IV. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ У ЗВ'ЯЗКУ З ПОМІЩЕННЯМ ЗАЯВНИКА ДО МЕТАЛЕВОЇ КЛІТКИ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
162. Насамкінець заявник, посилаючись на статті 2 та 3 Конвенції , скаржився на поміщення його до металевої клітки у залі суду під час судових засідань Печерського суду.
А. Прийнятність
164. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції . Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
В. Суть
1. Доводи сторін
165. Уряд стверджував, що тримання заявника за металевими ґратами у залі судового засідання здійснювалося згідно з відповідним національним законодавством. Уряд пояснив, що ґрати були призначені для відокремлення підсудних, щодо яких було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від суду та присутніх у залі осіб з метою забезпечення надійності охорони цих осіб під час судових засідань.
166. Уряд доводив, що державні органи влади не мали на меті образити чи принизити заявника. Тримання його за металевими ґратами було обумовлене інтересами захисту громадської безпеки. Крім того, тримання заявника за металевими ґратами жодним чином не могло спричинити страждань і приниження такого рівня, який би перевищував рівень страждання та приниження, характерний для тримання під вартою.
167. Заявник доводив, що національне законодавство не вимагало поміщення підсудного до металевої клітки під час відкритих засідань суду. За його словами, ніщо у його поведінці або особистості не могло виправдати такого заходу безпеки, оскільки у нього не було попередніх судимостей, не було доказів, які б свідчили про його схильність до насильства, і, крім того, він обвинувачувався у вчиненні ненасильницького злочину. Незважаючи на це, впродовж судового розгляду його тримали у клітці на очах громадськості, що принижувало його та породжувало у нього відчуття неповноцінності.
2. Оцінка Суду
168. Суд нагадує, що застосування засобів стримування, як правило, не порушує питання за статтею 3 Конвенції , якщо такий захід вживається у зв'язку із законним позбавленням свободи без застосування сили та без його публічної демонстрації, які б перевищували межі, що обґрунтовано вважаються необхідними. У зв'язку з цим важливо враховувати, наприклад, чи існує небезпека того, що зазначена особа може втекти або завдати тілесних ушкоджень чи будь-яку іншу шкоду (див., наприклад, рішення у справі "Оджалан проти Туреччини" (<…>) [ВП], п. 182, ECHR 2005-IV).
169. У низці справ Суд вже розглядав питання тримання особи у металевій клітці під час судового розгляду (див. останнє рішення у справі "Свінарєнко і Сляднєв проти Росії" (Svinarenko and Slyadnev v. Russia) [ВП], заяви №№ 32541/06 та 43441/08, пп. 113-139, від 17 липня 2014), щодо цих пір має місце у кількох державах - учасницях Конвенції, включаючи Україну (наведено вище, п. 75). У зазначених справах, у яких Суд встановив порушення статті 3 Конвенції , заявники обвинувачувалися у вчиненні ненасильницьких злочинів, не мали судимостей та не було доказів, які б свідчили про їх схильність до насильства, а "загрози безпеці" не підтверджувалися жодними конкретними фактами. Крім того, судові розгляди справ зазначених заявників привертали до себе значну увагу засобів масової інформації. Отже, розумний баланс між різними інтересами було порушено.
170. У зазначеній справі, як випливає з документів, наданих сторонами провадження, заявника тримали за металевими ґратами впродовж усіх вісімдесяти засідань, які відбулися у період з 23 травня 2011 року по 27 лютого 2012 року (див. пункт 14). Суд не розглядатиме цю практику абстрактно, але оцінить, чи був цей захід виправданим у справі заявника з огляду на вищезазначені критерії.
171. У зв'язку з цим Суд зазначає, що немає інформації про те, що заявник був раніше судимий. Він також не підозрювався у вчиненні насильницького злочину. Отже, Суд не переконаний доводами Уряду, що заявника було поміщено до металевої клітки з метою забезпечення захисту громадської безпеки. Видається, що лава з металевими ґратами для підсудних була у залі суду постійною конструкцією та що заявника, широко відомого політика (див. також зазначене вище рішення у справі "Ашот Арутюнян проти Вірменії" (Ashot Harutyunian v. Armenia), п. 126 та наступні пункти, та рішення у справі "Ходорковський проти Росії" (Khodorkovskiy v. Russia), заява № 5829/04, пп. 120 та наступні пункти, від 31 травня 2011 року), тримали на ній впродовж усіх засідань Печерського суду у період з травня 2010 року до лютого 2012 року. Суд також зазначає, що за провадженням у кримінальній справі пильно спостерігали журналісти, а на світлинах, які публікувалися невдовзі після судових засідань, заявник був зображений за металевими ґратами (див. пункт 14). Суд також враховує, що провадження щодо заявника широко висвітлювалося засобами масової інформації. Таким чином, заявника за ґратами бачили не тільки присутні на судових засіданнях, але й набагато ширша аудиторія, яка спостерігала за провадженням як через національні, так і міжнародні засоби масової інформації.
172. Хоча на відміну від згаданих вище справ заявник не був у наручниках, Суд вважає, що заходи безпеки у залі суду у їх сукупності були за даних обставин надмірними та могли безсумнівно сприйматися заявником і громадськістю як такі, що принижують гідність.
173. Отже, було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з таким, що принижує гідність, поводженням у розумінні цього положення.
"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".
175. Заявник не подав вимоги щодо справедливої сатисфакції. Отже, Суд вважає, що відсутні підстави для присудження йому будь-якої компенсації з цього приводу.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД
1.Оголошує одноголосно заяву прийнятною.
2.Постановляє шістьма голосами проти одного, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою в установі попереднього ув'язнення з 28 грудня 2010 року по 28 квітня 2011 року.
3.Постановляє одноголосно, що не було порушення у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою в установі попереднього ув'язнення з 28 квітня по 10 травня 2011 року, з 23 травня 2011 року по 6 квітня 2012 року та 20 квітня 2012 року.
4.Постановляє одноголосно, що не було порушення статті 3 Конвекції у зв'язку з медичним забезпеченням в установі попереднього ув'язнення.
5.Постановляє одноголосно, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою у дні проведення судових засідань.
6.Постановляє одноголосно, що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з поміщенням заявника до металевої клітки під час судового розгляду.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 червня 2015 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду .
| Секретар | Клаудія ВЕСТЕРДІК |
| Голова | Марк ВІЛЛІГЕР |
Відповідно до пункту 2 статті 45 Конвенції та пункту 2 правила 74 Регламенту Суду до цього рішення додається окрема думка судді Пейхала.
М.В.
К.В.
ЧАСТКОВО ВІДМІННА ДУМКА
судді Пейхала
Я цілковито згоден з висновком моїх колег щодо визнання заяви прийнятною. Я також повністю погоджуюсь з їхнім висновком про відсутність порушення у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою в установі попереднього ув'язнення з 28 квітня по 10 травня 2011 року, з 23 травня 2011 року по 6 квітня 2012 року та 20 квітня 2012 року: що не було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку із медичним забезпеченням в установі попереднього ув'язнення; що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою у дні проведення судових засідань; та що було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з його поміщенням до металевої клітки під час судового розгляду.
Проте, на жаль, я не погоджуюся з висновком про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з умовами тримання заявника під вартою в установі попереднього ув'язнення з 28 грудня 2010 року по 28 квітня 2011 року.
У коментарі до правила 18 Рекомендації Рес(2006)2 Комітету міністрів (Європейські пенітенціарні правила) зазначено таке:
"Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, коментуючи умови тримання та простір, доступний в установах виконання покарань у різних країнах, почав визначати деякі мінімальні стандарти. Такими вважається площа розміром 4 м-2 для осіб, які перебувають під вартою у спільних приміщеннях, та 6 м-2 для площі камери. Проте ці мінімальні показники пов'язані із ширшим аналізом окремих систем установ попереднього ув'язнення та виконання покарань, включаючи дослідження питання про те, скільки часу особи, які перебувають під вартою, насправді проводять у камерах. Ці мінімальні показники не мають вважатися нормою.".
У пункті 83 рішення зазначено:
"За твердженнями Уряду, у камері була належна система вентиляції та природне освітлення. Заявникові надавались щоденні прогулянки на відкритому повітрі, окрім тих днів, коли проводилися тривалі судові засідання. Йому було дозволено отримувати питну воду від родичів. Йому було дозволено приймати душ один або два рази на тиждень.".
Оцінка Суду, наведена у пунктах 117-120, не містить більш ретельного аналізу конкретних умов тримання під вартою саме у цій установі попереднього ув'язнення і також не розглядає позицію Уряду. У пункті 117 Суд лише зазначає, що в "особистому розпорядженні заявника було 2,86 кв. м".
Практика, наведена у пункті 118, як видається, не відповідає цій справі. Умови тримання заявників, наведені у рішеннях у справах "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine) (заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року), "Іглін проти України" (Iglin v. Ukraine) (заява № 39908/05, пп. 51-52, від 12 січня 2012 року) та "Зінченко проти України" (Zinchenko v. Ukraine) (заява № 63763/11, від 13 березня 2014 року), були набагато гіршими, ніж умови тримання під вартою заявника у цій справі у період з 28 грудня 2010 року по 28 квітня 2011 року.
Кожен міжнародний договір має тлумачитися у межах міжнародного права. Кожне міркування Суду також обмежується міжнародним правом. Загальне правило щодо тлумачення міжнародних договорів наведено у пункті 1 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів , у якому зазначено таке:
"Договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору.".
Надто широкий підхід Суду та його некритичне тлумачення статті 3 Конвенції (що, на мою думку, суперечить Віденській конвенції про право міжнародних договорів) може становити небезпеку для застосування практики Суду на національному рівні,
Більше того, такий широкий підхід у прийнятті рішень Судом не зовсім відповідає його субсидіарній ролі.
З огляду на відсутність детального розгляду того, що насправді мало місце на національному рівні, та з урахуванням фактів, які можна встановити з рішення, я не можу погодитися з тим, що було порушення статті 3 Конвенції .
Додаток
