Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Члени повинні зробити доступними для власників прав-[10] цивільно-судові процедури стосовно контролю за виконанням будь-якого права інтелектуальної власності, що підлягають під цю Угоду. Відповідач повинен мати право на письмові повідомлення, яке повинно бути своєчасним, містити докладний виклад, у тому числі подробиці та підставу для претензій. Сторонам повинно бути дозволено бути представленими незалежними адвокатом, а процедури не повинні накладати надмірно обтяжливі вимоги для обов'язкової присутності особисто. Всі сторони таких процедур повинні належним чином отримати право для підтвердження своїх претензій і для представлення всіх відповідних доказів. Процедура повинна забезпечувати засоби визначення та захисту конфіденційної інформації, якщо це не буде суперечити конституційним вимогам.

1. Органи судової влади повинні мати право, якщо сторона представила прийнятний дійсний доказ, достатній для підтримки її претензій, і встановила доказ на підтвердження претензій, який знаходиться під контролем протилежної сторони, наказувати, щоб цей доказ був представлений протилежною стороною, що у відповідних випадках підлягає під умови, які гарантують захист конфіденційної інформації.

2. У випадках, коли сторона судочинства добровільно не без достатніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації, або іншим чином не забезпечує її у прийнятний період, або значно перешкоджає у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом щодо контролю впровадження, член може надавати органам судової влади право приймати попередні та заключні рішення, ствердні або заперечні, на основі представленої їм інформації, зокрема скаргу або заяву, представлену стороною, яка зазнала негативних результатів внаслідок відмови у доступі до інформації, що підлягає під забезпечення сторонам можливості бути заслуханими.

1. Органи судової влади повинні мати право наказати стороні припинити порушення та inter alia запобігти введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією імпортованих товарів, які викликають порушення права інтелектуальної власності, відразу після проходження такими товарами митниці. Члени не зобов'язані надавати такі повноваження стосовно об'єкта під захистом, придбаного або замовленого стороною до того, як вона дізналася або мала достатні підстави, щоб дізнатися, що мати відношення до такого об'єкту означатиме порушення прав інтелектуальної власності.

2. Незважаючи на інші положення цієї Частини і за умови виконання положень Частини 2, у якій спеціально розглядається використання прав без дозволу власника прав урядами або третіми сторонами, які мають дозвіл уряду, члени можуть обмежити заходи судового захисту, що існують проти такого використання, виплатою компенсації згідно з пунктом h) статті 31. В інших випадках повинні застосовуватися заходи судового захисту за цією Частиною або, якщо такі заходи судового захисту суперечать законодавству члена, повинні передбачатися пояснювальні рішення та відповідна компенсація.

1. Органи судової влади повинні мати право вимагати від порушника сплачувати власнику прав збитки в розмірі, достатньому для адекватної компенсації шкоди, якої зазнав власник прав через порушення його прав інтелектуальної власності порушником, який свідомо або маючи достатні підстави для свідомої дії брав участь у порушенні.

2. Органи судової влади повинні також мати право наказувати порушнику сплатити власнику прав витрати, зокрема відповідні виплати адвокату. У відповідних випадках, члени можуть дозволити судовим органам вимагати стягнення прибутку та (або) сплатити встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо або маючи достатні підстави, щоб знати, брав участь у порушенні.

З метою створити ефективний засіб проти порушення органи судової влади повинні мати право наказувати, щоб товари, стосовно яких мало місце порушення, без будь-якої компенсації, були виведені із комерційних каналів таким чином, щоб уникнути завданню будь-якої шкоди власнику прав, або, якщо не це суперечить існуючим конституційним вимогам, знищені. Органи судової влади повинні також мати право наказувати, щоб матеріали та прилади, які головним чином були використані для виробництва товарів, що порушують права інтелектуальної власності, без будь-якої компенсації були виведені з комерційних каналів таким чином, щоб зменшити ризик подальших порушень. При розгляді таких вимог слід враховувати необхідність співвідношення між серйозністю порушення та ремедіуму, а також призначеного покарання, а також інтереси третіх сторін. Стосовно підроблення товарів з товарним знаком недостатньо просте проте усунення товарного знаку, який був незаконно застосований, крім виключних випадків, щоб дозволити виведення товарів із комерційних каналів.

Члени можуть передбачити, що органи судової влади повинні мати право, якщо це не буде розходитись із серйозністю порушення, наказувати порушнику інформувати власника прав про третіх сторін, задіяних у виробництві та розповсюдженні товарів та послуг, що порушують його права, а також про їхні канали розповсюдження.

1. Органи судової влади повинні мати право наказувати стороні, за вимогою якої були вжиті заходи, і яка зловживає процедурами контролю, надати стороні адекватну компенсацію за шкоду, завдану їй внаслідок такого зловживання. Органи судової влади також повинні мати повноваження наказувати заявнику сплатити витрати відповідача, які можуть включати оплату відповідних послуг адвоката.

2. Що стосується застосування будь-якого закону, що має відношення до захисту прав інтелектуальної власності, то члени повинні звільняти лише громадські органи управління та офіційних осіб від зобов'язання щодо відповідних ремедіумів, якщо дії сумлінно виконуються або призначаються в процесі застосування цього закону.

Якщо в результаті адміністративних процедур за конкретними обставинами справи може бути виданий наказ щодо адміністративних процедур за конкретними обставинами справи, такі процедури повинні відповідати принципам еквівалентним по суті тим, що визначені в цьому Розділі.

1. Органи судової влади повинні мати право вимагати негайних та ефективних попередніх заходів з метою:

a) запобігати порушенням будь-якого права інтелектуальної власності, та особливо запобігати введенню до комерційних каналів під їх юрисдикцією товарів, зокрема імпортовані товари, відразу після проходження митниці;

b) зберігати відповідні докази інкримінованого порушення.

2. Органи судової влади повинні мати право приймати застережні заходи щодо inaudita altera parte (стосовно протилежної сторони) у випадках, коли це можливо, особливо коли будь-яке затримання може завдати непоправної шкоди власнику прав, або коли є очевидний ризик того, що доказ знищується.

3. Органи судової влади повинні мати право вимагати від заявника забезпечити всі прийнятні можливі докази з метою задовольнити їх з достатнім рівнем певності у тому, що заявник є власником права і що права заявника були порушені або близькі до порушення, і вимагати видати заявнику судове розпорядження забезпечити безпеку або еквівалентну гарантію, достатню для того, щоб захистити відповідача і запобігти зловживанню.

4. Коли застережні заходи прийняті inaudita altera parte, необхідно без затримки повідомити сторони, чиїх інтересів це торкається, найпізніше - після виконання заходів. Перегляд з правом бути заслуханим має відбуватися на прохання відповідача з метою вирішити, протягом прийнятного періоду після повідомлення про заходи, чи необхідно ці заходи поновити, скасувати або підтвердити.

5. Органи влади, які застосовуватимуть застережні заходи, можуть вимагатися від заявника надати інформацію, необхідну для ідентифікації товарів, про які йдеться.

6. Без порушення положень пункту 4 застережні заходи, здійснені на основі пунктів 1 та 2, повинні, на прохання відповідача, бути скасовані або іншим чином втратити силу, якщо судовий розгляд, що веде до прийняття рішення за конкретними обставинами справи, не почався протягом прийнятного періоду, який має бути визначений органом судової влади, який прийняв судове рішення про такі заходи, якщо це дозволяється законодавством члена, або за відсутністю такого визначення, не перевищує більш тривалий з двох періодів: 20 робочих днів або 31 календарний день.

7. Коли застережні заходи скасовуються, або коли вони втрачають силу через будь-яку дію або бездіяльність заявника, або коли згодом з'ясувалося, що не було ніякого порушення або загрози порушення прав інтелектуальної власності, органи судової влади повинні мати право прийняти щодо заявника судове рішення, на прохання відповідача, надати відповідну належну компенсацію за всю шкоду, завдану цими заходами.

8. В тій мірі, в якій будь-які застережні заходи можуть вимагатися в результаті адміністративних процедур, такі положення повинні відповідати принципам, еквівалентним по суті тим, які визначені в цьому Розділі.

Члени повинні, згідно з викладеними нижче положеннями, прийняти процедури-[12] для того, щоб надавати можливість власнику прав, який має дійсні підстави для підозри, що може відбуватися імпортування товарів з підробленим торговим знаком або піратські копії,-[13] подати до компетентних органів, адміністративних або судових, письмову заяву з проханням, щоб митні органи затримали ці товари і не випускали їх у вільний обіг. Члени можуть надати можливість подання такої заяви стосовно товарів, які стосуються іншого порушення прав інтелектуальної власності, за умови виконання вимог цього розділу. Члени можуть також забезпечити відповідні процедури стосовно припинення митними владами випуску товарів, що порушують (право), призначених для експорту з їх території.

Від будь-якого власника права, який ініціює процедури за статтею 51, слід вимагати забезпечення відповідного доказу того, щоб задовольнити компетентні органи в тому, що за законодавством країни імпорту, prima facie, існує порушення прав інтелектуальної власності власника права та і надати достатньо детальний опис товарів з тим, щоб митні органи могли їх легко розпізнати. Компетентні органи повинні інформувати заявника протягом прийнятого періоду часу про те, чи прийняли вони заяву, та якщо це визначено компетентними органами, період, протягом якого митні органи вживатимуть заходи.

1. Компетентні органи повинні мати право вимагати заявника забезпечити безпеку або надати еквівалентні гарантії, достатні для захисту відповідача та компетентних органів, а також запобігти зловживанню. Такий захист або еквівалентні гарантії не повинні безпідставно утримувати від звертання до цих процедур.

2. Якщо відповідно до заяви згідно з цим Розділом розмитнення товарів, що включають промислові зразки, патенти, інтегральні мікросхеми або інформацію, що не підлягає розкриттю, у вільний обіг, було припинено митними органами на основі рішень, інших, ніж рішення судових або інших незалежних органів, і період часу, передбачений статтею 55, закінчився без надання застережної допомоги належним чином уповноваженими владами, і при тому, що всі інші умови імпортування були виконані, власник, імпортер або одержувач вантажу, який складають такі товари, повинен отримати право на їх розмитнення при забезпеченні такої безпеки, якої необхідно для захисту власника прав від будь-якого порушення. Виплата за таку безпеку не повинна заважати іншим виплатам за пошкодження, дійсним для власника прав; зрозуміло, що в забезпечення знімається, якщо власник прав не зміг слідувати праву дії протягом прийнятого періоду часу.

Слід негайно повідомити імпортера та заявника про припинення розмитнення товарів згідно зі статтею 51.

Якщо протягом періоду, що не перевищує 10 робочих днів після того, як заявник отримав повідомлення про припинення, митні органи не були поінформовані про те, що судовий розгляд, який веде до рішення за конкретними обставинами справи, ініційоване стороною іншою, ніж відповідач, або, що належним чином уповноважені органи вжили застережних заходів, що продовжили припинення розмитнення товарів, товари повинні бути розмитнені, при тому, що всі інші умови імпорту або експорту були виконані: у відповідних випадках це часове обмеження може бути подовжене ще на 10 робочих днів. Якщо судовий розгляд, що веде до прийняття рішення за конкретними обставинами справи, ініційовано, - перегляд, зокрема право бути вислуханим має відбуватися на прохання відповідача з метою вирішити, протягом прийнятого періоду часу, чи слід ці заходи змінити, скасувати або підтвердити. Незважаючи на викладене вище, якщо припинення розмитнення товарів виконано або продовжено згідно із застережними судовими заходами, слід застосовувати положення пункту 6 статті 60.

Відповідні органи повинні мати право вимагати від заявника сплатити імпортеру, одержувачу вантажу або власнику товарів відповідне відшкодування за будь-які збитки, які вони понесли через незаконне затримання товарів або через затримання товарів, які були розмитнені за статтею 55.

Без обмеження конфіденційної інформації, члени повинні забезпечити компетентні органи правом надавати власнику прав достатні можливості для проведення силами митних органів інспектування будь-яких товарів з тим, щоб підкріпити доказами претензії власника права. Компетентні органи також повинні мати право надавати імпортеру еквівалентні можливості для інспектування будь-яких таких товарів. Якщо було прийнято позитивне рішення за конкретними обставинами справи, члени можуть надати компетентним органам право інформувати власника прав про імена та адреси відправника вантажу, імпортерів та одержувача вантажу та про кількість товарів, про які йдеться.

Якщо члени вимагають від компетентних органів діяти за своєю власною ініціативою і припиняти розмитнення товарів, щодо яких вони prima facie одержали доказ того, що порушуються права інтелектуальної власності:

a) компетентні органи можуть у будь-який час зажадати від власника права будь-яку інформацію, яка може допомогти їм у виконанні їхніх повноважень;

b) необхідно негайно повідомити імпортеру та власнику прав про припинення. Якщо імпортер подав до компетентних органів апеляцію проти припинення розмитнення, то припинення має підлягати під умови, mutatis mutandis, викладені у статті 55;

c) члени повинні звільнити органи державної влади та офіційних осіб від обов'язку вжити відповідні заходи, спрямовані на виправлення ситуації, що склалася, лише у тому разі, якщо дії були застосовані або планувалися чесно.

Без завади іншим правам діяти, відкритим для власника прав, та згідно праву відповідача домагатися перегляду органом судової влади, компетентні органи повинні мати право вимагати знищення товарів, що порушують право, або позбавлення від них згідно з принципами, викладеними у статті 46. Щодо товарів з підробленим торговим знаком, реекспорт товарів, що порушують право, в ту саму країну або піддавати їх різним митним процедурам, за винятком виключних обставин.

Члени можуть виключити із заяви за згаданими вище положеннями незначну кількість товарів некомерційного призначення, які містяться в персональному вантажі осіб або відправляються малими партіями.

Члени повинні забезпечити, щоб кримінальні процедури та покарання застосовувалися принаймні у випадках навмисного підроблення торгового знаку або піратського копіювання в комерційних масштабах. Ремедіуми (заходи, спрямовані на виправлення ситуації, що склалася) повинні включати ув'язнення та (або) грошові штрафи, достатні для того, щоб служити засобом стримування і відповідали рівню покарання, що застосовується у випадках злочинів відповідної тяжкості. У відповідних випадках ремедіуми повинні також включати накладання арешту, конфіскацію та знищення товарів, що порушують право, та будь-яких матеріалів або приладів, які у значній мірі були використані при вчиненні порушення. Члени можуть передбачити, щоб кримінальні процедури та покарання застосовувались і в інших випадках порушення прав інтелектуальної власності, особливо коли вони вчинені навмисно та в комерційних масштабах.

1. Члени можуть вимагати як умову отримання та збереження прав інтелектуальної власності, згідно з Розділами 2 - 6 Частини II виконання прийнятних процедур та формальностей. Такі процедури та формальності повинні відповідати положенням цієї Угоди.

2. Якщо отримання прав інтелектуальної власності підпадає під право, яке надається або реєструється, члени повинні забезпечити, що процедури надання або реєстрації, які повинні відповідати основним умовам отримання права, дозволяють надання або реєстрацію права протягом прийнятного періоду часу з тим, щоб уникнути негарантованого скорочення періоду захисту.

3. Стаття 4 Паризької Конвенції (1967) повинна застосовуватись mutatis mutandis для знаків послуг

4. Процедури, що стосуються отримання та збереження права інтелектуальної власності, і, якщо законодавство члена передбачає такі процедури, адміністративну відміну та inter partes (міжсторонні) процедури, такі як протидія, відміна та анулювання, повинні керуватись загальними принципами, викладеними у пунктах 2 та 3 статті 41.

5. Остаточні адміністративні рішення у будь-якій з процедур згідно з пунктом 4 повинні підлягати перегляду у судовому порядку або подібною до судової влади структурою. Однак не повинно існувати жодних зобов'язань щодо можливості для такого перегляду рішень у випадках невдалої протидії або адміністративної відміни, за умови, що підстави для таких процедур можуть підлягати під процедури анулювання.

1. Закони та регулювання, а також остаточні судові рішення та адміністративні норми загального застосування, які набирають чинності через відношення члена до змісту цієї Угоди (дійсність, обсяг, отримання, контроль за виконанням та запобігання зловживанню правами інтелектуальної власності) повинні бути обнародувані, або, якщо таке обнародування не можна здійснити національною мовою, - у інший спосіб, щоб надати можливість органам влади та власникам прав ознайомитися з ними. Угоди, що стосуються змісту цієї Угоди, які діють між урядом або державними установами члена та урядом або державними установами іншого члена, повинні бути обнародувані.

2. Члени повинні повідомити Раду ТАПІВ про закони та правила, про які йдеться у пункті 1, з метою допомогти Раді у перегляді дії цієї Угоди. Рада повинна намагатися звести до мінімуму тягар для членів у виконанні цього зобов'язання і може вирішити відкласти зобов'язання повідомляти про такі закони та правила безпосередньо до Ради, якщо консультації з ВОІВ про створення загального реєстру, який міститиме ці закони та правила, пройшли успішно. Рада також повинна розглядати у цьому зв'язку будь-які дії, що вимагаються стосовно повідомлень згідно із зобов'язаннями за цією Угодою, які випливають з положень статті 6ter Паризької Конвенції (1967).

3. Кожний член повинен бути готовим, у відповідь на письмовий запит іншого члена, надати інформацію, про яку йдеться у пункті 1. Член маючи підстави вважати, що конкретне судове рішення або адміністративні норми, або двостороння угода у сфері прав інтелектуальної власності торкається його прав за цією Угодою, може також подати письмовий запит про надання доступу або про те, щоб його повідомляли достатньо докладно про такі конкретні судові рішення або адміністративні норми, або двосторонні угоди

4. Ніщо в пунктах 1, 2 та 3 не вимагає від члена розкривати конфіденційну інформацію, яка б перешкоджала виконанню закону або у будь-який інший спосіб суперечила б суспільним інтересам або завдавала б шкоди законним комерційним інтересам окремих підприємств, державних або приватних.

1. Положення Статей XXII та XXIII ГАТТ 1994 так, як вони були розроблені та застосовані у Домовленості про вирішення спорів, повинні застосовуватися при проведенні консультацій та при вирішенні спорів за цією Угодою, якщо інше спеціально не передбачено у цій Угоді.

2. Підпункти 1b) та 1c) статті XXIII ГАТТ 1994 не повинні застосовуватись для вирішення спорів за цією Угодою протягом періоду 5 років від дати набрання чинності Угодою СОТ.

3. Протягом періоду часу, про який ідеться у пункті 2, Рада ТАПІВ повинна розгляну сферу та тип скарг, вид яких передбачений у підпунктах 1b) та 1c) статті XXIII ГАТТ 1994, поданих згідно з цією Угодою, і надіслати свої рекомендації для ухвалення Конференції Міністрів. Будь-яке рішення Конференції Міністрів щодо ухвалення таких рекомендацій або продовження періоду згідно з пунктом 2, повинно бути прийняте лише шляхом консенсусу, а ухвалені рекомендації повинні бути дійсними для всіх членів без процесу подальшого формального ухвалення.

1. За положеннями пунктів 2, 3 та 4 жодний з членів не зобов'язаний застосовувати положення цієї Угоди до набрання чинності Угодою СОТ.

2. Країна-член, що розвивається, отримує право на відстрочення ще на 4 роки дати застосування, як визначено у пункті 1, положень цієї угоди, крім Статей 3, 4 та 5.

3. Будь-який інший член, який перебуває у процесі переходу від планово-централізованої до ринкової вільно-підприємницької економіки, який проводить структурні реформи в системі інтелектуальної власності і який стикається з особливими проблемами у підготовці та впровадженні законодавства та регулювання щодо прав інтелектуальної власності, також може скористатися періодом відстрочення, передбаченим у пункті 2.

4. В той мірі в якій країна-член, що розвивається, зобов'язана за цією Угодою розширити захист запатентованих виробів на сфери технологій, які не мають такого захисту на його території на загальну дату застосування цієї Угоди для цього члена, як зазначено у пункті 2, він може відстрочити застосування положень стосовно запатентованих виробів Розділу 5 Частини II щодо таких сфер технологій на додатковий період у 5 років.

5. Член, що користується перехідним періодом за пунктами 1, 2, 3 або 4, повинен гарантувати, що будь-які зміни в його законодавстві, правилах та практиці, зроблені протягом цього періоду, не призведуть до зниження рівня виконання положень цієї Угоди.

1. Враховуючи особливі потреби та вимоги найменш розвинутих країн-членів, їхні економічні, фінансові та адміністративні обмеження, та необхідність гнучкого підходу при створенні життєздатної технологічної бази, від таких членів не вимагається застосовувати положення цієї Угоди, крім Статей 3, 4 та 5 протягом 10 років від дати застосування визначеної згідно з пунктом 1 статті 65. Рада ТАПІВ повинна, за належно обґрунтованим проханням вимогою найменш розвинутої країни-члена, продовжити цей період.

2. Розвинуті країни-члени повинні забезпечити стимули для підприємств та організацій на їх територіях з метою та сприяння та стимулювання передачі технологій найменше розвинутим країнам-членам з тим, щоб надати їм можливість створити міцну і життєздатну технологічну базу.

З метою спрощення впровадження цієї Угоди розвинуті країни-члени повинні забезпечувати, на прохання та за взаємно погодженими умовами, технічне та фінансове співробітництво на користь країн-членів, що розвиваються, та найменш розвинутих країн-членів. Таке співробітництво повинно включати допомогу в підготовці законів та правил про захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності, а також заходи, спрямовані на запобігання зловживанню ними, і повинні включати підтримку стосовно створення та зміцнення національних відомств та установ, що мають відношення до цієї сфери, у тому числі щодо навчання персоналу.

Рада ТАПІВ повинна стежити за виконанням цієї Угоди, та, зокрема, дотриманням членами своїх зобов'язань за нею, а також повинна надавати членам можливість проводити консультації з питань, що стосуються торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Вона повинна також виконувати інші зобов'язання, визначені для неї членами, і, зокрема, надавати їм будь-яку допомогу, з проханням про яку вони звертаються у контексті процедур вирішення спорів. Виконуючи свої функції, Рада ТАПІВ може консультуватися та отримувати інформацію з будь-яких джерел, які вона вважатиме за належні. Консультуючись в ВОІВ, Рада повинна шукати можливості створення протягом одного року від свого першого засідання відповідних способів співробітництва із цією Організацією.

Члени домовляються співробітничати один з одним з метою ліквідувати міжнародну торгівлю товарами, що порушує права інтелектуальної власності. З цією метою вони повинні створити контактні пункти і повідомити адміністрації про їх створення і бути готовими обмінюватися інформацією про торгівлю товарами, що порушують права. Вони повинні, зокрема, сприяти обміну інформацією та співробітництву між митними органами стосовно торгівлі товарами з підробленим торговим знаком та піратськими копіями продукції.

1. Ця Угода не означає виникнення зобов'язань щодо дій, які мали місце до дати застосування Угоди для члена, про який ідеться.

2. Якщо інше не передбачене цією Угодою, ця Угода означає виникнення зобов'язань стосовно всіх предметів Угоди, що існують на дату застосування цієї Угоди для члена, що розглядається, і які мають захист на території такого члена на зазначену дату або які відповідають або згодом відповідатимуть критеріям захисту за умовами цієї Угоди. Стосовно цього пункту та до пунктів 3 та 4 зобов'язання щодо авторського права щодо існуючих робіт повинні визначатися виключно за статтею 18 Бернської Конвенції (1971), а зобов'язання стосовно прав виробників фонограм та виконавців існуючих фонограм повинні визначатися виключно за статтею 18 Бернської Конвенції (1971) як зазначено у Пункті 6 статті 14 цієї Угоди.

3. Не повинно бути жодних зобов'язань щодо відновлення захисту об'єкта, який на дату застосування цієї Угоди для члена, що розглядається, належав до суспільної власності.

4. Стосовно будь-яких дій щодо особливого об'єкта, який включає об'єкт під захистом, і який став таким, що порушує згідно з умовами законодавства, що відповідає цій Угоді, і щодо якого розпочато або здійснено значне інвестування до дати прийняття членом Угоди СОТ, будь-який член може забезпечити обмеження ремедіумів, якими може скористатися власник прав, аж до продовження виконання таких дій після дати застосування цієї Угоди для члена. У таких випадках член повинен, зокрема, принаймні забезпечити виплату приймальної справедливої компенсації.

5. Член не зобов'язаний застосовувати положення статті II та пункту 4 статті 14 стосовно оригіналів або копій, придбаних до дати застосування цієї Угоди для цього члена.

6. Від членів не повинно вимагатися застосовувати статтю 31 або вимоги пункту 1 статті 27, що права на патент повинні використовуватися без дискримінації щодо сфери технологій, та без дозволу власника прав, якщо дозвіл на таке використання був наданий урядом до того, як ця Угода стала відома.

7. У випадках, коли захист права інтелектуальної власності є умовою реєстрації, застосування захисту, яке було в процесі оформлення на дату застосування цієї Угоди для члена, що розглядається, повинно дозволятися внести в нього зміни і доповнення так, щоб можна було подати позов щодо будь-якого вдосконаленого закону, передбаченого згідно з цією Угодою. Такі зміни і доповнення не повинні включати нові об'єкти захисту.

8. Якщо член не робить доступним станом на дату набрання чинності Угодою СОТ, захист патентів на фармацевтичну продукцію та продукцію сільськогосподарської хімії відповідно до своїх зобов'язань за статтею 27, такий член повинен:

a) незважаючи на положення Частини VI, забезпечити починаючи з дати набрання чинності Угодою СОТ засоби, завдяки яким можна подавати заявки на патенти для таких винаходів;

b) застосувати до цих заявок станом на дату застосування цієї Угоди критерії патентоспроможності, викладені в цій Угоді так, якби ці критерії застосовувалися на дату подання заявки на території цього члена, або якщо пріоритет можна встановити і звертаються з проханням його встановити, дата пріоритету заявки;

c) забезпечити захист патенту згідно з цією Угодою з моменту видачі патенту та на решту строку дійсності патенту, відлік якого починається від дати подання заявки згідно із статтею 33 цієї угоди, для тих заявок, що задовольняють критерії, згадані у підпункті "b".

9. Якщо продукт є предметом заявки на патент на території члена згідно з пунктом 8(a), повинні надаватись виключні маркетингові права, незважаючи на положення Частини VI, на період, який є коротшим із наступних двох: п'ять років після отримання маркетингового дозволу на території цього члена або доки патент на продукт не буде наданий або відхилений на території цього члена; за умови, що в результаті набрання чинності Угодою СОТ, заявка на патент була подана, а патент на цей продукт було надано іншим членом та цей інший член отримано маркетинговий дозвіл.

1. Рада ТАПІВ повинна переглядати впровадження цієї Угоди після закінчення перехідного періоду, про який ідеться у пункті 2 статті 65. Рада повинна, з огляду на досвід, набутий в ході впровадження, переглянути його через два роки після зазначеної дати, і в подальшому такі проміжки часу. Рада також може проводити перегляди у світлі будь-яких нових обставин, які можуть викликати зміни та доповнення до цієї Угоди.

2. Щодо змін та доповнень, які служать лише цілям відповідати більш високим досягнутим рівням захисту прав інтелектуальної власності, а також тим, що діють в інших багатосторонніх угодах і прийняті згідно з цими угодами іншими членами СОТ, можна звернутися до Конференції Міністрів з проханням вжити заходів відповідно до пункту 6 статті X Угоди СОТ на основі прийнятої за принципом консенсусу пропозиції від Ради ТАПІВ.

Застереження щодо жодного з положень цієї Угоди не діють без згоди інших членів.

Ніщо в цій Угоді не слід тлумачити так, щоб:

a) вимагати від члена надсилати будь-яку інформацію, розкриття якої він вважає таким, що суперечить його основним інтересам безпеки; або

b) утримати члена від вжиття будь-яких заходів, які він вважає необхідними для захисту його основних інтересів безпеки;

i) пов'язаних з речовинами, здатними на ядерний розпад, або з похідними від них речовинами;

ii) пов'язаними з шляхами пересування збройних сил, обмундирування та засобів ведення воєнних дій, а також до шляхів переміщення інших товарів та матеріалів, які виконуються прямо або опосередковано для цілей постачання збройних сил;

iii) вжитих під час війни або в умовах інших надзвичайних ситуацій в міжнародних відносинах; або

c) перешкоджати члену вжити будь-яких заходів щодо виконання його зобов'язань згідно із Статутом Організації Об'єднаних Націй з метою підтримання миру та безпеки.

-[2] В цій угоді " Паризька Конвенція" означає Паризьку Конвенцію про захист промислової власності: "Паризька Конвенція (1967)" означає Стокгольмський Акт цієї Конвенції від 14 липня 1967 р. " Бернська Конвенція" означає Бернську Конвенцію про захист творів літератури та мистецтва: "Бернська Конвенція (1971)" означає Паризький Акт цієї Конвенції від 24 липня 1971 р. " Римська Конвенція" означає Міжнародну Конвенцію про захист виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій, прийняту в Римі 26 жовтня 1961 р. "Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем" (Договір ІВІС) означає Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних схем, прийнятий у Вашингтоні 26 травня 1989 р. " Угода СОТ" означає Угоду про створення СОТ.

-[3] Для цілей Статей 3 та 4 "захист" включає питання, що впливають на наявність, отримання, сферу дії, збереження та контроль за виконанням прав інтелектуальної власності, а також ті питання, що впливають на використання прав інтелектуальної власності, що окремо розглядаються у цій Угоді.

-[4] Незважаючи на перше речення статті 42, члени можуть, з огляду на ці зобов'язання, замість того передбачити контроль за обов'язковим виконанням шляхом адміністративного впливу.

-[5] Для цілей цієї статті термін "винахідницький крок" та "придатні для промислового застосування" члени можуть вважати синонімами термінів "неочевидний" та "корисний," відповідно.

-[6] Це право, подібно до інших прав, передбачених цією Угодою щодо використання, продажу, імпорту або іншого способу розповсюдження товарів, підлягає положенням статті 6.

-[7] "Інше використання" означає використання інше, ніж дозволене за статтею 30.

-[8] Зрозуміло, що ті члени, які не мають системи надання свідоцтв про походження (original grant), можуть передбачити, що термін захисту має визначатися від дати направлення заявки до системи надання свідоцтв про походження (original grant).

-[9] Термін "власник права" у цьому розділі слід розуміти як термін, що має таке саме значення, що і термін "власник права" в Угоді ІРІС.

-[10] Для цілей цієї Частини термін "власник права" включає федерації та асоціації, юридичне становище яких дозволяє мати такі права.

-[11] Якщо член скасував майже всі види контролю за рухом товарів через свій кордон з іншим членом, з яким він становить частину митного союзу, не на такому кордоні не потрібно вимагати застосування положень цього Розділу.

-[12] Розуміється, що не повинно бути жодних зобов'язань застосовувати такі процедури до імпорту товарів, випущених на ринок в іншій країні власником права інтелектуальної власності або за його згодою, або до транзитних товарів.

-[13] Для цілей цієї Угоди:

a) термін "товари, що порушують авторське право" означає будь-які товари, у тому числі, упаковка, які без дозволу містять товарний знак, ідентичний законно зареєстрованому для таких товарів торговому знаку, або який не можна відрізнити в основних його аспектах від такого торгового знаку, і який, таким чином, порушує права власника торгового знака, про який ідеться, згідно із законодавством країни імпортування;

b) термін "піратські копії" означає будь-які товари, які є копіями, зробленими без згоди власника права або особи, належним чином уповноваженої власником права у країні виробництва, і які безпосередньо або опосередковано виготовлені з продукту, де виготовлення такої копії вважається порушенням авторського права або пов'язаних з ним прав згідно із законом країни імпортування.