Справа «Луценко проти України (№ 2)» (Заява № 29334/11)

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Луценко проти України (№ 2)"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Марк Віллігер (<…>), Голова,

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>),

Андре Потоцький (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 12 травня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 29334/11), яку 6 травня 2011 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Юрій Віталійович Луценко (далі - заявник).

2. Інтереси заявника представляли пані Валентина Теличенко, п. Ігор Фомін та п. Аркадій Бущенко - адвокати, які практикують у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на той час - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

3. Заявник скаржився, зокрема, за статтею 3 Конвенції на побутові умови тримання його у Київському слідчому ізоляторі та з приводу неналежного рівня медичної допомоги, що йому надавалась. Заявник також стверджував, що в очікуванні судових засідань його тримали у маленькому та погано вентильованому приміщенні, а під час судових засідань - у металевій клітці.

4. 14 лютого 2012 року про заяву було повідомлено Уряд,

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник, п. Юрій Віталійович Луценко, є громадянином України, який народився у 1964 році.

А. Події, що передували справі

6. Заявник був Міністром внутрішніх справ України. Він обіймав цю посаду з 2005 по 2006 рік та з 18 грудня 2007 року по 11 березня 2010 року. Починаючи з 27 серпня 2014 року він був Головою політичної партії "Блок Петра Порошенка".

7. 2 листопада 2010 року Генеральна прокуратура України (далі - ГПУ) порушила кримінальну справу щодо заявника та іншої особи - пана П., за частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України за підозрою у заволодінні ними чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем. 5 листопада 2010 року заявнику було офіційно пред'явлено обвинувачення. Того ж дня від нього відібрано підписку про невиїзд.

8. 11 грудня 2010 року ГПУ порушила щодо заявника іншу кримінальну справу за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України за фактом перевищення ним службових повноважень на тій підставі, що він сприяв наданню своєму водію, пану П., однокімнатної квартири.

9. Дві кримінальні справи було об'єднано в одне провадження.

10. 13 грудня 2010 року ГПУ закінчила досудове слідство у справі та офіційно пред'явила заявнику обвинувачення у вчиненні обох злочинів, перекваліфікувавши його дії за першим обвинуваченням на частину 5 статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем).

11. 26 грудня 2010 року заявника було затримано та поміщено під варту до слідчого ізолятора Служби безпеки України.

12. 27 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва (далі - Печорський суд) змінив обраний заявникові запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд на взяття під варту.

13. 28 грудня 2010 року заявника було переведено до Київського слідчого ізолятора № 13 (далі - СІЗО).

14. 17 травня 2011 року ГПУ передала кримінальну справу щодо заявника до Печерського суду, який 27 лютого 2012 року ухвалив вирок, відповідно до якого заявнику було призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки. Справа стала предметом пильної уваги як національних, так і міжнародних засобів масової інформації, представники яких були присутні на судових засіданнях. Невдовзі після закінчення судових засідань було опубліковано фотографії, на яких заявник зображений за металевими ґратами.

15. 7 березня 2012 року заявник подав апеляційну скаргу, вимагаючи скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з відсутністю його вини у вчиненні злочину.

16. 16 травня 2012 року апеляційний суд м. Києва залишив вирок Печерського суду без змін.

17. 31 серпня 2012 року заявника було переведено до Менської виправної колонії Чернігівської області для відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

18. Ухвалою від 3 квітня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив призначене заявникові покарання у вигляді позбавлення волі без змін і дещо зменшив суму відшкодування матеріальної шкоди, яку він мав сплатити.

19. 7 квітня 2013 року колишній Президент України видав Указ про помилування низки осіб, включаючи заявника, і їх було звільнено того ж дня.

В. Стан здоров'я заявника та надана йому медична допомога

20. До затримання у заявника було діагностовано цукровий діабет II типу, хронічні гастрит та панкреатит.

21. Після поміщення заявника до СІЗО 28 грудня 2010 року його оглянули начальник медичної частини та черговий лікар. Було проведено клінічне, лабораторне та рентгенологічне обстеження заявника. За результатами цих обстежень та з даних анамнезу у заявника було діагностовано симптоматичну артеріальну гіпертензію та рекомендовано регулярний контроль артеріального тиску. Як стверджує заявник, лікарі пенітенціарної установи не звертали увагу на його хронічні захворювання, про які було зазначено у наданій Печерському суду виписці з амбулаторної картки та про які він неодноразово усно заявляв.

22. За твердженнями Уряду, протягом періоду з грудня 2010 року по квітень 2011 року заявник перебував під постійним наглядом лікарів медичної частини СІЗО, які відвідували його 29, 30 та 31 грудня 2010 року, з 1 по 9, 17 та 24 січня, 10, 18 та 25 лютого, 1, 10 та 20 березня і 1 квітня 2011 року. Упродовж цього періоду заявник не звертався зі скаргами, а стан його здоров'я залишався задовільним, Лікарі регулярно вимірювали його артеріальний тиск, пульс та проводили загальне обстеження. Заявник заперечував, що він не звертався зі скаргами на проблеми, пов'язані зі станом його здоров'я. Як він стверджує, за перших три місяці тримання під вартою він втратив понад 20 кілограмів ваги, у нього постійно були слабкі прояви лихоманки та спазматичний біль у животі.

23. Після надходження скарг заявника на погіршення стану його здоров'я 24 лютого 2011 року приватна медична лабораторія відібрала для аналізу зразки його крові. За результатами аналізу у заявника було виявлено наявність запального процесу. Лікар, яка дійшла такого висновку, вважала, що це наслідок ускладнення вірусної інфекції бактеріальною. Також попередньо було діагностовано реактивний артрит. Для встановлення більш точного діагнозу необхідними були додаткові обстеження у спеціалістів.

24. 9 березня 2011 року лікарі СІЗО виявили у заявника артрит.

25. 15 березня 2011 року новий аналіз крові заявника виявив певні негативні зміни його імунної системи. Клопотання заявника про обстеження у кардіолога-ревматолога, яка надала вищезазначений висновок, були безуспішними.

26. За твердженнями Уряду, 6 та 13 квітня 2011 року заявника було оглянуто начальником медичної частини СІЗО. Заявник скаржився на біль у суглобах. У нього було діагностовано симптоматичну (ситуативну) артеріальну гіпертензію, генералізований остеоартроз і йому було рекомендовано здійснення контролю артеріального тиску.

27. 21 квітня 2011 року на знак протесту проти подальшого тримання його під вартою заявник оголосив голодування.

28. За твердженнями Уряду, з 22 квітня до 10 травня 2011 року заявник перебував під щоденним наглядом лікарів медичної частини СІЗО. Іноді він скаржився на запаморочення та загальну слабкість. Протягом цього періоду стан здоров'я заявника залишався задовільним.

29. 29 квітня 2011 року адміністрація СІЗО помістила заявника до одиночної камери і йому було продемонстровано обладнання для примусового годування осіб, які відмовляються вживати їжу (такі як наручники, роторозширювач та зонд). Ці засоби очевидно ніколи не застосовувались до заявника.

30. За твердженнями Уряду, того ж дня заявника було оглянуто начальником медичної частини СІЗО. Заявник скаржився на біль в області серця, що, за його словами, посилювався при поворотах. У заявника було діагностовано симптоматичну (ситуативну) артеріальну гіпертензію, генералізований остеоартроз та міозит великого грудного м'яза зліва. При цьому заявник повідомив лікаря, що протягом кількох днів він не приймав їжу та пив лише чай без цукру і каву з цукром. Заявнику було зроблено аналіз сечі, рівень ацетону в якій становив один +. Було рекомендовано контроль за загальним станом здоров'я заявника, рівнем ацетону в його сечі та його артеріальним тиском.

1 травня 2011 року заявника оглянула комісія лікарів Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України). Йому призначено прийом "поживної суміші" (крупа манна або вівсяна, масло тваринне, цукор, молоко, яйця, м'ясо для бульйону, сіль, аскорбінова кислота загальною калорійністю 1638,5 ккал) та наступні медикаменти: розчин NaCL, вітаміни В1 та В6 і розчин Рибоксину. Того ж дня було проведено загальний аналіз крові заявника, а також аналіз вмісту цукру в крові та ацетону в сечі (було отримано результат"+++"). Того дня заявник вжив 500 мл "поживної суміші".

2 травня 2011 року комісія лікарів ДПтС України визнала загальний стан здоров'я заявника стабільним та констатувала позитивну динаміку зменшення запаморочень та загальної слабкості. Було також проведено аналіз сечі заявника на наявність у ній ацетону (отримано результат"+++").

3 травня 2011 року, після ще одного огляду комісією лікарів ДПтС України, у заявника було відібрано зразок сечі для аналізу на вміст ацетону. Результат аналізу виявив вміст ацетону "+++". Того ж дня заявник вжив 400 мл "поживної суміші". Було рекомендовано проведення повторного біохімічного та загального аналізу крові заявника, загального аналізу сечі, аналізу крові на вміст цукру та аналізу сечі на наявність ацетону, а також УЗД органів черевної порожнини та нирок. Заявнику було проведено інфузію Реосорбілакту та глюкози.

4 травня 2011 року заявника знову було оглянуто комісією лікарів ДПтС України. У нього було виявлено помірні дифузні зміни печінки, хронічний холецистит та хронічний панкреатит. Того ж дня заявник вжив 500 мл "поживної суміші". Заявнику було проведено інфузію Реосорбілакту та глюкози.

31. 5 травня 2011 року дружина заявника звернулася до адміністрації СІЗО з проханням проводити медичні огляди її чоловіка у її присутності. На той час заявник втратив близько чотирнадцяти кілограмів ваги. Того ж дня, за твердженнями Уряду, заявника було оглянуто комісією лікарів ДПтС України. У лабораторії "Діла" здійснено загальний аналіз крові заявника, аналіз крові на вміст цукру та аналіз сечі на наявність ацетону. Результати аналізів були слабопозитивними. У заявника було діагностовано хронічний холецистит та хронічний панкреатит. Також встановлено, що стан здоров'я заявника був наслідком його голодування. Того ж дня заявник відмовився від прийому їжі та проведення інфузійної терапії для відновлення в організмі водного, протеїнового та електролітного балансу.

32. 6 травня 2011 року заявника було переведено до медичної частини СІЗО. За твердженнями Уряду, його оглянула комісія лікарів-фахівців лікувальних закладів Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) м. Києва. У нього було діагностовано гіпертонічну хворобу І ступеня, серцеву недостатність, цукровий діабет II типу легкої форми (стадія компенсації), хронічний холецистит у стадії нестійкої ремісії, хронічний панкреатит у стадії нестійкої ремісії, остеоартроз поза загостренням, поширений остеохондроз хребта та грудний кіфоз. Заявнику було рекомендовано: (1) пройти електрокардіограму (далі - ЕКГ) та ультразвукове дослідження серця (далі - УЗД) для виключення ішемічної хвороби серця; (2) прийом гіпотензивних препаратів (Престаріум комбі) при підвищенні артеріального тиску більше 140/90 мм рт. ст; (3) прийом Метопрололу при тахікардії, що виникає при пульсі більше 100 ударів на хвилину. Заявник повністю пройшов цей курс лікування.

33. Як стверджує Уряд, 7 травня 2011 року заявника знову оглянула комісія лікарів ДПтС України. Також йому було проведено контрольний аналіз сечі на наявність ацетону (отримано результат"++") та загальний аналіз сечі. Комісія лікарів підтвердила попередній діагноз. Заявник відмовився від прийому будь-якої "поживної суміші" та проведення інфузійної терапії.

8 травня 2011 року заявника було оглянуто комісією лікарів-фахівців лікувальних закладів МОЗ України м. Києва. Комісія підтвердила попередній діагноз заявникові та додатково встановила у нього хронічний гастрит в стадії нестійкої ремісії. Комісія зазначила, що на загальний стан заявника суттєво впливає голодування. Заявнику було проведено ЕКГ та ехокардіографічне дослідження. Вміст ацетону в сечі становив "+". Заявник відмовився приймати "поживну суміш". Йому було проведено інфузійну терапію з Аміновеном. Заявнику також було рекомендовано розширення раціону харчування з обмеженням вживання вуглеводів, що легко засвоюються (цукор, мед та солодощі); дотримання дозованих фізичних навантажень; прийом Дуфалаку або Гуталаксу (для нормалізації роботи кишківника) та пробіотиків (Лаціума або Симбітера).

9 та 10 травня 2011 року заявника було оглянуто комісією лікарів ДПтС України. Вміст ацетону в сечі був слабопозитивним. Він відмовився від прийому "поживної суміші". Йому було проведено інфузійну терапію з фізіологічним розчином, вітамінами В1, В6, С, Рибоксином та Реосорбілактом.

34. Як стверджує заявник, до 10 травня 2011 року медичний нагляд щодо нього було обмежено вимірюванням його артеріального тиску та зважуванням, а також поверховим оглядом лікарем СІЗО.

35. 10 травня 2011 року заявника було поміщено до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (далі - лікарня швидкої допомоги). Наступного дня адміністрація лікарні повідомила слідчого, що у заявника хронічний панкреатит у стані загострення, хронічний гастродуоденіт, нейроциркуляторна дистонія за кардіальним типом та цукровий діабет II типу. Стан його здоров'я було визначено як середнього ступеня важкості.

36. 18 травня 2011 року заступник головного лікаря лікарні швидкої допомоги повідомив дружині заявника додаткову інформацію щодо стану його здоров'я. На додаток до вищезазначених діагнозів заступник головного лікаря зазначив такі захворювання: хронічний холецистит, папілома жовчного міхура, аутоімунний тиреоїдит, еутиреоз, себорейний дерматит, близорукість, остеохондроз, хронічний гайморит, глухота на праве вухо, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, ерозія шлунку та дуоденогастральний рефлюкс.

37. 23 травня 2011 року заявник припинив голодування.

38. За твердженнями Уряду, 24 травня 2011 року заявника оглянули лікарі медичної частини СІЗО. Того ж дня заявник з'їв кашу. Йому також було проведено інфузійну терапію із застосуванням Аміновену та Парієту. Загалом, хоча заявник продовжував скаржитися на загальну слабкість, з моменту припинення голодування стан його здоров'я значно покращився.

Наступного дня лікарі СІЗО знову оглянули заявника. Вони дійшли висновку, що заявник страждає на такі захворювання: хронічний панкреатит у стані загострення, хронічний холецистит, папілома жовчного міхура, хронічний дуоденіт, аутоімунний тиреоїдит, еутиреоз, цукровий діабет II типу, нейроциркуляторну дистонію за кардіальним типом середнього ступеню важкості, себорейний дерматит, остеохондроз шийного відділу хребта, токсико-дисциркуляторну енцефалопатію ендогенного ґенезу (І-ІІ ступеню), виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, папіломатозну гастропатію та ерозію шлунку. Того ж дня заявник їв кашу та пив воду і морквяний сік. Заявнику було проведено інфузійну та противиразкову терапію.

26 та 27 травня 2011 року лікарі медичної частини СІЗО підтвердили попередній діагноз. Заявнику було проведено інфузійну та противиразкову терапію, йому було зроблено аналіз сечі (що не виявив ацетону), аналіз крові на зміст цукру та біохімічний аналіз крові. Заявнику також було призначено консультацію у гастроентеролога.

28 травня 2011 року заявника оглянула комісія лікарів МОЗ України. За результатами огляду комісія визнала загальний стан здоров'я заявника задовільним. У нього було діагностовано пептичну виразку дванадцятипалої кишки, стан після шлунково-кишкової кровотечі, ерозивний гастрит, легку постгеморагічну анемію. Заявнику було рекомендовано противиразкове лікування в умовах гастроентерологічного стаціонару. За відсутності можливості стаціонарного лікування заявнику необхідно було продовжити прийом Парієту; повторно прозести фібро-гастроскопію шлунку з біопсією, загальний аналіз крові (калію, фосфору), електролітів, калу на приховану кров, а також забезпечити п'ять невеликих прийомів їжі в день із дотриманням білкової дієти.

39. Як стверджує заявник, 28 травня 2011 року його було оглянуто в СІЗО і діагностовано виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у фазі вираженої активності, шлунково-кишкову кровотечу, ерозивний гастрит та токсично-метаболічну енцефалопатію, Більше того, усі раніше виявлені у нього захворювання було підтверджено.

40. За твердженнями Уряду, 29 травня 2011 року заявника оглянули лікарі СІЗО, які підтвердили попередні діагнози. Заявник продовжував проходити противиразкову терапію та багаторазово приймати їжу невеликими порціями.

41. 31 травня 2011 року заявнику проведено аналіз сечі, який не виявив вмісту ацетону, аналіз крові на вміст цукру та загальний аналіз крові. За результатами аналізів було підтверджено попередні діагнози.

42. 31 травня та 1 червня 2011 року заявника оглянули лікарі СІЗО та підтвердили попередні діагнози. Було проведено аналізи крові та сечі заявника. Заявник продовжував проходити противиразкову терапію та отримувати відповідне харчування.

43. 8 червня 2011 року начальник СІЗО повідомив голову Печерського суду про додаткові діагнози, поставлені заявнику під час його огляду 28 травня 2011 року, та звернувся з клопотанням про надання дозволу на його обстеження у лікарні швидкої допомоги. За твердженнями Уряду, лист було надіслано до суду лише 9 червня 2011 року.

44. У своїй відповіді від 14 червня 2011 року суддя Печерського суду зазначив, що суд не заперечує проти обстеження заявника у лікарні. Копію цього листа було надіслано до конвойної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України з дорученням про конвоювання заявника.

45. 23 червня 2011 року конвойна служба міліції у відповідь повідомила, що відповідальність за надання медичної допомоги заявнику покладено на адміністрацію СІЗО.

46. 24 червня 2011 року дружина заявника та його захисник звернулися до суду з новим клопотанням про госпіталізацію заявника. Вони стверджували, що у заявника був постійний біль у животі і він втратив ще більше ваги, загалом 24 кг. 29 червня 2011 року суддя відповів, що суд проти цього не заперечує.

47. За твердженнями Уряду, з 2 червня по 2 липня 2011 року заявника щоденно оглядали лікарі СІЗО. Відповідно до вказівок, наданих за результатами попереднього комісійного обстеження, заявнику регулярно проводили клінічний, біохімічний і загальний аналізи крові та аналізи сечі (7, 8, 15, 18, 19 та 30 червня 2011 року). Заявник проходив противиразкову терапію, отримував рекомендоване харчування та призначене амбулаторне лікування. Впродовж цього періоду вищезазначені діагнози залишалися актуальними. Крім того, 24 червня 2011 року лікарі встановили, що пептична виразка дванадцятипалої кишки заявника почала загоюватися, що свідчило про поступове покращення стану його здоров'я.

48. Як стверджує Уряд, 14 липня 2011 року суд надав дозвіл на проведення обстеження заявника у лікарні швидкої допомоги.

49. 15 липня 2011 року заявника було обстежено у лікарні швидкої допомоги. Йому було проведено фіброгастроскопію та УЗД. За результатами обстеження у заявника виявлено варикозне розширення вен стравоходу І ступеню, портальну гіпертензивну гастропатію помірного ступеню, хронічний холецистит, папілому жовчного міхура, хронічний панкреатит та сечокам'яний діатез. Було рекомендовано проведення біохімічного та загального аналізів крові заявника, визначення титру антитіл до вірусних гепатитів В, С та D, УЗД органів черевної порожнини з доплерографією. Як стверджує заявник, він не отримав призначеного йому лікування.

50. 21 липня 2011 року у заявника в присутності його захисника було відібрано зразки крові на комплекс печінкових проб, маркери гепатитів В, С та D. За клопотанням заявника для забезпечення об'єктивності дослідження зразки було надіслано до двох лабораторій: "Eurolab" та "Сінево".

51. 22 липня 2011 року заявнику у лікарні швидкої допомоги було проведено УЗД органів черевної порожнини з доплерографією. За результатами обстеження у нього було діагностовано УЗ ознаки дифузного ураження печінки по типу хронічного гепатозу, портальну гіпертензію І ступеню, спленомегалію І ступеню та хронічний холецистит. Згідно з рекомендаціями заявника було обстежено на маркери вірусних гепатитів В, С і D та взято у нього печінкові проби.

52. 23 липня 2011 року заявнику було призначено такі медичні препарати: Урсо-фальк, Ессенціале форте, Праймер, Хофітол та Дуспаталін.

53. За твердженнями Уряду, з 2 по 30 серпня 2011 року заявник перебував під щоденним наглядом лікарів СІЗО. Стан його здоров'я залишався без змін. Він продовжував скаржитися на дискомфорт у верхній частині живота. Заявник отримав лікування, призначене йому раніше.

54. 30 серпня 2011 року два провідні лікарі закладів охорони здоров'я МОЗ України оглянули заявника у СІЗО. Вони встановили, що у нього цироз печінки, ймовірно спричинений попереднім голодуванням. Крім того, вони зазначили про два випадки внутрішньої кровотечі. Заявнику було рекомендовано пройти більш ретельне обстеження в умовах спеціалізованого гастроентерологічного стаціонару. Також йому було необхідне повноцінне харчування.

55. За твердженнями Уряду, 2 вересня 2011 року на підставі рішення суду до СІЗО прибула комісія лікарів (гастроентерологи, лікар-ендоскопіст та лікар ультразвукової діагностики). Заявник відмовився від медичного огляду, надання зразків крові або проходження рекомендованих комісією лікарів УЗД та фіброгастродуоденоскопії.

56. 6 вересня 2011 року у СІЗО заявника було оглянуто комісією лікарів МОЗ України. Для уточнення діагнозу заявнику було рекомендовано пройти додаткові обстеження із застосуванням спеціального обладнання.

57. 7 та 8 вересня 2011 року для проведення лабораторних досліджень у заявника було відібрано зразки крові та калу.

58. 13 вересня 2011 року дружина заявника знову звернулася до Печерського суду з клопотанням про надання дозволу на госпіталізацію її чоловіка та надання йому належного лікування.

59. 15 вересня 2011 року заявника було госпіталізовано до Київського міського діагностичного центру і там обстежено, у результаті чого виявлено початкові ознаки портальної гіпертензії, а також ознаки хронічного холециститу, ангіоміоліпоми правої нирки та паренхіматозної кісти лівої нирки. Того ж дня заявник пройшов УЗД органів черевної порожнини, яке виявило ознаки папіломи жовчного міхура та зміни в підшлунковій залозі і підтвердило попередні вищезгадані патології нирок.

60. 20 вересня 2011 року заявнику було проведено колоноскопію, що виявила дивертикулярну хворобу сигмовидної кишки. Того ж дня заявника було оглянуто новоствореною комісією лікарів МОЗ України і встановлено жирову хворобу печінки. Заявнику було призначено дієту, вітамінно-мінеральний комплекс, блокатори протонної помпи та гепатопротектори.

61. За твердженнями Уряду, 22 вересня 2011 року заявника проконсультував лікар-гематолог. У зв'язку зі зниженням числа лейкоцитів та тромбоцитів у його крові заявнику було рекомендовано повторне проведення загального аналізу крові у двох незалежних лабораторіях, які визначить МОЗ України. Після отримання результатів зазначених аналізів було рекомендовано провести повторне обстеження заявника у лікаря-гематолога.

62. 23 вересня 2011 року зразки крові заявника було надіслано до лабораторії для проведення її загального аналізу. 26 вересня 2011 року згідно з рекомендацією лікаря-гематолога зразок крові заявника було надіслано до лабораторії "Сінево" для проведення коагулограми.

63. 28 вересня 2011 року заявника знову оглянув лікар-гематолог, який за результатами попередніх обстежень дійшов висновку про відсутність у заявника захворювань системи крові.

64. 24 жовтня 2011 року заявник завершив курс лікування, призначений комісією лікарів МОЗ України 20 вересня 2011 року.

65. 29 вересня 2011 року заявникові було запропоновано біопсію печінки, від чого він відмовився.

Як він стверджує, біопсія є хірургічним втручанням, після якого пацієнт має залишатися у медичному закладі під медичним наглядом протягом строку, який лікар вважає необхідним для спостереження за будь-якими післяопераційними ускладненнями. Проте заявнику не було гарантовано, що йому буде надано відповідне медичне обслуговування та що він залишиться у лікарні після проведення біопсії. Він вважав, що його негайне переміщення до СІЗО завдасть шкоди стану його здоров'я. Крім того, заявник побоювався, що у випадку виникнення ускладнень після біопсії йому не буде забезпечено належну медичну допомогу у СІЗО. У зв'язку з цим він посилався на свій попередній досвід.

66. 4 жовтня 2011 року родичі заявника передали йому блокатори протонної помпи і гепатопротектори, призначені комісією лікарів МОЗ України ще 20 вересня 2011 року.

67. За твердженнями Уряду, 2 листопада 2011 року заявника оглянули лікарі СІЗО. Під час огляду заявник скаржився на загальну слабкість, ниючий біль у правому підребер'ї, дискомфорт у верхній частині живота та в області кишківника. У заявника було діагностовано жирову хворобу печінки, наявність початкових ознак портальної гіпертензії, ерозивний геморагічний хелікобактерасоційований гастрит та дивертикулярну хворобу сигмовидної кишки. Оскільки заявник завершив призначений йому курс амбулаторного лікування, йому було запропоновано пройти лабораторне та інструментальне обстеження. Заявник у письмовій формі відмовився від проведення фіброгастродуоденоскопії та ректороманоскопії.

68. 3 листопада 2011 року у заявника було відібрано зразки крові для лабораторного дослідження в Київському міському діагностичному центрі. Зокрема було проведено клінічний, загальний та біохімічний аналізи крові та коагулограму.

69. 5 листопада 2011 року згідно з рішенням суду заявника було оглянуто комісією лікарів МОЗ України. У нього було виявлено такі захворювання: жирову хворобу печінки, наявність початкових ознак портальної гіпертензії, хронічний хелікобактерасоційований гастрит та дивертикулярну хворобу сигмовидної кишки. Заявнику було рекомендовано пройти УЗД органів черевної порожнини, дослідження калу на приховану кров, на наявність яєць глистів та найпростіших, консультацію уролога, дієтотерапію, вітамінно-мінеральний комплекс та продовжити прийом блокаторів протонної помпи.

70. 8 листопада 2011 року заявник пройшов УЗД органів черевної порожнини у Київському міському діагностичному центрі. У нього було діагностовано ознаки папіломи жовчного міхура, помірно виражені зміни у підшлунковій залозі, ангіоміоліпоми правої нирки та кісти малих розмірів синусу лівої нирки. Проте заявник відмовився від консультації уролога.

71. 9 листопада 2011 року заявник отримав передачу з необхідними ліками.

72. За твердженнями Уряду, впродовж листопада 2011 року стан здоров'я заявника залишався задовільним. Заявник періодично скаржився на загальну слабкість, дискомфорт в області товстої кишки та біль в правому підребер'ї. Упродовж цього періоду його щодня оглядали лікарі медичної частини СІЗО і він регулярно отримував призначене лікування. Діагнози залишалися незмінними.

Проте заявник продовжував скаржитися на періодичний дискомфорт в області товстої кишки. Йому було забезпечено курс лікування, призначений комісією лікарів лікувальних закладів МОЗ України 5 листопада 2011 року.

73. 14 грудня 2011 року заявника оглянула комісія лікарів лікувальних закладів МОЗ України. За результатами попередніх обстежень лікарі дійшли висновку, що у заявника такий діагноз: жирова хвороба печінки, початкові ознаки портальної гіпертензії, хронічний хелікобактерасоційований гастрит, синдром подразненого кишківника та дивертикулярна хвороба сигмовидної кишки, проте не виявлено жодних ознак захворювання крові. Лікарі рекомендували заявнику пройти додаткові обстеження: електрокардіограму, іригоскопію та аналіз калу на дисбактеріоз, визначення панкреатичної (фекальної) еластази та на приховану кров. Також заявнику було призначено таке лікування: дієта; Спазмомен або Метео-спазміл; супозиторії Постеризан; Креон; Валідол для припинення болю у животі; Хофітол, прийом якого продовжити з 19 грудня 2011 року. Проте 19 грудня заявник за власною ініціативою відмовився розпочати призначене лікування.

74. На початку січня 2012 року заявник поскаржився адміністрації СІЗО на болі у шлунку та кишечнику.

75. 5 та 14 січня 2012 року заявнику було проведено різні лабораторні аналізи у зв'язку з його хронічними шлунково-кишковими захворюваннями, а 11 січня 2012 року - УЗД органів черевної порожнини.

76. 19 січня 2012 року під час судового засідання заявник поскаржився на погане самопочуття. У зв'язку з цим було викликано швидку допомогу. Лікар встановив загострення хронічного панкреатиту та призначив заявнику певні ліки. Загальний стан здоров'я заявника було визнано задовільним.

77. 20 січня 2012 року заявника було оглянуто комісією лікарів МОЗ України, яка діагностувала у нього жирову хворобу печінки (стеатоз), наявність початкових ознак портальної гіпертензії, хронічний хелікобактерасоційований гастрит, синдром подразненого кишківника та дивертикулярну хворобу сигмовидної кишки. Хоча комісія визнала погіршення стану здоров'я заявника внаслідок "порушення режиму харчування та психоемоційного перевантаження", стан його здоров'я було визнано загалом задовільним і таким, що не вимагає стаціонарного лікування в спеціалізованому медичному закладі. Лікарі рекомендували заявнику нормалізувати режим харчування та зменшити психоемоційне навантаження. Вони також призначили певні медичні препарати.

78. 23 січня 2012 року МОЗ України для обстеження заявника у СІЗО призначило нову комісію, до складу якої увійшли троє лікарів-гастроентерологів. Лікарі визнали стан його здоров'я загалом задовільним та дійшли висновку, що заявник не потребує госпіталізації. Вони також призначили заявнику ліки та повторили раніше надані рекомендації щодо його харчування.

79. 24 лютого 2012 року заявника було оглянуто комісією лікарів МОЗ України. Лікарі зазначили, що стан його здоров'я покращився. У заявника було діагностовано жирову хворобу печінки (стеатоз), наявність початкових ознак портальної гіпертензії, хронічний хелікобактерасоційований гастрит, синдром подразненого кишківника та дивертикулярну хворобу сигмовидної кишки. Заявнику рекомендували раціональне харчування, продовження прийому Дуспаталіну та Креону, Екстракт валеріани, ректальні свічки з беладоною. Заявнику було проведено зазначене лікування у повному обсязі.

80. 6 квітня 2012 року заявника було переведено з СІЗО до лікарні швидкої допомоги для подальшого обстеження.

81. Як стверджує заявник, незважаючи на численні огляди, йому не було надано належного медичного обслуговування та ліків у СІЗО. 10 травня 2011 року та 6 квітня 2012 року у лікарні швидкої допомоги заявник отримав належну медичну допомогу, але 23 травня 2011 року та 20 квітня 2012 року його виписували з лікарні на підставі свавільного рішення керівництва ДПтС України, а не за рішенням лікарів цього медичного закладу, які його лікували. Йому давали ліки, що не відповідали загальному стану його здоров'я і, хоч і полегшували ситуативне самопочуття заявника, проте сприяли погіршенню загального стану його здоров'я.

С. Побутові умови тримання заявника у СІЗО

82. Після прибуття заявника до СІЗО його було поміщено до камери № 158 площею 8,58 кв. м. У камері він перебував разом з однією або двома особами. За його твердженнями у камері була погана вентиляція і були відсутні засоби особистої гігієни. На її стінах була пліснява. Більше того, у камері не було доступу до питної води. Окрім періоду з 28 квітня до 8 травня 2011 року (див. пункт 110) разом з ним у камері перебували ще дві особи.

83. За твердженнями Уряду, у камері була належна система вентиляції та природне освітлення. Заявникові надавались щоденні прогулянки на відкритому повітрі, окрім тих днів, коли проводилися тривалі судові засідання. Йому було дозволено отримувати питну воду від родичів. Йому було дозволено приймати душ один або два рази на тиждень.

84. З 8 по 10 травня 2011 року заявник перебував у камері № 257 медичної частини СІЗО площею 23,21 кв. м.

85. З 10 по 23 травня 2011 року він перебував на лікуванні у лікарні швидкої допомоги.

86. 23 травня 2011 року заявника перевели до камери № 260 медичної частини СІЗО площею 22,32 кв. м, у якій він перебував разом з іншою особою. Там він перебував до 1 липня 2011 року.

87. 1 липня 2011 року його було переведено до камери № 158, у якій він перебував разом із ще однією особою.

88. 27 березня 2012 року його було переведено до камери № 136.

89. 6 квітня 2012 року заявника було доправлено до лікарні швидкої допомоги. 20 квітня 2012 року він повернувся до камери № 136.

D. Умови тримання заявника під вартою під час судових засідань

90. Відповідно до наданих Урядом документів, зокрема протоколів судових засідань Печерського суду (див. додаток), видається, що з 23 травня 2011 року по 16 лютого 2012 року у суді будо проведено сімдесят дев'ять судових засідань за участю заявника. Під час судового засідання 27 лютого 2012 року суд оголосив обвинувальний вирок щодо заявника. На тридцяти п'яти судових засіданнях суд не виходив до нарадчої кімнати для обговорення проміжних процесуальних питань, але оголосив принаймні одну перерву; на дванадцяти судових засіданнях суд і виходив до нарадчої кімнати для обговорення, і оголосив принаймні одну перерву; одинадцять судових засідань було перервано видаленнями суду до нарадчої кімнати для обговорення процесуальних питань, але зрештою їх проведено без належних перерв. 14 та 19 липня, 22 серпня та 29 вересня 2011 року, 17, 27 та 31 січня, 1, 2, 6, 7, 9,14 і 15 лютого 2012 року суд оголошував перерви на обід. Проте 14 липня 2011 року до оголошення перерви на обід заявника видалили із зали суду до закінчення судового засідання через його неналежну поведінку.

Більше того, вісімнадцять судових засідань було проведено без видалення суду до нарадчої кімнати для обговорення і без оголошення будь-якої перерви. Зокрема, 12 жовтня 2011 року судове засідання тривало дві години та 51 хвилину, 18 жовтня 2011 року воно тривало три години і 36 хвилин та 16 і 21 листопада 2011 року судові засідання тривали приблизно по три години.

91. Заявник продовжував голодування до 23 травня 2011 року. Його заздалегідь було повідомлено про проведення попереднього розгляду справи у цей день. Як стверджує заявник, його розбудили о 4 год. 30 хв. для того, щоб доставити до приміщення суду для участі у судовому засіданні, що розпочалося приблизно об 11 год. Він мав чекати у маленькому приміщенні для тримання підсудних (засуджених) площею близько 1,5 кв. м. Загалом, як стверджується, він перебував без їжі та питної води у погано вентильованому приміщенні протягом близько дванадцяти-чотирнадцяти годин. Того ж дня він припинив голодування, що тривало майже місяць.

92. За твердженнями Уряду, ця інформація є невірною. Заявник відбув з лікарні о 7 год. і прибув до будівлі суду о 7 год. 20 хв. О 10 год. 30 хв. його було допроваджено до зали суду.

93. Як стверджує заявник, його було доставлено на судове засідання з відкритою виразкою шлунку з кровотечею, хоча такий стан вимагав невідкладної госпіталізації. Після восьмигодинного судового засідання заявника було доправлено до СІЗО. Його доставили до медичної частини СІЗО лише після того, як він втратив свідомість. Незважаючи на це, йому не було призначено жодного лікування. Пізно ввечері стан здоров'я заявника несподівано погіршився.

94. За твердженнями Уряду, поки заявник перебував у лікарні, за станом його здоров'я постійно наглядали лікарі. У випадку, якщо б стан здоров'я заявника не дозволяв йому брати участь у судовому засіданні, медичний персонал повідомив би про це, і тоді заявника не було б допроваджено у судове засідання.

95. За твердженнями заявника, він також страждав через відсутність питної води та їжі, а також недостатність відпочинку, в тому числі і під час наступних судових засідань, коли його тримали у металевій клітці у залі суду.

96. 20 січня 2012 року заявник у своєму клопотанні на підставі правила 39 Регламенту Суду , що згодом було залишено без задоволення, стверджував, що 17 та 18 січня 2012 року Печерський суд проводив судові засідання кожного дня, незважаючи на його скарги на погіршення стану здоров'я та гострий біль у животі. За його словами, судові засідання тривали з 9 год. до 18 год. 30 хв., зазвичай із однією тридцятихвилинною перервою. 19 січня 2012 року судове засідання тривало з 9 год. до 23 год. 30 хв. Заявник стверджував, що після того, як він залишав СІЗО, його не забезпечували ні їжею, ні водою до його повернення. Більше того, 19 січня 2012 року суд чотири рази викликав заявникові швидку допомогу.

97. Згідно з інформацією, наданою Урядом, у дні проведення судових засідань особи, які перебувають під вартою, отримують від адміністрації пенітенціарної установи сухі пайки: 1 грудня 2011 року та 11, 19 і 20 січня 2012 року заявник у письмовій формі відмовився від них, зазначивши, що він забезпечений власними продуктами харчування.

98. Уряд надав таблиці з розкладом днів, коли проводилися судові засідання (див. додаток), що містять інформацію про час, коли заявника було поміщено до автомобіля і коли він прибував до зали суду, коли починалися та закінчувалися судові засідання, а також час, коли заявника було поміщено до автомобіля та повернуто до СІЗО. Уряд також надав протоколи судових засідань Печерського суду.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

99. Кримінальний кодекс України 2001 року:

Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень

"1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається...

2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, -

карається...

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.".

100. Кримінально-процесуальний кодекс України 1961 року:

Стаття 148. Мета і підстави застосовування запобіжних заходів

"Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність...".

Стаття 165-2. Порядок обрання запобіжного заходу

"На стадії досудового розслідування справи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання, слідчий [або] прокурор.

Якщо орган дізнання [або] слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправі внести прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.

Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого.

Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин; а в разі коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.

Після одержання подання суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу, вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора [та] захисника, якщо він з'явився, і виносить постанову:

(1) про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;

(2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності особи лише у разі оголошення її в міжнародний розшук. У таких випадках після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки до місця провадження у справі суд за її участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну та виносить постанову.

Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.

Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період її належну поведінку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк.".

Стаття 274. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді

"Під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен керуватися відповідними статтями глави 13 цього Кодексу.".

101. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" 1992 року:

Стаття 6. Право на охорону здоров'я

"Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:

(а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

(б) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій...;

(е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; ...

(і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

(й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина..."

102. Закон України "Про попереднє ув'язнення" 1993 року:

Стаття 7. Режим у місцях попереднього ув'язнення

"[... Речі, які є при них [ув'язнених], а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, ...".

Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування осіб, взятих під варту

"Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра...

Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття....

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична [робота], ... організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, Міністерством оборони України і Міністерством охорони здоров'я України.".

103. Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України та Служби безпеки України від 16 жовтня 1996 року № 705/37/5/17-398 1-3/503/239 "Про затвердження Інструкції про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів":

"Відповідно до Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" ... - НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Інструкцію про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів (додається)...

ЗАТВЕРДЖЕНО: ІНСТРУКЦІЯ про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів...

У залі судового засідання місце для тримання підсудних обладнується лавою та дерев'яним бар'єром висотою 1 м, які скріплені з підлогою... В кожному судовому органі до 50% залів судових засідань, в яких розглядаються кримінальні справи, обладнуються стаціонарними металевими загородженнями, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян...

На вікнах цих залів незалежно від поверховості встановлюються ґрати.".

III. ВІДПОВІДНІ ДОКУМЕНТИ РАДИ ЄВРОПИ

104. Рекомендація Rec(2006)2 Комітету міністрів державам-членам щодо Європейських пенітенціарних правил, затверджена 11 січня 2006 року на 952-му засіданні Заступників міністрів (далі - Європейські пенітенціарні правила), і яка передбачає систему керівних принципів стосовно умов тримання під вартою та надання послуг з охорони здоров'я. У відповідних витягах з Правил зазначено таке:

"Розподіл та розміщення...

18.1. Розміщення ув'язнених, і, зокрема, надання місць для сну, повинне проводитися з повагою до людської гідності та, по можливості, із забезпеченням можливості усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з належним урахуванням кліматичних умов, і зокрема, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.

18.2. У всіх будівлях, де ув'язнені повинні мешкати, працювати або збиратися:

a. вікна мають бути достатньо великими, аби ув'язнені могли читати чи працювати при природному освітленні у нормальних умовах, та забезпечувалося надходження свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря;

b. штучне освітлення має відповідати загальноприйнятим технічним нормам; ...

18.4. Національне законодавство має містити механізми, які не допускають порушення цих мінімальних вимог внаслідок переповненості в'язниць.

18.5. Ув'язнених зазвичай треба розміщати на ніч в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли їм зручніше розташовуватися разом з іншими ув'язненими…

Гігієна

19.1. Всі частини кожного пенітенціарного закладу повинні постійно утримуватися в порядку та чистоті.

19.2. При поміщенні ув'язнених до пенітенціарної установи камери або інші приміщення, в яких вони розміщаються, мусять бути чистими.

19.3. Ув'язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарно-технічних приміщень, які відповідають вимогам гігієни та дозволяють усамітнення.

19.4. Ванних і душових має бути достатньо, щоб кожен ув'язнений міг користуватися ними при температурі, яка відповідає клімату, по можливості щодня, але не менш двох разів на тиждень або частіше, якщо це необхідно для підтримки гігієни.

19.5. Ув'язнені мають утримувати себе, свій одяг і спальні місця в чистому та охайному вигляді.

19.6. Для цього адміністрація пенітенціарної установи має забезпечувати їх відповідними засобами, включаючи туалетні засоби, а також засоби та матеріали для підтримки чистоти,