Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Словенія про морське торговельне судноплавство

Дата підписання: 10.11.2003

Дата набуття чинності: 03.12.2004

Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Словенія (далі "Договірні Сторони"),

- бажаючи сприяти розвитку комерційних і економічних відносин між двома країнами;

- маючи намір сприяти відносинам і досягнути тісного співробітництва в галузі морського транспорту між двома країнами;

- бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності і взаємної вигоди;

- бажаючи сприяти розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства,

домовились про таке:

Метою цієї Угоди є:

- регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері торговельного судноплавства;

- забезпечення тісного співробітництва у сфері торговельного судноплавства;

- уникнення дій, перешкоджаючих нормальному розвиткові морських перевезень.

У цій Угоді:

1. "Судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, яке зареєстроване на території держави цієї Договірної Сторони і несе її прапор згідно з національним законодавством. Цей термін, однак, не включає:

- військові кораблі;

- цивільні судна, що використовуються за некомерційним призначенням;

- рибальські судна.

2. "Член екіпажу судна" означає капітана або будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та чиє ім'я включене до суднової ролі.

1. Ця Угода застосовується на території, яка включає територіальні води України, з одного боку, і на території, яка включає територіальні води Республіки Словенія, з другого боку.

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден, у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для мореплавства, а також у відношенні сплати портових зборів і стягнень.

3. Положення пункту 2 цієї статті:

a) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних суден;

b) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема на національний каботаж і морське рибальство;

c) не зобов'язують Договірну Сторону поширювати на судна іншої Договірної Сторони виключення з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

d) не стосуються правил в'їзду і перебування іноземців.

Договірні Сторони вживають відповідно до свого законодавства усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей, чинних у цих портах.

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або визнаються однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до міжнародної Конвенції про вимір суднового тоннажу 1969 року, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони.

1. Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряків, які видані компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантує власникам таких посвідчень права, передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства (1965 року) і Конвенцією МОП N 108 (1958 року) про національні посвідчення особи моряків.

Такими посвідченнями особи є:

- для українських моряків - Посвідчення особи моряка;

- для словенських моряків - Словенська Книжка моряка.

Обидві Договірні Сторони інформуватимуть одна одну дипломатичними каналами про будь-які зміни, що стосуються вищезазначених посвідчень.

2. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, зазначеним у статті 6 цієї Угоди, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, поки судно залишається в цьому порту, якщо її внесено до суднової ролі та до списку екіпажу, поданого капітаном судна адміністрації порту. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ця особа підлягає чинному контролю.

2. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, виданим однією з Договірних Сторін і зазначеним у статті 6 цієї Угоди, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

3. В усіх випадках, застережених у пункті 2 цієї статті, посвідчення особи повинні мати візу іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.

4. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи, зазначеним у статті 6 цієї Угоди, сходить на берег в порту Договірної Сторони з причини здоров'я або з іншої причини, прийнятної для компетентних влад, останні дають необхідний дозвіл зазначеній особі на перебування на своїй території, а в разі госпіталізації - дозвіл на повернення до своєї країни проживання, або на прямування до іншого порту для посадки на судно будь-яким транспортним засобом.

5. Положення правил в'їзду і перебування іноземців, що діють на територіях Договірних Сторін, залишаються чинними без порушення положень статей 6 і 7 цієї Угоди.

1. Компетентні судові органи Договірних Сторін не прийматимуть до розгляду позови, що виникають з угоди найму в якості члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони без згоди компетентної дипломатичної або консульської посадової особи цієї іншої Договірної Сторони.

2. У разі, якщо член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить злочин на борту судна, що перебуває в територіальних водах іншої Договірної Сторони, компетентні судові органи останньої не переслідуватимуть його без згоди компетентної дипломатичної чи консульської офіційної особи країни прапора судна, якщо:

a) наслідки злочину не поширюються на територію держави, в якій перебуває судно;

b) злочин не порушує громадський порядок держави та її безпеку;

c) злочин за законами цієї держави не розглядається як тяжкий злочин;

d) злочин не здійснено проти будь-якої іншої особи, крім членів екіпажу цього судна;

e) злочин не пов'язаний з незаконним перевезенням наркотичних або психотропних речовин.

3. Положення пункту 2 цієї статті не обмежують права контролю і розслідування, які компетентні судові органи кожної Договірної Сторони мають згідно зі своїм законодавством.

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає іншої аварії біля берегів іншої Договірної Сторони, судно і вантаж на території цієї іншої Договірної Сторони отримають таке ж ставлення, як і її власні судна і вантажі.

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримають допомогу і сприяння в тому ж обсязі, як і у випадку з національним судном.

3. Положення цієї статті не зачіпають прав однієї з Договірних Сторін або уповноважених цією Договірною Стороною на відповідну компенсацію за будь-які дії, вжиті для врятування судна, або будь-яку допомогу, надану судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

4. Якщо судно зазнало пошкоджень, вантаж і майно, вивантажені або врятовані з судна у випадках, зазначених у пункті 1 цієї статті, не обкладатимуться ніяким митом за умови, що вони доставлені на територію іншої Договірної Сторони не для використання чи споживання.

Для виконання умов цієї Угоди компетентними органами Договірних Сторін є:

від Кабінету Міністрів України - Міністерство транспорту;

від Уряду Республіки Словенія - Міністерство транспорту.

Договірні Сторони погоджуються:

a) сприяти участі суден обох Договірних Сторін у перевезеннях вантажів двосторонньої морської торгівлі відповідно до торговельних контрактів.

З цією метою вони, зокрема, заохочуватимуть створення спільних судноплавних ліній відповідно до принципів рівності і взаємної вигоди;

b) не перешкоджати участі суден однієї Договірної Сторони в перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами іншої Договірної Сторони і портами третіх країн.

Умови цієї статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у перевезеннях вантажів морської торгівлі між портами Договірних Сторін.

Договірні Сторони відповідно до національного законодавства докладатимуть зусиль для підтримки і розвитку ефективного співробітництва між владою і комерційними організаціями, що працюють у сфері морських перевезень у цих країнах. Зокрема, Договірні Сторони погоджуються проводити взаємні консультації та обмін інформацією між їхніми відповідними судноплавними організаціями і підприємствами.

З метою забезпечення реалізації цієї Угоди компетентні органи Договірних Сторін створюють Спільну Комісію.

Спільна Комісія збирається на прохання будь-якої Договірної Сторони.

Будь-які спори, що виникають у зв'язку з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди, вирішуватимуться Спільною Комісією.

Якщо Спільна Комісія не зможе дійти згоди, спір буде вирішено дипломатичними каналами.

1. Договірні Сторони повідомлять одна одну дипломатичними каналами про виконання відповідних процедур, які необхідні для набуття чинності цією Угодою.

2. Ця Угода набуває чинності з дати останнього з двох повідомлень, як зазначено у попередньому пункті, і залишається чинною на невизначений термін.

3. Кожна Договірна Сторона може денонсувати цю Угоду шляхом офіційного повідомлення іншої Договірної Сторони по дипломатичних каналах.

4. Денонсація вступає в силу після закінчення 6-ти місяців з дати отримання такого повідомлення іншою Договірною Стороною.

На підтвердження чого нижчепідписані, належним чином уповноважені своїми відповідними Урядами, підписали цю Угоду.

Вчинено в м. Любляні 10 листопада 2003 року в двох примірниках українською, словенською і англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі будь-яких розбіжностей при тлумаченні перевага надається тексту англійською мовою.