Рішення № 2/2022 Спільного Комітету, утвореного згідно з Угодою про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія, щодо заміни Протоколу C до Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія про визначення поняття "походження товарів" та методів адміністративного співробітництва

2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї Статті товари преференційного походження в розумінні цих Правил, у випадках, визначених Статтею 27, підпадають під положення цієї Угоди без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

3. Без обмеження для змісту пункту 1, Сторони можуть погодитись, що для преференційної торгівлі між ними, підтвердження походження, перелічені у підпунктах (a) та (b) пункту 1 цієї Статті, замінюються заявами про походження, що оформлюються експортерами та реєструються у електронній базі відповідно до внутрішнього законодавства Сторін.

Використання заяв про походження, що складаються експортерами та реєструються в електронній базі, погоджене двома або більше Договірними Сторонами, які застосовують, не має перешкоджати використанню діагональної кумуляції із іншими Договірними Сторонами, які застосовують.

4. Для цілей пункту 1 Сторони можуть домовитись про створення системи, яка дозволяє видавати в електронній формі та/або подавати в електронній формі підтвердження походження, перелічені в пунктах (a) та (b) пункту 1 цієї Статті.

5. З метою застосування Статті 7, у разі застосування Статті 8(4), експортер у Договірній Стороні, яка застосовує, складає або подає заяву на отримання підтвердження походження на підставі іншого підтвердження походження, без внесеного напису відповідно до положень Статті 8(3), вживає усіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити виконання умов для застосування кумуляції та бути готовим представити митним органам усі відповідні документи.

1. Декларація походження, зазначена в підпункті (b) Статті 17(1), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 19, або

(b) будь-яким експортером на будь-яку партію товарів, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, преференційного походження, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

2. Декларація походження може бути складена, якщо товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони, яка застосовує та якщо виконуються інші вимоги цих Правил.

3. Експортер, який складає декларацію походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цих Правил.

4. Складання декларації походження здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншому комерційному документі декларації, текст якої наведено у Додатку III до цього Доповнення, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

5. Декларації походження мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 19 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Сторони-експортера письмове зобов’язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.

6. Декларація походження може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування ("ретроспективна декларація походження") за умови подання цієї декларації в країні імпорту протягом двох років після імпортування продуктів, яких вона стосується.

Якщо розділення партії відбувається відповідно до Статті 14(3) та за умови, що дворічний обмежувальний період дотримується, ретроспективна декларація походження оформляється уповноваженим експортером Сторони-експортера товарів.

1. Митні органи Сторони-експортера згідно із національними вимогами можуть уповноважити будь-якого експортера, заснованого у цій Стороні ("уповноважений експортер") складати декларації походження незалежно від вартості відповідних товарів.

2. Експортер, який запитує такого дозволу, повинен надати митним органам усі гарантії, необхідні для перевірки преференційному статусу походження товарів, а також виконання інших вимог цих Правил.

3. Митні органи повинні надати уповноваженому експортерові номер митного дозволу, який має бути вказаний на декларації походження.

4. Митні органи перевіряють правильність використання дозволу. Вони можуть відкликати дозвіл у випадку неналежного його використання уповноваженим експортером та повинні робити це у випадку ненадання уповноваженим експортером гарантій, зазначених у пункті 2 цієї Статті.

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами Сторони-експортера на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку IV до Доповнення A. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис продуктів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

3. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 повинен містити наступний напис англійською мовою у графі 7: "ПЕРЕХІДНІ ПРАВИЛА".

4. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката EUR. 1, повинен бути готовий у будь-який час на вимогу митних органів Сторони-експортера, де видано сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують походження товару, а також виконання інших вимог цих Правил.

5. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 видається митними органами Сторони-експортера, якщо відповідний товар має статус преференційного походження та відповідає іншим вимогам цих Правил.

6. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки преференційного статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цих Правил. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису продуктів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

7. Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в графі 11 цього сертифіката.

8. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування продукту.

1. Незважаючи на Статтю 20(8) сертифікат з перевезення товару EUR.1 може бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через допущення помилок або ненавмисних похибок або особливих обставин;

(b) митним органам було доведено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпорту з технічних причин;

(c) кінцевий пункт призначення відповідного товару був невідомий на момент експортування та був визначений під час транспортування чи зберігання, та після можливого розділення партій товарів відповідно до Статті 14(3);

(d) сертифікат з перевезення товару EUR.1 чи EUR.MED був виданий у відповідності з правилами Конвенції ПЄМ для товарів, які також мають статус преференційного походження відповідно до цих Правил. Експортер повинен вжити всіх необхідних кроків, щоб забезпечити виконання умов для застосування кумуляції, та бути готовим надати митним органам всю відповідну документацію, яка доводить те, що товар має статус преференційного походження відповідно до цих Правил; або

(e) сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий на основі застосування Статті 8(4) та Статті 8(3), вимагається при імпортуванні до іншої Договірної Сторони, яка застосовує.

2. Для застосування пункту 1 цієї Статті, експортер у своїй заяві повинен вказати місце і дату експортування товарів, яких стосується сертифікат з перевезення товару EUR.1, і пояснити причини свого прохання.

3. Митні органи можуть видати сертифікат з перевезення EUR.1 пізніше, протягом двох років з дня експортування, та лише після підтвердження того, що інформація, надана експортером у заяві, збігається з інформацією у відповідній справі.

4. На додаток до вимог, що містяться у положенні Статті 20(3), сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані пізніше, повинні мати наступний напис англійською мовою: "ISSUED RETROSPECTIVELY".

5. Напис, зазначений у пункті 4 цієї Статті, має бути зазначений у графі 7 сертифіката з перевезення товару EUR.1.

1. У випадку викрадення, втрати чи знищення сертифіката з перевезення товару EUR.1, експортер може подати до митних органів, що видали цей сертифікат, заяву про видачу дубліката, складеного на основі наявних у них експортних документів.

2. На додаток до вимог, що містяться у Статті 20(3), дублікат, виданий відповідно до пункту 1 цієї Статті повинен мати наступний напис англійською мовою: "DUPLICATE".

3. Напис, зазначений у пункті 2, має бути зазначений у графі 7 дубліката сертифіката з перевезення товару EUR.1.

4. Такий дублікат, який має містити дату видачі оригінального сертифіката з перевезення товару EUR.1, вважатиметься дійсним з цієї дати.

1. Підтвердження походження є дійсним протягом десяти місяців з дати видачі в Стороні-експортера та у зазначений період має бути подане до митних органів Сторони-імпортера,

2. Підтвердження походження, що подаються до митних органів Сторони-імпортера після терміну дії, зазначеного у пункті 1, можуть бути прийняті з метою застосування преференційного режиму, якщо вони не були подані до встановленої кінцевої дати через виняткові обставини.

3. В інших випадках несвоєчасного подання митні органи Сторони-імпортера можуть прийняти підтвердження походження, якщо товари були представлені митним органам раніше вказаної кінцевої дати.

1. Сторони повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб товари, які є предметом торгівлі із застосуванням підтвердження походження та транспортуються через вільні зони, розташовані на їхній території, не були заміщені іншими товарами та не піддавалися обробкам, крім звичайних операцій, призначених для запобігання їхньому псуванню.

2. Як виняток з положень, що містяться в пункті 1, якщо товари походженням з Договірної Строки, яка застосовує імпортуються у вільну зону із застосуванням підтвердження походження і піддаються обробці або переробці, нове підтвердження походження повинне бути видане, якщо обробку або переробку було здійснено відповідно до положень цих Правил.

Підтвердження походження подається митним органам Сторони-імпортера відповідно до процедур, що застосовуються у цій Стороні.

Якщо на запит імпортера при виконанні умов, встановлених митними органами Сторони-імпортера, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2 (a) інтерпретації Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або товарних позицій 7308 та 9406, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам при імпорті єдине підтвердження походження цих товарів.

1. Товари, що надсилаються малими пакунками від одних приватних осіб до інших або становлять частину особистого багажу подорожніх, мають бути визнані такими, що походять з певної країни, не потребуючи подання підтвердження походження за умови, що ці товари не імпортовані з метою торгівлі й були задекларовані як такі, що відповідають вимогам цих Правил, і якщо достовірності такої декларації не викликає жодних сумнівів.

2. Ввезення товару не вважається імпортом з метою торгівлі, якщо дотримані усі наступні умови:

(a) ввезення є нерегулярним;

(b) ввезення складається виключно з товарів для особистого користування отримувачів або подорожніх або їх сімей;

(c) з природи та кількості товарів очевидно, що їхнє комерційне використання не планується.

3. Сукупна вартість цих товарів не перевищує 500 євро у випадку малих пакунків і 1200 євро у випадку товарів, що входять до складу особистого багажу подорожніх.

1. Виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов’язаних з імпортом товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що цей документ відповідає представленим товарам.

2. Очевидні формальні помилки у підтвердженні походження, такі як друкарська помилка, не є причиною для відхилення документів, зазначених у пункті 1 цієї Статті, якщо ці помилки не викликають сумнівів щодо правильності відомостей, наведених у цих документах.

1. Якщо сертифікат з перевезення EUR.1 видано або декларація походження складена в Стороні для товарів, які мають преференційний статус походження, у виробництві яких використано товари походженням з іншої Договірної Сторони, яка застосовує, та які зазнали обробки або переробки без отримання преференційного статусу походження відповідно до Статті 7(3) чи Статті 7(4), повинна враховуватися декларація постачальника для цих товарів відповідно до цієї Статті.

2. Декларація постачальника, згадана в пункті 1, є доказом здійснення обробки або переробки в Договірній Стороні, яка застосовує, відповідних товарів з метою встановлення того, що продукти, у виробництві яких використовуються ці товари, можуть розглядатися як такі, що походять зі Сторони-експортера і відповідають іншим вимогам цих Правил.

3. Окрема декларація постачальника повинна бути складена, за винятком випадків, передбачених у пункті 4, постачальником на кожну партію товарів за формою, визначеною в Додатку VI, на аркуші паперу, доданому до інвойса, накладної або будь-якою іншого комерційного документа, що достатньо описує відповідні товари для їх ідентифікації.

4. У разі, якщо постачальник регулярно поставляє визначеному замовнику товари, для яких очікується, що протягом певного періоду часу обробка або переробка буде здійснюватися постійно в Договірній Стороні, яка застосовує, він може надати одну декларацію постачальника для подальших поставок партій цих товарів ("довгострокова декларація постачальника"). Довгострокова декларація постачальника, як правило, може бути дійсна до двох років з дати її складання. Митні органи Договірної Сторони, яка застосовує, де складається декларація, визначають умови, за яких строк її дії може продовжуватися. Довгострокова декларація постачальника складається постачальником за формою, встановленою в Додатку VII, і має містити детальний опис відповідних товарів, достатній для їх ідентифікації. Вона надається відповідному замовнику, перед або разом з поставкою першої партії товарів, які охоплюються цією декларацією. Постачальник зобов’язаний негайно проінформувати свого замовника, якщо довгострокова декларація постачальника більше не застосовується до поставки товарів.

5. Декларації постачальника, зазначені в пунктах 3 і 4 цієї Статті повинні бути надруковані з використанням однієї з мов, якою укладено Угоду, відповідно до положень національного законодавства Договірної Сторони, яка застосовує, в якій складена декларація, і мати оригінальний підпис постачальника власноруч. Декларація може також бути складена від руки; в такому випадку, вона повинна бути написана чорнилом і друкованими літерами.

6. Постачальник, що складає декларацію, повинен бути готовим надати в будь-який час, на вимогу митних органів Договірної Сторони, яка застосовує, і де складена декларація, всі відповідні документи, що підтверджують, що інформація, представлена в цій декларації є правильною.

1. Для застосування пункту (b) Статті 18(1) та Статті 27(3) у випадках, коли інвойс на товари надано у іншій валюті ніж євро, кожна з зацікавлених країн повинна щорічно встановлювати суми в національних валютах Сторін, еквівалентні до наведених сум у євро.

2. Пункт (b) Статті 18(1) або Статті 27(3) застосовуються до партії товару з використанням валюти, яка вказана в інвойсі на цю партію, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.

3. Суми, що використовуються в будь-якій національній валюті мають бути еквівалентні до відповідних сум у євро станом на перший робочий день жовтня. Ці значення повинні бути передані Європейській Комісії до 15 жовтня і застосовуються з 1 січня наступного року. Європейська Комісія повинна повідомити всі зацікавлені країни про відповідні суми.

4. Сторона може округлити суми, отримані шляхом перерахунку суми в євро в її національну валюту, до більшого чи меншого цілого числа. Різниця між цим округленим значенням і результатом перерахунку не повинна перевищувати 5 %. Сторона може не змінювати еквівалент суми в євро, перерахований у її національну валюту, якщо у встановлений час щорічного узгодження, передбаченого в пункті 3, перерахування цієї суми без округлення призводить до збільшення еквіваленту в національній валюті менше ніж на 15 %. Еквівалент у національній валюті можна не змінювати, якщо перерахування призводить до зменшення його значення.

5. На запит Сторони Спільний Комітет має переглядати суми в євро. Під час такого перегляду Спільний Комітет має вирішити, чи доцільно зберігати незмінним вплив розглядуваних обмежень. З огляду на це він може ухвалити рішення змінити суми в євро.

1. Експортер, який склав декларацію походження або подав заяву на отримання сертифіката з перевезення EUR.1, повинен зберігати паперову копію або електронну версію підтвердження походження та всіх документів, що підтверджують статус преференційного походження продукту протягом принаймні трьох років з дати видачі сертифіката або складання декларації походження.

2. Постачальник, який складає декларацію походження, повинен зберігати протягом принаймні трьох років копії декларації та всіх інвойс, накладних або інших комерційних документів, що відносяться до декларації, а також документів, зазначених у Статті 29(6).

Постачальник, який складає довгострокову декларацію, повинен зберігати протягом принаймні трьох років копії декларації та всіх інвойсів, накладних або інших комерційних документів стосовно товарів, на які поширюється ця декларація, надіслана певному замовнику, а також документи, зазначені у статті 29(6) протягом принаймні трьох років. Цей період починається з дати закінчення строку дії довгострокової декларації постачальника.

3. З метою виконання пункту 1 цієї Статті, документи, що підтверджують статус преференційного походження можуть включати, inter alia, наступне:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання товару, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній застосовуючій Договірній Стороні, яка застосовує, відповідно до національного законодавства;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Стороні, видані чи складені у Стороні відповідно до національного законодавства;

(d) декларації походження або сертифікати з перевезення товару EUR.1, що підтверджують преференційний статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Сторонах згідно з цими Правилами;

(e) докази про обробку або переробку, виконані за межами Сторін згідно з положеннями Статей 13 та 14, які підтверджують, що вимоги цих Статей були виконані.

4. Митні органи Сторони-експортера, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні зберігати форму заяви, про яку йдеться у Статті 20(2), протягом принаймні трьох років.

5. Митні органи Сторони-імпортера повинні зберігати декларації походження та видані їм сертифікати з перевезення товару EUR.1 протягом принаймні трьох років.

6. Декларації постачальника, які підтверджують, що обробка або переробка використаних матеріалів здійснена в Договірній Стороні, яка застосовує, та складені в одній з них, повинні розглядатися як документ відповідно до Статей 18(3), 20(4) і 29(6), що використовується з метою підтвердження того, що продукти, охоплені сертифікатом з перевезення EUR.1 або декларацією походження можуть розглядатися як такі, що походять з такої Договірної Сторони, яка застосовує, і виконують інші вимоги цих Правил.

У випадках виникнення спорів щодо процедур перевірки відповідно до Статті 34 та 35, або стосовно тлумачення цього Доповнення, які не можуть бути вирішені між митними органами, які вимагають перевірки і митними органами, відповідальними за проведення цієї перевірки, вони подаються на розгляд Спільного Комітету.

У всіх випадках вирішення спорів між імпортером і митними органами Сторони-імпортера має бути здійснено відповідно до законодавства цієї країни.

1. Митні органи Сторін повинні надавати один одному зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, разом із зразками номерів дозволів, наданих уповноваженим експортерам, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку таких сертифікатів та декларацій про походження.

2. З метою належного застосування цих Правил Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні органи у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій про походження, декларацій постачальника та правильності інформації, що міститься в цих документах.

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цих Правил.

2. У випадку запиту на подальшу перевірку митні органи Сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або копії цих документів митним органам Сторони-експортера, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Сторони-експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

4. Якщо митні органи Сторони-імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача товарів із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше поінформовані про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Сторін і відповідають іншим вимогам цих Правил.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

1. Наступні перевірки декларацій постачальника або довгострокових декларацій постачальника можуть здійснюватися у довільному порядку або коли митні органи Сторони, де приймаються такі декларації для видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або декларації походження, мають обґрунтовані сумніви в достовірності документа або правильності інформації, що міститься в цьому документі.

2. З метою виконання положень пункту 1 цієї Статті, митні органи Сторони, зазначена в пункті 1 цієї Стати, повертають декларацію постачальника або довгострокову декларацію постачальника та інвойси, накладні або інші комерційні документи, що стосуються товарів, які охоплюються такою декларацією, митним органам Договірної Сторони, яка застосовує, в якій було складено декларацію, зазначаючи, в разі необхідності, причини або форму запиту про перевірку.

Вони повинні подати на підтримку запиту про подальшу перевірку, будь-які документи та інформацію, що були отримані, припускаючи, що інформація, представлена в декларації постачальника або довгостроковій декларації постачальника, є невірною.

3. Перевірка здійснюється митними органами Договірної Сторони, яка застосовує, в якій були складені декларація постачальника або довгострокова декларація постачальника. Для цього митні органи повинні мати право вимагати будь-яких доказів і проводити перевірки рахунків постачальника або будь-які інші перевірки, які вони вважають доцільними.

4. Митні органи, які вимагають перевірки, повинні бути якомога швидше проінформовані про її результати. Ці результати повинні чітко визначати, чи є вірною надана в декларації постачальника або довгостроковій декларації постачальника інформація, та чи може і в якій мірі така декларація бути прийнятою до уваги при видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або складені декларації походження.

Кожна Сторона повинна забезпечити накладення кримінальних, цивільних чи адміністративних стягнень за порушення свого національного законодавства, пов’язаного з цими Правилами.

Товари походженням з Європейського економічного простору (ЄЕП) в рамках тлумачення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір вважаються походженням з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейна чи Норвегії (Сторони ЄЕП) при експорті, відповідно, з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до однієї зі Сторін, за умови, що угоди про вільну торгівлю з використанням цих Правил застосовуються між Сторонами та Сторонами ЄЕП.

Без обмеження для змісту Статті 2, товар походженням з Ліхтенштейну, відповідно до Митного союзу укладеного між Швейцарією та Ліхтенштейном, вважається таким, що походить зі Швейцарії.

Без обмеження для змісту Статті 2, товар походженням з Республіки Сан-Марино, відповідно до Митного союзу укладеного між Європейським Союзом та Республікою Сан-Марино, вважається таким, що походить з Європейського Союзу.

Без обмеження для змісту Статті 2, товар походженням з Князівства Андорри, класифікований під товарними групами 25-97 Гармонізованої системи, відповідно до Митного союзу укладеного між Європейським Союзом та Князівством Андорра, вважається таким, що походить з Європейського Союзу.

1. Для цілей цих Правил, термін "Європейський Союз" не поширюється на Сеуту та Мелілью.

2. Товари походженням з однієї Сторони при імпорті до Сеути чи Мелільї повинні в усіх випадках користуватись таким самим митним режимом, як той, що застосовується до продуктів походженням з митної території Європейського Союзу за Протоколом 2 Акта про приєднання Королівства Іспанії і Португальської Республіки та поправок до Договорів- 1. Для товарів походженням з Сеути і Мелільї, імпортованих відповідно до умов цієї Угоди, Сторони повинні надати такий самий митний режим, як і для товарів, які походять та імпортовані з Європейського Союзу.

3. Для цілей пункту 2 цієї Статті щодо продуктів походженням з Сеути і Мелільї, ці Правила мають застосовуватись mutatis mutandis з урахуванням особливих умов, наведених у Додатку V.

У цьому переліку наведені умови, необхідні для визнання будь-яких товарів достатньо обробленими або переробленими в розумінні Статті 4 Розділу II Доповнення A.

В залежності від товару існує чотири типи правил:

(a) при обробці або переробці не перевищується максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційного статусу походження товарів;

(b) через обробку або переробку 4-значна товарна позиція Гармонізованої системи або 6-значна підпозиція Гармонізованої системи вироблених товарів відрізняється від 4-значної товарної позиції Гармонізованої системи або 6-значної підпозиції відповідно до використаних матеріалів;

(c) проводиться специфічна операція з обробки та переробки;

(d) здійснюється обробка або переробка певних повністю отриманих матеріалів.

2.1. Перші два стовпчики переліку містять опис отриманого товару. У стовпчику (1) наведений номер товарної позиції чи товарної групи, що використовуються у Гармонізованій системі, в стовпчику (2) - опис товару за цією позицією або групою Гармонізованої системи. Для кожного запису в перших двох стовпчиках правило визначається в стовпчику (3). Коли, в окремих випадках, перед записом у першому стовпчику міститься слово "окремі товарні коди" ("ex"), це означає, що правило зі стовпчика (3) застосовується лише до частини товарної позиції, вказаної в стовпчику (2).

2.2. Якщо в стовпчику (1) об’єднані декілька номерів товарних позицій, або в ньому зазначений номер групи, а в стовпчику (2) наведено опис товарів у загальних термінах, відповідні правила зі стовпчика (3) застосовуються до всіх товарів, які згідно з Гармонізованою системою, віднесено до товарних позицій товарної групи або до будь-яких товарних позицій об’єднаних у стовпчику (1).

2.3. Якщо до різних товарів, що входять до однієї позиції, застосовуються різні правила з переліку, опис кожної частини такої позиції, до якої застосовується окреме правило зі стовпчика (3), наведений окремим абзацом поруч із відповідним правилом.

2.4. Якщо в стовпчику (3) наведено два альтернативних правилаа, розділені словом "або", експортер може обирати, яке використовувати.

3.1. Стаття 4 Розділу II Доповнення A, стосовно товарів, які набули преференційного статусу походження та використовуються у виробництві інших товарів, має застосовуватися незважаючи на те, чи цей статус був набутий на підприємстві, де використовуються такі товари, чи на іншому підприємстві Сторони.

3.2. Відповідно до Статті 6 Розділу II цього Доповнення A, обробка або переробка повинна перевищувати перелік операцій, зазначених у цій Статті. Якщо цього не відбувається, товари не мають права на отримання пільгового преференційного режиму, навіть у випадку дотримання наведених нижче умов.

Відповідно до Статті 6 Розділу II Доповнення A, правила з переліку описують мінімальний обсяг необхідної обробки або переробки, а більш значна обробка або переробка є підґрунтям для надання преференційного статусу походження; і навпаки, менш значна обробка або переробка не забезпечує надання преференційного статусу походження.

Таким чином, якщо правило передбачає використання матеріалу, що не мають преференційного статусу походження на певному етапі виробництва, використання такого матеріалу на більш ранньому етапі дозволяється, а на більш пізньому етапі ні.

Якщо правило не передбачає використання матеріалу, що не мають преференційного статусу походження на певному етапі виробництва, використання такого матеріалу на більш ранньому етапі дозволяється, а на більш пізньому ні.

Приклад: якщо у переліку правил товарної групи 19 передбачено, що "матеріали, що не мають преференційного статусу походження товарних позицій 1101-1108 не можуть перевищувати 20% ваги", використання (тобто імпорту) зернових культур товарної групи 10 (матеріалів на більш ранньому етапі виробництва) не обмежується.

3.3. Без обмеження змісту Пояснення 3.2, якщо у правилі використано вираз "Виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції", це означає дозвіл на використання матеріалів будь-якої товарної позиції (позицій) (навіть матеріалів із таким самим описом і товарною позицією, як і сам товар), однак з урахуванням усіх спеціальних обмежень, які також можуть бути включені в це правило.

Проте вираз "Виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції, зокрема інших матеріалів товарної позиції..." або "Виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції, зокрема інших матеріалів тієї ж товарної позиції, що й сам товар" означає дозвіл на використання матеріалів будь-якої товарної позиції (позицій) за винятком матеріалів із таким самим описом, як і сам товар, що наведений у стовпчику (2) переліку.

3.4. Якщо правило з переліку визначає, що товар може бути вироблений більше як з одного матеріалу, це означає, що у виробництві можна використовувати один чи більше матеріалів. Проте це правило не вимагає, щоб всі матеріали використовувались.

3.5. Якщо правило з переліку вказує, що товар має бути вироблений з певного матеріалу, ця умова очевидно не забороняє використання інших матеріалів, які в силу властивої їм природи не можуть відповідати цьому правилу.

3.6. Якщо в правилі з переліку наведені два значення максимально дозволеного вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, ці значення не можна складати. Інакше кажучи, максимальний вміст усіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження не може перевищувати найбільшого з наведених значень. Крім того, вміст кожного окремого матеріалу не повинен перевищувати наведеного для нього значення.

4.1. Сільськогосподарські товари, що відносяться до товарних груп 6, 7, 8, 9, 10, 12 та товарної позиції 2401, які вирощуються або збираються на території Сторони, розглядаються як такі, що мають походження з території цієї Сторони, навіть якщо вирощені з імпортного насіння, цибулин, підщеп, живців, щеплень, пагонів, бутонів або з інших живих частин рослин.

4.2. У випадках, коли вміст цукру, що не має преференційного статусу походження в певному товарі обмежується, вага цукрів товарних позицій 1701 (сахароза) та 1702 (наприклад, фруктоза, глюкоза, лактоза, мальтоза, ізоглюкоза або інвертований цукор), використаних для виготовлення кінцевого продукту та товарів, що не мають преференційного статусу походження, включених у кінцевий продукт, враховується для розрахунку таких обмежень.

5.1. Термін "натуральне волокно" використовується в Переліку до позначення волокна, іншого ніж штучне й синтетичне. Воно обмежене етапами, що передують прядінню, включно з відходами, і, якщо не вказано інше, включає волокна, які були піддані кардо- чи гребенечесанню або іншій підготовці, але не прядінню.

5.2. Термін "натуральні волокна" включає кінський волос товарної позиції 0511, шовк товарних позицій 5002 і 5003, а також вовняні волокна й тонкий і грубий волос тварин товарних позицій 5101-5105, бавовняні волокна товарних позицій 5201- 5203 та інші рослинні волокна товарних позицій 5301-5305.

5.3. Терміни "целюлоза для штучного волокна", "хімічні матеріали" та "матеріали для паперового виробництва" використовуються в Переліку для опису матеріалів, не класифікованих у товарних групах 50-63, які можуть використовуватись для виробництва штучних, синтетичних або паперових волокон і пряжі.

5.4. Термін "синтетичне штапельне волокно" використовується в переліку на позначення жмутів синтетичних або штучних волокнин, штапельного волокна та відходи товарних позицій 5501-5507.

5.5. Друк (у поєднанні з ткацтвом, в’язанням/в’язанням гачком, перев’язкою або флокуванням) визначається як техніка, за допомогою якої об’єктивно оцінена функція, наприклад колір, дизайн, технічні характеристики, передається текстильній основі з постійним характером за допомоги трафаретів, роликових, цифрових або інших методів передачі зображень.

5.6. Друк (як самостійна операція) визначається як техніка, за допомогою якої об’єктивно оцінена функція, така як колір, дизайн, технічні характеристики постійно передається текстильній основі за допомоги трафаретів, роликових, цифрових або інших методів передачі зображень у поєднанні з щонайменше двома підготовчими/оздоблювальними операціями (такими як вичісування, відбілювання, мерсеризація, нагрів, підняття, календаризація, обробка для надання стійкості до усадки, незмивний апрет, декатування, просочення, чистка і штопання суров’я) за умови, що вартість усіх використовуваних матеріалів не перевищує 50 % ціни продукту франко-завод.

6.1. Якщо окремий товар з Переліку має посилання на це Пояснення, умови, зазначені в стовпчику (3), не повинні застосовуватися до будь-яких основних текстильних матеріалів, використовуваних у виробництві цього товару, які разом складають не більше 15 % загальної ваги всіх використаних основних текстильних матеріалів. (Також див. вказані нижче Пояснення 6.3 і 6.4).

6.2. Проте припустиме значення, вказане в Поясненні 6.1, стосується лише товарів зі змішаним складом, виготовлених із двох чи більшої кількості основних текстильних матеріалів.

До основних текстильних матеріалів належать:

- шовк;

- вовна;

- грубий волос тварин;

- тонкий волос тварин;

- кінський волос;

- бавовна;

- матеріали для паперового виробництва і папір;

- льон;

- справжнє прядиво;

- джут та інші текстильні луб’яні волокна;

- сизаль та інші текстильні волокна з рослин роду агава;

- кокосові волокна, абака, рамі та інші текстильні волокна рослинного походження;

- синтетичні комплексні нитки з поліпропілену;

- синтетичні комплексні нитки з поліестеру;

- синтетичні комплексні нитки з поліаміду;

- синтетичні комплексні нитки з поліакрилонітрилу;

- синтетичні комплексні нитки з полііміду;

- синтетичні комплексні нитки з політетрафторетилену;

- синтетичні комплексні нитки з полі (феніленсульфіду);

- синтетичні комплексні нитки з полі (вінілхлориду);

- інші синтетичні комплексні нитки;

- штучні комплексні нитки з віскози;

- інші штучні комплексні нитки;

- струмопровідні волокна;

- синтетичні штапельні волокна з поліпропілену;

- синтетичні штапельні волокна з поліестеру;

- синтетичні штапельні волокна з поліаміду;

- синтетичні штапельні волокна з поліакрилонітрилу;

- синтетичні штапельні волокна з полііміду;

- синтетичні штапельні волокна з політетрафторетилену;

- синтетичні штапельні волокна з полі (феніленсульфіду);

- синтетичні штапельні волокна волокно з полі (вінілхлориду);

- інші синтетичні штапельні волокна;

- штучні синтетичні штапельні волокна з віскози;

- інші штучні синтетичні штапельні волокна;

- пряжа з поліуретану, сегментованого гнучкими ділянками поліефіру, позументна або непозументна;

- товари товарної позиції 5605 (металізована пряжа) зі вмістом стрічкової нитки, що складається з серцевини з алюмінієвої фольги або пластмасової плівки, з покриттям з алюмінієвого порошку або без покриття, завтовшки не більше 5 мм, з’єднаних вздовж прозорим або кольоровим клейким прошарком між двома шарами пластмасової плівки;

- інші товари товарної позиції 5605;

- скляне волокно;

- металеве волокно;

- мінеральне волокно.

6.3. У випадку продуктів, що містять "пряжу з поліуретану, сегментовану гнучкими ділянками полімеру поліефіру, позументну або непозументну", припустимий вміст цієї пряжі становить 20 %.

6.4. У випадку продуктів зі вмістом "стрічкової нитки, що складається з серцевини з алюмінієвої фольги або пластмасової плівки, з покриттям з алюмінієвого порошку або без покриття, завтовшки не більше 5 мм, з’єднаних вздовж прозорим або кольоровим клейким прошарком між двома шарами пластмасової плівки", припустимий вміст цієї стрічкової нитки становить 30 %.

7.1. Якщо перелік містить посилання на це Пояснення, текстильні матеріали (за винятком підкладок і додаткових підкладок), шо не відповідають правилу для розглядуваного виробленого продукту, зазначеному в стовпчику (3) переліку, можуть бути використані лише в тому випадку, коли вони віднесені до іншої позиції, ніж сам товар, а їхня вартість не перевищує 15 % вартості товару на умовах франко-завод.

7.2. Без обмеження для змісту Пояснення 7.3 матеріали, не віднесені до груп 50-63, можуть бути використані у виробництві текстильних товарів без обмежень, незалежно від того, чи містять вони текстильні матеріали.

7.3. Якщо застосовується правило процентного співвідношення, вартість матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, не віднесених до груп 50-63, має враховуватись у розрахунку вартості матеріалів, що не мають преференційного статусу походження в складі товару.

8.1. Для окремих товарних позицій ex 2707 та 2713, "специфічні процеси" є такими:

(a) вакуумна дистиляція;

(b) вторинна перегонка за допомогою ретельної ректифікації;

(c) крекінг;

(d) риформінг;

(e) екстракція за допомогою селективних розчинників;

(f) процес, що складається з таких операцій: обробка концентрованою сірчаною кислотою, олеумом або триокисом сірки; нейтралізації лужними реагентами; знебарвлення та очищення природним ґрунтом, активованим ґрунтом, активованим деревним вугіллям чи бокситом;

(g) полімеризація;

(h) алкілування;

(i) ізомеризація.

8.2. Для товарних позицій 2710,2711 і 2712, "специфічні процеси" є такими:

(a) вакуумна дистиляція;

(b) вторинна перегонка за допомогою ретельної ректифікації;

(c) крекінг,

(d) риформінг;

(e) екстракція за допомогою селективних розчинників;

(f) процес, що складається з наступних операцій: обробка концентрованою сірчаною кислотою, олеумом або триокисом сірки; нейтралізації лужними реагентами; знебарвлення та очищення природним ґрунтом, активованим ґрунтом, активованим деревним вугіллям чи бокситом;

(g) полімеризація;

(h) алкілування;

(i) ізомеризація;

(j) стосовно окремих видів важких нафтопродуктів товарної позиції ex 2710 - десульфурація водню, що призводить до щонайменше 85% зменшення вмісту сірки в оброблюваних продуктах (метод ASTM D 1266-59 Т);

(k) тільки для товарів товарної позиції 2710 - застосовується депарафінування за допомогою процесу, відмінного від фільтрації;

(l) стосовно окремих видів важких нафтопродуктів товарної позиції ex 2710 - обробка воднем при тиску понад 20 бар та температурі понад 250°С із застосуванням каталізатора, крім ефекту десульфурації, коли водень являє собою активний елемент хімічної реакції - лише щодо важких олій товарної позиції ex 2710. Подальша обробка воднем мастильних олій товарної позиції ex 2710 (наприклад, гідрофінішування або знебарвлення) з метою, зокрема, поліпшення кольору або стійкості не повинна вважатися специфічним процесом;

(m) стосовно окремих видів мазуту товарної позиції ex 2710 - атмосферна дистиляція, за умови, що менше 30 % цих продуктів, включно зі втратами, дистилюються за температури 300 °С за методом ASTM D 86;

(n) стосовно окремих видів важких нафтопродуктів, окрім газойлів та мазуту, товарної позиції ex 2710 - обробка за допомогою високочастотного електричного розряду;

(o) стосовно окремих видів необроблених продуктів (крім нафтового вазеліну, озокериту, воску буровугільного (лігнітного) або воску торф’яного, парафіну, які містять за вагою менше 0,75 % нафти) товарної позиції ex 2712 - знежирення методом фракційної кристалізації,

8.3. Для товарних позицій ex 2707 та 2713 - прості операції, такі як очищення, декантування, знесолення, відділення води, фільтрація, забарвлення, маркування, отримання певного вмісту сірки в результаті змішування продукції з різним вмістом сірки або будь-яке поєднання цих операцій чи інші подібні операції не надають статусу походження.

9.1. Товари групи 30, отримані у Стороні з використанням клітинних культур, вважаються такими, що походять з цієї Сторони. "Клітинна культура" означає культивування клітин людини, тварин та рослин у контрольованих умовах (таких як певні температура, середовище росту, газова суміш, рН) поза живим організмом.

9.2. Товари групи 29 (за виключенням: 2905.43-2905.44), 30, 32, 33 (за виключенням: 3302.10, 3301) 34, 35 (за виключенням: 35.01, 3502.11-3502.19, 3502.20, 35.05), 36, 37, 38 (за виключенням: 3809.10, 38.23, 3824.60, 38.26) та 39 (за виключенням: 39.16-39.26), отримані у Стороні шляхом ферментації вважаються такими, що походять із цієї Сторони. "Ферментація" це біотехнологічний процес, при якому людські, тваринні, рослинні клітини, бактерії, дріжджі, грибки або ферменти використовуються для отримання товарів труп 29-39.

9.3. Такі операції з обробки вважаються достатніми відповідно до пункту 1 Статті 4 для товарів груп 28, 29 (за виключенням: 2905.43-2905.44), 30, 32, 33 (за виключенням: 3302.10, 3301) 34, 35 (за виключенням: 35.01, 3502.11-3502.19, 3502.20, 35.05), 36, 37, 38 (за виключенням: 3809.10, 38.23, 3824.60, 38.26) та 39 (за виключенням: 39.16-39.26):

- Хімічна реакція: "Хімічна реакція" - це процес (включаючи біохімічний процес), в результаті якого молекула отримує нову структуру шляхом розриву старих та утворення нових внутрішньомолекулярних зв’язків, або зміни просторового розташування атомів у молекулі. Хімічна реакція може бути виражена зміною "номера CAS".

Наступні процеси не повинні вважатися як такі, що призводять до формування преференційного статусу походження: (a) розчинення у воді чи інших розчинниках; (b) видалення розчинників, включаючи воду; або (c) додавання або видалення води у процесі кристалізації. Зазначену хімічну реакцію слід розглядати як отримання походження.

- Суміші та змішування: навмисне та пропорційне контрольоване перемішування чи змішування (включаючи диспергування) матеріалів, крім додавання розріджувачів, відповідно до заздалегідь визначених специфікацій, що призводить до отримання товару, що має фізичні чи хімічні характеристики, що мають відношення до цілі або використання товару та відрізняються від вихідних матеріалів, слід вважати такими, що призводять до формування статусу походження.

- Очищення: Очищення слід розглядати як операцію, що призводять до формування преференційного статусу походження, якщо очищення, яке відбувається на території однієї чи обох Сторін, призводить до виконання одного з наступних критеріїв:

(a) очищення товару призводить до виведення принаймні 80 % вмісту наявних домішок; або

(b) зменшення або виведення домішок призводить до отримання товару, придатного для одного або кількох наступних застосувань:

(i) фармацевтичні, лікарські, косметичні, ветеринарні або харчові речовини;

(ii) хімічні продукти та реагенти для аналітичного, діагностичного або лабораторного використання;

(iii) елементи та компоненти для використання в мікроелектроніці;

(iv) спеціалізовані оптичні використання;

(v) біотехнічне використання (наприклад, в культивуванні клітин, в генетичній технології або в якості каталізатора);

(vi) носії, що використовуються в процесі розділення; або

(vii) використання ядерного сорту.

Зміна розміру частин: Навмисну і контрольовану модифікацію розміру частин товару, крім простого подрібнення або пресування, яка призводить до формування певного розміру частинок товару, визначеного розподілу розміру частин або визначеної площі поверхні, яка відповідає цілі одержуваного товару та відрізняється на рівні фізичних чи хімічних характеристик від вихідних матеріалів слід розглядати як операцію, що призводять до формування преференційного статусу походження.

- Стандартні матеріали: Стандартні матеріали (включаючи стандартні розчини) - це препарати, придатні для використання в аналітичних, калібрувальних або довідкових цілях з точними ступенями чистоти або пропорціями, сертифікованими виробником. Виробництво стандартних матеріалів слід розглядати як джерело формування преференційного статусу походження.

- Розділення ізомерів: Виділення або відокремлення ізомерів із суміші ізомерів слід розглядати як джерело формування преференційного статусу походження.

Декларація походження, текст якої наведено нижче, складається згідно з виносками. Проте, текст виносок відтворювати необов’язково.

1. Кожен бланк повинен мати розмір 210 x 297 мм; допустиме відхилення становить від мінус 5 до плюс 8 мм. Папір має бути білим, відповідного розміру для писання, не повинен містити деревної маси, і має важити не менш ніж 25 г/м-2. Він повинен мати друкований фон у вигляді зеленого візерунка гильоше, завдяки якому можливо помітити будь-які фальсифікації за допомогою механічних або хімічних засобів.

2. Компетентні органи Сторін можуть зберегти за собою право друкувати бланки або доручити друк затвердженим друкарням. В останньому випадку кожен бланк має включати посилання на таке затвердження. Кожен бланк повинен містити назву й адресу друкарні чи позначку, за якою цю друкарню можна ідентифікувати. Також бланк повинен містити серійний номер, друкований або не друкований, за яким його можна ідентифікувати.

1. За умови, що вони відповідають правилу незмінності, викладене у Статті 14 Доповнення A, наступні товари вважаються такими, що:

(1) походять з Сеути та Мелільї:

(a) товари, повністю отримані в Сеуті та Мелільї;

(b) товари, отримані в Сеуті та Мелільї, у виробництві яких були використані товари, інші, ніж повністю отримані у Сеуті та Мелільї, якщо:

(i) такі товари були піддані достатній обробці чи переробці в розумінні Статті 4 Доповнення A; або

(ii) такі товари походженням з однієї зі Сторін або з Європейського Союзу, за умови, що вони були піддані обробці або переробці, які виходить за межі операцій, вказаних у статті 6 цього Доповнення;

(2) походять з однієї зі Сторін;

(a) товари, повністю отримані в одній зі Сторін;

(b) товари, отримані в одній зі Сторін, у виробництві яких були використані товари, інші, ніж повністю отримані, якщо:

(i) такі товари були піддані достатній обробці чи переробці в розумінні Статті 4 Доповнення A; або

(ii) такі товари походять з Сеути та Мелільї або з Європейського Союзу, за умови, що вони були піддані обробці або переробці, які виходить за межі операцій, вказаних у статті 6 цього Доповнення A.

2. Сеута та Мелілья мають вважатися єдиною територією.

3. У графі 2 сертифікатів з перевезення товару EUR.1, або на деклараціях походження експортер або його уповноважений представник повинні написати назву Сторони-експортера і "Сеута та Мелілья". Крім цього, у випадку походження продуктів з Сеути та Мелільї, це має бути зазначене в Графі 4 сертифікатів з перевезення товару EUR.1, або на деклараціях походження.

4. Відповідальність за виконання цих Правил в Сеуті й Мелільї покладається на митні органи Іспанії.