Угода між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про морське торговельне судноплавство

Уряд України і Уряд Турецької Республіки, надалі Договірні Сторони,

бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності і взаємної вигоди,

а також з метою подальшого розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства,

погодились з нижченаведеним:

Метою цієї Угоди є:

регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері торговельного судноплавства,

забезпечення тісного співробітництва в сфері торговельного судноплавства,

уникнення дій, що завдають шкоди нормальному розвитку міжнародних морських перевезень,

заохочення до використання існуючих суднобудівних та судноремонтних потужностей обох країн,

сприяння загальному розвитку торговельних і економічних відносин між двома державами.

У цій Угоді:

1. Термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Сторони і несе її прапор згідно з її законами.

Цей термін, однак, не включає:

військові кораблі, або інші цивільні судна, які збудовано або/й використовувано за некомерційними призначеннями, рибальські судна.

2. Термін "член екіпажу судна" означає капітана чи будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й/або обслуговуванням судна і чиє ім'я включено в суднову роль.

1. Дана Угода застосовується на території, яка включає територіальні води України з одного боку і на території, яка включає територіальні води Турецької Республіки з другого боку.

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке ж відношення, яке вона забезпечує своїм власним суднам у частині: вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів і для посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для мореплавства.

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

а) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних суден;

б) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема національний каботаж, буксирування, рятівництво, морська допомога, риболовство включаючи океанське;

в) не зобов'язують Договірну Сторону поширювати на судна іншої Договірної Сторони винятки з правил обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

г) не торкаються правил в'їзду і перебування іноземців.

Договірні Сторони вживають у межах своїх законів і портових правил усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей чинних у цих портах.

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані й/або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими у відповідності з міжнародною Конвенцією про вимір суднового тоннажу 1969 року або діючими законами, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони. У випадку зміни системи виміру тоннажу однією з Договірних Сторін вона інформує іншу Договірну Сторону про зміни з метою впровадження рівних умов.

Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряків, які видані компетентними органами іншої Договірної Сторони, і надає власникам таких посвідчень права, які передбачені за умовами Статті 7.

Такими посвідченнями особи є:

що стосується України, "Паспорт моряка" або "Посвідчення особи моряка";

що стосується Турецької Республіки, "Посвідчення особи моряка".

Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

1. Правоохоронні органи Договірних Сторін не будуть приймати до розгляду позови, які виникають з угоди найму в ролі члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони без згоди компетентної дипломатичної й/або консульської посадової особи цієї іншої Сторони.

2. У випадку, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить злочин на борту судна, що знаходиться в порту іншої Договірної Сторони, влада цієї іншої Договірної Сторони не буде переслідувати його без згоди компетентної дипломатичної й/або консульської офіційної особи країни прапора судна, якщо, на думку згаданої влади:

а) наслідки злочину не розповсюджуються на територію держави, в якій знаходиться судно;

б) злочин не порушує громадський порядок держави та її безпеку;

в) злочин за законами цієї держави не розглядається як тяжкий злочин;

г) злочин не здійснено проти будь-якої особи, крім членів екіпажу цього судна.

3. Положення пункту 2 цієї Статті не обмежує права контролю і розслідування, які влада кожної Договірної Сторони має згідно свого законодавства.

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або/й зазнає іншої аварії біля берегів іншої Договірної Сторони, судно і його вантаж на території цієї іншої Договірної Сторони отримають таке ж відношення, як і/або її власні судна.

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримають допомогу і сприяння в тому ж обсязі, як у випадку з національним судном.

3. Положення цієї Статті не обмежують права однієї з Договірних Сторін або вповноважених цією Договірною Стороною на відповідну компенсацію за будь-які дії, вживані для врятування судна або будь-яку допомогу, надану судну, його екіпажу, його пасажирам і його вантажу.

4. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, що зазначені у пункті 1 цієї Статті, не обкладатимуться ніяким митом за умовою, що вони доставлені на територію іншої Договірної Сторони не для використання чи/й споживання.

Для виконання умов цієї Угоди компетентними органами Договірних Сторін є:

від Уряду України - Міністерство транспорту;

від Уряду Турецької Республіки - Прем'єр-Міністр-Підсекретаріат з морських справ.

Договірні Сторони згоджуються:

а) сприяти участі суден обох Договірних Сторін у перевезеннях вантажів двосторонньої морської торгівлі у відповідності з торговельними контрактами;

б) не перешкоджати участі суден однієї Договірної Сторони в перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами іншої Договірної Сторони і портами третіх країн.

З цією метою вони, зокрема, будуть заохочувати створення спільних судноплавних ліній у відповідності з принципами рівності і взаємної вигоди.

Умови цієї Статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами Договірних Сторін.

Судноплавні підприємства або компанії, що зареєстровані і здійснюють практичне керування з території однієї з Договірних Сторін, звільнятимуться на території іншої Договірної Сторони від податку на прибутки, отримувані на території цієї іншої Сторони, який може бути застосований за її законами, згідно з умовами Угоди, укладеної між Договірними Сторонами з цього питання.

Договірні Сторони в межах їх національного законодавства продовжують свої зусилля для підтримки і розвитку ефективного співробітництва між владою і/або комерційними організаціями, що працюють у сфері морських перевезень у цих країнах. Зокрема, Договірні Сторони згоджуються проводити взаємні консультації та обмін інформацією між їх відповідними судноплавними організаціями і підприємствами.

Будь-який спір стосовно тлумачення й/або застосування цієї Угоди вирішуватиметься шляхом прямих переговорів між компетентними органами двох Договірних Сторін. Якщо згадані компетентні органи не зможуть дійти згоди, спір вирішуватиметься дипломатичними каналами.

Ця Угода набуває чинності після взаємного повідомлення дипломатичними каналами про завершення необхідних процедур, які потрібні у відповідності з законодавством Договірних Сторін.

Вона буде лишатися чинною протягом шести місяців із дня, коли одна з Договірних Сторін сповістить письмово іншу Договірну Сторону про припинення дії Угоди.

У підтвердження чого нижчепідписані, належним чином уповноважені своїми відповідними Урядами, скріпили підписами дану Угоду.

Здійснено в Анкарі 27 листопада 1996 року в двох примірниках, кожний українською, турецькою і англійською мовами, при цьому всі тексти є однаково чинні. У випадку будь-якого різночитання переважним є англійський текст.