Угода про науково-технічне співробітництво між Україною та Іспанією

Україна та Іспанія, далі - "Сторони",

прагнучи розвивати співробітництво в галузі науки і техніки, зміцнювати дружні зв'язки і взаєморозуміння між їхніми народами та сприяти науково-технічному прогресові на благо обох країн,

усвідомлюючи, що науково-технічне співробітництво є важливою складовою частиною двосторонніх відносин,

домовилися про таке:

Відповідно до цієї Угоди та власного національного законодавства, Сторони сприятимуть співробітництву в галузі науки і техніки на основі рівноправності та взаємної вигоди.

Сторони сприятимуть поглибленню зв'язків у галузі науки і техніки між установами обох країн. Сторони сприятимуть створенню й виконанню програм, проектів та інших форм науково-технічного співробітництва між державними органами, науково-дослідними інститутами, університетами, приватними та державними підприємствами, а також іншими юридичними особами обох країн, які стануть предметом окремих угод і будуть укладатися Сторонами та погоджуватися дипломатичними каналами.

Співробітництво буде здійснюватися в таких формах:

- обмін вченими, науковими та науково-педагогічними працівниками;

- проведення спільних семінарів та конференцій;

- обмін науково-технічною інформацією;

- спільне виконання наукових проектів;

- будь-яка інша форма співробітництва, узгоджена Сторонами.

1. З метою координування заходів, що будуть здійснюватися в рамках цієї Угоди, Сторонами буде створено Спільну комісію з питань науково-технічного співробітництва.

2. До складу Спільної комісії ввійдуть представники обох Сторін. Спільна комісія буде збиратися почергово в кожній з країн у терміни, погоджені дипломатичними каналами.

3. Основними функціями Спільної комісії будуть:

- обговорення та ухвалення рекомендацій з питань, пов'язаних зі створенням сприятливих умов для науково-технічного співробітництва;

- визначення пріоритетів науково-технічного співробітництва між Сторонами;

- проведення аналізу загального стану двостороннього науково-технічного співробітництва та вироблення рекомендацій для підвищення його ефективності.

Кожна Сторона надаватиме ефективну та адекватну охорону інтелектуальної власності фізичним та юридичним особам іншої Сторони відповідно до національного законодавства та міжнародних угод, зокрема Паризької конвенції з охорони промислової власності, Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів.

Відношення до інтелектуальної власності, створеної чи наданої внаслідок співробітництва в рамках цієї Угоди або імплементаційних домовленостей, визначатиметься згідно з Додатком, який є невід'ємною частиною цієї Угоди, якщо Сторонами не узгоджено інше.

Наукова й технічна інформація, яка, за умовами цієї Угоди, є результатом співробітництва і яка не належить до інтелектуальної власності та не є закритою з комерційних або промислових міркувань, повинна бути доступною, якщо немає іншої письмової домовленості, для світової наукової громадськості через звичайні канали і згідно зі звичайними процедурами.

У разі виникнення розбіжностей щодо тлумачення або використання положень цієї Угоди, Сторони погоджуватимуть їх через переговори та консультації.

Українська Сторона призначає Міністерство освіти і науки України, а Іспанська Сторона призначає Міністерство закордонних справ Іспанії, як відповідні організації, що координуватимуть виконання цієї Угоди на національному рівні.

1. Ця Угода набуває чинності з дня отримання останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

2. Угода залишатиметься чинною протягом п'яти років та автоматично продовжуватиметься на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін не повідомить не пізніше як за шість місяців до закінчення терміну її дії дипломатичними каналами іншу Сторону про своє рішення припинити дію цієї Угоди.

3. До Угоди може бути внесено зміни і доповнення, які становитимуть її невід'ємну частину і набуватимуть чинності у порядку, встановленому пунктом 1 цієї Статті.

Закінчення дії Угоди не вплине на реалізацію та закінчення розпочатих за цією Угодою програм і проектів.

Вчинено в м. Київ, 7 листопада 2001 року в двох дійсних примірниках, кожний українською та іспанською мовами, причому обидва тексти є автентичними.

Згідно зі Статтею 5 Угоди між Україною та Іспанією про науково-технічне співробітництво, цей Додаток застосовується до будь-якої спільної діяльності, що провадиться відповідно до цієї Угоди, якщо інше не обумовлено окремо Сторонами або їхніми уповноваженими.

Щодо питань, не врегульованих цією Угодою, Сторони застосовуватимуть положення міжнародних договорів та угод у сфері охорони інтелектуальної власності, учасниками яких вони є.

1. Для цієї Угоди:

"інтелектуальна власність" має таке ж значення, що й у статті 2 Конвенції, якою було засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності, підписаної у м. Стокгольм 14 липня 1967 року, включаючи права на топографії інтегральних систем;

"промислова власність" має таке ж значення, що й у статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності, переглянутої у Стокгольмі 14 липня 1967 року та зміненої 2 жовтня 1979 року;

"створена інтелектуальна власність" - інтелектуальна власність, що є результатом двостороннього співробітництва в рамках цієї Угоди;

"надана інтелектуальна власність" - інтелектуальна власність, що не є результатом двостороннього співробітництва, але яка надається для здійснення двостороннього співробітництва;

"учасник" - організація, підприємство, установа Сторони, що безпосередньо бере участь у виконанні робіт під час здійснення двостороннього співробітництва;

"конфіденційна інформація" - інформація, до якої застосовується обмеження щодо доступу згідно з національним законодавством Сторін.

2. Сторони або їхні учасники погоджуються своєчасно повідомляти одна одній про будь-які твори, на які забезпечено авторські права, чи об'єкти промислової власності, що є результатом двостороннього співробітництва, а також вживати заходів щодо своєчасної охорони прав на такі об'єкти інтелектуальної власності.

Так само повинні надаватися дані, що можуть зацікавити Сторони щодо дій, спрямованих на отримання охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, які є результатом двостороннього співробітництва, підтримання чинності таких документів та захист порушених прав на такі об'єкти інтелектуальної власності.

Якщо учасник однієї зі Сторін не виявить бажання реалізувати своє право на охорону створеної інтелектуальної власності, він має повідомити учасника іншої Сторони не пізніше терміну, коли це може зашкодити отриманню таких прав або підтриманню їх чинності для іншого учасника.

3.

3.1 Права на об'єкти інтелектуальної власності створеної або наданої в рамках цієї Угоди, розподіляються відповідно до двосторонніх договорів Сторін або їхніх учасників про співробітництво.

Положення про охорону створеної або наданої інтелектуальної власності, що вносяться у двосторонні договори про співробітництво, не повинні суперечити цій Угоді.

За необхідності Сторони, або ті, кого вони призначать, розроблять спільний план робіт в рамках двостороннього співробітництва, де визначать розподіл витрат, доходів, а також розподіл прав на інтелектуальну власність.

3.2. Права на об'єкти інтелектуальної власності, створені або надані під час спільної діяльності за умовами двосторонніх договорів про співробітництво розподіляються таким чином:

3.2.1. Використання створених у рамках цієї Угоди літературних творів, захищених авторським правом, провадитиметься на основі принципів та положень Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів. Кожна Сторона має право на переклад та обнародування статей із науково-технічних журналів, доповідей і книг, що були створені в результаті безпосереднього співробітництва, яке забезпечується безоплатною невиключною ліцензією, що не може бути відкликана і має чинність у будь-якій країні. Ця невиключна ліцензія надаватиметься письмово, де буде зазначено конкретно для чого надається згадане вище право. Усі обнародувані примірники творів із забезпеченими авторськими правами, підготовлені згідно із цим положенням, повинні містити імена авторів твору, за винятком того випадку, коли автори відкрито відмовляються бути названими. Якщо жодна із Сторін не має належних авторських прав, Сторони зобов'язуються зробити все необхідне для отримання відповідних дозволів від законних власників прав для втілення згаданого у попередньому абзаці.

3.2.2. Сторона, що надсилає свого дослідника, матиме право на використання ліцензії, яка дає право на використання об'єктів інтелектуальної власності, відповідно до частки своєї участі, а також внесків дослідника під час перебування.

Роялті від ліцензування визначається пропорційно до внесків кожної Сторони на виконання досліджень і правову охорону отриманих результатів.

Відвідувачі - дослідники повинні отримувати права на об'єкти інтелектуальної власності відповідно до правил тих закладів, які їх приймають, якщо не існуватиме окремої угоди. Крім того, автор має право одержувати частину будь-яких платежів, які отримав приймаючий заклад від ліцензування такої інтелектуальної власності.

3.2.3. Кожна Сторона може отримувати всі права та переваги на своїй власній території на об'єкти інтелектуальної власності, що є безпосереднім результатом співробітництва Сторін в рамках двосторонніх договорів.

Якщо у відповідному договорі дослідження не називається "спільним дослідженням", права на об'єкти інтелектуальної власності, що є результатом дослідження, розподілятимуться відповідно до підпункту 3.2.2. Крім того, кожна особа, яку називають винахідником, повинна мати право на частину будь-яких роялті, зароблених кожною установою ліцензуванням прав цієї власності.

3.2.4. Незважаючи на підпункт 3.2.3, якщо який-небудь об'єкт інтелектуальної власності охороняється законодавством однієї Сторони, але не охороняється законодавством іншої Сторони, учаснику Сторони, законодавство якої передбачає охорону цього об'єкта інтелектуальної власності, належать всі права та переваги в будь-якій країні. Особи, які виступають як автори об'єктів інтелектуальної власності, повинні мати права на роялті згідно з підпунктом 3.2.3.

За відсутності плану технологічних робіт учасник кожної Сторони матиме право отримувати охорону на тій території, де вважатиме за доцільне, повідомивши заздалегідь про умови, на яких він бажає отримувати охорону результатів спільної дослідницької діяльності, учаснику іншої Сторони. Учасник, який отримає таке повідомлення, матиме термін в один місяць для використання свого права на охорону як спільного на умовах, що мають бути обговорені, сплативши при цьому свою пропорційну частку витрат. За відсутності договору про територіальний розподіл охорони учасник кожної Сторони вільний звертатися по охорону до тих держав, у яких не зацікавлений учасник іншої Сторони. Всі витрати, спрямовані на отримання охорони інтелектуальної власності та підтримання чинності такої охорони, сплачуватиме учасник тієї Сторони, який звернувся по охорону.

3.3. Кожна Сторона гарантуватиме іншій Стороні можливість отримання прав на об'єкти інтелектуальної власності, розподілених відповідно до цього Додатка, шляхом отримання цих прав від своїх власних учасників через контракти. Цей Додаток, крім того, не змінить і не завадить розподілу прав, переваг і роялті між будь-якою Стороною та її громадянами, що визначається її національним законодавством.

3.4. Припинення чинності або закінчення терміну чинності цієї Угоди не повинно вплинути на права та обов'язки, передбачені цим Додатком.

4. Якщо під час здійснення двостороннього співробітництва передбачається створити або використати об'єкти інтелектуальної власності, стосовно яких повинна зберігатися конфіденційність або передаватися конфіденційна інформація, то у відповідні договори вносяться положення про збереження конфіденційності. У цих випадках відповідні учасники Сторін, спираючись на положення законодавства та практику своєї держави, а також на домовленості, які зафіксовано в договорах, будуть реалізовувати взяті ними зобов'язання зі збереження конфіденційності.

Порядок віднесення інформації до категорії таємної, її обігу та захист такої інформації визначаються відповідно до законодавства Сторін.

5. Компетентні органи Сторін, які будуть визначатися у кожному конкретному випадку двостороннього співробітництва, обмінюються інформацією про випадки порушення прав інтелектуальної власності. Після отримання такої інформації Сторони відповідно до чинного законодавства кожної з них і міжнародних договорів, у яких вони беруть участь, вживають усіх можливих заходів, зокрема кримінальних та адміністративних, для припинення такого порушення.

6. Суперечки стосовно охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, які можуть виникнути під час застосування цієї Угоди, повинні вирішуватися через обговорення між Сторонами. У разі, коли Сторони не досягли ніякої згоди, суперечки повинні подаватися на розгляд до арбітражного суду, який здійснюватиме арбітраж відповідно до норм міжнародного права.