З А К О Н
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 23, ст.267 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2213-III від 11.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.47 )
З метою вдосконалення регулювання відносин у галузі праці при переході республіки до ринкової економіки Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
постановляє:
I. Внести такі зміни і доповнення до Кодексу законів про працю Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст.375; 1975 р., N 24, ст.296; 1977 р., N 1, ст.4; 1981 р., N 32, ст.513; 1983 р., N 6, ст.87; 1984 р., N 1, ст.3; 1985 р., N 11, ст.205; 1986 р., N 27, ст.539; 1987 р., N 45, ст.904; 1988 р., N 23, ст.556; 1989 р., N 22, ст.235):
1. Преамбулу викласти в такій редакції:
"Кодекс законів про працю Української РСР визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами Української РСР права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці".
2. Статтю 2 викласти в такій редакції:
"Стаття 2. Основні трудові права та обов'язки працівників
Право громадян Української РСР на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві, в установі, організації. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством".
3. Доповнити Кодекс статтею 2-1 такого змісту:
"Стаття 2-1. Рівність трудових прав громадян Української РСР
Українська РСР забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин".
"Стаття 3. Відносини, що регулюються законодавством про працю
Законодавство Української РСР про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
Особливості праці членів кооперативів (у тому числі колгоспів) і орендних підприємств, працівників спільних підприємств визначаються їх статутами і чинним законодавством.
Законодавство про працю не поширюється на осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю.
Стаття 4. Законодавство Української РСР про працю
Законодавство Української РСР про працю складається з Кодексу законів про працю Української РСР та інших актів законодавства Української РСР про працю. Законодавство Союзу РСР про працю діє у республіці у тій частині, яка не суперечить законодавству Української РСР".
6. Доповнити Кодекс статтею 8-1 такого змісту:
"Стаття 8-1. Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства Української РСР
Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Українська РСР, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство Української РСР про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди".
7. Частину другу статті 9 виключити.
8. Доповнити Кодекс статтею 9-1 такого змісту:
"Стаття 9-1. Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги
Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових і спортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, що обслуговують трудовий колектив і не входять до його складу".
9. Частину третю статті 11 після слів "культурно-масової роботи" доповнити словами "вирішенню молодіжних проблем".
"Стаття 16. Розв'язання розбіжностей, які виникають при укладенні або виконанні колективного договору
Розбіжності, які виникають при укладенні або виконанні колективного договору (угоди), розв'язуються в порядку, встановленому законодавством".
"Стаття 21. Трудовий договір
Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством".
11. Частину другу статті 22 викласти в такій редакції:
"Відповідно до Конституції Української РСР будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин не допускається".
12. Статтю 23 викласти в такій редакції:
"Стаття 23. Строки трудового договору
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи".
13. Частину першу статті 24 викласти в такій редакції:
"Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) в інших випадках, передбачених законодавством Української РСР".
14. Статтю 25 викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Заборона вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи
При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження та документи, подання яких не передбачено законодавством".
15. Частину третю статті 26 викласти в такій редакції:
"Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійно-технічних і технічних училищ; молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних учбових закладів; звільнених в запас з лав Радянської Армії; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством".
16. Доповнити статтю 27 після частини першої новою частиною другою такого змісту:
"Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця";
частину другу вважати частиною третьою.
17. У статті 32 слова "у статтях 33, 34 і 147 цього Кодексу" замінити словами "у статтях 33 і 34 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством".
18. Частину першу статті 36 доповнити пунктом 8 такого змісту:
"8) підстави, передбачені контрактом".
19. У статті 38:
частину першу викласти в такій редакції:
"Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При розірванні трудового договору з поважних причин власник або уповноважений ним орган повинен розірвати договір у строк, про який просить працівник";
частину другу виключити;
частину третю вважати частиною другою.
20. Пункт 1 частини першої статті 40 викласти в такій редакції:
"1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників".
21. Пункт 1 частини першої статті 41 викласти в такій редакції:
"1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівним працівником".
22. У статті 42:
Назву викласти в такій редакції:
"Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці";
частину першу після слів "чисельності чи штату працівників" доповнити словами "у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці".
23. Частину першу статті 43 викласти в такій редакції:
"Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається без попередньої згоди профспілкового комітету підприємства, установи, організації, за винятком випадків, передбачених законодавством".
"Стаття 44. Вихідна допомога
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 3 і 6 статті 36 та пунктах 1, 1-1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, чи внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (стаття 39) працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку.
Стаття 45. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового органу
На вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з керівним працівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором.
Вимогу профспілкового органу може бути оскаржено працівником чи власником або уповноваженим ним органом у вищестоящий профспілковий орган чи суд".
25. Частину першу статті 49-1 викласти в такій редакції:
"Працівники можуть бути вивільнені з підприємств, установ, організацій у випадках змін в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату".
26. У статті 49-2:
частину другу викласти в такій редакції:
"При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством";
у частині третій слова "скороченням чисельності або штату" замінити словами "змінами в організації виробництва і праці".
( Пункт 27 розділу I втратив чинність з 1 січня 2001 року на підставі Закону N 2213-III від 11.01.2001 )
28. Доповнити Кодекс статтею 49-4 такого змісту:
"Стаття 49-4. Зайнятість населення
Зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування, забезпечується відповідно до Закону Української РСР "Про зайнятість населення".
29. Статтю 50 викласти в такій редакції:
"Стаття 50. Норма тривалості робочого часу
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 41 години на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті".
30. У статті 51:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
"1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку";
доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:
"Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда".
31. У назві і частині першій статті 53 слово "святкових" замінити словами "святкових і неробочих".
32. У частині першій статті 54 слова "частина друга статті 51" замінити словами "частина третя статті 51".
33. У пункті 1 частини першої статті 55 слова "віком до двох років" замінити словами "віком до трьох років".
34. У частині першій статті 56 слова "віком до восьми років" замінити словами "віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням".
35. У статті 63:
у пункті 1 частини першої слова "віком до двох років" замінити словами "віком до трьох років";
у частині третій слова "віком від двох до восьми років" замінити словами "віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда".
36. У статті 73:
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 73. Святкові і неробочі дні";
доповнити статтю після частини першої новими частинами другою і третьою такого змісту:
"Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
7 січня - Різдво Христове
один день (неділя) - Пасха (Великдень)
один день (неділя) - Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Українській РСР, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні";
частини другу і третю вважати частинами четвертою і п'ятою, виклавши їх у такій редакції:
"У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.
Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу".
37. У частині першій статті 75 виключити слова "Союзу РСР".
38. Частину третю статті 79 викласти в такій редакції:
"Поділ відпустки на частини допускається на прохання працівника за умови, щоб основна її частина була не менше шести днів для дорослих і дванадцяти днів для осіб молодше вісімнадцяти років".
39. У частині першій статті 80 слова "може бути" замінити словами "повинна бути".
40. У пункті 3 статті 82 слова "віку одного року" замінити словами "віку двох років".
"Стаття 94. Оплата праці
Оплата праці працівників визначається їх особистим трудовим вкладом з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальними розмірами не обмежується.
Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від статі, віку, раси, національної приналежності, соціального і майнового стану, належності до громадських і політичних організацій, ставлення до релігії.
Стаття 95. Мінімальний розмір заробітної плати. Індексація заробітної плати
Мінімальна заробітна плата працівників, які перебувають у трудових відносинах відповідно до цього Кодексу, не може бути нижче встановленого державою прожиткового мінімуму.
Державна соціальна гарантія мінімального рівня оплати праці працівників підприємств, установ і організацій незалежно від їх форм власності є обов'язковою на всій території Української РСР.
Заробітна плата підлягає індексації в установленому законодавством порядку.
Стаття 96. Форми і системи оплати праці працівників
Форми, системи і розміри оплати праці працівників встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі.
Підприємства можуть використовувати державні тарифні ставки, оклади як орієнтири для диференціації оплати праці залежно від професії, кваліфікації працівників, складності і умов виконуваних ними робіт.
Стаття 97. Тарифні ставки і оклади
Оплата праці провадиться на підставі встановленої в республіці тарифної сітки ставок і окладів, що визначають мінімальні розміри оплати праці працівників відповідної кваліфікації як державну гарантію мінімального рівня оплати праці при якісному виконанні норм праці.
Підвищені розміри тарифних ставок і окладів понад мінімальні розміри встановлюються самостійно підприємством, установою і організацією в межах наявних коштів на оплату праці".
42. У статті 98 частину першу виключити, частини другу і третю вважати відповідно частинами першою і другою.
43. Статтю 99 викласти в такій редакції:
"Стаття 99. Оплата праці службовців
Оплата праці службовців провадиться на основі схем посадових окладів, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Посадові оклади службовцям установлює керівник підприємства, установи, організації відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах мінімальних і максимальних розмірів на відповідній посаді".
44. Частину четверту статті 101 виключити.
45. У статті 107 слова "святкові дні" замінити словами "святкові і неробочі дні", слова "частина друга статті 73" замінити словами "частина четверта статті 73".
"Стаття 143. Заохочення за успіхи в роботі
До працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку".
"Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисципліни
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення".
"Стаття 152. Передача питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу
Власник або уповноважений ним орган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу".
47. У частині третій статті 174 слова "законодавством Союзу РСР і, у визначуваних ним межах" виключити.
48. У статті 176 слова "віком до двох років" замінити словами "віком до трьох років".
49. У статті 177 слова "від двох до восьми років" замінити словами "від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів".
50. У статті 178:
доповнити після частини першої новою частиною другою такого змісту:
"До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації";
частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою";
у частині третій слова "півтора року" замінити словами "трьох років".
"Стаття 179. Відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною
Жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю сімдесят календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до родів, і, за їх бажанням, частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню.
Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Підприємства і організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості.
Частково оплачувана відпустка і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабкою, дідом або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
За бажанням жінки та осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті, в період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною".
"Стаття 181. Порядок надання відпусток по догляду за дитиною і зарахування їх в стаж роботи
Частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується".
52. Частину другу статті 182 викласти в такій редакції:
"Жінці, що усиновила дитину, надаються відпустки по догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179, 181 цього Кодексу".
"Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина друга статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Стаття 185. Надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу".
54. Доповнити Кодекс статтею 186-1 такого змісту:
"Стаття 186-1. Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері
Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою статті 179, частиною другою статті 181, статтями 184 і 186, поширюються на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників)".
55. Статтю 188 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює".
56. Статтю 194 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати".
57. Статтю 196 викласти в такій редакції:
"Стаття 196. Броня прийняття молоді на роботу і професійне навчання на виробництві
Для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійно-технічні навчальні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років.
Районні, міські Ради народних депутатів затверджують плани влаштування на роботу молоді, яка закінчує загальноосвітні школи, і забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями.
Відмову в прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ними до народного суду".
58. Частину другу статті 221 виключити.
59. Пункт 1 частини другої статті 231 викласти в такій редакції:
"1) працівників, звільнених з ініціативи власника або уповноваженого ним органу про поновлення на роботі, а також про зміну дати і формулювання причин їх звільнення".
60. Частину третю статті 232 викласти в такій редакції:
"Встановлений частиною другою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду прокурора".
61. Частину другу статті 233 виключити.
62. Частину другу статті 234 виключити, у зв'язку з цим частину третю вважати частиною другою.
63. У статті 235:
доповнити після частини другої новою частиною третьою такого змісту:
"У разі, коли час вимушеного прогулу становить більше трьох місяців не з вини працівника , орган, що розглядає трудовий спір, може прийняти рішення про виплату середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу";
частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою.
64. Статтю 238 викласти в такій редакції:
"Стаття 238. Покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні
Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою за час вимушеного прогулу або за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення або переведення здійснені з явним порушенням закону чи якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі".
"Стаття 252. Додаткові гарантії для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів
Працівники, обрані до складу профспілкових органів і не звільнені від виробничої роботи, не можуть бути піддані дисциплінарному стягненню без попередньої згоди органу, членами якого вони є; керівники профспілкових органів у підрозділах підприємства - без попередньої згоди відповідного профспілкового органу на підприємстві, а керівники профспілкових органів на підприємстві, профорганізатори - органу відповідного профспілкового об'єднання.
Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу осіб, обраних до складу профспілкових органів і не звільнених від виробничої роботи, допускається, крім додержання загального порядку звільнення, лише за попередньою згодою профспілкового органу, членами якого вони є, а голів і членів профспілкових органів на підприємстві, крім того, - лише за згодою відповідного об'єднання профспілок. Звільнення профспілкових організаторів і профгрупоргів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за згодою органу відповідного профспілкового об'єднання.
Членам виборних профспілкових органів, не звільненим від своєї виробничої роботи, надається на умовах, що визначаються колективним договором, вільний від роботи час із збереженням середнього заробітку для виконання громадських обов'язків в інтересах колективу, а також на час їх профспілкового навчання.
Члени виборних профспілкових органів звільняються від виробничої роботи з оплатою в розмірі середнього заробітку за рахунок коштів профспілки на час їх участі як делегатів з'їздів, конференцій, що скликаються профспілками, а також у роботі їх пленумів, президій.
Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обирались до складу профспілкових органів, не допускається протягом двох років після закінчення виборних повноважень, крім випадків повної ліквідації підприємства або вчинення працівником винних дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення (пункти 3, 4, 7, 8 статті 40 і стаття 41). В цих випадках звільнення провадиться в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Члени ради (правління) підприємства, обрані до її складу від трудового колективу, не можуть бути з ініціативи власника або уповноваженого ним органу звільнені з підприємства без згоди загальних зборів (конференції) трудового колективу, які їх обрали.
Члени ради трудового колективу не можуть бути піддані дисциплінарному стягненню без згоди ради трудового колективу. Звільнення членів ради трудового колективу з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім додержання загального порядку звільнення, допускається лише за згодою ради трудового колективу.
Стаття 252-1. Трудовий колектив підприємства
Трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Повноваження трудового колективу визначаються законодавством".
68. Статтю 252-6 доповнити частиною третьою такого змісту:
"Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таємним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівником підрозділу, до складу якого входять ці бригади".
69. Пункт 1 частини першої статті 255 викласти в такій редакції:
"1) допомогою по тимчасовій непрацездатності, а жінки, крім того, допомогою по вагітності, родах і догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років".
70. У тексті Кодексу посилання "адміністрація", "адміністрація підприємства, організації", "адміністрація підприємства, установи, організації" замінити посиланням "власник або уповноважений ним орган", посилання "робітники і службовці" - посиланням "працівники".
II. Встановити, що частково оплачувані відпустки, передбачені статтею 179 Кодексу законів про працю Української РСР, з 1 січня 1992 року надаватимуться жінкам до досягнення дитиною віку трьох років.
Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУКм. Київ, 20 березня 1991 року
N 871-XII
