Для отримання разового дозволу на право імпорту товарів, необхідних для виробництва вибухових речовин, компонентів необхідних для виробництва вибухових речовин та/або складових частин та елементів, до Держекспортконтролю надається лист-підтвердження Мінстратегпрому щодо наявності в реєстрі відомостей про виробника, а документи, зазначені в абзаці другому пункту 22 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 48, ст. 2506), до листа про надання разового дозволу на право імпорту товарів можуть не подаватися, в такому разі вони подаються до Держекспортконтролю разом із згаданим у пункті 28 зазначеного Порядку звітом виробника про використання отриманого разового дозволу на право імпорту товарів.
Заява і документи для отримання разового дозволу на право імпорту товарів у випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, надсилаються у формі електронних документів з накладеним в установленому законодавством порядку кваліфікованим електронним підписом керівника виробника через інформаційно-комунікаційну систему у сфері державного експортного контролю. Водночас виробник повинен подати до Держекспортконтролю оригінал сертифіката кінцевого споживача під час отримання разового дозволу на право імпорту товарів.
21. Видача виробникам разового дозволу на право імпорту товарів під час здійснення закупівлі вибухових речовин, сировини та компонентів необхідних для виробництва вибухових речовин, виробів і пристроїв, які містять вибухові речовини, для виробників, які не є виконавцями державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку боєприпасів (їх складових частин) та/або вибухових матеріалів, та посвідчення про реєстрацію як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з наданням відповідних роз’яснень про особливості здійснення таких передач забезпечується Держекспортконтролем.
Для проведення попередньої експертизи в галузі державного експортного контролю товарів виробники, які здійснюють закупівлю вибухових речовин, компонентів необхідних для виробництва вибухових речовин, виробів і пристроїв, які містять вибухові речовини, для виробників, які не є виконавцями державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку боєприпасів (їх складових частин) та/або вибухових матеріалів, надсилають до Держекспортконтролю копію листа-підтвердження Мінстратегпрому щодо наявності в реєстрі відомостей про виробника та заяву, зазначену в абзаці третьому пункту 13 Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 767. Зазначена заява може надсилатися у паперовій формі або у формі електронного документа з накладеним в установленому законодавством порядку кваліфікованим електронним підписом керівника виробника через інформаційно-комунікаційну систему у сфері державного експортного контролю. За результатами попередньої експертизи Держекспортконтроль реєструє виробника за конкретними товарами або відповідними групами товарів та видає йому посвідчення про реєстрацію як суб’єкта здійснення міжнародних передач таких товарів разом з відповідними роз’ясненнями про особливості здійснення таких передач.
Для отримання разового дозволу на право імпорту товарів, необхідних для виробництва вибухових речовин і боєприпасів, до листа про надання разового дозволу на право імпорту товарів не додаються документи, зазначені в абзаці другому пункту 22 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807. Такі документи подаються до Держекспортконтролю разом із зазначеним у пункті 28 зазначеного Порядку звітом виробника про використання отриманого разового дозволу на право імпорту товарів.
Заява та документи для отримання разового дозволу на право імпорту товарів у випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, можуть надсилатися у формі електронних документів з накладеним в установленому законодавством порядку кваліфікованим електронним підписом керівника виробника через інформаційно-комунікаційну систему у сфері державного експортного контролю. Виробник повинен подати до Держекспортконтролю оригінал сертифіката кінцевого споживача під час отримання разового дозволу на право імпорту товарів.
22. Для отримання міжнародного імпортного сертифіката відповідно до цього Порядку виробники одночасно із заявою про надання разового дозволу на право імпорту подають до Держекспортконтролю заяву, передбачену абзацом другим пункту 7 Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 р. № 920 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 22, ст. 1005). Інші документи, передбачені зазначеним Положенням для отримання міжнародного імпортного сертифіката, не подаються.
23. Виробник, який здійснює розроблення та виробництво безпілотних наземних (роботизованих) комплексів, має право:
на закупівлю боєприпасів, які відповідно до технічних умов є складовими товарів, що поставляються;
на здійснення імпорту боєприпасів, які відповідно до технічних умов є складовими товарів, що поставляються.
Видача виробникам, які здійснюють розроблення та виробництво безпілотних наземних (роботизованих) комплексів, посвідчення про реєстрацію як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів з наданням відповідних роз’яснень про особливості здійснення таких передач та видача дозволів на право здійснення міжнародної передачі товарів забезпечується Держекспортконтролем відповідно до вимог пункту 21 цього Порядку.
24. Акт приймання-передачі спорядження боєприпасів або акт виконаних робіт із спорядження боєприпасів є підставою для списання вибухових матеріалів виробником боєприпасів.
Місця провадження діяльності
25. Для провадження діяльності з виробництва вибухових речовин та/або боєприпасів виробник повинен мати право власності або інше речове право (право володіння, користування, тощо) на об’єкти (будівлі, споруди, приміщення) для розміщення виробничих потужностей і облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів), які відповідають вимогам до таких об’єктів, встановленим цим Порядком або іншими актами законодавства.
26. Об’єкти (будівлі, споруди, приміщення) для розміщення потужностей з виробництва вибухових речовин та/або боєприпасів можуть бути обваловані або необваловані та повинні відповідати таким вимогам:
в одному об’єкті одночасно може розміщуватися не більше 20 тонн вибухових речовин (включно з вибуховими речовинами в спорядженому стані) та 20 тис. одиниць засобів ініціювання (підриву);
мати зовнішні безпечні відстані не менше 100 метрів;
мати режим охорони відповідно до Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104;
повинні бути обладнаними системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, автоматичною системою пожежогасіння, системою керування евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання), зовнішнім та внутрішнім пожежогасінням.
Виробництво вибухових речовин і боєприпасів також може розміщуватися на території складу зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів).
Виробничі потужності на території такого складу повинні розміщуватися в окремій будівлі або споруді на території складу чи в окремому приміщенні будівлі сховища вибухових матеріалів (боєприпасів) не нижче III ступеня вогнестійкості, відокремленому від приміщення, де зберігаються вибухові матеріали (боєприпаси), капітальною стіною.
Виробничі потужності та/або склади зберігання вибухових матеріалів також можуть розміщуватися у транспортних контейнерах. Транспортні контейнери, в яких розміщені виробничі потужності та/або склади зберігання вибухових матеріалів, можуть встановлюватися на території військових частин, на полігонах, у кар’єрах або ущелинах між хребтами гір, ярах, байраках з дотриманням таких вимог:
мати огорожу заввишки не менше 2 метрів;
над огорожею повинно бути встановлене спіральне загородження типу "Єгоза";
розташування повинно забезпечувати вільний прохід і під’їзд до контейнерів.
Підлога будівлі (споруди), приміщень, де розміщується виробництво вибухових речовин, повинна бути облаштована з використанням м’якого електропровідного покриття або постійно зволожуватися.
Перелік вимог до розміщення виробничих потужностей, визначений в цьому пункті, є вичерпним.
27. Склади (місця) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) можуть бути поверхневими, напівзаглибленими або підземними, обладнаними для постійного або тимчасового зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) та/або видачі (відвантаження) вибухових речовин і боєприпасів замовнику.
Поверхневі та напівзаглиблені склади постійного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) повинні відповідати таким вимогам:
сховище вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) повинно бути захищене від проникнення води та снігу, природно провітрюватися;
сховища розташовують так, щоб забезпечити вільний підхід і під’їзд до кожного з них;
відстань між окремими сховищами, а також між сховищами та іншими будівлями і спорудами на території складу та поза його межами повинна бути не менше встановлених протипожежних відстаней і безпечних відстаней за передачею детонації;
мати огорожу заввишки не менше 2 метрів та заборонену зону завширшки не менше 50 метрів зовні від огорожі;
мати небезпечну зону завширшки не менше 100 метрів зовні від огорожі;
відстань від огорожі до найближчого сховища має становити не менше 40 метрів (у гірській місцевості - не менше 15 метрів);
обладнуватися системою блискавкозахисту;
мати режим охорони, передбачений пунктами 2.22-2.24 Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104.
Загальна місткість усіх сховищ складу (місця) зберігання не повинна перевищувати 100 тонн вибухових речовин та 100 тис. одиниць засобів ініціювання. Гранично допустима місткість кожного сховища складу (місця) зберігання не повинна перевищувати 20 тонн вибухових речовин.
Облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) здійснюється виробником із дотриманням пунктів 2.8, 2.10-2.12, 2.14, 2.19, 2.22-2.24, 3.3, 3.5, 3.9-3.11, 3.15, 3.16, 3.23, 3.27, розділу 4, пунктів 5.1-5.6, 5.8 Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104. Водночас визначення безпечних відстаней за передачею детонації здійснюється відповідно до вимог розділу XIV Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міненерговугілля від 12 червня 2013 р. № 355 .
Склади тимчасового зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) можуть бути облаштовані у будь-яких будівлях (спорудах), приміщеннях, що не використовуються (зокрема в сухих провітрюваних підвалах будівель, крім житлових) та відповідають вимогам безпечного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів), а також у тимчасових спорудах, транспортних контейнерах, що експлуатуються з дотриманням вимог згідно з цим Порядком.
Тимчасові склади (місця) для зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) повинні відповідати таким вимогам:
дерев’яні елементи стін та дахів (перекриттів) необхідно обробляти засобами вогнезахисту;
підлога може бути дерев’яною, бетонною або глинобитною;
огорожа заввишки не менше 2 метрів;
улаштовувати тамбури необов’язково, двері сховищ можуть бути одинарні;
для освітлення сховищ всередині можна використовувати переносні акумуляторні світильники та/або ліхтарі з сухими елементами живлення (металеві корпуси повинні бути в гумових чохлах);
у пристосованих приміщеннях можуть бути збережені наявні розміри вікон і дверей.
Загальна місткість вибухових речовин на тимчасових складах не повинна перевищувати 40 тонн та 20 тис. одиниць засобів ініціювання.
У разі розміщення виробництва боєприпасів у місці дислокації складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів), що складаються з транспортних контейнерів, повинні бути дотримані такі вимоги:
транспортні контейнери можуть розміщуватися на території складів зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів) або на окремих виробничих майданчиках;
технологічні процеси з виготовлення боєприпасів повинні бути організовані в окремих контейнерах, розміщених від контейнера-сховища (контейнерів-сховищ) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) на безпечній відстані з передачі детонації, але не менше 30 метрів;
відстань від огорожі до найближчого сховища повинна становити не менше 40 метрів (у гірській місцевості - не менше 15 метрів);
транспортні контейнери повинні розміщуватися на відстані не ближче ніж 30 метрів один від одного та бути захищеними по периметру габіонами заввишки 3,5 метра або обвалованими таким чином, щоб висота валу була не меншою від висоти сховища боєприпасів, а ширина валу в його основі - не менш як 3 метри;
сховища розташовують так, щоб забезпечити вільний підхід і під’їзд до кожного з них;
виробничий майданчик повинен бути захищеним по периметру спіральним загородженням типу "Єгоза", розміщеним на швидковстановлювальному паркані заввишки 2 метри;
усі транспортні контейнери повинні мати природну вентиляцію та блискавкозахист; температура повітря у контейнерах виробничого та складського призначення не повинна перевищувати 55° C;
сховища вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів), організовані у контейнерах, повинні бути напівпоглибленими та захищеними по периметру габіонами заввишки 3,5 метра або обвалованими таким чином, щоб висота валу була не меншою від висоти сховища боєприпасів, а ширина валу в його основі - не менш як 3 метри;
вали повинні бути з сипучих матеріалів - земля, пісок тощо;
мати заборонену зону завширшки не менше 50 метрів зовні від огорожі (на межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки);
мати зону безпеки завширшки не менше 100 метрів зовні від огорожі;
загальна місткість вибухових речовин на таких складах з транспортних контейнерів не повинна перевищувати 20 тонн, а в одному транспортному контейнері такого складу - 1 тонни;
маскування виробничого майданчика здійснюється з урахуванням оперативної обстановки;
кожний модуль обладнується системою пожежної сигналізації, автоматичною (автономною) системою пожежогасіння, системою керування евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання).
У разі розміщення виробництва боєприпасів у місці дислокації складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів), що складаються з транспортних контейнерів, у кар’єрах вимоги абзаців двадцять п’ятого, тридцять другого і тридцять третього цього пункту не застосовуються.
Підземні склади постійного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) повинні відповідати таким вимогам:
бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати природне провітрювання (усередині сховищ встановлюють термометри);
мати два види освітлення - робоче і резервне (аварійне);
забезпечуватися евакуаційними виходами;
обладнуватися охоронною сигналізацією, системою пожежної сигналізації, автоматичною системою пожежогасіння та системою керування евакуюванням (в частині системи оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання).
У разі функціонування складу (місця) для зберігання вибухових матеріалів промислового призначення на підставі дозволу на зберігання вибухових матеріалів, виданого органами Національної поліції, нормативи щодо місткості вибухових речовин у таких складах визначаються відповідно до Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104.
28. На виробників стартових двигунів для безпілотних систем і ракет та об’єкти і виробничі потужності, що використовуються для виробництва стартових двигунів для безпілотних систем і ракет, а також склади (місця) зберігання, що використовуються виробниками стартових двигунів для безпілотних систем і ракет, не поширюються вимоги пунктів 25-27 цього Порядку, якщо таке виробництво не пов’язане з використанням вибухових матеріалів.
29. Видача суб’єктам господарювання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) згідно з цим Порядком здійснюється Держпраці.
Отримання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) здійснюється в установленому порядку з урахуванням таких особливостей:
виробник подає Держпраці заяву про видачу свідоцтва, форма якої визначена додатком 2. Заява подається засобами поштового зв’язку, нарочно або в електронній формі.
До заяви додаються:
паспорт складу вибухових матеріалів (на кожний постійний і тимчасовий стаціонарні склади вибухових матеріалів), складений у довільній формі. У заяві зазначаються фактичні показники складу, сформовані відповідно до вимог пункту 24 цього Порядку;
копія наказу фізичної особи - підприємця або керівника юридичної особи про призначення особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за зберігання вибухових матеріалів.
Комісія з представників територіального органу Держпраці та уповноваженого представника виробника оглядає склад (місце) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) на відповідність установленим вимогам протягом п’яти робочих днів з дня одержання заяви виробника та складає акт проведення перевірки складу (місця зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) за формою, встановленою додатком 3.
30. Рішення про надання виробнику свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) ухвалюється Держпраці протягом п’яти робочих днів з дня огляду складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) з урахуванням акта, складеного за результатами такого огляду. Свідоцтво на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) видається за формою, встановленою додатком 4.
31. Огляд складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) не є заходом державного нагляду (контролю).
За достовірність наданої інформації, умови зберігання, визначення та відповідність груп сумісності речовин і виробів відповідальність несе виробник згідно із законодавством.
У разі виявлення невідповідностей облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) установленим вимогам з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком, Держпраці надає відмову у видачі свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) з детальним зазначенням усіх таких невідповідностей, що стали підставою для відмови.
Після усунення причин, що були підставою для відмови, виробник може повторно звернутися до Держпраці щодо отримання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів). У разі усунення причин, що були підставою для відмови, заявнику не може бути відмовлено у видачі свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів) повторно з одних і тих самих підстав.
Перевезення вибухових матеріалів
32. Під час перевезення вибухових матеріалів військового призначення в інтересах виробника положення пункту 13 розділу I Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС від 4 серпня 2018 р. № 656 , не застосовуються.
Під час перевезення вибухових матеріалів військового призначення положення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622, не застосовуються.
33. Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджені наказом МВС від 4 серпня 2018 р. № 656, не застосовуються до внутрішніх перевезень виробниками вибухових речовин і боєприпасів власного виробництва на автомобільному транспорті за одночасного виконання всіх таких умов:
ініціюючі вибухові речовини можуть перевозитися лише спорядженими у засоби ініціювання (підриву);
перевезення здійснюється для проведення випробувань (досліджень) вибухової речовини та/або боєприпасів і водій транспортного засобу має при собі документальне підтвердження мети перевезення;
в одному транспортному засобі перевозяться вибухові речовини вагою не більше 1 кілограма, зокрема в спорядженому вигляді;
у разі перевезення вибухових речовин та/або боєприпасів декількома транспортними засобами кожен навантажений вибуховими матеріалами транспортний засіб не може наближатися ближче ніж на 300 метрів до іншого навантаженого вибуховими матеріалами транспортного засобу;
вибухові матеріали під час перевезення упаковані та знерухомлені у сталевих ящиках (скринях, шафах, балонах тощо) із стінками завтовшки не менше 10 міліметрів, на яких розміщується письмова інформація українською мовою про найменування, вагу та небезпечний характер вантажу;
у разі перевезення засобів ініціювання (підриву) вони упаковані у кількості не більше трьох штук в одному ящику;
перевезення здійснюється поза межами населених пунктів незалежно від часу доби та/або в населених пунктах з 22.00 до 7.00;
одночасно з вибуховими матеріалами в транспортному засобі перебуває не більше двох осіб, кожна з яких має бути повністю дієздатною;
водій транспортного засобу має водійський стаж на автомобілях відповідної категорії не менше 10 років та повідомлений під підпис про найменування, вагу та небезпечний характер вантажу;
на автомобілі не встановлене газобалонне обладнання;
одночасно з вибуховими речовинами (засобами ініціювання) в транспортному засобі не розміщуються інші небезпечні вантажі;
на транспортному засобі мають бути щонайменше два переносних вогнегасники для гасіння пожеж класів A, B, C кожний ємністю не менш як 2 кілограми сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші); вогнегасники мають установлюватися у легкодоступних місцях та бути захищеними від впливу погодних умов з метою збереження їх експлуатаційної надійності.
Розроблення, виготовлення, випробування та постачання боєприпасів
34. Розроблення та виготовлення виробником боєприпасів може здійснюватися:
за тактико-технічним завданням на розроблення та виготовлення боєприпасів і вибухових матеріалів (крім вибухових речовин) (далі - тактико-технічне завдання), розробленим державним замовником, що надається виробнику для налагодження виробництва відповідного боєприпасу;
за тактико-технічним завданням, яке розроблено виробником самостійно та відповідно до якого ним виготовлено зразок боєприпасу, вибухових матеріалів (крім вибухових речовин);
за тактико-технічним завданням, розробленим виробником та узгодженим державним замовником відповідно до цього Порядку.
35. У разі готовності виробника здійснити розроблення боєприпасів за рахунок власних коштів згідно з узгодженим державним замовником тактико-технічним завданням виробник узгоджує тактико-технічне завдання з уповноваженою особою/органом/структурним підрозділом Міноборони, Збройних Сил, МВС, СБУ, Національної гвардії, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Національної поліції (далі - державні замовники).
Державні замовники сприяють виробникам в узгодженні розроблених ними тактико-технічних завдань.
Уповноважена особа/орган державного замовника визначається рішенням державного замовника, але за посадою не нижче ніж командир бригади (полку) або прирівняна до нього посадова особа.
36. Тактико-технічні завдання повинні містити призначення та тип боєприпасу, конструктивно-технічні характеристики, технологічні вимоги та вимоги до:
бойової ефективності (зокрема радіус суцільного ураження, повнота детонації у разі штатного ініціювання, працездатність під час штатного застосування у будь-яку пору року та протягом усієї доби, за всіх погодних умов, показники дії кумулятивної бойової частини);
живучості за зовнішнього впливу (зокрема збереження бойових та експлуатаційних характеристик після зберігання та транспортування у штатній тарі, показники підвищеної та зниженої робочої температури, підвищеної та зниженої граничної температури, тривалості впливу підвищеної та зниженої граничної температури, показники збереження бойових та експлуатаційних характеристик за підвищеної вологості);
безпеки (щодо витримування перевантажень, що створюються у процесі бойового застосування, безпечності та працездатності у разі падіння з різної висоти у штатній тарі, під час транспортування у штатній тарі автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом на відстань не менше 2000 кілометрів, за вібраційного навантаження);
надійності (гарантійний строк зберігання в неопалюваних складських приміщеннях, на відкритих майданчиках під навісом, у польових умовах, призначений строк використання, показник імовірності безвідмовного функціонування боєприпасу, надійного встановлення (зняття) та унеможливлення неправильного встановлення та під’єднання до вузлів кріплення з порушеннями вимог технічної документації);
сировини та матеріалів щодо проходження вхідного контролю перед впровадженням у виробництво;
маркування;
пакування, що повинне забезпечувати зберігання боєприпасів протягом гарантійного строку зберігання.
Розроблення та виготовлення боєприпасу здійснюються з дотриманням вимог щодо забезпечення не менше двох ступенів захисту запобіжного механізму, один з яких повинен бути механічним. Вимога щодо механічного запобіжного механізму не застосовується до розроблення та виготовлення засобів ініціювання. Додаткові ступені захисту можуть обиратися виробником на власний розсуд за типом (механічний, електричний тощо) відповідно до призначення і з урахуванням особливостей, визначених у тактико-технічних завданнях.
Боєприпас може мати додаткові механізми самоліквідації, підривачі (запали), модулі зв’язку, системи керування, системи самостійного приведення в дію та інші складові частини.
37. Виробник у процесі розроблення, виготовлення та доопрацювання зразків боєприпасу проводить попередні випробування. У разі потреби попередні випробування можуть проводитися на військовому полігоні.
У разі розроблення та/або узгодження тактико-технічного завдання, програми та методик випробувань державним замовником чи за спільним рішенням з державним замовником попередні випробування можуть проводитися з використанням матеріальної бази державного замовника.
Попередні випробування зразків боєприпасу:
проводяться за методикою та програмою, що розробляються та затверджуються виробником з урахуванням вимог цього Порядку;
проводяться із здійсненням фото- та/або відеофіксації процесу таких випробувань;
проводяться із забезпеченням фіксації проміжних результатів випробувань окремих тактико-технічних характеристик зразків боєприпасу, які передбачені програмою таких випробувань, шляхом підписання протоколів попередніх випробувань;
завершуються за результатами повного виконання програми випробувань. Результати випробувань засвідчуються актом попередніх випробувань зразків, який складається та затверджується (підписується) виробником.
Попередні випробування можуть проводитися повторно до повного виконання програми випробувань.
38. Попередні випробування зразків артилерійських боєприпасів і мін калібру від 120 міліметрів і більше проводяться за програмою та методикою проведення попередніх випробувань боєприпасу, розробленими та затвердженими виробником за погодженням з державним замовником.
Виробник надсилає державному замовнику тактико-технічне завдання і проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу.
Проекти зазначених програми та методики обов’язково повинні містити інформацію про:
перевірку надійності та безпечності великокаліберного боєприпасу;
підтвердження заявлених виробником тактико-технічних характеристик зразка боєприпасу;
кількість зразків боєприпасів, які будуть використані під час проведення випробувань;
інші положення за бажанням виробника.
Державний замовник протягом 10 днів з дня отримання документів, визначених цим пунктом, опрацьовує та погоджує проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу в установлений цим пунктом строк або подає пропозиції до таких проектів.
Державним замовником не може бути продовжено строк розгляду документів, визначений цим пунктом.
У разі погодження проектів програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу виробник протягом 10 днів затверджує зазначені програму та методику, узгоджує з державним замовником дату та місце проведення попередніх випробувань.
Попередні випробування проводяться за участю виробника та представників державного замовника. Державний замовник надає технічну підтримку проведенню випробувань, надає порохові заряди, додаткові (метальні) заряди, гільзи, зарядні картузи у кількості, необхідній для проведення випробувань за затвердженими виробником програмою та методикою проведення попередніх випробувань боєприпасу.
Державний замовник не має права подавати додаткові пропозиції щодо внесення змін до затверджених програми та методики і встановлювати додаткові вимоги до організації та проведення попередніх випробувань боєприпасу.
У разі ухвалення державним замовником за результатами ознайомлення з документами, визначеними цим пунктом, рішення щодо подання пропозицій до проектів програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу такі пропозиції подаються у строк, установлений для розгляду таких проектів.
До поданих державним замовником вичерпних пропозицій обов’язково додаються обґрунтування щодо доцільності їх врахування.
Виробник враховує пропозиції, подані державним замовником, після чого повторно подає проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу для погодження.
Після врахування виробником обґрунтованих пропозицій державний замовник погоджує проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу. Попередні випробування проводяться відповідно до положень абзаців десятого - дванадцятого цього пункту.
Під час повторного подання для погодження проектів програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу державний замовник не має права подавати виробнику інші пропозиції, які не були подані виробнику під час попереднього подання.
Акт проведення попередніх випробувань підписується представниками державного замовника, присутніми під час проведення випробувань. У такому разі демонстраційні випробування під час допуску боєприпасу до експлуатації не проводяться.
39. За результатами попередніх випробувань дослідних зразків боєприпасу виробником складаються:
1) акт попередніх випробувань зразків боєприпасу, який повинен містити:
відомості щодо:
- об’єкта випробувань - боєприпасу: найменування, заводський номер або номер партії, дата випуску, виробник;
- мети випробувань;
- результатів випробувань (перелік проведених випробувань, узагальнені умови експлуатації, узагальнені умови бойового застосування);
висновок щодо відповідності зразків боєприпасу вимогам тактико-технічного завдання, відповідно до якого здійснювалося розроблення;
2) технічні умови на зразок боєприпасу, які обов’язково містять такі відомості щодо боєприпасу:
назва зразка боєприпасу;
тактико-технічні характеристики;
технічні вимоги (вимоги до надійності, сировини та матеріалів, покупних складових частин та елементів, комплектності, маркування);
вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища;
правила приймання;
методи контролю (перевірка габаритів, перевірка маси, перевірка комплектності, перевірка маркування);
вимоги до безпеки та експлуатації;
вимоги до транспортування та зберігання;
вказівки щодо ремонту та утилізації;
гарантійні зобов’язання виробника;
3) настанова щодо експлуатації боєприпасу, яка повинна містити рекомендації щодо:
підготовки до використання (зокрема вимоги до техніки безпеки);
коректного, ефективного та безпечного використання;
транспортування та зберігання;
налаштування та використання системи керування з описом апаратури та позначенням кнопок системи керування (за наявності).
До акта попередніх випробувань додаються протоколи проведення випробувань.
Виробник відповідає за повноту та достовірність інформації, викладеної у зазначених документах, зокрема щодо безпечної експлуатації та зберігання боєприпасів.
40. Після успішного проведення попередніх випробувань виробник надсилає до державного замовника тактико-технічне завдання, проект технічних умов на боєприпас, а також програму, методики, протоколи та акт попередніх випробувань, довідку про безпечність зразка, проекти програми та методики демонстраційних випробувань, настанову щодо експлуатації боєприпасу.
41. Державний замовник протягом 10 днів з дня отримання комплекту документів, визначених пунктами 39 і 40 цього Порядку, ознайомлюється із заявленими тактико-технічними характеристиками зразка, вивчає надані технічні умови, протоколи та акт попередніх випробувань, проекти програми та методики демонстраційних випробувань на зразок боєприпасу, а також перевіряє надані технічні умови.
42. У разі відповідності тактико-технічних характеристик зразка боєприпасу, заявлених виробником, узгодженому тактико-технічному завданню на розроблення зразка боєприпасу державний замовник погоджує програму та методику демонстраційних випробувань і сприяє проведенню таких випробувань.
Демонстраційні випробування проводяться протягом п’яти робочих днів із залученням представників державного замовника.
У разі проведення демонстраційних випробувань артилерійських снарядів і пострілів, пострілів мінометних обов’язково здійснюється не більше 20 пострілів відповідними боєприпасами.
За клопотанням виробника з метою проведення демонстраційних випробувань артилерійських снарядів і пострілів, пострілів мінометних державний замовник надає матеріально-технічне забезпечення випробувань, зокрема порохові заряди, додаткові (метальні) заряди, гільзи, зарядні картузи у кількості, необхідній для проведення випробувань.
43. За результатами демонстраційних випробувань після підтвердження заявлених виробником окремих тактико-технічних характеристик щодо функціонування та безпеки зразка боєприпасу державний замовник протягом 10 днів здійснює кодифікацію предмета постачання.
Наказ про допуск до експлуатації зразка не видається. Контроль за експлуатацією боєприпасів до безпілотних систем здійснює відповідна служба замовника.
Якщо представники державного замовника залучаються до проведення попередніх випробувань боєприпасу, кодифікація та допуск до експлуатації таких зразків боєприпасу здійснюються без проведення демонстраційних випробувань.
44. Якщо тактико-технічне завдання не було попередньо погоджено державним замовником, державний замовник протягом 14 днів з дня надання виробником документів на боєприпас:
вивчає надані протоколи та акт попередніх випробувань, проект програми демонстраційних випробувань на зразок боєприпасу, а також перевіряє технічні умови;
вивчає наявні потреби у відповідних зразках боєприпасів у воєнізованих формуваннях сил безпеки та сил оборони України;
за результатами узагальнення відомостей щодо потреби у відповідних зразках боєприпасів ухвалює рішення про заінтересованість/незаінтересованість державного замовника у забезпеченні такими зразками боєприпасів;
інформує виробника про заінтересованість/незаінтересованість у забезпеченні зразком боєприпасу протягом п’яти робочих днів з дня ухвалення відповідного рішення.
45. У разі ухвалення рішення про заінтересованість у забезпеченні зразком боєприпасу державний замовник забезпечує проведення демонстраційних випробувань, видає наказ про допуск до експлуатації зразка боєприпасу (бойової частини) у порядку, встановленому пунктами 41-44 цього Порядку.
46. У разі ухвалення рішення про незаінтересованість у забезпеченні відповідним зразком боєприпасу державний замовник протягом п’яти робочих днів з дня його ухвалення надає виробнику детальне обґрунтування такого рішення із зазначенням тактико-технічних характеристик, які повинен мати відповідний зразок боєприпасу, щоб задовольнити нагальні потреби у відповідних зразках боєприпасів.
Виробник після доопрацювання відповідного зразка боєприпасу згідно із зауваженнями та тактико-технічними характеристиками, зазначеними в обґрунтуванні незаінтересованості державного замовника у забезпеченні таким зразком боєприпасу, має право повторно подати державному замовнику пропозицію щодо вивчення потреби в забезпеченні доопрацьованим зразком боєприпасу.
47. Протоколи попередніх і демонстраційних випробувань зразків боєприпасу є підставою для списання виробником відповідної кількості боєприпасів.
48. Закупівля зразка боєприпасу державним замовником здійснюється після присвоєння зразку боєприпасу національного номенклатурного номера.
Суб’єкти господарювання, благодійні організації можуть здійснювати в установленому законодавством порядку за запитами військових формувань, утворених відповідно до законів України, фінансування закупівлі боєприпасів і бойових частин для потреб сил безпеки та сил оборони України. Приймання боєприпасів здійснюється безпосередньо представниками органів та формувань сил безпеки та сил оборони України, на запит яких здійснювалася закупівля таких боєприпасів, на підставі документів про їх оплату відповідними суб’єктами господарювання чи благодійними організаціями.
Закупівля боєприпасів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.
49. Вітчизняні виконавці державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку боєприпасів (їх складових частин) (далі - державні контракти (договори) під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту (договору) надають державному замовнику розрахунок ціни на боєприпас (його складову частину) за формою згідно з додатком 5. Водночас прибуток вітчизняного виконавця державного контракту (договору) у складі ціни на боєприпас (його складову частину) може становити не більш як 25 відсотків виробничої собівартості товарів. У розрахунку прибутку не враховуються всі передбачені законом податки та збори.
Під час розрахунку ціни на боєприпас (його складову частину) враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати вітчизняного виконавця державних контрактів (договорів), пов’язані з виробництвом та постачанням боєприпасів (їх складових частин), крім:
організаційних витрат, витрат на проведення річних зборів виробників, представницьких витрат, витрат на участь у виставках;
витрат на службові відрядження працівників апарату управління виробника, безпосередньо не пов’язаних з виконанням державного контракту (договору) чи оперативним контролем за його виконанням;
витрат на страхування майна, а також винагороди за послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо), які не є обов’язковими відповідно до законодавства або умов договорів;
витрат внаслідок браку (крім технічно неминучого браку та витрат на виправлення такого браку);
нестачі незавершеного виробництва, нестачі і витрат внаслідок псування матеріальних цінностей у цехах (якщо інше не передбачено договором);
оплати простоїв;
сум безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
витрат внаслідок знецінення запасів, визнаних штрафів, пені, неустойки;
комісійної винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам структурних підрозділів виробника, що забезпечують збут;
витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетингу);
витрат на дослідно-конструкторські роботи, які не стосуються державного контракту (договору), якщо інше не визначено положеннями державного контракту (договору);
збитків, пов’язаних з утриманням об’єктів соціальної сфери (крім розумних витрат на експлуатацію об’єктів соціальної сфери, розташованих на території виконавця, які виконують функції, передбачені законодавством (медичні пункти тощо);
витрат на проведення експертизи визначення можливої орієнтованої (очікуваної) вартості боєприпасів (їх складових частин).
Відповідальність за неправильність розрахунку ціни на боєприпас (його складову частину), вибуховий матеріал несе вітчизняний виконавець державного контракту (договору).
Якщо строк кінцевої поставки за державним контрактом (договором) вітчизняним виконавцем державного контракту (договору) перевищує два місяці з дати його укладення, вітчизняні виконавці державного контракту (договору) уточнюють розрахунок ціни на боєприпас (його складову частину), на підставі якого його було укладено, зокрема розмір прибутку з огляду на фактичні витрати, та подають за один місяць до закінчення строку кінцевої поставки товарів державному замовнику уточнений розрахунок ціни.
Остаточні розрахунки за державним контрактом (договором) здійснюються після надання уточненого розрахунку ціни, передбаченого абзацом сімнадцятим цього пункту. Відповідальність за неправильність уточненого розрахунку ціни несе виконавець державного контракту (договору).
Коли прибуток вітчизняного виконавця державного контракту (договору) у складі ціни перевищує встановлені абзацом першим цього пункту розміри, сторони вносять зміни до державного контракту (договору) щодо зменшення загальної вартості (ціни) державного контракту (договору) або за погодженням з державним замовником - щодо збільшення кількості боєприпасів, що поставляються.
Якщо прибуток вітчизняного виконавця державного контракту (договору) у складі ціни не перевищує встановлених абзацом першим цього пункту розмірів, остаточні розрахунки здійснюються за цінами, встановленими державним контрактом (договором).
50. Приймання боєприпасів державним замовником здійснюється з дотриманням правил приймання, визначених технічними умовами. Перелік повноважень, завдань і функцій представництв державних замовників у разі їх створення визначається Порядком здійснення закупівлі безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня вітчизняного виробництва та їх складових частин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану".
51. Якщо у складі державного замовника не утворено представництв державного замовника або якщо державним замовником не укладено договори (чи не залучається представництво державного замовника), приймання боєприпасів здійснюється безпосередньо таким державним замовником на підставі виданого вітчизняним виконавцем державного контракту (договору) сертифіката якості виробника. Сертифікат якості видається вітчизняним виконавцем державного контракту (договору) на кожну одиницю товару. Зазначений сертифікат гарантує заявлені виробником параметри та характеристики, якість і безпечність, технічний стан боєприпасу, що підтверджено проведеними виробником випробуваннями. Відповідальність за відомості, зазначені в сертифікаті, несе вітчизняний виконавець державного контракту (договору).
Виробництво та випробування вибухових речовин
52. Розроблення та виготовлення виробником вибухових речовин може здійснюватися:
згідно з міжнародним, національним чи військовим стандартами на відповідну вибухову речовину;
за технічним завданням на розроблення та виготовлення вибухової речовини (далі - технічне завдання), розробленим державним замовником або виробником боєприпасів, що надається виробнику вибухової речовини для налагодження виробництва відповідної вибухової речовини;
за технічним завданням, яке розроблено виробником самостійно та відповідно до якого ним виготовлено зразок вибухової речовини;
за технічним завданням, розробленим виробником та узгодженим державним замовником або виробником боєприпасів.
53. Технічне завдання на розроблення та виготовлення ініціюючих (первинних) вибухових речовин повинне містити такі відомості щодо вибухової речовини:
назва;
загальні характеристики:
склад (хімічний склад речовини або склад суміші із зазначенням складових і їх допустимих часток у складі);
призначення - засоби ініціації (підриву), для виробництва яких планується використовувати, із зазначенням матеріалів корпусу таких засобів;
спосіб спорядження (заливка, пресування тощо);
пов’язані сфери застосування - за наявності, зазначається інформація про існуючі способи застосування такої вибухової речовини або подібних вибухових речовин;
декларативна інформація про клас небезпеки - зазначається клас та підклас небезпеки, визначений виробником самостійно;
фізико-хімічні та механічні характеристики:
термічна стабільність - інформація про реакцію вибухової речовини на підвищені температури протягом певного часу;
сумісність - здатність зберігати характеристики безпечності при контакті з матеріалами, що використовуються при застосуванні (спорядженні відповідно до заявленого призначення);
старіння - здібність зберігати характеристики речовини з часом, окремо та в контакті з матеріалами, що використовуються при застосуванні відповідно до заявленого призначення (дані, отримані після прискореного старіння);
характеристики безпечності:
температура спалаху;
властивість до детонації при електростатичному розряді;
чутливість до удару;
чутливість до тертя.
54. Технічне завдання на розроблення та виготовлення бризантних (вторинних) вибухових речовин повинне містити такі відомості щодо вибухової речовини:
назва;
загальні характеристики:
склад (хімічний склад речовини або склад суміші із зазначенням складових і їх допустимих часток у складі);
призначення - інформація про заплановану сферу застосування (боєприпаси (артилерійські, авіаційні, інженерні тощо) із зазначенням матеріалів їх корпусу та/або суміші, для виробництва яких планується використовувати, та допустимої частки вибухової речовини в спорядженні таких боєприпасів або в суміші);
спосіб спорядження боєприпасу (заливка, шнекування тощо) та/або включення до суміші;
пов’язані сфери застосування - за наявності, зазначається інформація про існуючі способи застосування такої вибухової речовини або подібних вибухових речовин;
декларативна інформація про клас небезпеки - зазначається клас та підклас небезпеки, визначений виробником самостійно;
фізико-хімічні та механічні характеристики:
термічна стабільність - інформація про реакцію вибухової речовини на підвищені температури протягом певного часу;
старіння - здібність зберігати характеристики речовини з часом, окремо та в контакті з матеріалами, що використовуються при застосуванні відповідно до заявленого призначення (дані, отримані після прискореного старіння);
сумісність - здатність зберігати характеристики безпечності при контакті з матеріалами, що використовуються при застосуванні (спорядженні в боєприпас та/або включенні до суміші відповідно до заявленого призначення);
заявлена щільність - дані про допустиму щільність спорядження;
допустима частка вологи;
температура плавлення;
температура склопереходу - температура, за якої речовина втрачає пластичність і стає крихкою (для вибухових речовин, виготовлених із використанням полімерних зв’язуючих речовин);
характеристики безпечності:
температура спалаху;
властивість до детонації при електростатичному розряді;
чутливість до удару;
чутливість до тертя;
характеристики ефективності:
швидкість детонації;
бризантність;
фугасність.