Зокрема, таке повідомлення повинно містити інформацію про:
1) інвестиційну фірму та послуги, які вона надає. При цьому в разі надання інвестиційних рекомендацій інвестиційна фірма заздалегідь, але не пізніше надання рекомендації, інформує про таке:
а) чи базується рекомендація, що надається, на незалежній позиції інвестиційної фірми;
б) перелік видів фінансових інструментів, на аналізі яких базується рекомендація, що надається, а також (за наявності) про обмеження кола фінансових інструментів, на аналізі яких базується рекомендація, тими, які випускаються (видаються) та/або пропонуються для укладення особою, з якою інвестиційна фірма має тісні зв’язки, або іншою особою, юридичні (у тому числі договірні) або економічні відносини з якою негативно впливають на здатність формування незалежної позиції для цілей аналізу та надання інвестиційної рекомендації;
в) чи надаватиме інвестиційна фірма клієнту періодичний аналіз фінансових інструментів, щодо яких надано рекомендацію;
2) фінансовий інструмент, придбання або укладення якого пропонується клієнту (потенційному клієнту), а саме:
а) його природу, права та обов’язки емітента і власника відповідного цінного папера або сторін відповідного деривативного контракту тощо;
б) запропоновану інвестиційну стратегію;
в) детальний опис конкретних ризиків, які несе клієнт (потенційний клієнт), пов’язаних із:
таким фінансовим інструментом;
емітентом (щодо цінного папера);
іншою стороною (щодо деривативного контракту);
діяльністю емітента або іншої сторони, яка може вплинути на вартість відповідного цінного папера або майнових прав за відповідним деривативним контрактом;
ринком, на якому відбувається обіг відповідного фінансового інструменту або укладається відповідний деривативний контракт;
г) іншу інформацію, яка може бути важливою для прийняття клієнтом (потенційним клієнтом) рішення про здійснення інвестування у фінансовий інструмент;
3) суму комісій, винагород та інших платежів, включаючи інформацію про вартість основних та додаткових послуг інвестиційної фірми, у тому числі вартість рекомендацій, перелік послуг третіх осіб, які мають бути оплачені клієнтом (потенційним клієнтом) у зв’язку з укладенням договору щодо фінансового інструменту, а також спосіб їх оплати;
4) місце та спосіб виконання замовлень клієнта.
Зазначене у цій частині повідомлення повинно бути викладене в письмовій формі, підписане клієнтом (потенційним клієнтом) та містити виключно інформацію, передбачену цією частиною.
4. Перед укладенням з клієнтом (потенційним клієнтом) або від імені клієнта договору щодо фінансового інструменту інвестиційна фірма зобов’язана отримати всю необхідну інформацію стосовно знань та досвіду клієнта (потенційного клієнта) щодо фінансового інструменту. При наданні інвестиційною фірмою послуг з інвестиційного консультування або послуг з управління портфелем фінансових інструментів додатково отримується інформація щодо фінансового стану клієнта (потенційного клієнта) та мети укладення договору щодо фінансового інструменту з метою надання рекомендацій клієнту (потенційному клієнту) щодо фінансових інструментів, які є придатними для такого клієнта (потенційного клієнта). Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок визначення інвестиційними фірмами фінансових інструментів, які є придатними для клієнтів (потенційних клієнтів).
Якщо на підставі отриманої інформації інвестиційна фірма вважає, що відповідний фінансовий інструмент не є придатним для клієнта (потенційного клієнта), вона зобов’язана надати клієнту повідомлення про це. Таке повідомлення повинно бути викладене в письмовій формі, підписано клієнтом (потенційним клієнтом) щодо його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім попередження про те, що відповідний фінансовий інструмент не є придатним для клієнта (потенційного клієнта), а також обґрунтування висновку інвестиційної фірми щодо непридатності фінансового інструменту для клієнта (потенційного клієнта).
Якщо клієнт (потенційний клієнт) відмовляється надавати інформацію з метою визначення придатності фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта) або якщо інформація, надана клієнтом (потенційним клієнтом), є недостатньою для такого визначення, інвестиційна фірма зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, що відмова у наданні такої інформації або надання недостатньої інформації унеможливлює визначення інвестиційною фірмою придатності певного фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта). Таке повідомлення повинно бути надане після відмови клієнта (потенційного клієнта) у наданні відповідної інформації, викладене в письмовій формі, підписано клієнтом (потенційним клієнтом) щодо його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім попередження про те, що відмова у наданні інформації або надання недостатньої інформації унеможливлює визначення інвестиційною фірмою придатності фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта), з обов’язковим зазначенням інформації, яка для цього додатково вимагається.
Якщо на підставі отриманої інформації інвестиційна фірма вважає, що відповідний фінансовий інструмент є придатним для клієнта (потенційного клієнта), вона зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, чи буде інвестиційна фірма періодично аналізувати придатність відповідного фінансового інструменту для клієнта та повідомить клієнта про те, що даний фінансовий інструмент став непридатним для нього. Таке повідомлення повинно бути викладене в письмовій формі, підписано клієнтом (потенційним клієнтом) щодо його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім зазначення того, що інвестиційна фірма здійснюватиме (або не здійснюватиме) періодичний аналіз придатності відповідного фінансового інструменту для клієнта, зазначення періодичності здійснення такого аналізу, а також зобов’язання повідомляти (із зазначенням способу надання повідомлення) клієнта про те, що даний фінансовий інструмент став непридатним для нього.
5. Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються перед укладенням з клієнтом або від імені клієнта договору щодо фінансового інструменту, щодо якого інвестиційною фірмою вже здійснено дії, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі надання інвестиційною фірмою послуг виключно з виконання замовлень клієнтів (без надання, зокрема, послуг з інвестиційного консультування або послуг з управління портфелем фінансових інструментів) щодо фінансових інструментів, якщо виконані всі такі умови:
1) такі послуги надаються щодо акцій, облігацій, допущених до торгів на регульованому фондовому ринку, казначейських зобов’язань України, цінних паперів інститутів спільного інвестування, ощадних (депозитних) сертифікатів;
2) послуги надаються за ініціативою клієнтів (потенційних клієнтів);
3) інвестиційна фірма повідомила клієнтів (потенційних клієнтів) про те, що при наданні таких послуг вона не зобов’язана оцінювати придатність фінансового інструменту для клієнта (потенційного клієнта) та клієнт (потенційний клієнт) не матиме прав, що надаються частиною сьомою цієї статті. Таке повідомлення має бути викладене в письмовій формі та підписане клієнтом (потенційним клієнтом);
4) клієнтам не надаються додаткові послуги, передбачені пунктом 1 частини другої статті 44 цього Закону, крім їх надання в рамках погоджених раніше лімітів.
6. Перед першим укладенням з клієнтом (потенційним клієнтом), який є кваліфікованим інвестором, або від імені такого клієнта договору щодо фінансового інструменту інвестиційна фірма зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, що:
1) клієнт має статус кваліфікованого інвестора;
2) правовідносини між клієнтом та інвестиційною фірмою здійснюватимуться з урахуванням такого статусу;
3) клієнт може подати інвестиційній фірмі заяву (стосовно всіх або певних договорів, що укладаються інвестиційною фірмою з таким клієнтом або від його імені) в письмовій формі про те, що клієнт бажає, щоб до нього застосовувалися положення частин другої - четвертої цієї статті.
Вимоги цієї статті не застосовуються у випадках, коли клієнтом інвестиційної фірми є кваліфікований інвестор, крім випадку, коли такий інвестор подав інвестиційній фірмі заяву (стосовно всіх або певних договорів, що укладаються інвестиційною фірмою з таким інвестором або від його імені) у письмовій формі про те, що він бажає, щоб положення частин другої - четвертої цієї статті застосовувалися до нього.
7. У разі порушення інвестиційною фірмою своїх обов’язків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, при укладенні договорів щодо фінансових інструментів з клієнтом, від його імені або за його дорученням інвестиційна фірма зобов’язана на вимогу клієнта:
1) якщо фінансовим інструментом є цінні папери - придбати за власний рахунок у клієнта такі цінні папери за ціною, за якою вони придбані клієнтом, та відшкодувати всі витрати (крім упущеної вигоди), понесені клієнтом у зв’язку з укладенням договору щодо таких цінних паперів;
2) якщо фінансовим інструментом є деривативний контракт - відшкодувати клієнту всі витрати, понесені клієнтом у зв’язку з укладенням та виконанням деривативного контракту або правочинів щодо нього.
У разі виникнення спору щодо дотримання інвестиційною фірмою обов’язків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, обов’язок доведення дотримання цих обов’язків покладається на інвестиційну фірму. Вимоги цієї частини не застосовуються щодо договорів, укладених інвестиційною фірмою до подання інвестиційною фірмою заяви, передбаченої частиною шостою цієї статті.
8. Клієнт може звернутися з позовом до суду, в тому числі третейського, з вимогами, зазначеними у частині сьомій цієї статті, протягом одного року з пізнішої з таких дат: дати вчинення відповідного договору щодо фінансового інструменту або дати отримання звіту від інвестиційної фірми щодо укладення відповідного договору щодо фінансового інструменту.
Стаття 47. Розкриття інформації інвестиційною фірмою
1. Інвестиційна фірма зобов’язана подавати звітні дані до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та розміщувати їх у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків. До звітних даних включається інформація про всі вчинені поза організованими ринками капіталу правочини щодо емісійних цінних паперів у такому обсязі:
1) найменування емітента цінних паперів та його ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код LEI (за наявності);
2) вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів;
3) код ISIN;
4) кількість цінних паперів за кожним правочином;
5) ціна цінних паперів;
6) дата вчинення правочину;
7) інші відомості, що входять до складу звітних даних інвестиційної фірми, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До інформації, яка розміщується у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, не включаються відомості про сторони правочинів.
2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов’язана самостійно забезпечити існування та функціонування щонайменше однієї системи, яка створювала б умови для безпосереднього та прямого подання інвестиційною фірмою звітних даних до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
3. Інвестиційна фірма зобов’язана подавати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про укладення нею агентського договору.
4. Інвестиційна фірма зобов’язана подавати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку офіційним каналом зв’язку повідомлення про кожен випадок порушення пов’язаним агентом внутрішніх правил та процедур, встановлених інвестиційною фірмою в рамках провадження професійної діяльності на ринках капіталу.
Стаття 48. Багатостороння система організованого ринку
1. Багатостороння система організованого ринку (далі - багатостороння система) - це інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідає вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, забезпечує обмін інформацією про намір осіб, що створили таку інформацію, вчинити правочин щодо конкретно визначених активів, допущених до торгів на організованому ринку, а також створює організаційно-технічні умови для вчинення таких правочинів.
2. Централізоване виконання вчинених правочинів у багатосторонній системі (далі - централізоване виконання правочинів) - це передбачене правилами функціонування багатосторонньої системи обов’язкове здійснення сторонами правочину, вчиненого у такій системі, погоджених дій, спрямованих на виконання зобов’язань, що виникли внаслідок вчинення правочину, та/або спрямованих на реалізацію прав, передбачених таким правочином.
При цьому такі погоджені дії здійснюються в результаті функціонування інформаційної та телекомунікаційної систем відповідно до правил особи, яка провадить клірингову діяльність, визначеної оператором такої багатосторонньої системи, згідно з правилами функціонування відповідного організованого ринку, що відповідають вимогам статті 53 цього Закону.
Оператор багатосторонньої системи отримує інформацію про будь-які факти невчинення зазначених погоджених дій.
3. Централізоване вчинення правочинів у багатосторонній системі (далі - централізоване вчинення правочинів) - це передбачене правилами функціонування багатосторонньої системи вчинення двома або більше сторонами погоджених дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, що є результатом функціонування створеної оператором багатосторонньої системи інформаційної та телекомунікаційної систем.
4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право встановлювати факт наявності в документах, що регулюють діяльність багатосторонньої системи, положень, що передбачають обов’язковість централізованого вчинення та централізованого виконання правочинів.
Стаття 49. Професійна діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами
1. Професійна діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами включає такі види діяльності:
1) діяльність з організації торгівлі цінними паперами на регульованому фондовому ринку;
2) діяльність з організації укладення деривативних контрактів на регульованому ринку деривативних контрактів;
3) діяльність з організації торгівлі інструментами грошового ринку на регульованому грошовому ринку;
4) діяльність з організації торгівлі цінними паперами на фондовому БТМ;
5) діяльність з організації укладення деривативних контрактів на БТМ деривативних контрактів;
6) діяльність з організації торгівлі облігаціями на ОТМ облігацій;
7) діяльність з організації укладення деривативних контрактів на ОТМ деривативних контрактів.
На провадження кожного виду діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами у встановленому цим Законом порядку Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку видається окрема ліцензія, передбачена статтею 4 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків".
2. Будь-які цінні папери, включаючи деривативні цінні папери, допущені до торгів на регульованих фондових ринках та фондових БТМ, є предметом торгівлі на таких організованих ринках.
Будь-які деривативні контракти, допущені до торгів на регульованому ринку деривативних контрактів, БТМ деривативних контрактів та ОТМ деривативних контрактів (у тому числі зазначені у частині другій статті 7 цього Закону), а також правочини щодо них є предметом торгівлі на таких організованих ринках.
Будь-які інструменти грошового ринку та валютні цінності, допущені до торгів на регульованому грошовому ринку, є предметом торгівлі на такому організованому ринку.
Будь-які облігації, допущені до торгів на ОТМ облігацій, є предметом торгівлі на такому організованому ринку.
3. Оператор регульованого ринку:
1) розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних недискреційних правил функціонування регульованого ринку, які є обов’язковими для всіх учасників цього ринку;
2) забезпечує створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно пропозиції щодо активів, допущених до торгів на такому регульованому ринку, та для проведення регулярних торгів такими активами;
3) визначає порядок допуску, допускає до участі у торгах на регульованому ринку інвестиційні фірми та інших осіб, можливість участі яких у торгах передбачена законодавством, забезпечує ведення та оприлюднення переліку учасників такого регульованого ринку;
4) забезпечує дотримання учасниками такого регульованого ринку вимог, встановлених правилами функціонування регульованого ринку, із застосуванням відповідних заходів впливу;
5) встановлює порядок допуску активів до торгів на такому регульованому ринку;
6) визначає за результатами торгів на регульованому ринку обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такому регульованому ринку, поточну ціну таких активів та їх середній курс у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
7) створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів на такому регульованому ринку;
8) створює умови для розв’язання спорів між учасниками регульованого ринку;
9) оприлюднює інформацію щодо торгів на такому регульованому ринку;
10) здійснює рекламу регульованого ринку;
11) здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.
4. Оператор БТМ:
1) розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних недискреційних правил функціонування БТМ, які є обов’язковими для всіх учасників такого БТМ;
2) визначає порядок допуску, допускає до участі у торгах на БТМ інвестиційні фірми та інших осіб, можливість участі яких у торгах передбачена законодавством, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного переліку учасників такого БТМ;
3) забезпечує дотримання учасниками такого БТМ вимог, встановлених правилами функціонування БТМ, із застосуванням відповідних заходів впливу;
4) встановлює порядок допуску активів до торгів на такому БТМ;
5) визначає за результатами торгів на БТМ обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такому БТМ, поточну ціну таких активів та їх середній курс у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
6) створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів на такому БТМ;
7) оприлюднює інформацію щодо торгів на такому БТМ;
8) здійснює рекламу БТМ;
9) здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.
5. Оператор ОТМ:
1) розробляє, забезпечує затвердження та реєстрацію відповідно до законодавства власних дискреційних правил функціонування ОТМ, які є обов’язковими для всіх учасників цього ОТМ;
2) визначає порядок допуску, допускає до участі в торгах на ОТМ інвестиційні фірми та інших осіб, можливість участі яких у торгах передбачена законодавством, забезпечує ведення та оприлюднення переліку учасників такого ОТМ;
3) забезпечує дотримання учасниками ринку такого ОТМ вимог, встановлених правилами функціонування ОТМ, із застосуванням відповідних заходів впливу;
4) встановлює порядок допуску активів до торгів на такому ОТМ;
5) визначає за результатами торгів на ОТМ обсяги купівлі-продажу активів, допущених до торгів на такому ОТМ, поточну ціну таких активів та їх середній курс у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
6) створює умови для забезпечення розрахунків за результатами торгів на такому ОТМ;
7) оприлюднює інформацію щодо торгів на такому ОТМ;
8) здійснює рекламу ОТМ;
9) здійснює інші функції, передбачені цим Законом, правилами ринку та актами законодавства.
6. Недискреційні правила функціонування організованого ринку не повинні передбачати можливість впливу оператора організованого ринку на подані учасниками торгів заявки та котирування (далі - розпорядження учасника торгів).
Дискреційні правила функціонування організованого ринку повинні передбачати право оператора ОТМ на власний розсуд приймати рішення щодо розміщення/нерозміщення в багатосторонній системі розпоряджень учасників торгів, а також щодо забезпечення в будь-який момент часу можливості вчинення правочину на підставі двох зустрічних еквівалентних розпоряджень учасників торгів за умови, що такі дії відповідають інструкціям клієнтів та умовам найкращого забезпечення інтересів клієнтів.
7. У здійсненні операцій на організованому ринку капіталу мають право брати участь інвестиційні фірми та інші особи, можливість участі яких у торгах передбачена законодавством (учасники організованого ринку капіталу).
8. Державне регулювання регульованих грошових ринків здійснюється у порядку, встановленому частиною третьою статті 139 цього Закону.
9. Слова "оператор регульованого ринку", "фондова біржа", "оператор організованого ринку", "оператор багатостороннього торговельного майданчика", "оператор організованого торговельного майданчика", "регульований ринок", "організований ринок", "багатосторонній торговельний майданчик", "організований торговельний майданчик" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише юридичним особам, які мають ліцензію на провадження професійної діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами, отриману відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 50. Ринок малих та середніх підприємств
1. За заявою оператора БТМ Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку вносить БТМ, управління діяльністю якого здійснює такий оператор, до реєстру ринків МСП, за умови, що правила такого БТМ, його системи та внутрішні процедури такого оператора БТМ забезпечують виконання таких умов:
1) щонайменше 50 відсотків осіб, які є емітентами цінних паперів або є сторонами фінансових інструментів, допущених до торгів на такому БТМ, відносяться до МСП станом на дату подання оператором БТМ заяви про включення БТМ до реєстру ринків МСП. Оператор БТМ зобов’язаний забезпечити збереження такого співвідношення протягом усього періоду реєстрації БТМ, управління діяльністю якого він здійснює, як ринку МСП;
2) правила БТМ щодо допуску активів до торгів на такому БТМ відповідають вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
3) на момент прийняття рішення про початковий допуск активів до торгів на такому БТМ опубліковано інформацію, необхідну для надання потенційним інвесторам можливості зробити обґрунтовану оцінку доцільності здійснення інвестицій;
4) особи, які є емітентами цінних паперів або сторонами фінансових інструментів, допущених до торгів на такому БТМ, публікують перевірену аудитором фінансову звітність відповідно до вимог, встановлених законодавством;
5) особи, які є емітентами цінних паперів або сторонами фінансових інструментів, допущених до торгів на такому БТМ, виконують передбачені цим Законом вимоги щодо розкриття регульованої інформації;
6) оператор БТМ має ефективно функціонуючі системи для виявлення та запобігання маніпулюванню на БТМ, управління діяльністю якого він здійснює.
2. Крім вимог, передбачених частиною першою цієї статті, оператор БТМ, який подав заяву про включення БТМ, управління діяльністю якого він здійснює, до реєстру ринків МСП, зобов’язаний забезпечити виконання вимог, передбачених статтями 34, 49, 51-53 цього Закону.
3. Додатково до вимог, передбачених частиною першою цієї статті, оператор БТМ може встановлювати власні вимоги до МСП, які є емітентами цінних паперів або сторонами фінансових інструментів, допущених ним до торгів на БТМ.
4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку виключає БТМ з реєстру ринків МСП у будь-якому з таких випадків:
1) подання відповідної заяви оператором БТМ;
2) встановлення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку факту невідповідності оператора БТМ або БТМ, управління діяльністю якого він здійснює, вимогам, передбаченим частиною першою цієї статті.
5. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку публікує перелік діючих ринків МСП на своєму офіційному веб-сайті та забезпечує його актуалізацію.
6. Якщо фінансовий інструмент допущений до торгів на ринку МСП, допущення того самого інструменту до торгів на іншому ринку МСП є можливим виключно у разі отримання особою, яка подає заявку на допуск такого фінансового інструменту до торгів на іншому ринку МСП, згоди емітента цінних паперів або сторони фінансового інструменту. У разі надання згоди на такий допуск до емітента цінних паперів (сторони фінансового інструменту) не застосовуються вимоги, встановлені оператором такого іншого ринку МСП.
Стаття 51. Оператори організованих ринків
1. Професійна діяльність з організації торгівлі на організованих ринках здійснюється суб’єктом господарювання за умови отримання ліцензії на провадження відповідного виду діяльності в межах професійної діяльності з організації торгівлі, передбаченого цим Законом та/або Законом України "Про товарні біржі".
Для отримання ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації торгівлі на ОТМ юридична особа, яка має намір отримати таку ліцензію, зобов’язана надати детальні пояснення причин невідповідності пропонованої багатосторонньої системи вимогам, встановленим для багатосторонньої системи регульованого ринку або багатосторонньої системи БТМ, проект дискреційних правил функціонування організованого ринку дискреційних повноважень, передбачених частиною шостою статті 49 цього Закону, а також інші пояснення відповідно до вимог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Перелік видів діяльності, передбачених статтею 49 цього Закону або статтею 3 Закону України "Про товарні біржі", які має право провадити оператор організованих ринків, зазначається в реєстрі професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку визначає умови отримання іноземними юридичними особами ліцензії на провадження відповідного виду діяльності в межах професійної діяльності на ринках капіталу з організації торгівлі фінансовими інструментами та професійної діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах.
2. Діяльність з організації торгівлі на регульованих ринках може здійснюватися виключно оператором регульованого ринку в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Діяльність з організації торгівлі на БТМ та діяльність з організації торгівлі на ОТМ може здійснюватися виключно оператором БТМ та оператором ОТМ відповідно в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Оператором БТМ може бути виключно:
1) інвестиційна фірма, що отримала відповідну ліцензію на провадження виду діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами, передбаченого пунктами 4 та/або 5 частини першої статті 49 цього Закону;
2) оператор регульованого ринку, що отримав відповідну ліцензію на провадження виду діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами, передбаченого пунктами 4 та/або 5 частини першої статті 49 цього Закону.
Оператором ОТМ може бути виключно:
1) інвестиційна фірма, що отримала відповідну ліцензію на провадження виду діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами, передбаченого пунктами 6 та/або 7 частини першої статті 49 цього Закону;
2) оператор регульованого ринку, що отримав відповідну ліцензію на провадження виду діяльності з організації торгівлі фінансовими інструментами, передбаченого пунктами 6 та/або 7 частини першої статті 49 цього Закону.
3. Початковий капітал оператора організованого ринку повинен відповідати вимогам щодо його розрахунку, встановленим статтею 70 цього Закону, та вимогам щодо його розміру, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, при цьому мінімальний розмір такого початкового капіталу не може становити менше 22 мільйонів гривень.
4. Проведення операцій на організованому ринку за деривативними контрактами та правочинами щодо фінансових інструментів, а також за правочинами щодо інших активів, допущених до торгів на організованому ринку, здійснюється за правилами функціонування такого організованого ринку, які затверджуються в порядку, встановленому оператором такого ринку, та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
5. Правила функціонування регульованого ринку розробляються оператором регульованого ринку для кожного з видів регульованих ринків та реєструються:
1) Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку після їх затвердження Національним банком України - щодо регульованого грошового ринку. Національний банк України має право відмовити у затвердженні відповідних правил з підстав та/або у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України;
2) Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку - щодо інших регульованих ринків.
6. Оператор регульованого ринку зобов’язаний до подання правил функціонування регульованого ринку на реєстрацію до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку укласти договір про здійснення клірингу з особою, яка провадить клірингову діяльність центрального контрагента.
Вимоги до зазначеного договору встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
До укладення зазначеного договору оператор регульованого ринку не має права провадити діяльність з організації торгівлі на регульованих ринках, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
7. Правила функціонування регульованого ринку, правила функціонування БТМ та правила функціонування ОТМ розробляються відповідним оператором окремо для кожної з таких багатосторонніх систем та реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
8. Кандидатури керівників операторів організованих ринків капіталу погоджуються з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.
Кандидати на посаду керівника оператора організованого ринку капіталу повинні відповідати вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема:
1) мати стаж роботи на ринках капіталу та організованих товарних ринках не менше трьох років;
2) не бути керівником професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, ліквідованого за рішенням суду або до якого застосовувалася санкція у вигляді анулювання ліцензії на провадження певних видів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках протягом останніх трьох років;
3) протягом останнього року відсутні факти анулювання сертифіката на право здійснення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;
4) мати бездоганну ділову репутацію;
5) не бути керівником чи заступником керівника банку, щодо якого Національним банком України було прийнято рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних банків;
6) не бути керівником чи заступником керівника фінансової установи, яка була визнана банкрутом відповідно до законодавства;
7) не бути керівником чи заступником керівника будь-якого суб’єкта господарювання, щодо якого протягом останніх 10 років уповноваженим державним органом було прийнято рішення про анулювання ліцензії на провадження будь-якого виду господарської діяльності у сфері, пов’язаній з ринками капіталу та організованими товарними ринками, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Стаття 52. Утворення та функціонування організованих ринків
1. Організований ринок утворюється оператором організованого ринку.
Організований ринок не є юридичною особою.
2. Юридична особа набуває статусу оператора організованого ринку з дня отримання будь-якої з ліцензій на провадження відповідного виду діяльності з організації торгівлі на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Організований ринок починає функціонувати після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку правил функціонування такого організованого ринку.
Вимоги до правил функціонування організованого ринку встановлюються статтею 53 цього Закону та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
3. У разі виникнення ситуації цінової нестабільності функціонування організованого ринку зупиняється у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, оператором такого ринку або Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку - у разі невжиття відповідних заходів оператором. Для цілей цієї частини ситуацією цінової нестабільності вважається значне коливання ціни активу, допущеного до торгів на організованому ринку, в результаті якого оператор такого ринку зупиняє або може зупинити функціонування ринку.
4. Вимоги до організаційної структури, органів управління, посадових осіб таких органів оператора організованого ринку встановлюються цим Законом.
Оператор регульованого ринку повинен мати ефективні системи та механізми, які відповідають вимогам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та забезпечують відповідність електронних торгових систем і програмно-технічних комплексів, що використовуються таким оператором, таким вимогам:
1) є стійкими, мають достатню спроможність для оброблення пікових обсягів заявок або котирувань та/або повідомлень про їх скасування;
2) здатні забезпечити впорядковану торгівлю в умовах сильного ринкового стресу, є повністю випробуваними для того, щоб забезпечити виконання цих умов;
3) здатні забезпечувати безперервність надання послуг у випадку збою.
5. Оператор організованого ринку може мати у власності та/або на праві користування кілька електронних торгових систем та програмно-апаратних комплексів, які на постійній основі забезпечують належне функціонування та захист електронної торгової системи (електронних торгових систем).
Програмне та апаратне забезпечення, що використовується оператором організованого ринку, повинно бути розроблено/виготовлено суб’єктом господарювання, щодо якого не застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції".
6. Оператор організованого ринку може розробити та затвердити кодекс корпоративного управління, який може застосовуватися емітентами, цінні папери яких допущено до торгів на організованому ринку, управління яким здійснюється таким оператором.
7. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює вимоги до систем фіксації дати та часу, що використовуються організованими ринками та їх учасниками під час здійснення ними операцій в рамках провадження професійної діяльності.
8. Оператор організованого ринку зобов’язаний доводити до відома учасників організованого ринку інформацію про їх обов’язки та механізми виконання договорів, укладених на такому ринку.
9. Оператор регульованого ринку та БТМ не має права виступати стороною правочинів щодо фінансових інструментів, що укладаються на багатосторонній системі, організацію діяльності якої він здійснює.
Оператор ОТМ має право у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку виступати стороною правочинів щодо фінансових інструментів, що укладаються на багатосторонній системі, організацію діяльності якої він здійснює, в тому числі за рахунок власного капіталу.
Стаття 53. Правила функціонування організованого ринку
1. Правила функціонування регульованого ринку складаються, зокрема, з порядку:
1) допуску учасників регульованих ринків до регулярних торгів;
2) організації та проведення регулярних торгів;
3) допуску активів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;
4) розкриття інформації про функціонування регульованого ринку та її оприлюднення;
5) розв’язання спорів між учасниками регульованого ринку;
6) здійснення контролю за дотриманням учасниками регульованого ринку правил функціонування регульованого ринку;
7) створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими такими особами:
а) оператором регульованого ринку;
б) акціонерами (учасниками) оператора регульованого ринку;
в) особами, які здійснюють контроль над оператором регульованого ринку чи регульованим ринком;
г) учасниками такого регульованого ринку;
8) застосування санкцій за порушення правил функціонування регульованого ринку;
9) взаємодії з центральним контрагентом за правочинами щодо активів, допущених до торгів на регульованих ринках;
10) взаємодії з Центральним депозитарієм цінних паперів у встановлених законодавством випадках;
11) взаємодії з Національним банком України у встановлених законодавством випадках.
2. Правила функціонування БТМ складаються, зокрема, з порядку:
1) допуску учасників до торгів на БТМ;
2) організації та проведення торгів;
3) допуску активів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;
4) розкриття інформації про функціонування БТМ та її оприлюднення;
5) взаємодії з центральним контрагентом та/або з особою, яка провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань, щодо зобов’язань за деривативними контрактами та за правочинами щодо активів, допущених до торгів на БТМ, або із зазначення, що оператор БТМ на підставі окремої ліцензії на провадження клірингової діяльності із визначення зобов’язань самостійно провадить клірингову діяльність за зобов’язаннями, що виникають внаслідок укладення деривативних контрактів та правочинів щодо цінних паперів, допущених до торгів на БТМ, управління діяльністю якого він здійснює;
6) взаємодії з Центральним депозитарієм цінних паперів у встановлених законодавством випадках;
7) взаємодії з Національним банком України у встановлених законодавством випадках.
3. Правила функціонування БТМ можуть передбачати:
1) створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими такими особами:
а) оператором БТМ;
б) акціонерами (учасниками) оператора БТМ;
в) учасниками такого БТМ;
2) здійснення контролю за дотриманням учасниками БТМ правил функціонування БТМ;
3) накладення санкцій за порушення правил функціонування БТМ.
4. Правила функціонування ОТМ складаються, зокрема, з порядку:
1) допуску учасників до торгів на ОТМ;
2) організації та проведення торгів;
3) допуску активів до торгів, зупинення та скасування такого допуску;
4) розкриття інформації про функціонування ОТМ та її оприлюднення;
5) взаємодії з особою, яка провадить клірингову діяльність з визначення зобов’язань, щодо зобов’язань за деривативними контрактами та за правочинами щодо облігацій, допущених до торгів на ОТМ, або із зазначення, що оператор ОТМ на підставі окремої ліцензії на провадження клірингової діяльності із визначення зобов’язань самостійно провадить клірингову діяльність за зобов’язаннями, що виникають внаслідок укладення деривативних контрактів та правочинів щодо облігацій, допущених до торгів на ОТМ, управління діяльністю якого він здійснює;
6) взаємодії з Центральним депозитарієм цінних паперів у встановлених законодавством випадках;
7) взаємодії з Національним банком України у встановлених законодавством випадках.
5. Правила функціонування ОТМ можуть передбачати:
1) створення та забезпечення функціонування механізму виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів між будь-якими з таких осіб:
а) оператором ОТМ;
б) акціонерами (учасниками) оператора ОТМ;
в) учасниками такого ОТМ;
2) здійснення контролю за дотриманням учасниками ОТМ правил функціонування ОТМ.
6. Правила відповідного організованого ринку деривативних контрактів повинні додатково до вимог, зазначених у частинах першій, другій і четвертій цієї статті, передбачати порядок реалізації оператором цього ринку заходів управління позиціями учасників такого ринку, зокрема шляхом надання цьому оператору таких повноважень:
1) контролю за сумами відкритих позицій учасників ринку та їх клієнтів;
2) отримання від учасників ринку інформації (зокрема всієї необхідної документації) щодо:
а) розміру та мети позиції або взятого зобов’язання;
б) їх прямих або опосередкованих власників;
в) угод про співробітництво;
г) відповідних активів і зобов’язань на відповідному ринку;
3) вимагати від особи закриття або зменшення позиції на тимчасовій або постійній основі згідно з потребами конкретного випадку, а також, у разі якщо така особа не виконала зазначену вимогу, вживати в односторонньому порядку заходів для забезпечення закриття або зменшення позиції;
4) у необхідних випадках вимагати від особи тимчасового повернення ліквідності на ринок за погодженою ціною та у погодженому обсязі з чітко вираженим наміром зменшити вплив великої чи переважної позиції.
Правила функціонування організованого ринку деривативних контрактів можуть передбачати порядок сплати сторонами деривативного контракту одна одній грошових коштів у сумі, розмір якої залежить від зміни значення базового показника (початкова та варіаційна маржа), якщо це передбачено відповідними специфікаціями.
Стаття 54. Перелік організованих ринків
1. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку веде та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік організованих ринків, що функціонують на території України, та їх операторів.
Стаття 55. Алгоритмічна торгівля
1. Алгоритмічна торгівля - це торгівля фінансовими інструментами, що здійснюється шляхом автоматичного (з обмеженим втручанням людини або без такого втручання) виконання комп’ютерним алгоритмом функцій щодо визначення індивідуальних параметрів заявок або котирувань, зокрема встановлення наявності обставин, що свідчать про необхідність ініціювання заявок або котирувань, визначення моменту ініціювання заявок або котирувань, надсилання заявок або котирувань, визначення ціни або кількості фінансових інструментів, що є предметом заявок або котирувань, або дій, що потрібно вчинити із заявками або котируваннями після їх надсилання.
Не є алгоритмічною торгівлею діяльність інформаційно-телекомунікаційних систем, що використовуються виключно для:
1) визначення маршруту прямування заявок або котирувань під час надсилання їх до багатосторонньої системи одного або більше організованих ринків;
2) обробки заявок або котирувань, що не передбачає визначення будь-яких параметрів заявок або котирувань;
3) підтвердження заявок або котирувань;
4) проведення обробки даних щодо виконаних за результатами торгів операцій.
2. Високочастотна торгівля - техніка алгоритмічної торгівлі, що характеризується такими ознаками:
1) використання інвестиційною фірмою для здійснення торгівлі інфраструктури інформаційно-телекомунікаційної системи, призначеної для зведення до мінімуму мережевих та інших типів затримок обміну інформацією, у тому числі надсилання заявок або котирувань, з багатосторонньою системою організованого ринку. При цьому інфраструктура інформаційно-телекомунікаційної системи передбачає можливість використання щонайменше одного із способів зведення до мінімуму мережевих та інших типів затримок обміну інформацією з багатосторонньою системою організованого ринку:
а) колокація - спосіб, за якого для визначення індивідуальних параметрів заявок або котирувань у результаті виконання комп’ютерного алгоритму, передбаченого частиною першою цієї статті, інвестиційною фірмою використовується власне апаратне забезпечення, розташоване в безпосередній близькості від багатосторонньої системи організованого ринку та з’єднане з такою багатосторонньою системою мережею;
б) проксіміті-хостинг - спосіб, за якого для визначення індивідуальних параметрів заявок або котирувань у результаті виконання комп’ютерного алгоритму, передбаченого частиною першою цієї статті, інвестиційною фірмою використовується апаратне забезпечення, що належить третім особам, розташоване в безпосередній близькості від багатосторонньої системи організованого ринку та з’єднане з такою багатосторонньою системою мережею;
в) прямий електронний доступ - спосіб, за якого для організації надсилання заявок або котирувань щодо фінансових інструментів безпосередньо до багатосторонньої системи організованого ринку інвестиційна фірма надає своїм клієнтам дозвіл на використання кодів, що застосовуються для ідентифікації такої фірми як учасника організованого ринку, з наданням у користування програмного та апаратного забезпечення, що використовується інвестиційною фірмою як учасником організованого ринку для надсилання до його багатосторонньої системи заявок або котирувань (прямий доступ), або без надання у користування такого програмного та апаратного забезпечення (спонсорований доступ);
2) здійснення інформаційно-телекомунікаційною системою в результаті виконання комп’ютерного алгоритму ініціювання, формування, надсилання, визначення маршруту прямування заявок або котирувань до багатосторонньої системи одного чи більше організованих ринків чи виконання заявок або котирувань. При цьому такі дії проводяться без втручання людини щодо кожної окремої заявки або котирування;
3) великі внутрішньодобові обсяги повідомлень, а саме: будь-яких котирувань маркет-мейкера, заявок або котирувань інших учасників торгів, або їх скасувань. Великими вважаються внутрішньодобові обсяги, за яких виконується будь-яка з таких умов:
а) надсилання в середньому щонайменше двох повідомлень на секунду щодо будь-якого окремого фінансового інструменту, допущеного до торгів на організованому ринку;
б) надсилання в середньому щонайменше чотирьох повідомлень на секунду щодо усіх фінансових інструментів, допущених до торгів на організованому ринку.
3. Інвестиційна фірма, що має намір здійснювати алгоритмічну торгівлю, зобов’язана у довільній формі офіційним каналом зв’язку повідомити Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про такий намір до першого визначення індивідуальних параметрів заявок або котирувань у результаті виконання комп’ютерного алгоритму.
Інвестиційна фірма, що має намір здійснювати алгоритмічну торгівлю, зобов’язана у довільній формі повідомити оператора організованого ринку про такий намір до першого визначення індивідуальних параметрів заявок або котирувань в результаті виконання комп’ютерного алгоритму.
4. Інвестиційна фірма, що здійснює алгоритмічну торгівлю, організовує функціонування системи управління ризиками таким чином, щоб забезпечити, що інформаційно-телекомунікаційні системи, що використовуються нею для проведення торгівлі:
1) є стійкими до зовнішнього втручання;
2) мають технічні можливості для забезпечення належного виконання операцій, безпосередньо пов’язаних з проведенням торгівлі (у тому числі алгоритмічної торгівлі);
3) забезпечують дотримання у ході торгівлі лімітів та обмежень, встановлених оператором організованого ринку, учасником якого є інвестиційна фірма, та правил такого ринку, а також лімітів та обмежень, встановлених інвестиційною фірмою, зокрема, на виконання внутрішніх документів, що регулюють управління ризиками інвестиційної фірми;
4) унеможливлюють надсилання помилкових заявок або котирувань та здійснення будь-яких операцій, що здатні спричинити ситуацію цінової нестабільності на організованому ринку, учасником якого є така інвестиційна фірма, або іншим чином порушити цілісність ринків капіталу чи завдати шкоди інвесторам;
5) мінімізують можливість їх використання для цілей маніпулювання та/або незаконного використання інсайдерської інформації.
Такі системи управління ризиками організовуються інвестиційною фірмою самостійно, залежно від масштабу і складності своєї діяльності, з урахуванням методичних рекомендацій, розроблених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
5. Інвестиційна фірма повинна мати резервні інформаційно-телекомунікаційні системи або інші ефективні засоби забезпечення безперервності своєї професійної діяльності на випадок виникнення збоїв у роботі основних інформаційно-телекомунікаційних систем, що використовуються нею для проведення торгівлі (у тому числі алгоритмічної торгівлі). Інвестиційна фірма зобов’язана забезпечити тестування таких засобів з метою перевірки їх працездатності та відповідності вимогам, передбаченим цією частиною:
1) регулярно, але не рідше одного разу на рік;