Про регулювання цін

З метою стримування інфляційних процесів у народному господарстві й здійснення соціального захисту прав споживачів та у зв'язку з подорожчанням енергоносіїв, що надходять в Україну, підвищенням мінімального розміру заробітної плати, введенням у безготівкові розрахунки українського карбованця Кабінет Міністрів України

1. Установити граничні розміри підвищення цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, що мають важливе соціальне значення, згідно з додатком N 1.

2. Надати право органам державної виконавчої влади щодо встановлення цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком N 2.

3. Затвердити Тимчасове положення про державне регулювання цін і тарифів, що додається.

4. Реалізація продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, проводиться підприємствами і організаціями за вільними цінами і тарифами.

5. Міністерству економіки і Міністерству фінансів за погодженням із заінтересованими міністерствами і відомствами передбачати в необхідних випадках виділення дотацій на окремі види соціально значущих товарів і послуг для населення, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів та періодично уточнювати розмір вказаних дотацій з урахуванням зміни рівня оптово-збутових цін.

6. Міністерству економіки, Міністерству соціального захисту населення, Міністерству праці, Міністерству фінансів при підготовці пропозицій щодо визначення умов та розмірів цільової грошової допомоги громадянам з мінімальними доходами відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 листопада 1992 р. "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсії" врахувати підвищення плати за житло, газо-, тепло-, водопостачання, водовідведення і зростання цін на вугілля, торф'яні та вугільні брикети.

7. Міністерству економіки за участю заінтересованих міністерств і відомств:

вносити при необхідності пропозиції Кабінетові Міністрів України щодо зміни державних регульованих цін і тарифів;

за погодженням з Антимонопольним комітетом України розробити та запровадити механізм регулювання цін і тарифів на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку;

за погодженням з Міністерством оборони та Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії до 5 січня 1993 р. розробити і затвердити Положення про порядок формування регульованих цін на продукцію оборонного призначення.

8. З метою забезпечення необхідних госпрозрахункових умов для підприємств, що мають значну різницю у витратах на виробництво й інвестиціях відносно інших підприємств галузі з причин, незалежних від їхньої діяльності (різні гірничогеологічні, природно-кліматичні та інші умови), дозволити міністерствам і відомствам за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів утворювати фонди фінансового регулювання (без зміни розрахунків з бюджетом) за рахунок відрахувань до фондів з прибутку або включення їх витрат на виробництво. У необхідних випадках може запроваджуватися механізм розрахункових цін.

9. Міністерству статистики за погодженням з Міністерством економіки з I кварталу 1993 р. запровадити щоквартальну звітність про собівартість і рентабельність продукції та послуг.

10. Державному комітетові по нафті і газу внести до 10 січня 1993 р. пропозиції Кабінетові Міністрів України про зміну норм споживання природного газу, що реалізується населенню.

11. Визнати такими, що втратили чинність, рішення Уряду України згідно з переліком, що додається.

12. Ця постанова набуває чинності з 26 грудня 1992 року.

1. Міністерство економіки встановлює: 

такси на деревину, що відпускається на пні;

ставки відрахувань на геологорозвідувальні роботи;

заставні ціни на скляну тару;

порядок регулювання тарифів на електричну і теплову енергію, що відпускається споживачам (крім населення) усіма енергопостачальними організаціями і підприємствами;

диференційовані тарифи на електричну і теплову енергію виробництва системи Міненерго в розрізі енергетичних об'єднань за поданням Міненерго;

тарифи на воду, що забирається із водогосподарських систем (поверхневі і підземні джерела), для внесення плати в бюджет за поданням Держводгоспу;

оптові ціни на газ та газопродукцію для виробників і постачальників за поданням Держкомнафтогазу.

3. Державний комітет по вугільній промисловості за погодженням з Міністерством економіки встановлює оптові ціни на вугілля та вугільну продукцію.

4. Міністерство зв'язку за погодженням з Міністерством економіки встановлює тарифи на міжнародні послуги зв'язку.

5. Міністерство оборони:

визначає граничні розміри націнок на продукцію підприємств громадського харчування, розміщених у військових містечках на закритій території;

здійснює регулювання цін на ремонт озброєння і військової техніки та запасні частини і деталі, що виробляються підвідомчими підприємствами, і тарифи на транспортні послуги, що надаються військовими частинами, підвідомчими підприємствами і організаціями.

7. Міністерство соціального захисту населення здійснює регулювання цін на протезно-ортопедичні вироби і технічні засоби профілактики інвалідності та реабілітації інвалідів.

8. Рада Міністрів Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації встановлюють:

ціни на вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений у межах установлених граничних цін і норм для продажу їх населенню з урахуванням якісних характеристик і наявних бюджетних ресурсів та ціни на вказане паливо понад норми, встановлені для населення;

ціни на торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу їх населенню;

граничні розміри плати за проживання в гуртожитках робітників і службовців;

тарифи на комунально-побутові послуги (крім тих, на які Урядом України встановлені граничні коефіцієнти);

націнки на продукцію підприємств і організацій громадського харчування;

граничні рівні торговельних надбавок на картоплю і плодоовочеву продукцію тривалого зберігання;

граничний рівень торговельних і постачально-збутових надбавок (націнок) на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, що реалізуються торговельними підприємствами, які не входять до складу об'єднання "Фармація".

9. За погодженням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями затверджуються тарифи: 

виробничими об'єднаннями зв'язку - на послуги місцевого телефонного зв'язку і радіофікації.

10. Міністерство промисловості за погодженням з Міністерством економіки здійснює регулювання цін на кокс, металургійну продукцію і продукцію хімічної промисловості.

11. Державний комітет по використанню ядерної енергії встановлює тарифи на електричну енергію, що відпускається ДВО "Укренерго", в розрізі атомних станцій у межах затвердженого Кабінетом Міністрів України тарифу.

12. Міністерство промисловості за погодженням з відповідними обласними державними адміністраціями регулює тарифи на послуги з подачі води виробничим об'єднанням "Укрпромводчормет" і підприємством "Кривбаспромводпостачання".

14. Міністерство охорони здоров'я встановлює ціни і тарифи на технічні послуги (монтаж, налагодження, ремонт, комплексне технічне обслуговування та інші види робіт), які надаються лікувальним закладам підприємствами, що входять до складу державного українського об'єднання "Політехмед", і здійснює регулювання тарифів на послуги з виготовлення окулярної оптики.

15. Міністерство внутрішніх справ встановлює граничні розміри плати за проживання в гуртожитках системи міністерства.

16. Об'єднання "Фармація" в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі за погодженням з відповідними органами державної виконавчої влади встановлюють граничний рівень торговельних надбавок до оптових цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення.

17. Міністерство фінансів за погодженням з Міністерством економіки та Національним банком затверджує ціни на дорогоцінні метали у виробах і брухті та дорогоцінне каміння, що скуповується у населення.

 

1. Тимчасове положення про державне регулювання цін і тарифів (надалі - Положення) поширюється на державні підприємства, іх об'єднання та організації (надалі - підприємство), які, користуючись правом самостійного встановлення цін і тарифів на продукцію, товари і послуги (надалі - продукція), надмірно підвищують їх рівень, і діє до запровадження механізму регулювання цін і тарифів на продукцію, товари і послуги підприємств-монополістів.

2. Це Положення не поширюється:

на продукцію, що експортується (у тому числі до держав колишнього Союзу РСР);

на продукцію, що замінює імпортну (визначається Мінекономіки);

на нові високоефективні види продукції (на два роки з моменту постановки їх на серійне виробництво);

на нову продукцію, що виготовлена із застосуванням запатентованого винаходу і високоефективної технології, створеної спеціально для цієї продукції (протягом трьох років з моменту постановки її на виробництво);

на продукцію, щодо якої відповідно до рішень Уряду України застосовується механізм державного регулювання цін.

3. Державне регулювання цін і тарифів, передбачене цим Положенням, запроваджується Мінекономіки, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями на продукцію згідно з додатком N 1.

4. Необхідність введення регульованих цін визначається органами, вказаними у пункті 3 цього Положення, виходячи з інформації підприємств-споживачів, аналізу даних статистики, результатів перевірок контролюючих органів щодо надмірного зростання цін, а також декларування зміни цін підприємствами-виготовлювачами.

Одержавши таку інформацію, органи, на які покладено державне регулювання цін, перевіряють обгрунтованість підвищення цін і приймають відповідне рішення.

5. Підставою для запровадження регульованих цін може бути підвищення підприємством цін на свою продукцію, здійснене після введення цього Положення, за рахунок:

збільшення у витратах вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і послуг без відповідного обгрунтування цін на їх придбання та норм споживання;

перевищення витрат на оплату праці в частині, що відноситься на собівартість продукції, з порушенням порядку, передбаченого актами законодавства;

включення до собівартості продукції витрат, не передбачених діючим порядком калькулювання продукції;

збільшення норми прибутку понад досягнутий рівень.

6. Регулювання цін за результатами перевірок може здійснюватися шляхом встановлення:

індивідуальних цін на продукцію підприємства-виготовлювача;

граничних рівнів цін, торговельних, постачальницько-збутових надбавок і націнок;

граничних нормативів рентабельності до собівартості продукції або до власних витрат обігу.

7. Рішення про запровадження чи скасування державного регулювання цін надсилається: підприємству-виготовлювачу продукції, міністерству (відомству), до сфери функціонального управління якого входить вказане підприємство, місцевій державній адміністрації, органу державного контролю за цінами.

8. При зміні цін на продукцію, зазначену в додатку N 2, після введення в дію цього Положення підприємства зобов'язані декларувати цю зміну органам, що регулюють ціни, відповідно до їх повноважень (пункт 3).

При декларуванні зміни цін підприємства повинні подати такі відомості: запропоновану зміну цін і тарифів; калькуляцію собівартості продукції з розшифровкою подорожчання матеріальних і збільшення трудових витрат; обсяги виробництва продукції у попередньому і поточному роках; досягнутий і запланований розміри прибутків від реалізації продукції, а також розмір прибутків, рентабельності в цілому по підприємству; обгрунтування причин зміни цін і тарифів.

Орган, якому декларується зміна цін, повинен у місячний строк прийняти рішення за поданими матеріалами.

Продукція, товари і послуги (за винятком товарів народного споживання і послуг для населення):

добувної промисловості (крім нерудних будівельних матеріалів);

хімічної та нафтохімічної промисловості;

лісової та деревообробної промисловості;

машинобудування;

транспорту і зв'язку.

Сировина і матеріали для легкої промисловості.

Цемент, азбоцементні вироби, вироби керамічні облицювальні (крім фасадних), цегла і плитки кислототривкі, скло будівельне, теплоізоляційні матеріали.

Сіль, цукор, олія (соняшникова, кукурудзяна, соєва).

Товари народного споживання і послуги для населення.

Продукція (за винятком сировини і матеріалів для легкої промисловості):

торф'яної промисловості;

промисловості будівельних матеріалів (за винятком цементу, азбоцементних виробів, виробів керамічних облицювальних, цегли і плиток кислототривких, скла будівельного, теплоізоляційних матеріалів);

легкої промисловості;

харчової промисловості (за винятком солі, цукру, олії);

Послуги торговельні, постачальницькі і постачальницько-збутові.

Зерно пшениці, жита, кукурудзи, насіння соняшнику, соя, хміль, крім тих, що реалізуються господарствами за закупівельними цінами.

Комбікорми.

Примітка.

Не підлягають державному регулюванню ціни і тарифи на продукцію та послуги будівництва, сільського господарства, науки, а також послуги аудиторсько-консультаційного характеру.

Мінеральні добрива

Синтетичні миючі засоби та інші товари побутової хімії, лакофарбові матеріали в частині товарів, що реалізуються населенню

Сода кальцинована і каустична

Етилен, пропілен, вінілхлорид, бензол нафтовий

Полістирол, поліетилен 

Сірка (крім сірки технічної газової)

Основні види продукції машинобудування

Серійна продукція оборонного призначення

Хімічні волокна і нитки

Пряжа всіх видів (крім тієї, що реалізується населенню)

Шкіра натуральна і штучна

Тканини (крім чистошерстяних і з натурального шовку), неткані матеріали

Трикотажні полотна (крім чистошерстяних)

Швейні, трикотажні вироби і взуття масового попиту

Голки швацькі

Елементи живлення

Стержні для авторучок кулькових

Послуги пралень і лазень (загальні зали і душові павільйони ІІ розряду)

М'ясо та м'ясопродукти, жири тваринні харчові

Молоко та вся молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками та без них.

Молоко та вся молочна продукція

Маргаринова продукція

Сіль

Лікарські засоби

Цукор

Олія соняшникова, кукурудзяна та соєва

Льоноволокно

Вовна мита

Похоронні послуги

Примітки: 1. Органи, що здійснюють державне регулювання цін, у   разі необхідності можуть вносити доповнення до цього переліку відповідно до своїх повноважень, передбачених Тимчасовим положенням.

2. Декларуванню підлягає зміна цін і тарифів на продукцію, товари і послуги, що постачаються (надаються) підприємствами України.

3. Декларуванню не підлягають ціни на продукцію, вироблену за межами України.

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 1991 р. N 376 "Про систему цін у народному господарстві і на споживчому ринку" (ЗП України, 1992 р., N 1, ст.16).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 1992 р. N 9 "Про додаткові заходи щодо забезпечення соціального захисту населення у зв'язку з лібералізацією цін" (ЗП України,1992 р., N 2, ст.34).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 1992 р. N 14 "Про заходи щодо стримування зростання цін на м'ясо і м'ясопродукти" (ЗП України, 1992 р., N 2, ст.36).

4. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 січня 1992 р. N 24.

5. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 січня 1992 р. N 45.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1992 р. N 101 "Про ціни на вугілля, торф'яні та вугільні брикети, що реалізуються населенню у 1992 році" (ЗП України, 1992 р., N 3, ст.75).

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 1992 р. N 104 "Про тарифи на перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом" (ЗП України, 1992 р., N 4, ст.86).

8. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1992 р. N 178 "Про заходи щодо забезпечення роботи Українського об'єднання цивільної авіації "Авіалінії України".

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 1992 р. N 193 "Про внесення змін до системи регульованих цін і тарифів" (ЗП України, 1992 р., N 4, ст.112).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1992 р. N 243 "Про ціни на автомобільний бензин і паливо дизельне, що реалізуються населенню" (ЗП України, 1992 р., N 5, ст.125).

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 червня 1992 р. N 317 "Про внесення змін до системи регульованих цін" (ЗП України, 1992 р., N 6, ст.149).

12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 червня 1992 р. N 366.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1992 р. N 357 "Про регулювання тарифів на послуги пасажирського транспорту і зв'язку" (ЗП України, 1992 р., N 7, ст.163).

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 1992 р. N 359 "Про внесення змін до системи регульованих цін на продовольчі товари" (ЗП України, 1992 р., N 7, ст.165).

15. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 1992 р. N 422 "Про роздрібні ціни на окремі види хліба" (ЗП України, 1992 р., N 8, ст.205).

16. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. N 492 "Про внесення змін до системи регульованих цін на окремі види паливно-енергетичних ресурсів" (ЗП України, 1992 р., N 9, ст.228).

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1992 р. N 541 "Про регулювання тарифів на перевезення пасажирів і вантажів річковим і морським транспортом" (ЗП України, 1992 р., N 10, ст.256).

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1992 р. N 552 "Про роздрібні ціни на окремі види хліба" (ЗП України, 1992 Р., N 10, ст.259).

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1992 р. N 553 "Про внесення змін до системи регульованих цін на горілку та спирт питний" (ЗП України, 1992 р., N 10, ст.260).

20. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 1992 р. N 641.

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1992 р. N 557 "Про заходи щодо здешевлення окремих ковбасних виробів, молока і молокопродуктів".