(g) юридична особа іншої Сторони означає юридичну особу, яка:
(i) заснована або іншим чином організована відповідно до законодавства іншої Сторони і здійснює істотні ділові операції на території:
(a) такої Сторони; або
(b) будь-якого члена СОТ; а також є власністю або контролюється фізичною особою відповідної іншої Сторони або юридичною особою, яка відповідає усім вимогам підпункту (і) пункту (а); або
(ii) у разі, коли надання послуги здійснюється шляхом постачання послуги через комерційну присутність, є власністю або контролюється:
(a) фізичними особами такої Сторони; або
(b) юридичними особами такої іншої Сторони, зазначеними у підпункті (і);
(h) юридична особа:
(i) є "власністю" осіб Сторони, якщо більше 50 відсотків капіталу належить особам такої Сторони;
(ii) "контролюється" особами Сторони, якщо такі особи мають повноваження призначити більшість директорів або іншим чином законно визначати напрямки її діяльності;
(iii) є "зв’язаною з іншою особою", якщо вона контролює або контролюється такою іншою особою; або якщо вона і інша особа обидві контролюються однією особою;
(i) захід означає будь-який захід Сторони у формі закону, нормативно-правового акту, правила, процедури, рішення, адміністративної дії або у будь-якій іншій формі;
(j) заходи Сторін означають заходи, прийняті:
(i) центральними, регіональними або місцевими урядами; та
(ii) недержавними органами при виконанні функцій, делегованих центральними, регіональними або місцевими урядами або органами влади.
При виконанні взятих на себе зобов’язань згідно з Угодою, кожна Сторона повинна вживати належних та доступних їй заходів з метою забезпечення дотримання таких зобов’язань центральними, регіональними і місцевими урядами або органами влади та недержавними органами на території Сторони;
(k) заходи Сторін, що впливають на торгівлю послугами стосуються заходів щодо:
(i) придбання, оплати або використання послуги;
(ii) наданням доступу до або використання, у зв’язку з постачанням послуги, послуг, яких потребують Сторони для пропонування їх громадськості; та
(iii) присутності, у тому числі комерційної присутності, осіб Сторони з метою постачання послуги на територію іншої Сторони;
(l) монопольний постачальник послуги означає будь-яку особу, державну або приватну, яка на відповідному ринку Сторони є уповноваженою або офіційно заснованою цією Стороною, або діє як єдиний постачальник такої послуги;
(m) фізична особа іншої Сторони означає підданого або особу, яка постійно проживає-1 в ОАЕ або Україні;
(n) сектор послуги означає:
(i) щодо специфічних зобов’язань, один чи більше або всі підсектори відповідної послуги, зазначеної у Графіку специфічних зобов’язань Сторони, викладених у Додатку 9А-А (Україна - Графік специфічних зобов’язань) та Додатку 9А-В (Об’єднані Арабські Емірати - Графік специфічних зобов’язань); або
(ii) весь сектор послуги, включно зі всіма його підсекторами;
(o) продаж і маркетинг авіатранспортних послуг означає щодо конкретного авіаперевізника можливість здійснювати продаж авіатранспортних послуг та маркетинг, включно з вивченням ринку, рекламою і розповсюдженням. Такі види діяльності не включають калькуляцію цін авіатранспортних послуг та умови перевезення;
(p) послуги включають будь-який вид послуг у будь-якому секторі крім послуг, що постачаються при виконанні функцій державної влади;
(q) споживач послуги означає будь-яку особу, яка отримує або користується послугою;
(r) послуга іншої Сторони означає послугу, яка надається:
(i) з території або на територію такої іншої Сторони або, у разі морського транспорту, судном, зареєстрованим за законами такої іншої Сторони, або особою такої Сторони, яка надає послугу шляхом експлуатації судна та (або) його використання цілком або частково, або
(ii) у разі надання послуги шляхом комерційної присутності або шляхом присутності фізичних осіб, постачальником послуг такої іншої Сторони;
(s) постачальник послуг іншої Сторони означає будь-яку особу, яка надає послугу-2;
(t) постачання послуги означає виробництво, розповсюдження, маркетинг, продаж та доставку послуги;
(u) торгівля послугами означає постачання послуг:
(i) з території однієї Сторони на територію іншої Сторони;
(ii) на території однієї Сторони споживачеві послуг іншої Сторони;
(iii) постачальником послуг Сторони шляхом комерційної присутності на території іншої Сторони;
(iv) постачальником послуг Сторони шляхом присутності фізичних осіб Сторони на території іншої Сторони;
(v) права перевезення означає право надавати послуги за розкладом та поза розкладом та (або) перевозити пасажирів, вантажі та пошту за плату або по найму з території Сторони, на його територію, через або по його території, у тому числі пункти, що обслуговуються, здійснювані маршрути, види перевезень, надання потужностей, тарифи та їх умови, а також критерії призначення авіакомпаній, у тому числі номер, власника та контроль (за авіакомпанією).
__________
-1Для цілей ОАЕ, визначення "особа, яка постійно проживає" повинно означати будь-яку фізичну особу, яка має дійсний дозвіл на проживання відповідно до законів і нормативно-правових актів ОАЕ.
-2Якщо послуга надається не безпосередньо юридичною особою, а через інші форми комерційної присутності, такі як відділення або представництво, постачальник послуг (тобто юридична особа) повинен, тим не менш, через таку присутність користуватися режимом, передбаченим для постачальників послуг відповідно до Угоди. Такий режим поширюється на присутність, через яку постачається послуга, і не повинен поширюватися на будь-яку діяльність постачальника поза межами території, на якій постачається послуга.
Стаття 9.2: Сфера застосування та охоплення
1. Ця Глава застосовується до заходів Сторін, що впливають на торгівлю послугами.
2. Ця Глава не повинна застосовуватись до:
(a) законів, нормативно-правових актів або вимог, що регулюють закупівлю послуг державними установами для визначених урядом завдань і які не мають на меті комерційний перепродаж або використання в рамках постачання послуг на комерційній основі;
(b) послуг, що постачаються при виконанні функцій державної влади;
(c) субсидій або грантів, наданих Стороною або державним підприємством, включаючи державні позики, гарантії та страхування; і
(d) заходів, що стосуються фізичних осіб Сторони, які прагнуть отримати доступ до ринку робочої сили іншої Сторони, або заходів стосовно громадянства, постійного місця проживання або постійного працевлаштування.
Ніщо у цій Главі чи Додатках до неї не повинно перешкоджати Стороні вживати заходи з метою регулювання доступу або тимчасового перебування фізичних осіб на своїй території, у тому числі заходи, які необхідні для захисту цілісності її кордонів і забезпечення упорядкованого переміщення фізичних осіб через її кордон за умови, що такі заходи не застосовуються таким чином, який скасовує або завдає шкоди вигодам, які отримує будь-яка Сторона згідно з умовами, передбаченими специфічними зобов’язаннями.-3
(e) заходів, що стосуються прав авіатранспортного перевезення, або заходів, що безпосередньо стосуються послуг, пов’язаних з користуванням такими правами, крім заходів, що стосуються:
(i) послуг з ремонту та технічного обслуговування літаків;
(i) продажу та маркетингу послуг повітряного транспорту;
(iii) послуг комп’ютерної системи резервування;
(iv) послуг з наземного обслуговування;
(v) послуг з управління аеропортом.
Права та обов’язки Сторін щодо фінансових послуг повинні регулюватися Додатком про фінансові послуги до ГАТС, який цим включається до цієї Глави та є її невід’ємною частиною.
__________
-3Сам факт вимоги візи для фізичних осіб певних країн та відсутність подібної вимоги щодо інших країн, не повинен вважатися заходом, що скасовує або заподіює шкоду вигодам, які отримує будь-яка Сторона згідно з умовами, передбаченими специфічними зобов’язаннями.
Стаття 9.3: Графіки специфічних зобов’язань
1. Кожна Сторона повинна скласти графік із назвою Графік специфічних зобов’язань, який міститиме специфічні зобов’язання, які вона бере на себе відповідно до Статей 9.5, 9.6 та 9.7.
2. Стосовно секторів, у яких взято такі зобов’язання, кожний Графік специфічних зобов’язань повинен визначати:
(a) правила, обмеження і умови доступу до ринку;
(b) умови і вимоги національного режиму;
(c) кроки, що стосуються додаткових зобов’язань;
(d) часові рамки впровадження таких зобов’язань, якщо це доцільно; та
(e) дату набрання чинності такими зобов’язаннями.
3. Заходи, несумісні одночасно зі Статтями 9.5 та 9.6, повинні бути внесені до стовпчика, що відноситься до Статті 9.5. У цьому разі вважатиметься, що запис також передбачає умову або вимогу за Статтею 9.6.
4. Графіки специфічних зобов’язань Сторін викладені у Додатку 9A-A (Україна - Графік специфічних зобов’язань) та Додатку 9A-B (Об’єднані Арабські Емірати - Графік специфічних зобов’язань).
Стаття 9.4: Режим найбільшого сприяння
1. Крім випадків, передбачених у Переліку звільнень від зобов’язань за режимом найбільшого сприяння, який міститься у Додатку 9B-A (Україна - Перелік вилучень з режиму найбільшого сприяння) та Додатку 9B-B (Об’єднані Арабські Емірати - Перелік вилучень з режиму найбільшого сприяння), Сторона повинна надати негайно і безумовно, стосовно усіх заходів, які впливають на постачання послуг, послугам і постачальникам послуг іншої Сторони, режим не менш сприятливий, аніж той, який вона надає для подібних послуг або постачальників послуг будь-якої іншої держави, яка не є Стороною.
2. Зобов’язання, передбачені пунктом 1, не повинні застосовуватись до:
(a) режиму, що надасться відповідно до існуючих або майбутніх угод, укладених однією Стороною та нотифікованого відповідно до Статті V або V bis ГАТС, а також режиму, що надається відповідно до Статті VII ГАТС, або пруденційних заходів згідно з Додатком ГАТС щодо фінансових послуг; або
(b) прав та обов’язків, які випливають з регіональних та субрегіональних об’єднань та угод.
3. Права та обов’язки Сторін щодо переваг, які надаються сусіднім країнам, повинні регулюватись пунктом 3 Статті II ГАТС, яка цим включена до цієї Глави та є її частиною.
4. Якщо після набрання чинності цією Угодою Сторона укладає будь-яку угоду з питань торгівлі послугами з державою, яка не є Стороною, вона, на запит іншої Сторони, повинна надати достатню можливість такій Стороні вести переговори щодо наданих у ній переваг.
Стаття 9.5: Доступ до ринку
1. В частині доступу на ринок способами постачання, переліченими у визначенні "торгівля послугами", яке міститься у Статті 9.1, кожна Сторона повинна надати послугам та постачальникам послуг іншої Сторони режим, не менш сприятливий, ніж той, який надається згідно з правилами, обмеженнями і умовами, погодженими і зазначеними у їх Графіках специфічних зобов’язань.-4
2. У секторах, щодо яких взято зобов’язання щодо доступу на ринок, заходи, які Сторона не повинна зберігати чи вживати на всій свої території або її частині, якщо інше не обумовлено у відповідному Графіку специфічних зобов’язань, визначаються як:
(a) обмеження кількості постачальників послуг у формі кількісних квот, монополій, виключних постачальників послуг, або вимог щодо підтвердження економічної необхідності;
(b) обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів у формі кількісних квот або вимог щодо підтвердження економічної необхідності;
(c) обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу послуг, вираженого у показниках, встановлених в цифрових одиницях у формі квот або вимоги щодо підтвердження економічної необхідності;-5
(d) обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або кількості фізичних осіб, яких постачальник послуг може найняти, та які є необхідними і мають безпосереднє відношення до постачання певної послуги, у формі кількісних квот або вимоги щодо підтвердження економічної необхідності;
(e) заходи, які обмежують або встановлюють вимоги щодо конкретних форм юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги може надавати послугу; та
(f) обмеження щодо участі іноземного капіталу у формі встановлення граничного відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних або сукупних іноземних інвестицій.
__________
-4Якщо Сторона бере зобов’язання щодо доступу на ринок способом постачання, зазначеним у визначенні "торгівля послугами", згідно з підпунктом (i) пункту (v) Статті 9.1, і якщо рух капіталу через кордони країни є істотною частиною самої послуги, то така Сторона тим самим бере на себе зобов’язання дозволити зазначений рух капіталу. Якщо Сторона бере на себе зобов’язання щодо доступу на ринок щодо постачання послуги зазначеним у визначенні "торгівля послугами" згідно з підпунктом (iii) пункту (v) Статті 9.1, то вона тим самим бере зобов’язання дозволити відповідний переказ капіталу на свою територію.
-5Підпункт (c) пункту 2 не охоплює заходи Сторони, які обмежують матеріально-технічні засоби для надання послуг.
Стаття 9.6: Національний режим
1. Стосовно секторів, які входять до їх Графіків специфічних зобов’язань, і з огляду на умови та кваліфікаційні вимоги, викладені у ньому, кожна Сторона повинна надати послугам і постачальникам послуг іншої Сторони, щодо всіх заходів, які стосуються постачання послуг, режим не менш сприятливий, аніж той, який він надає таким самим національним послугам або постачальникам послуг.-6
2. Сторона може виконувати вимоги пункту 1 шляхом надання послугам і постачальникам послуг іншої Сторони формально ідентичного режиму, або формально відмінного режиму, порівняно з тим, який він надає таким самим національним послугам або постачальникам послуг.
3. Формально ідентичний або формально відмінний режим, наданий Стороною, повинен вважатися менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь національних послуг або постачальників послуг Сторони порівняно з такими самими послугами або постачальниками послуг іншої Сторони.
__________
-6Специфічні зобов’язання, взяті на основі цієї Статті, не передбачають можливості вимагати у будь-якої Сторони компенсації за будь-які збитки, спричинені несприятливими умовами конкуренції, що є наслідком іноземного походження відповідних послуг або постачальників послуг.
Стаття 9.7: Додаткові зобов’язання
Сторони можуть провести переговори про зобов’язання щодо заходів, які негативно впливають на торгівлю послугами, і які виходять за рамки положень Статей 9.5 або 9.6, зокрема ті, що стосуються кваліфікацій, стандартів та ліцензування. Такі зобов’язання повинні бути внесені до Графіків специфічних зобов’язань Сторін.
Стаття 9.8: Внесення змін до Графіків
На письмовий запит однієї Сторони, Сторони повинні провести консультації для обговорення будь-яких змін або виключення специфічного зобов’язання з Графіку специфічних зобов’язань Сторони, яка подала такий запит. Консультації повинні бути проведені протягом трьох місяців після того, як Сторона подала свій запит. Під час консультацій Сторони прагнуть забезпечити підтримання загального рівня взаємовигідних зобов’язань у торгівлі на рівні не менш сприятливому, ніж той, який було відображено у Графіку специфічних зобов’язань до проведення таких консультацій. Внесення змін до Графіків є предметом будь-яких процедур, які прийнято Спільним комітетом, заснованим відповідно до Глави 17 (Адміністрування угоди).
Стаття 9.9: Внутрішнє регулювання
1. У секторах, щодо яких взято специфічні зобов’язання, кожна Сторона повинна забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю, здійснювалися розумно, об’єктивно і неупереджено.
2. (a) Кожна Сторона повинна зберегти або запровадити так швидко, як це практично можливо, судові, арбітражні або адміністративні органи чи процедури, які забезпечать (на запит постачальника послуг, інтереси якого порушені) негайний розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами і, якщо це обґрунтовано, застосування заходів, спрямованих на виправлення ситуації. У тих випадках, коли зазначені процедури не є незалежними від структур, уповноважених приймати відповідні адміністративні рішення, Сторона повинна гарантувати об’єктивність та неупередженість розгляду в рамках таких процедур.
(b) Положення підпункту (а) не передбачають вимог до Сторони щодо створення органів або процедур, які є несумісними з конституційним ладом Сторони або її судовою системою.
3. У випадках, коли для постачання послуг, щодо яких взято специфічне зобов’язання за цією Угодою, вимагається авторизація, компетентні органи влади кожної Сторони повинні:
(a) протягом розумного строку після подання заявки, оформленої відповідно до національних законів та нормативно-правових актів, інформувати заявника про рішення, прийняте щодо заявки;
(b) у разі неповноти заявки, на запит заявника, визначити додаткову інформацію, необхідну для заповнення заявки, та надати можливість усунути недоліки протягом розумного періоду часу;
(c) на запит заявника, надати без зайвої затримки інформацію стосовно статусу заявки; та
(d) якщо розгляд заявки припинено або заявка відхилена, то, наскільки це можливо, письмово та невідкладно поінформувати заявника про причини. Припинення або відхилення заявки не перешкоджатиме заявнику подати заявку повторно або подати нову заявку (на розсуд заявника).
4. З метою усунення ризиків створення невиправданих бар’єрів у торгівлі послугами, у секторах, щодо яких взято специфічні зобов’язання, стосовно заходів, які стосуються кваліфікаційних вимог і процедур, технічних стандартів та вимог ліцензування, Сторони повинні прагнути забезпечити, щоби такі заходи:
(a) базувалися на об’єктивних і прозорих критеріях, таких як компетентність і здатність надавати послугу;
(b) не були більш обтяжливими, ніж це необхідно для забезпечення якості послуги; та
(c) що стосується процедур ліцензування - не містили в собі обмеження щодо постачання послуг.
5. При визначенні того, чи відповідає Сторона зобов’язанням згідно з пунктом 4, необхідно враховувати міжнародні стандарти відповідних міжнародних організацій, які застосовує ця Сторона.-7
6. У секторах, в яких взяті специфічні зобов’язання щодо професійних послуг, кожна Сторона повинна забезпечити відповідні процедури для перевірки компетентності фахівців іншої Сторони.
7. Сторони повинні спільно розглянути результати переговорів щодо дисциплін з питань внутрішнього регулювання послуг відповідно до пункту 4 Статті VI ГАТС з метою включення їх до цієї Глави.
__________
-7Визначення "відповідні міжнародні організації" стосується міжнародних органів, членство в яких є відкритим для відповідних органів Сторін цієї Угоди.
Стаття 9.10: Визнання
1. З метою виконання, цілком або частково, стандартів або критеріїв Сторони щодо авторизації, ліцензування або сертифікації постачальників послуг, а також відповідно до пункту 3, Сторона може визнавати, або заохочувати відповідні компетентні органи визнавати освіту або досвід, відповідність вимогам, ліцензії або сертифікати, здобуті або надані іншою Стороною. Таке визнання кваліфікацій може бути досягнуте шляхом гармонізації або у інший спосіб, може ґрунтуватися на угоді або домовленості між Сторонами або їх компетентними органами, або може бути надано самостійно.
2. Якщо Сторона визнає, за угодою або домовленістю, здобуті освіту або досвід, відповідність вимогам, або ліцензії чи сертифікати, видані на території держави, яка не є Стороною, така Сторона повинна надати іншій Стороні адекватну можливість вести з нею переговори про її приєднання до такої угоди або домовленості, існуючої чи майбутньої, або вести переговори про укладення подібної угоди або домовленості. Якщо Сторона самостійно здійснює визнання, вона повинна надати іншій Стороні адекватну можливість продемонструвати, що здобуті/отримані освіта, досвід, ліцензії чи сертифікати або виконані вимоги на території іншої Сторони також повинні бути визнані.
3. Сторона не повинна надавати визнання у такий спосіб, який може призвести до дискримінації між іншою Стороною та державами, які не є Сторонами, в рамках застосування її стандартів або критеріїв авторизації, ліцензування або сертифікації постачальників послуг, або перетворитися на приховане обмеження у торгівлі послугами.
4. Сторони погоджуються заохочувати, наскільки це можливо, на своїй території, органи, відповідальні за видачу та визнання професійної та технічної кваліфікації, до:
(a) зміцнення співпраці та вивчення можливостей для взаємного визнання відповідної професійної та технічної кваліфікації; та
(b) дотримання взаємоприйнятних стандартів та критеріїв ліцензування та сертифікації щодо секторів послуг, які становлять для Сторін взаємний інтерес.
Стаття 9.11: Платежі та перекази
1. Крім обставин, передбачених Статтею 16.4 (Труднощі платіжного балансу), Сторона не повинна застосовувати обмеження щодо здійснення міжнародних переказів та платежів по поточних операціях, що стосуються її специфічних зобов’язань.
2. Ніщо в цій Главі не порушує права та зобов’язання Сторін як членів Міжнародного валютного фонду згідно статей Угоди про МВФ, у тому числі здійснення валютних операцій, що відповідають статтям Угоди, за умови, що Сторона не встановлює обмежень на будь-які операції з капіталом, несумісні з її специфічними зобов’язаннями щодо таких операцій, крім згаданих у Статті 16.4 (Труднощі платіжного балансу), або на запит Міжнародного валютного фонду.
Стаття 9.12: Монополії і виключні постачальники послуг
Права та обов’язки Сторін щодо монополій і виключних постачальників послуг повинні регулюватись пунктами 1, 2 та 5 Статті VIII ГАТС, яка цим включена до цієї Глави та є її частиною.
Стаття 9.13: Ділова практика
Права та обов’язки Сторін щодо ділової практики повинні регулюватись Статтею IX ГАТС, яка цим включена до цієї Глави та є її частиною.
Стаття 9.14: Відмова у вигодах
Сторона може відмовити у вигодах за цією Угодою постачальнику послуг, який є юридичною особою, якщо особи держави, яка не є Стороною, володіють або здійснюють контроль над такою юридичною особою, і Сторона, яка відмовляє:
(a) не підтримує дипломатичні відносини з державою, яка не є Стороною;
(b) приймає або підтримує заходи щодо держави, яка не є Стороною, або особи держави, яка не є Стороною, які забороняють транзакції з юридичною особою або які були б порушені або обійдені, якщо б вигоди за цією Угодою були надані юридичній особі; або
(c) у разі надання морських транспортних послуг, якщо Сторона визначить, що послуга надається:
(i) судном, зареєстрованим за законами держави, яка не є Стороною; та
(ii) особою, яка здійснює експлуатацію та (або) використовує цілком або частково судно, яке належить державі, яка не є Стороною.
Стаття 9.15: Перегляд зобов’язань
З метою подальшої лібералізації торгівлі послугами між ними, Сторони погоджуються спільно здійснювати перегляд своїх Графіків специфічних зобов’язань та Переліків вилучень з режиму найбільшого сприяння з урахуванням будь-якої лібералізації сфери послуг в результаті діяльності в рамках СОТ.
Стаття 9.16: Додатки
Такі Додатки є невід’ємною частиною цієї Глави:
• Додаток 9A-A (Україна - Графік специфічних зобов’язань)
• Додаток 9A-B (Об’єднані Арабські Емірати - Графік специфічних зобов’язань)
• Додаток 9B-A (Україна - Перелік вилучень з режиму найбільшого сприяння)
• Додаток 9B-B (Об’єднані Арабські Емірати - Перелік вилучень з режиму найбільшого сприяння)
• Додаток 9C (Телекомунікаційні послуги).
ГЛАВА 10
ЦИФРОВА ТОРГІВЛЯ
Стаття 10.1: Визначення
Для цілей цієї Глави:
митний збір включає будь-яке мито або збір, яке стягується з товару або у зв’язку з імпортом товару, а також будь-який додатковий податок або збір, який стягується у зв’язку з таким імпортом, однак не включає:
(a) зборів, еквівалентних внутрішньому податку, який накладається відповідно до положень пункту 2 Статті III ГАТТ 1994;
(b) плату або інші збори у зв’язку з імпортом, що відповідають вартості наданих послуг; або
(c) антидемпінгове чи компенсаційне мито.
цифрова автентифікація означає процес або дію з перевірки особи сторони електронної комунікації або транзакції та підтвердження цілісності електронного повідомлення;
цифровий чи електронний підпис означає дані в цифровій чи електронній формі, які містяться в цифровому чи електронному документі, додаються до нього або логічно або криптографічно пов’язані з ним, та які можуть використовуватися для ідентифікації або перевірки підписанта цифрового чи електронного документа та вказують на схвалення підписантом інформації, яка міститься в цифровому чи електронному документі;
цифровий продукт означає комп’ютерну програму, текст, відео, зображення, звукозапис або інший продукт, закодований у цифровому вигляді, виготовлений для комерційного продажу чи розповсюдження та який може передаватися в електронному вигляді;-1, 2
електронна передача або передана електронним способом означає передачу, здійснену за допомогою будь-яких електромагнітних засобів, у тому числі за допомогою фотонних засобів;
захід означає будь-який захід Сторони у формі закону, нормативно-правового акта, правила, процедури, рішення, адміністративної дії чи у будь-якій інший формі;
відкриті дані означає неконфіденційні відомості, включаючи дані, до яких надано публічний доступ на рівні центральної влади;
персональні дані означає будь-які відомості про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована;
документи з адміністрування торгівлі означає форми, видані або контрольовані Стороною, які повинні заповнюватись імпортером або експортером або для нього щодо імпорту чи експорту товарів; та
небажане комерційне електронне повідомлення означає електронне повідомлення, яке надсилається в комерційних цілях без згоди одержувача або незважаючи на явну відмову одержувача, через постачальника послуг із доступу до мережі Інтернет, або, в обсязі, передбаченому законами та нормативно-правовими актами кожної зі Сторін, у формі іншої телекомунікаційної послуги.
__________
-1Для більшої визначеності, цифровий продукт не включає цифрового представлення фінансових інструментів, у т.ч. грошей.
2Визначення цифрового продукту не слід тлумачити як відображення поглядів Сторони щодо класифікації торгівлі цифровими продуктами з використанням електронної передачі даних як торгівлю послугами чи торгівлю товарами.
Стаття 10.2: Цілі
1. Сторони визнають економічне зростання та можливості, які надає цифрова торгівля, важливість усунення бар’єрів для її використання та розвитку, важливість механізмів, які сприяють зміцненню довіри споживачів до цифрової торгівлі, та застосування Угоди СОТ до заходів, які впливають на цифрову торгівлю.
2. Сторони прагнуть створити умови для подальшого розвитку цифрової торгівлі, включаючи електронну комерцію та цифрову трансформацію світової економіки, шляхом зміцнення свої двосторонніх відносин з цих питань.
Стаття 10.3: Загальні положення
1. Ця Глава повинна застосовуватися до заходів, прийнятих або збережених Стороною, які впливають на торгівлю з використанням електронних засобів.
2. Ця Глава не повинна застосовуватися до:
(a) державних закупівель;
(b) інформації, яка зберігається або обробляється Стороною або від її імені, або заходів, пов’язаних з такою інформацією, включаючи її збирання.
3. Для більшої впевненості, Сторони підтверджують, що заходи, які впливають на надання послуг, які надаються або виконуються в електронному вигляді, підпадають під регулювання відповідними положеннями Глави 9 (Торгівля послугами) та Додатків до неї, включаючи будь-які винятки чи обмеження, викладені в цій Угоді, які застосовуються до таких положень.
Стаття 10.4: Мита
1. Жодна Сторона не повинна встановлювати мита на цифрову або електронну передачу даних, включаючи зміст, що передається в електронному вигляді, між особою однієї Сторони та особою іншої Сторони.
2. Для більшої впевненості, пункт 1 не перешкоджає Стороні встановлювати внутрішні податки, збори чи інші платежі до змісту, який передається цифровим або електронним способом, за умови, що такі податки, збори чи платежі стягуються у спосіб, що відповідає цій Угоді.
Стаття 10.5: Недискримінаційне ставлення до цифрових продуктів
1. Сторони не повинні надавати одним цифровим продуктам режим менш сприятливий, ніж іншим подібним цифровим продуктам:
(a) на підставі того, що:
(i) цифрові продукти, яким надається менш сприятливий режим, створюються, виробляються, публікуються, зберігаються, передаються, надаються на контрактній основі, вводяться в експлуатацію або вперше надаються на комерційних умовах на території іншої Сторони; або
(ii) автор, виконавець, виробник, розробник або розповсюджувач таких цифрових продуктів є особою іншої Сторони; або
(b) іншим чином забезпечується захист інших подібних цифрових продуктів, які створюються, виробляються, публікуються, зберігаються, передаються, надаються на контрактній основі, вводяться в експлуатацію або вперше надаються на комерційних умовах на своїй території.
2. Сторона не повинна надавати менш сприятливий режим цифровим продуктам:
(a) створеним, виробленим, оприлюдненим, тим, які зберігаються, передаються, надаються на контрактній основі, вводяться в експлуатацію або вперше пропонуються на комерційних умовах на території іншої Сторони, ніж той, що надається подібним продуктам, створеним, виробленим, оприлюдненим, тим, які зберігаються, передаються, надаються на контрактній основі, вводяться в експлуатацію або вперше пропонуються на комерційних умовах на території держави, яка не є Стороною; або
(b) чий автор, виконавець, виробник, розробник або розповсюджувач є особою іншої Сторони, ніж той, що надається подібним цифровим продуктам автора, виконавця, виробника, розробника або розповсюджувача, який є особою держави, яка не є Стороною.
3. Пункти 1 та 2 цієї Статті підпадають під дію відповідних винятків, обмежень або застережень, викладених у цій Угоді або Додатках до неї, якщо такі є.
4. Ця Стаття не застосовується до заходів щодо електронної передачі серій тексту, відео, зображень, звукових записів та інших продуктів, за графіком, передбаченим постачальником їх вмісту для звукового та/або візуального сприйняття, та щодо яких споживач вмісту не має вибору стосовно визначення розкладу.
Стаття 10.6: Національна правова рамка з питань електронних транзакцій
1. Кожна Сторона повинна підтримувати правову рамку, яка регулює питання електронних транзакцій, у відповідності з принципами Типового Закону ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю (1996) або Конвенції ООН про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах, учиненої в м. Нью-Йорку 23 листопада 2005 року.
2. Кожна Сторона повинна прагнути:
(a) уникати будь-якого непотрібного регуляторного навантаження на електронні транзакції; та
(b) сприяти участі заінтересованих осіб у розробці національної законодавчої рамки з питань електронних транзакцій, зокрема щодо торговельної документації.
Стаття 10.7: Цифрова автентифікація та електронні підписи
1. За винятком обставин, передбачених національним законодавством, Сторона не повинна заперечувати юридичну чинність підпису виключно на підставі того, що підпис має цифрову або електронну форму.
2. Жодна зі Сторін не повинна приймати або зберігати заходи щодо цифрової автентифікації та цифрових підписів, які б:
(a) забороняли сторонам електронної транзакції взаємно визначати відповідні методи цифрової автентифікації або цифрових підписів для конкретної транзакції; та
(b) перешкоджали сторонам електронної транзакції мати можливість довести судовим чи адміністративним органам, що конкретна транзакція відповідає законодавчим вимогам щодо цифрової автентифікації.
3. Незважаючи на положення пункту 2, Сторона може визначати вимогу для певних категорій транзакцій щодо відповідності методу цифрової автентифікації певним стандартам ефективності або бути сертифікованим органом, акредитованим відповідно до законодавства.
4. Сторони повинні заохочувати використання інтероперабельних засобів цифрової автентифікації.
Стаття 10.8: Безпаперова торгівля
Кожна Сторона повинна, де та наскільки це можливо:
(a) оприлюднювати документи з адміністрування торгівлі та надавати до них публічний доступ у цифровій або електронній формі; та
(b) приймати заповнені електронні версії документів з адміністрування торгівлі як юридичного еквівалента паперових документів, крім випадків, коли:
(i) на Сторону поширюється дія національних або міжнародних правових вимог щодо протилежного; або
(ii) це призведе до зниження ефективності процесу адміністрування торгівлі.
Стаття 10.9: Захист споживачів в мережі онлайи
1. Сторони визнають важливість прийняття та збереження прозорих та ефективних заходів для захисту споживачів від шахрайських, оманливих та нечесних комерційних практик в рамках цифрової торгівлі.
2. Кожна Сторона повинна приймати або зберігати закони про захист прав споживачів з метою заборони шахрайської, оманливої та нечесної комерційної діяльності, яка завдає або може завдати шкоди споживачам, залученим до цифрової торгівлі.-3
__________
-3Для більшої визначеності, Сторона може дотримуватись зобов’язань, що містяться в цьому пункті, шляхом прийняття або збереження таких заходів, як закони загального застосування, або закони та нормативно-правові акти з питань захисту споживачів, або секторальні чи спеціальні закони чи нормативно-правові акти з питань захисту споживачів.
Стаття 10.10: Захист персональних даних
1. Сторони визнають економічні та соціальні переваги захисту персональних даних осіб, які здійснюють або беруть участь у електронних транзакціях, та вплив такого захисту на підвищення довіри споживачів до цифрової торгівлі.
2. З огляду на зазначене, кожна Сторона повинна приймати або зберігати правову рамку, яка забезпечує захист персональних даних користувачів цифрової торгівлі.-4 Під час розробки будь-якої правової рамки з питань захисту персональних даних кожна Сторона повинна прагнути брати до уваги принципи та рекомендації відповідних міжнародних організацій.
__________
-4Для більшої визначеності, Сторона може дотримуватись зобов'язань, що містяться в цьому пункті, шляхом прийняття або збереження таких заходів, як всеохоплюючих законів про конфіденційність, захист персональної інформації або персональних даних, секторальних законів щодо конфіденційності; або законів, що передбачають забезпечення виконання підприємствами добровільних зобов'язань з питань конфіденційності.
Стаття 10.11: Принципи доступу та використання мережі Інтернет для цифрової торгівлі
З метою підтримки розвитку та зростання цифрової торгівлі кожна Сторона визнає, що споживачі на її території повинні мати можливість:
(a) доступу та використання сервісів та застосунків на власний розсуд, якщо це не заборонено законодавством Сторони з міркувань суспільної моралі, державного порядку чи громадської безпеки;
(b) запускати сервіси та застосунки на власний розсуд у відповідності із законодавством Сторони, в тому числі з огляду на правозастосовчу та регуляторну діяльність; та
(c) під’єднувати обрані ними пристрої до мережі Інтернет за умови, що такі пристрої не завдають шкоди мережі та іншим чином не заборонені законодавством Сторони з міркувань суспільної моралі, державного порядку чи громадської безпеки.
Стаття 10.12: Небажані комерційні електронні повідомлення
1. Кожна Сторона повинна прагнути приймати або зберігати заходи щодо небажаних комерційних електронних повідомлень, які:
(a) вимагають від постачальника небажаних комерційних електронних повідомлень сприяти реалізації одержувачем можливості запобігати подальшому отриманню таких повідомлень;
(b) вимагають надання згоди одержувачів, відповідно до положень законів та нормативно-правових актів кожної Сторони, на отримання комерційних електронних повідомлень; або
(c) іншим чином передбачають мінімізацію небажаних комерційних електронних повідомлень.
2. Кожна Сторона повинна прагнути до розробки засобів регресу щодо постачальників небажаних комерційних електронних повідомлень які не відповідають заходам, прийнятим або збереженим відповідно до пункту 1.
3. Сторони повинні прагнути співпрацювати у випадках, що становлять взаємний інтерес з питань регулювання небажаних комерційних електронних повідомлень.
Стаття 10.13: Транскордонні потоки інформації
Визнаючи важливість вільного потоку інформації у сприянні торгівлі, та визнаючи важливість захисту персональних даних, Сторони повинні прагнути утримуватись від встановлення або збереження невиправданих бар’єрів для електронних інформаційних потоків через кордони.
Стаття 10.14: Відкриті дані
1. Сторони визнають, що спрощення публічного доступу та використання відкритих даних сприяють стимулюванню економічних та соціальних вигод, конкурентоспроможності, підвищенню продуктивності та інноваціям. У тій мірі, в якій Сторона вирішує надати доступ до відкритих даних, вона повинна прагнути:
(a) забезпечити, щоби інформація була належно анонімізованою, містила описові метадані та мала машиночитаний та відкритий формат, що дозволяє громадськості вільно здійснювати пошук, отримання, використання, повторне використання та розповсюдження відповідної інформації; та
(b) наскільки це практично можливо, забезпечити доступ до інформації у машиночитаному форматі з надійними, простими у використанні та вільно доступними Інтерфейсами прикладного програмування (далі - "APIs"), а також регулярні оновленні інформації.
2. Сторони повинні прагнути співпрацювати з питань визначення способів, за допомогою яких кожна Сторона може розширити доступ до відкритих даних та їх використання з метою створення можливостей для та сприяння підприємницькій діяльності та досліджень.
Стаття 10.15: Цифрове урядування
1. Сторони визнають, що технології можуть сприяти більш ефективній та гнучкій діяльності уряду, підвищенню якості та надійності державних послуг, та дозволити урядам більш ефективно задовольняти потреби своїх громадян та інших заінтересованих сторін.
2. З цією метою Сторони повинні прагнути розробляти та впроваджувати стратегії цифрової трансформації відповідної державної діяльності та послуг, які можуть включати:
(a) впровадження відкритих та інклюзивних державних процесів, зосереджених на доступності, прозорості та підзвітності у спосіб, який дозволить подолати цифровий розрив;
(b) сприяння міжгалузевій та міжурядовій координації та співпраці з питань цифрового порядку денного;
(c) формування державних процесів, послуг і політик з урахуванням цифрової інклюзивності;
(d) забезпечення єдиної цифрової платформи та спільних цифрових спроможностей надання державних послуг;
(e) використання новітніх технологій для нарощення потенціалу з метою запобігання стихійним лихам та кризам, сприяння підвищенню ефективності запобіжних заходів реагування;
(f) підвищення суспільної цінності державних даних шляхом їх використання при плануванні, здійсненні та моніторингу державної політики, а також шляхом прийняття правил та етичних принципів щодо надійного та безпечного використання даних;
(g) залучення та надання громадськості доступу до державних даних та процесів розробки політики (включаючи алгоритми); та
(h) заохочення ініціатив щодо підвищення рівня цифрових можливостей та навичок населення та державних службовців.
3. Визнаючи, що Сторони можуть отримувати переваги від обміну досвідом щодо ініціатив цифрового урядування, Сторони повинні прагнути співпрацювати з питань цифрової трансформації держави та державних послуг, така співпраця може включати:
(a) обмін інформацією та досвідом з питань стратегій та політик цифрового урядування;
(b) обмін кращим досвідом у сфері цифрового урядування та надання державних послуг; та
(c) надання консультацій або підготовка кадрів, у тому числі шляхом програм обміну посадовими особами, з метою надання іншій Стороні допомоги в нарощенні потенціалу у сфері цифрового урядування.
Стаття 10.16: Цифрове та електронне виставлення рахунків
1. Сторони визнають важливе значення цифрового та електронного виставлення рахунків для підвищення ефективності, точності та надійності комерційних угод. Кожна Сторона також визнає переваги забезпечення інтероперабельності систем, які використовуються для складання цифрових та електронних рахунків на її території, із системами, що використовуються на території іншої Сторони.
2. Кожна Сторона повинна забезпечити, що застосування заходів, пов’язаних із цифровим та електронним виставленням рахунків на її території, сприяє транскордонній інтероперабельності між цифровими та електронними системами виставлення рахунків Сторін. З цією метою кожна Сторона повинна прагнути впроваджувати національні заходи щодо цифрового та електронного виставлення рахунків ґрунтуються на відповідних міжнародних правових рамках.
3. Сторони визнають економічне значення сприяння глобальному впровадженню цифрових та електронних систем виставлення рахунків, у тому числі інтероперабельних міжнародних правових рамок. З цією метою, Сторони повинні намагатись:
(a) сприяти, заохочувати, підтримувати або полегшувати впровадження підприємствами цифрового та електронного виставлення рахунків;
(b) сприяти наявності політики, інфраструктури та процесів, що забезпечують цифрове та електронне виставлення рахунків;
(c) сприяти підвищенню обізнаності та нарощенню потенціалу у сфері цифрового та електронного виставлення рахунків; та
(d) обмінюватись передовим досвідом та сприяти впровадженню інтероперабельних міжнародних цифрових та електронних систем виставлення рахунків.
Стаття 10.17: Цифрові та електронні платежі
1. Визнаючи швидке зростання обсягу цифрових та електронних платежів, зокрема платежів, що здійснюються небанківськими, нефінансовими установами та підприємствами у сфері фінансових технологій, Сторони повинні підтримувати розвиток ефективних, безпечних та надійних транскордонних цифрових та електронних платежів шляхом:
(a) сприяння впровадженню та використанню міжнародно прийнятих стандартів у сфері цифрових та електронних платежів;
(b) сприяння інтероперабельності та взаємопов’язаності інфраструктури цифрових та електронних платежів; та
(c) заохочення інновацій та конкуренції у сфері цифрових та електронних платіжних послуг.
2. З цією метою кожна Сторона повинна прагнути:
(a) оприлюднювати свої закони та нормативно-правові акти загального застосування у сфері цифрових та електронних платежів, зокрема тих, що стосуються схвалення регуляторними органами, ліцензійних вимог, процедур та технічних стандартів;
(b) своєчасно приймати рішення про схвалення регуляторних чи ліцензійних документів щодо цифрових та електронних платежів;
(c) не допускати довільної чи невиправданої дискримінації між фінансовими установами та нефінансовими установами з питань доступу до послуг та інфраструктури, необхідних для функціонування цифрових та електронних платіжних систем;
(d) приймати або використовувати міжнародні стандарти для електронного обміну даними між фінансовими установами та постачальниками послуг з метою забезпечення більшої інтероперабельності цифрових та електронних платіжних систем;
(e) сприяти використанню відкритих платформ та архітектури, таких як інструменти та протоколи, які надаються з використанням APIs, заохочувати постачальників платіжних послуг за можливості використовувати для своїх продуктів та послуг безпечні та надійні АРІ, до яких мають доступ треті особи, а також сприяти підвищенню інтероперабельності, інновацій та конкуренції у сфері електронних платежів; та
(f) сприяти інноваціям та конкуренції, а також своєчасному впровадженню нових фінансових і електронних платіжних продуктів та послуг, зокрема, шляхом впровадження регуляторних та секторальних платформ ("пісочниць").
Стаття 10.18: Цифрова ідентичність
Визнаючи, що співробітництво Сторін щодо цифрової ідентичності фізичних осіб та підприємств сприятиме комунікації та подальшому зростанню цифрової торгівлі, визнаючи, що кожна Сторона може використовувати різні правові та технологічні підходи до цифрової ідентичності, Сторони повинні намагатись впроваджувати механізми спрямовані на сприяння сумісності між їх відповідними режимами цифрової ідентичності. Відповідні зусилля можуть включати:
(a) розроблення відповідних рамок і загальних стандартів для сприяння технічній інтероперабельності між процесами впровадження кожною Стороною цифрової ідентичності;
(b) розробку співставного захисту цифрової ідентичності згідно з правовими рамками кожної Сторони, або визнання їх юридичної сили, незалежно від того, здійснюється це в односторонньому порядку чи за домовленістю;
(c) підтримку розробки міжнародних принципів щодо режимів цифрової ідентичності;
(d) обмін знаннями та компетенціями щодо передового досвіду з питань політики та правил цифрової ідентичності, технічного впровадження та стандартів безпеки, а також заохочення використання цифрової ідентичності.
Стаття 10.19: Співробітництво
1. Визнаючи важливість цифрової торгівлі для своїх колективних економік, Сторони повинні намагатись підтримувати діалог з регуляторних питань у сфері цифрової торгівлі з метою обміну інформацією та досвідом, зокрема щодо відповідних законів, нормативно-правових актів, їх імплементації, а також передовий досвід з питань цифрової торгівлі, зокрема щодо:
(a) захисту споживачів в мережі Інтернет;
(b) захисту персональних даних;
(c) протидії відмиванню грошей та дотримання санкційних вимог у цифровій торгівлі;
(d) небажаних комерційних електронних повідомлень;
(e) автентифікації;
(f) питань інтелектуальної власності у цифровій торгівлі;
(g) викликів для малих та середніх підприємств у сфері цифрової торгівлі; та
(h) цифрового урядування.
2. Сторони поділяють бачення щодо необхідності сприяння безпечності цифрової торгівлі та визнають, що загрози кібербезпеці підривають довіру до цифрової торгівлі. Відповідно, Сторони визнають важливе значення:
(a) нарощення потенціалу своїх державних установ, відповідальних за реагування на інциденти комп’ютерної безпеки;
(b) використання існуючих механізмів співробітництва з метою визначення та протидії зловмисному проникненню або розповсюдженню шкідливого коду, який чинить вплив на електронні мережі Сторін; та
