| 23.10.96 | UA | Офіційний вісник Європейських співтовариств | № C 313/1 |
(До Розділу VI: Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством)(Акти, ухвалені відповідно до розділу VI Договору про заснування Європейського Союзу )
АКТ РАДИ
від 27 вересня 1996 року про укладення Протоколу до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств
(96/C 313/01)
РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про Європейський Союз, зокрема його статтю K.3 (2) (c),
Оскільки для досягнення цілей Союзу держави-члени вважають боротьбу зі злочинами, що завдають шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств, питанням спільного інтересу в рамках передбаченої розділом VI Договору співпраці ;
Оскільки своїм Актом від 26 липня 1995 року Рада склала, як першу угоду, Конвенцію про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, що безпосередньо спрямована на боротьбу з шахрайством, яке завдає шкоди таким інтересам;
Оскільки на другому етапі цю Конвенцію необхідно доповнити протоколом, спрямованим, зокрема, на боротьбу з корупційними діяннями, що вчиняються за участю національних посадових осіб та посадових осіб Співтовариства та завдають або можуть завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств;
УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ укласти Протокол, текст якого викладений у додатку до цього Акта і який підписаний сьогодні представниками урядів держав-членів Союзу;
РЕКОМЕНДУЄ державам-членам ухвалити його згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.
| Вчинено у Брюсселі 27 вересня 1996 року. |
| За Раду Президент | M. LOWRY |
ДОДАТОК
ПРОТОКОЛ
до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, укладений на основі статті K.3 Договору про Європейський Союз
ВИСОКІ ДОГОВІРНІ СТОРОНИ цього Протоколу, держави-члени Європейського Союзу,
ПОСИЛАЮЧИСЬ на Акт Ради Європейського Союзу від 27 вересня 1996 року,
БАЖАЮЧИ забезпечити, щоб їхнє кримінальне законодавство дієво сприяло захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств;
ВИЗНАЮЧИ важливість Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року у боротьбі з шахрайством, яке впливає на доходи і видатки Співтовариства;
УСВІДОМЛЮЮЧИ, що фінансовим інтересам Європейських співтовариств можуть зашкодити або загрожувати інші кримінальні правопорушення, зокрема корупційні діяння з боку або проти національних посадових осіб та посадових осіб Співтовариства, які відповідають за збір підконтрольних їм коштів Співтовариства, управління ними або їх виплату;
ВРАХОВУЮЧИ, що до таких корупційних діянь можуть бути причетними особи різного громадянства, які є працівниками різних державних установ або органів, і що в інтересах дієвої протидії таким корупційним діянням, які мають міжнародні наслідки, важливо, щоб у кримінальному законодавстві держав-членів їхній посуджуваний характер був відображений подібним чином;
ВІДЗНАЧАЮЧИ, що кримінальне законодавство деяких держав-членів щодо злочинів, пов’язаних з виконанням державних обов’язків у цілому та щодо корупції зокрема, передбачає відповідальність тільки за діяння, вчинені їхніми національними посадовими особами або проти них, і не передбачає відповідальності або передбачає відповідальність лише у виняткових випадках за діяння, вчинені за участю посадових осіб Співтовариства або посадових осіб інших держав-членів;
ПЕРЕКОНАНІ у необхідності адаптувати національне законодавство, якщо воно не передбачає покарання за корупційні діяння, які завдають або можуть завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств та які вчинені за участю посадових осіб Співтовариства або посадових осіб інших держав-членів;
ПЕРЕКОНАНІ також у тому, що стосовно посадових осіб Співтовариства така адаптація національного законодавства не повинна обмежуватися актами активної або пасивної корупції, але повинна поширюватися на інші злочини, які впливають або можуть впливати на доходи або видатки Європейських співтовариств, у тому числі на злочини, вчинені наділеними найвищими повноваженнями особами або проти таких осіб;
ВРАХОВУЮЧИ, що необхідно також запровадити відповідні правила щодо юрисдикції та взаємної співпраці без порушення правових умов, за яких вони застосовуватимуться в окремих випадках, у тому числі, за потреби, щодо відмови від імунітету;
ВРАХОВУЮЧИ, зрештою, що відповідні положення Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року повинні застосовуватися до зазначених у цьому Протоколі злочинних діянь,
ПОГОДИЛИ ТАКІ ПОЛОЖЕННЯ:
Терміни та означення
Для цілей цього Протоколу:
1.
(a) "посадова особа" означає будь-яку посадову особу Співтовариства або національну посадову особу, у тому числі будь-яку національну посадову особу іншої держави-члена;
(b) "посадова особа Співтовариства" означає:
- будь-яку особу, яка є посадовою особою або іншим найнятим за контрактом працівником у розумінні Положення про посадових осіб Європейських співтовариств або Умов працевлаштування інших службовців Європейських співтовариств;
- будь-яку особу, направлену на роботу до Європейських співтовариств державами-членами або будь-яким державним чи приватним органом, яка здійснює функції, аналогічні тим, що їх здійснюють посадові особи або інші службовці Європейських співтовариств.
Члени органів, створених згідно з Договорами про заснування Європейських співтовариств, та персонал таких органів вважаються посадовими особами Співтовариства, якщо на них не поширюється дія Положення про посадових осіб Європейських співтовариств або Умов працевлаштування інших службовців Європейських співтовариств;
(c) термін "національна посадова особа" необхідно розуміти з урахуванням означення "посадової особи" або "державного службовця" у національному законодавстві держави-члена, у якій відповідна особа здійснює таку функцію, для цілей застосування кримінального законодавства такої держави-члена.
Проте у разі судового провадження за участю посадової особи держави-члена, розпочатого іншою державою-членом, остання не зобов’язана застосовувати означення "національної посадової особи", окрім як тією мірою, якою таке означення відповідає її національному законодавству;
2. "Конвенція" означає Конвенцію про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств від 26 липня 1995 року-(1), укладену на основі статті K.3 Договору про Європейський Союз;
__________
(-1) ОВ № C 316, 27.11.1995, с. 49.
Пасивна корупція
1. Для цілей цього Протоколу пасивною корупцією є умисна дія посадової особи, яка прямо або через посередника вимагає будь-яких вигід або отримує їх для себе або третьої особи чи бере обіцянку такої вигоди в обмін на свої дії або утримання від дій у межах своїх посадових обов’язків або у процесі здійснення своїх функцій, якими вона порушує свої посадові обов’язки таким чином, що це завдає або може завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств.
2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення визнання діянь, зазначених у параграфі 1, кримінальним злочином.
Активна корупція
1. Для цілей цього Протоколу активною корупцією є умисна дія будь-якої особи, яка прямо або через посередника обіцяє надати або надає будь-яку вигоду посадовій особі, призначену для такої посадової особи або для третьої особи, за вчинення своїх дій або утримання від дій у межах її посадових обов’язків або під час здійснення її функцій, чим вона порушує свої посадові обов’язки, що завдає або може завдати шкоди фінансовим інтересам Європейських співтовариств.
2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб діяння, зазначені у параграфі 1, визнавались кримінальним злочином.
Уподібнення
1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб норми її кримінального законодавства, на підставі яких злочинами визнаються зазначені у статті 1 Конвенції діяння, вчинені її національними посадовими особами у процесі здійснення їхніх функцій, застосовувалися також і у випадках, коли такі злочини вчиняються посадовими особами Співтовариства у процесі виконання їхніх обов’язків.
2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб у її кримінальному законодавстві норми, на підставі яких злочинами визнаються зазначені у параграфі 1 цієї статті та у статтях 2 і 3 діяння, вчинені міністрами її уряду, виборними членами палат її парламенту, членами її вищих судів або членами її рахункової палати чи проти них у процесі здійснення своїх функцій, застосовувалися також і у випадках, коли такі злочини вчиняються, відповідно, членами Комісії Європейських співтовариств, Європейського Парламенту, Суду і Рахункової Палати Європейських співтовариств або проти них у процесі виконання їхніх обов’язків.
3. Якщо держава-член ухвалила спеціальне законодавство стосовно дій або бездіяльності, за які міністри уряду несуть відповідальність з огляду на їхнє особливе політичне становище у такій державі-члені, дія параграфа 2 цієї статті не може поширюватись на таке законодавство, за умови що ця держава-член забезпечить застосування до членів Комісії Європейського Співтовариства норм кримінального законодавства, що імплементує статті 2 і 3 та параграф 1 цієї статті.
4. Параграфи 1, 2 і 3 не обмежують кримінально-процесуальні норми та норми про підсудність, що є чинними у кожній державі-члені.
5. Стосовно позбавлення імунітету цей Протокол необхідно застосовувати цілком згідно з відповідними положеннями Договорів про Європейські співтовариства, Протоколу про привілеї та імунітети Європейських співтовариств, Статуту Суду і текстів, ухвалених для їх імплементації.
Покарання
1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб за вчинення зазначених у статтях 2 і 3 діянь, співучасть у відповідних діяннях та підбурювання до їх вчинення були встановлені дієві, пропорційні і стримувальні кримінальні санкції, у тому числі, принаймні у серйозних випадках, покарання у вигляді позбавлення волі, які можуть бути підставою для екстрадиції.
2. Параграф 1 не обмежує здійснення компетентними органами дисциплінарних повноважень щодо національних посадових осіб або посадових осіб Співтовариства. Під час визначення виду і міри покарання національні кримінальні суди можуть, відповідно до принципів їхнього національного законодавства, враховувати будь-яке дисциплінарне стягнення, вже застосоване до тієї самої особи за те саме діяння.
Юрисдикція
1. Кожна держава-член повинна вжити заходів, необхідних для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, які вона визначила відповідно до статей 2, 3 і 4, якщо:
(a) злочин вчинено повністю або частково на її території;
(b) злочинцем є її громадянин або її посадова особа;
(c) злочин вчинено проти однієї з осіб, зазначених у статті 1 , або члена однієї з інституцій, зазначених у статті 4 (2), і така особа є її громадянином;
(d) злочинцем є посадова особа Співтовариства, яка працює на установу Європейського співтовариства або створений згідно з Договорами про Європейські співтовариства орган, головний офіс якого розташований у відповідній державі-члені.
2. Надаючи передбачене статтею 9 (2) повідомлення, кожна держава-член може заявити, що вона не застосовуватиме або застосовуватиме лише в особливих випадках чи за особливих умов одне або більше правил про юрисдикцію, викладених у параграфі 1 (b), (c) та (d).
Зв’язок із Конвенцією
1. Статті 3, 5 (1), (2) і (4) та стаття 6 Конвенції застосовуються як такі, що містять посилання на зазначені у статтях 2, 3 і 4 цього Протоколу діяння.
2. До цього Протоколу також застосовуються такі положення Конвенції:
- стаття 7, за умови що, якщо інше не зазначено на момент надання повідомлення відповідно до статті 9 (2) цього Протоколу, до цього Протоколу застосовується також будь-яка заява у значенні статті 7 (2) Конвенції ,
- стаття 9,
- стаття 10.
Суд
1. Будь-який спір між державами-членами щодо тлумачення або застосування цього Протоколу розглядається Радою на початковій стадії відповідно до встановленої у розділі VI Договору про Європейський Союз процедури задля його вирішення.
Якщо протягом шести місяців рішення не знайдено, питання може бути направлене до Суду Європейських співтовариств будь-якою стороною спору.
2. Будь-який спір між однією або більше державами-членами та Комісією Європейських співтовариств щодо статті 1, за виключенням пункту 1 (c), або статей 2, 3 і 4, або третього абзацу статті 7 (2) цього Протоколу, який виявилось неможливим вирішити шляхом переговорів, може бути переданий до Суду Європейських співтовариств.
Набуття чинності
1. Держави-члени повинні ухвалити цей Протокол згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.
2. Держави-члени повинні повідомити Генеральному секретарю Ради Європейського Союзу про завершення процедур, що вимагаються їхніми відповідними конституційними нормами для ухвалення цього Протоколу.
3. Цей Протокол набуває чинності через 90 днів після надання передбаченого параграфом 2 повідомлення державою, що є членом Європейського Союзу на момент ухвалення Радою Акта про цей Протокол, яка останньою виконала такі формальні процедури. Однак якщо на таку дату Конвенція ще не набула чинності, цей Протокол набуває чинності у дату набуття чинності Конвенцією.
Приєднання нових держав-членів
1. Будь-яка держава, що стає членом Європейського Союзу, може приєднатися до цього Протоколу.
2. Текст цього Протоколу, складений Радою Європейського Союзу мовою держави, що приєднується, є автентичним.
3. Документи про приєднання передаються на зберігання депозитарію.
4. Цей Протокол набуває чинності для будь-якої держави, яка приєдналась до нього, через 90 днів після передачі документа про її приєднання на зберігання або з дати набуття чинності цим Протоколом, якщо він ще не набув чинності на момент закінчення цього 90-денного строку.
Застереження
1. Заборонені будь-які застереження, окрім тих, що передбачені статтею 6 (2).
2. Будь-яка держава-член, яка зробила застереження, може в будь-який час повністю або частково скасувати його шляхом надання повідомлення депозитарію. Скасування набуває чинності у дату отримання повідомлення депозитарієм.
Депозитарій
1. Функції депозитарію цього Протоколу здійснює Генеральний секретар Ради Європейського Союзу.
2. Депозитарій публікує в Офіційному віснику Європейських співтовариств інформацію про процес ухвалення та приєднання, заяви та застереження, а також будь-які інші повідомлення стосовно цього Протоколу.
На засвідчення чого Повноважні представники, що підписалися нижче, власноручно підписали цей Протокол.
Вчинено в єдиному оригінальному примірнику датською, голландською, англійською, фінською, французькою, німецькою, грецькою, ірландською, італійською, португальською, іспанською та шведською мовами, причому кожен текст є однаково автентичним, і такий оригінальний примірник зберігається в архівах Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу.
( Див. текст )
ДОДАТОК
Заяви держав-членів щодо ухвалення Акта про укладення Протоколу
1. Заява німецької делегації:
"Стосовно Протоколу до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств (посадових осіб) уряд Федеративної Республіки Німеччина заявляє про свій намір досягти, шляхом переговорів, такої самої згоди стосовно повноваження Суду Європейських співтовариств ухвалювати попередні рішення, досягнення якої прагнуть щодо Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств, а також у той самий термін."
2. Спільна заява бельгійської, люксембурзької та нідерландської делегацій:
"Уряди Королівства Бельгія, Королівства Нідерланди та Великого Герцогства Люксембург вважають, що для набуття чинності цим Протоколом необхідно до кінця листопада 1996 року знайти задовільне вирішення питання щодо компетенції Суду Європейських співтовариств стосовно тлумачення Протоколу, бажано в рамках поточних дискусій про надання Суду повноваження ухвалювати попередні рішення стосовно тлумачення Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств."
3. Заява австрійської делегації:
"Австрія очікує, що питання про повноваження Суду Європейських співтовариств ухвалювати попередні рішення буде позитивно вирішене у найближчому майбутньому, і вона продовжуватиме сприяти цьому."
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )