КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 30 жовтня 2013 р. № 944 Київ |
Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 714 від 22.09.2016 )
Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року, що додається.
Визначити державним замовником Програми Державне агентство інфраструктурних проектів.
( Абзац другий пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 714 від 22.09.2016 )
2. Міністерству інфраструктури разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року.
3. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
Прем'єр-міністр України | М.АЗАРОВ |
Інд. 70 |
СХВАЛЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2013 р. № 944
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма
Авіація - одна з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень, розвитку та провадження зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреби населення в перевезеннях, забезпечення захисту національних інтересів України.
Приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність з міжнародними вимогами - важлива складова стратегії держави, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності України на світовому ринку.
Згідно з прогнозом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), у період з 2012 по 2023 рік загальний попит на повітряні перевезення в середньому щороку зростатиме на 4-5 відсотків. Світовий парк повітряних суден значно збільшуватиметься і у період до 2023 року обсяг пасажирських повітряних перевезень через українські аеропорти зросте майже в 2,8 раза порівняно з 2012 роком.
За 2012 рік пасажиропотік у вітчизняних аеропортах збільшився на 13,2 відсотка і становив 14,1 млн. осіб. Прогнозований обсяг повітряних перевезень в Україні становитиме у 2015 році 20,1 млн. пасажирів, а у 2023 році - 38,8 млн. пасажирів.
Світовий досвід свідчить, що аеропорт має можливість самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність та розвиток інфраструктури в разі, якщо обсяг його перевезень становить на рік не менш як 2 млн. пасажирів. В Україні у 2012 році пасажиропотік тільки в аеропорту "Бориспіль" становив 8,5 млн. пасажирів, в інших аеропортах - максимум 1,1 млн. пасажирів.
Основними аеропортами України є "Бориспіль", "Дніпропетровськ", "Донецьк", "Київ" (Жуляни), "Львів", "Одеса", "Сімферополь", "Харків", які у 2012 році забезпечили обслуговування 98 відсотків загального обсягу пасажирських повітряних перевезень в Україні.
На території України також функціонують такі аеропорти, як "Вінниця", "Запоріжжя", "Івано-Франківськ", "Кіровоград", "Миколаїв", "Луганськ", "Полтава", "Рівне", "Суми", "Тернопіль", "Ужгород", "Хмельницький", "Чернівці", "Черкаси", "Бердянськ", "Маріуполь", "Херсон", "Керч", "Кривий Ріг", "Севастополь", та аеродроми, які не входять до складу аеропортів, зокрема "Київ/Антонов-1", "Київ/Антонов-2", "Джанкой", "Харків" (Сокольники), "Біла Церква", "Бородянка", "Васильків", "Заводське", "Кременчук", "Озерне" (Житомир), "Лиманське", "Київ" (Чайка).
У рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу за державні кошти було проведено реконструкцію таких аеропортів, як "Бориспіль", "Харків", "Київ" (Жуляни), "Львів" та "Донецьк". Аеродроми аеропортів комунальної форми власності "Харків", "Київ" (Жуляни) та "Донецьк" необхідно передати до державної власності як компенсація державі коштів, витрачених на їх розбудову та реконструкцію.
У більшості аеропортів аеродроми, аеродромні споруди та обладнання не відповідають вимогам, установленим для належного обслуговування сучасних повітряних суден, у тому числі широкофюзеляжних. Пасажирські термінали та інфраструктура аеропортів не в змозі забезпечити належне обслуговування пасажирів та повітряних перевізників, що стримує зростання обсягу перевезень.
Недостатні геометричні розміри, несуча спроможність елементів аеродромів, пропускна спроможність термінальних комплексів, розвиток інфраструктури аеропортів унеможливлюють застосовування новітніх технологій, не дають змоги задовольнити попит на послуги авіаційного транспорту згідно з міжнародними стандартами.
Разом з тим існує проблема недоступності аеропортів для осіб з вадами зору, слуху і порушеннями опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення, що полягає у відсутності доступності для зазначеної категорії осіб як до фізичних об'єктів аеропорту, так і до послуг, що в них надаються.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
У середині 90-х років спостерігалося значне зниження обсягу повітряних перевезень: кількість відправлених пасажирів зменшилася в 11,5 раза (з 15 млн. у 1990 році до 1,3 млн. у 1999 році), а у ряді аеропортів - в десятки разів. Це пов'язано з економічною кризою в Україні в зазначений період, з різким зниженням реальних доходів населення, розривом економічних зв'язків з країнами СНД. Тільки починаючи з 2000 року намітилася тенденція до зростання обсягу повітряних перевезень, відбувся перерозподіл пасажирських потоків між аеропортами. Так, в аеропорту "Бориспіль" в 2012 році здійснено обслуговування пасажирів у кількості 60 відсотків загального обсягу пасажиропотоку українських аеропортів.
За останні 20 років основні засоби виробництва морально та фізично застаріли, зменшився ресурс аеродромного покриття, авіаційної наземної техніки, споруд та обладнання.
На даний час економічно самодостатнім є тільки аеропорт "Бориспіль". Основна частина інших аеропортів лише підтримує свою сертифікаційну придатність, але у зв'язку з відсутністю власних коштів не може проводити в значних обсягах заходи з реконструкції та модернізації.
Міжнародні нормативні документи передбачають забезпечення необхідного технічного рівня засобів навігації, аеродромного обладнання, авіаційної наземної техніки, засобів обслуговування пасажирів, багажу та вантажу. Виконання вимог зазначених документів потребує залучення значних інвестицій, яких аеропорти не мають, а фінансування як з боку держави, так і з боку органів місцевого самоврядування недостатнє.
На сьогодні в Україні є чинними такі державні програми: Державна цільова соціальна програма розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011-2022 роках, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 р. № 707 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 51, ст. 2039), Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 24, ст. 807), та Державна цільова соціальна програма підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року з баскетболу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 793 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 86, ст. 3186), які тільки частково стосуються розбудови окремих аеропортів.
Відсутність окремої нової довгострокової Державної цільової програми розвитку аеропортів в подальшому може призвести до зниження обсягів повітряних перевезень, рівня авіаційної безпеки та погіршення стану інфраструктури аеропортів.
Таким чином, існує нагальна потреба у розв'язанні проблеми шляхом розроблення програмного документа, виконання якого дасть змогу створити сприятливі умови для розвитку українських аеропортів, розбудови їх інфраструктури на сучасному міжнародному рівні, що приведе до позитивного економічного ефекту для держави в цілому.
Мета Програми
Метою Програми є задоволення потреб держави у забезпеченні стабільного розвитку авіаційної галузі, приведення інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність з міжнародними вимогами, забезпечення набуття Україною статусу транзитної держави з урахуванням її унікального географічного розташування, підвищення ефективності управління державним майном.
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
На даний час відсутність фінансування заходів з модернізації та розвитку аеропортів призводить до критичного стану основних фондів та інфраструктури авіаційних підприємств. Практично в більшості аеропортів проводився лише поточний ремонт та утримувалися в робочому стані технічні засоби і обладнання, що негативно впливає на безпеку авіації в цілому. Тому зволікання з прийняттям конструктивних рішень стосовно зазначеної проблеми може призвести до критичного стану та вкрай негативних наслідків в авіаційній галузі.
Одним з можливих варіантів розв'язання проблеми є здійснення модернізації інфраструктури аеропортів шляхом виконання вже існуючих державних цільових програм. Однак такі програми спрямовані на короткостроковий розвиток аеропортів та не містять завдань і заходів розвитку галузі у цілому.
З метою забезпечення комплексного загальнодержавного підходу до розвитку авіаційної галузі та виконання завдання із створення мережі аеропортів з розвинутою інфраструктурою та з різними ефективними формами управління, удосконаленою системою сертифікації та ліцензування пропонується оптимальний варіант розв'язання проблеми шляхом розроблення завдань та заходів довгострокової програми розвитку аеропортів України до 2023 року, виконання яких дасть змогу створити необхідні умови для модернізації та ефективного функціонування суб'єктів авіаційної діяльності, а також матиме позитивний економічний ефект для розвитку усіх регіонів України. Досягнення мети такої програми можливе шляхом успішного виконання її завдань та заходів за кожним аеропортом окремо.
Сьогодні уряди більшості країн СНД приймають рішення щодо комплексного стратегічного розвитку цивільної авіації з метою підвищення рівня конкурентоспроможності своєї країни на світовому ринку авіаційних перевезень. Як приклад, можна навести Туркменістан, який нещодавно прийняв національну програму розвитку цивільної авіації на період з 2012 до 2030 року. Відповідно до зазначеної програми планується збільшити пропускну спроможність існуючих аеропортів, здійснити закупівлю сучасної техніки та обладнання, провести навчання персоналу, поліпшити якість надання послуг, придбання нових сучасних літаків, підвищити рівень авіаційної безпеки, побудувати нові аеропорти та здійснити реконструкцію існуючих. Також цікавий досвід сусідньої держави - Республіки Туреччина, яка завдяки своїй ефективній політиці сприяння розвитку авіації посіла одне з провідних місць у світі в зазначеній галузі та успішно конкурує з такими розвинутими авіаційними державами, як Німеччина, Франція, Великобританія. Стратегічний план Туреччини полягає у будівництві трьох нових аеропортів загальною пропускною спроможністю більш як 150 млн. пасажирів на рік та збільшенні загального пасажиропотоку країни до 350 млн. пасажирів, у той час коли у 2012 році в аеропортах України обслуговано близько 14,1 млн. пасажирів.
З метою підвищення ефективності роботи аеропортів, створення сприятливих умов для залучення інвестицій об'єкти інфраструктури аеропортів (крім аеродромів та аеродромних об'єктів), а також окремі об'єкти інфраструктури аеропортів, призначені для наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, обробки багажу, пошти, вантажу (що не входять до складу аеродромів та аеродромних об'єктів), можуть в установленому законодавством порядку передаватися в концесію, оренду, управління, спільну діяльність або відчужуватися за умови, що не змінюється цільове призначення таких об'єктів. Отже, необхідно на державному рівні прийняти програму підтримки розбудови аеродромних комплексів, що дасть можливість на практиці реалізовувати державно-приватне партнерство у галузі цивільної авіації та підвищити рівень конкурентоспроможності України як авіаційної держави у світі.
Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми
Проблему передбачається розв'язати шляхом:
забезпечення будівництва, реконструкції та модернізації, зокрема:
- аеродромів та аеродромних об'єктів (злітно-посадкових смуг, перонів, руліжних доріжок, засобів світлосигнального, радіотехнічного, метеорологічного обладнання, інших об'єктів, що належать до аеродромних);
- об'єктів інфраструктури аеропортів (пасажирські та вантажні термінальні комплекси, цехи бортового харчування, об'єкти забезпечення авіаційним паливом), об'єктів неавіаційної діяльності тощо;
- об'єктів наземної інфраструктури, що належать українським повітряним перевізникам (ангарні комплекси, авіаційно-технічні бази, навчально-тренажерні центри, профілакторії, адміністративні будівлі, складські об'єкти), за рахунок їх власних коштів;
- аеродромів спільного використання та їх об'єктів за погодженням з відповідними органами державної влади, у сфері управління яких перебувають такі аеродроми, або органами місцевого самоврядування, у власності яких перебувають такі аеродроми;
створення умов для доступності інфраструктури аеропортів та відповідних послуг з обслуговування пасажирів для маломобільних груп населення шляхом встановлення вимог до аеропортів, у тому числі щодо обов'язкової наявності у кожному з них амбулаторного ліфта;
забезпечення з урахуванням змін, що відбулися під час будівництва, реконструкції та модернізації аеропортів (як приклад - будівництво інвесторами пасажирських термінальних комплексів та інших об'єктів інфраструктури аеропортів в аеропортах "Харків", "Жуляни", "Дніпропетровськ", "Одеса"):
- розподілу комплексу споруд та об'єктів аеропортів на аеродроми/аеродромні об'єкти та об'єкти, що не належать до аеродромних, з визначенням їх балансоутримувача в порядку, передбаченому законодавством;
- створення та розвитку єдиної державної мережі аеродромів в результаті об'єднання аеродромів та передачі аеродромів державної і комунальної форми власності на баланс державного підприємства сфери управління Укрінфрапроекту;
( Абзац десятий розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 714 від 22.09.2016 )
збереження у державній власності аеродромів аеропортів "Бориспіль" та "Львів";
повернення у державну власність аеродромів аеропортів "Дніпропетровськ", "Жуляни", "Харків", "Одеса", "Донецьк", "Сімферополь";
повернення у державну власність та збереження в ній інших аеродромів та аеродромних об'єктів, у тому числі у разі їх будівництва, реконструкції за рахунок державних коштів (або кредитних коштів, залучених під державні гарантії);
експлуатації аеродромів на підставі договору з державним підприємством - балансоутримувачем аеродромів;
розвитку, експлуатації та утримання аеродромів за рахунок аеропортових зборів та інших не заборонених законодавством джерел;
визначення фінансово-правових відносин між державним підприємством - балансоутримувачем аеродромів та експлуатантом аеропортів щодо використання, утримання та розвитку аеродромів;
передачі з комунальної в державну власність аеродромів, будівництво та реконструкція яких здійснені за рахунок державних коштів (або кредитних коштів, залучених під державні гарантії) в рамках виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу з урахуванням зобов'язань органів місцевого самоврядування щодо передачі збудованих/реконструйованих аеродромних об'єктів у державну власність, а також Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки та Державної цільової соціальної програми підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року з баскетболу;
передачі аеродромних та аеропортових об'єктів, що збудовані або реконструйовані під час виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, до сфери управління Укрінфрапроекту;
( Абзац вісімнадцятий розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 714 від 22.09.2016 )
створення правових, організаційних та економічних передумов для авіакомпаній, які базуються в аеропортах;
забезпечення залучення приватних інвестицій у розвиток аеропортів, зокрема об'єктів інфраструктури аеропортів, що призначені для наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, обробки багажу, пошти, вантажу, для технічного обслуговування повітряних суден, кейтерингу, об'єктів забезпечення авіаційним паливом та неавіаційної діяльності шляхом їх надання (крім аеродромів та аеродромних об'єктів) інвесторам в оренду, концесію, управління, спільну діяльність або відчуження таких об'єктів чи корпоративних прав на них (крім аеродромів та аеродромних об'єктів), в порядку, передбаченому законодавством;
забезпечення створення правових та організаційних передумов для залучення інвесторів до розвитку аеропортів як експлуатантів аеропортів;
забезпечення рівності прав усіх суб'єктів авіаційної діяльності незалежно від форми власності, що провадять діяльність в аеропортах України;
вирішення питання щодо підписання між Україною та Європейським Союзом угоди про Спільний авіаційний простір та здійснення процесу лібералізації ринку міжнародних авіаційних перевезень;
проведення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, землевласниками та землекористувачами інвентаризації земель аеропортів та аеродромів;
залучення вітчизняних та міжнародних фахівців для розроблення генеральних планів розвитку аеропортів, визначення оптимальних проектів їх реконструкції;
виконання інших заходів, визначених центральними органами виконавчої влади у межах їх повноважень та нормативно-правовими актами.
З метою комплексного підходу до розв'язання проблем розвитку авіації та транспортної інфраструктури країни в цілому під час проведення робіт з будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури аеропортів необхідно передбачати її інтеграцію з інфраструктурою міського та залізничного транспорту у частині проведення ліній швидкісного наземного транспорту від аеропортів/аеродромів до залізничних та автовокзалів, центральних районів міст та з метою створення цілісних транспортних вузлів з поєднанням різних видів транспорту.
Під час розроблення проекту Програми визначатимуться конкретні об'єкти, в яких буде проведено будівництво, реконструкцію або модернізацію, а також враховуватимуться завдання і заходи, що повинні виконуватися в рамках Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, Державної цільової соціальної програми розвитку в Україні спортивної та туристичної інфраструктури у 2011-2022 роках та Державної цільової соціальної програми підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року з баскетболу.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми дасть змогу забезпечити:
збільшення загального пасажиропотоку до рівня 28 млн. пасажирів до 2023 року (більш як у 2 рази порівняно з 2012 роком);
збільшення пропускної спроможності аеропортів утричі, а також приведення їх якісного рівня до міжнародних стандартів;
зменшення часу на обслуговування кожного повітряного судна до 35-40 хвилин;
підвищення удвічі транзитного потенціалу головних міжнародних авіаційних транспортних вузлів країни як запоруки успішного розвитку аеропортів;
активізацію державно-приватного партнерства з утримання та експлуатації аеропортів та створення сприятливого інвестиційного клімату для розвитку авіаційної галузі;
розвиток неавіаційної діяльності аеропортів до 60 відсотків загальних доходів аеропортів;
збільшення частки авіаційних перевізників, що працюють за моделлю "лоу-кост", до 50 відсотків загального ринку авіаційних перевезень;
створення не менш 1900 додаткових робочих місць.
Оцінка фінансових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Загальна планова потреба у залученні коштів для забезпечення розвитку аеропортів до 2023 року становить більш як 15,3 млрд. гривень, при цьому 11,2 млрд. гривень для забезпечення розвитку аеродромів та аеродромних об'єктів за рахунок інших джерел, у тому числі залучених під державні гарантії, надані в установленому законодавством порядку, у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та близько 4,1 млрд. гривень для забезпечення розвитку об'єктів інфраструктури аеропортів, що не належать до аеродромних, за рахунок коштів приватних інвесторів.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2013 р. № 944
ПЕРЕЛІК
актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. № 506 "Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2020 року" (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 798).
2. Пункт 2 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2009 р. № 793 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 59, ст. 2067).
3. Пункт 2 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2010 р. № 466 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 45, ст. 1486).
4. Пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 854 "Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Міжнародний аеропорт Запоріжжя" у власність територіальної громади м. Запоріжжя та внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. № 506" (Офіційний вісник України, 2012 р., № 84, ст. 3397).