11.4. Положення статті 6 стосовно доказів та процедури застосовуються до будь-якого перегляду, який виконується згідно із цією статтею. Будь-який такий перегляд виконується швидко і, як правило, завершується протягом 12 місяців з дати початку перегляду.
11.5. Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до цінових зобов'язань, прийнятих згідно зі статтею 8.
Публічне повідомлення та пояснення визначень
12.1. У випадках, коли органи влади переконані, що існують достатні докази для початку антидемпінгового розслідування відповідно до статті 5, член або члени, товари яких підпадають під таке розслідування, а також інші заінтересовані сторони, відомі органам влади, які проводять розслідування, як такі, що мають інтерес у такому розслідуванні, повинні бути поінформовані, і дається публічне повідомлення.
12.1.1. Публічне повідомлення про початок розслідування містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді-23 відповідну інформацію про таке:
i) назву країни-експортера або країн-експортерів та відповідного товару;
ii) дату початку розслідування;
iii) підстави, на основі яких у заяві припускається існування демпінгу;
iv) огляд факторів, на яких ґрунтується припущення про завдання шкоди;
v) адресу, куди повинні надсилатися заяви заінтересованих сторін;
vi) часові рамки, які надаються заінтересованим сторонам для викладення своїх поглядів.
__________
-23Коли органи влади надають інформацію та пояснення згідно з положеннями цієї статті в окремій доповіді, вони повинні забезпечити доступність такої доповіді громадськості.
12.2. Повинно даватися публічне повідомлення про будь-яке попереднє або остаточне визначення, позитивне або негативне, будь-яке рішення прийняти зобов'язання відповідно до статті 8, припинення такого зобов'язання та припинення дії остаточного антидемпінгового мита. Кожне таке повідомлення містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді в достатніх подробицях виявлені факти та висновки, одержані з усіх спірних питань факту і права, що органи влади, які проводять розслідування, уважають суттєвими. Усі такі повідомлення та доповіді передаються члену або членам, товари яких підлягають такому визначенню або зобов'язанню, а також іншим заінтересованим сторонам, відомим як такі, що мають інтерес у такому розслідуванні.
12.2.1. Публічне повідомлення про введення попередніх заходів містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді в подробицях пояснення попередніх визначень стосовно демпінгу та шкоди й стосується спірних питань факту й права, на підставі яких прийнято або відхилено аргументи. Таке повідомлення або доповідь з належним урахуванням вимоги про захист конфіденційної інформації, зокрема, містять:
i) найменування постачальників або, якщо це практично неможливо, залучених країн-постачальників;
ii) опис товару, який є достатнім для митних цілей;
iii) установлені демпінгові маржі та цілковите пояснення причин використання методики, застосованої під час установлення та порівняння експортної ціни й звичайної вартості відповідно до статті 2;
iv) міркування стосовно визначення шкоди, як це викладено в статті 3;
v) основні причини визначення.
12.2.2. Публічне повідомлення про завершення або тимчасове припинення розслідування у разі позитивного визначення, яке передбачає накладення остаточного мита чи прийняття цінового зобов'язання, містить або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді всю відповідну інформацію зі спірних питань факту й права та про причини, які спричинили введення остаточних заходів або прийняття цінового зобов'язання з належним урахуванням вимоги про захист конфіденційної інформації. Зокрема, повідомлення або доповідь містять інформацію, зазначену в підпункті 2.1, а також причини для прийняття або відхилення відповідних аргументів чи претензій, висунутих експортерами та імпортерами, а також підстави для будь-якого рішення, зробленого відповідно до підпункту 10.2 статті 6.
12.2.3. Публічне повідомлення про припинення або тимчасове припинення розслідування після прийняття зобов'язання відповідно до статті 8 охоплює або іншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповіді неконфіденційну частину цього зобов'язання.
12.3. Положення цієї статті застосовуються mutatis mutandis до початку та завершення переглядів відповідно до статті 11 та рішень згідно зі статтею 10 стосовно застосування мита на зворотній основі.
Судовий перегляд
Кожний член, внутрішнє законодавство якого містить положення про антидемпінгові заходи, повинен мати судові, арбітражні чи адміністративні трибунали або процедури для, inter alia, оперативного перегляду адміністративних дій, що мають стосунок до остаточних визначень та переглядів визначень в межах змісту статті 11. Такі трибунали або процедури повинні бути незалежними від органів влади, відповідальних за відповідне визначення або перегляд.
Антидемпінговий захід від імені третьої країни
14.1. Заява про антидемпінговий захід від імені третьої країни подається органами влади цієї третьої країни, яка вимагає відповідного заходу.
14.2. Така заява повинна підкріплюватися ціновою інформацією, яка показує, що імпорт є демпінговим, та детальною інформацією, яка показує, що демпінг завдає шкоди відповідній вітчизняній промисловості в третій країні. Уряд третьої країни надає всіляку допомогу органам влади країни-імпортера в одержанні будь-якої подальшої інформації, яку останні можуть вимагати.
14.3. Під час розгляду такої заяви органи влади країни-імпортера розглядають наслідки уявного демпінгу для відповідної промисловості в цій третій країні в цілому; тобто шкода не повинна оцінюватися тільки стосовно наслідків уявного демпінгу для експорту цієї промисловості до країни-імпортера або навіть до загального обсягу експорту цієї промисловості.
14.4. Рішення про те, чи продовжувати справу, чи ні, залежить від країни-імпортера. Якщо країна-імпортер вирішить, що вона готова вжити захід, то ініціатива звернення до Ради з питань торгівлі товарами з проханням про надання згоди на такий захід належить країні-імпортеру.
Країни-члени, що розвиваються
Визнається, що під час розгляду заяв про застосування антидемпінгових заходів за цією Угодою розвинені країни-члени повинні приділяти особливу увагу особливому становищу країн-членів, що розвиваються. Повинні бути розглянуті можливості застосування конструктивних засобів правового захисту, передбачених цією Угодою, до початку застосування антидемпінгового мита, якщо воно може впливати на суттєві інтереси країн-членів, що розвиваються.
ЧАСТИНА II
Комітет з питань антидемпінгової практики
16.1. Цією Угодою створюється Комітет з питань антидемпінгової практики (далі в цій Угоді - Комітет), що складається з представників кожного із членів. Комітет обирає власного голову та засідає не менше двох разів на рік або інакше, як передбачено відповідними положеннями цієї Угоди на запит будь-якого члена. Комітет виконує обов'язки, які надані йому за цією Угодою або членами, і він надає членам можливість проведення консультацій з будь-яких питань, які стосуються дії Угоди або досягнення її цілей. Секретаріат СОТ діє як секретаріат Комітету.
16.2. Якщо це є доцільним, Комітет може створювати допоміжні органи.
16.3. Під час виконання своїх функцій Комітет і будь-які допоміжні органи можуть консультуватися та звертатися за інформацію з будь-якого джерела, яке вони вважають за доцільне. Однак перед тим, як Комітет або допоміжний орган звернеться за такою інформацією з джерела, яке знаходиться в межах юрисдикції члена, він повинен поінформувати зазначеного члена. Він повинен одержати згоду члена та будь-якої фірми, з якою проводяться консультації.
16.4. Члени без затримки доповідають Комітетові про всі прийняті попередні або остаточні антидемпінгові рішення. Такі доповіді повинні бути доступними в Секретаріаті для перевірки іншими членами. Члени також надають кожні півроку доповіді про будь-які антидемпінгові рішення, прийняті за попередні шість місяців. Піврічні звіти подаються за погодженою стандартною формою.
16.5. Кожний член повідомляє Комітетові a) які з його органів влади компетентні для початку й проведення розслідувань, зазначені в статті 5, і b) про внутрішні процедури, які регулюють початок та проведення таких розслідувань.
Консультації та вирішення спорів
17.1 За винятком тих випадків, коли цією Угодою передбачено інше, до консультацій та вирішення спорів за цією Угодою застосовується Домовленість про вирішення спорів.
17.2. Кожний член прихильно розглядає заяви та надає адекватні можливості для консультацій стосовно заяв, зроблених іншим членом стосовно будь-якої справи, яка впливає на дію цієї Угоди.
17.3. Якщо будь-який член уважає, що будь-яка вигода, що виникає в нього безпосередньо або опосередковано, за цією Угодою анулюється або їй заподіюється шкода, або що досягненню якої-небудь мети перешкоджає інший член або члени, він може для досягнення взаємно задовільного розв'язання проблеми в письмовому вигляді вимагати проведення консультацій з відповідним членом або членами. Кожний член прихильно розглядає будь-яку вимогу про проведення консультації від іншого члена.
17.4. Якщо член, який вимагав проведення консультацій, уважає, що в результаті консультацій відповідно до пункту 3 не вдалося досягти взаємно погодженого рішення та якщо керівні органи члена-імпортера прийняли остаточне рішення про стягнення остаточного антидемпінгового мита чи прийняття цінових зобов'язань, він може передати цю справу до Органу з питань вирішення спорів (далі - ОПВС). Коли попередній захід має значний вплив і член, який вимагав проведення консультацій, уважає, що цей захід вжито всупереч положенням пункту 1 статті 7, такий член також може передати справу до ОПВС.
17.5. на запит сторони, яка подає скаргу, ОПВС створює групу експертів для вивчення справи, ґрунтуючися на:
i) письмовій заяві члена, що висунув вимогу, де зазначено, яким чином вигода, яка виникає в нього безпосередньо або опосередковано за цією Угодою, анулюється або їй заподіюється шкода, або що досягнення цілей Угоди перешкоджається, а також
ii) фактах, які надаються згідно з відповідними вітчизняними процедурами органам влади члена-імпортера.
17.6 Під час вивчення справи, зазначену в пункті 5:
i) група експертів під час оцінки фактичної сторони справи визначає, чи було встановлення органами влади фактів належним і чи була їхня оцінка цих фактів безсторонньою та об'єктивною. Якщо встановлення фактів було належним та оцінка була безсторонньою та об'єктивною, навіть коли група експертів могла дійти іншого висновку, ця оцінка не повинна заперечуватися;
ii) група експертів тлумачить відповідні положення Угоди відповідно до звичайних правил тлумачення міжнародного публічного права. Якщо група виявить, що відповідне положення Угоди допускає більше, ніж одне тлумачення, то група визнає, що захід органів влади відповідає Угоді, якщо він ґрунтується на одному із цих допустимих тлумачень.
17.7. Конфіденційна інформація, надана групі експертів, не повинна розголошуватися без офіційного дозволу особи, установи або органу влади, які надають таку інформацію. Якщо від групи вимагається надати таку інформацію, проте на її опублікування група не має повноважень, повинно бути надано неконфіденційний короткий виклад цієї інформації, на який дає дозвіл особа, установа або орган влади, які надають цю інформацію.
ЧАСТИНА III
Прикінцеві положення
18.1. З боку іншого члена не може бути вжито жодних конкретних заходів проти демпінгу експорту, крім як відповідно до положень ГАТТ 1994, як вони тлумачаться цією Угодою-24.
__________
-24Це не має на меті створення перешкод для вжиття заходів за іншими відповідними положеннями ГАТТ 1994, якщо це є доречним.
18.2. Застереження стосовно будь-яких положень цієї Угоди не можуть вноситися без згоди інших членів.
18.3. Відповідно до підпунктів 3.1 й 3.2 положення цієї Угоди застосовуються до розслідувань та переглядів існуючих заходів, розпочатих відповідно до заяв, які зроблено станом на дату набрання чинності Угодою про заснування СОТ для члена або після цієї дати.
18.3.1. Стосовно обчислення демпінгових марж у рамках процедур відшкодування згідно з пунктом 3 статті 9 застосовуються правила, використані під час здійснення останнього визначення або перегляду.
18.3.2. Для цілей пункту 3 статті 11 вважається, що існуючі антидемпінгові заходи вводяться станом на дату, не пізнішу за дату набрання чинності Угодою про заснування СОТ для члена, крім випадків, коли внутрішнє законодавство члена, яке є чинним станом на цю дату, уже охоплює положення того типу, яке передбачено цим пунктом.
18.4. Кожний член уживає всіх необхідних заходів загального або особливого характеру для забезпечення не пізніше, ніж станом на дату набрання для нього чинності Угодою про заснування СОТ, відповідності його нормативно-правових актів й адміністративних процедур положенням цієї Угоди настільки, наскільки вони можуть застосовуватися до відповідного члена.
18.5. Кожний член інформує Комітет про будь-які зміни в його нормативно-правових актах, які мають стосунок до цієї Угоди, а також застосуванні таких нормативно-правових актів.
18.6. Комітет щороку переглядає виконання та дію цієї Угоди, беручи до уваги її цілі. Комітет щорічно інформує Раду з питань торгівлі товарами про події, які відбулися протягом періоду, що охоплюється такими оглядами.
18.7 Додатки до цієї Угоди становлять її невід'ємну частину.
Додаток I
Процедури розслідування на місці відповідно до пункту 7 статті 6
1. Після початку розслідування необхідно інформувати органи влади члена-експортера та фірми, відомі як такі, яких це стосується, про намір провести розслідування на місці.
2. Якщо за виняткових обставин є намір включити до групи розслідування неурядових експертів, то фірми й органи влади члена-експортера повинні бути про це поінформовані. Такі неурядові експерти повинні бути піддані дієвим санкціям за порушення вимог конфіденційності.
3. Стандартною практикою повинно бути одержання явної згоди відповідних фірм члена-експортера перед тим, як буде остаточно заплановано візит.
4. Як тільки згоду відповідних фірм одержано, органи влади, які проводять розслідування, повинні повідомити органа влади члена-експортера про назви та адреси фірм, які повинні бути відвідані, та погоджені дати.
5. Перед тим, як здійснити візит, зазначеним фірмам повинно бути заздалегідь про нього повідомлено.
6. Візити для роз'яснення запитальника здійснюються тільки на прохання фірми-експортера. Такий візит здійснюється тільки тоді, коли a) органи влади члена-імпортера повідомлять представникам відповідного члена та b) коли останній не заперечує проти візиту.
7. Оскільки основною метою розслідування на місці є перевірка наданої інформації або одержання подальших подробиць, вона повинна виконуватися після того, як буде одержано відповіді на запитальник, якщо тільки фірма не погодиться на протилежне, а уряд члена-експортера буде поінформований органами влади, які проводять розслідування, про передбачуваний візит і не заперечуватиме проти нього; крім того, стандартною практикою повинно бути інформування до початку візиту відповідних фірм про загальний характер інформації, яка перевірятиметься, та про будь-яку додаткову інформацію, яку необхідно надати, хоча це не повинно перешкоджати поданню прохань на місці про надання додаткових подробиць з урахуванням одержаної інформації.
8. На запити або запитання, поставлені органами влади або фірмами члена-експортера та які є суттєво важливими для успішного проведення розслідування на місці, повинно бути, якщо це можливо, одержано відповіді до здійснення візиту.
Додаток II
Найліпша наявна інформація в розумінні пункту 8 статті 6
1. Якнайшвидше після початку розслідування, органи влади, які проводять розслідування, повинні в подробицях зазначити інформацію, яка вимагається від будь-якої заінтересованої сторони, та спосіб, у який ця інформація повинна бути структурно побудована заінтересованою стороною в її відповіді. Органи влади також повинні забезпечити, щоб сторона усвідомлювала, що якщо інформацію не буде надано протягом розумного проміжку часу, то органи влади мають повне право робити визначення на підставі наявних фактів, у тому числі тих, які містяться в заяві від вітчизняної промисловості про початок розслідування.
2. Органи влади можуть також вимагати, щоб заінтересована сторона надала свою відповідь на конкретному носії (наприклад, на комп'ютерній стрічці) або комп'ютерною мовою. Коли подається така вимога, органи влади повинні враховувати обґрунтованість можливості заінтересованої сторони надати відповідь на бажаному носії або комп'ютерною мовою й не повинні вимагати від сторони використання для її відповіді комп'ютерної системи, іншої, ніж та, що використовується цією стороною. Орган влади не повинен висувати вимоги про відповідь у комп'ютерній формі, якщо заінтересована сторона не веде комп'ютерних рахунків та якщо надання відповіді, як це вимагається, приведе до невиправданого додаткового тягаря для заінтересованої сторони, наприклад спричинить необґрунтовані додаткові витрати й незручності. Органи влади не повинні висувати вимоги про надання відповідей на конкретному носії або комп'ютерною мовою, якщо заінтересована сторона не веде комп'ютерних рахунків на такому носії або комп'ютерною мовою та якщо надання відповіді, як це вимагається, приведе до невиправданого додаткового тягаря для заінтересованої сторони, наприклад спричинить необґрунтовані додаткові витрати й незручності.
3. Уся інформація, яка піддається перевірці, яка представлена таким чином, що може бути використана в розслідуванні без зайвих труднощів, і яка надається своєчасно й у разі необхідності на носії або комп'ютерною мовою, як цього вимагають органи влади, повинна братися до уваги під час здійснення визначень. Якщо сторона не надає відповіді на бажаному носії або комп'ютерною мовою, але органи влади виявлять, що умови, викладені в пункті 2, виконано, то ненадання відповіді на бажаному носії або комп'ютерною мовою не вважається таким, що значним чином перешкоджає розслідуванню.
4. Коли органи влади не мають можливості обробити інформацію, якщо її надано на конкретному носії (наприклад на комп'ютерній стрічці), то інформація повинна надаватися у вигляді письмового матеріалу або в будь-якій іншій формі, прийнятній для органів влади.
5. Навіть якщо надана інформація може не бути ідеальною в усіх відношеннях, це не повинно давати підстав органам влади не брати її до уваги за умови, що заінтересована сторона доклала усіх зусиль.
6. Якщо докази або інформація не приймаються, то сторона, яка їх подає, повинна негайно бути поінформована про причини цього й повинна мати можливість надати додаткові пояснення протягом розумного періоду з належним урахуванням часових рамок розслідувань. Якщо ці пояснення вважаються органами влади непереконливими, причини відкидання таких доказів або інформації повинні бути надані в будь-яких опублікованих визначеннях.
7. Якщо органи влади повинні обґрунтовувати свої висновки, у тому числі ті, що стосуються звичайної вартості, на інформації з вторинного джерела, у тому числі інформації, наданої в заяві про початок розслідування, вони повинні зробити це з особливою обачністю. У таких випадках органи влади повинні, якщо це практично можливо, перевірити цю інформацію з інших незалежних джерел, які є в них у розпорядженні, як-от: опублікованих прейскурантів, офіційної статистики імпорту та даних про митні надходження, а також з інформації, одержаної від інших заінтересованих сторін під час розслідування. Однак зрозуміло, що якщо заінтересована сторона не надає сприяння й таким чином відповідна інформація приховується від органів влади, то така ситуація може спричинити результат, який буде менш сприятливим для цієї сторони, ніж якби ця сторона сприяла.