Угода про субсидії та компенсаційні заходи

16.2 За виняткових обставин територію члена СОТ може бути стосовно цього виробництва розділено на два чи більше конкурентних ринки, а виробники на кожному з ринків можуть вважатися за окрему галузь виробництва, якщо a) виробники на такому ринку продають весь або майже весь вироблений товар на цьому ринку і b) попит на цьому ринку не задовольняється у скільки-небудь значній мірі виробниками такого товару, які розташовані на іншій частині території члена СОТ. За таких обставин може бути встановлено, що шкода існує навіть і тоді, коли основній частині загальної галузі вітчизняного виробництва не завдано шкоди, за умови, що субсидований імпорт сконцентровано на такому ізольованому ринку, а також що субсидований імпорт завдає шкоди виробникам, що виробляють весь або майже весь товар на цьому ринку.

16.3 Коли галузь вітчизняного виробництва тлумачиться як сукупність виробників у певному районі, тобто ринку, як це визначено у пункті 2, компенсаційні мита повинні стягуватися лише з тих з цих товарів, які поставлено у цей район для кінцевого споживання. Коли законодавство імпортуючого члена СОТ не дозволяє стягнення компенсаційних мит на такій основі, імпортуючий член СОТ може стягувати компенсаційні мита без обмеження, якщо тільки a) експортерам було надано можливість припинити експорт до такого району за зниженими в результаті надання субсидії цінами або надати інших гарантій відповідно до статті 18, проте відповідні гарантії своєчасно ними надано не було, і b) такі мита не можуть стягуватися з товарів конкретних виробників, які здійснюють поставки до цього району.

16.4 У випадку, коли дві чи більше країн досягли відповідно до положень пункту 8(a) статті XXIV ГАТТ 1994 такого рівня інтеграції, що мають характерні ознаки єдиного, об'єднаного ринку, галузь виробництва у всьому районі інтеграції вважатиметься за галузь вітчизняного виробництва, як її визначено у пунктах 1 і 2.

16.5 До цієї статті застосовуються положення пункту 6 статті 15.

17.1 Тимчасові заходи можуть вживатися тільки тоді, коли:

a) відповідно до положень статті 11 порушено розслідування, з цього приводу було зроблено повідомлення, і заінтересованим членам СОТ і заінтересованим сторонам було надано відповідну можливість надати інформацію і висловити свої міркування;

b) зроблено попереднє визначення стверджувального характеру щодо того, що факт надання субсидії існує, і що в результаті субсидування імпорту було завдано шкоди галузі вітчизняного виробництва; і

c) відповідні органи вважають такі заходи за необхідні з тим, аби запобігти завданню шкоди за час ведення розслідування.

17.2 Тимчасові заходи можуть набирати форми тимчасових компенсаційних мит, сплата яких гарантується грошовими депозитами або зобов'язаннями, сума яких дорівнює тимчасово розрахованій сумі субсидування.

17.3 Тимчасові заходи не повинні застосовуватися раніше, ніж через 60 днів після дати порушення розслідування.

17.4 Застосування тимчасових заходів обмежується якомога меншим періодом, який не повинен перевищувати чотири місяці.

17.5 При застосуванні тимчасових заходів дотримуються відповідні положення статті 19.

18.1 Процедуру розслідування може-[49] бути тимчасово або остаточно припинено без застосування тимчасових заходів або накладення компенсаційних мит після отримання задовільних добровільних зобов'язань, відповідно до яких:

a) уряд експортуючого члена СОТ погодиться відмінити або обмежити субсидію або вжити інших заходів щодо її впливу; або

b) експортер погодиться переглянути свої ціни таким чином, щоб органи розслідування визнали, що шкідливий вплив субсидії усунуто. Підвищення цін за такими зобов'язаннями не повинні бути вищими, ніж це необхідно для компенсації суми субсидії. Бажано, щоб підвищення цін були меншими за суму субсидії, якщо таке підвищення є достатнім для усунення шкоди, що завдається галузі вітчизняного виробництва.

18.2 Зобов'язання не вимагатимуться і не прийматимуться, якщо органи влади імпортуючого члена СОТ не зроблять попереднього визначення стверджувального характеру щодо факту надання субсидій і завдання шкоди у результаті їх надання, а також, у разі зобов'язань з боку експортерів, не отримають згоди від експортуючого члена.

18.3 Запропоновані експортуючим членом СОТ зобов'язання не обов'язково повинні прийматися імпортуючим, якщо органи влади останнього вважають, що їх прийняття є неможливим з практичної точки зору, наприклад, якщо кількість реальних або потенційних експортерів занадто велика, або з інших причин, зокрема загальнополітичні міркування. У разі виникнення такої ситуації, якщо це можливо, органи влади повинні навести експортерові причини, які привели їх до висновку, що прийняття зобов'язань не є можливим, а також у міру можливості надати експортерові можливість висловити свої зауваження з цього приводу.

18.4 Якщо зобов'язання приймається, розслідування факту наявності субсидій та завдання шкоди, тим не менше, не завершуватиметься, якщо цього бажає експортуючий член СОТ і так вирішує імпортуючий член. У такому разі, якщо буде винесено визначення заперечувального характеру щодо факту наявності субсидій або завдання шкоди, зобов'язання автоматично втрачає силу, за винятком випадків, коли таке визначення виноситься в основному завдяки наявності зобов'язання. У таких випадках відповідні органи влади можуть вимагати, щоб зобов'язання зберігалося протягом розумного терміну часу, який відповідає положенням цієї Угоди. У випадку, коли робиться визначення стверджувального характеру щодо факту наявності субсидій або завдання шкоди, зобов'язання продовжує залишатися в силі у відповідності з його умовами і положеннями цієї Угоди.

18.5 Органи влади імпортуючого члена СОТ можуть запропонувати прийняття експортером цінових зобов'язань, але жодний експортер не примушується приймати такі зобов'язання. Той факт, що уряди або експортери не пропонують взяти на себе такі зобов'язання або не погоджуються на пропозицію прийняти їх на себе, ні у якому разі не повинен впливати на розгляд справи. Проте органи влади можуть визначити, що загроза завдання шкоди є більш вірогідною, якщо продовжуватиметься субсидування імпорту.

18.6 Органи влади імпортуючого члена СОТ можуть вимагати від будь-якого уряду або експортера, від яких було прийнято зобов'язання, періодичного надання інформації, що стосується виконання такого зобов'язання, а також надання дозволу на перевірку відповідних даних. У разі порушення зобов'язання органи влади імпортуючого члена СОТ можуть, за цією Угодою та відповідно до її положень, вдатися до оперативних дій, які можуть включати негайне застосування тимчасових заходів на основі всієї наявної інформації. У таких випадках з товарів, які ввезено для споживання не більше, ніж за 90 днів до застосування таких тимчасових заходів, можуть стягуватися остаточні мита відповідно до цієї Угоди, за винятком імпортних товарів, які було ввезено до порушення зобов'язання.

19.1 Якщо після здійснення розумних зусиль щодо завершення консультацій член СОТ робить остаточне визначення про наявність субсидії та її обсяг, а також про те, що внаслідок впливу субсидії імпорт завдає шкоди, він може накласти компенсаційне мито відповідно до положень цієї статті, якщо тільки субсидію або субсидії не буде відкликано.

19.2 Рішення щодо накладення компенсаційного мита у випадках, коли виконуються усі вимоги до його накладення, а також рішення щодо того, чи повинен розмір такого компенсаційного мита дорівнювати всій сумі субсидії або бути менший за неї, повинні прийматися органами влади імпортуючого члена. Бажано, щоб накладення мита мало рекомендаційний характер на території всіх членів, щоб мито було меншим, ніж загальна сума субсидії, якщо таке менше мито є достатнім для усунення шкоди, що завдається галузі вітчизняного виробництва, а також, щоб встановлювалися процедури, які б дозволяли відповідним органам належним чином враховувати подання від вітчизняних заінтересованих сторін-[50], для інтересів яких могли виникнути несприятливі наслідки в результаті накладення компенсаційного мита.

19.3 Коли на певний товар накладається компенсаційне мито, воно повинно стягуватися, у відповідному розмірі у кожному випадку, на недискримінаційній основі з імпорту такого товару з усіх джерел, про які визначено, що вони субсидуються і завдають шкоди, за винятком імпорту з тих джерел, що відмовилися від такого субсидування, або з джерел, від яких було прийнято зобов'язання відповідно до положень цієї Угоди. Будь-який експортер, товар якого піддається обкладенню остаточним компенсаційним митом, але стосовно якого не проводилося розслідування з причин інших, ніж відмова у співробітництві, має право на негайний розгляд справи з тим, щоб органи розслідування оперативно встановили індивідуальне компенсаційне мито для цього експортера.

19.4 Компенсаційні мита не стягуються-[51] з будь-яких імпортованих товарів у розмірі більшому, ніж сума субсидії, наявність якої встановлено, розрахованому як обсяг субсидування на одиницю субсидованого і експортованого товару.

20.1 Тимчасові заходи і компенсаційні мита застосовуються лише до товарів, які ввозяться для споживання після того, як було прийнято рішення відповідно до пункту 1 статті 17, і відповідно набрав чинності пункт 1 статті 19, за винятком випадків, передбачений у цій статті.

20.2 У випадку, коли виноситься остаточне визначення шкоди (але не загрози завдання суттєвої шкоди галузі вітчизняного виробництва або суттєвої затримки у її становленні), або у разі, коли виноситься остаточне визначення загрози завдання суттєвої шкоди тоді, коли б вплив субсидування імпорту за умови відсутності тимчасових заходів призвів б до визначення шкоди, стягнення компенсаційних мит може мати зворотну силу для періоду часу, протягом якого застосовувалися тимчасові заходи.

20.3 Якщо остаточне компенсаційне мито більше за суму, яку надано для гарантії у формі грошового депозиту або зобов'язання, різниця не стягується. Якщо остаточне компенсаційне мито менше за суму, яку надано для гарантії у формі грошового депозиту або зобов'язання, різниця відшкодовується або зобов'язання анулюється якомога швидше.

20.4 За винятком випадків, передбачених у пункті 2, у випадках, коли виноситься визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки у становленні галузі (але шкоди ще не завдано), остаточне компенсаційне мито може бути накладено лише із дня визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки, а будь-який грошовий депозит, внесений протягом періоду застосування тимчасових заходів, повинен відшкодовуватися і зобов'язання анулюватися якомога швидше.

20.5 У випадках, коли остаточне визначення є заперечувальним, будь-який грошовий депозит, внесений протягом періоду застосування тимчасових заходів, повинен відшкодовуватися і зобов'язання анулюватися якомога швидше.

20.6 За критичних обставин, коли стосовно певного субсидованого товару органи влади визначать, що протягом відносно короткого періоду часу було завдано шкоди, яку важко відшкодувати, в результаті масового імпорту товару, на який субсидії виплачувалися або надавалися не відповідно до положень ГАТТ 1994 та цієї Угоди, і коли з метою перешкодити повторному виникненню такої шкоди вважається за необхідне застосувати до такого імпорту компенсаційних мит, що мають зворотну силу, остаточні компенсаційні мита можуть накладатися на імпортні товари, які було ввезено для споживання не більше, ніж за 90 днів до застосування тимчасових заходів.

21.1 Компенсаційне мито залишатиметься чинним лише стільки, скільки цього необхідно для того, щоб протидіяти субсидуванню, яке завдає шкоди.

21.2 Органи влади повинні переглядати необхідність продовжувати накладення мита, коли це виправдано, за власною ініціативою або, за умови, що з моменту накладення остаточного компенсаційного мита пройшов розумний період часу, на запит будь-якої заінтересованої сторони, яка надасть позитивну інформацію, що обгрунтовує необхідність перегляду. Заінтересовані сторони мають право вимагати від органів влади вивчення того, чи є продовження накладання мита необхідним для нейтралізації наслідків субсидування, чи було б виникнення або повторення шкоди вірогідним у разі відміни або зміни мита, або й того, й того. Якщо в результаті проведення перегляду відповідно до цього пункту органи влади визначать, що компенсаційне більше не є виправданим, його застосування повинно бути негайно припинено.

21.3 Незалежно від положень пунктів 1 і 2, будь-яке остаточне компенсаційне мито повинно відмінятися не пізніше, ніж у день, що настає через п'ять років після його накладення (або після його останнього перегляду відповідно до пункту 2, якщо цей перегляд охоплював як факт субсидування, так і завдання шкоди, або відповідно до цього пункту), якщо тільки органи влади не визначать у результаті перегляду, який відбудеться раніше такого дня з їх власної ініціативи, або перегляду на обгрунтовану вимогу, яку подано від виробників галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені за розумний період часу до такого дня, що відміна мита призвела б до продовження або повторного виникнення субсидування або шкоди.-[52] Мито може залишатися чинним до отримання результатів такого перегляду.

21.4 Положення статті 12 стосовно доказів та процедури розслідування повинні застосовуватися до будь-якого перегляду, що проводиться відповідно до цієї статті. Будь-який такий перегляд повинен проводитися оперативно і за звичайних умов повинен завершуватися протягом 12 місяців з моменту порушення перегляду.

21.5 Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до зобов'язань, що приймаються за статтею 18.

22.1 У випадку, коли органи влади мають достатні докази для обгрунтування порушення розслідування відповідно до статті 11, член або члени СОТ, товари яких піддаються такому розслідуванню, та інші заінтересовані сторони, відомі як такі органам розслідування, повинні бути поінформовані про це, для чого здійснюється публічне повідомлення.

22.2 Публічне повідомлення про порушення розслідування повинно містити або іншими чином надавати через окремий звіт-[53] достатню інформацію про таке:

i) назву країни-експортера або країн-експортерів та назву товару, стосовно якого порушено розслідування;

ii) дату порушення розслідування;

iii) опис практики надання субсидії або субсидій, що підлягає розслідуванню;

iv) резюме факторів, на яких грунтується звинувачення у завданні шкоди;

v) адресу, на яку повинні надсилатися подання заінтересованих членів СОТ та заінтересованих сторін; а також

vi) термін, який надається заінтересованим членам СОТ та заінтересованим сторонам для доведення до відомості органів розслідування їхніх міркувань.

22.3 Публічне повідомлення повинно надаватися щодо будь-якого попереднього чи остаточного визначення, чи то стверджувального, чи заперечувального характеру, будь-якого рішення про прийняття зобов'язання від експортера відповідно до статті 18, про припинення такого зобов'язання, а також про припинення остаточного компенсаційного мита. Кожне таке повідомлення повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, досить докладне викладення виявлених фактів та висновків, яких дійшли органи розслідування з усіх фактичних та правових аспектів, які вони вважають суттєвими. Всі такі повідомлення та звіти повинні направлятися членові або членам СОТ, товари яких підпадають під таке визначення або зобов'язання, та іншим заінтересованим сторонам, відомим як такі.

22.4 Публічне повідомлення про накладення тимчасових заходів повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, досить докладне пояснення причини попереднього визначення факту наявності субсидії і шкоди, і повинно грунтуватися на фактичних і правових аспектах, які були основою для прийняття чи відхилення аргументів. Таке повідомлення або звіт повинно, зокрема, містити (при цьому належна увага повинна приділятися вимогам щодо захисту конфіденційної інформації):

i) назви постачальників або, коли це не є можливим з практичної точки зору, країн-постачальників, що розглядаються у справі;

ii) опис товару, який є достатнім для митних цілей;

iii) визначену суму субсидії та підставу, на якій було визначено факт наявності субсидії;

iv) міркування щодо визначення шкоди відповідно до статті 15 ;

v) основні причини, що викликали винесення визначення.

22.5 Публічне повідомлення про завершення або тимчасове припинення розслідування (у разі винесення визначення стверджувального характеру, яке передбачає накладання остаточного мита або прийняття зобов'язань від експортера) повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, всю відповідну інформацію з фактичних та правових аспектів, а також причини, що викликали накладення остаточних заходів або прийняття зобов'язання від експортера. При цьому належна увага повинна приділятися вимогам щодо захисту конфіденційної інформації. Зокрема, таке повідомлення або звіт повинні містити інформацію, зазначену у пункті 4, а також причини прийняття або відхилення аргументів або претензій, викладених заінтересованими членами СОТ та експортерами й імпортерами.

22.6 Публічне повідомлення про тимчасове або повне припинення розслідування, яке є наслідком прийняття зобов'язань від експортера відповідно до статті 18, повинно містити, або іншим чином надавати через окремий звіт, неконфіденційну частину такого зобов'язання.

22.7 Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до порушення та припинення переглядів відповідно до статті 21, а також до рішень про застосування мит, що мають зворотну силу, відповідно до статті 20.

Кожний член СОТ, внутрішнє законодавство якого містить положення щодо заходів із застосування компенсаційних мит, повинен передбачити судові, арбітражні або адміністративні органи або процедури для, inter alia, оперативного перегляду адміністративних дій, що стосуються остаточних визначень і переглядів визначень у розумінні статті 21. Такі органи або процедури повинні бути незалежними від органів, відповідальних за винесення такого визначення або такий перегляд, і повинні надавати всім заінтересованим сторонам, що брали участь у адміністративних процедурах і прямо чи окремо підпадають під вплив адміністративних дій, можливість їх перегляду.

24.1 Цією Угодою засновується Комітет з субсидій і компенсаційних заходів, який складається з представників від кожного з членів СОТ. Комітет обирає власного Голову і збирається на засідання не менше, ніж двічі на рік, а також у інших випадках, передбачених відповідними положеннями цієї Угоди, на запит будь-якого члена СОТ. Комітет виконує обов'язки, які доручаються йому за цією Угодою або членами СОТ; він надає членам можливість проводити консультації з будь-яких питань, що стосуються дії цієї Угоди або досягнення її цілей. Функції секретаріату Комітету виконує Секретаріат СОТ.

24.2 Комітет може засновувати будь-які допоміжні органи за необхідністю.

24.3 Комітет засновує Постійну групу експертів, яка складається з п'яти незалежних осіб, які є висококваліфікованими спеціалістами у галузі субсидій і торгівельних відносин. Експерти обираються Комітетом, і щороку одного з них замінюється. До ПГЕ із запитом про допомогу може звертатися спеціальна група експертів, як це передбачено у пункті 5 статті 4. Комітет також може звертатися до ПГЕ за консультаційними висновками щодо наявності та характеру будь-якої субсидії.

24.4 ПГЕ може отримувати консультації від будь-якого члена СОТ і надавати консультаційних висновків щодо характеру будь-якої субсидії, яку пропонує ввести член СОТ або яку він зберігає зараз. Такі консультаційні висновки є конфіденційними і не можуть використовуватися у процедурах, зазначених у статті 7.

24.5 При виконанні своїх функцій Комітет та будь-які його допоміжні органи можуть проводити консультації з будь-якими джерелами, які вважатимуть за необхідні, та запитувати інформацію з таких джерел. Проте перед тим, як Комітет або допоміжний орган запитують таку інформацію з джерела, яке знаходиться в межах юрисдикції члена СОТ, він повинен поінформувати такого члена.

25.1 Члени СОТ згодні з тим, що, без обмеження положень пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994, їхні повідомлення про субсидії повинні надаватися не пізніше, ніж 30 червня кожного року, і бути у відповідності з положеннями пунктів 2 - 6.

25.2 Члени СОТ повинні повідомляти про будь-яку субсидію, як її визначено у пункті 1 статті 1, яка є адресною у розумінні статті 2, що вони надають або зберігають на своїх територіях.

25.3 Зміст повідомлення повинен бути достатньо конкретним для того, щоб інші члени СОТ мали змогу оцінити вплив на торгівлю програм надання субсидій, про які повідомляється, а також зрозуміти принципи їх функціонування. У цьому зв'язку, без обмеження змісту і форми анкети з субсидій-[54], члени СОТ повинні забезпечити, щоб їхні повідомлення містили таку інформацію:

i) форма субсидії (наприклад, дотація, позика, податкова поступка тощо);

ii) обсяг субсидії на одиницю товару або, у випадках, коли це неможливо, загальний обсяг або щорічний обсяг, виділений на таку субсидію (за можливістю, із зазначенням середнього показника обсягу субсидії на одиницю товару у минулому році);

iii) стратегічні цілі та (або) мету надання субсидії;

iv) термін дії субсидії та (або) будь-які інші терміни часу, пов'язані з цим;

v) статистичні дані, що дозволяють оцінити вплив на торгівлю в результаті надання субсидій.

25.4 У випадках, коли у повідомленні не надається інформація по окремим пунктам пункту 3, пояснення повинно надаватися у самому повідомленні.

25.5 Якщо субсидії надаються на конкретні товари або конкретним секторам господарства, повідомлення повинно бути упорядкованим за товарами або секторами.

25.6 Члени СОТ, які вважають, що на їхній території не має заходів, які вимагають повідомлення відповідно до пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994 та цієї Угоди, повинні поінформувати про це Секретаріат у письмовій формі.

25.7 Члени СОТ визнають, що повідомлення про будь-який захід не визначає ані його правового статусу за ГАТТ 1994 і цією Угодою, ані впливу за цією Угодою, ані характер самого заходу.

25.8 Будь-який член СОТ може у будь-який момент надати письмовий запит про інформацію щодо характеру та обсягів будь-якої субсидії, яку надає або зберігає інший член СОТ (зокрема будь-яку субсидію, зазначену у Частині IV), або про пояснення причин, з яких певний захід розглядався як такий, що не підлягає вимогам про повідомлення.

25.9 Члени СОТ, що отримують такий запит, повинні надавати таку інформацію якомога швидше і у зрозумілій формі, а також повинні бути готові надати на запит додаткову інформацію членові СОТ, що її вимагає. Зокрема, вони повинні надати достатньо докладний опис заходів з тим, щоб інші члени мали змогу оцінити їхню відповідність умовам цієї Угоди. Будь-який член СОТ, який вважає, що таку інформацію не було надано, може привернути до справи увагу Комітету.

25.10 Будь-який член, що вважає, що про який-небудь захід іншого члена, що має наслідки субсидії, не було повідомлено відповідно до положень пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994 та цієї статті, може привернути до справи увагу такого іншого члена. Якщо про такий захід, що нібито є субсидією, не буде оперативно повідомлено після цього, такий член може сам довести такий захід до відома Комітету.

25.11 Члени СОТ повинні невідкладно звітувати до Комітету про всі попередні або остаточні дії, які вони застосовують у зв'язку з компенсаційними митами. Такі звіти повинні бути наявними в Секретаріаті і надаватися для перевірки іншим членам. Члени повинні також щопівроку подавати звіти про будь-які заходи щодо компенсаційних мит, які вони застосовували протягом попередніх шести місяців. Такі звіти подаються в погодженій стандартній формі.

25.12 Кожний член СОТ повинен повідомляти Комітет про a) те, які з його органів влади є повноважними для порушення і проведення розслідувань, зазначених у статті 11, і b) свої внутрішні процедури, які регулюють порушення та проведення таких розслідувань.

26.1 Комітет вивчає нові і повні повідомлення, що подаються відповідно до пункту 1 статті XVI ГАТТ 1994 і пункту 1 статті 25 цієї Угоди, на спеціальних засіданнях, які проводяться кожні три роки. Повідомлення, що подаються у проміжку між такими засіданнями (оновлювані дані), вивчаються на кожному черговому засіданні Комітету.

26.2 Комітет вивчає звіти, що подаються відповідно до пункту 11 статті 25, на кожному черговому засіданні Комітету.

27.1 Члени СОТ визнають, що субсидії можуть відігравати важливу роль у програмах економічного розвитку країн-членів, що розвиваються.

27.2 Заборона пункту 1 "a" статті 3 не поширюється на:

a) країни-члени, що розвиваються, зазначені у додатку VII;

b) інші країни-члени, що розвиваються, протягом восьми років з моменту набрання чинності Угодою СОТ при виконанні умов пункту 4.

27.3 Заборона пункту 1b) статті 3 не поширюється на країни-члени, що розвиваються, протягом п'яти років, а на найменш розвинені країни-члени - протягом восьми років після набрання чинності Угодою СОТ.

27.4 Будь-яка країна-член, що розвивається, зазначена у пункті 2b), повинна відмінити свої експортні субсидії протягом восьми років, бажано у поступовий спосіб. Проте країна-член, що розвивається, не повинна збільшувати рівень експортних субсидій-[55] і повинна відмінити їх протягом терміну, меншого, ніж термін, передбачений цим пунктом, коли використання таких експортних субсидій не відповідає потребам її розвитку. Якщо країна-член, що розвивається, вважає за необхідне застосовувати такі субсидії протягом терміну, більшого, ніж вісім років, вона повинна не менше, ніж за рік до закінчення такого терміну вступити у консультації з Комітетом, який визначить, чи є продовження цього терміну виправданим, вивчивши всі відповідні економічні, фінансові потреби та потреби у розвитку такої країни-члена, що розвивається. Якщо Комітет визначить, що продовження терміну є виправданим, заінтересована країна-член, що розвивається, повинна проводити щорічні консультації з Комітетом з тим, щоб визначати необхідність у подальшому збереженні субсидій. Якщо такого визначення Комітетом зроблено не буде, країна-член, що розвивається, повинна відмінити експортні субсидії, що залишилися, протягом двох років після закінчення останнього дозволеного періоду.

27.5 Країна-член, що розвивається, яка досягла експортної конкурентоспроможності по певному товару, повинна відмінити свої експортні субсидії на такий товар (товари) протягом терміну у два роки. Проте для країни-члена, що розвивається, яку зазначено у Додатку VII і яка досягла експортної конкурентоспроможності по одному або більшій кількості товарів, експортні субсидії будуть відмінятися поступово протягом терміну у вісім років.

27.6 Експортна конкурентоспроможність по певному товару існує тоді, коли експорт цього товару з країни-члена, що розвивається, досяг частки принаймні в 3,25 відсотків у світовій торгівлі цим товаром за два календарні роки поспіль. Наявність експортної конкурентоспроможності встановлюється або "a" на підставі повідомлення країни-члена, що розвивається, яка досягла експортної конкурентоспроможності, або "b" на підставі розрахунків, здійснених Секретаріатом на запит будь-якого члена СОТ. Для цілей цього пункту, товар визначається як назва розділу Номенклатури Гармонізованої системи. Комітет повинен переглянути дію цього положення через п'ять років після набрання чинності Угодою СОТ.

27.7 Положення статті 4 не поширюється на країну-член, що розвивається, у разі експортних субсидій, що знаходяться відповідно до положень пунктів 2 - 5. Положеннями, що застосовуються у такому разі, повинні бути положення статті 7.

27.8 У розумінні пункту 1 статті 6 не вважатиметься, що субсидія, яку надає країна-член, що розвивається, завдає серйозної шкоди, як її визначено у цій Угоді. Така серйозна шкода, де це можливо згідно з умовами пункту 9, повинна бути доведена позитивними доказами, відповідно до положень пунктів 3 - 8 статті 6.

27.9 Стосовно субсидій, що дають підставу для ужиття заходів, які надаються або зберігаються країною-членом, що розвивається, за виключенням тих, що зазначені у пункті 1 статті 6, заходи не може бути дозволено або вжито відповідно до статті 7, якщо тільки не буде виявлено факту анулювання або заподіювання шкоди тарифним поступкам або іншим зобов'язанням за ГАТТ 1994, який є результатом такої субсидії і має наслідком витіснення або перешкодження імпорту подібних товарів іншого члена СОТ на ринок субсидуючої країни-члена, що розвивається, або якщо не завдається шкоди галузі вітчизняного виробництва на ринку імпортуючого члена СОТ.

27.10 Будь-яке розслідування з компенсаційних мит щодо товару, який походить з країни-члена, що розвивається, повинно бути припинено відразу після того, як відповідні органи визначать, що:

a) загальний рівень субсидій, що надаються по такому товару, не перевищує 2 відсотка від його вартості у розрахунку на одиницю товару;

b) обсяг субсидованого імпорту становить менше, ніж 4 відсотка від загального обсягу імпорту подібного товару до країни імпортуючого члена СОТ, якщо тільки сукупний імпорт з країн-членів, що розвиваються, частка кожного з яких у загальному імпорті становить менше, ніж 4 відсотка, разом не перевищує 9 відсотків від загального імпорту подібного товару до країни імпортуючого члена СОТ.

27.11 Для тих країн-членів, що розвиваються, зазначених у пункті 2b), які відмінили експортні субсидії до закінчення терміну у вісім років з моменту набрання чинності Угодою СОТ, а також для країн-членів, що розвиваються, які зазначено у Додатку VII, обсяг субсидій, зазначений у пункті 10(a) становить 3 відсотка, а не 2 відсотка. Це положення застосовується, починаючи з дня повідомлення Комітету про скасування експортних субсидій, і діє стільки, скільки та країна-член, що розвивається, яка надсилає повідомлення, не надає експортних субсидій. Це положення втрачає силу через вісім років після набрання чинності Угодою СОТ.

27.12 При будь-якому визначенні de minimis згідно з пунктом 3 статті 15 застосовуються положення пунктів 10 і 11 цієї статті.

27.13 Положення Частини III не застосовуються до прямого списання боргів, субсидій на покриття соціальних витрат, у якій би формі вони не здійснювалися, зокрема відмову уряду від доходів та інший переказ зобов'язань, коли такі субсидії надаються в рамках програми приватизації в країні-члені, що розвивається, і прямо прив'язані до неї, за умови, що і сама програма, і відповідні субсидії здійснюються протягом обмеженого періоду часу, про них повідомлено Комітет, і що результатом програми є приватизація відповідного підприємства.

27.14 На запит заінтересованого члена СОТ Комітет здійснює перегляд конкретної практики надання експортних субсидій країнами-членами, що розвиваються, з метою виявлення того, чи відповідає така практика потребам розвитку такої країни.

27.15 На запит заінтересованої країни-члена, що розвивається, Комітет здійснює перегляд конкретного компенсаційного заходу з метою виявлення того, чи відповідає він положенням пунктів 10 і 11 у тому вигляді, у якому вони застосовуються до такої країни-члена, що розвивається.

28.1 Програми надання субсидій, які було започатковано на території будь-якого члена до того, як ним було підписано Угоду СОТ, і які не відповідають положенням цієї Угоди, повинні бути:

a) доведені до відома Комітету не пізніше, ніж через 90 днів після набрання чинності Угодою СОТ для такого члена; і

b) приведені у відповідність до положень цієї Угоди протягом трьох років після набрання чинності Угодою СОТ для такого члена, а до цього вони не підпадають під дію Частини II;

28.2 Жодний з членів не має права продовжувати термін дії будь-якої такої програми, і жодну з таких програм не може бути поновлено після її закінчення.

29.1 Члени, що знаходяться у процесі переходу від планової централізованої економіки до ринкової економіки вільного підприємництва, можуть застосовувати програми і заходи, які є необхідними для такого переходу.

29.2 Програми надання субсидій такими членами, які підпадають під дію статті 3 і про які повідомляється відповідно до пункту 3, повинні бути відмінені або приведені у відповідність до Статті 3 протягом періоду семи років після набрання чинності Угодою СОТ. У такому разі стаття 4 не застосовується. Крім того, протягом того самого періоду:

a) програми надання субсидій, що підпадають під дію пункту 1d) статті 6, не вважатимуться за такі, що дають підстави для ужиття заходів за статтею 7;

b) стосовно інших субсидій, що дають підстави для ужиття заходів, застосовуються положення пункту 9 статті 27.

29.3 Про програми надання субсидій, що підпадають під дію статті 3, Комітету повинно надаватися повідомлення у найближчий час після набрання чинності Угодою СОТ. Подальші повідомлення про такі субсидії можуть робитися через термін до двох років після набрання чинності Угодою СОТ.

29.4 За виняткових обставин, Комітет може дозволити членам СОТ, зазначеним у пункті 1, відступати від програм та заходів, про які вони повідомили, а також від часових рамок, за умови, що це вважається за необхідне для процесу переходу до ринкової економіки.

До консультацій і вирішення спорів, що виникають в рамках дії цієї Угоди, застосовуються положення Статей XXII і XXIII ГАТТ 1994 у тому вигляді, у якому вони розроблені й застосовуються за Домовленістю про вирішення спорів, за винятком випадків, коли цією Угодою передбачено інше.

Положення пункту 1 статті 6 та положення статей 8 і 9 застосовуються протягом п'яти років, починаючи з дня набрання чинності Угодою СОТ. Не пізніше, ніж за 180 днів до закінчення цього періоду, Комітет повинен переглянути дію зазначених положень з метою визначення необхідності подальшого їх застосування у теперішній або зміненій формі.

32.1 Проти субсидії іншого члена СОТ не може бути застосовано жодних конкретних дій, крім тих, що відповідають положенням ГАТТ 1994 у тому вигляді, у якому вони тлумачаться цією Угодою.-[56]

32.2 Стосовно будь-яких положень цієї Угоди не може бути зроблено застережень без згоди інших членів СОТ.

32.3 При дотриманні умов пункту 4, положення цієї Угоди застосовуються до розслідувань і переглядів існуючих заходів, які порушуються відповідно до звернень, які зроблено на день набрання чинності або після набрання чинності Угодою СОТ для члена СОТ.

32.4 Для цілей пункту 3 статті 21, існуючі компенсаційні заходи вважаються накладеними у день, що настає не пізніше, ніж день набрання чинності для члена СОТ Угодою СОТ, за винятком випадків, коли чинне внутрішнє законодавство члена на цей день вже включало застереження такого роду, як передбачено у пункті 3 статті 21.

32.5 Кожний член СОТ повинен ужити всіх необхідних заходів загального або окремого характеру з тим, щоб забезпечити не пізніше, ніж на день набрання для нього чинності Угодою СОТ, відповідність своїх законів, нормативних актів та адміністративних процедур положенням цієї Угоди, як вони можуть застосовуватися до такого члена.

32.6 Кожний член повинен інформувати Комітет про будь-які зміни у своїх законах та нормативних актах, які стосуються цієї Угоди, а також про зміни у застосуванні таких законів і нормативних актів.

32.7 Комітет щорічно переглядає виконання і дію цієї Угоди, зважаючи на її цілі. Комітет щорічно інформує Раду з торгівлі товарами про події, що відбулися протягом періоду, який охоплюється такими переглядами.

32.8 Додатки до цієї Угоди складають її невід'ємну частину.

a) Надання урядами прямих субсидій фірмам або галузі вітчизняного виробництва залежно від показників експорту.

b) Програми утримання валюти або будь-яка інша практика, яка включає виплату премій по експорту.

c) Внутрішні розцінки на транспортування і фрахт при експортних відвантаженнях, що надаються або встановлюються на умовах, більш вигідних, ніж при відвантаженнях всередині країни.

d) Надання урядам або їхніми органами, прямо чи непрямо через затверджені урядом програми, імпортованих або вітчизняних товарів або послуг для використання у виробництві експортних товарів на умовах, більш вигідних, ніж при наданні подібних або безпосередньо конкурентних товарів або послуг для виробництва товарів для внутрішнього споживання, якщо (у разі товарів) такі умови є більш вигідними, ніж комерційні умови, доступні-[57] їхнім експортерам на світовому ринку.

e) Повне або часткове звільнення, зменшення або відстрочка (що безпосередньо стосуються експорту) прямих податків-[58] або соціальних виплат, що виплачуються або повинні виплачуватися промисловим або комерційним підприємством-[59].

f) Спеціальні відрахування, прямо пов'язані з експортом або його показниками, які перевищують відрахування, що надаються стосовно виробництва для внутрішнього споживання, і які застосовуються при розрахунку бази для нарахування прямих податків.

g) Звільнення від сплати або зменшення непрямих податків-[58] стосовно виробництва та розподілу експортних товарів, якщо воно перевищує таке звільнення або зменшення стосовно виробництва та розподілу подібних товарів, що продаються для внутрішнього споживання.

h) Звільнення від сплати, зменшення або відстрочка кумулятивних непрямих податків попередньої стадії-[58] на товари або послуги, що використовуються у виробництві експортних товарів, якщо воно перевищує таке звільнення, зменшення або відстрочку подібних кумулятивних непрямих податків попередньої стадії на товари або послуги, що використовуються у виробництві подібних товарів, що продаються для внутрішнього споживання; однак, за умови, що звільнення, зменшення або відстрочка кумулятивних непрямих податків попередньої стадії для експортних товарів може застосовуватися навіть тоді, коли воно не застосовується для подібних товарів, що продаються для внутрішнього споживання, якщо кумулятивні непрямі податки попередньої стадії стягуються з матеріалів, які споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи)-[60]. Цей пункт повинен тлумачитися відповідно до інструкцій зі споживання матеріалів у виробничому процесі, що містяться у Додатку II.

i) Зменшення або повернення імпортних зборів-[58], яке перевищує таке зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з імпортованих матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи); однак, за умови, що в окремих випадках фірма може використати певну кількість вітчизняних матеріалів, які є рівноцінними імпортованим (або мають таку саму якість і характеристики) у якості їх замінювача з тим, щоб скористатися цим положенням, якщо імпортні і відповідні експортні операції здійснюються протягом розумного періоду часу, який не перевищує два роки. Цей пункт тлумачиться відповідно до інструкцій зі споживання матеріалів у виробничому процесі, що містяться у Додатку II, та інструкцій щодо визначення систем повернення імпортних зборів як експортних субсидій, що містяться у Додатку III.

j) Надання урядами (або спеціальними установами, що контролюються урядами) програм гарантування або страхування експортних кредитів, програм страхування або гарантування від збільшення витрат на експортовані товарів або програм страхування від ризику зміни валютного курсу за привілейованими ставками, які недостатні для того, щоб покрити довгострокові операційні видатки та збитки за цими програмами.

k) Надання урядами (або спеціальними установами, що контролюються урядами і підпорядковуються їм) експортних кредитів за ставками, нижчими, ніж ставки, за якими їм фактично доводиться плати за використання таких коштів (або довелося б платити, якби вони позичали такі кошти на міжнародних ринках капіталу на такий самий термін і на таких самих інших умовах кредитування, а також якби ці кошти було деноміновано у тій самій валюті, що й експортні кредити), або повна чи часткова виплата ними витрат, які несуть експортери або фінансові установи при отриманні кредитів, якщо це використовується для забезпечення суттєвої переваги в плані умов надання експортних кредитів.

Проте за умови, що член СОТ є стороною міжнародного зобов'язання щодо офіційних експортних кредитів, у якому сторонами є принаймні дванадцять первісних членів цієї Угоди станом на 1 січня 1979 р. (або зобов'язання його наступника, яке затверджено цими первісними членами), або якщо на практиці член застосовує положення про процентні ставки з відповідного зобов'язання, практика надання експортних кредитів, що відповідає цим положенням, не вважається експортною субсидією, заборонюваною цією Угодою.

l) Будь-які інші витрати за рахунок держави, які є експортною субсидією у розумінні статті XVI ГАТТ 1994.

1. Програми часткової компенсації непрямих податків можуть дозволяти звільнення від сплати, зменшення або відстрочку кумулятивних непрямих податків попередньої стадії, які стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи). Таким самим чином програми повернення можуть дозволяти зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару (з нормальною поправкою на відходи).

2. У пунктах h) та i) Наочного переліку експортних субсидій у Додатку I до цієї Угоди міститься посилання на термін "матеріали, що споживаються у виробництві експортного товару". Відповідно до пункту h) програми часткової компенсації непрямих податків можуть являти собою експортну субсидію у тій мірі, у якій вони призводять до звільнення від сплати, зменшення або відстрочки кумулятивних непрямих податків попередньої стадії понад суму таких податків, які реально стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару. Відповідно до пункту i) програми повернення імпортних зборів можуть являти собою експортну субсидію у тій мірі, у якій вони призводять до зменшення або повернення імпортних зборів понад суму таких зборів, які реально стягуються з матеріалів, що споживаються у виробництві експортного товару. Обидва пункти передбачають, що у висновках щодо споживання матеріалів у виробництві експортного товару повинна робитися нормальна поправка на відходи. Пункт i) також передбачає заміщення імпортних матеріалів, де це необхідно.

При вивченні питання споживання матеріалів у виробництві експортного товару, як частини розслідування з компенсаційних мит відповідно до цієї Угоди, органи розслідування повинні виходи з таких принципів:

1. Коли стверджується, що нібито шляхом програми часткової компенсації непрямих податків або програми повернення імпортних зборів надається експортна субсидія завдяки перевищенню обсягів компенсації непрямих податків або обсягів повернення зборів, що їх стягнено з матеріалів, які споживаються у виробництві експортного товару, органи розслідування повинні спершу визначити, чи має і чи застосовує уряд експортуючого члена систему або процедуру для підтвердження того, які матеріали споживаються у виробництві експортного товару і у якій кількості. Якщо буде визначено, що така система або процедура застосовується, то органи розслідування повинні вивчити цю систему або процедуру з тим, щоб виявити, чи вона є обгрунтованою, ефективною для досягнення цієї мети, і заснованою на загальновизнаній комерційній практиці у країні експорту. Органи розслідування можуть визначити за необхідне провести відповідно до пункту 6 статті 12 певні практичні перевірки з метою підтвердження коректності інформації і підтвердження того, що така система або процедура застосовується ефективно.

2. У разі, коли така процедура відсутня, є необгрунтованою, або встановлена і вважається обгрунтованою, але не застосовується або застосовується неефективно, експортуючий член СОТ повинен провести подальше вивчення фактичних витрат на матеріали для визначення того, чи мало місце перевищення виплат. Якщо органи розслідування вважатимуть це за необхідне, подальше вивчення проводитиметься відповідно до пункту 1.

3. Органи розслідування повинні розглядати матеріали як такі, що фізично входять до товару, який виробляється, якщо такі товари використовуються у виробничому процесі і є фізично присутніми у експортованому товарі. Члени відзначають, що матеріал не обов'язково повинен бути присутнім у кінцевому товарі у тій формі, у якій він поступає до виробничого процесу.

4. При визначенні кількості окремого матеріалу, що використовується у виробництві експортного товару, повинна братися до уваги "нормальна поправка на відходи", а такі відходи повинні розглядатися як спожиті у виробництві експортного товару. Термін "відходи" стосується до тієї частки певного матеріалу, яка не виконує самостійної функції у виробничому процесі, не споживається у виробництві експортного товару (зокрема, з причин неефективності такого використання), а також не відновлюється, не використовується і не продається тим самим виробником.

5. При визначенні органами розслідування того, чи є заявлена поправка на відходи "нормальною", вони повинні зважати на виробничий процес, середній досвід галузі в країні експорту, а також інші технічні показники, які є необхідними. Орган розслідування повинен мати на увазі, що важливим є визначення того, чи органи влади експортуючого члена СОТ коректно розрахували обсяг відходів, коли такий обсяг підлягає включенню до часткової компенсації або зменшення податків або мит.

Системи повернення імпортних зборів можуть дозволяти відшкодування або повернення імпортних зборів з матеріалів, які споживаються у виробничому процесі іншого товару, і у випадках, коли експорт цього останнього товару містить вітчизняні матеріали, які мають такі самі якість і характеристики, що й імпортні матеріали, що вони їх заміщують. Відповідно до пункту i) Наочного переліку експортних субсидій (Додаток I ) системи повернення імпортних зборів при заміщенні імпортних матеріалів вітчизняними можуть являти собою експортну субсидію у тій мірі, у якій вони призводять до надмірного повернення імпортних зборів, які було початково стягнуто з матеріалів, для яких вимагається повернення імпортних зборів.

При вивченні будь-якої системи повернення імпортних зборів при заміщенні імпортних матеріалів як частини розслідування з компенсаційних мит відповідно до цієї Угоди, органи розслідування повинні виходи з таких принципів:

1. У пункті i) Наочного переліку зазначено, що матеріали з вітчизняного ринку можуть заміщувати імпортні матеріали при виробництві товару на експорт, за умови, що такі матеріали дорівнюють у кількості заміщуваним імпортним матеріалам і мають такі самі якість і характеристики. Важливою є наявність системи або процедури перевірки, оскільки вона дозволяє урядові експортуючого члена СОТ підтвердити і довести, що кількість матеріалів, для яких вимагається повернення імпортних зборів, не перевищує кількість подібних товарів, що експортуються, у якій би то не було формі, і що надмірного повернення імпортних зборів, які було початково стягнуто з матеріалів, для яких вимагається їх повернення, немає.

2. У випадку, коли стверджується, що в результаті дії системи повернення імпортних зборів надається субсидія, органи розслідування повинні спершу визначити, чи має і чи застосовує уряд експортуючого члена систему або процедуру перевірки. Якщо буде визначено, що така система або процедура застосовується, то органи розслідування повинні вивчити ці процедури перевірки, щоб виявити, чи вони є обгрунтованими, ефективними для досягнення цієї мети, і заснованими на загальновизнаній комерційній практиці у країні експорту. У тому разі, якщо буде виявлено, що такі процедури відповідають цим вимогам і застосовуються ефективно, вважатиметься, що субсидії не надається. Органи розслідування можуть визначити за необхідне провести відповідно до пункту 6 статті 12 певні практичні перевірки з метою підтвердження коректності інформації і підтвердження того, що процедури перевірки застосовуються ефективно.

3. У разі, коли такі процедури перевірки відсутні, є необгрунтованими, або встановлені і вважаються обгрунтованими, але не застосовуються або застосовуються неефективно, можливою є наявність субсидії. У таких випадках експортуючий член СОТ повинен провести подальше вивчення, яке грунтується на реальних господарських операціях, для визначення того, чи мало місце перевищення виплат. Якщо органи розслідування вважатимуть це за необхідне, подальше вивчення проводитиметься відповідно до пункту 2.

4. Наявність положення про повернення імпортних зборів при заміщенні імпортних матеріалів, відповідно до якого експортерам дозволяється обирати конкретні імпортні поставки, по яким вони вимагають повернення імпортних зборів, само по собі не повинно вважатися як надання субсидії.

5. Вважатиметься, що повернення імпортних зборів перевищено у розумінні пункту i), якщо уряди виплачують відсотки на будь-які грошові кошти, які відшкодовуються ними за їхніми програмами повернення імпортних зборів, при цьому перевищенням вважається сума відсотків, яку фактично виплачено або яка підлягає виплаті.

1. Будь-який розрахунок суми субсидії для цілей пункту 1 "a" статті 6 повинен бути виражений у видатках уряду, що надає субсидію.