Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 (МСБО 32). Фінансові інструменти: подання

44. Згортання визнаного фінансового активу та визнаного фінансового зобов'язання і подання чистої суми відрізняються від припинення визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання. Хоча згортання не веде до визнання прибутку або збитку, припинення визнання фінансового інструмента не лише спричиняє вибуття раніше визнаної статті зі звіту про фінансовий стан, а й може привести до визнання прибутку або збитку.

45. Право згортання - це визначене контрактом або іншим чином юридичне право дебітора погашати чи інакше вилучати всю суму (або частину суми) до сплати кредиторові шляхом зарахування цієї суми в суму до отримання від кредитора. За незвичайних обставин дебітор може мати юридичне право зараховувати суму до отримання від третьої сторони в суму до сплати кредиторові за умови, що існує угода між трьома сторонами, у якій чітко встановлено право дебітора на згортання. Оскільки право на згортання є юридичним правом, умови, які визначають це право, можуть бути різними в різних юрисдикціях і слід обережно визначати, які закони застосовувати до взаємовідносин між сторонами.

46. Наявність юридично забезпеченого права на згортання фінансового активу та фінансового зобов'язання впливає на права та зобов'язання, пов'язані з фінансовим активом та фінансовим зобов'язанням, і може впливати на рівень кредитного ризику та ризику ліквідності, на які наражається суб'єкт господарювання. Однак сама собою наявність права не є достатньою основою для згортання. За відсутності наміру використати право або здійснити одночасне погашення, сума та час майбутніх грошових потоків суб'єкта господарювання залишаються незмінними. Якщо суб'єкт господарювання має намір використати право або здійснити одночасне погашення, то подання активу та зобов'язання на нетто-основі точніше відображає суми та час очікуваних майбутніх грошових потоків, а також ризики, на які ці грошові потоки наражаються. Намір однієї або обох сторін погасити зобов'язання на нетто-основі без юридичного права здійснювати це не є достатнім для обґрунтування згортання, оскільки права та зобов'язання, пов'язані з окремим фінансовим активом та фінансовим зобов'язанням, залишаються незмінними.

47. На наміри суб'єкта господарювання щодо погашення конкретних активів та зобов'язань може впливати його нормальна практика бізнесу, вимоги фінансових ринків та інші обставини, здатні обмежувати спроможність розрахунків на нетто-основі або проведення одночасного погашення. Якщо суб'єкт господарювання має право на згортання, але не має наміру погасити на нетто-основі чи продати актив та одночасно погасити зобов'язання, то вплив цього права на рівень кредитного ризику, на який наражається суб'єкт господарювання, розкривається відповідно до параграфа 36 МСФЗ 7.

48. Одночасне погашення за двома фінансовими інструментами може відбуватися, наприклад, шляхом операцій через клірингову палату в умовах організованого фінансового ринку або обміну без посередників. В такому випадку грошові потоки фактично еквівалентні одній сумі нетто і не наражаються на кредитний ризик або ризик ліквідності. В інших випадках суб'єкт господарювання може погасити два інструменти шляхом отримання та сплати окремих сум, які наражаються на кредитний ризик щодо всієї суми активу або ризик ліквідності щодо всієї суми зобов'язання. Рівень таких ризиків може бути значним, хоча і порівняно короткочасним. Відповідно, продаж фінансового активу та погашення фінансового зобов'язання вважаються одночасними, тільки якщо операції здійснюються в той самий час.

49. Умови, передбачені параграфом 42, звичайно не виконуються та згортання є, як правило, неприйнятним, якщо:

а) кілька різних фінансових інструментів застосовуються для виконання функцій одного фінансового інструмента (тобто, "синтетичного інструмента");

б) фінансові активи та фінансові зобов'язання виникають від фінансових інструментів, які наражаються на той самий основний ризик (наприклад, активи та зобов'язання у портфелі форвардних контрактів або інших похідних інструментів), але пов'язані з різними контрагентами;

в) фінансові або інші активи передаються як застава під фінансові зобов'язань без права регресу;

г) фінансові активи передаються в довірче управління дебітором для виконання зобов'язань без прийняття кредитором цих активів з метою погашення заборгованості (наприклад, створення фонду погашення), або

ґ) очікується, що зобов'язання, які виникають унаслідок подій, що призводять до збитків, будуть відшкодовані третьою стороною в результаті висування вимоги відповідно до умов страхового контракту.

50. Суб'єкт господарювання, який здійснює багато операцій з фінансовими інструментами з одним контрагентом, може укладати "основну угоду про взаємну компенсацію зобов'язань" з цим контрагентом. Така угода забезпечує одноразове погашення на нетто-основі всіх фінансових інструментів, які підпадають під дію угоди, у випадку невиконання або закінчення строку дії будь-якого одного контракту. Такі угоди широко застосовуються фінансовими установами для забезпечення захисту від збитків у випадку банкрутства або інших подій, які призводять до неспроможності контрагента виконати зобов'язання. Основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань зазвичай створює право на згортання, яке набирає чинності і впливає на реалізацію або погашення окремих фінансових активів та фінансових зобов'язань тільки після визначеної події невиконання зобов'язань або за інших обставин, які не передбачалися в нормальному ході бізнесу. Основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань не забезпечує основи для згортання, доки не будуть виконані обидва критерії, наведені в параграфі 42. Якщо фінансові активи та фінансові зобов'язання, які підлягають дії основної угоди про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками, не згортаються, вплив угоди на рівень кредитного ризику, на який наражається суб'єкт господарювання, розкривається відповідно до параграфа 36 МСФЗ 7 .

51 - 95 [Вилучено]

96. Суб'єктові господарювання слід застосовувати цей Стандарт для річних періодів, що починаються з 1 січня 2005 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється. Суб'єктові господарювання не слід застосовувати цей Стандарт для річних періодів, що починаються до 1 січня 2005 р., якщо він одночасно не застосовує МСБО 39 (випущений у грудні 2003 р.), включаючи зміни, опубліковані у березні 2004 р. Якщо суб'єкт господарювання застосовує цей Стандарт для періоду, що починається до 1 січня 2005 р., йому слід розкрити цей факт.

96А Документ "Фінансові інструменти з правом дострокового погашення, та зобов'язання, що виникають при ліквідації" (Зміни до МСБО 32 і МСБО 1), виданий у лютому 2008 р., вимагав класифікувати всі інструменти, що містять усі належні ознаки та відповідають вимогам, зазначеним у параграфах 16А та 16Б або в параграфах 16В і 16Г, як інструменти власного капіталу, вніс зміни до параграфів 11, 16, 17 - 19, 22, 23, 25, КЗ13, КЗ14 та КЗ27, і додав параграфи 16А - 16Д, 22А, 96Б, 96В, 97В, КЗ14А - КЗ143 та КЗ29А . Суб'єктам господарювання слід застосовувати ці зміни до річних періодів, що починаються з 1 січня 2009 р. або пізніше. Дозволяється застосування до зазначеної дати. Якщо суб'єкт господарювання застосовує ці зміни для попередніх періодів, він повинен розкривати цей факт і одночасно застосовувати відповідні зміни до МСБО 1, МСБО 39, МСФЗ 7 та КТМФЗ 2.

96Б Документ "Фінансові інструменти з правом дострокового погашення, та зобов'язання, що виникають при ліквідації" запровадив обмежений виняток зі сфери застосування; відповідно, суб'єкти господарювання не повинні застосовувати цей виняток за аналогією.

96В Класифікація інструментів згідно цього винятку має обмежуватися обліком таких інструментів згідно вимог МСБО 1 , МСБО 32, МСБО 39 , МСФЗ 7 та МСФЗ 9 . Відповідно до інших керівництва, наприклад, згідно положень МСФЗ 2 цей інструмент не вважатиметься інструментом власного капіталу.

97. Цей Стандарт слід застосовувати ретроспективно.

97А МСБО 1 (переглянутий у 2007 р.) вніс зміни до термінології, що використовується у всіх МСФЗ. Крім того, він вніс зміни до параграфу 40. Суб'єктові господарювання слід застосовувати ці зміни до річних періодів, що починаються з 1 січня 2009 р. або пізніше. Якщо суб'єкт господарювання застосовує МСБО 1 (переглянутий у 2007 р.) для періодів, що починаються до 1 січня 2009 р., він повинен застосовувати зазначені зміни для цих періодів.

97Б МСФЗ 3 "Об'єднання бізнесу" (переглянутий у 2008 р.) вилучив параграф 4 (с). Суб'єктові господарювання слід застосовувати ці зміни до річних періодів, що починаються з 1 липня 2009 р. або пізніше. Якщо суб'єкт господарювання застосовує МСФЗ 3 (переглянутий у 2008) для періодів, що починаються до 1 липня 2009 р., він повинен застосовувати зазначені зміни для цих періодів. Проте ця зміна не застосовується до непередбаченої компенсації, що виникла внаслідок об'єднання бізнесу, для якого дата придбання передувала застосуванню МСФЗ 3 (переглянутого у 2008 р.). Натомість суб'єкт господарювання обліковує таку компенсацію відповідно до параграфів 65А - 65Ґ МСФЗ 3 (зміненого у 2010 р.).

97В При застосуванні змін, зазначених у параграфі 96А, суб'єкт господарювання повинен розділяти складний фінансовий інструмент із зобов'язанням надати іншій стороні пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання тільки при ліквідації на окремі складові зобов'язання і власного капіталу. Якщо складова зобов'язання вже погашена, ретроспективне застосування цих змін до МСБО 32 передбачатиме відокремлення двох складових власного капіталу, першою з яких буде сукупний накопичений відсоток за складовою зобов'язання в нерозподіленому прибутку. Другою складовою буде первісний компонент власного капіталу. Отже, якщо на дату застосування цих змін складова зобов'язання вже погашена, суб'єкту господарювання не потрібно розділяти ці дві складові.

97Г Параграф 4 було змінено внаслідок "Удосконалень до МСФЗ", виданих у травні 2008 р. Суб'єктові господарювання слід застосовувати ці зміни до річних періодів, що починаються з 1 січня 2009 р. або пізніше. Дозволяється застосування раніше зазначеної дати. Якщо суб'єкт господарювання застосовує ці зміни для періодів, що починаються до 1 січня 2009 р., він повинен розкривати цей факт і одночасно застосовувати відповідні зміни до параграфу 3 МСФЗ 7 , параграфу 1 МСБО 28 і до параграфу 1 МСБО 31, виданого у травні 2008. Суб'єктам господарювання дозволяється застосовувати цю зміну ретроспективно.

97Ґ Параграфи 11 та 16 було змінено виданням у жовтні 2009 р. "Класифікації виданих прав". Суб'єкт господарювання застосовує цю зміну для річних періодів, які починаються 1 лютого 2010 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує цю зміну до періоду до зазначеної дати, він розкриває цей факт.

97Д [Вилучено]

97Е Параграф 97Б було змінено внаслідок "Удосконалень до МСФЗ", виданих у травні 2010 р. Суб'єкт господарювання застосовує цю зміну для річних періодів, які починаються 1 липня 2010 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється.

97Є МСФЗ 9, виданий у жовтні 2010 р., змінив параграфи 3, 4, 12, 23, 31, 42, 96В, КЗ2 та КЗ30 та вилучив параграф 97Д. Суб'єкт господарювання застосовує ці зміни, коли він застосовує МСФЗ 9, виданий у жовтні 2010 р.

98. Цей Стандарт замінює МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання", переглянутий у 2000* р.

99. Цей Стандарт замінює такі тлумачення:

а) ІЖТ-5 "Класифікація фінансових інструментів: забезпечення непередбаченого погашення";

б) ІЖТ-16 "Акціонерний капітал: викуплені власні інструменти капіталу (власні викуплені акції)";

в) ІЖТ-17 "Власний капітал: витрати на операції з власним капіталом".

100. Цей Стандарт вилучає проект Тлумачення ПКТ П34 "Фінансові інструменти: інструменти або права, які можуть бути викуплені утримувачем".

Цей додаток є невід'ємною частиною Стандарту.

КЗ1. Це Керівництво із застосування пояснює застосування певних аспектів Стандарту.

КЗ2. Стандарт не розглядає визнання або оцінку фінансових інструментів. Вимоги щодо визнання та оцінки фінансових активи і фінансових зобов'язань встановлено в МСФЗ 9 .

КЗ3. Валюта (грошові кошти) є фінансовим активом, оскільки вона являє собою засіб обміну, а отже, є основою, на якій оцінюються та визнаються всі операції у фінансовій звітності. Депозит грошових коштів у банку або подібній фінансовій установі є фінансовим активом, оскільки він становить собою контрактне право вкладника отримувати грошові кошти від установи або виписувати чек чи подібний інструмент на залишок на користь кредитора для сплати фінансового зобов'язання.

КЗ4. Поширеними прикладами фінансових активів, які являють собою контрактне право отримувати грошові кошти в майбутньому, та відповідних фінансових зобов'язань, які являють собою контрактне зобов'язання сплачувати грошові кошти в майбутньому, є:

а) торговельна дебіторська та кредиторська заборгованість;

б) векселі до отримання та сплати;

в) позики до отримання та сплати;

г) облігації до отримання та сплати.

У кожному випадку контрактне право однієї сторони отримати (або зобов'язання сплатити) грошові кошти узгоджується з відповідним зобов'язанням іншої сторони сплатити (або правом отримати).

КЗ5. Іншим типом фінансового інструмента є актив, щодо якого економічні вигоди, які підлягають отриманню або наданню, являють собою інший, ніж грошові кошти, фінансовий актив. Наприклад, вексель, який підлягає сплаті в державних облігаціях, надає утримувачеві контрактне право отримувати, а емітентові - контрактне зобов'язання надавати державні облігації, а не грошові кошти. Облігації - це фінансові активи, оскільки вони являють собою зобов'язання держави-емітента сплатити грошові кошти. Отже, вексель - це фінансовий актив утримувача векселя та фінансове зобов'язання емітента векселя.

КЗ6. "Безстрокові" ("вічні") боргові інструменти (наприклад, "безстрокові" облігації, боргові зобов'язання та векселі, забезпечені капіталом), як правило, надають утримувачеві контрактне право отримувати платежі за рахунок відсотків на фіксовані дати, при цьому ці платежі поширюються на невизначене майбутнє, без права на повернення основної суми або з правом повернути основну суму за умов, які роблять це дуже малоймовірним або дуже далеким у майбутньому. Наприклад, суб'єкт господарювання може випустити фінансовий інструмент, який вимагає здійснення довічно щорічних платежів, які дорівнюють оголошеній відсотковій ставці 8 %, застосованій до оголошеної номінальної або основної суми в 1000 ВО*. За припущенням, що 8 % є ринковою ставкою відсотка інструмента на момент випуску, емітент бере контрактне зобов'язання здійснити потік майбутніх виплат відсотків, справедлива вартість (теперішня вартість) яких дорівнює 1000 ВО при первісному визнанні. Утримувач і емітент інструмента мають, відповідно, фінансовий актив та фінансове зобов'язання.

КЗ7. Контрактне право або контрактне зобов'язання отримувати, надавати чи обмінювати фінансові інструменти саме по собі є фінансовим інструментом. Низка контрактних прав або контрактних зобов'язань відповідає визначенню фінансового інструмента, якщо вона врешті-решт приведе до отримання або сплати грошових коштів чи до придбання або випуску інструмента капіталу.

КЗ8. Спроможність здійснювати контрактне право чи вимога виконати контрактне зобов'язання можуть бути абсолютними або можуть залежати від того, чи відбудеться майбутня подія. Наприклад, фінансова гарантія є контрактним правом позикодавця отримувати грошові кошти від гаранта та відповідним контрактним зобов'язанням гаранта сплатити позикодавцю, якщо позичальник не виконає зобов'язання. Контрактне право та зобов'язання існують внаслідок минулої операції або події (прийняття гарантії), навіть якщо і спроможність позикодавця здійснити своє право, і вимога до гаранта виконувати його зобов'язання залежать від майбутньої дії - невиконання зобов'язань позичальником. Умовне право та зобов'язання відповідають визначенню фінансового активу та фінансового зобов'язання, навіть якщо такі активи та зобов'язання не завжди визнаються у фінансовій звітності. Деякі з таких умовних прав та зобов'язань можуть бути страховими контрактами в межах сфери застосування МСФЗ 4 .

КЗ9. Відповідно до МСБО 17 "Оренда" , фінансова оренда розглядається здебільшого як право орендодавця отримувати (та зобов'язання орендаря сплачувати) потік платежів, які, по суті, є однаковими зі змішаними виплатами основної суми та відсотків за угодою про позику. Орендодавець обліковує інвестиції як суму, яка підлягає отриманню за договором про оренду, а не сам орендований актив. З іншого боку, операційна оренда вважається переважно незавершеним контрактом, який зобов'язує орендодавця забезпечити використання активу протягом майбутніх періодів в обмін на компенсацію, подібну до гонорару за послугу. Орендодавець продовжує відображати в обліку сам орендований актив, а не будь-яку суму, що підлягає отриманню в майбутньому відповідно до договору. Отже, фінансова оренда вважається фінансовим інструментом, а операційна оренда не вважається фінансовим інструментом (за винятком окремих платежів, які підлягають отриманню та сплаті на поточний момент).

КЗ10. Матеріальні активи (запаси, основні засоби), орендовані активи і нематеріальні активи (патенти та товарні знаки) не є фінансовими активами. Контроль над такими матеріальними та нематеріальними активами створює можливість генерувати надходження грошових коштів або інших фінансових активів, але не створює теперішнього права на отримання грошових коштів або інших фінансових активів.

КЗ11. Такі активи, як сплачені авансом витрати, майбутньою економічною вигодою від яких є отримання товарів або послуг, а не право на отримання грошових коштів чи іншого фінансового активу, не є фінансовими активами. Так само, статті, зокрема відстрочений дохід та більшість гарантійних зобов'язань, не є фінансовими зобов'язаннями, оскільки вибуття пов'язаних з ними економічних вигід є наданням товарів та послуг, а не контрактним зобов'язанням сплатити грошові кошти або інший фінансовий актив.

КЗ12. Зобов'язання чи активи, які не є контрактними (наприклад, податки на прибутки, які є наслідком законодавчих вимог, установлених урядовими органами), не є фінансовими зобов'язаннями або фінансовими активами. Облік податків на прибуток розглядається в МСБО 12 . Так само, конструктивні зобов'язання, визначені в МСБО 37 "Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи" , не виникають унаслідок контрактів і не є фінансовими зобов'язаннями.

КЗ13. Прикладами інструментів власного капіталу є звичайні акції без права дострокового погашення, певні інструменти з правом дострокового погашення (див. параграфи 16А і 16Б), деякі інструменти, які створюють для суб'єкта господарювання зобов'язання надати іншій стороні пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання тільки при ліквідації (див. параграфи 16В та 16Г), певні типи привілейованих акцій (див. параграфи КЗ25 та КЗ26), а також варанти або продані опціони "кол", які дозволяють утримувачеві передплатити або придбати фіксовану кількість звичайних акцій без права дострокового погашення в суб'єкта господарювання-емітента за фіксовану суму грошових коштів чи інший фінансовий актив. Зобов'язання суб'єкта господарювання випустити чи придбати фіксовану кількість власних інструментів капіталу в обмін на грошові кошти чи інший фінансовий актив є інструментом власного капіталу суб'єкта господарювання (за винятком випадків, визначених у параграфі 22А). Проте, якщо такий контракт містить зобов'язання суб'єкта господарювання сплатити грошові кошти чи інший фінансовий актив (за винятком контрактів, класифікованих як власний капітал відповідно до параграфів 16А і 16Б або параграфів 16В і 16Г), воно також приводить до виникнення зобов'язання у розмірі теперішньої вартості суми погашення (див. параграф КЗ27 а)). Емітент звичайних акцій без права дострокового погашення бере зобов'язання, коли він офіційно планує здійснити виплати і стає юридично зобов'язаним зробити це для акціонерів. Це може відбуватися після оголошення дивідендів або коли суб'єкт господарювання ліквідується і будь-які активи, що залишаються після виконання зобов'язань, стають такими, що підлягають виплаті акціонерам.

КЗ14. Придбаний опціон "кол" або інший подібний контракт, придбаний суб'єктом господарювання, який надає право викупити фіксовану кількість власних інструментів капіталу в обмін на надання фіксованої суми грошових коштів чи іншого фінансового активу, не є фінансовим активом суб'єкта господарювання (за винятком випадків, визначених у параграфі 22А). Натомість будь-яка компенсація, сплачена за такий контракт, вираховується з власного капіталу.

КЗ14А Однією з ознак, зазначених у параграфах 16А і 16В є те, що інструмент належить до класу інструментів, субординованих щодо всіх інших класів.

КЗ14Б При визначенні приналежності інструмента до субординованого класу суб'єкт господарювання здійснює оцінку вимог за цим інструментом при ліквідації так, ніби він має намір здійснити ліквідацію на дату класифікації цього інструмента. В разі змін у відповідних обставинах суб'єкт господарювання повинен здійснити переоцінку цієї класифікації. Наприклад, якщо суб'єкт господарювання випускає або погашає інший фінансовий інструмент, це може вплинути на приналежність певного інструмента до класу, субординованого щодо всіх інших класів.

КЗ14В Інструмент, який забезпечує/має переважне право при ліквідації суб'єкта господарювання, не є інструментом що надає право на пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання. Наприклад, інструмент має переважне право при ліквідації якщо він надає утримувачу право на фіксовані дивіденди при ліквідації на додаток до частки чистих активів суб'єкта господарювання, тоді як інші інструменти у субординованому класі з правом на пропорційну частку чистих активів суб'єкта господарювання не забезпечують такого ж самого права при ліквідації.

КЗ14Г Якщо суб'єкт господарювання має лише один клас фінансових інструментів, цей клас слід розглядати так, наче він є субординованим щодо всіх інших класів.

КЗ14Ґ Загальний обсяг очікуваних грошових потоків, віднесених до певного інструменту протягом строку його дії повинен переважно базуватися на прибутку чи збитку, зміні у визнаних чистих активах або у справедливій вартості визнаних і невизнаних чистих активів суб'єкта господарювання протягом строку дії такого інструмента. Оцінку прибутку або збитку і зміни у визнаних чистих активах слід здійснювати згідно вимог відповідних МСФЗ.

КЗ14Д Утримувач фінансового інструменту з правом дострокового погашення або інструмента, який створює для суб'єкта господарювання зобов'язання надати іншій стороні пропорційну частку своїх чистих активів тільки при ліквідації, може здійснювати операції з цим суб'єктом господарювання в будь-якій ролі окрім власника. Наприклад, утримувач інструменту може бути працівником суб'єкта господарювання. При визначенні необхідності класифікувати цей інструмент як власний капітал (згідно параграфу 16А або 16В) до уваги слід брати тільки грошові потоки і визначені контрактом умови інструменту, які стосуються його утримувача як власника суб'єкта господарювання.

КЗ14Е Прикладом може служити (командитне) товариство з обмеженою відповідальністю, яке має партнерів з повною і з обмеженою відповідальністю. Деякі партнери з повною відповідальністю можуть надавати цьому суб'єктові господарювання гарантії і отримувати за це певну винагороду. В такій ситуації гарантія і пов'язаний з нею грошові потоки пов'язані з утримувачами інструменту в їхній ролі поручителів, а не в ролі власників суб'єкта господарювання. Таким чином внаслідок цієї гарантії і пов'язаних з нею грошових потоків партнери з повною відповідальністю не розглядатимуться як субординовані партнерам з обмеженою відповідальністю і не братимуться до уваги при оцінці ідентичності контрактних умов, встановлених для інструментів партнерів з обмеженою відповідальністю і для партнерів з повною відповідальністю.

КЗ14Є Ще одним приклад може служити угода про розподіл прибутків або збитків, за якою прибутки чи збитки розподіляються між утримувачами інструменту на основі наданих послуг або виробленої продукції протягом поточного та минулого років. Такі угоди є операціями з утримувачами інструментів які не виступають в ролі власників і їх не слід брати до уваги при оцінці ознак, наведених в параграфі 16А або у параграфі 16В. Однак, угоди про розподіл прибутків або збитків, за якими розподіл прибутку або збитку між утримувачами інструменту базується на номінальній сумі їхніх інструментів відносно інших інструментів в цьому класі, відображає операції з утримувачами інструменту що виступають у ролі власників і їх слід брати до уваги при оцінці ознак, наведених в параграфі 16А або у параграфі 16В.

КЗ14Ж Грошові потоки та визначені контрактом умови операцій між утримувачами інструменту (який не виступає в ролі власника) та суб'єктом господарювання-емітентом мають бути подібними до еквівалентних операцій, які можуть здійснюватися між особою, яка не є утримувачем інструменту, і суб'єктом господарювання-емітентом.

КЗ143 Умовою для класифікації у якості власного капіталу фінансового інструменту, який інакше/в іншому випадку відповідає критеріям в параграфі 16А або у параграфі 16В є те, що певний суб'єкт господарювання не має інших фінансових інструментів або контрактів, які мають а) сукупні грошові потоки що базуються переважно на прибутку чи збитку, зміну у визнаних чистих активах або зміну у справедливій вартості визнаних чи невизнаних чистих активів цього суб'єкта господарювання і б) вплив, що суттєво обмежує або фіксує залишковий прибуток. Наведені далі інструменти в разі їх використання на звичайних комерційних умовах в операціях з незв'язаними сторонами навряд чи перешкоджатимуть класифікації інструментів, які в іншому випадку відповідають критеріям у параграфі 16А або у параграфі 16В, як власний капітал:

а) інструменти з сукупними грошовими потоками що переважно базуються на певних активах суб'єкта господарювання.

б) інструменти з сукупними грошовими потоками що базуються на відсотку прибутку.

в) контракти для винагороди окремих працівників за надані суб'єктові господарювання послуги.

г) контракти, які передбачають виплату незначного відсотка прибутку за надані послуги чи товари.

КЗ15. Фінансові інструменти охоплюють основні інструменти (наприклад, дебіторську, кредиторську заборгованість та інструменти власного капіталу) і похідні фінансові інструменти (наприклад, фінансові опціони, ф'ючерсні і форвардні контракти, відсоткові та валютні свопи). Похідні фінансові інструменти відповідають визначенню фінансового інструмента, а отже, на них поширюється дія цього Стандарту.

КЗ16. Похідні фінансові інструменти створюють права та зобов'язання, які ведуть до передачі одного чи кількох фінансових ризиків, властивих основному фінансовому інструменту, між сторонами контракту про цей інструмент. На час вступу контракту в силу, похідні фінансові інструменти надають одній стороні контрактне право обмінювати фінансові активи чи фінансові зобов'язання з іншою стороною за умов, які є потенційно сприятливими, або контрактне зобов'язання обмінювати фінансові активи чи фінансові зобов'язання з іншою стороною за умов, що є потенційно несприятливими. Однак, як правило*, вони не приводять до передачі основного фінансового інструмента на час вступу контракту в силу, і така передача необов'язково має місце після закінчення дії контракту. Деякі інструменти втілюють у собі право та зобов'язання здійснювати обмін. Оскільки умови обміну визначаються на час вступу в силу контракту про похідний інструмент, то зі зміною цін на фінансових ринках ці умови можуть стати або сприятливими, або несприятливими.

КЗ17. Опціон "пут" або "кол" на обмін фінансових активів чи фінансових зобов'язань (тобто фінансові інструменти, крім власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання) надає утримувачеві право отримувати майбутні економічні вигоди, пов'язані зі змінами справедливої вартості фінансового інструмента, який є в основі контракту. Навпаки, продавець опціону бере на себе зобов'язання відмовитися від потенційних майбутніх економічних вигід або понести потенційні втрати економічних вигід, пов'язаних зі змінами справедливої вартості фінансового інструмента, який є в основі контракту. Контрактне право утримувача та зобов'язання продавця відповідають визначенню фінансового активу та фінансового зобов'язання, відповідно. Фінансовим інструментом, який лежить в основі опціонного контракту, може бути будь-який фінансовий актив, включаючи акції інших суб'єктів господарювання та інструменти, які приносять відсотковий дохід. Опціон може вимагати від продавця випуску боргового інструмента, а не передачі фінансового активу, але інструмент, який є в основі опціонного контракту, буде фінансовим активом утримувача, якщо опціон буде виконано. Право утримувача опціону обмінювати фінансовий актив за потенційно сприятливих умов та зобов'язання продавця обмінювати фінансовий актив за потенційно несприятливих умов є відмінними від основного фінансового активу, який підлягає обміну на момент здійснення опціону. На характер права утримувача та зобов'язання продавця не впливає ймовірність того, що опціон буде здійснено.

КЗ18. Ще одним прикладом похідного фінансового інструмента є форвардний контракт, який має бути здійсненим через шість місяців, протягом яких одна сторона (покупець) обіцяє віддати грошові кошти сумою 1000000 ВО в обмін на державні облігації з фіксованою ставкою номінальною вартістю 1000000 ВО, а інша сторона (продавець) обіцяє передати державні облігації з фіксованою ставкою номінальною вартістю 1000000 ВО в обмін на грошові кошти сумою 1000000 ВО. Протягом шести місяців обидві сторони мають контрактне право та контрактне зобов'язання на обмін фінансових інструментів. Якщо ринкова ціна державних облігацій зростає вище 1000000 ВО, умови будуть сприятливими для покупця і несприятливими для продавця; якщо ринкова ціна падає нижче 1000000 ВО, результат буде протилежним. Покупець має і контрактне право (фінансовий актив), подібне до права за утримуваним опціоном "кол", і контрактне зобов'язання (фінансове зобов'язання), подібне до зобов'язання за проданим опціоном "пут"; продавець має контрактне право (фінансовий актив), подібне до права за утримуваним опціоном "пут", та контрактне зобов'язання (фінансове зобов'язання), подібне до зобов'язання за проданим опціоном "кол". Як і в разі опціонів, ці контрактні права та контрактні зобов'язання являють собою фінансові активи і фінансові зобов'язання, які є відокремленими та відмінними від основного фінансового інструмента (облігації і грошові кошти, які підлягають обміну). Обидві сторони, котрі укладають форвардний контракт, мають зобов'язання, яке треба виконати в узгоджений час, тоді як виконання за опціонним контрактом відбувається, тільки якщо та коли утримувач опціону вирішує здійснити його.

КЗ19. Багато інших типів похідних інструментів утілюють право або зобов'язання здійснити майбутній обмін, включаючи відсоткові та валютні свопи, відсоткові контракти з верхньою межею, мінімальною та максимальною ставкою, зобов'язання щодо надання позики, програми випуску цінних паперів та акредитиви. Контракт на відсотковий своп можна розглядати як варіант форвардного контракту, за яким сторони укладають угоду про здійснення низки майбутніх обмінів сум грошових коштів, причому одна сума розраховується згідно з плаваючою відсотковою ставкою, а друга - шляхом посилання на фіксовану відсоткову ставку. Ф'ючерсні контракти є іншим варіантом форвардних контрактів, відрізняючись переважно тим, що ці контракти стандартизовані та мають вільний обіг на біржі.

КЗ20. Контракти на купівлю чи продаж нефінансових статей не відповідають визначенню фінансового інструмента, оскільки контрактне право однієї сторони отримувати нефінансовий актив або послугу та відповідне зобов'язання іншої сторони не створюють теперішнього права або зобов'язання будь-якої зі сторін отримувати, надавати чи обмінювати фінансовий актив. Наприклад, контракти, які передбачають розрахунок тільки при отриманні чи наданні нефінансової статті (наприклад, опціон, ф'ючерсні або форвардні контракти на срібло), не є фінансовими інструментами. Багато товарних контрактів - саме такого типу. Деякі з них стандартизовані за формою і мають вільний обіг на організованих ринках майже так само, як деякі похідні фінансові інструменти. Наприклад, товарний ф'ючерсний контракт можна легко придбати та продати за грошові кошти, оскільки він зареєстрований для торгівлі на біржі і може багато разів переходити з рук в руки. Проте сторони, які купують та продають контракт, фактично торгують товаром, який є основою контракту. Спроможність продавати або купувати товарний контракт за грошові кошти, легкість, з якою їх можна купити або продати, та можливість домовлятися про розрахунки в грошових коштах за зобов'язання отримувати або постачати товар не змінюють основний характер контракту так, щоб утворився фінансовий інструмент. Однак, на деякі контракти на продаж чи продаж нефінансових статей, за якими можна розраховуватися на нетто-основі або шляхом обміну фінансових інструментів, або на контракти, у яких нефінансова стаття легко конвертується в грошові кошти, поширюється сфера застосування цього Стандарту, якщо вони є фінансовими інструментами (див. параграф 8).

КЗ21. Контракт, який передбачає отримання або передачу матеріальних активів, не створює фінансового активу однієї сторони та фінансового зобов'язання іншої, якщо тільки відповідну плату не буде відстрочено на час після дати, коли матеріальні активи передаються. Саме це відбувається при придбанні або продажу товарів за торговим кредитом.

КЗ22. Деякі контракти є індексованими щодо ціни товару, але не пов'язані з розрахунками шляхом фізичного отримання або передачі товару. Вони передбачають розрахунки шляхом сплати грошових коштів, які визначаються згідно з формулами в контракті, а не сплати фіксованих сум. Наприклад, основна сума облігації може бути розрахована шляхом застосування ринкової ціни на нафту, яка превалює при погашенні облігації, до фіксованої кількості нафти. Основна сума індексується згідно з ціною на товар, але сплачується тільки грошовими коштами. Такий контракт являє собою фінансовий інструмент.

КЗ23. Визначення фінансового інструмента охоплює також контракт, результатом якого є виникнення нефінансового активу або зобов'язання додатково до фінансового активу або зобов'язання. Такі фінансові інструменти часто надають одній стороні право опціону на обмін фінансового активу на нефінансовий актив. Наприклад, облігація, індексована щодо ціни на нафту, може надати утримувачеві право отримувати потік фіксованих періодичних відсоткових платежів та фіксовану суму грошових коштів на дату погашення з опціоном обміну основної суми на фіксовану кількість нафти. Бажання здійснювати такий опціон буде змінюватися час від часу залежно від справедливої вартості нафти відповідно до коефіцієнта обміну грошових коштів на нафту (ціна обміну), який мають облігації. Наміри утримувача облігації щодо здійснення опціону не впливають на сутність складових активів. Фінансовий актив утримувача та фінансове зобов'язання емітента роблять облігацію фінансовим інструментом - незалежно від інших типів активів та зобов'язань, які також створюються.

КЗ24. [Вилучений]

КЗ25. Привілейовані акції можуть випускатися з різними правами. При визначенні того, чи є привілейована акція фінансовим зобов'язанням або інструментом власного капіталу, емітент оцінює конкретні права, які додаються до акції з метою визначення, чи має вона основну характеристику фінансового зобов'язання. Наприклад, привілейована акція, яка передбачає погашення на конкретну дату або за вибором утримувача, містить фінансове зобов'язання, оскільки емітент має зобов'язання надати фінансові активи утримувачеві акції. Потенційна неспроможність емітента (або через брак коштів, або через правові обмеження чи недостатні прибутки чи резерви) виконати зобов'язання щодо погашення привілейованої акції, коли він зобов'язаний зробити це за контрактом, не звільняє його від зобов'язання. Право емітента викупити акції за грошові кошти не відповідає визначенню фінансового зобов'язання, оскільки він не має поточного зобов'язання передавати фінансові активи акціонерам. У цьому випадку викуп акцій здійснюється винятково на розсуд емітента. Проте зобов'язання може виникнути, коли емітент акцій використовує своє право, як правило, офіційно повідомляючи акціонерів про намір викупити акції.

КЗ26. Коли привілейовані акції не підлягають викупу, відповідна класифікація визначається іншими правами, які можуть додаватися до акцій. Класифікація ґрунтується на оцінці сутності контрактних угод та визначенні фінансового зобов'язання та інструмента власного капіталу. Коли виплати утримувачам привілейованих акцій (кумулятивних чи некумулятивних) здійснюється на розсуд емітента, то акції є інструментами власного капіталу. На класифікацію привілейованої акції як інструмента власного капіталу або як фінансового зобов'язання не впливає, наприклад:

а) минулий досвід здійснення виплат;

б) намір зробити виплати в майбутньому;

в) можливий негативний вплив на ціну звичайних акцій емітента, якщо виплати не здійснюються (внаслідок обмежень щодо виплати дивідендів за звичайними акціями, якщо не сплачуються дивіденди за привілейованими акціями);

г) сума резервів емітента;

ґ) очікування емітента щодо прибутку чи збитку за період, або

д) спроможність чи неспроможність емітента впливати на суму прибутку чи збитку за період.

КЗ27. Наступні приклади пояснюють, як слід класифікувати різні типи контрактів на власні інструменти капіталу суб'єкта господарювання:

а) контракт, який суб'єкт господарювання погашатиме шляхом отримання чи надання фіксованої кількості його власних акцій без майбутньої компенсації, або шляхом обміну фіксованої суми грошових коштів чи іншого фінансового активу, є інструментом власного капіталу (за винятком випадків, визначених у параграфі 22А). Відповідно, будь-яка компенсація, отримана чи сплачена щодо такого контракту, прямо додається або прямо вираховується з власного капіталу. Прикладом цього може бути випущений опціон на акції, який надає контрагентові право придбати фіксовану кількість акцій суб'єкта господарювання за фіксовану суму грошових коштів. Проте, якщо контракт вимагає від суб'єкта господарювання придбати (викупити) його власні акції за грошові кошти чи інший фінансовий актив на фіксовану дату чи дату, яку можна визначити, суб'єкт господарювання також визнає фінансове зобов'язання у розмірі теперішньої вартості суми викупу (за винятком тих інструментів, які мають всі ознаки і відповідають всім умовам відповідно до параграфів 16А та 16Б або параграфів 16В та 16Г. Наприклад, зобов'язання суб'єкта господарювання за форвардним контрактом викупити фіксовану кількість власних акцій за фіксовану суму грошових коштів;

б) зобов'язання суб'єкта господарювання придбати свої власні акції за грошові кошти приводить до фінансового зобов'язання у розмірі теперішньої вартості суми викупу, навіть якщо кількість акцій, яку суб'єкт господарювання має повторно купити, не є фіксованою або якщо зобов'язання залежить від здійснення права контрагента на викуп (за винятком випадків, визначених у параграфах 16А та 16Б або у параграфах 16В та 16Г). Прикладом умовного зобов'язання є випущений опціон, який вимагає, щоб суб'єкт господарювання викупив свої власні акції за грошові кошти, тільки якщо контрагент здійснить опціон;

в) контракт, який погашатиметься грошовими коштами чи іншим фінансовим активом, є фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, навіть якщо сума грошових коштів чи інший фінансовий актив, які будуть отримані або надані, ґрунтується на змінах ринкової ціни власного капіталу суб'єкта господарювання (за винятком випадків, визначених у параграфах 16А та 16Б або у параграфах 16В та 16Г). Один із прикладів такого контракту - опціон на акції, за який розраховуються грошовими коштами на нетто-основі;

г) контракт, який погашатиметься змінною кількістю власних акцій суб'єкта господарювання, вартість яких дорівнює фіксованій сумі чи сумі, що ґрунтується на змінах головної змінної (наприклад, товарній ціні), є фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням. Наприклад, проданий опціон на придбання золота, який у разі здійснення погашатиметься на нетто-основі власними інструментами суб'єкта господарювання шляхом надання суб'єктом господарювання такої кількості цих інструментів, яка дорівнює вартості опціонного контракту. Такий контракт є фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням, навіть якщо головна змінна є ціною власних акцій суб'єкта господарювання, а не золота. Аналогічно, погашення контракту здійснюватиметься у фіксованій кількості власних акцій суб'єкта господарювання, але права, що додаються до цих акцій, варіюватимуться так, що вартість погашення дорівнюватиме фіксованій сумі чи сумі, яка базується на змінах головної змінної, є фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням.

КЗ28. Параграф 25 визначає, що якщо частина потенційних умов погашення, яка може потребувати погашення грошовими коштами чи іншим фінансовим активом (або іншим способом, який приведе до того, що інструмент стане фінансовим зобов'язанням) є нереальною, то умова погашення не впливає на класифікацію фінансового інструмента. Отже, контракт, який вимагає погашення грошовими коштами або змінною кількістю власних акцій суб'єкта господарювання тільки при відбутті події, яка є винятково рідкісною, не зовсім звичайною та дуже малоймовірною, є інструментом власного капіталу. Аналогічно, погашення фіксованою кількістю власних акцій суб'єкта господарювання може бути заборонене контрактом за обставин, які перебувають за межами контролю суб'єкта господарювання, але якщо можливість настання цих обставин є нереальною, тоді класифікація як інструмента власного капіталу є доречною.

КЗ29. У консолідованій фінансовій звітності суб'єкт господарювання подає інформацію про неконтролюючі частки - тобто частки інших сторін у власному капіталі та прибутку своїх дочірніх підприємств відповідно до МСБО 1 та МСБО 27 . Під час класифікації фінансового інструмента (або його компонента) у консолідованій фінансовій звітності суб'єкт господарювання розглядає всі строки та умови, узгоджені членами групи та утримувачами інструмента, визначаючи, чи має група в цілому зобов'язання надати грошові кошти чи інший фінансовий актив стосовно інструмента або погасити його таким способом, який приводить до класифікації його як зобов'язання. Якщо дочірнє підприємство групи випускає фінансовий інструмент, а материнське підприємство чи інший суб'єкт господарювання групи узгоджує додаткові умови безпосередньо з утримувачами інструмента (наприклад, гарантію), то група може не мати права рішення щодо виплат чи погашення. Хоча дочірнє підприємство може відповідним чином класифікувати інструмент без урахування цих додаткових умов у своїй окремій фінансовій звітності, вплив інших угод між членами групи та утримувачами інструмента розглядається, щоб забезпечити відображення в консолідованій фінансовій звітності контрактів та операцій, укладених групою в цілому. Тією мірою, якою існує таке зобов'язання або умова погашення, інструмент (або його компонент, до якого відноситься зобов'язання) класифікується як фінансове зобов'язання в консолідованій фінансовій звітності.

КЗ29А Деякі типи фінансових інструментів, що створюють для суб'єкта господарювання контрактне зобов'язання, класифікуються як інструменти власного капіталу відповідно до параграфів 16А і 16Б або параграфів 16В і 16Г. Класифікація відповідно до цих параграфів є виключенням з принципів, які інакше застосовуються до класифікації інструменту у цьому Стандарті. Цей виняток не поширюється на класифікацію неконтролюючих часток у консолідованій фінансовій звітності. Таким чином, інструменти, класифіковані як інструменти власного капіталу відповідно до параграфів 16А та 16Б або параграфів 16В та 16Г в окремій чи в індивідуальній фінансовій звітності що є неконтролюючими частками, у консолідованій фінансовій звітності групи класифікуються як зобов'язання.

КЗ30. Параграф 28 поширюється лише на емітентів непохідних складних фінансових інструментів. У параграфі 28 не йдеться про складні фінансові інструменти з погляду утримувачів. У МСФЗ 9 розглядається класифікація та оцінка фінансових активів, які є складними фінансовими інструментами з погляду утримувача.

КЗ31. Поширеною формою складного фінансового інструмента є борговий інструмент із вбудованим опціоном на конвертування, наприклад, облігація, яку можна конвертувати у звичайні акції емітента і яка не має ніяких характеристик інших вбудованих похідних інструментів. Параграф 28 вимагає від емітента такого фінансового інструмента подавати у звіті про фінансовий стан окремо компонент зобов'язання та компонент власного капіталу в такий спосіб:

а) зобов'язання емітента здійснювати виплати за графіком відсотків і основної суми являє собою фінансове зобов'язання, яке існує так довго, як довго не конвертується інструмент. При первісному визнанні справедлива вартість компонента зобов'язань є теперішньою вартістю визначеного контрактом потоку майбутніх грошових потоків, дисконтованих за ставкою відсотка, що застосовується на ринку на цей момент до інструментів, які мають зіставний кредитний статус та забезпечують в основному такі самі грошові потоки, за тих самих умов, але без опціону на конвертування;

б) інструмент капіталу є вбудованим опціоном на конвертування зобов'язання у власний капітал емітента. Справедлива вартість опціону складається з часової та внутрішньої вартості, якщо така є. Цей опціон має вартість при первісному визнанні, навіть якщо співвідношення ціни здійснення опціону та ринкової ціни робить використання опціону невигідним.

КЗ32. При конвертуванні інструмента, який можна конвертувати, коли настає строк погашення, суб'єкт господарювання припиняє визнання компонента зобов'язання і визнає його як власний капітал. Первісний компонент власного капіталу залишається власним капіталом (хоча його можна переносити з одного рядка власного капіталу до іншого). Ніякого прибутку чи збитку від конвертування при погашенні не виникає.

КЗ33. Якщо суб'єкт господарювання погашає інструмент, який можна конвертувати, до строку погашення шляхом дострокового погашення чи викупу, в якому первісні пільги від конвертування не змінюються, тоді суб'єкт господарювання розподіляє сплачену компенсацію і будь-які витрати на операцію викупу чи погашення на компоненти зобов'язання та власного капіталу інструмента на дату операції. Метод, використаний при розподілі сплаченої компенсації та витрат на операцію на окремі компоненти, відповідає методу, який використовували при первісному розподілі окремих компонентів надходжень, отриманих суб'єктом господарювання, коли випускався інструмент, який можна конвертувати, відповідно до параграфів 28 - 32.

КЗ34. Після розподілу компенсації будь-який прибуток чи збиток, який виникає внаслідок цього, розглядається відповідно до облікових принципів, прийнятних для відповідного компонента, так:

а) сума прибутку чи збитку, пов'язана з компонентом зобов'язання, визнається в прибутку чи збитку;

б) сума компенсації, пов'язана з компонентом власного капіталу, визнається у власному капіталі.

КЗ35. Суб'єкт господарювання може змінювати строки інструмента, який можна конвертувати, щоб стимулювати дострокове конвертування, наприклад, шляхом пропонування більш сприятливого коефіцієнта конвертування або сплати іншої додаткової компенсації у випадку конвертування до визначеної дати. Різниця (на дату зміни строків) між справедливою вартістю компенсації, яку отримує утримувач після конвертування інструмента згідно зі зміненими строками, та справедливою вартістю компенсації, яку утримувач отримав би згідно з первісними строками, визнається як збиток з відображенням результату переоцінки як прибутку чи збитку.

КЗ36. Власні інструменти капіталу суб'єкта господарювання не визнаються як фінансовий актив, незалежно від причини їх викупу. Параграф 33 вимагає від суб'єкта господарювання, який повторно купує свої власні інструменти капіталу, вираховувати такі інструменти капіталу із власного капіталу. Проте, якщо суб'єкт господарювання утримує свій власний капітал за дорученням інших осіб (наприклад, фінансова установа, яка утримує свій власний капітал за дорученням клієнта), існують агентські стосунки і внаслідок цього таке володіння не включаються у звіт про фінансовий стан суб'єкта господарювання.

КЗ37. Наведений далі приклад пояснює застосування параграфа 35 до складного фінансового інструмента. Припускається, що некумулятивна привілейована акція має бути обов'язково викуплена за грошові кошти через п'ять років, але дивіденди підлягають сплаті на розсуд суб'єкта господарювання до дати викупу. Такий інструмент є складним фінансовим інструментом, причому компонент зобов'язання є теперішньою вартістю суми викупу. Витрати з амортизації дисконту за цим компонентом визнаються у прибутку чи збитку та класифікуються як витрати на відсотки. Будь-які сплачені дивіденди пов'язані з компонентом власного капіталу і тому визнаються як розподіл прибутку чи збитку. Подібний підхід застосовувався би, якби викуп був не обов'язковим, а за вибором утримувача, або якби акції обов'язково можна було конвертувати в змінну кількість звичайних акцій, обчислену так, що вона дорівнює фіксованій сумі чи сумі, основаній на змінах головної змінної (наприклад, товару). Проте, якщо несплачені дивіденди додаються до суми викупу, весь інструмент є зобов'язанням. У такому випадку будь-які дивіденди класифікуються як витрати на відсотки.

КЗ38. Щоб згортати фінансовий актив та фінансове зобов'язання, суб'єкт господарювання повинен мати на поточний момент юридично забезпечене право згортати визнані суми. Суб'єкт господарювання може мати умовне право згортати визнані суми (таке як основна угода про взаємну компенсацію зобов'язань з однаковими строками або в деяких формах боргу без права регресу), але такі права будуть мати силу лише, після того, як відбудеться в майбутньому певна подія (як правило, невиконання зобов'язань контрагентом). Отже, така угода не відповідає умовам згортання.

КЗ39. Стандарт не передбачає особливого підходу до так званих "синтетичних інструментів", які являють собою групи окремих фінансових інструментів, що їх купують та утримують для імітації характеристик іншого інструмента. Наприклад, довгостроковий борговий інструмент з плаваючою ставкою у поєднанні з відсотковим свопом, пов'язаним з отриманням "плаваючих" виплат та сплатою "фіксованих" платежів, синтезує довгостроковий борговий інструмент з плаваючою ставкою. Кожен з окремих фінансових інструментів, які разом утворюють "синтетичний інструмент", являє собою контрактне право або зобов'язання зі своїми власними строками й умовами, і кожен з них можна передавати або погашати окремо. Кожен фінансовий інструмент доступний ризикам, що можуть відрізнятися від тих ризиків, яким доступні інші фінансові інструменти. Відповідно, якщо один фінансовий інструмент "синтетичного інструмента" є активом, а інший - зобов'язанням, вони не згортаються і не подаються у звіті про фінансовий стан суб'єкта господарювання на нетто-основі, якщо тільки вони не відповідають критеріям згортання в параграфі 42.

КЗ40. [Вилучено]

( Текст взято з сайту Мінфіну України http://www.minfin.gov.ua/ )