 років;

(b) для категорії В1 - підвищити до 18 років;

(c) для категорії А1 - підвищити до 17 або 18 років,

- якщо є різниця у два роки між мінімальним віком для категорії А1 і мінімальним віком для категорії А2, та

- існує вимога щодо наявності щонайменше двох років досвіду керування мотоциклами категорії А2 перед отриманням права керування мотоциклами категорії А, зазначеними в статті 4(3)(с)(і);

(d) для категорій В і ВЕ - знизити до 17 років.

Держави-члени можуть знизити мінімальний вік для категорії С до 18 років і для категорії D - до 21 року стосовно:

(a) транспортних засобів, що їх використовує пожежна служба, і транспортних засобів, що їх використовують для підтримання громадського порядку;

(b) транспортних засобів, що проходять дорожні випробування з метою ремонту або технічного обслуговування.

Посвідчення водія, видані особам, що не досягли віку, установленого в параграфах 2 - 4 відповідно до цього параграфа, є дійсними лише на території держави-члена, яка його видає, доки власник посвідчення не досягне мінімального віку, установленого в параграфах 2 - 4.

Держави-члени можуть визнавати дійсними на їхній території посвідчення водія, видані водіям, що не досягли мінімального віку, установленого в параграфах 2 - 4.

1. У посвідченні водія повинні бути зазначені умови, за яких водію дозволено керувати транспортним засобом.

2. Якщо через фізичну інвалідність дозволено керувати лише певними типами транспортних засобів або переобладнаними транспортними засобами, іспит з навичок і поведінки, передбачений у статті 7, складають у такому транспортному засобі.

1. Видання посвідчень водія здійснюють з дотриманням таких умов:

(a) посвідчення для категорій С1, С, D1 і D видають лише водіям, які вже мають право керувати транспортними засобами категорії В;

(b) посвідчення для категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1Е і DЕ видають лише водіям, які вже мають право керувати транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D відповідно.

2. Дійсність посвідчень водія встановлюють як зазначено нижче:

(a) посвідчення, видані для категорій С1Е, СЕ, D1Е або DЕ, є дійсними для автопоїздів транспортних засобів категорії ВЕ;

(b) посвідчення, видані для категорії СЕ, є дійсними для категорії DЕ, якщо власники таких посвідчень мають право керувати транспортними засобами категорії D;

(c) посвідчення, видані для категорій СЕ і DЕ, є дійсними для автопоїздів транспортних засобів категорій С1Е і D1Е відповідно;

(d) посвідчення, видані для будь-якої категорії, є дійсними для транспортних засобів категорії АМ. Однак держава-член може обмежити еквівалентність між категорією АМ і категоріями А1, А2 і А для посвідчень водія, виданих на її території, якщо така держава-член установлює зобов'язання скласти відповідний практичний іспит як умову для отримання категорії АМ;

(e) посвідчення категорії А2 також дійсні для категорії А1;

(f) посвідчення категорій А, В, С або D дійсні для категорій А1, А2, В1, С1, або D1 відповідно.

3. Для керування транспортним засобом на їхній території держави-члени можуть установлювати такі еквівалентності:

(a) право на керування моторизованими трициклами надають за посвідченням водія категорії В для моторизованих трициклів, потужність яких перевищує 15 кВт, за умови, що власник такого посвідчення категорії В досяг 21 року;

(b) право на керування мотоциклами категорії А1 надають за посвідченням категорії В.

Оскільки цей параграф має юридичну силу тільки на території держав-членів, вони повинні не зазначати в посвідченні водія, що його власник має право керувати такими транспортними засобами.

4. Держави-члени можуть, після консультацій з Комісією, надати право керування на своїй території:

(a) транспортними засобами категорії D1 (з дозволеною максимальною масою 3500 кг, за винятком будь-яких спеціалізованих транспортних засобів, призначених для перевезення пасажирів з інвалідністю) власникам посвідчення водія категорії В, які старші 21 року, і які є власниками такого посвідчення протягом щонайменше 2 років, за умови що транспортні засоби використовують некомерційні організації для соціальних цілей, і що водій надає послуги на добровільній основі;

(b) транспортними засобами з дозволеною максимальною масою 3500 кг власникам посвідчення водія категорії В, які старші 21 року і є власниками такого посвідчення протягом щонайменше 2 років, за умови що основним призначенням таких транспортних засобів є їх використання в стаціонарному стані як навчальних або рекреаційних об'єктів, і що їх використовують некомерційні організації для соціальних цілей, а також що такі транспортні засоби переобладнано так, що неможливо використовувати їх для перевезення більш ніж 9 пасажирів або будь-яких вантажів, крім тих, що є строго необхідними для їхніх цілей.

1. Посвідчення водія видають тільки тим кандидатам:

(a) які склали іспит з навичок і поведінки та теоретичний іспит і відповідають медичним вимогам, згідно з положеннями додатків II і III;

(b) які склали тільки теоретичний іспит на категорію АМ; для одержання цієї категорії держави-члени можуть вимагати від кандидатів скласти іспит з навичок і поведінки та пройти медичне обстеження.

Для трициклів і квадрициклів цієї категорії держави-члени можуть установити окремий іспит з навичок і поведінки. Для розмежування транспортних засобів у категорії АМ, на посвідчення водія може бути нанесений національний код;

(c) які, у випадку категорії А2 або категорії А, за умови що кандидат набув мінімального 2- річного досвіду керування мотоциклом категорії А1 або категорії А2 відповідно, склали тільки іспит з навичок і поведінки або завершили навчання згідно з додатком VI;

(d) які завершили навчання або склали іспит з навичок і поведінки, або завершили навчання і склали іспит з навичок і поведінки згідно з додатком V, у випадку категорії В, для керування автопоїздом транспортних засобів, що його визначено в другому підпараграфі статті 4(4)(b);

(e) звичайне місце проживання яких знаходиться на території держави-члена, що видає посвідчення, або які можуть надати докази того, що вони навчаються там принаймні протягом останніх шести місяців.

2. (a) Починаючи з 19 січня 2013 року строк адміністративної дійсності посвідчень категорії АМ, А1, А2, А, В, В1 і ВЕ, виданих державами-членами, становить 10 років.

Держава-член може вирішити видавати такі посвідчення зі строком адміністративної дійсності до 15 років;

(b) Починаючи з 19 січня 2013 року строк адміністративної дійсності посвідчень категорії С, СЕ, С1, С1Е, D, DE, D1, D1E, виданих державами-членами, становить 5 років.

(c) Поновлення посвідчення водія може мати наслідком установлення нового строку адміністративної дійсності для іншої категорії або категорій транспортних засобів, що ними має право керувати власник посвідчення, якщо це відповідає умовам, установленим у цій Директиві;

(d) Наявність мікрочіпа згідно зі статтею 1 не повинна бути обов'язковою умовою дійсності посвідчення водія. Втрата або нечитабельність мікрочіпа, або будь-яке інше його пошкодження не повинні впливати на дійсність документа.

3. Поновлення посвідчень водія після закінчення строку їхньої адміністративної дійсності повинне залежати від виконання таких умов:

(a) безперервна відповідність мінімальним стандартам фізичної та психічної придатності до керування транспортним засобом, установленим у додатку III для посвідчень водія категорій С, СЕ, С1, С1Е, D, DE, D1, D1E; і

(b) звичайне місце проживання на території держави-члена, що видає посвідчення, або наявність доказів того, що кандидати навчаються там принаймні протягом останніх шести місяців.

При поновленні посвідчення водія категорій АМ, А, А1, А2, В, В1 і ВЕ, держави-члени можуть вимагати обстеження із застосуванням мінімальних стандартів фізичної та психічної придатності до керування транспортним засобом, установлених у додатку III.

Держави-члени можуть обмежити зазначений у параграфі 2 строк адміністративної дійсності посвідчення водія, виданого водіям-початківцям будь-якої категорії, щоб застосувати до таких водіїв спеціальні заходи з метою підвищення безпеки дорожнього руху.

Держави-члени мають право обмежити строк адміністративної дійсності першого посвідчення, виданого водіям-початківцям категорій С і D, до 3 років, щоб мати можливість застосувати до таких водіїв спеціальні заходи з метою підвищення безпеки дорожнього руху.

Держави-члени мають право обмежити зазначений у параграфі 2 строк адміністративної дійсності окремих посвідчень водія будь-якої категорії, якщо вважають за необхідне застосувати підвищену частоту медичних оглядів або інші спеціальні заходи, такі як обмеження для порушників правил дорожнього руху.

Держави-члени можуть обмежити зазначений у параграфі 2 строк адміністративної дійсності посвідчень водія, що належать особам, які проживають на їхній території і досягли 50-річного віку, щоб застосувати підвищену частоту медичних оглядів або інші спеціальні заходи, такі як курси перепідготовки. Цей скорочений строк адміністративної дійсності може бути застосовано лише після поновлення посвідчення водія.

4. Без обмеження національного кримінального і поліцейського права, після консультацій з Комісією держави-члени можуть застосовувати до видання посвідчень водія положення національних правил, пов'язаних з умовами, іншими ніж ті, на які покликаються в цій Директиві.

5. (a) Одній особі дозволено мати не більше одного посвідчення водія;

(b) Держава-член повинна відмовити кандидату у виданні посвідчення, якщо вона виявить, що він уже має посвідчення водія;

(c) Держави-члени повинні вжити необхідних заходів на виконання пункту (b). Необхідні заходи стосовно видання, заміни, поновлення або обміну посвідчення водія повинні мати на меті проведення разом з іншими державами-членами відповідних перевірок у тих випадках, коли існують достатні підстави підозрювати, що кандидат вже має інше посвідчення водія;

(d) Щоб полегшити перевірки на виконання пункту (b), держави-члени повинні використовувати мережу посвідчень водія ЄС з моменту введення її в дію.

Без обмеження статті 2, держава-член, що видає посвідчення, застосовує комплексну перевірку для забезпечення того, щоб особа задовольняла вимоги, установлені в параграфі 1 цієї статті, і застосовує національні положення про скасування або позбавлення права керувати транспортним засобом, якщо встановлено, що посвідчення було видано з порушенням вимог.

Зміни та доповнення, необхідні, щоб адаптувати додатки I - VI до науково-технічного прогресу, ухвалюють згідно з процедурою, зазначеною в статті 9(2).

1. Комісії повинен допомагати комітет з питань посвідчень водія.

2. У випадках покликання на цей параграф, застосовують статтю 5а(1) - (4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення статті 8 Рішення.

З моменту набуття чинності цією Директивою екзаменатори з керування транспортними засобами повинні відповідати мінімальним стандартам, установленим у додатку IV.

Екзаменатори з керування транспортними засобами, які працювали на такій посаді ще до 19 січня 2013 року, повинні відповідати лише вимогам стосовно заходів щодо забезпечення якості та регулярного періодичного навчання.

1. Якщо власник дійсного національного посвідчення водія, виданого державою-членом, змінив звичайне місце проживання на місце проживання в іншій державі-члені, він може подати заяву з проханням замінити його посвідчення водія еквівалентним посвідченням. Перевіряти, для якої категорії подане на розгляд посвідчення є фактично дійсним, повинна Держава-член, що здійснює обмін.

2. За умови дотримання принципу територіальності кримінального і поліцейського права держава-член, у якій власник посвідчення водія має звичайне місце проживання, може застосовувати свої національні положення щодо обмеження, призупинення, позбавлення або скасування права керувати транспортним засобом до власника посвідчення водія, виданого іншою державою-членом і, якщо необхідно, обмінювати таке посвідчення водія з цією метою.

3. Держава-член, що здійснює обмін, повертає старе посвідчення водія органам влади держави-члена, що його видала, і зазначає підстави для такого обміну.

4. Держава-член відмовляє у виданні посвідчення водія кандидату, чиє посвідчення водія було обмежено, призупинено або вилучено в іншій державі-члені.

Держава-член, на території якої посвідчення водія певної особи обмежено, призупинено або вилучено, відмовляє у визнанні дійсним будь-якого посвідчення водія такої особи, виданого їй іншою державою-членом.

Держава-член також має право відмовити у виданні посвідчення водія кандидату, чиє посвідчення скасовано в іншій державі-члені.

5. Отримати посвідчення водія замість посвідчення, що його було, наприклад, втрачено або вкрадено, можна лише в компетентних органах держави-члена, у якій його власник має звичайне місце проживання; зазначені органи повинні забезпечити видання нового посвідчення водія на підставі інформації, якою вони володіють, або, залежно від обставин, на підставі доказів від компетентних органів держави-члена, яка видала оригінал посвідчення водія.

6. Якщо держава-член обмінює посвідчення водія, видане третьою країною, на посвідчення водія зразка Співтовариства, на посвідченні водія зразка Співтовариства роблять позначку про такий обмін так само, як про будь-яке подальше поновлення або заміну.

Такий обмін може відбутись, тільки якщо посвідчення, видане третьою країною, буде передано компетентним органам держави-члена, що здійснює цей обмін. Якщо власник цього посвідчення, змінюючи своє звичайне місце проживання, переїжджає до іншої держави-члена, їй не потрібно застосовувати принцип взаємного визнання, установлений у статті 2.

Для цілей цієї Директиви "звичайне місце проживання" означає місце, де особа зазвичай живе, тобто щонайменше 185 днів у кожному календарному році, через особисті та професійні зв’язки, або, у випадку коли в особи немає професійних зв’язків, через особисті зв’язки, які свідчать про тісні зв'язки між такою особою і місцем, де вона проживає.

Однак, якщо професійні й особисті зв’язки особи знаходяться в різних місцях, і вона, внаслідок цього, живе по черзі в різних місцях, розташованих у двох і більше державах-членах, звичайним місцем проживання такої особи вважається місце особистих зв’язків, за умови що вона регулярно туди повертається. Цієї останньої умови не потрібно дотримуватись, якщо особа мешкає в державі-члені з метою виконання завдання протягом певного періоду часу. Відвідування університету або школи не повинно означати зміну звичайного місця проживання.

1. За згодою Комісії держави-члени встановлюють еквівалентність між правами, отриманими до імплементації цієї Директиви, і категоріями, визначеними в статті 4.

Після консультацій з Комісією держави-члени можуть внести до свого національного законодавства коригування, необхідні для виконання положень статті 11(4), (5) і (6).

2. Будь-яке право керувати транспортним засобом, надане до 19 січня 2013 року, не повинно бути скасоване або будь-яким чином обмежене положеннями цієї Директиви.

Комісія подає звіт про імплементацію цієї Директиви із зазначенням її впливу на безпеку дорожнього руху не раніше 19 січня 2018 року.

Держави-члени сприяють одна одній в імплементації цієї Директиви і обмінюються інформацією щодо посвідчень водія, які вони видали, обміняли, замінили, поновили або скасували. Вони використовують мережу посвідчень водія ЄС, створену для цих цілей, з моменту введення її в дію.

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють, не пізніше 19 січня 2011 року, закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для виконання статті 1(1), статті 3, статті 4(1), (2), (3) і (4)(b) - (k), статті 6(1), (2)(a), (c), (d) і (e), статті 7(1)(b), (c) і (d), (2), (3) і (5), статті 8, статті 10, статті 13, статті 14, статті 15, і пункту 2 додатка I, пункту 5.2 додатка I стосовно категорій А1, А2 і А, додатків IV, V і VI. Вони негайно повідомляють Комісії текст таких положень.

2. Вони застосовують ці положення з 19 січня 2013 року.

3. Коли держави-члени ухвалять зазначені положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Вони також повинні містити зазначення того, що покликання на скасовану Директиву в чинних законах, підзаконних нормативно-правових актах та адміністративних положеннях необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву. Методи здійснення та формулювання такого покликання визначають держави-члени.

4. Держави-члени передають Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері регулювання цієї Директиви.

Скасувати Директиву 91/439/ЄЕС з 19 січня 2013 року без обмеження зобов’язань держав- членів щодо термінів транспонування згаданої директиви до національного законодавства, зазначених у частині В додатка VII.

Скасувати статтю 2(4) Директиви 91/439/ЄЕС 19 січня 2007 року.

Покликання на скасовану директиву необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву та читати згідно з кореляційною таблицею, наведеною в додатку VIII.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 2(1), стаття 5, стаття 6(2)(b), стаття 7(1)(a), стаття 9, стаття 11(1), (3), (4), (5) і (6), стаття 12, і додатки I, II і III застосовуються з 19 січня 2009 року.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Додаток I . Положення стосовно зразка Посвідчення водія Європейського Союзу

Додаток II. Мінімальні вимоги до іспитів на право керування транспортними засобами. Знання, навички і поведінка для керування механічним транспортним засобом

Додаток III. Мінімальні стандарти фізичної та психічної придатності до керування механічним транспортним засобом

Додаток IV. Мінімальні стандарти для осіб, які проводять практичні іспити на право керувати транспортними засобами

Додаток V. Мінімальні вимоги до навчання та іспитів для водіїв автопоїздів, визначених у другому підпараграфі статті 4(4)(b)

Додаток VI. Мінімальні вимоги до навчання та іспитів для водіїв мотоциклів категорії а (прогресивний доступ)

Додаток VII. Скасована Директива зі змінами і доповненнями

Додаток VIII. Кореляційна таблиця