Угода між Україною і Туркменистаном про регулювання процесу переселення і захист прав переселенців

Україна і Туркменистан, далі - Сторони,

виходячи з принципів, що містяться в основних документах ООН з прав людини, положеннях Гельсінського Заключного акта,

керуючись Договором про дружбу та співробітництво між Туркменистаном і Україною від 10 жовтня 1992 року,

бажаючи визначити порядок та умови переселення осіб, а також взаємні зобов'язання Сторін про сприяння їм у переселенні,

погодились про таке:

Ця Угода регулює питання добровільного переселення осіб, які є громадянами однієї Сторони, постійно проживають на території іншої Сторони і добровільно переселяються на територію Сторони, громадянами якої вони є.

Ця Угода поширюється також:

а) на осіб, які мають підстави набуття громадянства України за територіальним походженням та внаслідок поновлення у громадянстві;

б) на осіб, які мають підстави для набуття громадянства Туркменистану відповідно до законодавства Туркменистану.

Переселення здійснюється на підставі вільного волевиявлення.

Сторони вважають неприпустимим будь-який примус осіб до переселення, а також створення перешкод для переселення.

Застосування цієї Угоди до кожної конкретної особи є одноразовим.

Терміни, що застосовуються у цій Угоді, мають таке значення:

"Переселенець" - особа, яка підпадає під дію статті 1 цієї Угоди, яка отримала в установленому порядку документ, що підтверджує статус переселенця;

"Член сім'ї переселенця" - чоловік (дружина), непрацездатні батьки, неповнолітні діти, а також інші родичі, які проживають разом з переселенцем, знаходяться на його утриманні і ведуть з ним спільне господарство;

"Держава виїзду" - держава попереднього постійного проживання переселенця і членів його сім'ї;

"Держава в'їзду" - держава, на територію якої переселяється переселенець і члени його сім'ї;

"Трудящий-мігрант" - особа, яка не є громадянином держави, де вона буде займатися, займається або займалася діяльністю, що оплачується.

Ця Угода не застосовується до:

а) біженців;

б) трудящих-мігрантів;

в) осіб, яким пред'явлено обвинувачення за вчинення злочину або засуджених за вчинення злочину і які відбувають покарання на території однієї зі Сторін;

г) осіб, виїзд яких зачіпає інтереси безпеки держави виїзду;

д) осіб, виїзд яких відкладений до виконання ними майнових зобов'язань перед юридичними чи фізичними особами;

е) осіб, які тимчасово знаходяться на території держави у зв'язку з навчанням, приватними і діловими поїздками;

ж) осіб, які проходять військову або альтернативну службу;

з) осіб, які за вироком суду визнані особливо небезпечними рецидивістами відповідно до кримінального законодавства України і особами, які вчинили злочини при особливо небезпечному рецидиві злочину відповідно до кримінального законодавства Туркменистану;

и) осіб, які перебувають під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ.

На осіб, зазначених у цій статті, дія Угоди поширюється після припинення дії обставин, що перешкоджають виїзду.

Особи, які переселяються з України до Туркменистану і з Туркменистану до України на підставі цієї Угоди, отримують в установленому порядку документ, що підтверджує статус переселенця.

Форма такого документа визначається державними органами Сторін, на які покладена координація робіт по переселенню осіб і контроль за додержанням цієї Угоди.

На осіб, які переселяються самостійно, положення цієї Угоди не поширюються.

Переселенці і члени їхніх сімей мають право на вільне і безкоштовне одержання від міграційних служб Сторін інформації про умови працевлаштування і соціального забезпечення, одержання освіти, професійної підготовки, перепідготовки, а також інших умов проживання (природно-кліматичних, житлово-побутових, соціально-культурних) в державі в'їзду.

Переселенці і члени їхніх сімей мають право:

а) вивезти з держави виїзду все заявлене до виїзду рухоме майно, що є їхньою власністю, за виключенням предметів, що заборонені до вивезення законодавством держави виїзду;

б) продати або в інший спосіб розпорядитися майном, що є їхньою власністю, відповідно до законодавства держави виїзду;

в) переказувати грошові вклади, що розміщені в банківських установах держави виїзду, до банківських установ держави в'їзду без обмеження суми згідно з порядком, встановленим Національним банком України і Центральним банком Туркменистану;

г) залишати на території держави виїзду рухоме і нерухоме майно, що належить їм на правах власності, грошові вклади, і відповідно до законодавства Сторін здійснювати по відношенню до них право володіння, користування і розпорядження.

Рухоме і нерухоме майно не може бути відчужене державою виїзду на підставі того, що його власником є особа, яка постійно проживає за межами держави або не є громадянином держави виїзду;

д) користування земельними ділянками у встановленому порядку відповідно до законодавства держави виїзду і в'їзду.

Сторони визнають за переселенцями і членами їхніх сімей - членами житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражно-будівельного кооперативів, садівничо-городницького товариства або іншого кооперативу, які повністю внесли свій пайовий внесок за квартиру, дачу, садівничий будинок, гараж, інше приміщення чи будівлю, право власності на це майно відповідно до законодавства Сторін.

Переселенцям і членам їхніх сімей надається право достроково сплатити пайовий внесок за майно, що надане у користування, та оформити право власності на це майно.

Сторони сприяють переселенцям в приватизації житла із державного, комунального житлового фонду відповідно до законодавства Сторін.

Сторони гарантують переселенцям право на продаж або розпорядження в інший спосіб приватизованим житлом відповідно до законодавства Сторін.

Володіння, користування та розпорядження майном, що є власністю переселенців і членів їхніх сімей, здійснюється ними в повному обсязі.

Цивільно-правові спори відносно власності, що знаходиться на території держави виїзду, між переселенцями і членами їхніх сімей, з одного боку, та зацікавленими особами, з іншого боку, вирішуються у судовому порядку на території держави виїзду відповідно до її законодавства.

Компетентні органи держави в'їзду визнають рішення судів, що вступили в законну силу, держави виїзду із зазначених спорів, в тому числі з метою виконання на території держави в'їзду.

Сторони забезпечують на своїй території захист переселенців і членів їхніх сімей від будь-яких дій у формі насильства, погроз і залякування, а також інших дій за ознаками статі, раси, мови, релігії та переконань, політичних чи інших поглядів, національного і соціального походження, економічного, майнового і сімейного стану як з боку державних посадових осіб, так і з боку приватних осіб, груп, об'єднань громадян та інших організацій.

Сторони забезпечують на взаємних засадах звільнення переселенців і членів їхніх сімей від обмежень на вивезення майна, що є їхньою власністю, крім обмежень, передбачених пунктом "а" статті 6 цієї Угоди, а також сплати пов'язаних з вивезенням цього майна загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів.

Грошові засоби, що вивозяться, і грошові вклади, що переказуються, звільняються від загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів за винятком тих, що представляють плату за послуги переказу.

Держава виїзду надає сприяння переселенцям і членам їхніх сімей у придбанні авіаційних та залізничних квитків, а також виділенні контейнерів для транспортування особистого майна в державу в'їзду.

Сторони не перешкоджають процесу обміну житлом між переселенцями і користуванню земельними ділянками, наданими відповідно до законодавства Сторін.

Координацію робіт по переселенню осіб і контроль за дотриманням цієї Угоди Сторони покладають:

Україна - на Міністерство юстиції України;

Туркменистан - на Міністерство економіки і фінансів Туркменистану.

Міністерство юстиції України і Міністерство економіки і фінансів Туркменистану окремою угодою визначають порядок реалізації цієї Угоди.

З метою реалізації положень цієї Угоди кожна зі Сторін, за наявності згоди іншої Сторони, може відкрити представництво своїх міграційних служб на території іншої Сторони.

Статус і функції представництв визначатимуться окремими угодами.

Порядок реалізації прав на соціальне забезпечення переселенців і членів їхніх сімей регулюється окремими угодами.

У випадку виникнення спорів щодо реалізації положень цієї Угоди Сторони вирішуватимуть їх шляхом консультацій або переговорів.

В цю Угоду за погодженням Сторони можуть вноситися зміни або доповнення окремими протоколами, що будуть невід'ємною частиною цієї Угоди і набувають чинності у порядку, передбаченому статтею 17 цієї Угоди, якщо інше не буде передбачено Сторонами.

Ця Угода підлягає ратифікації, набуває чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами, укладена строком на 5 років, після чого автоматично продовжується на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін не повідомить у письмовій формі іншу Сторону не менш ніж за 6 місяців до закінчення чергового п'ятирічного періоду про свій намір припинити її дію.

Вчинено у м. Києві 14 травня 2001 року у двох примірниках, кожний українською, туркменською та російською мовами, при цьому усі тексти мають однакову силу.

З метою тлумачення положень цієї Угоди використовується текст російською мовою.