Рішення № 2/2022 Спільного Комітету, утвореного згідно з Угодою про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія, щодо заміни Протоколу C до Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія про визначення поняття "походження товарів" та методів адміністративного співробітництва

Спільний Комітет,

Беручи до уваги Угоду про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія (далі - "Угода"), вчинену в м. Скоп’є 18 січня 2001 року, зокрема її статтю 24,

Ураховуючи статтю 36 Угоди, що надає Спільному Комітету можливість вносити зміни до Додатків та Протоколів до Угоди ,

Беручи до уваги Протокол C до Угоди, що стосується визначення поняття "походження товарів" та методів адміністративного співробітництва (далі - "Протокол C"),

Зважаючи на те, що:

(1) стаття 24 Угоди містить посилання па Протокол C, що встановлює правила походження та забезпечує двосторонню кумуляцію походження між Республікою Македонія та Україною;

(2) стаття 34 Протоколу C передбачає, що Спільний Комітет, утворений відповідно до статті 30 Угоди, може ухвалити рішення про внесення поправок до положень цього Протоколу;

(3) Регіональна Конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження-1 (далі - "Конвенція") має на меті замінити діючу двосторонню систему правил визначення походження на багатосторонню, без шкоди принципам, викладеним у відповідних угодах, укладених між Договірними Сторонами;

(4) Конвенція набрала чинності відносно Республіки Македонія 1 серпня 2012 року та відносно України - 1 лютого 2018 року;

(5) Протокол C має містити динамічне посилання на Конвенцію, оскільки вона може згодом бути змінена, та передбачати альтернативні правила.

ВИРІШИВ:

1. Протокол C до Угоди про вільну торгівлю між Україною та Республікою Македонія, вчиненої у м. Скоп’є 18 січня 2001 року, замінюється новим Протоколом C та Додатками до нього, які є невід’ємною частиною цього Рішення.

2. Це Рішення набирає чинності на тридцятий день з дати отримання останньої дипломатичної ноти, що підтверджує виконання внутрішньодержавних процедур. Якщо останню дипломатичну ноту отримано в четвертому кварталі календарного року, це Рішення набирає чинності з 1 січня наступного року.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО уповноважені представники, що нижче підписалися, будучи належним чином уповноваженими на це, підписали це Рішення.

ВЧИНЕНО у м. Прага 6 жовтня 2022 року у двох примірниках, кожний українською, македонською та англійською мовами, при цьому всі тексти є рівно автентичними. У разі розбіжностей у тлумаченні положень цього Рішення текст англійською мовою матиме переважну силу.

1. З метою імплементації цієї Угоди в частині правил походження, Доповнення I та відповідні положення Доповнення II Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження-1 (далі "Конвенція"), враховуючи можливість внесення до них подальших змін, застосовуються і цим включені до Угоди та становить її частину, mutatis mutandis.

2. Усі посилання на "відповідну угоду" у Доповненні I та у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції повинні тлумачитися так, що означають цю Угоду.

1. Незважаючи на статтю 1 цього Протоколу, з метою імплементації цієї Угоди, продукти, які набувають преференційного походження відповідно до альтернативних правил походження, викладених у Доповненні A до цього Протоколу ("Перехідні правила"), також вважаються такими, що походять з України або з Республіки Північна Македонія.

2. Перехідні правила застосовуватимуться до того, як поправка до Конвенції, на якій базуються перехідні правила, набере чинності.

1. Якщо виникають спори у зв’язку з тлумаченням або застосуванням Доповнення I та відповідних положень Доповнення II до Конвенції, включаючи Додатки до них та Доповнення A до цього Протоколу, які не можуть бути врегульовані між митними органами, які вимагають перевірки, та митними органами, відповідальними за проведення цієї перевірки, вони подаються на розгляд Спільного Комітету, утвореного відповідно до статті 30 Угоди.

2. У всіх випадках врегулювання спорів між імпортером та митними органами Договірної Сторони-імпортера відбувається відповідно до законодавства цієї Договірної Сторони.

Спільний Комітет, утворений відповідно до статті 30 Угоди, може прийняти рішення щодо внесення змін до положень цього Протоколу.

1. Якщо Україна або Республіка Північна Македонія письмово повідомить депозитарій Конвенції про свій намір вийти з Конвенції відповідно до статті 9 Конвенції, Україна та Республіка Північна Македонія негайно вступають у переговори щодо правил походження для цілей імплементації цієї Угоди.

2. До набрання чинності такими новими узгодженими правилами походження, продовжують застосовуватися правила походження, що містяться у Доповненні I, та, де це доречно, відповідні положення Доповнення II до Конвенції, що застосовуються на момент виходу, а також можуть продовжувати застосовуватися до цієї Угоди альтернативні правила. Однак, з моменту виходу, правила походження, що містяться у Доповненні I та, де це доречно, відповідні положення Доповнення II до Конвенції та в альтернативних правилах, повинні тлумачитися так, що дозволяють двосторонню кумуляцію лише між Україною та Республікою Північна Македонія.

1. Як альтернативу положенням щодо видачі сертифікатів з перевезення товару, Договірні Сторони приймають сертифікати з перевезення товару EUR.1, видані в електронній формі. Митні органи Договірної Сторони-експортера та Договірної Сторони-імпортера мають домовитись про офіційні вимоги до електронної видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1.

2. Кожна Договірна Сторона-експортер інформує Спільний Комітет про готовність видачі електронних сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та про всі технічні питання, пов’язані з таким впровадженням (видача, подання та перевірка електронного сертифіката).

3. За згодою митних органів Договірних Сторін, Додаток IIIa до Конвенції не застосовуються, якщо сертифікат з перевезення товару видається та підтверджується в електронному вигляді.

До застосування переглянутих правил Конвенції та незважаючи на статті 16(5) та 21(3) Доповнення Iдо Конвенції, де в кумуляції задіяні лише держави ЄАВТ, Фарерські острови, Європейський Союз, Туреччина, учасники Процесу стабілізації та асоціації ЄС, Республіка Молдова, Грузія та Україна, підтвердженням походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація про походження.

Правила, що не є обов’язковими для застосування між Договірними Сторонами Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження у період до схвалення та набрання чинності змін до Конвенції

(далі - "Правила" або "Перехідні правила")

Ці правила призначені дня тимчасового застосування на необов’язковій та двосторонній основі Договірними Сторонами Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження ("Конвенція ПЄМ" або "Конвенція") до моменту укладення ними та набрання чинності змінами до Конвенції. Вони будуть чинними для застосування у торгівлі між тими Договірними Сторонами, які вирішили так, і посилаються на них або включають їх у свої двосторонні угоди щодо преференційної торгівлі. Вони можуть застосовуватись альтернативно до правил Конвенції, то відповідно до Конвенції не суперечить принципам, закладеним у відповідних угодах та інших причетних двосторонніх угодах між Договірними Сторонами. Відповідно, вони будуть не обов’язковими, а застосовуватимуться вибірково економічними операторами, які претендуватимуть на преференції, що виникатимуть на їх основі, а не на основі правил Конвенції.

Вони не призначені змінювати Конвенцію, яка залишатиметься чинною для застосування серед Договірних Сторін Конвенції, а також права та обов’язки Договірних Сторін відповідно до Конвенції.

Для цілей цієї Конвенції:

(a) "Договірна Сторона, яка застосовує" означає Договірну Сторону Конвенції ПЄМ, яка інкорпорує ці правила у свої двосторонні угоди щодо преференційної торгівлі з іншою Договірною Стороною Конвенції ПЄМ та включає Сторони цієї Угоди;

(b) "групи", "позиції" та "підпозиції" означає групи, позиції та підпозиції (код на рівні чотирьох або шести знаків), які використовуються у номенклатурі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі - Гармонізована система) із змінами, внесеними відповідно до Рекомендацій Ради Митного Співробітництва від 26 червня 2004 року;

(c) "класифікований" означає класифікацію товару за конкретною позицією чи підпозицією Гармонізованої системи;

(d) "партія" означає продукти, які:

(i) одночасно надсилаються від одного експортера одному одержувачу; або

(ii) зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, в єдиному інвойсі;

(e) "митні органи Сторони чи Договірної Сторони, яка застосовує" для Європейського Союзу означає будь-які митні органи держав-членів Європейського Союзу;

(f) "митна вартість" означає вартість, яка визначена відповідно до Угоди щодо впровадження статті VII Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю 1994 (Угода про митну оцінку СОТ);

(g) "ціна франко-завод" означає ціну, сплачену виробнику за продукт на умовах франко-завод у Стороні на підприємстві, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ціна враховує вартість усіх матеріалів у складі продукту та витрати, пов’язані із виробництвом, за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є, або можуть виникнути, у зв’язку з експортуванням даного продукту; Якщо остання обробка чи переробка була передана у субпідряд, визначення "виробник" відноситься до підприємства, яке уклало договір із субпідрядником на виконання обробки чи переробки.

Якщо фактично сплачена ціна не відображає, всіх витрат, пов’язаних з виготовленням продукту, які Сторона фактично понесла, ціна на умовах франко-завод означає суму всіх витрат за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є або можуть виникнути, у зв’язку з експортуванням даного продукгу.

(h) "взаємозамінний матеріал" або "взаємозамінний товар" означає матеріал чи продукт такого ж типу або комерційної якості із однаковими технічними і фізичними характеристиками та який неможливо відрізними один від одного;

(i) "товари" означає як матеріал, так і продукт;

(j) "виробництво" означає будь-який вид обробки чи переробки, у тому числі збирання;

(k) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, складову, або частину, тощо, що використовується під час виробництва продукту;

(l) "максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційний статус походження" означає максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційний статус походження, який дозволяє розглядати виробництво як обробку або переробку, достатню для надання продукту статусу походження. Він може бути виражений у відсотках від ціни продукту на умовах франко-завод або у відсотках від ваги нетто цих матеріалів, що підпадають під певне об’єднання груп, групу, позицію чи підпозицію;

(m) "продукт" означає товар, що виробляється, навіть якщо в подальшому планується використати його для іншої виробничої операції;

(n) "територія" включає сухопутну територію, внутрішні води та територіальне море Сторони;

(o) "додана вартість" означає ціну продукту на умовах франко-завод за відрахуванням митної вартості кожного з включених матеріалів походженням з інших Договірних Сторін, які застосовують, з якими застосовується кумуляція або, якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена - перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у Стороні-експортера;

(p) "вартість матеріалів" означає митну вартість під час імпорту використаних матеріалів, що не мають преференційний статус походження або, якщо це невідомо і не може бути встановлено, перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали в Стороні-експортера. У випадках, коли необхідно встановити вартість використаних матеріалів, що мають преференційний статус походження, має застосовуватись принцип mutatis mutandis.

З метою імплементації цієї Угоди, наступні товари вважаються походженням із Сторони при експорті до іншої Сторони:

(a) товари повністю отримані в Стороні відповідно до Статті 3;

(b) товари, отримані в Стороні, включаючи матеріали, які не були повністю там отримані, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цій Стороні відповідно до Статті 4.

1. Зазначені нижче товари повинні вважатися повністю отриманими в Стороні, коли вони експортуються в іншу Сторону:

(a) мінеральні продукти або природна вода, видобуті з їх надр чи морського дна;

(b) рослини, включаючи водні рослини, та продукти рослинного походження, вирощені та зібрані там;

(c) живі тварини, народжені та вирощені там;

(d) продукти отримані з тварин, вирощених там;

(e) продукти, отримані від забою тварин, народжених та вирощених там;

(f) продукти, отримані шляхом мисливства або рибальства там;

(g) продукти аквакультури, де риби, ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні народжені або вирощені з яєць, личинок, дрібної рибки або мальків;

(h) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані за межами будь-яких територіальних вод її суднами;

(i) продукти, вироблені на борту плавучих рибопереробних підприємств, виключно з продуктів, зазначених у пункті (h);

(j) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;

(k) відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених там;

(l) продукти, видобуті із морського дна або з-під нього за межами власних територіальних вод за умови, що країна, яка їх видобуває, має виключні права на експлуатацію;

(m) товари отримані на території країни виключно з продуктів, зазначених у підпунктах (a)-(l) цієї статті.

2. Терміни "їхні судна" і "їхні плавучі рибопереробні підприємства" у пунктах 1 (h) та (i) цієї статті застосовуються виключно до суден та плавучих рибопереробних підприємств, які відповідають кожній із наведених вимог:

(a) зареєстровані у Стороні-експортера або Стороні-імпортера;

(b) ходять під прапором Сторони-експортера або Сторони-імпортера;

(c) відповідають одній із наступних умов:

(i) принаймні на 50% вони є власністю громадян Сторони-експортера чи Сторони-імпортера; або

(ii) є власністю компаній, у яких:

- головний офіс та основне місце діяльності розташовані у Стороні-експортера чи Стороні-імпортера; та

- принаймні на 50% вони є власністю Сторони-експортера чи Сторони-імпортера або державних установ чи громадян цих Сторін.

3. При застосуванні пункту 2, коли Сторона-експортер чи Сторона-імпортер - це Європейський Союз, це означає держава-член Європейського Союзу.

4. При застосуванні пункту 2, держави ЄABT повинні розглядатись як одна Договірна Сторона, яка застосовує.

1. Без обмеження для змісту положень пункту 3 цієї Статті та Статті 6, продукти, які не є повністю отримані в Стороні повинні вважатися достатньо обробленими або переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II для відповідних продуктів.

2. Якщо продукт, який набув статусу походження у Стороні, відповідно до пункту 1 цієї Статті, використовується як матеріал при виробництві іншого продукту, матеріали, що не мають преференційного статусу походження, які могли б бути використані при його виробництві, не враховуються.

3. Визначення відповідності вимогам пункту 1 цієї Статті здійснюється для кожного продукту.

Однак, коли відповідне правило ґрунтується на дотриманні умов максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, митні органи Сторін можуть дозволити експортерам обчислювати середню ціну продукту на умовах франко-завод та вартість матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, як визначено у пункті 4 цієї Статті, з метою врахування коливань витрат і курсів валют.

4. У випадку застосування абзацу другого пункту 3 цієї Статті, середня ціна продукту на умовах франко-завод та середня вартість використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, розраховуються на основі суми цін на умовах франко-завод, які сплачуються за всі продажі одних і тих самих продуктів, здійснених протягом попереднього фінансового року, та суми вартості всіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, використаних при виробництві одних і тих самих продуктів за попередній фінансовий рік, відповідно, як визначено у Стороні-експортера, або, якщо дані за повний фінансовий рік недоступні, у коротший період, не менший трьох місяців.

5. Експортери, які обрали розрахунок середньої ціни, повинні послідовно застосовувати такий метод протягом року наступного за звітним фінансовим роком, або, у разі необхідності, протягом року, наступного за коротший період, що використовується в якості звітного періоду. Експортери можуть припинити застосовувати такий метод, якщо протягом визначеного фінансового року або коротшого періоду, який триває не менше трьох місяців, вони фіксують припинення коливань витрат або курсів валют, які виправдовували використання такого методу.

6. Середня ціна, зазначена у пункті 4 цієї Статті, повинна використовуватися як ціна продукту на умовах франко-завод та вартість матеріалів, що не мають преференційний статус походження, відповідно, для встановлення відповідності вимогам щодо максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційний статус походження.

1. Як виняток з положень, що містяться в Статті 4 та з врахуванням пунктів 2 і 3 цієї Статті, матеріали що не мають преференційний статус походження, які відповідно до умов, визначених у переліку Додатку II, не підлягають використанню у виробництві того чи іншого продукту, можуть бути використані за умови, що їхня загальна вага нетто або оцінена вартість в продукті не перевищує:

(a) 15 % ваги нетто продукту з Груп 2, 4-24, крім перероблених рибних продуктів Групи 16;

(b) 15 % ціни продукту на умовах франко-завод, крім продуктів зазначених у пункті (a).

Цей пункт не застосовується до продуктів Груп 50-63 Гармонізованої системи щодо яких допускаються застосування відхилень, зазначених в Примітках 6 та 7 Додатку I.

2. Пункт 1 цієї Статті не допускає перевищення жодного значення максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, визначеного у переліку Додатку II.

3. Пункти 1 і 2 цієї Статті не застосовуються до продуктів, повністю отриманих у Стороні в значенні Статті 3. Однак, без обмеження розуміння положень Статті 6 та Статті 9(1), допустимі відхилення, передбачені цими пунктами, все ж застосовуються до продукту, на який поширюється правило з переліку Додатку II, яке передбачає, щоб матеріали, використані при виробництві цього продукту, були повністю отримані.

1. Без обмеження для змісту положень пункту 2 цієї Статті, зазначені нижче операції повинні вважатися такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для надання товару преференційного статусу походження незалежно від того, чи виконуються вимоги Статті 4:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у належному стані під час транспортування та зберігання;

(b) розкриття та збирання упаковки;

(c) миття, очищення, видалення пилу, окису, мастила, фарби або іншого покриття;

(d) прасування та пресування текстилю;

(e) прості операції з фарбування та полірування;

(f) вилущення, часткове або повне подрібнення рису; полірування та глазурування зернових та рису;

(g) операції з фарбування або ароматизації цукру або формування рафінованого цукру; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;

(h) чищення, видалення кісточок та лущіння фруктів, горіхів та овочів;

(i) загострювання, просте шліфування чи просте розрізання;

(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, упорядкування, підбір (включаючи об’єднання виробів у набори);

(k) просте пакування у пляшки, банки, ємкості, ємкості для сипучих, ємності для пакування (мішки/пакети), ящики, фіксація на листах картону або дошках, та всі інші прості пакувальні операції;

(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продуктах або їх пакуванні;

(m) просте змішування продуктів одного чи різних видів;

(n) змішування цукру з будь-яким матеріалом;

(o) просте додавання води або розведення, зневоднення або денатурація продуктів;

(p) просте збирання частин виробів для отримання цілого виробу або розбирання продуктів на частини;

(q) забій тварин;

(r) поєднання двох чи більше операцій, зазначених у пунктах (a) - (q).

2. Усі операції, які здійснюються в Стороні-експортера з даним продуктом, повинні враховуватись при визначенні того, чи слід розглядати обробку або переробку даного продукту як недостатню відповідно до положень пункту 1 цієї Статті.

1. Без обмеження для змісту положень Статті 2, продукти вважаються походженням зі Сторони-експортера при експорті до іншої Сторони, якщо такі продукти отримані там включають матеріали, походженням з будь-якої іншої Договірної Сторони, яка застосовує, ніж Сторона-експортер, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Стороні-експортера виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов’язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

2. Якщо обробка або переробка, здійснена в Стороні-експортера не виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, продукти отримані шляхом включення матеріалів походженням з будь-якої іншої Договірної Сторони, яка застосовує, матимуть походження Сторони-експортера лише за умови якщо додана вартість є більшою, ніж вартість матеріалів, які використані при виробництві в будь-якій іншій Договірній Стороні, яка застосовує. При недотримані вищезазначених умов, отримані продукти матимуть походження Договірної Сторони, яка застосовує та яка має найбільшу вартість матеріалів, що використовувались при виробництві в Стороні-експортера.

3. Без обмеження для змісту положень Статті 2, та за винятком продуктів Груп 50-63, обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні, яка застосовує, та яка не є Стороною-експортера, вважається такою, що була здійснена в Стороні-експортера, якщо отриманий продукт підлягає подальшій обробці або переробці в цій Стороні-експортера.

4. Без обмеження для змісту положень Статті 2 для продуктів Груп 50-63 та лише з метою двосторонньої торгівлі між Сторонами, обробка або переробка, що здійснюється в Стороні-імпортера, вважається виконаною в Стороні-експортера, якщо продукти підлягають подальшій обробці або переробці в цій Стороні-експортера.

Для цілей цього пункту, учасники Процесу стабілізації та асоціації Європейського Союзу та Республіка Молдова повинні вважатися як одна Договірна Сторона, яка застосовує.

5. Сторони можуть в односторонньому порядку вирішити розширити застосування пункту 3 цієї Статті щодо імпорту продуктів Груп 50-63. Сторона, яка прийняла таке рішення, повинна повідомити про це іншу Сторону та Європейську Комісію відповідно до Статті 8(2).

6. Для цілей кумуляції в значенні пунктів 3-5 цієї Статті, продукти походженням із Договірної Сторони, яка застосовує, вважаються такими, що походять із Сторони-експортера лише у тому випадку, якщо обробка або переробка, яка проводилася там, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6.

7. Продукти походженням із Договірних Сторін, які застосовують, зазначені у пункті 1 цієї Статті, які не піддаються жодній обробці чи переробці в Стороні-експортера, зберігають своє походження, якщо їх експортують в одну з інших Договірних Сторін, які застосовують.

1. Кумуляція, передбачена Статтею 7, може застосовуватися лише за умови, якщо:

(a) преференційна торговельна угода відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року (ГАТТ) застосовується між Договірними Сторонами, які застосовують, залучених до встановлення преференційного статусу походження, та Договірними Сторонами призначення, які застосовують; та

(b) товари набули преференційного статусу походження через застосування правил походження, які є ідентичними до тих, що наведені у цих Правилах.

2. Повідомлення про виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікуються в Офіційному Журналі Європейського Союзу (серія C) та в офіційному видані Сторін, відповідно до їхніх власних процедур.

Кумуляція, передбачена статтею 7, застосовується з дати, зазначеної в цих повідомленнях.

Сторони надають Європейській Комісії детальну інформацію про угоди з іншими Договірними Сторонами, які застосовують, включаючи дати набрання чинності цими Правилами.

3. Підтвердження походження повинно містити напис англійською мовою "КУМУЛЯЦІЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ З (назва відповідної Договірної Сторони, яка застосовується/Сторін англійською мовою)", якщо продукти отримали преференційний статус походження шляхом застосування кумуляції походження відповідно до Статті 7.

У випадках, якщо в якості підтвердження походження використовується сертифікат з перевезення товару EUR.1, цей напис повинен міститися в його графі 7.

4. Сторони можуть вирішиш, що продукти, які експортуються ними та набули преференційного статусу походження в Стороні-експортера шляхом застосування кумуляції походження відповідно до статті 7, відмовитися від зобов’язання вносити у підтвердження походження напис, про який йдеться у пункті 3 цієї Статті- 1.

Сторони повідомляють Європейську Комісію щодо такої відмови відповідно до Статті 8(2).

1. Класифікаційною одиницею для застосування положень цих Правил має бути окремий продукт, який розглядається як базова одиниця при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи. З вищезазначеного випливає, що:

(a) якщо продукт, що складається з групи або комплекту виробів, згідно з Гармонізованою системою класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю;

(b) якщо партія складається з декількох ідентичних продуктів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень цих Правил кожен окремий предмет (одиниця) повинен враховуватися.

2. Якщо відповідно до Загального правила 5 Гармонізованої системи пакування об’єднано з продуктом з метою класифікації, вони також мають бути об’єднані для визначення походження.

3. Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з одиницею обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, які є складовими типової комплектації та включені до ціни на умовах франко-завод, розглядаються як одна одиниця такого обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.

Згідно із визначенням Загального правила 3 Гармонізованої системи набори вважаються преференційного походження, якщо всі продукти, які входять до їхнього складу, мають статус преференційного походження.

Набір, який складається з продуктів преференційного походження, та продуктів, що не мають статус преференційного походження, вважається преференційного походження, якщо вартість продуктів, що не мають преференційного походження у його складі не перевищує 15 % ціни франко-завод цього набору.

Для встановлення преференційного походження продукту не береться до уваги походження нижче наведених елементів, які можуть бути використані під час його виробництва:

(a) енергія та паливо;

(b) промислове устаткування й обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) будь-які інші товари, які не входять і не призначені для входження до складу кінцевого продукту.

1. У разі, якщо при обробці чи переробці продукту використовуються взаємозамінні матеріали преференційного походження і матеріали, які не мають статусу преференційного походження, економічні оператори можуть забезпечити управління матеріалами, використовуючи метод відокремлення для обліку, не зберігаючи матеріали на окремих складах.

2. Економічні оператори можуть забезпечити управління взаємозамінними продуктами преференційного походження і продуктами, які не мають статус преференційного походження товарної позиції 1701, використовуючи метод відокремлення для обліку, не зберігаючи продукти на окремих складах.

3. Сторони можуть вимагати застосування методу відокремлення для обліку за попереднього дозволу митних органів. Митні органи можуть видавати такі дозволи якщо дотримані будь-які умови, які вони вважають доречними, і контролювати використання дозволів. Митні органи можуть відкликати дозвіл у разі неналежного використанні дозволу бенефіціаром, або невиконання ним будь-яких інших умов, викладених в цих Правилах.

При використанні методу відокремлення для обліку слід впевнитись, що в будь-який час більше жодні продукти не можуть розглядатися як такі, що "походять із Сторони-експортера", як це було б, якби застосовувався метод фізичного відокремлення запасів.

Застосування методу та реєстрація його застосування повинні відбуватися на основі загальних принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються в Стороні-експоргера.

4. Бенефіціар методу, зазначеного у пунктах 1 і 2 цієї Стати, повинен оформлювати або подавати заяви на підтвердження походження на кількість продуктів, які можуть вважатися такими, що походять з Сторони-експортера. На вимогу митних органів бенефіціар повинен надавати заяву щодо його управління.

1. Умови, викладені у Розділі II, мають бути виконані без перешкод відповідною Стороною.

2. Якщо продукти преференційного походження експортовано зі Сторони до іншої країни, повернуто, вони вважаються продуктами, що не мають статус преференційного походження, якщо перед митними органами не буде доведено, що:

(a) повернені продукти є тими ж, що були експортовані; та

(b) їх не було піддано жодній операції, за винятком необхідних для збереження продуктів в належному стані під час перебування в іншій країні або при експортуванні.

3. На отримання статусу преференційного походження, відповідно до положень наведених у Розділі II, не впливатиме обробка або переробка, здійснена за межами Сторони-експортера, матеріалів, що експортувались з цієї Сторони та в подальшому реімпортовані до цієї Сторони якщо:

(a) зазначені матеріали є повністю отриманими в Стороні-експортера або зазнали обробки або переробки, які виходять за межі операцій, зазначених в Статті 6 раніше, ніж були експортовані; та

(b) митним органам переконливо доведено, що:

(i) реімпортовані продукти отримано шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів; та

(ii) сукупна додана вартість отримана за межами Сторони-експортера відповідно до положень цієї Статті, не перевищує 10 % ціни на умовах франко-завод кінцевого продукту, стосовно якого вимагається отримання статусу продукту преференційного походженням.

4. Для цілей пункту 3 цієї Статті умови набуття продуктом преференційного статусу походження, наведені в Розділі II не застосовуються до обробки або переробки, здійсненої за межами Сторони-експортера. Проте у випадку застосування правила, що встановлює максимальну вартість усіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження у складі кінцевого продукту, у визначенні статусу преференційного походження кінцевого продукту згідно з переліком у Додатку II, загальна вартість матеріалів, що не мають статус преференційного походження, включених до складу кінцевого продукту на території Сторони-експортера, з урахуванням сукупної доданої вартості, отриманої за межами цієї Сторони шляхом застосування положень цієї Статті, не повинна перевищувати вказаних відсотків.

5. Для цілей застосування пунктів 3 і 4 цієї Статті "сукупна додана вартість" вживається у значенні всіх витрат, які виникли за межами Сторони-експортера, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу продукту на цій території.

6. Пункти 3 і 4 цієї Статті не застосовуються до продуктів, які не відповідають вимогам, наведеним у переліку в Додатку II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки тільки за умови виконання правила толерантності, наведеного у Статті 5.

7. Будь-яка обробка або переробка, що підпадає під дію цієї Статті, здійснена за межами Сторони-експортера, має бути виконана згідно з митним режимом переробки за межами митної території або подібним митним режимом.

1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до продуктів, які відповідають умовам цих Правил та задекларовані для імпорту в Сторону, якщо ці продукти є тими ж, що були експортовані з Сторони-експортера. Вони не мають бути змінені, перетворені у будь-який спосіб або піддані іншим операціям, крім таких, що забезпечують їх зберігання у належному стані, або додають чи встановлюють знаки, етикетки, пломб, чи будь-яку документацію для забезпечення відповідності конкретним внутрішнім вимогам Сгорони-імпортера, здійсненим під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту або розділення до декларування для домашнього використання.

2. Зберігання продуктів або партій продуктів можливе за умови, що вони залишаються під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту.

3. Без обмеження для змісту Розділу V Доповнення A, розділення партій продуктів може відбуватись лише під митним контролем у третій країні (країнах) розділення.

4. У разі сумнівів, Сторона-імпортер може у будь-який час вимагати від імпортера чи його представника усі відповідні документи для підтвердження відповідності положенням цієї Статті, які можуть бути надані в якості документальних доказів, а саме

(a) договірні транспортні документи, такі як накладні або коносаменти;

(b) фактичні або конкретні докази, що засновані на маркуванні чи нумерації упаковок;

(c) сертифікат про відсутність маніпуляцій, виданий митними органами країни (країн) транзиту або розділення, або будь-які інші документи, що свідчать про те, що товари залишалися під митним контролем у країні (країнах) транзиту або розділення; або

(d) будь-які докази, безпосередньо пов’язані з товарами.

1. Продукти преференційного походження, відправлені для участі у виставці до країни, іншої, ніж та з якою застосовується кумуляція відповідно до Статті 7 і 8, та продана після цієї виставки для ввезення до Сторони, після ввезення підпадають під відповідну Угоду, якщо перед митними органами доведено, що:

(a) експортер відправив ці продукти зі Сторони до країни, у якій проводилася виставка, та експонував їх на виставці;

(b) цей експортер продав чи передав у інший спосіб дані продукти особі, яка перебуває в іншій Стороні;

(c) продукти були відправлені під час виставки або безпосередньо після неї у тому стані, у якому вони були відправлені на виставку; а також

(d) після відправлення на виставку дані продукти не були використані з жодною метою окрім демонстрації на виставці.

2. Підтвердження походження має бути видане або складене згідно з Розділом V Доповнення A і подане до митних органів Сторони-імпортера у звичайний спосіб. У цьому документі мають бути зазначені назва й адреса виставки. Таке підтвердження має містити назву та адресу проведення виставки. За необхідності, можуть вимагатися й інші документальні свідчення умов, за яких товари було розміщено на виставці.

3. Пункт 1 цієї Статті застосовується до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської або ремісничої виставки, ярмарки або подібної публічної демонстрації (показу), що організовується не для приватних цілей в торговельних або офісних приміщеннях для продажу іноземних продуктів, під час яких продукти залишаються під митним контролем.

1. Матеріали, що не мають преференційного походження, використані у виробництві товарів Груп 50-63 Гармонізованої системи, походженням із Сторін, для яких видається або складається підтвердження походження згідно з Розділом V Доповнення A, не можуть бути предметом повернення мита або звільнення від сплати мита будь-якого типу в Стороні-експортера.

2. Заборона, що міститься в пункті 1 цієї Статті стосується будь-якої домовленості про повне чи часткове відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж мита й митних зборів, які мають еквівалентну дію, застосовується у Стороні-експортера до матеріалів, які використовуються у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж застосовується, формально чи фактично, коли товари, вироблені з цих матеріалів, експортуються, а не коли вони залишаються для використання в цій країні.

3. Експортер товарів, на які поширюється підтвердження походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження того, що мито, сплачене за матеріали, що не мають преференційного статусу походження, використані у виробництві цих товарів, не було повернене, і що мито та всі митні платежі та збори, що мають еквівалентний ефект, які мають бути сплачені за такі матеріали, дійсно сплачені.

4. Заборона в пункті 1 цієї Статті не повинна застосовуватись у торгівлі між Сторонами товарами, які набули преференційного статусу походження шляхом застосування кумуляції походження, передбаченої Статтею 7(4) або (5).

1. Товари, що походять з однієї з Сторін, і ввозяться до іншої Сторони, підпадають під дію положень цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якою наведений у Додатку IV до Доповнення A;

(b) у випадках, вказаних у Статті 18(1), декларація, надалі іменується як "декларація походження", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації походження, наведений у Додатку III до цього Доповнення.