Про вдосконалення порядку здійснення службових відряджень за кордон

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити, що рішення про службове відрядження за кордон приймається щодо:

Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України, міністрів України, інших керівників центральних органів виконавчої влади, Державного секретаря Кабінету Міністрів України - Прем’єр-міністром України;

першого заступника та заступників міністрів, першого заступника та заступників Державного секретаря Кабінету Міністрів України, державних секретарів міністерств, заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади, Голови, першого заступника, заступників та державних уповноважених Антимонопольного комітету України, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, голів обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій та їх заступників у разі здійснення відрядження в рамках переговорного процесу про вступ України до Європейського Союзу та взаємодії з НАТО - Віце-прем’єр-міністром України, до компетенції якого віднесено питання європейської та євроатлантичної інтеграції;

першого заступника та заступників міністрів, першого заступника та заступників Державного секретаря Кабінету Міністрів України, державних секретарів міністерств, заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади, Голови, першого заступника, заступників та державних уповноважених Антимонопольного комітету України, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, голів обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій та їх заступників - Першим віце-прем’єр-міністром України, а у разі відсутності Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрами України згідно з розподілом повноважень;

працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України - Державним секретарем Кабінету Міністрів України, а в разі його відсутності - першим заступником Державного секретаря Кабінету Міністрів України;

голів районних державних адміністрацій та їх заступників, керівників інших місцевих органів виконавчої влади та їх заступників - керівником органу виконавчої влади вищого рівня, а в разі його відсутності - першим заступником керівника органу виконавчої влади вищого рівня.

Рішення про службове відрядження за кордон членів Кабінету Міністрів України може бути прийняте за умови дотримання вимог пункту 1 параграфа 15 та пункту 6 параграфа 28-3 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 54, ст. 2180; 2011 р., N 88, ст. 3199; 2014 р., N 24, ст. 735), щодо забезпечення правоможності засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів.

Для оформлення службового відрядження за кордон не пізніш як за два тижні до виїзду особам, які дають дозвіл на відрядження, подаються лист із визначенням мети виїзду, строків та умов перебування за кордоном і обгрунтуванням джерел фінансування, проекти директив, вказівок і технічних завдань, погоджені з Міністерством закордонних справ, копія офіційного запрошення і кошторис витрат.

Міністерству закордонних справ сприяти через відповідні закордонні структури організації вирішення практичних завдань, що покладаються на осіб, які виїздять за кордон у службове відрядження.

2. Визнати за необхідне після завершення службового відрядження за кордон подавати у десятиденний строк особам, з якими воно погоджено, письмовий звіт про результати відрядження з відповідними висновками, копії угод, протоколів, інших документів, що були підписані або парафовані під час відрядження, а також відомості про фактичні витрати.

3. Міністерству закордонних справ координувати роботу, пов'язану із організацією службових відряджень за кордон, і щоквартально подавати до Кабінету Міністрів України список осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які відряджалися у службових справах за кордон, незалежно від джерел їх фінансування.

4. Державному експортно-імпортному банку щоквартально надсилати до Кабінету Міністрів України інформацію про витрачання на вказані відрядження коштів, одержаних з валютного рахунку Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.

5. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

прийняти рішення щодо службових відряджень за кордон з таким рекомендованим порядком їх здійснення:

- рішення про службове відрядження за кордон державних службовців приймається керівниками центральних та місцевих органів виконавчої влади, а в разі їх відсутності - першими заступниками керівників зазначених органів. Відповідальність за прийняття рішення покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

- для оформлення службового відрядження за кордон особам, які приймають рішення про таке відрядження, подаються відповідна заява з обгрунтуванням необхідності виїзду і строків та зазначенням умов перебування за кордоном, а також технічне завдання, кошторис витрат і пропозиції щодо джерел фінансування;

- по завершенні службового відрядження за кордон особам, з якими воно погоджено, подається письмовий звіт про результати відрядження з відповідними висновками, а також документи про фактичні витрати бюджетних коштів;

звести до мінімуму кількість службових відряджень за кордон керівних працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються з бюджету;

забезпечувати оптимальні чисельні склади делегацій та строки їх перебування за кордоном;

здійснювати постійний контроль за економним витрачанням іноземної валюти і одержанням реальних результатів від службових відряджень за кордон.

6. Управлінню міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики і Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України вести облік, контроль і аналіз роботи, що здійснюється у цій галузі, а також підготовку відповідних матеріалів для відрядження осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

7. Визнати такими, що втратили чинність, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 23 лютого 1991 р. N 48 і постанову Ради Міністрів УРСР від 26 жовтня 1989 р. N 270 (ЗП УРСР, 1989 р., N 12, ст. 70).