Міжнародний стандарт фінансової звітності 7 (МСФЗ 7). Фінансові інструменти: розкриття інформації

44Ґ - 44Д [вилучено]

44Е "Удосконалення розкриття інформації про фінансові інструменти" (Зміни до МСФЗ 7), опубліковані в березні 2009 р., привели до зміни параграфів 27, 39 та Б11 та включення параграфів 27А, 27Б, Б10А та Б11А - Б11Д. Суб'єкт господарювання застосовує ці зміни і доповнення для річних періодів, що починаються 1 січня 2009 р. або пізніше. Суб'єктові господарювання не потрібно надавати розкриття інформації, що вимагається зазначеними змінами і доповненнями, для:

а) будь-якого річного чи проміжного періоду, включаючи будь-який звіт про фінансовий стан, поданого у річному порівняльному періоді, що закінчується до 31 грудня 2009 р., або

б) будь-якого звіту про фінансовий стан на початок найбільш раннього порівняльного періоду на дату до 31 грудня 2009 р.;

Дострокове застосування дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує ці зміни і доповнення для більш раннього періоду, він розкриває цей факт.*

44Є [Вилучено]

44Ж Якщо суб'єкт господарювання вперше застосовує МСФЗ 9 , він розкриває для кожного класу фінансових активів на дату першого застосування:

а) первинну категорію оцінки та балансову вартість, визначену відповідно до МСБО 39 ;

б) нову категорію оцінки та балансову вартість, визначену відповідно до МСФЗ 9 ;

в) величину будь-яких фінансових активів у звіті про фінансовий стан, що були раніше призначені як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, але які більше не є призначені такими, розрізняючи ті, що їх суб'єкт господарювання повинен, за вимогою МСФЗ 9 , перекласифікувати, та ті, що їх суб'єкт господарювання обрав для перекласифікації.

Суб'єкт господарювання подає розкриття цієї кількісної інформації у табличній формі, якщо інший формат не є доречнішим.

44З Якщо суб'єкт господарювання вперше застосовує МСФЗ 9 , він розкриває якісну інформацію, щоб користувачі могли зрозуміти:

а) як він застосував вимоги класифікації, викладені в МСФЗ 9 , до тих фінансових інструментів, класифікацію яких було змінено внаслідок застосування МСФЗ 9 ;

б) причини будь-якого призначення або скасування призначення фінансових активів або фінансових зобов'язань як таких, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.

44И Параграф 44Б було змінено виданням у травні 2010 р. "Удосконалень до МСФЗ". Суб'єкт господарювання застосовує цю зміну для річних періодів, що починаються 1 липня 2010 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється.

44І Виданий у травні 2010 р. документ "Удосконалення до МСФЗ" додав параграф 32А та змінив параграфи 34 та 36 - 38. Суб'єкт господарювання застосовує ці зміни для річних періодів, які починаються 1 січня 2011 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує зміни до більш раннього періоду, він розкриває цей факт.

44Ї Документ "Передачі фінансових активів: розкриття інформації" (Зміни до МСФЗ 7), виданий у жовтні 2010 р., вилучив параграф 13 і додав параграфи 42А - 42Є та Б29 - Б39. Суб'єкт господарювання застосовує ці зміни для річних періодів, які починаються 1 липня 2011 р. або пізніше. Застосування до цієї дати дозволяється. Якщо суб'єкт господарювання застосовує ці зміни з більш ранньої дати, він розкриває цей факт. Суб'єктові господарювання не потрібно надавати розкриття інформації, що їх вимагають ці зміни, для будь-якого поданого періоду, що починається до дати першого застосування цих змін.

44Й МСФЗ 9, виданий у жовтні 2010 р., змінив параграфи 2-5, 8-10, 11, 14, 20, 28, 30 та 42В - 42Ґ, Додаток А та параграфи Б1, Б5, Б10а), Б22 та Б27, додав параграфи 10А, 11А, 11Б, 12Б - 12Г, 20А, 44Ж та 44З і вилучив параграфи 12, 12А, 29б), 44Ґ, 44Д, 44Є і Додаток Г. Суб'єкт господарювання застосовує ці зміни, якщо він застосовує МСФЗ 9, виданий у жовтні 2010 р.

45 Цей МСФЗ замінює МСБО 30 "Розкриття інформації у фінансовій звітності банків та подібних фінансових установ".

Цей додаток є невід'ємною складовою цього МСФЗ.

Наведені далі терміни визначені в параграфі 11 МСБО 32 , в параграфі 9 МСБО 39 або Додатку А до МСФЗ 9 та вживаються в цьому МСФЗ у значенні, визначеному в МСБО 32 , МСБО 39 та МСФЗ 9 .

• амортизована собівартість фінансового активу або фінансового зобов'язання;

• припинення визнання;

• похідний фінансовий інструмент;

• метод ефективного відсотка;

• інструмент капіталу;

• справедлива вартість;

• фінансовий актив;

• контракт фінансової гарантії;

• фінансовий інструмент;

• фінансове зобов'язання;

• фінансове зобов'язання за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку;

• прогнозована операція;

• інструмент хеджування;

• утримувані для торгівлі;

• дата перекласифікації;

• звичайне придбання або продаж.

Цей додаток є невід'ємною складовою цього МСФЗ.

Б1 Параграф 6 вимагає, щоб суб'єкт господарювання об'єднував фінансові інструменти в класи, які відповідають характеру розкритої інформації та враховують характеристики цих фінансових інструментів. Класи, наведені в параграфі 6, визначаються суб'єктом господарювання, а тому відрізняються від категорій фінансових інструментів, установлених у МСФЗ 9 (який визначає, як оцінювати фінансові інструменти і де визнавати зміни справедливої вартості).

Б2 Визначаючи класи фінансового інструмента, суб'єкт господарювання як мінімум:

а) розмежовує інструменти, оцінені за амортизованою собівартістю, та інструменти, оцінені за справедливою вартістю;

б) розглядає як окремий клас або класи ті фінансові інструменти, на які не поширюється сфера застосування цього МСФЗ.

Б3 Суб'єкт господарювання вирішує (з огляду на свої обставини), наскільки докладну інформацію йому надавати, щоб виконати вимоги цього МСФЗ, скільки уваги приділяти різним аспектам вимог та як узагальнювати інформацію, щоб відобразити загальну картину, не поєднуючи інформацію з різними характеристиками. Необхідно прагнути досягнення оптимального співвідношення між переобтяженням фінансової звітності надмірними деталями, які можуть не допомагати користувачам фінансової звітності, та втратою важливої інформації внаслідок надмірного узагальнення. Наприклад, суб'єктові господарювання не слід приховувати важливу інформацію, включаючи її поміж великої кількості незначних деталей. Аналогічно, суб'єктові господарювання не слід розкривати інформацію, яка є настільки агрегованою, що вона приховує важливі різниці між окремими операціями або пов'язаними з ними ризиками.

Б4 [видалено]

Б5 Параграф 21 вимагає розкриття інформації про основи (або основу) оцінки, що їх застосували при складанні фінансової звітності, та про використані інші облікові політики, яка є доречною для розуміння фінансової звітності. Стосовно фінансових інструментів розкриття такої інформації може охоплювати:

а) для фінансових зобов'язань, призначених як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку:

i) характер фінансових зобов'язань, що їх суб'єкт господарювання призначив як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку;

ii) критерії такого призначення цих фінансових зобов'язань при первісному визнанні; та

iii) як суб'єкт господарювання виконав умови, наведені в параграфі 4.2.2 МСФЗ 9 для такого призначення.

аа) для фінансових активів, призначених як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку:

i) характер фінансових активів, що їх суб'єкт господарювання призначив як такі, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку; та

ii) як суб'єкт господарювання виконав критерії, наведені в параграфі 4.1.5 МСФЗ 9 для такого призначення.

б) [вилучено];

в) чи обліковується звичайне придбання або продаж фінансових активів на дату операції або на дату розрахунку (див. параграф 3.1.2 МСФЗ 9 );

г) якщо рахунок резерву використовується для зменшення балансової вартості фінансових активів, знецінених внаслідок кредитних збитків:

i) критерії для визначення того, коли прямо зменшувати балансову вартість знецінених фінансових активів, (або прямо збільшувати, у випадку сторнування часткового списання) та коли використовувати рахунок резерву;

ii) критерії для списання сум, віднесених на рахунок резерву, за рахунок балансової вартості знецінених фінансових активів (див. параграф 16);

ґ) як визначаються чисті прибутки або чисті збитки за кожною категорією фінансового інструмента (див. параграф 20 а)), наприклад, чи містять чисті прибутки або чисті збитки від статей за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку дохід від відсотків або дивідендів;

д) критерії, які застосовує суб'єкт господарювання для визначення того, що існує об'єктивне свідчення того, що відбувся збиток від знецінення (див. параграф 20ґ));

е) якщо умови фінансових активів, які інакше були би простроченими або знеціненими, були змінені, облікову політику для фінансових активів, які є об'єктом змінених умов (див. параграф 36г)).

Параграф 122 МСБО 1 (переглянутий в 2007 р.) також вимагає від суб'єктів господарювання розкривати в основних принципах облікових політик або інших примітках інформацію про судження (не враховуючи тих, що пов'язані з оцінками), що їх використовував управлінський персонал у процесі застосування облікових політик суб'єкта господарювання і які мають найбільш значний вплив на суми, визнані у фінансовій звітності.

Б6 Розкриття інформації, що його вимагають параграфи 31 - 42, слід або наводити у фінансовій звітності, або включати шляхом перехресного посилання фінансової звітності на якийсь інший звіт, такий як коментарі управлінського персоналу або звіт з оцінки ризиків, що є доступним для користувачів фінансової звітності на тих самих умовах, що й фінансова звітність, та в той самий час. Без інформації, що додається шляхом перехресного посилання, фінансова звітність є неповною.

Б7 Параграф 34 а) вимагає розкриття підсумкових кількісних даних про вплив ризиків на суб'єкт господарювання, що базується на внутрішній інформації, наданій провідному управлінському персоналові суб'єкта господарювання. Коли суб'єкт господарювання використовує кілька методів для управління рівнем ризиків, суб'єкт господарювання розкриває інформацію, застосовуючи метод або методи, які забезпечують найдоречнішу та найдостовірнішу інформацію. МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" розглядає доречність та достовірність.

Б8 Параграф 34 в) вимагає розкриття інформації про концентрації ризику. Концентрації ризику виникають унаслідок фінансових інструментів, що мають подібні характеристики і на які зміни економічних або інших умов впливають подібним чином. Визначення концентрацій ризику вимагає судження з урахуванням обставин суб'єкта господарювання. Розкриття інформації про концентрації ризику має містити:

а) опис того, як управлінський персонал визначає концентрації;

б) опис спільної характеристики, яка визначає кожну концентрацію (наприклад, контрагент, географічний регіон, валюта чи ринок); та

в) величину рівня ризику, пов'язаного з усіма фінансовими інструментами, яким спільно властива ця характеристика.

Б9 Параграф 36 а) вимагає розкриття суми, яка найкраще відображає максимальний рівень кредитному ризику суб'єкта господарювання. Для фінансового активу ця сума, як правило, є валовою балансовою вартістю за вирахуванням:

а) згортання будь-яких сум відповідно до МСБО 32 ;

б) будь-якого збитку від знецінення, визнаного відповідно до МСБО 39 .

Б10 Види діяльності, що спричиняють кредитний ризик, та пов'язаний з ними максимальний рівень кредитного ризику включають (але не обмежуються):

а) надання позик клієнтам та розміщення депозитів у інших суб'єктів господарювання. У таких випадках максимальний рівень кредитного ризику є балансовою вартістю відповідних фінансових активів;

б) укладання контрактів на похідні фінансові інструменти, наприклад, валютних контрактів, процентних свопів та кредитних похідних інструментів. Коли актив, що виникає в результаті, оцінюють за справедливою вартістю, максимальний рівень кредитного ризику на кінець звітного періоду дорівнюватиме балансовій вартості;

в) надання фінансових гарантій. У цьому випадку максимальний рівень кредитного ризику є максимальною сумою, яку суб'єкт господарювання міг би сплатити, якби вимагали оплатити гарантію, і яка може суттєво перевищувати суму, визнану як зобов'язання;

г) прийняття зобов'язання з надання позики, яке є безвідкличним протягом строку дії угоди або є відкличним тільки у відповідь на суттєву негативну зміну. Якщо емітент не може погасити зобов'язання з надання позики на нетто-основі грошовими коштами або іншим фінансовим інструментом, тоді максимальний кредитний ризик є всією сумою зобов'язання. Це відбувається тому, що існує невизначеність стосовно того, чи може бути надана в майбутньому сума будь-якої невикористаної частини зобов'язання з надання позики. Вона може суттєво перевищувати суму, визнану як зобов'язання.

Б10А Відповідно до параграфа 34а) суб'єкт господарювання розкриває підсумкові кількісні дані про його рівень ризику ліквідності на основі інформації, наданої для внутрішнього користування провідному управлінському персоналові. Суб'єкт господарювання пояснює, як визначаються такі дані. Якщо вибуття грошових коштів (або іншого фінансового активу), включених у ці дані, могли або:

а) статися значно раніше, ніж вказано в даних, або

б) бути відображені у сумах, що значно відрізняються від наведених у даних (наприклад, для похідного фінансового інструмента, включеного у ці дані на умовах його виконання на нетто-основі, але для якого контрагент має опціон вимагати його поставки на загальну суму),

то суб'єкт господарювання зазначає цей факт і надає кількісну інформацію, яка дає змогу користувачам його фінансової звітності оцінити ступінь цього ризику, окрім випадків коли ця інформація включена в аналізи фінансових зобов'язань за строками погашення, що їх вимагає параграф 39а) або б).

Б11 Складаючи аналіз контрактів за строками погашення фінансових зобов'язань, що його вимагає параграф 39а) і б), суб'єкт господарювання застосовує своє судження, щоб визначити відповідну кількість часових інтервалів. Наприклад, суб'єкт господарювання може визначити, що відповідними будуть такі часові інтервали:

а) не більше одного місяця;

б) більше одного місяця, але не більше трьох місяців;

в) більше трьох місяців, але не більше одного року;

г) більше одного року, але не більше п'яти років.

Б11А Дотримуючись вимог параграфа 39а) та б), суб'єкт господарювання не відокремлює вбудовані похідні фінансові інструменти від гібридних (комбінованих) фінансових інструментів. Для таких інструментів суб'єкт господарювання застосовує параграф 39а).

Б11Б Параграф 39б) вимагає, щоб суб'єкт господарювання розкривав кількісний аналіз похідних фінансових зобов'язань за строками погашення, який показує періоди до погашення, які залишилися на звітну дату згідно з контрактами, якщо періоди до погашення за контрактами є суттєвими для розуміння часу грошових потоків. Наприклад, це буде так для:

а) процентного свопу зі строком, що лишився до погашення, 5 років у хеджуванні грошового потоку фінансового активу чи зобов'язання зі змінною процентною ставкою;

б) усіх зобов'язань з надання кредитів.

Б11В Параграф 39а) і б) вимагає, щоб суб'єкт господарювання розкривав аналізи похідних фінансових зобов'язань за строками погашення, які показують періоди до погашення, які залишилися на звітну дату згідно з контрактами, для деяких фінансових зобов'язань. У такому розкритті інформації:

а) якщо контрагент має можливість вибрати час, коли сума сплачується, то таке зобов'язання відносять на найбільш ранній період, у якому від суб'єкта господарювання можуть вимагати сплатити цю суму. Наприклад, фінансові зобов'язання, що їх суб'єкт господарювання повинен сплатити на вимогу (наприклад, депозити "до запитання"), включаються у найбільш ранній часовий інтервал;

б) якщо суб'єкт господарювання зобов'язаний сплачувати суми частинами, то кожну частину відносять на найбільш ранній період, у якому від суб'єкта господарювання можуть вимагати сплатити таку частину. Наприклад, невикористане зобов'язання з надання кредиту включають у той часовий інтервал, до якого належить найбільш рання дата, коли можуть вимагати його виконання;

в) для випущених контрактів фінансової гарантії максимальну суму гарантії відносять на найбільш ранній період, у якому гарантія може вимагатися.

Б11Г Суми за контрактами, розкриті в аналізах за строками погашення, що їх вимагає параграф 39а) і б), - це недисконтовані грошові потоки за контрактами, наприклад:

а) валові зобов'язання з фінансового лізингу (до вирахування фінансових витрат);

б) ціни, визначені у форвардних угодах на придбання фінансових активів за грошові кошти;

в) чисті суми для процентних свопів, за якими сплачують змінну процентну ставку в обмін на отримання фіксованої процентної ставки, щодо яких обмінюються чисті грошові потоки;

г) суми за контрактами до обміну в похідному фінансовому інструменті (наприклад, валютному свопі), щодо яких обмінюються валові грошові потоки; та

ґ) валові зобов'язання з надання позик.

Такі недисконтовані грошові потоки відрізняються від суми, включеної у звіт про фінансовий стан, оскільки сума у такому звіті базується на дисконтованих грошових потоках. Якщо сума до сплати є нефіксованою, розкрита сума визначається шляхом посилання на умови, що існують на кінець звітного періоду. Наприклад, якщо сума до сплати змінюється зі змінами індексу, розкрита сума має базуватися на рівні індексу на кінець звітного періоду.

Б11Ґ Параграф 39в) вимагає, щоб суб'єкт господарювання описував, як він здійснює управління ризиком ліквідності, властивим статтям, розкритим у кількісній інформації, яку вимагає параграф 39а) і б). Суб'єкт господарювання розкриває аналіз утримуваних ним фінансових активів за строками погашення для управління ризиком ліквідності (наприклад, фінансових активів, які можна легко продати, або таких, що, як очікуються, генеруватимуть надходження грошових потоків для покриття вибуття грошових потоків за фінансовими зобов'язаннями), якщо така інформація необхідна для того, аби користувачі його фінансової звітності могли оцінити характер і ступінь ризику ліквідності.

Б11Д Інші чинники, що їх суб'єкт господарювання може врахувати, розкриваючи інформацію, яку вимагає параграф 39в), включають, але не обмежуються, тим, чи суб'єкт господарювання:

а) має узгоджені програми з отримання кредитування (наприклад, програму з випуску комерційних паперів) або інші кредитні лінії (наприклад, кредитні лінії "стенд-бай"), до яких він може мати доступ, щоб задовольнити потреби у ліквідності;

б) має депозити в центральних банках для задоволення потреб у ліквідності;

в) має дуже різноманітні джерела фінансування;

г) має значні концентрації ризику ліквідності своїх активів або своїх джерел фінансування;

ґ) має процеси внутрішнього контролю та плани дій на випадок непередбачених подій для управління ризиком ліквідності;

д) має інструменти, що містять умови прискореного погашення (наприклад, при зниженні кредитного рейтингу суб'єкта господарювання);

е) має інструменти, що можуть вимагати внесення застави (наприклад, вимоги сплати маржі для похідних фінансових інструментів);

є) має інструменти, які дозволяють суб'єктові господарювання вибирати, погашає він свої фінансові зобов'язання, надаючи грошові кошти (чи інший фінансовий актив), чи надаючи свої власні акції; або

ж) має інструменти, що підлягають дії рамкових угод про взаємозалік на нетто-основі.

Б12 - Б16 [Видалено]

Б17 Параграф 40а) вимагає аналізу чутливості для кожного типу ринкового ризику, на який наражається суб'єкт господарювання. Відповідно до параграфа Б3, суб'єкт господарювання вирішує, як він узагальнює інформацію для відображення загальної картини, не поєднуючи інформацію з різними характеристиками про вплив ризиків, що виникають унаслідок суттєво відмінних економічних середовищ. Наприклад:

а) суб'єкт господарювання, який торгує фінансовими інструментами, може розкривати цю інформацію окремо для фінансових інструментів, утримуваних для торгівлі, та для фінансових інструментів, які не утримуються для торгівлі;

б) суб'єкт господарювання не узагальнюватиме вплив ринкових ризиків від гіперінфляційних регіонів із впливом тих самих ринкових ризиків від регіонів з дуже низькою інфляцією.

Якщо суб'єкт господарювання наражається на вплив лише одного типу ринкового ризику тільки в одному економічному середовищі, він не наводитиме деталізованої інформації.

Б18 Параграф 40а) вимагає аналізу чутливості, щоб показати вплив на прибуток або збиток і власний капітал обґрунтовано можливих змін у відповідній змінній ризику (наприклад, переважних ринкових відсоткових ставках, валютних курсах, цінах на інструменти капіталу або товарних цінах). З цією метою:

а) не вимагається, щоб суб'єкти господарювання визначали, яким був би прибуток або збиток за період, якби відповідні змінні ризику були іншими. Навпаки, суб'єкти господарювання розкривають вплив на прибуток або збиток та власний капітал на кінець звітного періоду, припускаючи, що обґрунтовано можлива зміна відповідної змінної ризику відбулася на кінець звітного періоду та застосовувалася до величини ризикових позицій, що існували на цю дату. Наприклад, якщо суб'єкт господарювання має зобов'язання із плаваючою ставкою відсотка на кінець року, то він розкриватиме вплив на прибуток або збиток (тобто витрати на відсотки) за поточний рік, який би мав місце за умови, якщо б ставки відсотка змінювалися на обґрунтовано можливі суми;

б) не вимагається, щоб суб'єкти господарювання розкривали інформацію про вплив на прибуток або збиток та власний капітал для кожної зміни в межах діапазону обґрунтовано можливих змін відповідної змінної ризику. Достатнім буде розкриття інформації про вплив змін на крайніх значеннях обґрунтовано можливого діапазону.

Б19 Визначаючи, якою є обґрунтовано можлива зміна у відповідній змінній ризику, суб'єкт господарювання розглядає:

а) економічні середовища, у яких він здійснює свою діяльність. Обґрунтовано можлива зміна не повинна містити малоймовірні сценарії чи сценарії "найгіршого випадку" або "стрес-тестування". Більш того, якщо темп зміни основної змінної ризику стабільний, суб'єктові господарювання немає необхідності змінювати обрану обґрунтовано можливу зміну в змінній ризику. Наприклад, припустимо, що відсоткові ставки становлять 5 відсотків і суб'єкт господарювання визначає, що обґрунтовано можливим є коливання ринкових ставок на ±50 базисних пунктів. Він розкриватиме вплив на прибуток або збиток і власний капітал, якщо ставки відсотка мали змінитися на 4,5 відсотків або 5,5 відсотків. У наступному періоді ставки відсотка збільшилися до 5,5 відсотків. Суб'єкт господарювання продовжує вважати, що ставки відсотка можуть коливатися на ±50 базисних пунктів (тобто що темп зміни ставок відсотка є стабільним). Суб'єкт господарювання розкриватиме вплив на прибуток або збиток і власний капітал, якщо ставки відсотка мали змінитися до 5 відсотків або 6 відсотків. Не вимагатиметься, щоб суб'єкт господарювання переглядав свою оцінку того, що ставки відсотка можуть обґрунтовано коливатися на ±50 базисних пунктів, якщо немає свідчення того, що ставки відсотка стали значно нестабільнішими;

б) часовий інтервал, у межах якого він робить оцінку. Аналіз чутливості має показувати вплив змін, які вважаються обґрунтовано можливими протягом періоду до того часу, коли суб'єкт господарювання подаватиме наступного разу розкриття такої інформації, що, як правило, є наступним річним звітним періодом.

Б20 Параграф 41 дозволяє суб'єктові господарювання застосовувати аналіз чутливості, який відображає взаємозалежність між змінними ризику (такий як методологія Value-at-Risk (VaR)), якщо він використовує цей аналіз для управління фінансовими ризиками. Він застосовується, навіть якщо така методологія оцінює лише можливість збитку і не оцінює можливості прибутку. Такий суб'єкт господарювання може дотримуватись вимог параграфа 41а) шляхом розкриття інформації про тип використаної VaR моделі (наприклад, чи базується модель на моделюванні методом Монте Карло), пояснення стосовно того, як працює модель, та основні припущення (наприклад, період утримання та рівень довіри). Суб'єкти господарювання можуть також розкривати інформацію за минулі періоди спостережень та вагові коефіцієнти, застосовані до спостережень в межах цього періоду, пояснення того, як розглядалися опціони при обчисленні та які застосовували показники несталості і кореляції (або, як альтернатива, розподіли ймовірностей при моделюванні за методом Монте Карло).

Б21 Суб'єкт господарювання надає аналізи чутливості в цілому для його бізнесу, але він може надавати різні типи аналізів чутливості для різних класів фінансових інструментів.

Б22 Відсотковий ризик виникає за фінансовими інструментами, за якими нараховуються відсотки, визнаними в звіті про фінансовий стан (наприклад, придбані та випущені боргові інструменти), і за деякими фінансовими інструментами, не визнаними в звіті про фінансовий стан (наприклад, деякі зобов'язання з надання позик).

Б23 Валютний ризик (або ризик обміну іноземних валют) виникає за фінансовими інструментами, які визначені в іноземній валюті, тобто у валюті, іншій, ніж функціональна валюта, у якій вони оцінюються. Для цілей цього МСФЗ, валютний ризик не виникає від фінансових інструментів, які є немонетарними статтями, або від фінансових інструментів, визначених у функціональній валюті.

Б24 Інформація про аналіз чутливості розкривається для кожної валюти, щодо якої суб'єкт господарювання наражається на суттєвий вплив ризику.

Б25 Інший ціновий ризик виникає від фінансових інструментів унаслідок змін, наприклад, у товарних цінах або цінах на інструменти капіталу. Відповідно до параграфа 40, суб'єкт господарювання може розкривати інформацію про вплив зменшення визначеного індексу на фондовій біржі, товарної ціни або іншої змінної ризику. Наприклад, якщо суб'єкт господарювання надає гарантії ліквідаційної вартості, які являють собою фінансові інструменти, суб'єкт господарювання розкриває інформацію про збільшення або зменшення вартості активів, до яких застосовується гарантія.

Б26 Два приклади фінансових інструментів, які спричиняють ціновий ризик інструментів капіталу, - це: а) утримання інструментів капіталу в іншому суб'єктові господарювання та б) інвестиції в траст, який, у свою чергу, утримує інвестиції в інструменти капіталу. Інші приклади включають форвардні контракти та опціони на купівлю чи продаж установленої кількості інструмента капіталу, а також свопи, що індексуються за цінами на інструменти капіталу. На справедливу вартість таких фінансових інструментів впливають зміни в ринковій ціні основних інструментів капіталу.

Б27 Відповідно до параграфа 40а), чутливість прибутку або збитку (що виникає, наприклад, від інструментів, оцінених за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки як прибутку або збитку) розкривається окремо від чутливості іншого сукупного доходу (що виникає, наприклад, від інвестицій в інструменти капіталу, зміни справедливої вартості яких наведені в іншому сукупному доході).

Б28 Фінансові інструменти, що їх суб'єкт господарювання класифікує як інструменти капіталу, не переоцінюються. Ні на прибуток або збиток, ані на власний капітал не впливатиме ціновий ризик цих інструментів. Відповідно, аналіз чутливості не потрібний.

Б29 Оцінка безперервної участі у переданому фінансовому активі для цілей вимог до розкриття інформації, викладених у параграфах 42Ґ - 42Є, виконується на рівні суб'єкта господарювання, що звітує. Наприклад, якщо дочірнє підприємство передає незв'язаній третій стороні фінансовий актив, у якому материнська компанія цього дочірнього підприємства має безперервну участь, то дочірнє підприємство не включає участь материнської компанії в оцінці того, чи має воно безперервну участь у переданому активі у своїй окремій фінансовій звітності (тобто коли дочірнє підприємство є суб'єктом господарювання, що звітує). Проте материнська компанія включатиме свою безперервну участь (або безперервну участь іншого члена групи) у фінансовому активі, переданому її дочірнім підприємством, при визначенні того чи має вона безперервну участь у переданому активі у своїй консолідованій фінансовій звітності (тобто коли суб'єктом господарювання, що звітує, є група).

Б30 Суб'єкт господарювання не має безперервної участі в переданому фінансовому активі, якщо, як частина передачі, він і не утримує жодних прав чи обов'язків за контрактом, властивих переданому фінансовому активу, і не купує жодних нових прав чи обов'язків, пов'язаних з переданим фінансовим активом. Суб'єкт господарювання не має безперервної участі в переданому фінансовому активі, якщо він не має частки участі у майбутніх результатах діяльності переданого фінансового активу і не несе відповідальності за жодних обставин за здійснення платежів стосовно переданого фінансового активу у майбутньому.

Б31 Безперервна участь у переданому фінансовому активі може виникати внаслідок контрактних положень в угоді про передачу або в окремій угоді зі стороною, якій передають, або третьою стороною, яка була укладена у зв'язку з передачею.

Б32 Параграф 42Г вимагає розкривати інформацію, якщо частина або всі передані фінансові активи не відповідають вимогам щодо припинення визнання. Таку інформацію вимагається розкривати на кожну звітну дату, на яку суб'єкт господарювання продовжує визнавати передані фінансові активи, незалежно від того, коли відбулися передачі.

Б33 Параграфи 42Ґ - 42Є вимагають розкриття якісної та кількісної інформації для кожного типу безперервної участі у фінансових активах, визнання яких припинено. Суб'єкт господарювання узагальнює свою безперервну участь у типи, які відображають вплив ризиків на суб'єкт господарювання. Наприклад, суб'єкт господарювання може узагальнити свою безперервну участь за типами фінансових інструментів (наприклад, гарантії або опціони "кол"), або за типами передачі (наприклад, факторинг дебіторської заборгованості, секьюритизація або надання цінних паперів у позику).

Б34 Параграф 42Ґґ) вимагає від суб'єкта господарювання розкривати аналіз за строками погашення недисконтованих грошових потоків для викупу фінансових активів, визнання яких припинено, або інших сум до сплати суб'єктові господарювання, якому передають фінансові активи, стосовно фінансових активів, визнання яких припинено, який показує періоди до погашення, які залишилися на звітну дату згідно з контрактами щодо безперервної участі суб'єкта господарювання. Цей аналіз розрізняє грошові потоки, що необхідно буде сплатити (наприклад, форвардні контракти), грошові потоки, що суб'єкт господарювання може бути зобов'язаний сплатити (наприклад, виписані опціони "пут") і грошові потоки, щодо яких суб'єкт господарювання може обрати рішення заплатити (наприклад, викуплені опціони "кол").

Б35 Щоб визначити належну кількість часових інтервалів при підготовці аналізу за строками погашення, що вимагається у параграфі 42Ґ ґ),суб'єкт господарювання використовує свої судження.

Наприклад, суб'єкт господарювання може визначити, що належними будуть такі часові інтервали строків погашення:

а) не більше одного місяця;

б) більше одного місяця, але не більше трьох місяців;

в) більше трьох місяців, але не більше шести місяців;

г) більше шести місяців, але не більше одного року;

ґ) більше одного року, але не більше трьох років;

д) більше трьох років, але не більше п'яти років; та

е) більше п'яти років.

Б36 Якщо є діапазон можливих строків погашення, то грошові потоки включають на підставі найбільш ранньої дати, коли від суб'єкта господарювання можуть вимагати або коли йому дозволено виконати платіж.

Б37 Якісна інформації, яку вимагає параграф 42Ґ д), включає опис фінансових активів, визнання яких припинене, а також характер і мету утримання безперервної участі після передачі цих активів. Вона також включає опис ризиків, на які наражається суб'єкт господарювання, в тому числі:

а) опис того, як суб'єкт господарювання здійснює управління ризиком, властивим його безперервній участі у фінансових активах, визнання яких припинене;

б) чи необхідно суб'єктові господарювання нести збитки раніше, ніж інші сторони, а також ранжирування і суми збитків, понесених сторонами, ранг часток участі яких є нижчим, ніж частка участі суб'єкта господарювання в цьому активі (тобто його безперервної участі у цьому активі);

в) опис будь-яких умов, пов'язаних із зобов'язаннями надати фінансову підтримку або викупити переданий фінансовий актив, що можуть спричинити їх активізацію.

Б38 Параграф 42Е а) вимагає від суб'єкта господарювання розкривати інформацію про прибуток або збиток від припинення визнання фінансових активів, у яких суб'єкт господарювання має безперервну участь. Суб'єкт господарювання розкриває той факт, що прибуток або збиток від припинення визнання виник внаслідок того, що справедлива вартість компонентів раніше визнаного активу (тобто частка участі в активі, визнання якого припинено, та частка участі, утримувана суб'єктом господарювання) відрізнялась від справедливої вартості раніше визнаного активу в цілому. У такій ситуації суб'єкт господарювання також розкриває інформацію про те, чи включали оцінки справедливої вартості значущі вхідні дані, які не базувалися на спостережних ринкових даних, як описано в параграфі 27А.

Б39 Розкриття інформації, що вимагається в параграфах 42Г - 42Е, може бути недостатнім для досягнення цілей розкриття, викладених у параграфі 42Б. Якщо це так, то суб'єкт господарювання розкриває інформацію про те, чи необхідна додаткова інформація для досягнення цілей розкриття інформації. Суб'єкт господарювання вирішує, у світлі своїх обставин, скільки додаткової інформації йому необхідно надати, щоб забезпечити потреби користувачів в інформації, і скільки уваги він приділить різним аспектам такої додаткової інформації. Необхідно підкреслити потребу у збалансованості між переобтяженістю фінансової звітності надмірними подробицями, які, можливо, і не стануть у пригоді користувачам фінансової звітності, і приховуванням інформації внаслідок надмірного узагальнення.