Про схвалення Національної стратегії захисту прав дитини у сфері юстиції на період до 2028 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025—2028 роках

розроблення та впровадження дієвого механізму здійснення невідкладного досудового розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх або у яких діти є потерпілими, забезпечення першочергового розгляду в суді кримінального провадження щодо неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи;

перегляд видів покарань, які призначаються неповнолітнім, розширення можливості застосування до них покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також переліку обов’язків, які покладає суд на неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням, тощо;

перегляд підходів щодо організації відбування покарання у виді громадських робіт неповнолітніми, які б враховували інтереси неповнолітніх і сприяли їх соціальній адаптації та реабілітації у громаді;

впровадження дієвого механізму проведення з неповнолітніми, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення, індивідуальної профілактичної та психологічної роботи, метою якої є перевиховання та налагодження соціальних зв’язків;

забезпечення створення належних умов утримання неповнолітніх з урахуванням потреб відповідно до статі та віку у місцях несвободи та незалежного моніторингу їх дотримання, недопущення випадків утримання неповнолітніх разом з дорослими, організації їх дозвілля, спрямованого на розвиток особи, захоплень, подолання прокримінального мислення, формування мотивації та перевиховання;

удосконалення взаємодії між уповноваженими органами з питань пробації та органами і службами у справах дітей, органами соціального захисту населення під час здійснення пробації щодо неповнолітніх;

удосконалення організації соціально-виховної роботи з неповнолітніми, які відбули покарання у виді позбавлення волі на певний строк, для забезпечення їх ресоціалізації та соціальної адаптації.

Стратегічна ціль 3. Запровадження системного підходу та ефективної міжвідомчої взаємодії щодо запобігання та протидії насильству щодо дітей, забезпечення прав та найкращих інтересів дитини, постраждалої від насильства, жорстокого поводження, та дитини, яка стала свідком кримінального правопорушення, надання комплексної допомоги

Незважаючи на суттєві кроки щодо удосконалення національного механізму запобігання та протидії насильству щодо дитини, зокрема домашньому насильству, залишаються проблемними питання своєчасного виявлення випадків домашнього насильства та інших форм жорстокого поводження з дитиною, а також належного реагування на кожен такий випадок.

Нагальною є потреба у напрацюванні механізму ідентифікації дітей, які стали свідками домашнього насильства, для забезпечення їх обліку, надання своєчасної допомоги, захисту та притягнення кривдника дитини до передбаченої законом відповідальності. Залишається невирішеним питання щодо обліку дітей, які стали свідками інших кримінальних правопорушень насильницького характеру.

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі 3, є:

створення національної бази даних про всі випадки насильства та жорстокого поводження щодо дітей, зокрема домашнього насильства, сексуального насильства щодо дитини з використанням індикаторів статі та віку;

удосконалення механізму взаємодії між суб’єктами захисту прав дитини на рівні територіальної громади щодо виявлення дітей, які постраждали від різних форм насильства та жорстокого поводження, зокрема у дитячому середовищі, та дітей, які стали свідками домашнього насильства або інших кримінальних правопорушень, забезпечення належної ідентифікації таких дітей, їх соціального захисту;

запровадження системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців служб, органів та установ, які працюють з дітьми та для дітей, зокрема фахівців, які працюють з випадками сексуального насильства, жорстокого поводження щодо дитини, з питань виявлення насильства стосовно дитини, міжвідомчого та скоординованого реагування на такі випадки з урахуванням найкращих інтересів дитини та гендерних аспектів відповідно до міжнародних стандартів захисту прав дитини;

забезпечення доступу постраждалої дитини до комплексних послуг, орієнтованих на її потреби, зокрема медичної, соціальної, психологічної, безоплатної правничої допомоги, з урахуванням найкращих інтересів дитини та гендерних аспектів;

забезпечення ефективної міжсекторальної взаємодії щодо реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми та експлуатації;

встановлення та запровадження додаткових стандартів захисту дітей від жорстокого поводження в установах та організаціях, що надають послуги дітям;

формування в суспільстві нетерпимого ставлення до насильства щодо дитини та усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини, проведення загальнонаціональних кампаній з підвищення обізнаності щодо неприпустимості застосування тілесних покарань стосовно дитини та заохочення ненасильницьких форм виховання;

впровадження корекційних програм для батьків, які не виконують своїх обов’язків з догляду та виховання дитини, вчиняють домашнє насильство стосовно дитини або застосовують інші форми жорстокого поводження;

забезпечення непритягнення дітей, які стали жертвами експлуатації та жорстокого поводження, зокрема тих, які були залучені до експлуатації у проституції, до адміністративної відповідальності, а також вжиття всіх можливих заходів для уникнення стигматизації та соціальної маргіналізації таких дітей;

проведення дослідницької та аналітичної роботи щодо вивчення умов і факторів, що призводять до вчинення кримінальних правопорушень щодо дитини та сприяють їх вчиненню.

Стратегічна ціль 4. Забезпечення кращого захисту, представництва, участі та врахування найкращих інтересів дітей, які контактують із системою цивільного правосуддя, під час судового процесу та процесу прийняття рішень

Законодавство не передбачає обов’язкової спеціалізації суддів у сімейних справах, що стосуються прав та інтересів дитини. На практиці такі справи переважно розподіляються в загальному порядку. Водночас більшість правових питань у сімейних правовідносинах потребують спеціальних знань та досвіду для вирішення спору в найкращих інтересах дитини відповідно до міжнародних стандартів забезпечення прав дитини.

Суттєвою перешкодою для належного розгляду судами цивільних справ, що стосуються прав та інтересів дитини, є недостатня укомплектованість судів та віднесення питання запровадження спеціалізації суддів із розгляду сімейних спорів до компетенції зборів суддів відповідного суду. Внаслідок цього справи, пов’язані з вирішенням спорів між батьками дитини, розподіляються в загальному порядку та розглядаються суддями, які мають велике навантаження справами інших категорій та не завжди мають достатньо знань щодо стандартів правосуддя, дружнього до дитини.

Неврегульованим залишається питання щодо співмірності навантаження суддів (незважаючи на існуючий автоматизований розподіл справ, "універсальність" судді в умовах воєнного стану може негативно впливати на якість роботи).

Законодавство недостатньою мірою захищає права та інтереси дитини в цивільних провадженнях у разі, коли батьки або інші законні представники дитини діють не в її інтересах, а відповідні органи та служби проявляють бездіяльність.

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі 4, є:

запровадження обов’язкової спеціалізації суддів із розгляду справ, що виникають із сімейних правовідносин та стосуються прав і законних інтересів дитини;

удосконалення механізму реагування на порушення прав дитини, зокрема у разі встановлення випадків бездіяльності відповідних органів і служб, захист прав дитини прокурором в суді;

удосконалення законодавства з питань вирішення спорів між батьками, що стосуються прав та інтересів дитини, передача повноважень органів опіки та піклування стосовно вирішення спорів між батьками дитини до виключної компетенції суду;

розроблення та затвердження механізму з’ясування думки дитини під час вирішення питань, що стосуються її життя, зокрема у цивільних спорах щодо її виховання, визначення місця проживання, позбавлення та поновлення батьківських прав, управління її майном;

закріплення на законодавчому рівні обов’язковості супроводу дитини психологом під час з’ясування її думки судом та під час її участі в судових справах, що стосуються прав та інтересів дитини, визначення процесуального статусу психолога, обсягу його прав та обов’язків;

удосконалення механізму виконання судових рішень у справах про участь батьків у вихованні дитини, а також захисту права дитини на доступ до батьків та спілкування з ними, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, у тому числі запровадження заходів підтримки дитини, яка проявляє ознаки відчуження до одного з батьків;

врегулювання питань правових наслідків за самочинну зміну місця проживання дитини одним із батьків, встановленого рішенням суду або органу опіки та піклування, або нотаріально посвідченим договором;

впровадження єдиних стандартів навчання фахівців, які беруть участь у розгляді цивільних справ, що стосуються прав та інтересів дітей;

запровадження медіації у сімейних спорах для позасудового врегулювання або запобігання виникненню спірних питань, що стосуються прав та інтересів дитини, у тому числі з метою запобігання відчуженню дитини до одного з батьків, відповідно до міжнародних стандартів та процесів, що враховують інтереси дітей;

забезпечення міждисциплінарної співпраці під час вирішення спорів щодо дітей;

впровадження практики застосування у спорах між розлученими батьками спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком.

Стратегічна ціль 5. Забезпечення прав і свобод дитини в Інтернеті, запобігання експлуатації і зловживанням щодо дітей у цифровому середовищі

Одним із пріоритетів у системі національної безпеки України є забезпечення кібербезпеки. З метою створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави Указом Президента України від 26 серпня 2021 р. № 447 затверджено Стратегію кібербезпеки України. Для досягнення цілей цієї Стратегії серед іншого передбачено розроблення концептуальних підходів щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення прав громадян у кіберпросторі (особливо найбільш вразливих груп населення, насамперед дітей), а також поглиблення співпраці з міжнародними організаціями у сфері захисту дітей від сексуального насильства в цифровому середовищі.

Цифрове середовище, зокрема Інтернет, є важливим джерелом інформації у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації та самореалізації. Водночас містить ризики для здоров’я, розвитку та психічного благополуччя дитини. Серед таких ризиків, зокрема, є здійснення сексуальної експлуатації та насильства щодо дитини, домагання в сексуальних цілях, вербування дитини в цифровому середовищі для вчинення кримінальних правопорушень, залучення до участі в екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі дітьми, надмірна сексуалізація дітей. Так само дитина може стикнутися з небажаним контентом, зокрема: закликами до насильства та нанесення собі ушкоджень, у тому числі вчинення самогубства, контентом, що принижує людську гідність, містить мову ворожнечі та заклики до дискримінації, контентом порнографічного характеру, непридатним для дитини рекламним контентом. Непоодинокими є випадки кібербулінгу та кіберсталкінгу (залякування, переслідування та інші форми утисків і погроз в Інтернеті), онлайн-грумінгу (встановлення через Інтернет довірливих відносин з неповнолітніми особами з метою вчинення над ними сексуального насильства, примушування до дій сексуального характеру), розповсюдження приватних та інтимних зображень дитини з метою вчинення шантажу, використання персональної інформації дитини в комерційних цілях тощо.

Зазначені ризики здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини, а також можуть призводити до порушення прав дитини.

В умовах воєнного стану в Україні та переходу частини закладів освіти на дистанційну форму здобуття освіти ризики для дитини під час використання нею Інтернету суттєво зростають.

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі 5, є:

підвищення рівня обізнаності дітей і підлітків щодо небезпек у цифровому середовищі, формування навичок безпечного використання Інтернету та взаємодії з інформаційно-комунікаційним середовищем;

проведення роботи щодо сприяння виявленню та реагуванню на випадки порушення прав дитини у цифровому середовищі, у тому числі реагування на спробу вчинення самогубства, організації подальшої роботи з дитиною та батьками, законними представниками, посилення міжвідомчої координації;

запровадження інформаційно-просвітницьких заходів з відповідального батьківства щодо причин вчинення самогубств дітьми, виявлення ознак (індикаторів) суїцидальних намірів у дітей;

забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних та соціальних працівників щодо наявних ризиків для безпеки та здоров’я дитини у цифровому середовищі, формування навичок їх запобігання, виявлення та подолання;

посилення відповідальності за кримінальні правопорушення, пов’язані з торгівлею дітьми, дитячою порнографією та проституцією, сексуальним насильством проти дітей, у тому числі скоєними в цифровому середовищі, внаслідок яких постраждалою є дитина, а також за недотримання суб’єктами у сфері медіа вимог Закону України "Про медіа" щодо обмеження поширення інформації, що може завдати шкоди дітям, розв’язання проблеми безкарності за злочини, пов’язані з дитячою порнографією в Інтернеті та на інших ресурсах, завдяки застосуванню пом’якшувальних обставин щодо дорослих злочинців;

визначення інструментів блокування та видалення шкідливого контенту, у тому числі порнографічного характеру.

Стратегічна ціль 6. Впровадження комплексного міжвідомчого підходу до профілактики правопорушень серед дітей та проведення соціально-виховної роботи з дітьми, схильними до вчинення правопорушень

Рівень правопорушень серед неповнолітніх зумовлює необхідність вжиття комплексних заходів, спрямованих на профілактику, виявлення та протидію вчиненню дітьми кримінальних правопорушень.

Для запровадження системного підходу до запобігання дитячим правопорушенням також необхідно забезпечити здійснення заходів щодо розвитку профілактичних послуг для дітей та молоді на рівні місцевого самоврядування, своєчасного виявлення та надання ефективної підтримки родинам з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, внутрішньо переміщеним сім’ям із дітьми, створення у територіальних громадах мережі закладів позашкільної освіти, спортивних секцій для забезпечення змістовного дозвілля дітей.

Потребує розв’язання проблема відсутності координації та ефективної взаємодії між уповноваженими суб’єктами, що здійснюють заходи з профілактики правопорушень серед дітей. Вагомим ресурсом для якісного проведення профілактичної роботи повинна стати міжсекторальна співпраця та залучення громадських організацій для проведення корекційної та профілактичної роботи з дитиною, схильною до вчинення правопорушень.

На сьогодні в умовах воєнного стану в Україні виникає проблема поділу всередині суспільства, зокрема серед неповнолітніх, за такими ознаками, як: місцезнаходження під час війни (в Україні чи за кордоном), залученість близьких дитини до захисту держави та забезпечення безпеки громадян (зокрема, поділ дітей на тих, у кого батько/мати або інший родич воював і отримав поранення, каліцтво або загинув, і тих, у кого батьки не воювали).

Такий соціальний конфлікт може мати суттєві негативні наслідки, зокрема вчинення правопорушень. Це вимагає розроблення відповідних профілактичних заходів, запровадження психологічної підтримки, соціальної реклами, спрямованої на нівелювання назріваючої проблеми поділу суспільства і дітей, що надасть можливість зменшити ризики загострення та зростання динаміки соціального конфлікту, наслідком якого може стати потрапляння дитини до системи кримінальної юстиції. Така діяльність повинна бути спрямована так само і на дорослих (як на батьків та інших осіб, які беруть участь у вихованні дитини, так і на фахівців різних сфер діяльності, що працюють з дітьми та в інтересах дитини).

Завданнями, спрямованими на досягнення стратегічної цілі 6, є:

перегляд та внесення змін до законодавства з питань діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, запровадження механізму міжвідомчої взаємодії та обміну інформацією щодо дітей, схильних до вчинення правопорушень, планування та проведення профілактичної роботи з такими дітьми на місцевому рівні;

впровадження профілактичних програм і заходів, орієнтованих на усунення факторів, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, які схильні до протиправної поведінки, домашнього насильства;

удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, залучених до виконання профілактичних та корекційних програм, проведення соціально-виховної роботи з дітьми;

проведення систематичної інформаційної роботи та правової освіти із запобігання правопорушенням серед дітей, формування нульової толерантності до явища булінгу та інших проявів насильства;

збереження та розвиток у територіальних громадах мережі закладів позашкільної освіти, їх структурних підрозділів, гуртків, спортивних секцій для забезпечення змістовного дозвілля дітей з урахуванням широкого залучення дітей з сімей внутрішньо переміщених осіб та інших категорій дітей, які потребують особливої уваги;

проведення дослідницької та аналітичної роботи щодо вивчення умов і факторів, що призводять до протиправної поведінки дитини та сприяють вчиненню нею правопорушень, напрацювання нового механізму впливу та форм роботи з дітьми, схильними до вчинення правопорушень.

Показниками досягнення стратегічних цілей, за якими здійснюється оцінювання результативності реалізації Стратегії порівняно з попередніми періодами починаючи з 2025 року, є:

кількість спеціалізованих фахівців, які залучаються до кримінального провадження за участю дитини (прокурорів, дізнавачів, слідчих, слідчих суддів, суддів), осіб;

кількість проведених щороку курсів підвищення кваліфікації для працівників органів, служб і установ, що працюють з дітьми, потерпілими від кримінальних правопорушень, та дітьми, які перебувають у конфлікті із законом, одиниць;

кількість спеціалізованих працівників, які пройшли навчання та підвищення кваліфікації (в розрізі регіонів), осіб;

частка дітей, які скористалися безоплатною правничою допомогою, отримали соціальні, медичні та реабілітаційні послуги, від загальної кількості дітей, потерпілих від кримінальних правопорушень, відсотків;

кількість працівників органів, служб і установ, що використовують в роботі з дітьми, потерпілими від кримінальних правопорушень, дітьми, які перебувають у конфлікті із законом, та дітьми, які контактують із системою юстиції у цивільних провадженнях, розроблені методичні матеріали, осіб;

кількість проведених превентивних, інформаційно-роз’яснювальних, виховних заходів щодо профілактики правопорушень, запобігання та протидії домашньому насильству та жорстокому поводженню з дітьми, формування обізнаності щодо небезпек у цифровому середовищі та навичок безпечного використання Інтернету, одиниць;

частка дітей, які постраждали від насильства та інших кримінальних правопорушень, охоплених послугами відповідно до індивідуальних потреб, відсотків;

збільшення частки судів, у яких запроваджено спеціалізацію суддів з розгляду справ, що виникають із сімейних правовідносин та стосуються прав і законних інтересів дитини, відсотків;

зменшення частки дітей, які вчинили правопорушення, з розподілом за статтю та віковими групами, відсотків;

зменшення частки потерпілих від кримінальних правопорушень дітей з розподілом за статтю та віковими групами, відсотків;

зменшення частки неповнолітніх, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, з розподілом за статтю та віковими групами, відсотків;

збільшення кількості вирішених у позасудовому порядку спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини, участі в її вихованні тощо, випадків;

збільшення частки судових рішень, ухвалених судом з урахуванням найкращих інтересів дитини після з’ясування думки дитини під час вирішення питань, що стосуються її життя, із залученням психолога, відсотків.

З урахуванням мети цієї Стратегії та за умови виконання в повному обсязі передбачених цією Стратегією завдань планується до 2028 року:

збільшення частки дітей, які отримали безоплатну правничу допомогу, соціальні, медичні та реабілітаційні послуги відповідно до потреб, із загальної кількості дітей, потерпілих від кримінальних правопорушень, до 95 відсотків;

збільшення частки дітей, які отримали послуги відповідно до індивідуальних потреб, із загальної кількості дітей, постраждалих від насильства та інших кримінальних правопорушень, до 95 відсотків;

збільшення частки дітей, забезпечених соціальною підтримкою, із загальної кількості дітей, які перебувають у конфлікті із законом, до 80 відсотків.

Очікувані результати реалізації Стратегії:

впровадження єдиних підходів щодо розслідування воєнних злочинів, вчинених стосовно дитини, та здійснення судового провадження з урахуванням найкращих інтересів дитини;

забезпечення доступу дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту, до необхідних послуг і програм підтримки;

імплементація міжнародних стандартів дружнього до дитини правосуддя в національне законодавство та практику його застосування;

забезпечення ефективної міжвідомчої взаємодії щодо виявлення дітей, які постраждали від насильства та інших кримінальних правопорушень, належного реагування на кожен випадок порушення прав дитини;

забезпечення прийняття рішень щодо дітей, які стикаються із системою цивільного правосуддя, з урахуванням найкращих інтересів дитини та дотриманням міжнародних стандартів;

створення ефективної системи протидії вчиненню кіберзлочинів стосовно дитини, забезпечення своєчасного виявлення та розслідування таких злочинів, належного реагування на випадки порушення прав дитини у цифровому середовищі;

впровадження системного підходу щодо проведення профілактичної роботи з дітьми та організації соціально-виховної роботи з неповнолітніми для забезпечення їх ресоціалізації та реабілітації.

Моніторинг та оцінку результатів реалізації Стратегії здійснює Мін’юст за участю центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, обласних та Київської міської держадміністрацій (військових адміністрацій), інших заінтересованих сторін, залучених до виконання завдань і здійснення реалізації Стратегії.

У рамках проведення моніторингу передбачається збір інформації, підготовка та подання щороку Кабінетові Міністрів України звіту про стан виконання завдань та заходів з реалізації Стратегії, а також його розміщення на офіційному веб-сайті Мін’юсту.

За результатами виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії під час підготовки звіту у 2029 році Мін’юстом проводиться оцінка досягнення стратегічних цілей Стратегії за визначеними в ній показниками.

До підготовки звіту про стан виконання завдань та заходів з реалізації Стратегії можуть бути залучені експерти, організації громадянського суспільства, наукові установи.

Заходи з реалізації Стратегії будуть впроваджуватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах бюджетних призначень, передбачених головним розпорядникам бюджетних коштів на відповідний період, інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема фінансових ресурсів, які надаються в межах міжнародної технічної допомоги (у разі її залучення), а також фінансових ресурсів міжнародних та громадських організацій.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних і кадрових ресурсів, необхідних для реалізації цієї Стратегії, визначається щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством.