Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Додаток 1

Додаток 1 A. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами

Загальна пояснювальна примітка до додатка 1A

У разі колізії між положенням Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та положенням іншої угоди, яку зазначено в додатку 1A до Угоди про заснування Світової організації торгівлі (далі в угодах, які зазначено в додатку 1A, - Угода СОТ), перевага віддається положенню іншої угоди настільки, наскільки це стосується колізії.

Цією Угодою цим домовляються про таке:

1.1 Для цілей цієї Угоди вважається, що субсидією є:

a) 1) фінансовий внесок, що надається на території члена СОТ урядом або будь-яким державним органом (у цій угоді іменується уряд), тобто коли:

i) уряд практикує пряму передачу грошових коштів (наприклад, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов'язань (наприклад, гарантій за позиками);

ii) уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як податкові кредити)[1];

iii) уряд надає товари та послуги, крім загальної інфраструктури, або закуповує товари або послуги;

iv) уряд здійснює платежі до механізму фінансування або доручає або наказує приватній установі виконувати одну чи більше функцій, зазначених вище у пунктах "i" та "iii", які б за звичайних умов виконувалися б урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку зазвичай вів би уряд;

або

a) 2) підтримка доходів або цін у будь-якій формі у розумінні статті XVI ГАТТ 1994;

а також

b) вигода, що надається таким чином.

1.2 Субсидія відповідно до визначень пункту 1 підпадає під положення Частини II, або Частин III чи V тільки у тому разі, якщо така субсидія є адресною відповідно до положень статті 2.

2.1 Для встановлення того, чи є субсидія, як її визначено у пункті 1 статті 1, адресною субсидією для підприємства або галузі виробництва, або групи підприємств або галузей (які у цій Угоді іменуються певні підприємства) у межах юрисдикції органу, що надає таку субсидію, застосовуються такі принципи:

a) Коли орган, що надає субсидію, або законодавство, відповідно до якого діє такий орган, прямо обмежує доступ до субсидії лише колом певних підприємств, така субсидія вважається адресною;

b) Коли орган, що надає субсидію, або законодавство, відповідно до якого діє такий орган, встановлює об'єктивні критерії або умови-[2], які визначають право на отримання і розмір субсидії, вважається, що субсидія не є адресною, за умови, що право на отримання є автоматичним, і що такі критерії й умови суворо дотримуються. Критерії або умови повинні чітко визначатися у законі, нормативному акті або іншому офіційному документі з тим, щоб їх можна було перевірити.

c) Якщо ж, не зважаючи на видимість відсутності адресності, що випливає з принципів, викладених у підпунктах "a" і "b", усе-таки існують підстави вважати, що субсидія насправді може бути адресною, можуть розглядатися інші фактори. До таких факторів належать: використання програми надання субсидій обмеженим колом певних підприємств, переважне використання програми певними підприємствами, надання субсидій у непропорційно великих обсягах певним підприємствам, а також спосіб, у який було реалізовано упереджений підхід органу, що надає субсидію, при прийнятті рішення про її надання.-[3] При застосуванні цього підпункту повинна звертатися увага на ступінь диверсифікації господарської діяльності в межах юрисдикції органа, що надає субсидію, а також тривалість часу, протягом якого діє програма надання субсидій.

2.2 Субсидія, надання якої обмежено колом певних підприємств, які розташовано у певному географічному регіоні, що знаходиться в межах юрисдикції органу, що надає її, є адресною. Розуміється, що введення або зміна загально застосовуваних ставок податків урядовими органами будь-якого рівня, що мають на це право, для цілей цієї Угоди не вважатиметься адресною субсидією.

2.3 Будь-яка субсидія, що підпадає під дію положень статті 3, вважається адресною.

2.4 Будь-який факт визначення адресності субсидії відповідно до положень цієї статті повинен бути чітко обгрунтований на підставі позитивних доказів.

3.1 За винятком випадків, передбачених Угодою про сільське господарство, забороняються такі субсидії у значенні статті 1:

a) субсидії, що де-юре чи де-факто-[4] як єдина умова або одна з умов обумовлені показниками експорту, зокрема приклади, наведені у Додатку I-[5];

b) субсидії, що обумовлені як єдина умова або одна з умов використанням вітчизняних товарів у перевагу над імпортованими.

3.2 члени СОТ не можуть ані надавати, ані зберігати субсидій, зазначених у пункті 1.

4.1 Коли б у члена СОТ не з'явилася підстава вважати, що інший член надає або зберігає заборонену субсидію, перший може звернутися до такого іншого члена СОТ з вимогою про проведення консультацій.

4.2 Вимога про проведення консультацій відповідно до пункту 1 повинна включати викладення наявних доказів щодо існування і характеру такої субсидії.

4.3 Після отримання вимоги про проведення консультацій відповідно до пункту 1 член СОТ, про якого стверджується, що він надає або зберігає таку субсидію, повинен провести такі консультації якомога скоріше. Метою консультації є прояснення фактів та досягнення взаємопогодженого рішення.

4.4 Якщо протягом 30 днів-[6] після вимоги про проведення консультацій взаємопогодженого рішення не досягнуто, будь-який з членів, що бере участь у таких консультаціях, може передати справу до Органу вирішення спорів ("ДСБ") для створення спеціальної групи експертів, якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не створювати таку групу.

4.5 Після створення така спеціальна група експертів може звернутися за допомогою до Постійної групи експертів-[7] (яка у цій Угоді іменується ПГЕ) з питання визначення того, чи є захід, про який йдеться, забороненою субсидією. Після такого звернення ПГЕ повинна негайно переглянути докази щодо наявності і характеру такого заходу і надати можливість членові СОТ, що застосовує або зберігає такий захід, довести, що такий захід не є забороненою субсидією. ПГЕ повинна звітувати про свої висновки спеціальній групі експертів протягом терміну, визначеного спеціальною групою. Висновки ПГЕ щодо того, чи є захід, про який йдеться, забороненою субсидією, затверджуються спеціальною групою без змін.

4.6 Спеціальна група експертів повинна надати свій остаточний звіт сторонам спору. Звіт розповсюджується серед всіх членів протягом 90 днів після дня створення і визначення обсягу повноважень спеціальної групи експертів.

4.7 Якщо захід, про який йдеться, буде визнано забороненою субсидією, спеціальна група експертів повинна рекомендувати членові СОТ, що надає субсидію, невідкладно відкликати субсидію. У цьомстосовно, спеціальна група експертів повинна у своїй рекомендації зазначити термін, протягом якого така субсидія повинна бути відкликана.

4.8 Протягом 30 днів після видачі звіту спеціальної групи експертів всім членам цей звіт повинен бути затверджений ДСБ, якщо тільки жодна із сторін спору офіційно не повідомить ДСБ про своє рішення про подання апеляції, або якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати такий звіт.

4.9 У тому разі, якщо проти звіту спеціальної групи експертів подається апеляція, Апеляційний орган повинен винести рішення протягом 30 днів після офіційного повідомлення стороною спору про свій намір про подання апеляції. Якщо Апеляційний орган вважає, що не може надати звіт протягом 30 днів, він повинен у письмовій формі повідомити ДСБ про причини затримки, а також зазначити орієнтовний термін, протягом якого він надасть звіт. Така процедура у будь-якому разі не повинна перевищувати 60 днів. Звіт щодо апеляції затверджується ДСБ і безумовно приймається сторонами спору, якщо тільки ДСБ протягом 20 днів після видачі такого звіту членам не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати його.-[8]

4.10 У випадку, якщо рекомендація ДСБ не виконується протягом встановленого спеціальною групою експертів терміну, який починається з дня затвердження звіту спеціальної групи або звіту Апеляційного органу, ДСБ повинен надати дозвіл члену, який звертається до нього зі скаргою, вжити відповідних-[9] контрзаходів, якщо тільки ДСБ не вирішить шляхом консенсусу відмовити членові у такому проханні.

4.11 У випадку, коли сторона спору вимагає арбітражу відповідно до пункту 6 статті 22 Домовленості про вирішення спорів ("ДСУ"), арбітр повинен визначити, чи є контрзаходи відповідними.-[10]

4.12 Для цілей спорів, що ведуться відповідно до цієї статті, за винятком термінів часу, окремо визначених у цій статті, терміни часу, що застосовуються за ДСУ при таких спорах, становитимуть половину часу, який встановлюється для таких спорів цією статтею.

Жодний із членів СОТ не може шляхом використання будь-якої субсидії, зазначеної у пунктах 1 і 2 статті 1, спричиняти несприятливих наслідків інтересам іншого члена, тобто:

a) завдавати шкоди галузі вітчизняного виробництва іншого члена СОТ-[11];

b) анулювати або заподіювати шкоди перевагам, що їх прямо чи непрямо здобувають члени СОТ за ГАТТ 1994, зокрема переваг від поступок, встановлених в статті II ГАТТ 1994-[12];

c) завдавати серйозної шкоди інтересам інших членів СОТ.-[13]

Ця стаття не поширюється на субсидії, що зберігаються для сільськогосподарських товарів, як це передбачено у статті 13 Угоди про сільське господарство .

6.1 Вважається, що серйозна шкода у розумінні пункту c) статті 5 існує тоді, коли:

a) загальний обсяг субсидування від вартості товару-[14] перевищує 5 відсотків-[15];

b) субсидії призначено для покриття виробничих збитків, понесених певною галуззю виробництва;

c) субсидії призначено для покриття виробничих збитків, понесених підприємством, за винятком єдиноразових заходів, які не здійснюються регулярно і не можуть повторно здійснюватися для цього підприємства, і які здійснюються лише для того, щоб надати час для розробки довгострокових рішень та уникнути загострення соціальних проблем;

d) відбувається пряме списання заборгованості, тобто списання заборгованості державі, або надаються кошти для покриття заборгованості.-[16]

6.2 Незалежно від положень пункту 1, вважається, що серйозної шкоди не було завдано, якщо член СОТ, який надає субсидію, доведе, що така субсидія не призвела до виникнення будь-якого з наслідків, перелічених у пункті 3.

6.3 Серйозна шкода у розумінні пункту (c) статті 5 може виникати у будь-якому з випадків, коли виникає один з таких наслідків або декілька з них:

a) наслідком надання субсидії є витіснення або перешкодження імпорту подібних товарів іншого члена на ринок члена СОТ, який надає субсидію;

b) наслідком надання субсидії є витіснення або перешкодження експорту подібних товарів іншого члена з ринку третьої країни;

c) наслідком надання субсидії є значне заниження ціни товару, на який надається субсидія, порівняно з ціною подібного товару іншого члена на тому самому ринку, або стримання цін, падіння цін чи втрати обсягу продажу на тому самому ринку;

d) наслідком надання субсидії є зростання на світовому ринку частки певного товару-[17] члена СОТ, який надає субсидію, порівняно із середньою часткою, яку він мав протягом попереднього трьохрічного періоду, і це зростання набуває сталої тенденції протягом періоду надання субсидії.

6.4 Для цілей пункту 3b) витіснення або перешкодження експорту включає будь-який випадок, коли відповідно до положень пункту 7 було доведено, що відбулася зміна у відносних частках на ринку не на користь подібного товару, що не субсидується, (протягом відповідного репрезентативного періоду, якого досить для того, щоб показати явні тенденції у розвитку ринку цього товару, який, за звичайних умов, повинен становити принаймні один рік). "Зміна у відносних частках на ринку" включає будь-яку з таких ситуацій: a) відбулося збільшення частки ринку субсидованого товару; b) частка ринку субсидованого товару залишається незмінною за умов, за яких вона б, у разі відсутності субсидії, зменшилася; c) частка ринку субсидованого товару зменшується, але темпами, меншими, ніж вона б зменшувалася у разі відсутності субсидії.

6.5 Для цілей пункту 3(c), заниження ціни включає будь-який випадок, коли таке заниження ціни було доведено шляхом порівняння цін на субсидований товар з цінами на подібний несубсидований товар, що постачається на той самий ринок. Порівняння проводиться на однакових рівнях торгівлі і у порівнюваний час. При цьому відповідна увага повинна звертатися на будь-який інший фактор, що впливає на порівнюваність цін. Проте, якщо таке пряме порівняння не є можливим, наявність заниження ціни може бути показано на основі вартості одиниці експорту.

6.6 Кожний член СОТ, що бере участь на ринку, на якому, як стверджується, було завдано серйозної шкоди, відповідно до положень пункту 3 Додатку V, повинен надати сторонам спору, що виникає відповідно до статті 7, а також спеціальній групі експертів, створеній відповідно до пункту 4 статті 7, всю відповідну інформацію, яка є у наявності, щодо змін часток ринку сторін спору, а також стосовно цін на відповідні товари.

6.7 Вважається, що витіснення або перешкодження, яке веде до завдання серйозної шкоди, не відбувається відповідно до пункту 3, якщо протягом відповідного періоду існує будь-яка з нижченаведених обставин-[18]:

a) заборона або обмеження експорту подібних товарів з боку члена, що звертається зі скаргою, або імпорту подібних товарів з боку члена, що звертається зі скаргою, на ринок певної третьої країни;

b) рішення з боку уряду імпортуючої країни, що здійснює монополію на торгівлю або державну торгівлю цими товарами, перемістити, з некомерційних міркувань, імпорт з країни члена, що звертається зі скаргою, до іншої країни або країн;

c) стихійні лиха, страйки, перебої в роботі транспорту або інші форс-мажорні обставини, що справляють суттєвий вплив на виробництво, якість, кількість або ціни товару, призначеного для експорту з країни члена, що звертається зі скаргою;

d) наявність угод, що обмежують експорт з країни члена, що звертається зі скаргою;

e) добровільне зменшення обсягу цього товару, призначеного для експорту з країни члена, що звертається зі скаргою (у тому числі, inter alia, ситуація, коли фірми у країні члена, що звертається зі скаргою, автономно переміщують експорт цього товару на інші ринки);

f) невідповідність стандартам та іншим нормативним вимогам країни-імпортера.

6.8 За відстутності обставин, зазначених у пункті 7, наявність серйозної шкоди повинна визначатися на основі інформації, яку було представлено до спеціальної групи експертів або отримано групою, зокрема інформацію, представлену відповідно до положень Додатка V.

6.9 Ця стаття не поширюється на субсидії, що зберігаються для сільськогосподарських товарів, як це передбачено у статті 13 Угоди про сільське господарство .

7.1 За винятком випадків, передбачених у статті 13 Угоди про сільське господарство , коли б у члена СОТ не з'явилася підстава вважати, що будь-яка субсидія, зазначена у статті 1 , яку надає або зберігає інший член, спричиняє завдання шкоди галузі його вітчизняного виробництва, анулювання або заподіювання шкоди перевагам чи серйозну шкоду, перший може звернутися до такого іншого члена СОТ з вимогою про проведення консультацій.

7.2 Вимога про проведення консультацій відповідно до пункту 1 повинна включати викладення наявних доказів щодо a) існування і характеру такої субсидії, а також b) шкоди, завданої галузі вітчизняного виробництва, анулювання або заподіювання шкоди перевагам чи серйозної шкоди-[19], завданої інтересам члена, що вимагає консультації.

7.3 Після отримання вимоги про проведення консультацій відповідно до пункту 1 член СОТ, про якого стверджується, що він надає або зберігає таку субсидію, повинен провести такі консультації якомога скоріше. Метою консультацій є прояснення фактів та досягнення взаємопогодженого рішення.

7.4 Якщо протягом 60 днів-[20] після вимоги про проведення консультацій взаємопогодженого рішення не досягнуто, будь-який з членів, що бере участь у таких консультаціях, може передати справу до ДСБ для створення спеціальної групи експертів, якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не створювати таку групу. Склад та обсяг повноважень такої групи повинні бути визначені протягом 15 днів з моменту її створення.

7.5 Спеціальна група експертів повинна розглянути справу і надати свій остаточний звіт сторонам спору. Звіт розповсюджується серед всіх членів протягом 120 днів після дня створення і визначення обсягу повноважень спеціальної групи експертів.

7.6 Протягом 30 днів після видачі звіту спеціальної групи експертів всім членам цей звіт повинен бути затверджений ДСБ-[21], якщо тільки жодна із сторін спору офіційно не повідомить ДСБ про своє рішення про подання апеляції, або якщо ДСБ не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати такий звіт.

7.7 У тому разі, якщо проти звіту спеціальної групи експертів подається апеляція, Апеляційний орган повинен винести рішення протягом 60 днів після офіційного повідомлення стороною спору про свій намір про подання апеляції. Якщо Апеляційний орган вважає, що не може надати звіт протягом 60 днів, він повинен у письмовій формі повідомити ДСБ про причини затримки, а також зазначити орієнтовний термін, протягом якого він надасть звіт. Така процедура у будь-якому разі не повинна перевищувати 90 днів. Звіт щодо апеляції затверджується ДСБ і безумовно приймається сторонами спору, якщо тільки ДСБ протягом 20 днів після видачі такого звіту членам не вирішить шляхом консенсусу не затверджувати його.-[22]

7.8 У випадку, коли затверджується звіт Апеляційного органу, у якому встановлено, що якась субсидія призвела до несприятливих наслідків для інтересів іншого члена у розумінні статті 5, член СОТ, що надає або підтримує таку субсидію, повинен вжити відповідних заходів для усунення несприятливих наслідків або для відкликання субсидії.

7.9 У випадку, якщо такий член СОТ не вжив відповідних заходів для усунення несприятливих наслідків або для відкликання субсидії протягом шести місяців з моменту затвердження ДСБ звіту спеціальної групи або звіту Апеляційного органу, а також за відсутності домовленості про компенсацію ДСБ повинен надати дозвіл членові, який звертається до нього зі скаргою, вжити відповідних контрзаходів, які є порівнюваними із ступенем та характером визначених несприятливих наслідків, якщо тільки ДСБ не вирішить шляхом консенсусу відмовити членові у такому проханні.

7.10 У випадку, коли сторона спору вимагає арбітражу відповідно до пункту 6 статті 22 ДСУ, арбітр повинен визначити, чи є контрзаходи порівнюваними із ступенем та характером визначених несприятливих наслідків.

8.1 Субсидіями, що не дають підстави для ужиття заходів, вважаються такі-[23]:

a) субсидії, що не є адресними у розумінні статті 2;

b) субсидії, що є адресними у розумінні статті 2, але які виконують всі умови, передбачені у пунктах 2 "a", 2 "b" або 2 "c" нижче.

8.2 Незалежно від положень Частин III і V, зазначені нижче субсидії вважаються такими, що не дають підстави для ужиття заходів:

a) допомога у науково-дослідницькій діяльності, яку ведуть фірми або вищі учбові заклади чи науково-дослідницькі заклади на договірній основі з фірмами, якщо:-[24], [25], [26]

така допомога становить-[27] не більше, ніж 75 відсотків від вартості промислових дослідів-[28] або 50 відсотків від вартості розробок на доконкурентній стадії-[29], [30];

а також за умови, що така допомога обмежується виключно:

i) витратами на персонал (дослідників, технічних спеціалістів та інший допоміжний персонал, який зайнятий виключно у веденні науково-дослідницької діяльності);

ii) витратами на інструменти, устаткування, землю та споруди, що використовуються виключно і постійно (за винятком продажу на комерційній основі) для ведення науково-дослідницької діяльності;

iii) витратами на консультації та еквівалентні послуги, які використовуються виключно для ведення науково-дослідницької діяльності, зокрема купівлю наукових дослідів, технічних знань, патентів тощо;

iv) додатковими накладними витратами, які є безпосередньо результатом науково-дослідницької діяльності;

v) іншими поточними витратами (зокрема, на матеріали, поставки та інше), які є безпосередньо результатом науково-дослідницької діяльності;

b) допомога неблагополучним регіонам на території члена СОТ, яка надається в рамках загального регіонального розвитку-[31], не є адресною (у розумінні статті 2) і розподіляється між відповідними регіонами за умови, що:

i) кожний неблагополучний регіон повинен являти собою район з чітко визначеними географічними межами і власним економічним та адміністративним устроєм;

ii) регіон повинен розглядатися як неблагополучний на основі нейтральних і об'єктивних критеріїв-[32], які вказують на те, що труднощі у регіоні виникають не лише у результаті тимчасових обставин; такі критерії повинні чітко визначатися у законі, нормативному акті або іншому офіційному документі з тим, щоб їх можна було перевірити;

iii) критерії повинні включати вимір економічного розвитку, який грунтується принаймні на одному з наступних факторів:

- доход на душу населення, доход домашніх господарств на душу населення або ВВП на душу населення, який не повинен перевищувати 85 відсотків від середнього показника по цій території;

- рівень безробіття, який повинен становити принаймні 110 відсотків від середнього показника по цій території;

ці показники повинні розраховуватися за трьохрічний період; проте такі розрахунки можуть бути комплексними і включати інші фактори.

c) сприяння у прискореній адаптації наявних потужностей-[33] до нових вимог щодо охорони довколишнього середовища, які вводяться відповідно до закону та (або) нормативного акту і проявляються у більших обмеженнях і фінансових витратах фірм, за умови, що така допомога:

i) є єдиноразовим заходом і не є повторюваною; і

ii) обмежена до 20 відсотків від витрат на адаптацію; і

iii) не покриває витрат на заміну і експлуатацію устаткування, на яке надається допомога, оскільки такі витрати повинні цілком нести фірми; і

iv) прямо прив'язана до планованого фірмою зменшення забруднення довкілля і є пропорційною йому, а також не покриває економії на виробничих витратах, якої може бути досягнуто таким чином; і

v) надається всім фірмам, які можуть пристосувати нове устаткування та (або) виробничі процеси.

8.3 Про застосування програми надання субсидій, до якої застосовуються положення пункту 2, члени повинні завчасно повідомляти Комітет відповідно до положень Частини VII. Будь-яка така інформація повинна бути точною у мірі, достатній для того, щоб дозволити іншим членам оцінити відповідність програми умовам і критеріям, передбаченим відповідними положеннями пункту 2. Члени повинні також надавати Комітетові щорічно оновлювані дані по програмах, про які вони повідомили, зокрема інформацію про загальні витрати на кожну програму, та про будь-які зміни програми. Інші члени мають право вимагати інформацію про окремі випадки надання субсидій по програмах, про які було повідомлено.-[34]

8.4 За вимогою члена Секретаріат повинен розглянути повідомлення, зроблене відповідно до пункту 3 і, у разі необхідності, може вимагати додаткової інформації від члена СОТ, що надає субсидії, стосовно програми, яка перебуває на розгляді. Секретаріат повідомляє про свої висновки Комітет. Комітет за вимогою повинен оперативно розглянути висновки Секретаріату (або, якщо розгляд з боку Секретаріату не вимагався, - то саме повідомлення) з метою визначення того, чи дотримуються умови та критерії, визначені у пункті 2. Процедура, передбачена у цьому пункті, повинна бути завершена не пізніше, як на першому черговому засіданні Комітету, що проводиться після отримання повідомлення про програму надання субсидій, за умови, що між таким повідомленням та черговим засіданням Комітету пройшло принаймні два місяці. Процедура перегляду, описана у цьому пункті, повинна також застосовуватися за вимогою у разі суттєвих змін програми, про які повідомляється у щорічно оновлюваних даних, зазначених у пункті 3.

8.5 На запит члена СОТ визначення Комітетом відповідності умов та критеріїв, зазначене у пункті 4, або факт невизначення Комітетом відповідності умов та критеріїв, а також, у окремих випадках, порушення умов, передбачених у програмі, про яку було повідомлено, в обов'язковому порядку передається до арбітражу. Орган арбітражу повинен надати свої висновки членам протягом 120 днів після того, як справу було передано до цього органу. За винятком випадків, передбачених у цьому пункті, до процедур арбітражу, що ведуться відповідно до цього пункту, застосовується ДСУ.

9.1 Якщо у ході виконання програми, зазначеної у пункті 2 статті 8, незалежно від того, що програма відповідає критеріям, викладеним у пункті 2 статті 8, член СОТ матиме підстави вважати, що ця програма спричиняє серйозні несприятливі наслідки певній галузі вітчизняного виробництва цього члена, зокрема завдає збитків, які було б важко відшкодувати, такий член може звернутися з вимогою про консультації до члена СОТ, який надає або зберігає субсидію.

9.2 Після отримання запиту про консультацію відповідно до пункту 1 член СОТ, який надає або зберігає таку субсидію, повинен провести такі консультації якомога скоріше. Метою консультації є прояснення фактів та досягнення взаємоприйнятного рішення.

9.3 Якщо протягом 60 днів після вимоги про проведення консультацій взаємоприйнятного рішення не досягнуто, член СОТ, який звернувся з вимогою, може передати справу до Комітету.

9.4 У випадку, коли справа передається до Комітету, останній повинен негайно розглянути наявні факти та докази щодо наслідків, зазначених у пункті 1. Якщо Комітет визначить, що такі наслідки присутні, він може рекомендувати членові СОТ, що надає субсидію, змінити цю програму таким чином, щоб усунути ці ефекти. Комітет повинен надати свої висновки протягом 120 днів після того, як до нього було передано справу відповідно до пункту 3. У випадку, якщо рекомендація не виконується протягом шести місяців, Комітет повинен надати дозвіл членові СОТ, який звернувся з вимогою, вжити відповідних контрзаходів, порівнюваних із характером та ступенем визначених наслідків.

Члени СОТ повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб накладення компенсаційного мита-[36] на будь-який товар з території будь-якого члена, який імпортується на територію іншого члена, було відповідно до статті VI ГАТТ 1994 та умов цієї Угоди. Компенсаційні мита можуть накладатися лише після розслідування, яке порушується-[37] і ведеться відповідно до положень цієї Угоди та Угоди про сільське господарство.

11.1 За винятком випадків, передбачених у пункті 6, розслідування щодо виявлення наявності, ступеню та наслідків будь-якої субсидії порушується після письмового звернення виробників галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені.

11.2 Звернення відповідно до пункту 1 повинно включати достатні докази наявності a) субсидії та, якщо це можливо, її обсягів; b) шкоди у розумінні статті VI ГАТТ 1994, як вона тлумачиться цієї Угодою, а також (c) причинно-наслідкового зв'язку між субсидуванням імпорту та шкодою, якої нібито було завдано. Просте ствердження, не підкріплене відповідними доказами, не може вважатися достатнім для виконання вимог цього пункту. Звернення повинно містити таку інформацію, яка є в розумних межах доступною особі, що подає звернення:

i) визначення особи, що подає звернення, та опис обсягів і вартості вітчизняного виробництва такою особою подібного товару. У випадку, коли письмове звернення подається від імені галузі вітчизняного виробництва, у зверненні повинні визначатися така галузь вітчизняного виробництва, від імені якої воно подається, шляхом переліку всіх відомих вітчизняних виробників подібного товару (або об'єднань вітчизняних виробників подібного товару), а також, у міру можливості, зазначення обсягів та вартості вітчизняного виробництва, яке припадає на цих виробників;

ii) повний опис товару, який нібито субсидується, назви країни або країн походження такого експорту, визначення кожного відомого експортера або іноземного виробника, а також перелік відомих осіб, що імпортують такий товар;

iii) докази щодо існування, обсягу та характеру субсидії, про яку йдеться;

iv) докази щодо завдання шкоди галузі вітчизняного виробництва через наслідки субсидії в результаті субсидування імпорту; такі докази включають інформацію про зростання обсягів нібито субсидованого імпорту, вплив цього імпорту на ціни подібних товарів на вітчизняному ринку та подальший вплив імпорту на галузь вітчизняного виробництва, який показується на основі відповідних факторів та показників, що характеризують стан галузі вітчизняного виробництва, а саме таких, які перелічено у пунктах 2 і 4 статті 15.

11.3 Органи влади повинні розглянути коректність та відповідність доказів, що надаються у зверненні, з тим, щоб визначити, чи є докази достатніми для того, аби обгрунтувати порушення розслідування.

11.4 Розслідування відповідно до пункту 1 не буде порушено, якщо органи влади не визначать на підставі вивчення ступеню підтримки або незгоди щодо звернення, яку висловлять-[38] вітчизняні виробники подібного товару, чи насправді звернення подається від імені галузі вітчизняного виробництва.-[39] Вважається, що звернення зроблено "виробниками галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені", якщо його підтримано тими вітчизняними виробниками, сукупний обсяг виробництва яких становить більше, ніж 50 відсотків від загального обсягу виробництва подібного товару тією частиною галузі вітчизняного виробництва, яка повинна висловити свою підтримку або незгоду щодо звернення. Проте розслідування не порушуватиметься у разі, коли на вітчизняних виробників, які прямо підтримують звернення, припадає менше, ніж 25 відсотків від загального обсягу виробництва подібного товару у всій галузі вітчизняного виробництва.

11.5 Якщо не прийнято рішення про порушення розслідування, органи влади повинні уникати будь-якого надання гласності зверненню про порушення розслідування.

11.6 Якщо за особливих обставин відповідні органи влади вирішать порушити розслідування, не отримавши письмового звернення про це від виробників галузі вітчизняного виробництва або від їхнього імені, вони повинні вдаватися до нього лише за умови, що мають достатні докази існування субсидії, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку, зазначені у пункті 2, для того, аби обгрунтувати порушення розслідування.

11.7 Докази як стосовно субсидії, так і шкоди, розглядаються одночасно a) при прийнятті рішення щодо порушення чи непорушення розслідування і b) після прийняття такого рішення, у ході розслідування, починаючи не пізніше, ніж у перший день, коли може бути застосовано тимчасові заходи відповідно до положень цієї Угоди.

11.8 У випадках, коли товари не імпортуються прямо з країни походження, а експортуються до країни імпортуючого члена СОТ з третьої країни, положення цієї Угоди можуть застосовуватися у повному обсязі, а господарська операція (операції) для цілей цієї Угоди розглядатиметься як така, що відбулася між країною походження та імпортуючим членом СОТ.

11.9 Звернення відповідно до пункту 1 відхиляється, а розслідування оперативно припиняється відразу після того, як відповідні органи влади переконаються в тому, що доказів щодо надання субсидій або наявності шкоди, достатніх для ведення справи, немає. Розслідування негайно припиняється у випадках, коли обсяг субсидії є величиною de minimis, або коли обсяг субсидованого імпорту, фактичний чи потенційний, або шкоди, є незначним. Для цілей цього пункту обсяг субсидії вважатиметься de minimis, якщо субсидія становить менше, ніж 1 відсоток від вартості такого імпорту.

11.10 Розслідування не повинно перешкоджати процедурам митної очистки.

11.11 За винятком особливих випадків, розслідування повинні завершатися протягом одного року, і у будь-якому разі не більше, ніж через 18 місяців після їх порушення.

12.1 Заінтересовані члени СОТ та всі заінтересовані сторони у розслідуванні з компенсаційних мит повинні повідомлятися про інформацію, якої вимагають органи влади, а також отримувати повну можливість надавати у письмовій формі всі докази, які вони вважають за придатні для такого розслідування.

12.1.1 Експортери, закордонні виробники або заінтересовані члени СОТ, що отримують анкети, які використовуються для розслідування з компенсаційних мит, повинні мати принаймні 30 днів для відповіді.-[40] Належна увага повинна приділятися будь-якому проханню про продовження 30-денного терміну, і після пояснення причини таке продовження повинно надаватися будь-коли, коли воно є можливим.

12.1.2 При дотриманні вимог щодо захисту конфіденційної інформації докази, що надаються у письмовій формі одним заінтересованим членом СОТ або заінтересованою стороною, повинні оперативно надаватися іншим заінтересованим членам СОТ або заінтересованим сторонам, що беруть участь у розслідуванні.

12.1.3 Після порушення розслідування органи влади повинні надати повний текст письмового звернення, отриманого ними відповідно до пункту 1 статті 11, відомим експортерам-[41] та органам влади експортуючого члена СОТ, а також за вимогою надавати іншим заінтересованим сторонам. Належна увага повинна звертатися на захист конфіденційної інформації, як це передбачено у пункті 4.

12.2 Заінтересовані члени СОТ і заінтересовані сторони також мають право надавати інформацію в усній формі після обгрунтування такої необхідності. У випадках, коли така інформація надається в усній формі, заінтересовані члени СОТ і заінтересовані сторони згодом будуть повинні надати цю саму інформацію у письмовій формі. Будь-яке рішення органів розслідування може грунтуватися лише на такій інформації та аргументах, які знаходяться у архівах письмових документів таких органів і які за вимогою надавалися заінтересованим членам СОТ і заінтересованим сторонам, що беруть участь у розслідуванні (при цьому відповідна увага приділялася необхідності захисту конфіденційної інформації).

12.3 Органи влади повинні, коли це можливо, своєчасно надавати можливість всім заінтересованим членам СОТ і заінтересованим сторонам ознайомитися з інформацією, яка стосується їхніх випадків, яка не є конфіденційною, як це визначено у пункті 4, і яка використовується органами влади для ведення розслідування з компенсаційних мит, а також підготувати доповіді на основі цієї інформації.

12.4 Будь-яка інформація, яка за своїм характером є конфіденційною (наприклад тому, що її розкриття надало б суттєвої конкурентної переваги конкурентові, або тому, що її розкриття спричинило б значні несприятливі наслідки для особи, що її надає, або для особи, від якої особа, що надає інформацію, її сама отримала), або яка надається на конфіденційній основі сторонами розслідування, повинна у разі наведення поважної причини розглядатися органами влади як конфіденційна. Така інформація не розголошується без спеціального дозволу сторони, що її надає.-[42]

12.4.1 Органи влади повинні вимагати від заінтересованих членів СОТ або заінтересованих сторін, що надають конфіденційну інформацію, подання неконфіденційного узагальнюючого резюме такої інформації. Ці резюме повинні бути достатньо докладними для того, щоб дозволити зрозуміти сутність інформації, яка подається на конфіденційній основі. У виключних випадках, такі члени СОТ або сторони можуть зазначити, що така інформації не піддається узагальненню. У таких виключних випадках повинно надаватися пояснення причин, з яких узагальнення інформації не є можливим.

12.4.2 Якщо органи влади виявлять, що прохання про конфіденційність не є виправданим, і якщо особа, що надає інформацію, не бажає надати гласності цій інформації або дозволити її розголошення у формі узагальнюючого резюме, ці органи можуть ігнорувати таку інформацію, якщо їм не буде надано підтвердження із відповідного джерела про те, що ця інформація є достовірною.-[43]

12.5 За винятком обставин, передбачених у пункті 7, органи влади в ході розслідування повинні переконатися щодо коректності інформації, яку надають заінтересовані члени СОТ або заінтересовані сторони, і на якій грунтуються висновки цих органів.

12.6 Органи розслідування можуть проводити розслідування на території інших членів СОТ, коли це є необхідним, за умови, що вони завчасно попередять такого члена, і що такий член не заперечує проти розслідування. Крім того, органи розслідування можуть проводити розслідування у приміщеннях фірми і можуть вивчати документацію фірми, якщо a) фірма на це згодна і b) такого члена СОТ попереджено і він не заперечує проти розслідування. До розслідувань у приміщеннях фірми застосовуються процедури, передбачені у Додатку VI. При дотриманні вимог щодо захисту конфіденційної інформації органи влади повинні оголосити результати будь-якого такого розслідування фірмам, яких вони стосуються (або забезпечити їх надання відповідно до пункту 8), і можуть оголосити такі результати особам, що подавали звернення.

12.7 У випадках, коли будь-який заінтересований член СОТ або заінтересована сторона відмовляє у доступі до необхідної інформації, або іншим чином не надає її протягом розумного періоду часу чи суттєво перешкоджає веденню розслідування, попередні і остаточні визначення, як стверджувального, так і заперечувального характеру, можуть робитися на підставі наявних фактів.

12.8 Перед тим, як робити остаточне визначення, органи влади повинні поінформувати всіх заінтересованих членів СОТ та заінтересовані сторони про суттєві факти, які перебувають у розгляді, і які є основою для прийняття рішення щодо застосування остаточних заходів. При такому повідомленні сторонам надається достатньо часу для захисту їхніх інтересів.

12.9 Для цілей цієї Угоди, "заінтересовані сторони" включають:

i) експортера, іноземного виробника або імпортера товару щодо якого ведеться розслідування, або торгівельне чи виробниче об'єднання, більшістю членів якого є виробники, експортери або імпортери такого товару; і

ii) виробника подібного товару у країні імпортуючого члена СОТ або торгівельне чи виробниче об'єднання, більшість членів якого виробляють такий подібний товар на території імпортуючого члена СОТ.

Цей перелік не забороняє членам СОТ включати до числа заінтересованих сторін вітчизняні або іноземні сторони, крім тих, що вже зазначені вище.

12.10 Органи влади повинні надати можливостей промисловим користувачам товару, що перебуває під розслідуванням, і представницьким організаціям споживачів (у тих випадках, коли товар зазвичай продається у роздрібній торгівлі) надати інформацію, яка стосується розслідування, щодо існування субсидії, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку.

12.11 Органи влади повинні приділяти належну увагу труднощам, що можуть виникнути у заінтересованих сторін, зокрема невеликих компаній, при поданні інформації на їхню вимогу, і надавати їм будь-яку можливу підтримку.

12.12 Процедури, зазначені вище, не мають на меті завадити органам влади члена СОТ оперативно діяти в плані порушення розслідування, досягнення попередніх або остаточних визначень, чи то стверджувального, чи заперечувального характеру, або застосування попередніх чи остаточних заходів відповідно до положень цієї Угоди.

13.1 Відразу після прийняття звернення відповідно до статті 11 та, у будь-якому разі, до порушення розслідування члени СОТ, товари яких можуть піддатися такому розслідуванню, повинні бути запрошені на консультації з метою прояснення ситуації з питань, зазначених у пункті 2 статті 11, та досягнення взаємопогодженого рішення.

13.2 Крім того, на протязі всього терміну розслідування членам СОТ, товари яких є предметом такого розслідування, повинна надаватися розумна можливість продовжити консультації з метою прояснення фактичної ситуації та досягнення взаємопогодженого рішення.-[44]

13.3 Без обмеження зобов'язань про надання розумної можливості для консультації, ці положення стосовно консультацій не мають на меті завадити органам влади члена СОТ оперативно діяти в плані порушення розслідування, досягнення попередніх або остаточних визначень, чи то стверджувального, чи заперечувального характеру, або застосування попередніх чи остаточних заходів відповідно до положень цієї Угоди.

13.4 член СОТ, який має намір порушити розслідування або веде таке розслідування, повинен за вимогою члена або членів СОТ, товари яких піддаються такому розслідуванню, надати їм доступ до неконфіденційних доказів, зокрема неконфіденційне резюме конфіденційних даних, які використовуються для порушення або ведення розслідування.

Для цілей Частини V будь-який метод, який використовується органом розслідування для розрахунку розміру вигоди, яка надається отримувачеві субсидії, згідно з пунктом 1 статті 1, повинен визначатися внутрішнім законодавством або нормативними актами члена СОТ, а його застосування у кожному випадку повинно бути транспарентним і адекватно пояснюватися. Крім того, будь-який з таких методів повинен відповідати таким принципам:

a) придбання урядом акціонерного капіталу не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки інвестиційне рішення не може бути визнане як таке, що є несумісним зі звичайною інвестиційною практикою (зокрема придбання ризикового капіталу) приватних інвесторів на території цього члена СОТ;

b) позика, що надається урядом, не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки не має різниці між сумою, що виплачує фірма-отримувач позики за урядовою позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнюваною комерційною позикою, яку б ця фірма могла реально отримати на ринку. У цьому разі вигодою вважається різниця між цими двома сумами;

c) гарантія позики з боку уряду не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки не має різниці між сумою, що виплачує фірма-отримувач гарантії за гарантованою урядом позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнюваною комерційною позикою за умови відсутності урядової гарантії. У цьому разі вигодою вважається різниця між цими двома сумами з поправкою на різницю у комісійних платежах;

d) надання товарів чи послуг або придбання товарів чи послуг урядом не вважатиметься наданням вигоди, якщо тільки надання товарів чи послуг не здійснюється за винагороду меншу, ніж адекватна, або придбання не здійснюється за винагороду більшу, ніж адекватна. Адекватність винагороди визначається стосовно до домінуючої кон'юнктури ринку на такий товар чи послугу у країні надання чи придбання (у тому числі ціни, якості, наявності, ліквідності, транспортування та інших умов продажу чи купівлі).

15.1 Визначення шкоди в цілях статті VI ГАТТ 1994 повинно грунтуватися на позитивних доказах і включати об'єктивне вивчення як a) обсягу субсидованого імпорту та впливу субсидованого імпорту на ціни на подібні товари-[46] на вітчизняному ринку, так і b) подальший вплив цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів.

15.2 Стосовно обсягу субсидованого імпорту органи розслідування повинні розглянути, чи відбулося значне зростання субсидованого імпорту, чи то в абсолютному, чи у відносному вираженні до виробництва або споживанні у країні імпортуючого члена СОТ. Стосовно впливу субсидованого імпорту на ціни органи розслідування повинні розглянути, чи відбулося значне заниження ціни в результаті субсидування імпорту порівняно з ціною подібного товару імпортуючого члена СОТ, або чи є впливом такого імпорту значне стримання цін іншим чином, або значне запобігання зростанню цін, яке б виникло у протилежному випадку. Жодний з цих факторів окремо, ані декілька з них разом не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення.

15.3 У тому разі, коли розслідуванню з компенсаційних мит одночасно піддається імпорт товару більше, ніж з однієї країни, органи розслідування можуть у сукупності оцінювати вплив такого імпорту лише тоді, коли вони визначать, що a) обсяги субсидій стосовно імпорту з кожної країни перевищують величину de minimis, як це визначено у пункті 9 статті 11, і що імпорт з кожної з країн не є незначним, і b) сукупна оцінка впливу імпорту є придатною в контексті умов конкуренції між імпортованими товарами, а також умов конкуренції між імпортованими товарами і подібними вітчизняними товарами.

15.4 Вивчення впливу субсидованого імпорту на відповідну галузь вітчизняного виробництва повинно включати оцінку всіх відповідних економічних факторів та показників, які характеризують стан галузі, у тому числі реального і потенційного зменшення обсягів виробництва, продажу, частки ринку, прибутків, продуктивності праці, доходів по інвестиціям або використання основних фондів; факторів, що впливають на ціни на вітчизняному ринку; реального і потенційного впливу на рух грошових коштів, товарно-матеріальні запаси, зайнятість, заробітну платню, економічне зростання, можливості залучення капіталу або інвестицій, а також, у разі сільського господарства, визначення того, чи відбулося збільшення витрат за програмами урядової підтримки. Цей перелік не є вичерпним, причому жодний з цих факторів окремо, ані декілька з них разом не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення.

15.5 Повинно бути доведено, що субсидування імпорту через наслідки-[47] субсидій, завдають шкоди, як вона розуміється за цією Угодою. Доведення причинно-наслідкового зв'язку між субсидуванням імпорту та завданням шкоди галузі вітчизняного виробництва повинно грунтуватися на вивченні всіх відповідних доказів, які є у розпорядженні органів влади. Органи влади повинні також вивчити будь-які інші відомі їм фактори крім субсидування імпорту, які одночасно завдають шкоди цій галузі вітчизняного виробництва. Розмір шкоди, викликаної такими іншими факторами, не повинен приписуватися субсидуванню імпорту. Фактори, які можуть бути придатними у цьомстосовно, включають, inter alia, обсяги та ціни несубсидованого імпорту такого товару, зменшення попиту або зміни в структурі споживання, практику обмеження торгівлі іноземних та вітчизняних виробників та конкуренцію між ними, розвиток технології, показники експорту і продуктивність галузі вітчизняного виробництва.

15.6 Вплив субсидованого імпорту повинен оцінюватися стосовно вітчизняного виробництва подібного товару, якщо наявні дані дозволяють відокремити визначення такого виробництва на основі таких критеріїв, як виробничий процес, обсяг продажу та прибуток виробника. Якщо таке відокремлене визначення такого виробництва не є можливим, вплив субсидованого імпорту оцінюється на основі вивчення виробництва найвужчої групи або асортименту товарів, який включає подібний товар, і по якому може бути надано необхідну інформацію.

15.7 Визначення загрози завдання суттєвої шкоди повинно грунтуватися на фактах, а не на голослівних ствердженнях, здогадках або маловірогідній можливості. Зміна обставин, яка б спричинила ситуацію, за якої б субсидія завдала шкоди, повинна бути чітко передбачувана і неминуча. При визначенні щодо наявності загрози завдання суттєвої шкоди органи розслідування повинні розглядати, inter alia, такі фактори, як:

i) характер субсидії або субсидій, про які йдеться, та вплив на торгівлю, виникнення якого є вірогідним в результаті їх застосування;

ii) значні темпи зростання імпорту субсидованих товарів на вітчизняний ринок, які вказують на вірогідність значного збільшення обсягів імпорту;

iii) достатня кількість вільних основних фондів в експортера або неминуче суттєве зростання такої кількості, яке вказує на вірогідність значного збільшення імпорту субсидованих товарів на ринок імпортуючого члена СОТ, з урахуванням наявності інших експортних ринків, які могли б поглинути додаткові обсяги експорту;

iv) визначення, чи здійснюється імпорт за цінами, що матимуть значний вплив в плані зниження чи стримування вітчизняних цін, і, вірогідно, збільшили б попит на подальший імпорт; а також

v) матеріальні запаси товару, щодо якого порушено розслідування.

Жодний з цих факторів сам по собі не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення, але сукупність розглянутих факторів повинна приводити до висновку, що подальше зростання субсидованого імпорту є неминучим, і що у разі незастосування захисних дій буде завдано суттєвої шкоди.

15.8 Стосовно випадків, коли виникає загроза завдання шкоди з боку субсидованого імпорту, застосування компенсаційних заходів розглядатиметься і вживатиметься із особливою увагою.

16.1 Для цілей цієї Угоди, термін "галузь вітчизняного виробництва" повинен, за винятком випадків, передбачених у пункті 2, тлумачитися як такий, що стосується сукупності вітчизняних виробників подібних товарів або тих з них, сукупний обсяг виробництва яких становить основну частину загального обсягу виробництва таких товарів, за винятком випадків, коли виробники пов'язані-[48] з експортерами або імпортерами, або самі є імпортерами нібито субсидованого товару або подібного товару з інших країн - в таких випадках термін "галузь вітчизняного виробництва" може тлумачитися як такий, що стосується решти таких виробників.